1. ОЛІВЕЦЬ
Олівець — це інструмент для письма, писна
́
́
частина якого складається з глини із
наповнювачем (у простих олівцях — графітом), а
коробочка суцільна, дерев‘яна.

2. Історія і вдосконалення
олівців
• Перший документ, в якому згадується дерев'яний
олівець, датований 1683 роком.
У Німеччині виробництво графітних олівців почалося
в Нюрнберзі. Німці, змішуючи графіт із сіркою і клеєм,
отримали стрижень не такої високої якості, але за
нижчою ціною. Щоб приховати це, виробники олівців
застосовували різні хитрощі. У дерев'яний корпус
олівця з двох кінців вставляли шматочки чистого графіту,
в середині ж знаходився низькоякісний штучний
стрижень. Іноді серцевина олівця зовсім була
порожньою. Так званий "Нюрнберзький товар"
користувався відповідно низькою репутацією.

3. Сучасний олівець
• Сучасний же олівець винайшов талановитий французький
вчений і винахідник Ніколя Жак Конте. Наприкінці XVIII століття
англійський парламент увів найсуворішу заборону на вивіз
дорогоцінного графіту з Камберленда. За порушення цієї
заборони покарання було дуже суворим, аж до страти. Але,
попри це, графіт продовжував потрапляти на територію
континентальної Європи контрабандним шляхом, що
призвело до різкого зростання його ціни. За завданням
французького конвенту, Конте розробив рецептуру
змішування графіту з глиною і виробництва з цих матеріалів
високоякісних стрижнів. За допомогою обробки високими
температурами була досягнута висока міцність, однак ще
важливішим був той факт, що зміна пропорції суміші давала
можливість робити стрижні різної твердості, що й стало
основою сучасної класифікації олівців за твердістю.
*У сучасних грифелях використовуються
полімери, які дозволяють досягти потрібного рівня
міцності без втрати еластичності, даючи
можливість виготовляти дуже тонкі грифелі для
механічних олівців (до 0.3 мм)

4. Матеріал
• Майже 2/3 матеріалу, який складає простий олівець,
іде у відходи при його заточування. Це наштовхнуло
американця Алонсо Таунсенда Кроса на створення в
1869 році металевого олівця. Графітний стрижень
розміщувався в металевій трубці та міг за необхідності
висуватися на відповідну довжину. Цей винахід вплинув
на розвиток цілої групи товарів, що широко
використовуються сьогодні. Найпростішою
конструкцією є механічний олівець з грифелем 2 мм,
де стрижень утримується металевими затисками
(цанга) - цанговий олівець. Відкриваються цанги при
натисканні кнопки на кінці олівця, що приводить до
висування на довжину, регульовану користувачем
олівця.
*Сучасні механічні олівці досконаліші. При кожному
натисканні кнопки відбувається автоматична подача
невеликої ділянки грифеля. Такі олівці не потрібно
заточувати, вони забезпечені вбудованою (як правило, під
кнопкою подачі грифеля) гумкою і мають різну фіксовану
товщину лінії (0.3мм, 0.5мм, 0.7мм, 0.9мм, 1мм).

5. Сучасні різновиди.
Класифікація
•
Олівці розрізняються за твердістю грифеля, яка зазвичай вказана на
олівці і позначається літерами М (або B) - м'який та літерами Т (або H)
- твердий. Стандартний (твердо-м'який) олівець крім сполучень ТМ і
HB позначається літерою F

6. Виготовлення олівців
• Пропоную подивитися
відеоматеріал про виготовлення
олівців ТУТ

7. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ
• Роботу виконав:
Гонтовий Максим