Презентація для учнів 9 класу з навчального курсу "Мистецтво"

1. ФЕДІР ЯКИМЕНКО –
КОМПОЗИТОР ЗОРЯНОГО НЕБА
Л.З.В

2. Якименко (Акименко) Федір Степанович (1876–1945) – видатний
український композитор, один із значних представників музичного
неоромантизму ХХ сторіччя, піаніст, педагог, теоретик музики. Рідний брат
видатного українського композитора Якова Степового (Яків Якименко)
Народився Федір Якименко 8/20 лютого 1876 р. у музично
обдарованій сім’ї в українському селі Піски, що поблизу Харкова. У
десятирічному віці Федора відібрали навчатися до Петербурзької
Придворної співочої капели. Саме там майбутній композитор
отримав ґрунтовну музичну освіту. Він навчався грі на фортепіано у
М. Балакирева та О. Ляпунова (1886–1895 рр.), а згодом (1900 р.)
закінчив Санкт-Петербургську консерваторію з композиції у М.
Римського-Корсакова та А. Лядова.
Під час навчання Якименко працював учителем на диригентських
курсах Придворної співочої капели. Тоді ж розпочався і його
композиторський творчий шлях.

3. Після закінчення консерваторії Федір Степанович працював
директором музичних шкіл у Тифлісі (1901–1903 рр.) та у Ніцці
(1903–1906 рр.), виступав як піаніст (частіше у Франції та
Швейцарії). Після 1906 р. Якименко повернувся до Харкова. У 1914
році його запросили викладати композицію і теорію музики до
Санкт-Петербурзької консерваторії (працював до 1923 р.). Серед
його учнів –– великий композитор ХХ ст. Ігор Стравінський.
З 1924 року Федір Якименко працював у Празі на посаді
професора музичного відділу Українського вищого педагогічного
інституту імені М. Драгоманова. Найбільш відомими учнями
Якименка були Микола Колесса і Зиновій Лисько. Крім
композиторської, педагогічної, концертно-піаністичної діяльності,
Федір Степанович був також диригентом хору та теоретиком
музики. Саме у Празі з’явилася його ґрунтовна музично-
теоретична праця «Практичний курс науки гармонії у двох
частинах з задачником». Доля видання була зумовлена
історичними реаліями ХХ століття, сталося так, що видання стало
раритетним. Про нечисленність примірників, що збереглися,
свідчить хоча б той факт, що «Практичний курс науки гармонії»
помилково датується 1926 роком у довідниках та енциклопедіях.

4. Роботи празького і паризького періодів творчості композитора
відзначені великим інтересом до українських тем і сюжетів:
• Op. 71 – 6 Pieces ukrainiennes, for piano 4 hands (Paris,
1925)
• Op. 81 – Premier Ballet symphonique // (Sur les collines
de l'Ukraine) // pour grand orchestre (manuscript, sans
date, French National Library. Revised May-June 1935, as
with Op.84 below.).
• Op.90 – 7 Melodies (Ukrainian texts by Natalia Lik?)
(manuscript)
• Op.91 – Romances and Songs (after Ukrainian poems)
(Belaïeff, 1937)
Музичним творам Ф. Якименка характерна досконала
композиторська техніка, витончений смак, елегантність і
поетичність настрою. У музиці композитора, переважно
романтичного напрямку, присутні елементи «українського
імпресіонізму» з характерними рисами гармонійної тональної
амбівалентності, що трапляються й у деяких інших українських
композиторів на початку ХХ ст., наприклад характерні для творів М.
Леонтовича.

5. У доробку композитора представлено музику різноманітних жанрів та складів виконавців. Найбільш
численними є твори для фортепіано: «Українська сюїта», сонати, сонати-фантазії, прелюди, прелюдії,
ескізи, балади, ідилічні танці, технічні етюди, кілька зошитів програмних п’єс. Твори Федора
Якименка для оркестру: 2 симфонії, симфонічні поеми, оркестрова сюїта, увертюра, «Лірична
поема». Сценічні жанри представлено оперою «Фея снігів» та балетом. Камерно-інструментальна
музика: струнне тріо, соната для віолончелі, соната для скрипки, «Пісня пастухів» для англійського
ріжка, або альта і скрипки, романс для альта, «Ідилія» для флейти, «Ноктюрн» для валторни,
«Балада» для кларнета, «Consolation» для арфи, а також інші інструментальні твори. Ф. Якименко є
автором багатьох камерно-вокальних творів, численних романсів (на слова М. Лермонтова, О. Олеся,
О. Пушкіна, Ф. Тютчева). Серед праць композитора є церковні твори («Отче наш», «Херувимська» та
ін.), а також збірки хорових обробок українських народних пісень, у тому числі рідкісне лейпцігське
видання початку 20-х років ХХ ст. «Трицять народних мельодій для мішаного хору» видавництва
«Україна».
З 1928 р. композитор жив і працював у Франції. Помер Ф. Якименко 3 січня 1945 р. у Парижі.

6. Джерела: uk.wikipedia.or
www.nbuv.gov