1. Правовий порядок: поняття, структура і напрямки забезпечення
Правопоря́док — це стан упорядкованості суспільних відносин, заснований
на праві та законності. Це кінцевий результат реалізації правових вимог і
розпоряджень, результат дотримання, виконання правових норм, тобто
законності. Саме правопорядок являє собою ланцюг правового регулювання,
саме для його досягнення видаються закони й інші нормативно-правові акти,
здійснюється удосконалювання законодавства, приймаються заходи для
зміцнення законності та їх упорядкування.
Правопорядок — це одна зі складових суспільного порядку, яка полягає в
правовій регламентації та вимозі додержання чинних правових норм
громадського порядку. Громадський порядок є результатом регулювання або
реалізації всіх соціальних норм — моральних, релігійних норм, норм
громадських організацій, звичаїв тощо. Правопорядок же на відміну від
громадського порядку, виникає і створюється в результаті реалізації
правових норм.
Правопорядок встановлюється в результаті дотриманням законності в
суспільстві.
Основні ознаки правопорядку, як характеристика юридичної категорії:
закладається в правових нормах у процесі правотворчості;
спирається на принцип верховенства права і панування закону в галузі
правових відносин;
встановлюється в результаті реалізації правових норм, тобто
здійснення законності у діяльності з реалізації права;
створює сприятливі умови для здійснення суб'єктивних прав;
припускає своєчасне та повне виконання всіма суб'єктами юридичних
обов'язків;
вимагає невідворотності юридичної відповідальності для кожного, хто
вчинив правопорушення;
встановлює сувору громадську дисципліну;
припускає чітку та ефективну роботу всіх державних і приватних
юридичних органів і служб, насамперед правосуддя;
створює умови для організованості громадянського суспільства і
режим сприяння індивідуальній свободі;
забезпечується всіма державними заходами, аж до примусу.
Структура правопорядку — це єдність і одночасно поділ системи
громадських відносин, урегульованих правом відповідно до їх галузевого
змісту. Будучи реалізованою системою права, правопорядок включає
конституційні, фінансові, адміністративні, земельні, сімейні та інші види
суспільних відносин, урегульованих нормами відповідних галузей права. У
2. структурному відношенні правопорядок відображає реалізовані елементи
системи права.
Структура правопорядку складається з:
Суб'єкти права — держава, її органи, державні, громадські і комерційні
організації, громадяни, які мають права, обов'язки, повноваження,
відповідальність, суворо визначені конституцією, законами, іншими
правовими актами — статична частина.
Правові відносини і зв'язки між реалізованими елементами системи
права (конституційні, фінансові, адміністративні, земельні, сімейні та
ін.) — динамічний зв'язок.
Упорядкованість усіх елементів структури — суб'єктів права, правових
відносин і зв'язків між реалізованими елементами системи права,
методів правового регулювання і поведінки людей, процедурно-
процесуальних форм їх здійснення і оформлення, тобто введення
багатосторонньої правової регламентації — розпорядку, у рамках якого
організуються і функціонують громадянське суспільство і держава, —
інтегративний зв'язок.
Забезпечення правопорядку – це процес гарантування середовища безпеки
для громадян в їх повсякденному житті у відповідності до правової бази
країни, головним чином – шляхом попередження і запобігання
правопорушень,а також шляхом прийняття відповідних заходів для
припинення порушень закону.
Комплексний план забезпечення правопорядку має охоплювати наступне
коло питань:
оцінка стану злочинності в області, місті, районі;
основні організаційні заходи з профілактики правопорушень і
зміцнення правопорядку;
заходи щодо підвищення ролі громадськості у забезпеченні
правопорядку;
заходи виховної та культурно-масової роботи, організації дозвілля
населення за місцем проживання;
заходи з профілактики окремих видів правопорушень та інших
антигромадських проявів;
організація правового виховання населення;
заходи контролю за виконанням плану забезпечення правопорядку
На основі цього виробляються головні напрями забезпечення правопорядку,
ставляться завдання перед відомствами та організаціями щодо розв’язання
найбільш актуальних питань попередження порушень правопорядку.
Комплексні плани забезпечення правопорядку повинні стати. складовою
3. частиною планів з соціальноекономічного розвитку
адміністративнотериторіальних утворень і всієї держави.
Отже, основними напрямами діяльності по зміцненню правопорядку є:
1) переконання (підвищення правосвідомості громадян і посадових осіб);
2) правове виховання суспільства;
3) профілактика правопорушень, суспільний вплив на порушників і
застосування до них примусових заходів;
4) підвищення ролі громадянського суспільства в забезпеченні законності і
правопорядку.
