1. Захист файлової системи Презентацію створив Студент 36 групи Нагорний Сергій

2. Комп'ютерним вірусом – називається програма (деяка сукупність виконуваного коду), яка здатна створювати свої копії (не обов'язково повністю співпадаючі з оригіналом) і впроваджувати їх в різні об'єкти/ресурси комп'ютерних систем, мереж і т.д. без відома користувача. При цьому копії зберігають здатність подальшого розповсюдження.

3. Віруси можна розділити на класи за наступними ознаками: по місцю існування вірусу; за способом зараження місця існування; по деструктивних можливостях; по особливостях алгоритму вірусу.

4. По місцю існування віруси можна розділити на мережеві, файлові і завантажувальні. Мережеві віруси розповсюджуються по комп'ютерній мережі; файлові впроваджуються у виконувані файли; завантажувальні , – в завантажувальний сектор диска (Boot-сектор) або в сектор, що містить истемний завантажувач вінчестера (Master Boot Record). Існують поєднання – наприклад, файлово-завантажувальні віруси, що заражають як файли, так і завантажувальні сектори дисків. Такі віруси, як правило, мають досить складний алгоритм роботи і часто застосовують оригінальні методи проникнення в систему.

5. По способу зараження діляться на резидентні і нерезидентні. Резидентний вірус при інфікуванні комп'ютера залишає в оперативній пам'яті свою резидентну частину, яка потім перехоплює звернення операційної системи до об'єктів зараження і упроваджується в них. Резидентні віруси знаходяться в пам'яті і є активними аж до виключення або перезавантаження комп'ютера. Нерезидентні віруси не заражають пам'ять комп'ютера і є активними обмежений час .

6. По деструктивних можливостях віруси можна розділити на: нешкідливі , тобто що ніяк не впливають на роботу комп'ютера (окрім зменшення вільної пам'яті на диску в результаті свого розповсюдження); безпечні , вплив яких обмежується зменшенням вільної пам'яті на диску і графічними, звуковими і ін. ефектами; небезпечні віруси, які можуть привести до серйозних збоїв в роботі дуже небезпечні , які можуть привести до втрати програм, знищити дані, стерти необхідну для роботи комп'ютера інформацію, записану в системних областях пам'яті.

7. По особливостях алгоритму можна виділити наступні групи вірусів: Компаньон-вирусы (companion) - це віруси, що не змінюють файли. Алгоритм роботи цих вірусів полягає в тому, що вони створюють для EXE-файлів файли-супутники, що мають те ж саме ім'я, але з розширенням .COM. Віруси-“черв’яки” (worm) - віруси, які розповсюджуються в комп'ютерній мережі і, так само як і компаньон-вирусы, не змінюють файли або сектори на дисках. Вони проникають в пам'ять комп'ютера з комп'ютерної мережі, обчислюють мережеві адреси інших комп'ютерів і розсилають за цією адресою свої копії. Такі віруси іноді створюють робочі файли на дисках системи, але можуть взагалі не звертатися до ресурсів комп'ютера (за винятком оперативної пам'яті). “ Паразитичні” – всі віруси, які при розповсюдженні своїх копій обов'язково змінюють вміст дискових секторів або файлів. У цю групу відносяться всі віруси, які не є “черв'яками” або “компаньйон” .

8. Студентські” – украй примітивні віруси, часто нерезидентні і що містять велике число помилок; “ Стелс” -віруси (віруси-невидимки, stealth), що є вельми довершеними програмами, які перехоплюють звернення операційної системи до уражених файлів або секторів дисків і “підставляють” замість себе незаражені ділянки інформації. “ Поліморфік” -віруси (які самошифруються або віруси-примари, polymorphic) віруси, які дуже важко знайти тому, що вони не мають сигнатур, тобто не містять жодної постійної ділянки коду. В більшості випадків два зразки одного і того ж поліморфік-вірусу не матимуть жодного співпадання. Це досягається шифруванням основного тіла вірусу. “ Макро-віруси” – віруси цього сімейства використовують можливості макро-мов, вбудованих в системи обробки даних (текстові редактори, електронні таблиці і т.д.). В даний час найбільш поширені макро-віруси, що заражають текстові документи редактора Microsoft Word.

9. Одним з основн и х методів боротьби з вірусами є, як і в медицині, своєчасна профілактика. Комп'ютерна профілактика складається з невеликої кількості правил, дотримання яких значно знижує вірогідність зараження вірусом і втрати яких-небудь даних.

10. Обов'язково робіть регулярне резервне копіювання. Купуйте дистрибутивні копії програмного забезпечення у офіційних продавців. Створіть системну дискету. Запишіть на неї антивірусні програми. Захистіть дискету від запису. Періодично зберігайте файли, з якими ведеться робота, на зовнішній носій, наприклад, на дискети. Перевіряйте перед використанням всі дискети. Не запускайте неперевірені файли, зокрема одержані по комп'ютерних мережах. Обмежте коло, допущених до роботи на конкретному комп'ютері осіб. Періодично перевіряйте комп'ютер на наявність вірусів. При цьому користуйтеся свіжими версіями антивірусних програм.

11. Для перевірки на наявність вірусів призначені спеціальні антивірусні програми . Наприклад,: DrWeb , Panda . Запустіть програму на сканування, встановивши максимально ретельний режим перевірки всіх дисків комп'ютера. Якщо будуть виявлені заражені об'єкти, спробуйте їх лікувати. На жаль, лікування не завжди можливо, оскільки деякі віруси необоротно псують інформацію. В цьому випадку інфіковані об'єкти доведеться видалити.

12. Важливо, щоб антивірусні програми, використовувані для перевірки, були найостанніших версій. Так як нові віруси з’являються дуже часто, а оновлювати всю антивірусну програми кожен день є недоцільним передбачена така структура: антивірусна програма складається з власне програми та антивірусних баз , які оновлюються з появою нових вірусів. Тоді користувачеві досить отримати лише "свіжі" антивірусні бази, а не оновлювати всю програму.

13. Залежно від своєї роботи антивірусні програми діляться на дві групи: сканери та монітори. Антивірусні сканери перевіряють систему (аналізують вміст оперативної пам’яті, дискового простору) тільки тоді, коли користувач їх запускає, знайшовши вірус – лікують або стирають файл, відпрацювавши – відключаються. Антивірусні монітори – працюють постійно, перевіряючи всю інформацію, яку програми збираються записати на диск або просто тримають в пам’яті. Такий режим перевірки ще інколи називають перевіркою на "льоту".