2. Епіграф:
Нас не збороти клятим ворогам,
Між нами не посіяти розбрату.
Ми - українці, і не личить нам
Історію народу забувати
Ю.І.Стояновський

3. Після нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз
величезні території були окуповані. Загарбникам уже в 1941 р.
відійшла територія України з населенням близько 42
мільйони чоловік. Гітлерівці рвались до Москви, намагаючись
водночас закріпитися на завойованих землях. Але "бліцкріг"
— план блискавичної війни — не вдався, і вона набула
затяжного характеру.

4. План «Ост» (план окупаційної політики на території СРСР)
Основні заходи :
•Часткове понімечення місцевого населення; заселення німцями
окупованих земель.
•Масова депортація населення, у тому числі українців, до Сибіру.
•Підрив біологічної сили слов'янських народів.
•Економічне пограбування території України; перетворення
місцевого населення на рабів.
•Пограбування культурних цінностей, знищення пам'яток культури.

6.  Західноукраїнські землі
— Львівська,
Дрогобицька, Станіс-
лавська і Тернопільська
області - на правах
окремого дистрик-ту
(округу) під назвою
«Галичина» були
включені до складу
генерал-
губернаторства, що
охоплювало польські
землі з центром у
Кракові.

7.  Одещину, південні
райони Вінницької,
західні Миколаївської
області, лівобережні
райони Молдавії
об'єднали в
губернаторство
«Трансністрія» і
також проголосили
частиною
Румунського
королівства.

8. Чернівецьку та Ізмаїльську області було включено до складу
союзника Німеччини - Румунії

9. Інші українські землі входили до
складу рейхскомісаріату «Україна» з
центром у Рівному. Яким керував
рейхскомісар
Еріх Кох.

10. Гітлер про Україну. 17 вересня 1941 рік.
«...Було б помилкою дати освіту місцевим людям. І я зовсім не
прихильник створення університету в Києві».
11 квітня 1942 року.
«Якщо росіяни, українці та інші вмітимуть читати й писати, це
може нам тільки нашкодити».
Із розпорядження рейхскомісара України Еріха Коха 24 жовтня
1942 року.
«Закрити всі школи, інститути, в яких навчаються учні старше 15
років, а всіх учнів і викладачів цих закладів відправити на роботи до
Німеччини. Крім 4-класних шкіл не повинно бути жодної школи».

12. Рух Опору на території України (1941 —1944 рр.)
Рух Опору – національно-визвольний рух народів,
окупованих Німеччиною та її союзниками в роки Другої
світової війни. Боротьба набирала різних форм – від
духовного опору до збройної боротьби.

13. Форми опору
Пасивні Активні
 Різноманітна допомога
партизанам
 Відмова співробітничати з
окупаційною владою
 Саботаж заходів, що
проводила окупаційна влада
 Випуск бракованої продукції
 Зрив поставок продовольства
для окупаційної армії
-Ухиляння від примусових робіт,
тощо
 Партизанський рух
 Діяльність підпілля
 Диверсійна діяльність на
залізницях“рейкова війна”,
”Концерт”,зрив поставок
-Розгром ворожих штабів
-Знищення ліній зв’язку,доріг,
мостів
-Рейди в тил ворога ( Карпат-
ський рейд С.Ковпака)

14.  Мета:
Відновлення радянської влади
 Організаційне оформлення:
1941—1942 рр. Партизанські загони,
з’єднання; радянське підпілля (3500
підпільних організацій і груп)
 Основні райони дій:
Українське Полісся, Чернігівщина,
Сумщина
 Мета:
Відновлення української держави
 Організаційне оформлення:
Похідні групи (1941 р.), Поліська Січ (1941
р.), Українська повстанська армія (УПА)
(листопад 1942 р.) та інші загони, підпілля
ОУН
 Основні райони дій:Волинь,
Галичина, українське Полісся
Радянський Націоналістичний

15. Залишаючи ворогу територію, радянське командування віддало
наказ знищувати все за собою — комунікації, підприємства,
їстівні припаси. Із відданих радянській владі людей у
населених пунктах створювались підпільні групи. Для
розвідувальної і підривної роботи в німецькому тилу
залишалось чимало співробітників НКВС - народного
комісаріату внутрішніх справ.

16. Восени 1941 р. в Україні формувались підпільні
обкоми, райкоми, первинні організації і групи
ВКП(б). У лісах з'явилися партизанські загони, які
очолювали здебільшого ті, хто був здатним
здійснювати бойові операції.

17. Наприкінці травня 1942 р. було створено Український штаб
партизанського руху на чолі із Т.Строкачем. З кінця того самого року
боротьба проти німців посилюється, особливо після переброски
через лінію фронту професійних розвідників і підпільників. У 1943
р. діяло вже 46 партизанських об’єднань, 1993 загони, диверсійно-
розвідувальні та підпільні групи. Вони завдали значних втрат
фашистам. Крім того, діяли ще й самостійні загони, які не
підпорядковувалися Українському штабу партизанського руху. Вони
налічували близько 30 тис. осіб.

18. В Україні найбільш сприятливими були умови для
таборів партизан на Волині й Поліссі.

19. Відомими командирами радянських партизанів
стали С Ковпак, О. Федоров, М. Наумов. Зокрема,
партизанські з'єднання С Ковпака пройшли
бойовий шлях від Путивля до Карпат.

21. У 1942 р. була сформована Українська Повстанська Армія — УПА. її
головнокомандувачем став член проводу ОУН (б) Роман
Шухевич. Партизанська армія контролювала частину території
Волині, Полісся та Галичини. У своєму складі вона нараховувала
близько 30—40 тис. бійців. Конгрес ОУН (б) проголосив своєю
метою боротьбу проти більшовизму та нацизму.

23. ОУН-Б діяла під лозунгами: «Смерть Гітлеру!» , «Смерть
Сталіну!», «Радянська влада – без більшовиків!»
Основними об’єктами партизанських дій з боку УПА були:
Німці та їх союзники
Радянські партизанські загони, а згодом – підрозділи
Червоної армії
Формування Армії Крайової та польське населення
ОУН – УПА утверджували себе на території західної
України як «Третя сила»

25. Назва Характеристика
Легіон
українських
націоналістів
Складався із двох батальйонів – «Роланд» (командир Є. Побі-
гущий, 350 стрільців) і «Нахтігаль» (командир Роман Шухевич,
330 стрільців).
«Роланд» так і не взяв участь у боях в Україні.
Після розформування вказаних батальйонів із них було
створено 201-й батальйон охоронної поліції, який діяв до грудня
1942 р. в Білорусії, ведучи боротьбу з партизанами.
Після розформування батальйону його особовий склад було
розпущено, а командний – ув'язнено у Львові.
Кільком командирам, і зокрема Р. Шухевичу, вдалося втекти з
ув'язнення

26. Назва Характеристика
Дивізія ва-
фен СС
«Галичина»
(14-та
гренадерська
дивізія СС) (9–
12 тис.
солдатів)
Про утворення дивізії було оголошено 28 квітня 1943 р.
За деякими джерелами бажаючих вступити до дивізії було від
62 до 84 тис. осіб. Медичну комісію пройшли 52 тис.
Згідно з наказом Гімлера, стосовно дивізії «Галичина»
заборонялося говорити, як «про українську дивізію чи про
українську націю».
Наприкінці війни дивізія була перейменована в 1-шу Українську
дивізію Української національної Армії (УНА).
У березні 1945 р. було створено 2-гу українську дивізію УНА
(фактично полк)

27. У 1944 р. в Карпатах представники довоєнних політичних партій
Західної України та східних українців створили Українську
Головну Визвольну Раду (УГВР), яка закликала неросійські
народи СРСР об'єднатися проти Москви.

28. Також на західноукраїнських землях діяли польські партизанські загони
Армії Крайової (АК) і Армії Людової (АЛ). АК підпорядковувалася
польському емігрантському уряду в Лондоні, АЛ — керували
комуністи. Стосунки між радянським, українським і польським
рухами Опору складались не найкраще. Особливо нетерпимі
відносини були між рядянськими партизанами і УПА, між УПА і АК.
Протистояння між польським і українським населенням на Волині
призвело до справжньої трагедії (трагедія Волині 1943 р.)

29. Таким чином, рух Опору в Україні в роки Другої світової війни
увібрав боротьбу як проти фашистських окупантів, так і за
створення Української держави. Комуністичний і націоналістичний
партизанський та підпільний рух наближали час перемоги. Однак
вони залишались на різних політичних позиціях, тому радянські
війська й УПА перебували у стані відкритої війни.