2. 2
Зміст
УСІ поезії, які потрібно знати напам’ять……………………………………………………….……….5
«Теорія літератури» …………………………………………………………………………….….…….12
ТЕСТ 1 «ХУДОЖНІ ЗАСОБИ» …………………….…………….………………………….……….17
ФОЛЬКЛОР
Народна лірика
1. Календарно-обрядові, родинно-побутові, суспільно-побутові пісні.…….……………………......20
2. Маруся Чурай «Віють вітри» …………………………….……………………….………... ...…..…26
3. Маруся Чурай «Засвіт встали козаченьки» ….…………….…………………….……………….…27
Народний ліро-епос
4. Історична пісня «Чи не той то Хміль»…… ….…………….……………………………………..….28
5. Історична пісня «Ой Морозе, Морозенку» ……………………………………………………....…29
6. «Дума про Марусю Богуславку» ………………………………………………...……………..……30
7. Балада «Ой летіла стріла» …………………………………………………………………………....31
ТЕСТ 2 «УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ»….………………………………………………..……...32
ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА
Оригінальна література Русі-України
8. «Повість минулих літ» (уривки про заснування Києва, про помсту княгині Ольги)……...………35
ТЕСТ 3 «ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ» ………………………………………………………….........39
9. «Слово про похід Ігорів» ……………………………………………………………………...……...41
ТЕСТ 4 «СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ» ………………………………………………………….....50
Література бароко
10. Григорій Сковорода «Бджола та Шершень» ………………………………………………………53
11. Григорій Сковорода «Всякому місту – звичай і права» …………………………………………..55
12. Григорій Сковорода «De libertate» …………………………………………………………............56
13. Афоризми Григорія Сковороди………………………………………………………….................56
ТЕСТ 5 «ТВОРЧІСТЬ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ»…………………….…………………………..57
НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
класицизм
14. Іван Котляревський «Енеїда» ……………………………………………………………………...60
cентименталізм+реалізм
15. Іван Котляревський «Наталка Полтавка» ……………………..………………………………..…64
ТЕСТ 6 «ТВОРЧІСТЬ ІВАНА КОТЛЯРЕВСЬКОГО» …………………………………………….67
романтизм
16. Тарас Шевченко «Катерина» ………………………………………………………..……………...73
реалізм
17. Тарас Шевченко «Сон» («У всякого своя доля) ……………….…………………..………………74
18. Тарас Шевченко «Кавказ» ………………………………………………………..………………...79
19. Тарас Шевченко «І мертвим, і живим, і ненарожденним…»….………………………………….81
20. Тарас Шевченко «Заповіт»…………………………………………………………………...……..84
ТЕСТ 7 «ТВОРЧІСТЬ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА»………….…………………………………………85
романтизм
21. Пантелеймон Куліш «Чорна рада» ………..…………………………………………………….…88
ТЕСТ 8 «ТВОРЧІСТЬ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША»……………………………………..……..93
22. Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»……………….……………………………....………..96
ТЕСТ 9 «ТВОРЧІСТЬ ІВАНА НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО»………………………………………....99
23. Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1, 4 частини)………………………………102
3. 3
ТЕСТ 10 «ТВОРЧІСТЬ ПАНАСА МИРНОГО»……………..…………………………………….107
24. Іван Карпенко-Карий «Мартин Боруля»………………………………………………………….111
ТЕСТ 11 «ТВОРЧІСТЬ ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО»…..……………………………………..114
НОВІТНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (МОДЕРНІЗМ)
Особливості модернізму…………………………………………………………………………….117
25. Іван Франко «Чого являєшся мені у сні?» (неоромантизм)……………………………………..118
26. Іван Франко «Мойсей» (неоромантизм) ………………………………………………………...119
27. Іван Франко «Захар Беркут» (неоромантизм)…………………………………………………...121
ТЕСТ 12 «ТВОРЧІСТЬ ІВАНА ФРАНКА» ………………………………………………………..124
28. Михайло Коцюбинський. «Тіні забутих предків» (неоромантизм + імпресіонізм)…………..129
29. Михайло Коцюбинський «Intermezzo» (імпресіонізм) …………………………………………131
ТЕСТ 13 «ТВОРЧІСТЬ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО» ……………………………………133
30. Василь Стефаник «Камінний хрест» (експресіонізм) …………………………………………..138
ТЕСТ 14 «ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА» ……………………………………………….140
31. Ольга Кобилянська «Valse melancolique» (неоромантизм) …………………………………….142
ТЕСТ 15 «ТВОРЧІСТЬ ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ» …………………………………………….144
32. Леся Українка. «Contra spem spero!» (символізм, неоромантизм) …………………………….146
33. Леся Українка «Лісова пісня» (неоромантизм) …………………………………………………147
ТЕСТ 16 «ТВОРЧІСТЬ ЛЕСІ УКРАЇНКИ» ……………………………………………………….150
34. Микола Вороний. «Блакитна Панна» (символізм) ……………………………………………...154
35. Олександр Олесь «Чари ночі» (символізм)………………………………………………………155
36. Олександр Олесь «О слово рідне! Орле скутий!..» (символізм) ……………………………….156
37. Павло Тичина «О панно Інно» («кларнетизм»)…………………………………………………157
38. Павло Тичина «Пам’яті тридцяти» (символізм) ………………………………………………..158
39. Павло Тичина «Ви знаєте, як липа шелестить…» («кларнетизм»)…………………………….159
40. Максим Рильський «У теплі дні збирання винограду…» (неокласицизм)…………………….159
41. Володимир Сосюра «Любіть Україну» (соцреалізм)……………………………………………160
42. Богдан-Ігор Антонич «Різдво» (символізм)……………………………………………………...162
ТЕСТ 17 «ТВОРЧІСТЬ ПОЕТІВ 1 ПОЛ. ХХ СТ.»…………………………………………………163
43. Микола Хвильовий «Я (Романтика)» (імпресіонізм) …………………………………………...166
ТЕСТ 18 «ТВОРЧІСТЬ МИКОЛИ ХВИЛЬОВОГО» …………………………………………….169
44. Юрій Яновський «Майстер корабля» (неоромантизм)………………………………………….171
ТЕСТ 19 «ТВОРЧІСТЬ ЮРІЯ ЯНОВСЬКОГО»………………………………………………….175
45. Валер’ян Підмогильний «Місто» (неореалізм)………………………………………………….177
ТЕСТ 20 «ТВОРЧІСТЬ ВАЛЕР’ЯНА ПІДМОГИЛЬНОГО»…………………………………….181
46. Остап Вишня «Моя автобіографія» (неореалізм)…………………………………………….….185
47. Остап Вишня «Сом» (неореалізм)………………………………………………………………..187
ТЕСТ 21 «ТВОРЧІСТЬ ОСТАПА ВИШНІ»……………………………………………………….188
48. Микола Куліш «Мина Мазайло» (неореалізм)…………………………………………………..190
ТЕСТ 22 «ТВОРЧІСТЬ МИКОЛИ КУЛІША».................................................................................193
49. Олександр Довженко «Зачарована Десна» (неоромантизм)……………………………………195
ТЕСТ 23 «ТВОРЧІСТЬ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА»………………………………………….199
50. Олесь Гончар «Модри Камень» (неоромантизм)..………………………………………………201
ТЕСТ 24 «ТВОРЧІСТЬ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА»………………………………………………………203
Шістдесятники
51. Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном» (неореалізм)..……………………………………..204
ТЕСТ 25 «ТВОРЧІСТЬ ГРИГОРА ТЮТЮННИКА»…………………………………………….207
52. Андрій Малишко «Пісня про рушник»……………….…………………………….…………….210
53. Василь Симоненко «Ти знаєш, що ти – людина…»………………………….…………………..211
54. Василь Симоненко «Задивляюсь у твої зіниці»…………………………….…………………….212
55. Василь Симоненко «Лебеді материнства»………………………………………………………..212
4. 4
56. Василь Стус «Господи, гніву пречистого…»…………………………………………………….213
57. Дмитро Павличко «Два кольори»…………………………………………………………………214
58. Іван Драч «Балада про соняшник»………………………………………………………………...215
59. Василь Голобородько «Наша мова»………………………………………………………………216
ТЕСТ 26 «ТВОРЧІСТЬ ПОЕТІВ 2 ПОЛ. ХХ СТ.»…………………………………………………217
60. Ліна Костенко. «Страшні слова, коли вони мовчать»……………………………………………219
61. Ліна Костенко «Маруся Чурай»…………………………………………………………………...220
ТЕСТ 27 «ТВОРЧІСТЬ ЛІНИ КОСТЕНКО»………………………………………………………223
Література еміграції
62. Євген Маланюк «Уривок з поеми»…………..……………………………………………………226
ТЕСТ 28 «ТВОРЧІСТЬ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА»…………………………………..……………..227
63. Іван Багряний «Тигролови»……………………………………………………………………..…228
ТЕСТ 29 «ТВОРЧІСТЬ ІВАНА БАГРЯНОГО»……………………………………………………231
Сучасний літературний процес (постмодернізм) (загальний огляд)…………………………….…..233
ТЕСТ 30 «ПОСТМОДЕРНІЗМ (СУЧАСНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС)»………………...237
ТЕСТ 31 «АНАЛІЗ ПОЕТИЧНОГО ТВОРУ».…..…………………………………………………239
ТЕСТ 32 «ПОСЛІДОВНІСТЬ ПОДІЙ ТВОРІВ»……………………………………………….….241
ДЕМОНСТРАЦІЙНИЙ ТЕСТ ЗНО-2021 З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ……..254
УЗАГАЛЬНЕННЯ
Повторення ВСІХ поезій напам’ять……………………………………………………...……………271
Місце розгортання подій твору………………………………………………………………………...279
Епіграфи……………………………………………………………………………………………..…..280
Присвяти………………………………………………………………………………………………...280
Про авторів (псевдоніми, шістдесятники, «розстріляне відродження», емігранти)……….……….281
Про якого автора йдеться?.......................................................................................................................282
Співвіднести героя з твором……………………………………………………………………………283
Узагальнювальна таблиця всіх творів відповідно до чинної Програми ЗНО з української мови та
літератури 2021………………………………………………………………………………………….287
Відповіді………………………………………………………………………………………………...293
5. 5
УСІ поезії, які потрібно знати напам’ять
«Віють вітри, віють буйні»
Автор: Маруся Чурай (але пісня
вважається народною)
Жанр: лірична пісня
Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться,
Ой як болить моє серце,
А сльози не ллються.
Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу.
Тільки тоді і полегша,
Як нишком поплачу.
Не поправлять сльози щастя,
Серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок,
По смерті не забуде…
Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі,
Чи щаслива та билинка,
Що росте на полі?
Що на полі, що на пісках,
Без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!
Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди подивися.
Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю.
До кого я пригорнуся,
І хто пригoлубить,
Коли тепер того нема,
Який мене любить?
«Засвіт встали козаченьки»
Автор: Маруся Чурай (але пісня
вважається народною)
Жанр: літературна козацька
пісня
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.
Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися,
Та за свого миленького
Богу помолися!
Стоїть місяць над горою,
А сонця немає…
Мати сина в дороженьку
Слізно проводжає:
“Іди, іди, мій синочку,
Та й не забаряйся.
За чотири неділеньки
Додому вертайся”.
“Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось мій кінь вороненький
В воротях спіткнувся.
Ой бог знає, коли вернусь,
В якую годину;
Прийми ж мою Марусеньку
Як рідну дитину!
Прийми її, матусенько, -
Всі у Божій волі!
Бо хто знає, чи жив вернусь,
Чи ляжу у полі?”
“Ой рада б я Марусеньку
За рідну прийняти,
Та чи буде ж вона мене,
Сину, шанувати?”
“Ой не плачте, не журітесь,
В тугу не вдавайтесь:
Заграв мій кінь вороненький,
Назад сподівайтесь!”
«Ой Морозе, Морозенку...»
Жанр: (народна) історична
пісня (про боротьбу з турецько-
татарськими нападниками)
Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.
Не так тая Україна,
Як та стара мати,
Заплакала Морозиха,
Та стоячи біля хати.
Ой з-за гори та з-за кручі
Буйне військо виступає.
Попереду Морозенко
Сивим конем виграває.
То не грім в степу грохоче.
То не хмара світ закрила, —
То татар велика сила
Козаченьків обступила.
Бились наші козаченьки
До ночі глухої, —
Полягло наших чимало,
А татар утроє.
Не вернувся Морозенко,
Голова завзята.
Замучили молодого
Татари прокляті.
Вони його не стріляли
І на часті не рубали,
Тільки з нього, молодого,
Живцем серце виривали.
Поставили Морозенка
На Савур-могилу.
«Дивись тепер, Морозенку,
Та на свою Україну!»
Вся ти єси, Україно,
Славою покрита,
Тяжким горем, та сльозами.
Та кров’ю полита!
І поки над білим світом
Світить сонце буде, —
Твої думи, твої пісні
Не забудуть люди.
«Чи не той то хміль»
Жанр: (народна) історична
пісня (про визвольну боротьбу
українського народу під проводом
Б. Хмельницького)
Чи не той то хміль,
Що коло тичин в’ється?
Ой, той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.
Чи не той то хміль,
Що по пиві грає?..
Ой, той то Хмельницький,
Що ляхів рубає.
Чи не той то хміль,
Що у пиві кисне?
Ой, той то Хмельницький,
Що ляшеньків тисне.
6. 6
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
Напрями (літературні стилі):
1. Монументалізм. Монументальний (від лат. нагадую) – ґрунтовний, міцний, величезний,
пов’язаний зі спорудами, пам’ятниками. (ІХ – початок ХІІ століття). Для мистецтва цього напряму
характерні масштабність, величавість, суворість; зосередження уваги на змісті; незначна кількість
формальних прикрас; християнський оптимізм; державницька ідеологія – заклик до творення
централізованої могутньої держави.
– «Повість минулих літ» Нестора Літописця
2. Орнаменталізм (ХІІ століття). Основні його риси: 1. Мозаїчність композиції та
багатотематичність творів, екскурси в минуле, ліричні відступи. 2. Погляд на світ як на систему
символів. 3. Багата тропіка 4. Складна, заплутана синтаксична побудова тексту.
-героїчна поема «Слово про похід Ігорів» невідомого автора
3. Бароко — (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль
синтетичного характеру початку 16 — кінця 18 ст., який охопив всі сфери культури — архітектуру,
літературу, образотворче і прикладне мистецтво, музику, театр. Основні риси стилю бароко —
парадність, урочистість, пишність, динамічність. У цих пошуках митці бароко постійно
коливаються між аскетизмом і гедонізмом, небом і землею, Богом і дияволом. Для літератури
бароко характерне прагнення до різноманіття, підсумовування знань про світ, всеохоплюваність,
енциклопедизм, який іноді обертається хаотичністю та колекціюванням сміховин, намаганням
дослідити буття в його контрастах.
-«Всякому місту — звичай і права», «De libertate», «Бджола та Шершень» Г. Сковороди
4. Класицизм — (лат., взірцевий) напрям у літературі і мистецтві кін. 18 ст., суть якого полягала у
наслідуванні мистецтва та літератури Стародавніх Греції і Риму. Для класицизму важливим був
принцип свободи вибору — необмеженість власного, суб'єктивного трактування історичних форм.
-«Енеїда» І. Котляревського
5. Романтизм —напрям у європейській літературі й мистецтві у кінці 18 - на початку 19 ст.,
представники якого боролися проти канонів класицизму, висували на перший план інтереси особи
та почуття і використовували у своїй творчості історичні та народнопоетичні теми; ідеалізація
дійсності, мрійлива споглядальність. Український романтизм відіграв величезну роль у дослідженні
національної історії. Незвичайний герой у незвичайних обставинах, драматично напружений
сюжет, трагічна кінцівка.
-«Катерина» Т. Шевченка, «Чорна рада» П. Куліша
6. Реалізм — стиль і напрям у літературі та мистецтві, які ставили метою правдиве відтворення
дійсності в її типових рисах; основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища,
впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості.
-«Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Заповіт» Т. Шевченка; «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-
Левицького, «Хіба ревуть воли…» П. Мирного; «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого
7. Модернізм – загальна назва різноманітних течій у літературі, мистецтві ХХ ст. (неокласицизм,
неореалізм, неоромантизм, символізм, імпресіонізм, експресіонізм). Загальна стильова ознака –
тенденція до панестетизму, символізації, ідеалізації та романтизації зображуваного. Для
українського модернізму характерний синтез різних стилів.
7.1. Символізм (symbolisme (фр.) - розпізнавальна прикмета, знак) - мистецька течія, принципом
якої є художнє відтворення сутності ідей та предметів, які перебувають за межею чуттєвого
7. 7
розуміння, з використанням символів. Сприймається символ як індивідуальне уявлення творця про
світ.
8. Постмодернізм – загальна назва літературно-мистецьких течій кінця ХХ – початку ХХІ ст. Для
цього напряму характерні інтертекстуальність (приховане та явне використання чужих текстів), гра
зі словом, образом, чужим текстом, бурлеск, балаган, буфонада, епатажність, багатозначність,
зміщення часу і простору, «віртуальний історизм» тощо.
Роди літератури:
Сюжет (підпишіть елементи сюжету на схемі)
:
Художні засоби
Алегорія — вираження абстрактного поняття за допомогою конкретного образу.
Наприклад: ________________________________________________________________________
Алітерація — повторення кількох однакових приголосних у рядку чи строфі
Наприклад: ________________________________________________________________________
Алюзія — це натяк на загальновідомий історичний, літературний або побутовий факт або особу.
Наприклад: ________________________________________________________________________
Анафора - Однаковий початок рядків у вірші, пісні, що застосовується для підкреслення важливого
за смислом слова.
Наприклад: ________________________________________________________________________
Антитеза - протиставлення 2 самостійних явищ, побудоване зазвичай на антонімах (заперечення).
Наприклад: ________________________________________________________________________
Асонанс — повторення кількох однакових голосних у рядку чи строфі
•власне драма
•комедія
•трагікомедія
•ліро-драма
•історична пісня
•дума
•балада
•поема
•роман у віршах
•ЖАНРИ:
•вірш
•пісня
•сонет
•ВИДИ
•громадянська(патріотична)
•філософська
•пейзажна
•інтимна (особиста)
•літопис
•новела
•повість
•кіноповість
•роман
•байка
ЕПОС
(прозова мова, є
сюжет)
ЛІРИКА
(віршована
мова, нема
сюжету)
ДРАМА (ДІЯ)
(лише мова
ДІЙОВИХ ОСІБ, є
сюжет)
ЛІРО-ЕПОС
(віршована мова,
наявний сюжет)
8. 8
ТЕСТ 1
«ХУДОЖНІ ЗАСОБИ»
1. Який художній троп виділений в
поетичному уривку?
Ця казка днів – вона була недовгою
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею!
Воно лишилось на усе життя.
А. анафора
Б. епіфора
В. інверсія
Г. гіпербола
2. Який художній троп виділений в
поетичному уривку?
Оце така в тебе матінка
В руці Господній
Україна синєнебая!
А. діалектизм
Б. символ
В. епітет
Г. синонім
3. Який виражальний засіб підкреслено в
уривку?
Вітер не вітер – буря!
Трощить, ламає, з землі вириває..
За чорними хмарами
(з блиском! ударами)
А. алітерація
Б. асонанс
В. анафора
Г. епіфора
4. Який виражальний засіб підкреслено?
Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
Цілуй, цілуй, цілуй її –
знов молодість не буде!
А. епітет
Б. персоніфікація
В. гіпербола
Г. порівняння
5. Який виражальний засіб підкреслено в
уривку?
Стояли люди, злякані, притихлі,
Вона ішла туди, як до вершин.
Були вже риси мертві і застиглі,
І тільки вітер коси ворушив.
А. епіфора
Б. анафора
В. інверсія
Г. порівняння
6. Який художній засіб використано при
побудові строфи?
Одні були царівен не гірш,
А другі – як бідні Міньйони.
Хто купляв собі долю за гріш,
А хто – за цілі мільйони.
А. анафора
Б. антитеза
В. епіфора
Г. тавтологія
7. Який виражальний засіб підкреслено в
уривку?
Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, О синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
А. звуконаслідування
Б. алітерація
В. асонанс
Г. порівняння
8. Яка стилістична фігура підкреслена в
наведеному нижче уривку?
Ще все нам з ним – сама тривога,
Ще все нам з ним не відбуло,
Ще все нам радісно і довго
Кажу тобі, не перейшло!...
А. інверсія
Б. анафора
В. епіфора
Г. паралелізм
9. Яка стилістична фігура використана?
І як тепер вернутися назад?
Віддерти від минулого сучасне?
І як збагнути незбагненний лад?
Збудить любов погаслу?
А. епіфора
Б. обрамлення
В. риторичне питання
Г. риторичне звертання
10. Який художній засіб підкреслено?
Коли засне, немов дитя шалене,
Глибоке місто неспокійним сном,
Вона приходить здалеку до мене
І шелестить до мене під вікном..
А. гіпербола
9. 9
ФОЛЬКЛОР (УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ)
Основні ознаки: 1) __________________; 2) ____________________; 3) ______________________
НАРОДНА ЛІРИКА
Календарно-обрядові пісні
Пісні
весняного
циклу
(гаївки,
маївки)
Літнього циклу Зимового циклу (найдавніші)
Русальні Купальські Жиниварські
-зажинкові,
-жнивні,
-обжинкові
На Св.
Миколая
Колядки Щедрівки
Час Від
Стрітення
(лютий) до
Великодня
свято Русалій
(05-06 міс.),
На Трійцю
(Зелені свята)
свято Івана
Купала (ніч з
6 на 7 липня)
жнива
(серпень-
поч. вересня)
19 грудня Різдво Новий рік
Мотив
Обряд Водіння
хороводів
навколо
Марени
(Майри),
кривий танець
Розвішування
на деревах
полотна для
сорочок
стрибки через
вогонь,
плетіння вінків
і пускання їх
на воду
сніп, дудіх,
збирання
врожаю в
стодолі (клуні)
вертеп «водіння
кози»,
Засівання
веснянки
Ой весна, весна - днем красна,
Що ж ти, весно, принесла?
- Принесла я вам літечко.
Ще й рожевую квіточку,
Хай вродиться житечко,
Ще й озимая пшениця,
І усякая пашниця.
Ой кувала зозуленька,
Сівши на лелії, -
Співай, співай, товаришко,
Минає неділя.
Ой кувала зозуленька,
Сівши на барвінок, -
Співай, співай, товаришко,
Минув понеділок.
Співай, співай, товаришко,
Бо вже не будемо,Та не знаєм,
товаришко,
Чи нарік діждемо.
А в кривого
танця
Та не виведем кінця!
Треба його та його виводити,
Лад йому та й знаходити.
Ой вулиця та й широкая,
Чого трава невисокая?
Бо парубки та й істоптали
Великими та й ножищами,
русальні
У ржі, на межі, на кривій березі
Там сиділа русалка.
Просила русалка у дівочок
сорочки:
- Ви, дівочки, подружки,
Да дайте мні сорочки,
Хоча худенькую, да аби
біленькую, Хоч не
біленькую, да тоненькую!
Ой біжить, біжить мала
дівчина,
А за нею русалочка:
- Та послухай мене, красна
панночко,
Загадаю тобі три загадочки.
Як угадаєш - до батька пущу,
НАРОДНИЙ ЛІРО-ЕПОС
10. 10
Історичні пісні Народні думи
(унікальний жанр
фольклору)
Балади
Визначення,
хто
запровадив
термін
це ліро-епічні твори
про героїчну боротьбу,
у яких згадаються
справжні історичні
постаті й описуються
історичні події та
ставлення народу до
них
Термін запровадив
М.Гоголь у 19 ст.
це ліро-епічній твір
героїчного змісту про
важливі історичні події.
Відомі кобзарі: О.Вересай,
М.Кравченко, І.Стрічка,
В.Соковий, Й. Скряга.
Термін запровадив
М.Максимович у 1833 р. у
збірці «Малоросійські
пісні»
це ліро-епічні твори
казково-фантастичного,
легендарно-історичного
або героїчного змісту з
драматично напруженим
сюжетом.
Коли виникли У XV ст. У XV ст. У XVІ ст.
Особливості
Тематичні
групи
1) про боротьбу з
турецько-татарськими
нападниками
«Ой Морозе,Морозенку»
2) про визвольну
боротьбу українського
народу під проводом Б.
Хмельницького
«Чи не той то хміль»
про боротьбу проти
турецько-татарського
поневолення
«Маруся Богуславка» «Ой летіла стріла»
ІСТОРИЧНІ ПІСНІ
11. 11
«Чи не той то хміль…»
Чи не той то хміль,
що коло тичин в’ється?
Гей, той то Хмельницький,
що з ляхами б’ється.
Гей, поїхав Хмельницький
ік Жовтому Броду,
Гей, не один лях лежить
головою в воду.
Не пий, Хмельницький,
дуже той Жовтої Води:
Іде ляхів сорок тисяч
хорошої вроди.
«А я ляхів не боюся і гадки не маю,
За собою великую потугу я знаю,
Іще й орду за собою веду:
А все, вражі ляхи, на вашу біду».
Утікали ляхи — погубили шуби…
Гей, не один лях лежить, вищиривши зуби
Становили собі ляхи дубовії хати,
Прийдеться ляшенькам
в Польщу утікати!
Утікали ляхів де якії повки,
Їли ляхів собаки і сірії вовки.
Гей, там поле, а на полі цвіти,—
Не по однім ляху заплакали діти.
Гей, там річка, через річку глиця,—
Не по однім ляху зосталась вдовиця!
Рід: ________________________________
Жанр: ______________________________
Тема: ______________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
Ідея: ______________________________________________________________________________
Композиція
Експозиція: розповідь про Б. Хмельницького, порівняння його з хмелем.
Зав’язка: застереження гетьману — перед битвою з ляхами не пити Золотої Води.
Кульмінація: перемога над ворогом.
Розв’язка: «Утікали вражі ляхи…».
Історичні відомості:
__________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
12. 12
«Слово про похід Ігорів» - не тільки найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури, зразок
героїчного епосу народу. Невідомий автор закликає берегти й любити Русь-Україну, примножувати її
багатства.
Рід: ______________________________________
Жанр: ____________________________________
Напрям, стиль: ____________________________
Тема: ______________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________
Головна ідея: _______________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________
Автор: ____________________, думки вчених розійшлися: одні вважають, що твір написаний кимсь із
тогочасної феодальної верхівки (може, самим Ігорем чи його сином Володимиром), інші – незнатною
людиною, вихідцем з Чернігово-Сіверщини, одним із учасників походу, який повернувся на батьківщину.
Рік: ______________
Центральний образ: _______________________________
Місце бою: _______________________________________
Техніка написання «Слова…». Віднайдений
О.І.Мусіним-Пушкіним 1792 р. текст «Слова…» був
написаний скорописом (без проміжків між словами), із
титлами, що для економії дорогого пергаменту ставилися
замість пропущених літер. Згодом текст був поділений на
слова, речення, абзаци. 1800 р. – перше видання копії
«Слова…». 1812 року оригінал згорів.
Історична основа. Міжусобні змагання князів Русі-
України за землю призвели до жахливої руїни:
пограбування міст, спалення сіл, захоплення полонених,
убивства родичів. Ситуацією скористалися половці, які з 1061 р. нападали на східнослов’янські землі.
Керуючись завданням захистити Руську землю, у 1183 р. великий князь київський Святослав з допомогою
ще кількох князів переміг половців (Ігор тоді не встиг долучитися до походу). Князь Ігор також вирішує
завоювати половців: другий похід (1185 року) закінчився поразкою у битві на р. Каялі.
Оповідь про ці події міститься в ________________________ літописі.
Композиція:
• Вступ (пісня Бояна) – роздуми автора над манерою описування подій.
• Основа частина (кілька оповідань):
- виступ Ігоревої дружини з Новгород-Сіверського, Всеволодової з Курська;
- затемнення сонця — поетичний прийом, за допомогою якого повністю реабілітується князь Ігор
і його похід. Згідно з уявленнями XII ст. затемнення було провісником можливої біди, яка, однак, не
вважалася неминучою.
- похід; - 2 битви з половцями (перша переможна, другу програли); плач руських жінок;
- сон і «золоте слово, з сльозами змішане» Святослава (згадує всіх князів);
- «плач Ярославни» в Путивлі, звертання її до сил природи;
- втеча Ігоря з полону завдяки Овлуру; погоня Гзака і Кончака за Ігором, Володимира залишають у
полоні.
• Закінчення (величання Ігоря, князів і дружини).
13. 13
З кінця списа годовані.
Всі путі їм відомі,
Яруги їм знайомі,
Луки в них напружені,
Сагайдаки відкриті,
Шаблі нагострені;
Самі скачуть, як вовки сірі в полі,
Шукаючи собі честі,
А князеві слави».
* * *
Глянув Ігор на ясне сонце
Та й побачив — військо тьма покрила,
І сказав до дружини-вояцтва:
«Браття мої, друзі вірні!
Лучче нам порубаними бути,
Ніж полону зазнати!
А сядьмо, браття,
На бистрі свої коні,
На синій Дон погляньмо».
Зажадалося князеві
На провіщання не зважати,
Пошукати долі на Дону великім.
«Хочу, — каже, — з вами, русичі,
Чи списа зломити(програти)
При полі Половецькому
Та й наложити головою,
Чи шоломом пити воду з Дону(виграти)
».
Ой же ступив та Ігор-князь
У золоте стремено
Та й поїхав по чистому полю.
Сонце йому тьмою шлях закрило,
Буря розбудила птаство,
Звіра в табуни ізбила свистом.
Див кричить на верху дерева,
Велить послухати землі незнаній -
Волзі та й морю,
Сулі та й Сурожу,
Корсуню ще й тобі,
Тмутороканський ідоле!
А половці дорогами небитими
Помчалися к Дону великому.
Риплять вози опівночі,
Мов ті лебеді ячать сполохані.
Ігор на Дон війська веде,
А вже лихо його тяжкеє
Підстерігають птахи на дубах,
Вовки грозу в ярах навивають,
Орли-білозерці клекотом
Звірину скликають на кості,
Лисиці брешуть на щити багряні.
О Руська земле, уже ти за могилою!
Довго ніч темніє.
Зоря світ запалала.
Сивий туман покриває поле,
Примовкає солов'їний щебет,
Галчиний гомін здіймається.
Загородили русичі
Поле щитами багряними,
Шукаючи собі честі,
А князеві слави.
* * *
У п'ятницю(1 бій)
рано-пораненьку
Розтоптали вони полки погані,
Полки половецькі,
Стрілами у полі розсипались,
Умикали красних дівчат половецьких,
Тканинами, оксамитами та кожухами,
Ще й уборами пишними половецькими
Мости по болотах вимощували.
Багряне древко, а корогва біла,
Багрян бунчук, а держало срібне
Відважному Святославовичу!
Дрімає в чистому полі
Олегове гніздо хоробре,
Далеко залетіло-залинуло!
Не вродилось воно кривду терпіти
Ні від сокола, ні від кречета,
Ані від чорного того ворона,
Від поганого половчанина!
Біжить Гзак, сірим вовком стелеться,
Кончак слід йому показує
К Дону великому.
Ой рано вранці-пораненьку
Кривава зоря світ-день ізвістує,
Чорні хмари (половці)
находять з моря,
Чотири сонця (4 князі-учасники походу)
закрити хочуть.
Трепече в них синя блискавка —
Бути грому великому,
Литися дощеві стрілами
З Дону великого.
Тут же то списам поламатися,
Тут же то шаблям пощербитися
Об шоломи половецькі
На річці Каялі
Близько Дону великого!
О Руська земле,
Уже ти за могилою!
Се вітри, внуки Стрибогові,
Віють з моря стрілами
На хоробрі полки Ігореві.
Земля гуде,
Вода в ріках каламутиться,
Порохи поле вкривають,
Гомонять стяги,
Половці наступають від Дону,
Від Дону, та й від моря,
І відо всіх сторін широких,
Обступили полки руські.
Діти бісові поле чисте
Криком перегородили,
А хоробросильні русичі
Своїми щитами багряними.
Славний яр-тур Всеволоде!
14. 14
ТЕСТ 4
«СЛОВО ПРО ІГОРІВ ПОХІД»
1. «Слово про похід Ігорів» належить до
А епосу
Б драми
В ліро-епосу
Г ліро-драми
Д лірики
2. У «Слові про похід Ігорів» йдеться про події
А 1663 року
Б 1183 року
В 1800 року
Г 1241 року
Д 1185 року
3. Слова «списа зломити край поля Половецького» означають
А здобути перемогу
Б зазнати поразки
В зупинитися на відпочинок
Г визнати свою поразку
Д збиратися в дорогу
4. … розтоптали вони полки погані,
Полки половецькі,
Стрілами у полі розсипались,
Умикали красних дівчат половецьких
А у понеділок
Б у середу
В у п'ятницю
Г у суботу
Д у неділю
5. В уривку
Ой рано вранці-пораненьку
Кривава зоря світ-день ізвістує,
Чорні хмари находять з моря,
Чотири сонця закрити хочуть — автор називає «чотирма сонцями»
А Кобяка і його прибічників
Б Святослава і його радників
В князів, які взяли участь у поході
Г сили природи, що супроводжували Ігоря
Д дружинників Всеволода
6. В уривку
Був же він грозою на ворога,
Приборкав його полками сильними,
Ще й мечами булатними,
Наступив на землю Половецьку,
Потоптав гори та яруги,
Скаламутив ріки й озера,
Висушив болота і потоки,
А невірного Кобяка з лукомор'я
Од залізних полків половецьких
Мовби той вихор вихопив — йдеться про
А Ігоря
Б Святослава
В Всеволода
Г Олега
Д Володимира
7. З полону князю Ігорю допоміг (допомогла) втекти
А Ярославна
Б Святослав
В Всеволод
Г Олег
Д Овлур
15. 15
Дійові особи:
стара вдова Горпина Терпилиха
«Терпилиха по смерті свого старого все те продала, перейшла в наше село, купила собі хатку і тепер
живе, як ви знаєте»
її дочка Наталка Терпило
«Кромі того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, — яке у неї добре серце, як вона
поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі
держить.»
далекий родич Терпилихи бурлака Микола
«Один собі живу на світі, як билинка на полі; сирота — без роду, без племені, без талану і без приюту.
Що робить — і сам не знаю. Був у городі, шукав міста, но скрізь опізнився. (Думает). Одважусь в пекло
на три дні! Піду на Тамань, пристану до чорноморців. Хоть із мене і непоказний козак буде, та єсть же і
негіднійші од мене. Люблю я козаків за їх обичай! Вони коли не п'ють, то людей б'ють, а все не гуляють.
Заспіваю лиш пісню їх, що мене старий запорожець Сторчогляд вивчив. коханий Наталки Петро; возний
Тетерваковський, виборний Макогоненко.»
коханий Наталки, Петро
«Правда, Петро добрий парубок, та де ж він? Нехай же прийде, нехай вернеться до нас; він не лежень,
трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна. Але що ж! Хто відає — може, де запропастився, а може,
і одружився де, може, забув і тебе. Тепер так буває, що одну нібито любить, а о другій думає.»; «Так,
угадав!.. Я — той нещасний Петро, якому Наталка припівала сю пісню, якого вона любила і обіщала до
смерті не забути, а тепер...»; «Чотири годи уже, як розлучили мене з Наталкою. Я бідний був тогді і
любив Наталку без всякой надежди. Тепер, наживши кровавим потом копійку, спішив, щоб багатому
Терпилові показатись годним його дочки; но вмісто багатого батька найшов мать і дочку в бідності і без
помощі. Все здається, близило мене до щастя, но, як на те, треба ж опізнитись одним днем, щоб
горювати во всю жизнь! Кого безталання нападе, тому нема ні в чім удачі. Правду в тій пісні сказано, що
сосідові все удається, всі його люблять, всі до його липнуть, а другому все як одрізано».
виборний Макогоненко (допомагає возному)
«То виборний Макогоненко; чоловічок і добрий був би, так біда — хитрий, як лисиця, і на всі сторони
мотається; де не посій, там і уродиться, і уже де і чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз
докаже.»
возний Тетерваковський (хотів засватати Наталку)
«правда, я — теє-то як його — письменний, но по благості всевишнього єсмь чоловік, а по милості дворян
—— возний, і живу хоть не так, як люди, а хоть побіля людей; копійка волочиться і про чорний день
іміється. Признаюсь тобі, як приятелю, буде чим і жінку — теє-то як його — і другого кого годовати і
зодігати.»
Домашнє завдання: вивчити 2 вірші (зі стор.5-12), читати «Енеїду» та «Наталку Полтавку» (знайти
самостійно тексти, у повному обсязі), ТЕСТ 6; виконати тест з теми «Давня література» в іншому ресурсі:
_______________________________________.
16. 16
«Сон» («У всякого своя доля…»)
Комедія
Духъ истины, его же міръ не можетъ пріяти, яко не видитъ его, ниже знаетъ его. Иоанна, глава
У всякого своя доля
І свій шлях широкий,
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазурі в печінки, —
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята. «Нехай, — каже, —
Може, так і треба».
Так і треба! бо немає
Господа на небі! /266/
А ви в ярмі падаєте
Та якогось Раю
На тім світі благаєте?
Немає! немає!
Шкода й праці, схаменіться.
Усі на сім світі —
І царята, і старчата —
Адамові діти.
І той... і той... А що ж то я?
Ось що, добрі люди:
Я гуляю, бенкетую
В неділю і в будень.
А вам нудно! жалкуєте!
Єй-богу, не чую.
І не кричіть! Я свою п’ю,
А не кров людськую!
Отак, ідучи попідтинню
З бенкету п’яний уночі,
Я міркував собі йдучи,
Поки доплентавсь до хатини.
А в мене діти не кричать
І жінка не лає,
Тихо, як у Раї,
Усюди Божа благодать —
І в серці, і в хаті.
Отож я ліг спати.
А вже підпилий як засне,
То хоч коти гармати —
І усом не моргне.
Та й сон же, сон, напричуд дивний,
Мені приснився —
Найтверезіший би упився,
Скупий жидюга дав би гривню,
Щоб позирнуть на ті дива.
Та чорта з два!
Дивлюся: так буцім сова
Летить лугами, берегами, та
нетрями,
Та глибокими ярами,
Та широкими степами,
Та байраками.
А я за нею та за нею,
Лечу й прощаюся з землею. /267/
Прощай, світе, прощай, земле,
Неприязний краю,
Мої муки, мої люті
В хмарі заховаю.
А ти, моя Україно,
Безталанна вдово,
Я до тебе літатиму
З хмари на розмову.
На розмову тихо-сумну,
На раду з тобою;
Опівночі падатиму
Рясною росою.
Порадимось, посумуєм,
Поки сонце встане,
Поки твої малі діти
На ворога стануть.
Прощай же ти, моя нене,
Удово-небого,
Годуй діток; жива правда
У Господа Бога!
(УКРАЇНА)
Летим. Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зострічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все-то те, вся країна
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зострічає...
І нема тому почину,
І краю немає!
Ніхто його не додбає
І не розруйнує...
І все-то те... Душе моя, /268/
Чого ти сумуєш?
Душе моя убогая,
Чого марне плачеш,
Чого тобі шкода? Хіба ти не бачиш,
Хіба ти не чуєш людського плачу?
То глянь, подивися; а я полечу
Високо, високо за синії хмари;
Немає там власті, немає там кари,
Там сміху людського і плачу не
чуть.
Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш,
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих; а он
розпинають
Вдову за подушне, а сина кують,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію! в військо оддають!
Бо його, бач, трохи! А онде під
тином
Опухла дитина, голоднеє мре,
А мати пшеницю на панщині жне.
А он бачиш? Очі! Очі!
Нащо ви здалися,
Чом ви змалку не висохли,
Слізьми не злилися?
То покритка попідтинню
З байстрям шкандибає,
Батько й мати одцурались
Й чужі не приймають!
Старці навіть цураються!!
А панич не знає,
З двадцятою, недоліток,
Душі пропиває!
17. 17
НОВІТНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (МОДЕРНІЗМ)
МОДЕРНІЗМ (з фр. «moderne» новітній, сучасний) — заснований значною мірою на романтичній
світоглядній базі напрям, що фактично є сукупністю сформованих у кінці XIX — на початку XX ст.
течій. Загальними ознаками модернізму є: 1) опозитивність до традиційних форм і методів; 2) увага
до духовного, містичного, символічного в житті; 3) суб’єктивізм; 4) занепадництво (декадентство);
5) намагання розширити виражальний потенціал літератури засобами інших видів мистецтва
ЛІТЕРАТУРНА ДИСКУСІЯ (1925-1928 рр): розпочав М. Хвильовий. Упродовж 1925-1926 років
з’явився ряд памфлетів, об’єднаних у такі цикли: «Камо грядеши?», «Думки проти течії»,
«Апологети писаризму» та «Україна чи Малоросія?» (останній так і не вийшов у друкованому
вигляді), — у яких письменник виступив проти примітивізму та епігонізму нової радянської
літератури і закликав митців орієнтуватися на найкращі зразки світового та, в першу чергу,
західноєвропейського мистецтва:
«Геть від москви! Дайош психологічну Європу!» (ГАСЛО).
РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ — літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр.
XX ст. в Україні, яке дало високохудожні твори в галузі літератури, живопису, музики, театру і яке
було знищене тоталітарним сталінським режимом. Термін «розстріляне відродження» вперше
запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавріненко, уживши його як назву збірника
найкращих текстів поезії та прози 1920-1930-х рр. За це десятиліття (1921-1931 рр.) українська
культура спромоглася компенсувати трьохсотрічне відставання й навіть переважити на терені
вітчизни вплив інших культур, російської зокрема (на 1 жовтня 1925 р. в Україні нараховувалося
5000 письменників).
Початком масового нищення української інтелігенції вважається травень 1933 р., коли 12-13
травня стався арешт Михайла Ялового й самогубство Миколи Хвильового. Кульмінацією дій
радянського репресивного режиму стало З листопада 1937 р. Тоді «на честь 20-ї річниці Великого
Жовтня» у Соловецькому таборі особливого призначення за вироком Трійки розстріляний Лесь
Курбас. У списку «українських буржуазних націоналістів», розстріляних 3 листопада, також були
Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Марко Вороний, Олекса Слісаренко,
Михайло Яловий та інші. Загалом, в один день за рішенням несудових органів, було страчено понад
100 осіб представників української інтелігенції — цвіту української нації.
Літературні угрупОвання модерністів (вписати митців)
Покутська трійка
Літературні угруповання 20-х років ХХ ст.
«Ланка» (1924-1926 рр., м. Київ)
реорганізована в «МАРС» ("Майстерня революційного слова" 1926-1934
рр.).
"Гарт" (1923-1925 рр.), реорганізовано у
«ВАПЛІТЕ» (Вільна академія пролетарської літератури) (1926-1928, м.
Харків)
Утворена за ініціативою М. Хвильового
Київська школа неокласиків («гроно п’ятірне»):
«Політфронт»
"Плуг" (Харків) Головна мета – масовість
60-х - 70-х років
Клуб творчої молоді, шістдесятники (відстоювали незалежність поезії від
влади, частина шістдесятників пішла на компроміс із владою, а інші піднялись
до політичного ДИСИДЕНТСТВА, правозахисного руху та відкритого
протистояння режимові.) — нонконформісти (ті, хто не згоден з правлячим
режимом чи поглядами суспільства)
"Київська школа"
18. 18
Іван Якович Франко (1856-1907)
Великий Каменяр
Український Мойсей
Велетень філософської думки
Титан праці
Геній Галицької землі
Академія в одній особі
Псевдоніми – Джеджалик, Мирон та ще близько 90 варіацій
Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині в
родині селянина-коваля.
Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі
при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867).
У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Восени 1875 р. став студентом філософського
факультету Львівського університету.
Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були
надруковані в студентському часописі «Друг».
Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим
спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного
товариства. У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади.
У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції
часопису «Зоря» й газеті «Діло».
В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана.
У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій
арешт (1889) письменника. У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-
Української Радикальної Партії.
З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя.
Помер 28 травня 1916 р. у Львові.
«Чого являєшся мені у сні?»
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
О ні!
Являйся, зіронько, мені! Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити. Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, —
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!
19. 19
Історія написання: привид першого світлого юнацького кохання до Ольги Рошкевич не покидає
поета протягом усього життя, незважаючи на те, що стрічалися на життєвій дорозі інші жінки, що
він одружився. Рядки сповнені бажання, щоб ці муки продовжувалися, бо в них і через них
продовжує жити високе почуття.
Рік створення: 1896.
Збірка: ___________________________________________
Напрям: __________________________________________
Рід: __________________________(_________________)
Жанр: ______________________________________________________________________________
Мотив: _____________________________________________________________________________
Композиція (зміст): внутрішній монолог закоханого юнака, побудований за принципом «уявне
питання до дівчини — відповідь самому собі»; динаміка вірша розгортається відповідно до почуттів
ліричного героя: спочатку він звинувачує кохану в «жорстокостях», байдужості по відношенню до
нього, потім зізнається в щирому й незмінному коханні до дівчини й просить її являтися йому хоча
б у сні, де серце зможе оживати й зазнати «щастя молодого, бажаного, страшного того гріха».
«Мойсей»
«Другий "Заповіт"»
(скульптура Мойсея,
Мікеланджело Буанаротті)
Історія написання:
прочитавши ще в дитинстві
біблійну історію про Мойсея, яка
його вразила, І. Франко понад 40
років виношує образ
старозавітного пророка в серці.
Перебуваючи із сім’єю у вічному
місті Римі 1904 року, куди поїхав
за кошт М.С. Грушевського, поет
був дуже вражений могутньою
скульптурою Мойсея.
За спогадами доньки митця Ганни Франко-Ключко, після побаченого батько майже весь час
залишався в готелі, де безперестанку тримав перед очима маленьку статуетку Мойсея. Очевидно,
саме в цей час у поетовій свідомості до кінця викристалізувався образ великого пророка як слабкої
й водночас великої людини, людини, яка може покласти своє життя заради рідного народу. Ці думи,
спроектовані на долю українського народу та його проводирів, стають основою поеми.
Рік: 1905
Рід: ______________________
Жанр: ______________________________________________________________________________
Тема: _______________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
20. 20
Ідея: ________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
Композиція: _____________________________________________.
Ускладнена реалістичними описами побуту кочового народу, вставною притчею про терен, міфом
про Оріона, діалогами, монологами-звертаннями Мойсея («О Ізраїлю!»), його молитвами. В основу
поемі «Мойсей» Франко поклав біблійний сюжет. Він не переспівує біблійної історії, а
використовує лише один її фрагмент: поет вперше ставить своїх героїв перед очі читачеві вже після
сорока років їх блукання пустелею, у той момент, коли ізраїльтяни на чолі з Мойсеєм наблизилися
до обіцяної землі Палестині.
Пролог: ___________________________________________________________________________
Експозиція: _______________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
Зав’язка:__________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
Кульмінація: ______________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
Розв’язка:_________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
Герої:
Мойсей — це сивочолий пророк, його волосся
«біле, як сніг», він фізично слабкий через старий
вік, проте дуже міцний духовно:
Се Мойсей, позабутий пророк,
Се дідусь слабосилий,
Що без роду, без стад і жінок
Сам стоїть край могили.
Все, що мав у життю, він віддав
Для одної ідеї,
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї.
В образі Мойсея автор наголошує саме на
протиставленні фізичної слабкості та духовної
величі, краси душі пророка:
Хоч літа його гнуть у каблук
Із турботами в парі,
То в очах його все щось горить,
Мов дві блискавки в хмарі.
Хоч волосся все біле як сніг,
У старечій оздобі,
То стоять ще ті горді жмутки,
Як два роги на лобі
Демон зневіри Азазель — злий дух, що
з’являється перед пророком у пустелі
Аж почувся притишений сміх
Край саміського боку,
Наче хтось біля нього ішов,
Хоч не чуть було кроку.
І почулися тихі слова,
Мов сичання гадюки:
Цвіт безтямності плодить усе
Колючки лиш і муки.
А як вийде самому той плід
Донести не спромога, –
То найкраще увесь свій тягар
Положити на бога».
Авірон і Датан – дрібні людці, представники
молодого покоління євреїв, що вважають за мету
не великий ідеал, а мізерну особисту користь.
Авірон: «Так і буть, Авіроне!
Що повиснути має колись,
Те і в морі не втоне.
21. 21
Канаана тобі не видать
І не йти до востоку;
З сього місця ні вперед, ні взад
Ти не зробиш і кроку».
І мертвецька тиша залягла
На устах всього люда,
І жахнувсь Авірон, і поблід,
Сподіваючись чуда.
Але чуда нема! Авірон
В сміх! А з сміхом тим в парі
По народі йшов клекіт глухий,
Як у градовій хмарі.
Датан:
І піднявся завзятий Датан:
«Дарма грозиш, пророчиш!
Ось як я тобі правду скажу,
Може, й слухать не схочеш.
Признавайсь: не на теє ти вчивсь
У єгипетській школі,
Щоб, дорісши, кайдани кувать
Нашій честі і волі?
Признавайсь: не на те ти ходив
У єгипетську раду,
Щоб з мудрцями й жерцями кувать
На Ізраїля зраду?
«Князь конюхів» Єгошуа – новий ватажок
єврейського народу після смерті пророка
Мойсея.
Чути тупіт. Чи вихор в степу?
Чи збуваєсь пророцтво?
Се Єгошуа, князь конюхів,
І за ним парубоцтво.
Гонять стада, кудись-то спішать…
Чи де напад ворожий?
Всіх їх гонить безіменний страх,
Невідомий перст божий,
Голод духу і жах самоти
І безодні старої…
А Єгошуа зично кричить:
«До походу! До зброї!»
«ЗАХАР БЕРКУТ»
Авторський підзаголовок: «Образ громадського життя Карпатської Русі в ХШ віці»
Епіграф: «Дела давно минувших дней, преданья старины глубокой» (О.С.Пушкін)
Із передмови: «…повість історична має вартість, коли її основна ідея зможе заняти сучасних
живих людей»
Історична основа: події 40-х рр.. ХШ ст., коли на Русь прийшло військо хана Батия, що дійшло до
Галицьких земель. Художнім домислом самого Франка стало потоплення загону монголів у
Карпатах (інформація з відомої на Галичині легенди), решта фактів — реальні.
Рік: 1882
22. 22
Рід: _________________________
Напрям: _________________________________________________________________________
Жанр: ___________________________________________________________________________
Тема: ____________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
Ідея:________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
Місце дії: _________________________________________________________________________
Час дії: ___________________________________________________________________________.
Центральний образ — _______________ (становить ядро багатьох пейзажів; це відбиває
світобачення українців, які одночасно захоплювались його силою та красою й використовували
практичні знання про це явище природи.)
Композиція
Експозиція: _______________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
Зав'язка: __________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
Кульмінація: ______________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
Розв'язка: _________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
Герої:
Маким Беркут: «мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським
парубоцтвом»
«…Молодий гірняк»;
«…перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського бесідника Захара»;
«…всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми
товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами… усюди був однаковий, спокійний,
свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводилися з ним так само, як він з
ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним. …Боярська служба… поважала за його
звичайність і розсудливість»;
«…його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум’янцем осяяне, одверте, щире лице»; «В його серці,
смілім і чистім, як щире золото…»;
Захар Беркут: «досвiдний чоловiк i радо служить громадi. Як вiн говорить на радi громадськiй,
так не зумiє нiхто в цiлiй верховинi.»; «Захар Беркут – се був сивий, як голуб, звиш 90-лiтнiй
старець, найстарший вiком у цiлiй тухольськiй громадi. Батько вiсьмох синiв, iз яких три сидiли
вже разом iз ним мiж старцями, а наймолодший Максим, мов здоровий дубчак мiж явориною,
визначався мiж усiм тухольським парубоцтвом»; «В своїй чотирилiтнiй мандрiвцi Захар Беркут
пiзнав свiт, був i в Галичi, i в Києвi, бачив князiв i їх дiла, пiзнав воякiв i купцiв, а його простий, ясний
розум складав усе бачене й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам’ятi, як матерiали для думки. Вiн
23. 23
вернувся з мандрiвки не тiльки лiкарем, але й громадянином»; «Не плакали за ним нi сини, нi сусiди,
нi громадяни, бо добре знали, що за щасливим грiх плакати»
Мирослава: «…Не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого
поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що
виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами»,
«…виросла на свободі, що виховання її було мужське, і що в тім прегарно розвиненим дівочім тілі
живе сильний, великими здібностями обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще
зараз при народженні втратила матір. Ненька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої
ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і,
щоб задовольнити її палку натуру, привчав її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди
і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше
бралася вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але
попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим
чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що
хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу, тому вони
пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя так, як весна навіть старому
старцеві пригадує його молоду любов».
Тугар Вовк: «…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і
сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів».
«…Новий тухольський боярин, недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини
і ціле одне пригір’я Зелеменя, …побудував собі гарну хату…»
«Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду…»
Максим: «Вся громада гнівна на тебе за те, що ти присвоюєш собі громадський ліс і полонину, не
спитавши навіть громади, чи схоче вона на те пристати…»
«Нічого мене не обходить ваша копа. Я тут із княжої волі і можу сам збирати копу, коли буду
вважати се потрібним».
«…Тугар Вовк у битві над Калкою зрадив Русь монголам, виявивши їм наперед цілий план битви,
зложений руськими князями. …Боярин стояв у битві в першім ряді і при першім замішанні взятий
був до неволі. Але дивним видавалось декому його швидке увільнення без окупу, хоч боярин божився,
що монголи випустили його, шануючи його хоробрість.
Бурунда Бегадир: «…Один із начальників монгольських, мужчина величезного росту й геркулесової
будови тіла, з лицем темно-оливкової барви, одітий у шкіру степового тигра, що все разом аж
надто свідчило про його походження з туркоманського племені. Се був страшний, безтямно-
сміливий і кровожадний войовник, суперник у славі з Кайданом. Монгольські загони, які він провадив,
лишали по собі найстрашнішу руїну, найбільше число трупів, найширшу ріку пожеж. Він безмірно
перевищав Пету своєю відвагою, перед його шатром кожного вечора було два рази більше свіжих
голів, ніж перед шатром усякого іншого вояка».
Домашнє завдання: вивчити 2 вірші (зі стор.5-12), читати «Захар Беркут» (знайти самостійно текст,
у повному обсязі або скорочено, також варто подивитися фільм 2019 року), читати поему «Мойсей»
(самостійно знайти, у повному обсязі); ТЕСТ 12; виконати тест з теми «Творчість І.Карпенка-Карого» в
іншому (другому) ресурсі: ___________________, з теми «Творчість І.Нечуя-Левицького» в іншому
(третьому) ресурсі: ___________________.
