У 1996 році Верховна Рада України, висловлюючи суверенну волю громадян нашої держави і спираючись на багатовікову історію українського державотворення та на світовий досвід, прийняла Основний Закон України — Конституцію, яка стала реальною і дієвою основою розбудови незалежної демократичної держави як повноправної учасниці світового співтовариства.

2. Одна з найдемократичніших… Саме так назвали Конституцію України в
міжнародному співтоваристві. Однією з перших в Європі та світі є Конституція
гетьмана Пилипа Орлика, яка була оприлюднена 5 квітня 1710 року. Таким
чином, українці подали приклад решті країн. Адже Конституцію Сполучених
Штатів Америки було схвалено лише 1787 року, Франції та Польщі – 1791-го, а
Російської імперії – 1905 року.
Як у кожній сім’ї існують певні традиції,
норми поведінки, так і в кожній державі є
багато правил, за якими живуть люди. Вони
називаються законами, які підпорядковуються
Конституції. Конституція – Основний Закон
держави.

3. Що таке Конституція держави і чим
вона відрізняється від інших
нормативно-правових актів?

4. Слово «конституція» у сучасну мову прийшло з латинської –
«constitution», що буквально можна перекласти як «устрій,
установлення, утвердження».
Характерними ознаками конституції, які відрізняють її від
інших нормативних актів, є такі:
кожна окрема конституційна норма закладає основу для
прийняття відповідних законів і підзаконних нормативно-правових
актів;
жоден нормативно-правовий акт держави не може суперечити
конституції.

5. Якою є історія українських
конституцій?

6. Початком історії українських конституцій
вважають 5 квітня 1710 р., коли в м. Бендерах
(теперішня територія республіки Молдови) було
затверджено «Правовий уклад та Конституція
відносно прав і вольностей війська Запорозького,
укладені ясновельможним паном Пилипом Орликом,
новообраним гетьманом Війська Запорізького і
генеральною старшиною, полковниками». Більше
відома сьогодні як «Конституція Пилипа Орлика».
Даний документ передбачав створення незалежної
в межах етнографічної національної території, в якій
державну владу мали б будувати за принципом її
поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Ця
Конституція після свого прийняття діяла декілька
років на Правобережній Україні до 1714 р.

7. Історія українських конституцій середини та другої половини
XIX ст. представлена двома конституційними проєктами:
«Начерком Конституції Республіки» Григорія Андрузького
(1848-1850 рр.), який бачив майбутнє України як суверенного
державного утворення – складовою конфедерації слов’янських
народів;
фундаментальною роботою «Вольний Союз –
Вільна Спілка (1884)» Михайла Драгоманова,
який пропонував реорганізувати Росію у
федеративну республіку, в якій громадянам були
б забезпечені широкі особисті та політичні права.

8. Водночас проєкт М. Міхновського передбачав майбутнє України власне
лише як держави самостійної, з республіканською формою правління, з
оригінальною системою територіального устрою, з інститутом Президента
України як керівника держави і голови виконавчої влади.
На початку XX ст. українську конституційно-правову думку
яскраво представлено проєктами Конституції Миколи
Міхновського («Основний Закон самостійної України – Спілки
народу українського», 1905 р.)
та Михайла Грушевського («Конституційне
питання і українство в Росії», 1905 р.), які в
багатьох положеннях продовжили конституційно-
правові традиції, закладені М. Драгомановим.

9. Дані документи у переважній більшості
передбачали відновлення незалежної демократичної
української держави з республіканською формою
правління, держави, в якій визнано й гарантовано права
особи і громадянина, права національних меншин,
інститут місцевого самоврядування, а державна влада
будується за принципом її поділу на окремі гілки.
Яскравою сторінкою історії українських конституцій є період УНР-
ЗУНР (1917-1923), котрий представлений як низкою конституційних
актів (чотири Універсали Української Центральної Ради, Конституція
УНР, закони УНР про державні символи, громадянство, національно-
персональну автономію і т. ін., Тимчасово основний закон ЗУНР, її
законодавство, Акт Злуки від 18 січня 1919 р., конституційні акти
української держави Павла Скоропадського), так і низкою
конституційних проєктів.

10. Невід’ємною складовою історії української конституції є акти конституційного
характеру Карпатської України (зокрема Тимчасова Конституція Карпатської України,
1939 р.) та документи Української Головної Визвольної Ради 1940-1950 рр.
Після відновлення державної незалежності України в 1991 році розпочалася копітка
робота, спрямована на створення нової Конституції України, яка завершилася її
прийняттям 28 червня 1996 року.

11. На яких засадах має будуватися
суспільне життя в Україні?

12. В Україні як демократичній державі на рівні
Основного Закону закріплено тезу про те, що суспільне
життя ґрунтується на засадах політичної, економічної
та ідеологічної багатоманітності. (ч.1 ст. 15).
Це означає, що українська держава визнає право
її громадян на різноманітні політичні погляди та
гарантує свободу політичної діяльності (передусім
через створення різних політичних партій та рухів)
за умови, що така діяльність не суперечитиме
Конституції і Законам України.

13. Які обов’язки людини і
громадянина передбачено
Конституцією України?

14. Конституція України, окрім проголошення
прав та свобод людини і громадянина, містить
перелік їхніх обов’язків:
шанування державних символів України;
не чинити шкоди природі, культурній спадщині, обов’язок
відшкодувати завдані збитки;
сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених
законом;
неухильно дотримуватися Конституції та Законів України;
не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей
(ст. 65-68).
захист Вітчизни;
захист незалежності та територіальної
цілісності України;