3.
Біологічна акселерація торкнулась, перш за все, збільшення показників морфологічного і функціонального розвитку людства. Наприклад, у наш час діти народжуються з більшою довжиною тіла, ніж у 1930-40 роках в середньому на 1,5-2,0 см; у віці одного року московські діти на 2 см вищі, ніж їх однолітки 1930 року, і на 5 см вище однолітків 1901-1905 років. У трьохрічних хлопчиків це перебільшення (відносно дітей 1901-1905 років) досягає 15,5 см. У польських та німецьких трьохрічних дітей тільки за останні 30 років зріст збільшився на 4-5 см.
Довжина тіла семирічних хлопчиків Росії більше ніж у однолітків 1901-1905 років в середньому на 9 см, у 12-річних дітей це перебільшення становить 6-7 см. У 11-річних дітей Північної Ірландії за 15 останніх років довжина тіла зросла на 5 см; у хлопчиків та дівчаток Англії (у віці 8-12 років), за останні 40 років довжина тіла збільшилась на 7,5-13 см. Зріст 14-17 річних підлітків та юнаків Москви, Санкт-Петербургу та Києва (відносно 1925 року) збільшився на 10-13 см. Ці приклади можна продовжувати і всі вони яскраво свідчать про акселерацію росту: якщо у 1925 році юнаки східної Європи (Росія, Білорусь, Україна, Польща, Угорщина) мали в середньому зріст 167-172 см, то у 1980 році він становив 175-180 см. Таким чином спостерігається наближення середньої довжини тіла до верхнього рівня норми (180-182 см), яка склалась в віках для гармонічно розвинутих пропорцій тіла людини.
Має місце також акселерація строків росту довжини тіла людей: якщо у 1940 році зростання росту закінчувалось для дівчат у 20 років, а для юнаків—у 25, то тепер (2000 рік)—відповідно у 17 і 20 років. Серед сучасних дітей відмічається також прискорене дозрівання сили м'язів, більш раннє формування зорових, слухових, емоційних та мовних функцій. Так, наприклад, підлітки 2001-2005 років в середньому на 2—5% швидше бігають, вище і далі стрибають, мають більшу силу м'язів кісті, ніж їх однолітки 30-х років минулого століття.

4.
Маса тіла сучасних дітей також наростає значно швидше, чим це може бути обумовлено збільшенням довжини тіла. Вважається, що це явище може бути пов'язане, перш за все, зі змінами якості їжі: вона стала більш калорійною і різноманітною як для вагітних жінок, так і для самих дітей. Маса тіла сучасних новонароджених, відносно однолітків 1940 року, збільшилась майже на 200 г, тоді як на 1 см приросту довжини тіла це збільшення повинно становити всього 6-7 г. Сучасні діти у віці 1 року на 1,5-2,0 кг важчі, ніж їх однолітки 50 років тому назад. За даними ряду міст Європи, за останні 90-100 років маса тіла 13-річних хлопців зросла на 12 кг, а дорослих людей — в середньому на 9 кг. Безумовно, що таке значне збільшення маси тіла людей може бути обумовлене не тільки акселерацією, а і збільшенням кількості їжі, що вживається. Результатом цього є поширення явищ ожиріння серед сучасних людей, що особливо несприятливо для дітей. Ожиріння сприяє формуванню значних змін обмінних процесів у клітинах, обумовлює виникнення багатьох, пов'язаних з цим, захворювань: цукрового діабету, атеросклерозу, гіпертонії, відхилень у роботі серця і т. д. Проблеми боротьби з ожирінням дітей дуже актуальні для багатьох держав світу: у Європі нараховується до 6 % дітей з ожирінням, у США — 10-40 %, в Україні — до 8 %.
Дуже важливе значення мають явища акселерації при розвитку та при дозріванні багатьох фізіологічних систем. Так, наприклад, окостеніння кісток у сучасних дітей завершується на 1-2 роки раніше, ніж у їх однолітків в 1940 році. На ці ж строки змістилась і зміна молочних зубів на постійні.
Статеве дозрівання у сучасних підлітків також завершується на 2-3 роки раніше, ніж на початку минулого століття. Наприклад, початок місячних у сучасних дівчат реєструється в 12,5-14 років, тоді як у 1940 р. це відбувалося у 16-17 років, до того ж у міських дівчат статеве дозрівання починається на 2-3 роки раніше, ніж у сільських.

5.
У сучасних жінок також на 7-8 років збільшився дітородний період (Так, якщо у 1940 році він тривав до 43-44 років, то тепер — до 48-50 років).
Виділяється декілька гіпотез акселерації, серед яких можна назвати, як вказувалось вище: геліогенну гіпотезу (зростання інтенсивності сонячного випромінювання), гіпотезу гетерозії (розширення кордонів шлюбних стосунків, що змінило спадкоємність), гіпотезу урбанізації (перехід значної частини населення до проживання у великих містах), нутрівну гіпотезу (зміну складу їжі, її вітамінізацію) та ін.
Наявність акселерації треба враховувати при складанні та вдосконаленні навчальних програм освіти та фізичного виховання дітей різного віку.
Як свідчать М.М.Безруких із співавт. (2002); І.М.Маруненко із співавт. (2004) акселерація має тимчасовий характер і у філогенезі людства може змінюватись на протилежні процеси затримки розвитку, що має назву ретардація. Відомо, наприклад, що в стародавні та середні віки людство в основному мало невеликі розміри тіла. Приблизно у 1J-V1 ст. нашої ери фізичні розміри людей наближались до сучасних. З VIII до XVI ст. мала місце певна стабільність та ретардація параметрів розвитку, а з кінця XIX ст. знову почалася хвиля акселерації, підйом якої на сьогодні (2006 рік) практично припинився, про що свідчать антропометричні дослідження останніх 5-10 років в Росії, країнах Європи і Америки. Встановлено також певні територіальні та популяційні особливості процесів акселерації. Наприклад, у південних країнах (у Японії, Кореї, Китаї та інших) акселерація почалася значно пізніше, ніж на заході і зараз активно триває, а у деяких країнах Південної Америки проявів акселерації у ХІХ-ХХ ст. взагалі не спостерігалось.

6.
2. Загальні і спеціальні здібності
Одним із завдань психологічної теорії є визначення сутності здібностей, закономірностей їх розвитку та появи, а також шляхів їх формування. Існує спеціальна область диференціальної психології, що досліджує індивідуально-психологічні відмінності людей. Проблема здібностей може бути розглянута як особливе, індивідуалізують психічне явище.
Спеціальні здібності являють собою своєрідну форму прояву загальних родових людських якостей в даних конкретних соціальних умовах.
У психологічній літературі спеціальним здібностям присвячений ряд робіт. Роботи Б.М. Теплова про музичні здібності, К.К. Платонова - про льотних здібностях, В.І. Киреенко про образотворчих здібностях, Л.І. Уманського про організаторські здібності, В.А. Крутецкого про математичні здібності. Розглянемо деякі з них. Б.М. Теплов дійшов висновку, що для здійснення даного виду діяльності необхідна музикальність, під якою він розуміє комплекс специфічних, властивих тільки музичної діяльності здібностей. Основними здібностями, складовими музикальність, по Б.М. Теплову, є: 1) музичний слух у його двох компонентах - звуковисотного і ладовом; 2) музично-репродуктивна здатність (здатність до слухового поданням), 3) музично-ритмічне почуття. Л.І. Уманський, вивчаючи здібності до організаторської діяльності, прийшов до висновку, що можна виділити 18 типових якостей, властивостей особистості, які притаманні здатним організаторам: 1) здатність "заряджати" своєю енергією інших людей, активізувати їх; 2) практично-психологічний розум, 3) здатність розуміти психологію людей і вірно на неї реагувати, 4) критичність; 5) психологічний такт; 6) загальний рівень розвитку; 7) ініціативність; 8) вимогливість до інших людей; 9) схильність до організаторської діяльності; 10) практичність; 11) самостійність ; 12) спостережливість; 13) самовладання, витримка; 14) товариськість; 15) наполегливість; 16) особиста активність; 17) працездатність; 18) організованість. Автор вважає, що для здійснення організаторської діяльності необхідна єдність цих якостей. Вивчення структур здібностей до конкретних видів суспільно корисної діяльності йде по лінії перетину більш приватних здібностей, сукупність яких, на думку авторів і становить здатність до того чи іншого конкретного виду діяльності.

7.
3. Обдаровані діти і особливості їх соціальної адаптації
Обдаровані діти - діти, які виявляють загальну або спеціальну обдарованість (до музики, малювання, техніці і т.д.). Обдарованість діагностують за темпом розумового розвитку. Раніше інших можна виявити художню обдарованість дітей, в області науки швидше за все проявляється обдарованість до математики. Нерідкі випадки розбіжності між загальним розумовим розвитком дитини і виразністю більше спеціальних здібностей. Становлення індивідуально-психологічних особливостей залежить від вроджених задатків, навколишнього середовища та від характеру діяльності.
Особливості психічного розвитку яскраво проявляються в обдарованості, успішності. Отже, одна дитина відразу запам'ятовує довге вірш, інший - легко складає в розумі п'ятизначні числа, третій - висловлює думки, гідні філософа. Батьки та вчителі досить часто спостерігають прояви ранніх і яскравих здібностей, швидкий темп засвоєння знань, невичерпного в заняттях улюбленою справою.

8.
Дитяча і шкільна обдарованість неодноразово ставала предметом дискусій науковців та вчителів. На одному з таких обговорень А.В. Петровський відзначав, що обдарованість дітей була завжди, але на тлі науково-технічних досягнень, інтелектуального, художнього та фізичного розвитку блиск "вундеркіндів" як би потьмянів, але яскраві прояви дитячої обдарованості як і раніше існують. А.В. Петровський підкреслював, що, як правило, такі діти легко переносять прискорене, бурхливий розвиток своїх здібностей, і, пояснюється це тим, що на вирішення завдань, що стоять перед ними вони витрачають менше сил. І ще не можна забувати про позитивні емоції від успіху, ніж чудово компенсує енергетичні витрати. І ще в чому висловилася заклопотаність А.В. Петровського - підтримуючи прояви яскравих здібностей, не можна упускати з уваги формування особистості.
Н. Лейтес, який більше досліджував обдарованих інтелектуалів, відзначаючи, що витоки цього феномена треба шукати в можливостях дитинства. У кожної нормальної дитини обов'язково бувають періоди, коли він робить, здавалося б, надзвичайні успіхи. Так, відзначає Н. Лейтес, що всі малюки дуже чуйні до іноземних мов. Для дитинства характерна також дивовижна сила уяви.

9.
На жаль, у міру дорослішання більшість обдарованих дітей дозволяють наздогнати себе в розвитку. Але буває, що такий незвичайний життєвий старт як би триває у великих успіхів і досягнень. Н Лейтес підкреслював, що треба прагнути, щоб кожна дитина проявив себе як можна яскравіше в ранньому дитинстві. Н. Лейтес зауважив одну важливу обставину у розвитку обдарованості, виділяючи як би кордон між необдарованих і обдарованістю - потреба реалізувати себе. Він звертав увагу на те, що спонукальна сила такої потреби відрізняє істинно обдарованого і талановитого, і що це важливо заохочувати.
Л. Венгер, беручи участь у дискусії, у розвитку обдарованості багато пов'язував з можливостями формування особистості кожної дитини, а генетичну зумовленість бачив тільки в темпах засвоєння умінь, знань. Вивчення обдарованості має тривалу історію і, тим не менш, термінологія ще не цілком встановилася і має декілька різних значень. Вказуючи на обдарованість людини, говорять про спадкові передумови, про високий рівень розумового розвитку і багатьох інших особливостях.
Скористаємося терміном "обдарованість" у найбільш вживаною його значенні, маючи на увазі високий рівень розвитку здібностей, будь-яких - загальних і спеціальних. У деяких дітей і дорослих рівень здібностей значно відрізняється від середнього. Їх називають дуже здібними та обдарованими.

10.
До зустрічі)