1) Чому так мало країн змогли створити та підтримувати правила та норми, які сприяють розвитку держави та суспільства? 2) Які інститути повинні ефективно працювати щоб країна розвивалася? 3) Яким способом бідні країни можуть створити ефективні інститути? 4) Чи можуть сторонні люди (країни) сприяти інституційному розвитку?

1. Інституції та економічний розвиток
Виконав:
Студент НаУКМА
ФЕН-2, Фінанси
Максим’юк Владислав

2. Розвинені країни - виняток, а не правило.
Незважаючи на мільярди доларів допомоги та незліченну кількість порад від міжнародних
експертів, більшість країн не змогли забезпечити стійке зростання та соціальний прогрес. Все
частіше дослідження показують, що слабкі, відсутні або перекручені інститути є причиною
повільного розвитку. Інші причини, такі як кількість інвестицій чи роки навчання в школі, не
співвідносяться з більш високими темпами економічного зростання.

3. Розвинені країни - виняток, а не правило.
Для вирішення завдань розвитку країнам, що розвиваються, потрібна інституційна база, яка
підтримує ринкову економіку і яка включає два набори інститутів:
1) ті, що сприяють змінам за рахунок зниження трансакційних витрат та підвищення довіри в
суспільстві (контракти та механізми виконання контрактів, комерційні норми та правила) та
2) ті, що впливають на державу, інших потужних суб'єктів господарювання та людей (конституції,
виборчі правила, закони, що регулюють свободу слова та освіту)

4. Якщо права власності не є гарантованими, а трансакційні витрати високі, інвестиції будуть
спрямовані на діяльність з швидкою віддачею, а ресурси будуть використовуватися як хабарі.
У таких суспільствах люди, швидше за все, отримуватимуть більший прибуток незаконним шляхом
або шляхом військового панування, а не завдяки інвестуванню у виробництво, інновації чи
навчання.
Трансакційні витрати та права власності

5. Більшість людей сьогодні проживає в країнах, які не створили інститути, які сприяють розвитку та
захисту прав власності. Люди в цих країнах здійснюють більшість угод, використовуючи
неформальні механізми - приватні армії; загрози для репутації, залякуваня.
Держава або занадто слабка для запобігання цьому, або настільки сильна, що сама держава
загрожує правам власності та особистій свободі громадян.
У будь-якому випадку люди та організації стикаються з високим ризиком того, що вони не зможуть
реалізувати прибуток, якщо вони вкладуть його у конкретні знання, вміння чи активи, тому вони
утримуються від інвестицій, тому в цих країнах виробництво, інновації та продуктивність праці на
низькому рівні і економіка застоюється.
Трансакційні витрати та права власності

6. 1) Чому так мало країн змогли створити та підтримувати правила та норми, які сприяють розвитку
держави та суспільства?
2) Які інститути повинні ефективно працювати щоб країна розвивалася?
3) Яким способом бідні країни можуть створити ефективні інститути?
4) Чи можуть сторонні люди (країни) сприяти інституційному розвитку?
Чому?
Нова інституційна економіка (NIE) досягла певного прогресу у пошуку відповідей на
ці питання, але багато чого залишається невідомим.

7. ЯК
ЕВОЛЮЦІОНУЮТЬ
ІНСТИТУТИ І
РОЗВИВАЄТЬСЯ
ЕКОНОМІКА?

8. Торгівля і трансакційні витрати
Сучасні знання про важливість інститутів для розвитку держави грунтуються на теорії
трансакційних витрат Рональда Коуза. Як зазначав Коуз, наслідки високих трансакційних витрат
широко поширені в економіці. Бізнесмени, приймаючи рішення про свій бізнес і про те, що
виробляти, враховуючи трансакційні витрати. Якщо витрати на укладання угоди
перевищуватимуть прибутки, які вона принесе, вона не відбудеться.
Коли інформація дорога, а права власності погано захищені, договори складно вкладаються і
підтримуються, а трансакційні витрати високі. У країнах, де високі трансакційні витрати завжди
низький рівень торгівлі, менше фірм, менше інвестицій та низька продуктивність.

9. Торгівля і трансакційні витрати
Еволюцію інститутів, які підтримують сучасну ринкову економіку, можна описати наступним
чином: спочатку існували невеликі громади, які багато в чому покладалися на пряму торгівлю між
особами, які знали одне одного та були етнічно і релігійно подібними. З часом з’явилися торговці,
яким потрібно було розширювати свою зону торгівлі.
Торговці шукали нові способи безпечної торгівлі з незнайомцями. Вони починають розробляти
договори - наприклад, одна сторона бере майно другої сторони як "заручника", якого буде
конфісковано, якщо угода розірветься. Поступово торговці створювали свої закони, які переросли в
купецьке право і поступово інтегрувались до державних законів.

10. Торгівля і трансакційні витрати
У державах, де установи давали впевненість, що договори будуть дотримані, люди охочіше
вкладали кошти в різні активи та починали свою торгівлю. Однак виконання договорів та захисту
прав власності недостатньо. Там, де більшість громадян не мають доступу до освіти або медичних
послуг, розвиток малоймовірний, потрібні професійні мережі, університети, інфраструктура,
медицина і т.д.

11. Держава та захист прав власності
Економічний та політичний порядок прискорює розвиток, в той час як розширення торгівлі, в
свою чергу, забезпечує виплати владі, яка може забезпечити цей порядок.
Наприклад, постійні війни в Європі після розпаду Римської імперії заважали торгівлі, але там, де
був порядок, міста ставали центрами торгівлі та швидких політичних змін, як це сталося в
Північній та Центральній Італії у Х столітті.
Зі змінами військових технологій зросла вартість війни та збільшився об’єм коштів, необхідний
державам для виживання. Намагання правителів зібрати більше доходів з еліт призводило до
конфліктів, а в деяких випадках і до компромісів, що збільшувало владу представницьких
інституцій (наприклад парламенту) та допомагало розвивати більш сильні фінансові ринки.

12. Держава та захист прав власності
Зміни в державі повинні супроводжуватись змінами домінуючих переконань і норм суспільства.
Постійні зміни в установах відбуваються лише тоді, коли ця основна система переконань також
змінюється.
З розвитком торгівлі попит на захист прав збільшується. В обмін на захист цих прав та наведення
порядку, суспільство сплачує збори та податки для покриття витрат на поліцейські дії та надає
державі монополію на використання сили.

13. Держава та захист прав власності
Сьогодні найбільш розвиненими країнами є ті, які наділили владу правом захищати права
власності та забезпечувати стабільність і мир, але також розробили механізми обмеження
державної влади, такі як незалежні парламенти та судові органи.
Ці ж країни розвивали договірні механізми та закони кооперації, які допомогли зменшити
трансакційні витрати та стримували зростання влади будь-якої окремої групи інтересів, що
створювало широкі можливості для зайнятості та заохочувало інвестування в людський капітал.
Зростаюча віддача посилює стимули в цих суспільствах вдосконалювати та зміцнювати
інститути, які зробили все це можливим.

14. ЧОМУ так мало країн створили інститути,
правила і норми, що стимулюють
економічний і соціальний розвиток?
Нова інституційна економіка досягла певного прогресу у визначенні причин низького розвитку
бідних держав, але поки не має загального пояснення.
Згідно з НЕІ, країни поділяються на 4 групи:
1) Колоніальна спадщина
2) Колоніальна спадщина +
3) Політичний конфлікт
4) Переконання та норми

15. 1. Колоніальна спадщина - країни успадкували неякісні інститути від своїх колоністів;
2. Колоніальна спадщина + - країни мали цінні ресурси, людей, яких можна поневолити, або
землі, придатні для ведення плантаційного землеробства. Це спонукало колонізаторів створювати
інститути для використання всіх цих ресурсів;
3. Політичний конфлікт - у країн надто мало політичної конкуренції та боротьби за їхні
кордони або між їхніми елітами, тому їх правителі були менш мотивованими звертатися до
населення за підтримкою в війнах, а їхні правила і закони стикалися з слабкою опозицією, коли
вони створювали інст
итуції щоб змусити людей працювати на них;
4. Культура - у країн були вірування та норми, які були непідходящими для торгівлі і
зароджували недовіру, заважаючи державі створювати інститути, які б заохочували торгівлю та
інвестиції.

16. Колоніальна спадщина
Колись протягом останніх 600 років більшість країн, які ми сьогодні називаємо нерозвиненими,
були колоніями, що спонукало деяких економістів зробити висновок, що бідні інституції є
колоніальною спадщиною. Оскільки деякі багаті країни також були колонізованими (США,
Австралія), ця теорія не є повністю достовірною.
Науковці висловили припущення, що колоніальні держави створюють інститути, які
відображають їх власні. Іспанія пересадила свій централізований уряд, бюрократію, що сприяли
утворенню дворянства у Латинській Америці, тоді як Англія «перенесла» свій децентралізований,
обмежений уряд до своїх колоній у Новому Світі. Як результат, Сполучені Штати та Канада були в
кращому становищі для створення якісної політичної системи, більш конкурентоспроможних
ринків та швидкої індустріалізації, на відміну від Латинської Америки. Але ця теорія не пояснює
чому англійська спадщина не принесла таких же результатів їхнім африканським колоніям, тому
ця теорія є тільки частково правильною.

17. Колоніальна спадщина
Деякі вчені намагалися вдосконалити попередню категорію, додавши інші фактори. Економіст
Дарон Аджемоглу та інші стверджують, що види установ, які європейці запроваджували у своїх
колоніях, залежали від умов, які вони там знаходили.
У багатших районах, де було чимало населення, яке могло бути поневоленим, або клімат, який
підтримував плантаційне землеробство та видобуток, такі як Мексика, Індія чи Індокитай, вони
створювали жорсткі методи виробництва та податкову (данинну) систему, розроблені з метою
концентрації політичної влади в руках небагатьох, хто використовував ці закони щоб забирати
ресурси у решти населення.
У інших місцях, де була низька густота населення, а землі менш придатні для створення плантацій,
такі як США, Канада чи Гонконг, європейці розселялися в більшій кількості, створюючи інститути,
які підтримували приватну власність і т.п.

18. Колоніальна спадщина
Коли розпочалася індустріалізація в 19 столітті сталося так, що колишні багаті колонії, обтяжені
"видобувними інститутами", які також не мали захищених прав власності та можливостей для
технологічних та підприємницьких інновацій не змогли індустріалізуватися. Кращі інститути,
створені колись бідними колоніями, дозволили їм індустріалізуватися та дуже швидко зростати.
Проблемою даної теорії є те, що вона ігнорує факт того, хто є колонізатором. Згідно з цією
теорією США розвивались б однаково навіть якби були колонізованими Іспанією. Звісно, що все
було б зовсім по-іншому

19. Політичний конфлікт
Деякі вчені стверджують, що не колоніалізм є причиною слабких інститутів, а відсутність
політичних конфліктів, які змусили еліти в Західній Європі йти на компроміси з суспільством та
будувати інституції щоб виграти прихильників, збільшити доходи та перемогти іноземних ворогів.
Зокрема, необхідність залучення доходів для ведення війн сприяла Великій революції в Англії 1688
р., Коли купці та дворяни змушували короля надати їм поступки в обмін на їхні обіцянки
забезпечити державу коштами та бійцями, необхідними для війни. Наприклад, король
затвердив роботу парламенту на постійній основі, який раніше скликався за його примхою, більшу
незалежність судової влади та заборони проти довільного порушення Короною особистих свобод
громадян.
За словами економіста Бейтса, відсутність цієї форми конфлікту в історії більшості бідних країн,
особливо країн Африки, є важливою причиною їх недостатньо розвинених державних інституцій
сьогодні.

20. Політичний конфлікт
Британський економіст Джоан Робінсон заперечує цю теорію; він вважає, що рабство та хвороби
є більш імовірними поясненнями недостатнього розвитку Африки. Небезпечні захворювання
утримували європейців від розселення у великій кількості та побудови менш експлуатуючих та
більш ефективних інститутів на території Африки.
З іншої сторони конфлікти не є необхідною умовою розвитку, адже менша участь у прикордонних
війнах, здається, не зупинила прогрес на шляху до ефективних інститутів та демократії у Швейцарії
чи США.

21. Культура
В інших дослідженнях вірування, звички або те, що ми називаємо культурою, пояснюють, чому
деякі країни створили кращі інститути, ніж інші. Наприклад, професор економіки в
Гарвардському університеті Девід Лендс слідує за Максом Вебером, підкреслюючи важливість
культури загалом і протестантської реформації, зокрема, для стимулювання індустріалізації в
Північній Європі.

22. Культура
Американець Авнер Грайф показує, як переконання впливають на інституційний розвиток,
протиставляючи індивідуалістичні культурні вірування християнських генуезців і колективістські
культурні вірування єврейських магрібінських торговців.
Генуя мала вертикальну соціальну структуру, і її купці розробляли накладні, письмові договори,
закони та постійні суди для підтримки угод серед торговців. Магрібінські торговці не потребували
письмових документів та судів для виконання угод; побоювання втратити репутацію та остракізм
працювали так само добре в їх колективістській системі як і закони в генуезців.
Однак, зрештою, неспроможність магрібінців розробити офіційні договори та закони, які б
застосовувалися судами, обмежувала їхню торгівлю їх мережею, де їхнє колективістське право
було ефективним, тоді як генуезці розбагатіли завдяки великій і розширюваній торгівлі.

23. КультурВисновок
Важко визначити, які саме обставини є причиною ефективних інституційних змін. Можливо,
випадкові обставини, що спричинили сприятливе інституційне середовище в розвинених країнах
сьогодні, просто відсутні у багатьох інших місцях.
Дані теорії за великим рахунком сходяться за двома пунктами. Незважаючи на незгоду щодо
кінцевих причин інституційного розвитку, вони в цілому погоджуються з тим, що повинна бути
більша рівність у поєднанні з достатньою політичною конкуренцією для обмеження здатності
правителів до експропріації.

24. Важливі для розвитку змінні
Чітко вказати, які інститути є відповідальними за розвиток, дуже важко, адже безліч змінних
виявляються статистично значущими. Дослідження виявили, що економічний і соціальний
розвиток позитивно співвідноситься із:
1) захистом прав власності та правозастосуванням, громадянськими свободами;
2) політичними права та демократією;
3) установами, що підтримують кооперацію;
І негативно співвідноситься з політичною нестабільністю.

25. Важливі для розвитку змінні
Ці дослідження мають кілька проблем. По-перше, багато пояснювальних змінних не є
інституціями. Захищені права власності не є інституціями, це результат поєднання норм поведінки,
релігійних приписів та історичних традицій. Інші - це соціально-економічні умови, такі як етнічна
фрагментація або результати економічної політики, такі як інфляція чи торгові бар'єри.
Навіть якщо змінну охарактеризувати як інституцію, виникає інша дилема: зазвичай інституційна
змінна є широкою сукупністю менших змінних (різні громадянські свободи і т.п.). Якість інститутів
вимірюється як сукупність оцінок верховенства права, ефективності державного апарату, а також
правил та мотивації уряду до захисту прав власності, які самі є результатами цілого ряду різних
інститутів.

26. Важливі для розвитку змінні
Турецький економіст Дені Родрік стверджує, що оскільки науковці не можуть визначити, які
інституції є справді важливими, то демократія є найефективнішим критерієм для пояснення того,
як розвивалися якісні інститути. Але в дослідженнях виявляється лише неоднозначний зв’язок між
демократією та зростанням, більше того, демократії бувають різними (наприклад парламентська і
президентська республіка і т.д.) Ці особливості важко виміряти таким чином щоб вони піддавалися
порівнянню між країнами. Вимірювання ще більше ускладнюється, коли закони не
відображаються на практиці.
Згідно з даними дослідженнями демократичний режим є необхідним для створення якісних
інститутів. Але вони не пояснюють чому не всі демократичні держави мають ефективні інститути.

27. Чому так важко змінити інститути?
Нова інституційна економіка не в змозі повністю пояснити як змінити інститути, але вона доказує,
що цей процес є дуже складним. В деяких державах відбувається багато змін, але проблема
полягає в тому, що ці зміни (реформи) відбуваються на межі старих та нових інституцій. Це
означає, що загальна інституційна база залишається попередньою, незалежно від прийнятих
законів (за винятком, коли ці зміни супроводжуються революцією чи силою).
Ця стабільність інституційної системи є наслідком того, що ті, хто створюють закони, не хочуть
втрачати своє становище (адже після створення нових інституцій їхні позиції можуть суттєво
впасти), тому вони не змінюють інституційну систему докорінно. Наслідком цього є неефективність
цих законів при збереженні старої інституційної системи. Навіть якщо ці інститути будуть змінені
шляхом революції, то вони можуть бути тимчасовими, якщо суспільство не змінило своїх поглядів
на політику та шлях розвитку держави.

28. Чому так важко змінити інститути?
Це пояснює чому неможливо просто змінити інституції в державі шляхом копіювання інститутів
тих держав, які досягли значного успіху. Латиноамериканські країни копіювали конституцію США,
країни з перехідною економікою запроваджували американські і європейські закони, але
результату з таких дій майже не було.
Проблемою сучасного світу стало те, що звичайні поради іноземних експертів щодо ведення
політичної та економічної діяльності та вливання коштів від міжнародних організацій в
малорозвинуті держави вважаються ефективним способом зміни інститутів хоча, як ми бачимо,
це не так.

29. Чи можуть нерозвинуті країни змінити
інститути?
В таких країнах інституції змінюються, як правило, за рахунок революції чи вторгнення, іноді в
сукупності з існуванням місцевих реформаторів. Наприклад, Наполеон вніс постійні зміни в
європейські правові, освітні, медичні та інші установи за відносно короткий період окупації. Деякі
інтелектуали та торговці (місцеві реформатори) сприйняли нововведення Наполеона: невдоволені
вітчизняними інститутами та натхненні Просвітництвом, вони вважали його реформи
прогресивними.
Однак, якщо немає потужного місцевого реформатора (партія і т.п.), то, швидше за все іноземна
допомога та поради лише покращать уже існуючі інститути. Деякі вчені вважають, що допомога
може навіть уповільнити процес інституційних змін, запобігаючи політичній конкуренції та
зберігаючи владу місцевих еліт, які в іншому випадку могли б бути усунені.

30. Чи можуть нерозвинуті країни змінити
інститути?
Зараз використовується спосіб, коли допомога і кошти міжнародних організацій надаються
державі при виконанні певних завдань (приклад того як МВФ надає кредити). Проблема в тому,
що правлячі еліти часто віддають перевагу змінам у наявній інституційній системі, щоб вони могли
отримати кошти без впровадження глибоких політичних змін, тому цей метод не відзначається
високою ефективністю, він ефективний, коли в державі свідоме суспільство, яке підштовхує
політиків до глибоких інституційних змін.

31. Висновок
На жаль нова інституційна економіка не дає конкретної відповіді на чотири основні питання (слайд
6)
Історичний аналіз дав низку пояснень, але жоден аргумент не є повністю задовільним: є яскраві
прогалини, а деякі стикаються з контраргументами. Міждержавні дослідження вивчали
інституціональні змінні в різних моделях і намагалися знайти закономірності, але в кожній з них
не враховувалися деякі деталі, яких є занадто багато.
Хоча не мало відомо про те, як інститути розвивалися у Західній Європі, потрібно провести більше
досліджень інституційного розвитку в країнах Третього Світу, досліджуючи те, що викликає
зміни в нормах та переконаннях суспільства, які лежать в основі успішних інституційних реформ.

32. Дякую
за увагу