1. Технології обробки текстильних матеріалів
Відомості про текстильні волокна
Текстильні волокна використовують у виробництві тканин, штучного хутра,
трикотажу, вати та інших виробів. Волокна — це тонкі, гнучкі й міцні нитки.
Волокна класифікують за їхнім походженням та хімічним складом. Відповідно
до цього текстильні волокна поділяють на натуральні та хімічні.
Натуральні волокна бувають рослинного (льон, хлопок тощо) та тваринного
походження (шерсть, шовк).
Тканина текстильна – це виріб, утворений в процесі ткацького виробництва
переплетенням взаємно перпендикулярних ниток — подовжніх (нитки основи) і
поперечних (нитки піткання).
Спочатку відбувається збір вирощеної сировини (волокон), її первинна
обробка та очищення волокна. Скручуючи окремі текстильні волокна між собою,
отримують нитку певної довжини — пряжу. Технологічна операція, в результаті
якої із волокнистої маси отримують пряжу, називається прядінням. Із пряжі
склеюванням або скручуванням отримують текстильні та швейні нитки. На
ткацькому верстаті здійснюється переплетення текстильних ниток і виготовлення
тканини. Тканину, зняту з ткацького верстата, називають суровою. Щоб змінити
зовнішній вигляд і властивості тканини, її обробляють: вибілюють, видаляють
ворсинки, фарбують, надають блиску, наносять малюнок тощо. Фарбовану тканину
виготовляють двома способами: із пофарбованих ниток або фарбуванням готової
тканини.
Схема процесу виготовлення тканини
1. Збір сировини
2. Первинна обробка волокна
3. Прядіння пряжі
4. Скручування пряжі в нитку
5. Переплетення ниток на ткацькому верстаті

2. Інструменти та приладдя для шиття
Інструменти та пристосування можна класифікувати так: маркувальні,
вимірювальні, інструменти та пристосування для розкроювання, інструменти та
пристосування для ручного шиття, швейні машини, обладнання для волого-
теплової обробки (ВТО).
Різновиди ножиць
Кравецькі ножиці
Ножиці для вишивання
Ножиці для відрізування
ниток
Ножиці з зубчатими лезами
Господарські ножиці
Канцелярські ножиці
Будова ножиць

3. Правила користування ножицями
Передавати ножиці кільцями вперед
Слідкувати щоб пальці не попадали під лезо
Не залишати ножиці з розкритими лезами
Правильно тримати ножиці
Папір різати над столом
Тканину/матеріал різати на столі
Вирізувати круглі деталі повертаючи заготовку
Класти ножиці так щоб ножиці не виступали за край стола
Не користуйся ножицями на ходу
Зберігати ножиці в спеціальному футлярі

4. Ви вже знаєте, що тканини, виготовлені з натуральних волокон, мають
здатність зменшуватись за розміром після прання (зсідатися, збігатися). Ця
властивість залежить від волокнистого складу та способу обробки волокна, ниток і
самої тканини в процесі ткання.
Складно передбачити, як поведе себе тканина під час експлуатації виробу,
тому перед розкроєм її декатирують.
Найпростіший спосіб декатирування складається з таких операцій:
1) зволоження тканини;
2) сушіння, під час якого тканина збігається;
3) легке прасування.
Швейні машини
Перша швейна машина була створена у другій половині ХVIII століття. Ці
машини були доволі примітивними і повністю копіювали спосіб ручного зшивання.
З того часу конструкція швейних машин багато разів змінювалась та
ускладнювалась, вони ставали більш досконалими та швидкохідними. Завдяки
цьому винаходу одяг почали виготовляти набагато швидше, сам процес пошиття
став легшим, а шви на виробах – міцнішими і красивішими.
Вони бувають універсальні та спеціальні. На універсальних машинах можна
виконувати багато операцій, на спеціальних — якусь одну, наприклад, обметувати
петлі, або пришивати ґудзики, вишивати чи обметувати зрізи.
Швейні машини поділяють на промислові й побутові.
Промисловими швейними машинами обладнані швейні цехи фабрик,
майстерні з пошиття та ремонту одягу. В домашніх умовах використовують
побутові швейні машини – це універсальні машини, які можуть виконувати кілька
операцій, наприклад, зшивати деталі прямолінійною строчкою, обметувати зрізи
тканини чи оздоблювати вироби зигзагоподібною строчкою. Вони також
укомплектовані пристосуваннями для пришивання ґудзиків, застібок, обметування
петель.

5. Привод — це пристрій, за допомогою якого приводяться в рух усі механізми
машини.
Останнім часом все більшого поширення набувають комп’ютеризовані швейні
машини, в яких процесом шиття керує спеціальна програма. Перевага
комп’ютеризованих машин в тому, що вони можуть виконувати значно більше
операцій, зокрема декоративних.
Комп’ютеризована швейна машина
Побутові швейні машини — різноманітні за своєю конструкцією, технічними
можливостями і зовнішнім виглядом. Але всі швейні машини мають подібну
будову.
Праска
Праска — металевий нагрівальний прилад для прасування одягу та виконання
волого-теплової обробки виробів під час шиття.
Довгі роки прасування швейних виробів було довгим і важким заняттям в
порівнянні з іншими домашніми турботами. Ще зовсім недавно електричний
праска на сталевий підошві була верхом технологічної думки. А ваші прабабусі
нагрівали праску на газовій плиті. У багатьох досі збереглися такі агрегати, і це не
дивно. Вони практично не ламаються і їх можна передавати у спадок (мал. ??).
Праски минулого століття

6. Сучасна промисловість випускає праски з багатьма функціями та
використають різноманітні технологічні новинки, додаючи усе більше функцій і
розробляючи власні матеріали. Кожен виробник прагне придумати щось нове, щоб
виділитися серед конкурентів.
На ньому обов’язково є позначки, у вигляді крапочок (одна, дві та три), або
написів (як правило, іноземною мовою). Одна крапка означає, що при цій
температурі можна прасувати синтетику, шовк та легкі тканини. Дві крапки -
вовняні та змішані тканини. Трьома крапками позначається найвищий
температурний режим: можна прасувати льон, бавовну, інші товсті та нечутливі до
температури тканини.
Терморегулятор праски
Терморегулятор — пристрій для контролю за температурою нагрівання
праски.
При виборі режиму прасування необхідно пам’ятати: якщо прасування
відбувається з використанням пари, то терморегулятор повинен стояти на
позначках як мінімум двох, а краще трьох крапках. Тобто пара утворюється тільки
за умов нагрівання води до високої температури. Якщо вода не догріється, то буде
витікати з отворів в підошві праски і цим самим може зіпсувати деякі поверхні
тканин.
Для прасування організовують спеціальне робоче місце, де розміщують
прасувальну дошку, праску, пульверизатор, гумовий килимок під ноги (щоб
запобігти пошкодження струмом працюючого).
Прасування краще виконувати на спеціальній прасувальній дошці. Вона
зручна у користуванні і сконструйована таким чином, що легко розкладається та

7. складається. Таким чином такі дошки легко можна підготувати до роботи і зручно
зберігати – вони не займають багато місця. Також під час встановлення дошки, її
можна відрегулювати за висотою під свій зріст. Сучасні дошки для прасування
мають спеціальні антипригарні тефлонові чохли, що одягаються на робочу
поверхню дошки.
Дошка для прасування
Крім цього, більшість дошок для прасування мають спеціальні пристосування
для прасування вузьких деталей, наприклад рукавів, манжетів.
Дошка для прасування з пристосуванням для прасування вузьких деталей

8. Під час виконання волого-теплової обробки важливо пам'ятати й
додержуватись її режимів залежно від виду тканини.
Правила проведення волого-теплової обробки
1. ВТО проводять за певними режимами для кожної тканини.
2. Ступінь нагрівання праски та її дію на тканину попередньо перевіряють на
клаптику тканини.
3. Для волого-теплової обробки застосовують пропрасовувачі з марлі або
м’якої бавовняної тканини.
4. Перед виконанням ВТО деталі або виріб зволожують з пульверизатора;
якщо на тканині залишаються від води плями, виріб прасують без зволоження.
5. Усі операції ВТО проводять до повного видалення вологи.
6. Волого-теплову обробку виробів з вивороту проводять без пропрасовувача.