1. Інсценізація казок
В.О.Сухомлинського
Проект Анастасії Іванової

2. Як Миколка став хоробрим

3. Миколка прийшов
сьогодні до школи
дуже рано. На лавці
під високою тополею
сиділо двоє дівчаток.
Вони дивилися на
дерево. Щось
зацікавило їх там. В
очах дівчаток хлопчик
помітив тривогу.

4. Коли це знялася
пташка, забилася,
запищала тривожно.
І тої ж миті перед
лавкою щось упало.

5. Миколка зрозумів:
пташеня випало з
гнізда, а мати його
тепер у розпачі.
Одна дівчинка взяла
пташеня й каже:
– Якби ж це хто
сміливий був зараз у
школі... він би поліз на
дерево й поклав
пташеня в гніздо.

6. Миколка був дуже
боязкий, але слова
дівчинки вразили його.
Невже вона вважає його
боягузом?
– Я полізу, – сказав
Миколка.
– Ти? – запитали дівчатка
й з подивом глянули на
хлопчика.

7. Миколка поклав
пташеня за пазуху й
поліз на тополю. Від
страху в нього
тремтіли руки й
ноги, але він ліз усе
вище й вище.
Поклав Миколка
пташеня в гніздо, а
сам спустився
додолу.
Дівчатка дивилися
на нього захоплено.

8. Пихата жаба

9. Сподобалося жабі,
як журавель
співає. Сидить
вона в болоті,
слухає журавлиний
спів і думає:
"Навчуся і я
співати по-
журавлиному.

10. Буду не така, як усі
жаби. Хай дивується
увесь жаб'ячий рід".
Довго вчилася вона
співати по-
журавлиному і таки
навчилася.
Розмовляють із нею по-
жаб'ячому, а вона мов
не розуміє – відповідає
по-журавлиному.

11. Розгнівалися жаби й
дорікають своїй
подружці:
Ти ж така жаба, як і ми,
чого ж ти не хочеш
розмовляти по-
жаб'ячому?

12. Жаба задерла голову
й каже:
– А може, у мене
виростуть крила, і я
полечу, як
журавель!..

13. Пихатий півень

14. Ходить півень по
подвір'ю.
Побачив райдугу
барвисту на небі.
Побачив і сміється:
– У мене хвіст такий
само барвистий –
кращий, ніж райдуга.

15. Та ось пішов дощ.
Замочив пихатому
півневі хвоста.
Звис хвіст аж до землі.

16. Соромно стало півневі.
Втік він на сідало й
більше ніколи не
хвалився.

17. Це горобці плачуть від
холоду

18. Зимового ранку пішла
маленька Яринка до
саду. Надворі був
великий мороз. Ніде не
видно пташок.

19. Прийшла до хати, стала
під стріхою. Почула, як
там зацвірінчав
горобець. А потім на
землю впали крижані
крапельки, мов
маленьке намисто.
Що воно таке? –
подумала Яринка.

20. Здогадалася: це горобці
плачуть від холоду,
горобині сльози
замерзають і падають
додолу крижаним
намистом.
Бідні горобчики!

21. Дякую за увагу!