Планети гіганти: Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун, розглянули їх фізичні властивості і будову.
Юпітер: полярні сяйва, Велика червона пляма, найбільші крижані супутники: Іо, Європа, Ганімед і Калісто. Вулканічна активність, кріовулканізм, підповерхневий океан.
Сатурн: шестикутний полярний шторм, кільця, їх будову, і взаємодію із супутниками, у тому числі Енцеладом, на якому спостерігається кріовулканізм, що формує зовнішнє кільце, Прометей і Пандора. Титан, видимий навіть у середні телескопи.
Уран і Нептун та їх супутники Міранда і Тритон. Дослідження Сонячної системи космічними апаратами Pioneer, Voyager, Cassini-Huygens, Galileo, Juno, New Horizons.
Малі тіла Сонячної системи: метеороїди, астероїди, комети, карлікові планети. Місії до малих тіл: Dawn, Stardust, Deep Impact, Rosetta, Giotto, Hayabusa.
Формування Сонячної системи і її місце серед зірок, туманностей і зоряних скупчень, що її оточують. Місце Сонця у рукавах галактики Молочний шлях, будова нашої галактики, сусідні карлікові і іррегулярні галактики, Магеланові хмари. Найближчі галактики, серед них галактика Андромеди, локальні групи галактик, надскупчення галактик і структура Всесвіту.
Типи об'єктів, які можна спостерігати в межах нашої галактики: кулясті і розсіясні зоряні скупчення; темні, відбивні, планетарні та емісійні туманності. За межами галактик можна спостерігати інші спіральні, еліптичні, лінзоподібні, іррегулярні і пекулярні галактики, або такі, що гравітаційно взаємодіють між собою.
2. Солнечная система
зародилась 5 млрд лет
назад из огромного,
холодного,
вращающегося облака из
пыли и газа.
Облако сжималось и
превращалось в плоский
диск.
В центре облака
образовалось плотное
ядро — будущее Солнце.
Оставшиеся частицы
пыли притягивались друг
к другу и образовали
каменистые тела —
Меркурий, Венеру,
Землю и Марс. А на
бо́льшем от Солнца
расстоянии из газа и
пыли образовались
газообразные планеты:
Юпитер, Сатурн, Уран и
Нептун.
3. • Температура будущего Солнца постепенно росла благодаря трению. Когда она достигла
15-ти млн градусов, в недрах Солнца началась термоядерная реакция. При этом
выделяется большое количество тепла и света — Солнце «зажглось».
• Со временем Солнце постепенно расширяется и дает больше света и тепла.
• Через 5 млрд лет у Солнца закончится запас топлива, и оно превратится в красного
гиганта: его размеры увеличатся в 160 раз. Оно поглотит Меркурий, но Венера, Земля и
другие планеты выживут.
• Затем размеры Солнца будут уменьшаться. В конце концов, от красного гиганта
останется лишь белый карлик: маленькая тусклая звездочка размером с Землю, но
огромной массы, которая постепенно остынет. Земля и другие планеты погрузятся во
тьму и глубокий холод, но будут продолжать вращаться вокруг мертвой погасшей
звезды.
4. Восход Солнца на Земле через 6 млрд лет
А что же будет с жизнью на Земле?.. Спустя
примерно 1 млрд лет на Земле станет слишком
жарко, океаны пересохнут, и она станет
непригодной для жизни современных существ.
Но примерно в это же время прогреется Марс:
его климат станет более теплым и влажным,
тонкая атмосфера увеличится, в ней появится
кислород. Возможно, Марс станет новым домом
для земной жизни.
Марс в будущем