Шляхи вирішення педагогічного конфлікту

1. ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ
ПЕДАГОГІЧНОГО
КОНФЛІКТУ

2. КОНФЛІКТ [ ВІД ЛАТ. CONFLICTUS— ЗІТКНЕННЯ] —
ЗІТКНЕННЯ ПРОТИЛЕЖНО НАПРАВЛЕНИХ ЦІЛЕЙ,
ІНТЕРЕСІВ, ПОЗИЦІЙ, ДУМОК АБО ПОГЛЯДІВ
ОПОНЕНТІВ АБО СУБ'ЄКТІВ ВЗАЄМОДІЇ.

3. ПЕДАГОГІЧНИЙ КОНФЛІКТ- ЦЕ ТАКОЖ ПРОТИРІЧЧА МІЖ МІЖ
СУБ’ЄКТАМИ, АЛЕ В ДАНОМУ ВИПАДКУ НИМИ ЯВЛЯЮТЬСЯ АБО :

4. ШЛЯХИ ВШИРлІяШхЕиН вНиЯр КішОНеФнЛнІяК ТкІоВ н:фліктів
:
 уникання ;
 пристосування ;
 конфронтація ;
 компроміс ;
 співпраця.

5. УНИКНЕННЯ КОНФЛІКТУ (ВІДХІД, ІГНОРУВАННЯ,
ПОТУРАННЯ) ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО ЛЮДИНА
ЗВОЛІКАЄ МОМЕНТ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ, ПРАГНЕ
НЕ ПОМІЧАТИ ПРОТИРІЧЧЯ АБО НА ДЕЯКИЙ ЧАС
ВІДКЛАСТИ УХВАЛЕННЯ РІШЕННЯ.

6. Даний стиль прийнятний, коли
ситуація не досить важлива або
протиріччя, що лежить в основі
ситуації, вирішити не можливо
(істерика дитини) чи сила
противника занадто велика.

7. ПРИСТОСУВАННЯ ( ПОСТУПКА) ПОЛЯГАЄ В ЗМІНІ САМОГО
СУБ'ЄКТА КОНФЛІКТУ І Є СПРОБОЮ ПІДТРИМАТИ ДОБРІ
СТОСУНКИ ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУ.

8. ЦЯ ТАКТИКА МОЖЕ БУТИ РОЗУМНОЮ,
ЯКЩО СПЕРЕЧАННЯ З ПРИВОДУ
НЕЗНАЧНИХ РОЗБІЖНОСТЕЙ ВНОСИТЬ
НАДМІРНИЙ СТРЕС ДО ВЗАЄМИН НА
ДАНОМУ ЕТАПІ; ЯКЩО СУБ'ЄКТ
УСВІДОМЛЮЄ СВОЮ НЕПРАВОТУ АБО
НАДМІРНО ЗАЛЕЖНИЙ ВІД ОПОНЕНТА.

9. КОНФРОНТАЦІЯ (ДОМІНУВАННЯ, БОРОТЬБА, СУПЕРНИЦТВО,
КОНКУРЕНЦІЯ) , ЯК СТИЛЬ ПОВЕДІНКИ ВИРАЖАЄ ПРАГНЕННЯ
ПІДПОРЯДКУВАТИ СИТУАЦІЮ СОБІ, НАПОЛЯГТИ НА СВОЄМУ,
СХИЛИТИ ІНШИХ СУБ'ЄКТІВ ДО СВОЄЇ ПОЗИЦІЇ.

10. Конфронтація буває виправдана в
ситуаціях явної конструктивності
пропонованого рішення,
вигідності результату для всієї
групи, відсутності часу на
переконання опонентів, при
високій вірогідності небезпечних
наслідків.

11. КОМПРОМІС (КООПЕРАЦІЯ) - ТАКТИКА ДОСЯГНЕННЯ УГОДИ
ВЗАЄМНИМИ ПОСТУПКАМИ НА ПІДСТАВІ ВИКОРИСТАННЯ
ФОРМАЛЬНИХ КОМПОНЕНТІВ І АПЕЛЯЦІЇ ДО ФОРМАЛЬНОГО
ПОРЯДКУ РЕЧЕЙ.

12. НЕДОЛІК КОМПРОМІСУ ПОЛЯГАЄ В
ТОМУ, ЩО ВІН НЕ ДО КІНЦЯ
ЗАДОВОЛЬНЯЄ ПОТРЕБИ СТОРІН І Є
НЕ ДАЛЕКО НАЙОПТИМАЛЬНІШИМ
ВИРІШЕННЯМ КОНФЛІКТУ.

13. СПІВПРАЦЯ – ТИП ВЗАЄМОДІЇ В КОНФЛІКТІ, ПРИ ЯКОМУ ЙОГО
УЧАСНИКИ ПРАГНУТЬ ДО ВИРІШЕННЯ ВИНИКЛОГО МІЖ НИМИ
ПРОТИРІЧЧЯ, ОРІЄНТУЮЧИСЬ НА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПОЗИТИВНИХ
ВЗАЄМИН.

14. ЦЯ СТРАТЕГІЯ ВЗАЄМНОГО
ВИГРАШУ, КОЛИ НАЯВНІСТЬ
ПЕРЕМОЖЦЯ НЕ ОЗНАЧАЄ
АВТОМАТИЧНО НАЯВНОСТІ
ПЕРЕМОЖЕНОГО.

15. ПОЄДНАННЯ СТРАТЕГІЙ РІЗНИХ СУБ'ЄКТІВ КОНФЛІКТУ
ПРИВОДИТЬ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СТРАТЕГІЙ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТУ
ЗА НАСТУПНОЮ СХЕМОЮ:
СУПЕРНИЦТВО + СУПЕРНИЦТВО = СУПЕРНИЦТВО
СУПЕРНИЦТВО + ПРИСТОСУВАННЯ = ПРИСТОСУВАННЯ
КОМПРОМІС + КОМПРОМІС = КОМПРОМІС (СИМЕТРИЧНИЙ)
КОМПРОМІС + СПІВПРАЦЯ = КОМПРОМІС (СИМЕТРИЧНИЙ)
КОМПРОМІС + ПРИСТОСУВАННЯ = КОМПРОМІС (АСИМЕТРИЧНИЙ)
КОМПРОМІС + СУПЕРНИЦТВО = КОМПРОМІС (АСИМЕТРИЧНИЙ)
СПІВПРАЦЯ + СПІВПРАЦЯ = СПІВПРАЦЯ
УНИКНЕННЯ + БУДЬ –ЯКА СТРАТЕГІЯ = УНИКНЕННЯ

16. ФОРМИ ЗАВЕРШЕННЯ КОНФЛІКТІВ :
*ЗГАСАННЯ ;
* УСУНЕННЯ;
* ПЕРЕРОСТАННЯ В ІНШИЙ КОНФЛІКТ;
* ВРЕГУЛЮВАННЯ ;
* ВИРІШЕННЯ .

17. ЗАГАСАННЯ КОНФЛІКТУ, ЯК
ТИМЧАСОВЕ ПРИПИНЕННЯ
ПРОТИДІЇ ПРИ ЗБЕРЕЖЕННІ
ПРОТИРІЧЧЯ І НАПРУЖЕНИХ
СТОСУНКІВ, ОЗНАЧАЄ ПЕРЕХІД
КОНФЛІКТУ В ПРИХОВАНУ
ФОРМУ.

18. УСУНЕННЯ КОНФЛІКТУ ОЗНАЧАЄ
ЛІКВІДАЦІЮ ОСНОВНИХ СТРУКТУРНИХ
ЕЛЕМЕНТІВ КОНФЛІКТУ: ВІДХІД ОДИН З
СУБ'ЄКТІВ, ВИКЛЮЧЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ НА
ПЕВНИЙ ЧАС (НАПРИКЛАД, НА ЧАС
КАНІКУЛ) АБО УСУНЕННЯ ОБ'ЄКТУ
КОНФЛІКТУ, ЩО РУЙНУЄ САМУ МОЖЛИВІСТЬ
І НЕОБХІДНІСТЬ КОНФЛІКТУ

19. ПЕРЕРОСТАННЯ В ІНШИЙ КОНФЛІКТ
МОЖЛИВО ПРИ ВИНИКНЕННІ
НОВОГО, ЗНАЧИМІШОГО
ПРОТИРІЧЧЯ І ЗМІНІ ОБ'ЄКТУ
КОНФЛІКТУ.

20. ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТУ –
УСУНЕННЯ ПРОТИРІЧЧЯ МІЖ
СУБ'ЄКТАМИ КОНФЛІКТУ ЗА
УЧАСТЮ ТРЕТЬОЇ СТОРОНИ.

21. ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТУ – ЦЕ
СПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЙОГО
УЧАСНИКІВ, НАПРАВЛЕНА НА
ПРИПИНЕННЯ ПРОТИДІЇ І
ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ, ЯКА
ПРИВЕЛА ДО ПРОТИБОРСТВА.

22. ВИКОРИСТАНА ІНФОРМАЦІЯ З :
1) HTTP://SLOVARI.YANDEX.RU/ ;
2)Н.Б. МЕЛЬНИКМ.В. ОСИПОВАНА «ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ КОНФЛИКТОЛОГИЯ
УЧЕБНОЕ ПОСОБИЕ» ЕКАТЕРИНБУРГ 2007;
3) RU.WIKIPEDIA.ORG .