дистанційний курс

1. ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ
ДОРОЖНЬОГО РУХУ

2. Призначення і класифікація технічних засобів
Технічні засоби організації дорожнього руху служать для регулювання руху
транспортних і пішохідних потоків.
Регулювання (від лат. “regula” - норма, правило) дорожнього руху полягає у
підтримці на певному рівні показників транспортних та пішохідних потоків, які б
забезпечували ефективність і безпеку дорожнього руху.
За призначенням технічні засоби поділяються на:
а) засоби інформування учасників руху (світлофори, дорожні знаки і покажчики,
дорожня розмітка, направляючі пристрої)
б) пристрої, які забезпечують функціонування засобів інформації (контролери,
детектори, пристрої обробки і передачі інформації, засоби диспетчерського зв’язку,
ЕОМ тощо).

3. Характер впливу технічних засобів першої групи на об’єкт керування може бути
двояким. Некеровані дорожні знаки, розмітка проїжджої частини і направляючі
пристрої забезпечують постійний порядок руху, змінити який можна лише
відповідною заміною цих засобів (наприклад встановленням іншого знаку чи
застосуванням іншого виду розмітки). Навпаки, світлофори і керовані дорожні знаки
здатні забезпечити перемінний порядок руху (почерговий перепуск транспортних
потоків через перехрестя за допомогою сигналів світлофора або, наприклад, тимчасова
заборона руху в якомусь напрямку шляхом заміни символу керованого знака). Робота
останніх пов’язана з використанням технічних засобів другої групи.
Контролерами (від англ, “controller” - керуючий) називають пристрої
керування яким-небудь об’єктом. Дорожні контролери призначені для
перемикання сигналів і символів керованих дорожніх знаків. Вони мають різне
виконання залежно від характеру завдань, які необхідно здійснити і діляться на
контролери локального і системного керування. Перші не мають зв’язку з пунктом
керування дорожнім рухом і працюють самостійно, другі такий зв’язок мають і
здатні реалізувати локальне і системне керування. І одні і другі можуть
забезпечувати жорстке програмне керування, а при наявності зворотного зв’язку з
транспортним потоком - адаптивне. При автоматичному керуванні зворотній
зв’язок здійснюється за допомогою детекторів транспорту.

4. Детектори призначені для виявлення транспортних засобів і визначення
параметрів транспортних потоків. Вони працюють за принципом фіксації вібрацій,
шумів, зображення (телекамери) і можуть розміщуватися:
- під проїжджою частиною, принцип їх дії полягає в зміні електричного поля
як результату впливу металевої маси;
- у верхньому шарі дорожнього покриття і діють за принципом появи сили
тиску у зоні контакту шини з дорогою, де знаходиться детектор;
- на проїжджій частині і діють також за принципом тиску;
- на проїжджій частині і діють за принципом відображення, переривання або
фіксації світлового (акустичного) потоку.

5. Дорожні знаки і дорожня розмітка
Правилами дорожнього руху встановлено сім груп дорожніх знаків, які
різняться формою, кольором і розташуванням:
- попереджувальні (головно трикутної форми);
- пріоритету (різних форм);
- заборонні (круглі);
- наказові (круглі);
- інформаційно-вказівні (квадратні і прямокутні);
- сервісу (прямокутні вертикальні);
- таблички додаткової інформації (прямокутні горизонтальні).
Крім того, передбачені ще розпізнавальні знаки, які встановлюються на
відповідних транспортних засобах та знак аварійної зупинки.
Кожний знак (табличка) має свою нумерацію. Перша цифра означає номер
групи, друга - порядковий номер знаку або таблички в групі. Якщо знак чи табличка
мають різновидності (наприклад, знак 1.23.1 “Прилягання другорядної дороги”), то
в цьому випадку використовується третя цифра - номер різновидності знаку.

6. Згідно з правилами, до дорожньої розмітки належать лінії, надписи та інші
позначення на проїжджій частині, бордюрах та інших елементах доріг і дорожніх
споруд. Позначення проїжджої частини виконується, як правило, в поєднанні з
дорожніми знаками і світлофорами.
Розмітка встановлює порядок дорожнього руху, вказує габарити дорожніх
споруд (шляхових споруд) чи напрямок дороги. Розрізняють дві групи дорожньої
розмітки - горизонтальну і вертикальну.
До горизонтальної розмітки належать лінії, надписи і інші позначення, які
наносяться на проїжджій частині доріг з удосконаленим покриттям. Основне її
призначення - упорядкування транспортних потоків з їх розподілом по ширині
проїжджої частини, визначення пішохідного переходу й інше. Лінії горизонтальної
розмітки виконують матеріалами білого кольору або жовтого (місця заборони
зупинок, стоянок, а також місце зупинок громадського транспорту і стоянок
автомобілів таксі.

7. Вертикальна розмітка призначена для попередження
водіїв про небезпеку, яку можуть створювати інженерні
споруди і елементи облаштування
доріг для рухомих транспортних засобів.
До вертикальної розмітки відносяться лінії, надписи і
інші позначення, які наносяться на вертикальні поверхні
опор мостів, шляхопроводів, парапетів, круглих тумб,
сигнальних стовпів, бокових поверхонь огорож доріг і
т.д. Її виконують у вигляді паралельних похилих,
горизонтальних або вертикальних ліній білого і чорного
кольору, що чергуються

8. До технічних засобів організації дорожнього руху, крім знаків і розмітки,
відносяться також дорожні світлофори. Світлофором називають світловий
сигнальний прилад, призначений для почергової перепустки учасників руху через
певну дільницю вулично-дорожньої мережі, а також для позначення
небезпечних дільниць доріг.
Залежно від умов світлофори встановлюються:
- у місцях, де зустрічаються конфліктуючі транспортні, а також транспортні
і пішохідні потоки (перехрестях, пішохідних переходах);
- на смугах, де напрямок руху може змінюватись на протилежний;
- на залізничних переїздах, розвідних мостах, причалах, поромах,
переправах, митницях і заправках;
- при виїздах автомобілів спецслужб на дороги з інтенсивним рухом;
- для керування рухом транспортних засобів загального користування;
- на стартовій лінії спортивних змагань, наприклад “формули 1”.
Світлофори класифікуються:
- за функціональним призначенням на транспортні (8 типів) і пішохідні (2
типи);
- за роллю, яку вони виконують у процесі керування рухом, - на основні,
дублери і повторювані;
- залежно від виду пересічення - на односторонні, двохсторонні,
трьохсторонні і чотирьохсторонні;
за конструкційним виконанням на односекційні, двосекційні, трисекційні і
трисекційні з додатковими секціями

9. Умови введення світлофорної сигналізації
Введення світлофорного регулювання ліквідовує найбільш небезпечні
конфліктні точки, що сприяє, у свою чергу, підвищенню безпеки руху. Разом з тим
встановлення на перехресті світлофора викликає транспортні затримки, тому
доцільність застосування світлофорного регулювання перевіряється на основі
аналізу пов’язаних з ними втрат.
Необхідність введення світлофорного регулювання на конкретному
пересіченні визначається за допомогою кількох критеріїв, в основу яких покладені
інтенсивності транспортних потоків, що пересікаються, і (або) наявність на даному
пересіченні ДТП. Крім того, світлофорне регулювання може бути здійснене при
великих інтенсивних пішохідних потоках до публічних місць (кінотеатрів,
стадіонів, торговельних центрів) або при пересіченні дороги школярами в зоні
розміщення шкіл.
Згідно з ТОСТ 23457-86 “Технічні засоби організації дорожнього руху.
Правила застосування”, транспортні і пішохідні світлофори встановлюються на
перехрестях і пішохідних переходах за таких чотирьох умов:
- умова 1 задана у вигляді поєднання критичних інтенсивностей руху на
головній і другорядній дорогах:
головна дорога 750 одиниць/годину, другорядна - 75 одиниць/год, головна
дорога 670 одиниць/годину, другорядна - 100 одиниць/год,
головна дорога 380 одиниць/годину, другорядна - 190 одиниць/год;
- умова 2 задана у вигляді поєднання критичних інтенсивностей
конфліктуючих транспортного і пішохідного потоків (автомобілів більше 600
одиниць/год, пішоходів більше 150 осіб/год);
- умова 3 полягає в тому, щоб умови 1 і 2 виконувались не менше ніж на 80
%, якщо вони не виконуються повністю;
- умова 4 задана кількістю ДТП; введення світлофорного регулювання
вважається виправданим, якщо за останніх 12 місяців на перехресті трапилось не
менше 3-х ДТП.