1. Тези науково-практичної конференції
«Аварія на Чорнобильській атомній електростанції»
Перший виступаючий.
Причини
Аварія подібного типу, яка відбулася на Чорнобильській АЕС, так само
малоймовірна, як і гіпотетичні аварії. Причиною трагедії з'явилося
непередбачене сполучення порушень регламенту і режиму експлуатації
енергоблоку, допущених його персоналом, що обслуговували. У результаті
цих порушень виникла ситуація, у якій проявилися деякі існуючі до аварії й
усунуті в даний час недоліки РБМК. Конструктори і керівники атомної
енергетики, що здійснювали проектування й експлуатацію РБМК-1000, не
допускали, а, отже, і не враховували можливість такої кількості різних
відступів від встановленого й обов'язкових для виконання правил, особливо з
боку тих осіб, яким безпосередньо доручалося стежити за безпекою ядерного
реактора.
День 25 квітня 1986 року на 4-ом енергоблоці Чорнобильської атомної
електростанції планувався як не зовсім звичайний. Передбачалося зупинити
реактор на планово-попереджувальний ремонт. Але перед зупиненням
ядерної установки необхідно було провести ще і деякі експерименти, що
намітило керівництво ЧАЕС.
Перед зупинкою були заплановані випробовування одного з
турбогенераторів у режимі вибігу з навантаженням власних потреб блоку.
Суть експерименту полягає в моделюванні ситуації, коли турбогенератор
може залишитися без своєї рушійної сили, тобто без подачі пари. Для цього
був розроблений спеціальний режим, відповідно до якого при відключенні
пари за рахунок інерційного обертання ротора генератор якийсь час

2. продовжував виробляти електроенергію, необхідну для власних потреб,
зокрема для постачання головних циркуляційних насосів.
Зупинка реактора 4-го енергоблоку планувалася вдень 25 квітня, отже, до
випробовувань готувався інший, не нічний персонал. Саме вдень на станції
знаходяться керівники, основні фахівці, і, отже, є можливість здійснити більш
надійний контроль за ходом експериментів. Але тут сталася
“непогодженість”. Диспетчер “Київенерго” не дозволив зупиняти реактор у
намічений на ЧАЕС час, тому що в єдиній енергосистемі не вистачало
електроенергії через те, що на іншій електростанції зненацька вийшов з ладу
енергоблок.
Якість програми випробовувань, що не були належним чином
підготовлені і погоджені, виявилась низькою. У ній був порушений ряд
найважливіших положень регламенту експлуатації. Крім того, що в програмі,
власне кажучи, не були передбачені додаткові заходи безпеки, нею
пропонувалося відключення системи аварійного охолодження реактора
(САОР). Подібне взагалі робити не можна. Але тут зробили. І мотивування
було. У ході експерименту могло відбутися автоматичне спрацьовування
САОР, що перешкодило б завершенню випробовувань у режимі вибігу. У
результаті багато годин 4-й реактор експлуатувався без цього дуже важливого
елемента системи безпеки.
25 квітня о 8 годині відбувалася перезміна, загальностанційна
селекторна нарада, що звичайно ведуть директор або його заступник.
Того разу було повідомлено, що на 4-м блоці йде робота з неприпустимо
малим з погляду правил безпеки числом стрижнів-поглиначів.
Уже вночі це привело до трагедії. А от ранком, коли всі розпорядження
вимагали терміново зупинити реактор, керівництво станції дозволило
продовжувати його експлуатацію.
Тут повинні були втрутитися і припинити подібні дії представники групи
Держатоменергонадзору, що працювала на ЧАЕС. Але саме в цей день нікого
2

3. зі співробітників цієї організації не було, якщо не вважати керівника, що
заходив на короткий час, не встигнувши і з'ясувати, що відбувається, що
планується на 4-му енергоблоці. А всі працівники нагляду, виявляється, у
робочий час у наказовому порядку були відправлені в поліклініку, де вони
весь день проходили медкомісію. Таким чином, 4-й енергоблок залишився і
без захисту з боку Держатоменергонадзору.
Після аварії фахівці ретельно проаналізували всю попередню роботу
колективу Чорнобильської АЕС. На жаль, картина виявилася не настільки
райдужною, як її представляли. Тут і колись допускалися грубі порушення
вимог ядерної безпеки. Так, з 17 січня 1986 року до дня аварії на тому ж 4-му
блоці 6 разів без достатніх на те підстав виводилися з роботи системи захисту
реактора. З'ясувалося, що з 1980 по 1986 роки 27 випадків відмови в роботі
устаткування взагалі не розслідувалися і залишилися без відповідних оцінок.
На ЧАЕС не було навчально-методичного центру, не існувало
ефективної системи професійно-технічного навчання, що підтвердилося
подіями ночі з 25 на 26 квітня. У момент аварії на 4-му енергоблоці виявилося
чимало “зайвих” людей. Крім тих, хто був безпосередньо задіяний у
проведенні випробовувань, тут виявилися й інші працівники станції, зокрема
з попередньої зміни. Вони залишилися по особистій ініціативі, бажаючи
самостійно повчитися тому, як зупиняти реактор, проводити випробовування.
Необхідно відзначити, що в системі Міненерго СРСР не існувало і тренажера
для підготовки операторів РБМК.
У ядерній енергетиці особливе значення мають професійні іспити. Але
на ЧАЕС вони приймалися не завжди досить компетентною комісією.
Керівники, що повинні були її очолювати, самоусунулися від своїх обов'язків.
Не все ладилося і з виробничою дисципліною.
Випробовування на турбогенераторі №8 підготували погано. Якщо
точніше, злочинно погано. Тим більше що на той самий час були заплановані
3

4. зовсім різні по задачах і методиках проведення випробовування турбіни — на
вібрацію і “на вихід”.
Причини аварії на ЧАЕС, її розвиток досліджувалися ведучими вченими
і фахівцями з використанням даних про стан реактора і його систем перед
аварією, математичних моделей енергоблоку і його реакторної установки й
електронно-обчислювальної техніки. У підсумку вдалося відновити хід подій,
сформулювати версії про причини і розвиток аварії.
Другий виступаючий.
Аварія
25 квітня 1986 року ситуація розвивалася слідуючим чином:
13 година 00 хвилин. Відповідно до графіка зупинки реактора на
планово - попереджувальний ремонт персонал приступив до зниження
потужності апарата, що працював на номінальних параметрах.
13 година 05 хвилин. При тепловій потужності 1600 Мвт відключений
від мережі турбогенератор №7, що входить у систему 4-го енергоблоку.
Електроживлення власних потреб (головні циркуляційні насоси й інші
споживачі) перевели на турбогенератор №8.
14 година 00 хвилин. Відповідно до програми випробовувань
відключається система аварійного охолодження реактора. Оскільки реактор
не може експлуатуватися без системи аварійного охолодження, його
необхідно було зупинити. Але диспетчер “Київенерго” не дав дозволу на
глушіння апарата. І реактор продовжував працювати без САОР.
23 години 10 хвилин. Отриманий дозвіл на зупинку реактора. Почалося
подальше зниження його потужності до 1000—700 МВт (теплових), як і
передбачалося програмою випробовувань. Але оператор не справився з
керуванням, у результаті чого потужність апарата впала майже до нуля. У
таких випадках реактор повинен глушитися. Але персонал не порахувався з
цією вимогою. Почали підйом потужності.
4

5. 1 година 00 хвилин 26 квітня. Персоналові, нарешті, вдалося підняти
потужність реактора і стабілізувати її на рівні 200 МВт (теплових) замість
1000—700, закладених у програмі випробовувань.
1 година 03 хвилини - 1 година 07 хвилини. До шести працюючих
головних циркуляційних насосів додатково підключили ще два, щоб
підвищити надійність охолодження активної зони апарата після
випробовувань.
Підготовка до експерименту.
1 година 20 хвилин (приблизно – по математичній моделі). Стрижні
автоматичного регулювання (АР) вийшли з активної зони на верхні
концевики, і оператор навіть допомагав цьому за допомогою ручного
керування. Тільки так удалося удержати потужність апарата на рівні 200 Мвт
(теплових). Але якою ціною? Ціною порушення найсуворішої заборони
працювати на реакторі без визначеного запасу стрижнів-поглиначів
нейтронів.
1 година 22 хвилини 30 секунд. По даним роздруківки програм швидкої
оцінки стану, в активній зоні знаходилося всього шість-вісім стрижнів. Ця
величина приблизно вдвічі менше гранично припустимої, і знову реактор
було потрібно заглушити.
1 година 23 хвилини 04 секунди. Оператор закрила клапани
турбогенератора, що стопорно-регулюють, №8. Подача пари на нього
припинилася. Почався режим вибігу. У момент відключення другого
турбогенератора повинен був би спрацювати ще один автоматичний захист
по зупинці реактора. Але персонал, знаючи це, завчасно відключив його, щоб,
очевидно, мати можливість повторити іспит, якщо перша спроба не удасться.
У ситуації, що виникла в результаті нерегламентованих дій персоналу,
реактор потрапив (по витраті теплоносія) у такий стан, коли навіть невелика
зміна потужності приводить до збільшення об'ємного паровмісту, у багато
разів більшому, ніж при номінальній потужності. Ріст об'ємного паровмісту
5

6. викликав появу позитивної реактивності. Коливання потужності в
остаточному підсумку могли привести до подальшого її росту.
1 година 23 хвилини 40 секунд. Начальник зміни 4-го енергоблоку,
зрозумівши небезпеку ситуації, дав команду старшому інженерові керування
реактором натиснути кнопку найефективнішого аварійного захисту (АЗ-5).
Стрижні пішли вниз, однак через кілька секунд роздалися удари, і оператор
побачив, що поглиначі зупинилися. Тоді він знеструмив муфти
сервоприводів, щоб стрижні упали в активну зону під впливом власної ваги.
Але більшість стрижнів-поглиначів так і залишилося у верхній половині
активної зони.
Уведення стрижнів, як показали пізніше спеціальні дослідження, що
почалося після натискання кнопки АЗ, при розподілі потоку, що створився,
нейтронів по висоті реактора виявився неефективним і також міг привести до
появи позитивної реактивності.
Відбувся вибух. Але не ядерний, а тепловий. У результаті вже названих
причин у реакторі почалося інтенсивне паротворення. Потім відбулася криза
тепловіддачі, розігрівання палива, його руйнування, бурхливе скипання
теплоносія, у який потрапили частки зруйнованого палива, різко підвищився
тиск у технологічних каналах. Це привело до теплового вибуху, що розвалило
реактор.
Зниження потужності реактора, як уже було сказано, почалося в 1 годину
00 хвилин 25 квітня. Потім цей процес зупинили за вимогою диспетчера
енергосистеми. І продовження роботи зі зниження потужності знову почалося
в 23 години 10 хвилин.
Розглянемо, які небезпечні процеси відбувалися в активній зоні за ці 22
години. Насамперед, необхідно відзначити, що в ході ланцюгової реакції
утвориться цілий спектр хімічних елементів. При розподілі ядер урану
6

7. з'являється йод, що має період напіврозпаду біля семи годин. Потім він
переходить у ксенон-135, що володіє властивістю активно поглинати
нейтрони.
Ксенон, що іноді називають “нейтронним ядром”, має період
напіврозпаду біля дев'яти годин і постійно є присутнім в активній зоні
реактора. Але при нормальній роботі апарата він частково вигорає під
впливом тих же нейтронів, тому практично кількість ксенону зберігається на
одному рівні.
А при зниженні потужності реактора і відповідно ослабленні
нейтронного поля кількість ксенону (за рахунок того, що його вигорає менше)
збільшується. Відбувається так зване “отруєння реактора”. При цьому
ланцюгова реакція сповільнюється, реактор попадає в глибоко підкритичний
стан, відомий за назвою “йодної ями”. І поки вона не пройдена, тобто
“нейтронна отрута” не розпадеться, ядерна установка повинна бути зупинена.
Влучення апарата в “йодну яму” відбувається при провалі потужності
реактора, що і сталося на 4-му енергоблоці ЧАЕС 25 квітня 1986 року.
Ксенон понизив потужність апарата, і для підтримки його “подиху”
треба було вивести з активної зони велику кількість стрижнів СУЗ, що також
поглинають нейтрони. Таким чином, прагнення персоналу, незважаючи ні на
що, провести експеримент вступило в протиріччя з вимогами регламенту.
Третій виступаючий.
Відразу після аварії
Вибухи на 4-му реакторі ЧАЕС зрушили зі свого місця
металоконструкції верха реактора, зруйнували всі труби високого тиску,
викинули деякі регулюючі стрижні і палаючі блоки графіту, зруйнували
розвантажувальну сторону реактора, підживлючий відсік і частину будинку.
Осколки активної зони і випарних каналів упали на дах реакторного і
турбінного будинків. Був пробитий і частково зруйнований дах машинного
залу другої черги станції.
7

8. Незважаючи на вибухи, інші три блоки продовжували діяти. Не був
ушкоджений навіть 3-й реактор, що технічно тісно зв'язаний з аварійною
ядерною установкою.
Разом з тим виникла ситуація, при якій було потрібно зупинити всі
реактори. 3-й блок зупинили в 5 годин 26 квітня. 1-й і 2-й блоки заглушили
відповідно в 1 годину 13 хвилин і 2 години 13 хвилин 27 квітня 1986 року.
Всі апарати потім були підготовлені до тривалої стоянки в холодному стані, а
устаткування станції після аварії перевели в положення холодного резерву.
Наслідки
Викид радіонуклідів (вид нестійких атомів, що при мимовільному
перетворенні в інший нуклід випускають іонізуюче випромінювання (це і є
радіоактивність) за межі аварійного блоку ЧАЕС являв собою розтягнутий у
часі процес, що складався з декількох стадій.
27 квітня 1986 року висота забрудненої радіонуклідами повітряного
струменя, що виходить з ушкодженого енергоблоку, перевищувала 1200м,
рівні радіації в ній на відстані 5-10 км від місця аварії складали 1000 мр/ч.
Фахівці розрахували сумарний викид продуктів розподілу (без
радіоактивних газів). Він склав приблизно 3,5 % загальної кількості
радіонуклідів у реакторі на момент аварії.
До 6 травня 1986 року викид радіоактивності в основному завершився.
Первісне поширення радіоактивного забруднення повітряних потоків
відбувалося в західному і північному напрямках, у наступних два-три дні у
північному, а з 29 квітня 1986 року протягом декількох днів у південному
напрямку (убік Києва).
Забруднені повітряні маси поширилися потім на значні відстані по
території БССР, УРСР, РСФСР, а також за межами Радянського Союзу.
8

9. Через 15 днів після аварії рівень гама-випромінювання в 5 мр/год був
зафіксований на відстані 50-60 км на захід і 35-40 км на північ від ЧАЕС. У
Києві рівні радіації в травні 1986 року досягали декількох десятих
мілірентгена в годину.
Радіоактивному забрудненню значною мірою піддалися Гомельська і
Могилевська області БРСР, райони Київської і Житомирської областей УРСР,
що примикають до 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС, частина Брянської
області РСФСР. Ці території становлять нині так називану зону твердого
контролю. Усього ж у тій або іншій степені виявилися забрудненими
радіонуклідами 11 областей СРСР, у яких проживає 17 мільйонів чоловік.
Учені виділили у викидах з аварійного реактора 23 основних
радіонукліди. Велика частина з них розпалася протягом декількох місяців
після аварії і небезпеки вже не представляє. У перші хвилини після вибуху й
утворення радіоактивної хмари найбільшу небезпеку для здоров'я людей
представляли ізотопи газів. Атмосферні умови, що склалися в районі ЧАЕС у
момент аварії, сприяли тому, що радіоактивна хмара пройшла мимо м.
Прип'яті і поступово розсіялася в атмосфері, втрачаючи свою активність.
Надалі серйозну тривогу лікарів викликали випавші на землю короткоживучі
радіоактивні компоненти, у першу чергу йод-131. Незважаючи на те, що
період його напіврозпаду, а, отже, і нейтралізації загрозливих властивостей
менший восьми діб, він має велику активність і небезпечний тим, що
передається по харчових ланцюгах, швидко засвоюється людиною і
накопичується в організмі. У зв'язку з цим вводилися обмеження на вживання
деяких харчових продуктів (наприклад, молока), проводилася йодна
профілактика. Крім того, усім, що знаходилися в найбільш небезпечній зоні
пред'являлася вимога про обов'язкове використання респіраторів.
Після розпаду більшої частини радіоактивного йоду увагу радіохіміків і
медиків залучив, насамперед, плутоній. Він не настільки радіоактивний,
9

10. однак довгоживучий. Його нагромадження навіть у малих дозах небезпечно
для легень.
У результаті досліджень з'ясувалося, що довжина зон з підвищеною
концентрацією плутонію була незначною, а хімічні форми і розміри часток, у
яких він виявився, легко затримувався респіраторами.
Наступною проблемою стали вже довгоживучі ізотопи стронцію і цезію,
особливо цезій-137. Їхня наявність на тій або іншій території сьогодні
викликає необхідність проведення додаткових дезактивацийних робіт, а
також вимагає рішення питань реевакуації населення, його проживання у
визначених районах, сільськогосподарських робіт, режиму харчування людей
і інших проблем.
Четвертий виступаючий.
Міри безпеки
Міри безпеки, прийняті в м. Прип'яті, що опинилося в 30-кілометровій
зоні, ґрунтувалися на “Критеріях для ухвалення рішення по захисту
населення у випадку аварії атомного реактора”, розроблених і опублікованих
ученими ще в 1963 році. Їх два.Перший критерій для вживання заходів
безпеки (критерій “А”) визначається рівнем зовнішнього опромінення до 25
берів і загальним опроміненням щитовидної залози в 30-250 бер. У випадку,
якщо прогнозована доза опромінення не досягає цих рівнів або близька до
них, ніяких особливих заходів, крім йодної профілактики і дотримання
рекомендацій загальгігієнічного характеру, не потрібно.
При рівні зовнішнього опромінення від 25 до 75 берів (критерій “Б”)
проводяться заходи, зв'язані з профілактикою, укриттям населення в
залежності від місцевих умов. Крайнім рішенням може бути евакуація. Але її
проведення стає обов'язковим, лише коли прогнозується доза зовнішнього
гамма-опромінення більше 75 берів.
Ситуація в Прип'яті була така, що рівні радіації досягли критерію “А”,
але не досягли критерію “Б”. Прогноз понад 50 бер узагалі був відсутній.
10

11. Отже, з юридичної точки зору місто в той момент можна було і не
евакуювати. Чому все-таки було прийнято таке рішення? Тому, що в
результаті аварії на ЧАЕС відбувся не великий разовий викид активності
(можливі наслідки якого були розраховані наукою заздалегідь), а викид
активності, розтягнутий у часі.
В інших місцях, над якими навіть пройшла і радіоактивна хмара, основ
для евакуації і великих тривог не було, рекомендувалися лише міри захисту
за критерієм “А”.
Першочерговою задачею по ліквідації наслідків аварії було здійснення
комплексу робіт, спрямованого на припинення викидів радіоактивних
речовин у навколишнє середовище зі зруйнованого реактора. За допомогою
військових вертольотів вогнище аварії закидався теплоотводящими і
фільтруючими матеріалами, що дозволило істотно знизити, а потім і
припинити викид радіоактивності в навколишнє середовище. Проводилися
також спеціальні заходи щодо запобігання влучення радіоактивних речовин зі
зруйнованого реактора в ґрунт під будинком 4-го енергоблоку.
Важливим етапом цієї роботи стало спорудження укриття над
зруйнованим реактором з метою забезпечення нормальної радіаційної
обстановки на навколишній території й у повітряному просторі.З метою
попередження поширення радіоактивності через підземні і поверхневі води в
районі Чорнобильської АЕС був створений комплекс захисних
гідротехнічних споруджень.
Завдяки дезактивації внутрішніх приміщень ЧАЕС їхнє радіаційне
забруднення знижене до звичайних норм при обслуговуванні атомних
електростанцій.
На основній частині території станції рівні радіації складали (осінь
1988р.) від 1 до 7 мр/год, в адміністративно-побутовому корпусі, куди
прибуває персонал,( 0,5-0,7 мр/ч. Концентрація аэрозолей на території АЕС
знаходиться в межах припустимої норми для атомних станцій.
11

12. За два роки після аварії на ЧАЕС різні відомства, відповідальні за
радіаційну обстановку в країні, за медичні аспекти аварії, одержали
величезний масив даних ( мільйони досліджень дозиметричного,
радіометричного, спектрометричного характеру, що дозволили одержати
всеосяжну інформацію про обстановку як на самій атомній станції, так і в
інших районах.
У цілому радіаційна обстановка в 1988 році стабілізувалася, тому що до
цього часу в основному розпалися короткоживучі радіонукліди і радіаційний
фон на територіях, розташованих за межами 30-кілометрової зони,
визначався довгоживучими радіонуклідами цезію-137.
Загальний фон гамма-випромінювань у Києві складав у середині 1988
року від 0,035 мр/год у правобережних районах до 0,045 мр/год у
лівобережних. Рівні ці абсолютно безпечні. Не перевищує таких меж
радіаційний фон й в інших великих містах, що знаходяться в радіусі 100-200
км від району аварії.
Більш складною є радіаційна обстановка в зоні твердого контролю.
Радіаційне забруднення тут нерівномірне. Під впливом погодних умов
(дощів, напрямку і сили вітру) у період проходження радіоактивної хмари, що
утворилися при аварії на ЧАЕС, у цій зоні сформувалися окремі плями цезію-
137 (так називані цезієві плями).
В даний час у зоні твердого контролю продовжується дезактивація
найбільш забруднених ділянок і здійснюються заходи щодо захисту
населення від зовнішнього і внутрішнього радіоактивного опромінення.
Прийнято міри, що забезпечують регламентацію опромінення жителів зони на
тривалу перспективу відповідно до норм радіаційної безпеки, що діють у
районах розміщення атомних станцій. Населення зони інформується про
конкретну радіаційну обстановку в районах його проживання.
12

13. Перші оперативні міри Політбюро ЦК КПРС і Уряд прийняли буквально
через кілька годин після аварії на ЧАЕС. З тих пір питання ліквідації
наслідків аварії знаходилися під контролем партійних і державних органів.
Передбачалися серйозні міри матеріальної допомоги населенню, що
постраждало в результаті аварії. Зокрема, виділялися засоби на одноразові
допомоги, придбання одягу й інших предметів першої необхідності для
громадян, що переселяються, на оплату їхнього харчування і проїзду.
У жовтні 1986 року знову заробив 1-й енергоблок, а в листопаді того ж
року 2-й. І обоє вийшли на проектне навантаження 1 мільйон кВт. 4 грудня
1987 року в 14 годин 28 хвилин був включений у мережу 3-й енергоблок. 4-й
реактор у жовтні 1986 року був запечатаний у “Укриття”, так названий
“Саркофаг”.
П’ятий виступаючий.
Уроки на майбутнє
Були складені і реалізовані плани по підвищенню безпеки АЕС з
реакторами РБМК і введені заходи щодо підвищення надійності і безпеки
діючих атомних станцій, що споруджуються, з реакторами РБМК і ВВЭР. З
урахуванням аналізу причин аварії переглянута нормативно-технічна
документація по АЕС, внесені визначені зміни в загальні положення
забезпечення безпеки атомних станцій і правила ядерної безпеки, уточнені
діючі і розробляються нові стандарти і технічні умови на устаткування,
вироби, матеріали, прилади і засоби автоматизації, що поставляються на
атомні станції. Розроблено і здійснюються заходи для підвищенню технічного
рівня, надійності і якості устаткування, що виготовляється, для АЕС,
удосконалюванню його конструкцій і технології виробництва. Проведено
перепідготовку й атестацію експлуатаційного персоналу всіх діючих атомних
станцій. Тематика навчання розроблена з урахуванням аналізу причин аварії
на Чорнобильської АЕС і необхідності підвищення рівня знань оперативним
13

14. персоналом вимог по ядерній, радіаційній і пожежній безпеці. Внесено зміни і
доповнення в технологічні регламенти й інструкції з експлуатації АЕС.
Атомна енергетика, випробувавши важкий урок Чорнобиля, продовжує
розвиватися, максимально забезпечуючи безпеку і надійність!
Використана література
1. “Чернобыль: события и уроки” Под ред. Е. И. Игнатенко, М., 1989
2. В. С. Губарев “Зарево над Припятью”, М., 1987
3. “Беларусь”, №4 '96:– А. Люцко “Парасткi надзеi i трывогi”
– “Дзесяць палынных гадоý”
14