12. Забіліли квіти при долині,
Пишній травень на землю прийшов.
Мати Божа у намітці синій
Білу кужіль пряде на покров.
Задивились малі Янголята,
Як біжить срібний човник раз-враз,
Як то тче полотно Божа Мати
У весняний і радісний час.
Край престола стоять Янголята,
Подають із веселки нитки.
І руками лілейними мати
На покрові гаптує квітки.
Шиє квітку: то жовту, то синю,
То червону, як лицарів кров,
Щоб прийняти усю Україну
Під свій матірний, чистий покров.