Бібліотека – розвиток дитячої творчості та дозвілля для дітейpptx
9 vi r_2017
1.
2. КИЇВ «ГЕНЕЗА» 2017
О. П. РЕЄНТ
О. В. МАЛІЙ
Підручник для 9 класу
загальноосвітніх навчальних закладів
СЕСВІТНЯ
ІСТОРІЯ
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
16. Розділ І
55151515151515
äóõîâåíñòâî, äî äðóãîãî – äâîðÿíñòâî. Çàìîæíі áóðæóà, àáî ðîòþð’є (êóï-
öі, öåõîâі ìàéñòðè, âëàñíèêè ìàíóôàêòóð, áàíêіðè), à òàêîæ ðåìіñíèêè,
íàéìàíі ðîáіòíèêè, ñåëÿíè íàëåæàëè äî òðåòüîãî ñòàíó.
р д р р р р
його слухали не тільки прихильники, але й вороги. Ніхто,
як Мірабо, не міг визначити головні завдання, що стояли
перед Францією в той час. Кожна його промова завершу-
валася оваціями аудиторії. «Хай живе Мірабо – батько віт-
чизни!» – кричали йому. Він прагнув перетворити Францію
на конституційну монархію і бути в ній прем’єр-міністром.
Раптово помер у 1791 р. Його першого з видатних діячів
країни було поховано в Пантеоні (усипальниці великих лю-
дей), але після оприлюднення документів, що підтверджу-
вали його зв’язки з королівською родиною, прах було ви-
кинуто з Пантеону й перенесено на цвинтар злочинців
у Сен-Марсо.
ËÀÔÀÉЄÒ (1757–1834)
Належав до багатого і знатного дворянського роду. У молоді
роки цікавився ідеями просвітників – Руссо і Монтеск’є.
Коли розпочалася війна за незалежність північноамерикан-
ських колоній, Лафайєт спорядив за свій рахунок корабель і
вирушив за океан. У 23 роки він став генерал-майором аме-
риканських військ. Мужність і відвага Лафайєта здобули моло-
дому офіцерові повагу Вашингтона, довіру Конгресу і любов
солдатів. Вольтер назвав Лафайєта «героєм Нового Світу».
На початку революції він – головнокомандувач Національної
гвардії. Після повалення монархії (1792) його було відправ-
лено до в’язниці. Лафайєт вийшов на свободу лише після
18 брюмера (листопад 1799). До кінця свого життя він був
одним з найблагородніших діячів Французької революції.
Ó òі ÷àñè ïîïóëÿðíèì áóâ âèñëіâ «Äâîðÿíè ñëóæàòü êîðîëþ øïàãîþ,
äóõîâåíñòâî – ìîëèòâîþ, òðåòіé ñòàí – ñâîїì ìàéíîì». Àíі äóõîâåíñòâî,
àíі äâîðÿíñòâî íå ñïëà÷óâàëè ïîäàòêè â ïîâíîìó îáñÿçі, öå áóëî їõíіì
ïðèâіëåєì. Ïîäàòêîâèé òÿãàð ïîêëàäàâñÿ íà òðåòіé ñòàí, çà íåñïëàòó ÿêîãî
âіí ñóâîðî êàðàâñÿ øòðàôàìè, êîíôіñêàöієþ ìàéíà, óâ’ÿçíåííÿì.
у р р р р
лягає спати, і який напускає на себе поважний вигляд, граючи роль раба в перед-
покої міністра, чи купець, який збагачує свою країну», – писав Вольтер.
ÌІÐÀÁÎ (1749–1791))
Народився в аристократичній сім’ї. Талановитий оратор,
«Сам купець так часто чує, як зневажливо говорять про його професію, що він
з дурного розуму червоніє за неї. Я не знаю про те, хто з них корисніший для дер-
жави: напудрений вельможа, який точно знає, о котрій годині король встає, о котрій
19. Розділ І
1818
Англії, і створити нижню палату із представників третього стану. Сумнівно, щоб
третій стан був задоволений подібною системою… Але, безумовно… вияв доброї
волі короля послабив би конфлікти і зберіг корону…» – писав дослідник А. Матьєз
у творі «Французька революція».
ßê âè ââàæàєòå, ÷è áóâ ìîæëèâèì òàêèé ðîçâèòîê ïîäіé ó Ôðàíöії? ×è ìіã
ïіòè íà ïîäіáíèé êðîê Ëþäîâіê XVI? ×è ìîãëà òðàäèöіéíà åëіòà äîñÿãòè
êîìïðîìіñó (óãîäà, çãîäà; ïîðîçóìіííÿ ç ïðîòèâíèêîì, äîñÿãíóòå øëÿõîì âçà-
єìíèõ ïîñòóïîê) ç îñâі÷åíîþ åëіòîþ íàïðèêіíöі XVIII ñò.?
Óñòàíîâ÷і çáîðè
9 ëèïíÿ 1789 ð. Íàöіîíàëüíі çáîðè îãîëîñèëè ñåáå Óñòàíîâ÷èìè çáîðàìè.
Ñâîє îñíîâíå çàâäàííÿ âîíè âáà÷àëè ó çìіíі äåðæàâíîãî ëàäó òà ïіäãîòîâöі é
ïðèéíÿòòі êîíñòèòóöії. Íàéáіëüø âàãîìîþ і âîëüîâîþ ãðóïîþ â Óñòàíîâ÷èõ
çáîðàõ áóëè êîíñòèòóöіîíàëіñòè-ìîíàðõіñòè, ïðåäñòàâíèêè Êîìіòåòó òðèäöÿòè.
Ïðîàíàëіçóéòå ïîäії, ùî çóìîâèëè ïåðåòâîðåííÿ Ãåíåðàëüíèõ øòàòіâ íà
Óñòàíîâ÷і çáîðè.
Áàñòèëіÿ
Äіçíàâøèñü ïðî ïëàíè òà äії Óñòàíîâ÷èõ çáîðіâ, êîðîëü ïî÷àâ ñòÿãóâàòè
äî Ïàðèæà âіéñüêà. 11 ëèïíÿ 1789 ð. Ëþäîâіê XVI âіäïðàâèâ ó âіäñòàâêó
«Королю слід було наказати всім трьом станам вести спільні засідання і про-
водити індивідуальне голосування з усіх питань, що стосуються оподаткування.
Він повинен був водночас об’єднати дворянство і духовенство у вищу палату, як в
Штурм Бастилії 14 липня 1789 р. Художник Ж.-П. Уель
25. Розділ І
2424
ëîâîї áóðæóàçії (æèðîíäèñòè), ÿêà ââàæàëà, ùî çàâäàííÿ ðåâîëþöії âè-
÷åðïàíі ïðîãîëîøåííÿì ðåñïóáëіêè òà çàâîþâàííÿì ïîëіòè÷íèõ ñâîáîä.
Âîíè áóëè ñòóðáîâàíі çàïîáіãàííÿì ïîäàëüøîìó ðîçâèòêó ðåâîëþöії, óáà-
÷àþ÷è â öüîìó çàãðîçó áóðæóàçíіé âëàñíîñòі.
3. Якобінська диктатура
1793 ð. ñèòóàöіÿ â êðàїíі çàãîñòðèëàñÿ.
Çðîñòàëè öіíè íà òîâàðè ïåðøîї íåîáõіä-
íîñòі, ïðîöâіòàëà ñïåêóëÿöіÿ. Òÿæêå ïðîäî-
âîëü÷å ñòàíîâèùå ñïðèÿëî àêòèâіçàöії íàé-
áіäíіøèõ âåðñòâ ìіñüêîãî íàñåëåííÿ. Ó âè-
ñòóïàõ âîíè âèìàãàëè ëіêâіäàöії ìàéíîâîї
íåðіâíîñòі, ââåäåííÿ ñìåðòíîї êàðè çà ñïåêó-
ëÿöіþ ïðåäìåòàìè øèðîêîãî âæèòêó òà «ñó-
âîðèõ» çàêîíіâ ñòîñîâíî òîðãіâëі õëіáîì. Àëå
âîíè íå âèñòóïàëè ïðîòè ïðèâàòíîї âëàñíîñ-
òі. Øèðîêі ìàñè íàðîäó ìðіÿëè ïðî ñòàíîâè-
ùå äðіáíèõ âëàñíèêіâ, äå êîæåí âîëîäіâ áè
ñâîїì ïîëåì, ìàéñòåðíåþ, êðàìíèöåþ.
ßêі âèìîãè âèñóâàëè íàéáіäíіøі âåðñòâè
íàñåëåííÿ?
Öієþ ñèòóàöієþ ñêîðèñòàëèñÿ ÿêîáіíöі.
Âîíè î÷îëèëè áîðîòüáó ïðîòè æèðîíäèñòіâ.
Ïîâñòàííÿ ðîçïî÷àëîñÿ 31 òðàâíÿ 1793 ð.
Âðàíöі 2 ÷åðâíÿ 40 òèñ. ïàðèæàí çі çáðîєþ
â ðóêàõ îòî÷èëè Êîíâåíò. Ïіä їõíіì òèñêîì äåïóòàòè ïðèéíÿëè ðіøåííÿ ïðî
àðåøò äåïóòàòіâ-æèðîíäèñòіâ. Âëàäà ó êðàїíі ïåðåéøëà äî ÿêîáіíöіâ, ÿêèõ
î÷îëèâ Ì. Ðîáåñï’єð.
вчався на юридичному факультеті Сорбонни. Після закінчен-
ня працював адвокатом. Відзначався знаннями з багатьох
галузей науки та мистецтва. У 1789 р. – депутат Генеральних
штатів. Мірабо так говорив про нього: «Він піде далеко, бо
вірить у те, що говорить». 1793 р. фактично очолив уряд ре-
волюційної Франції і відіграв важливу роль у розгромі зо-
внішньої інтервенції. Послідовник Руссо, який хотів устано-
вити диктатуру доброчесності. Гільйотований 28 липня
1794 р. Історія так і не знайшла відповіді на запитання: що ж
було головним у його характері – ідеалізм чи фанатизм?
«Ïîñëіäîâíèê Ðóññî, ÿêèé õîòіâ óñòàíîâèòè äèêòàòóðó äîáðî÷åñíîñòі». ßê
âè ââàæàєòå, öüîãî ìîæëèâî äîñÿãòè?
Ó ðåâîëþöії íåìàє ïåðåøêîä, є òіëüêè âîðîãè…
Ïåðіîä ÿêîáіíñüêîї äèêòàòóðè (1793–1794) óâіéøîâ â іñòîðіþ Ôðàí-
öóçüêîї ðåâîëþöії ÿê ïåðіîä òåðîðó (ïîëіòèêà çàëÿêóâàííÿ, íàñèëüñòâà,
ðîçïðàâè ç ïîëіòè÷íèìè ïðîòèâíèêàìè).
Якобінський клуб у Парижі.
ХІХ ст.
ÌÀÊÑÈÌІËІÀÍ ÐÎÁÅÑÏ’ЄÐ (1758–1794)
Народився 6 травня 1758 р. в Аррасі в родині адвоката. На-
26. Розділ І
55252525252525
Îäíієþ ç ïðè÷èí ïåðåòâîðåííÿ òåðîðó íà äåðæàâíó ïîëіòèêó áóëà ôàíà-
òè÷íà âіðà ÿêîáіíöіâ ó ïðàâîòó ñâîєї ñïðàâè é ïîâíà íåòåðïèìіñòü äî òèõ,
õòî íå ïîäіëÿâ їõíіõ ïîãëÿäіâ. Áóäü-ÿêà êðèòèêà ðåæèìó îãîëîøóâàëàñÿ
êîíòððåâîëþöіéíîþ, à áóäü-ÿêèé êðèòèê – âîðîãîì ðåâîëþöії. Õâèëÿ òåðîðó
îõîïèëà âñþ êðàїíó.
Äëÿ áîðîòüáè ç âîðîãàìè áóëî ñòâîðåíî Ðåâîëþöіéíèé òðèáóíàë –
êàðàëüíèé îðãàí, ùî ìàâ ïðàâî óõâàëþâàòè ñìåðòíі âèðîêè çà ñóäîâèìè
ñïðàâàìè. Ïіäñóäíі ðåâîëþöіéíîãî òðèáóíàëó ïîçáàâëÿëèñÿ ïðàâà íà çàõèñò.
Âèêëèêàòè ñâіäêіâ òà îáâèíóâà÷åíèõ áóëî íå îáîâ’ÿçêîâèì. Äîñòàòíіìè ÷èí-
íèêàìè, ùîá çàñóäèòè äî ñìåðòíîї êàðè, áóëè ìîðàëüíі ìіðêóâàííÿ ïðè-
ñÿæíèõ, їõíÿ ïåðåêîíàíіñòü ó âèííîñòі ïіäñóäíîãî. Ñòðà÷óâàëè ó Ôðàíöії
çà äîïîìîãîþ ãіëüéîòèíè.
у у у
одним з найвідоміших у Парижі адвокатів. Дантон пред-
ставляв нову буржуазію, що зросла вже в роки революції.
Він підтримував повну свободу підприємницької діяльності
й різко заперечував усілякі обмеження власності. Дантон
вірив у силу грошей і за роки революції набув великого
багатства. Він був людиною дії та боротьби, давав корисні
й докладні поради. Особливо великою була заслуга Дан-
тона в організації захисту Вітчизни. За часів якобінської
диктатури з його ініціативи було створено Революційний
трибунал. Пізніше, перебуваючи у в’язниці, він казав:
«Я запропонував заснувати цей Революційний трибунал.
Тепер я прошу вибачення за це в Бога та в людей…». 1 квітня 1794 р. Дантона гільйо-
тинували. Його останні слова були звернені до ката: «Ти покажеш мою голову народу:
вона варта цього».
Ðîáåñï’єð і Äàíòîí áóëè ñó÷àñíèêàìè. Ç’ÿñóéòå, ùî çáëèæóє їõ, ðîáèòü ëþäüìè
îäíієї åïîõè.
Ïîâàëåííÿ ÿêîáіíñüêîї äèêòàòóðè
Âіä îñåíі 1793 ð. çíà÷íî ïîãëèáèëèñÿ ïðîòèðі÷÷ÿ â ÿêîáіíñüêîìó òàáîðі.
Îñîáëèâî ãîñòðèìè âîíè ñòàëè ìіæ ïðèõèëüíèêàìè Ðîáåñï’єðà, Åáåðà і
Øîìåòòà, ÿêі âèìàãàëè êîíôіñêàöії âñüîãî ìàéíà êîíòððåâîëþöіîíåðіâ òà
éîãî ðіâíîãî ðîçïîäіëó ìіæ áіäíÿêàìè.
ли нас голими, випили наш піт і хочуть напитися нашої крові», – із промови Шометта
4 вересня 1793 р. перед народом Парижа.
«Íàñèëüñòâî, íà ÿêîìó òðèìàєòüñÿ äåñïîòèçì, ìîæå áóòè ëіêâіäîâàíå òіëüêè
çà äîïîìîãîþ íàñèëüñòâà», – çàóâàæóâàâ Ðóññî. ×è ìîæíà ñòâåðäæóâàòè, ùî
äóìêè ïðîñâіòíèêіâ ìàëè âïëèâ íà ÿêîáіíöіâ і âèçíà÷àëè їõíі â÷èíêè?
ÆÎÐÆ ÆÀÊ ÄÀÍÒÎÍ (1759–1794)
Син прокурора, отримав юридичну освіту. Згодом став
«Я теж не бідний і знаю, що таке бідність. Перед нами відкрито війну багатих
проти бідних. Вони хочуть роздушити нас, що ж ми випередимо їх! Ми повинні роз-
душити їх. Сила в наших руках. Ці негідники пожерли плоди нашої праці; залиши-
28. Розділ І
77272727272727
Народився на острові Корсика в родині адвоката. У 24 роки
став генералом. У майбутньому про нього казатимуть:
«його ім’я асоціюється з безмежним честолюбством, з
деспотичною владою, жорстокими і кривавими війнами,
жадобою до завоювань; це ім’я народжує жах Сарагоси,
пограбування Німеччини, вторгнення до Росії. Але це ж
ім’я нагадує про сміливість і відвагу, виявлені в битвах,
про талант, що завдав ударів старій рутинній Європі». Він
поєднував у собі практичну хватку, великі знання, тверду
волю, сильний розум. Талановитий полководець, що від-
значався рішучістю, сміливістю, жорстокістю, безпринцип-
ністю у виборі засобів досягнення мети. Не вагаючись
вдавався до пролиття крові, прирікаючи мільйони людей
на страждання.
Ìàêіàâåëëіçì – ðіçíîâèä ïîëіòè÷íîї ïîâåäіíêè, ùî âèïðàâäîâóє áóäü-ÿêі çàñîáè
(ó òîìó ÷èñëі âіðîëîìíі, æîðñòîêі) çàðàäè äîñÿãíåííÿ ïîñòàâëåíîї ìåòè.
(Òåðìіí ïîâ’ÿçàíèé ç іì’ÿì іòàëіéñüêîãî ïîëіòè÷íîãî äіÿ÷à é ìèñëèòåëÿ
Í. Ìàêіàâåëëі). ×è ìîæíà ââàæàòè Íàïîëåîíà ïîñëіäîâíèêîì ó÷åííÿ Ìàêіà-
âåëëі?
1796 ð. Äèðåêòîðіÿ ïðèçíà÷èëà éîãî ãîëîâíîêîìàíäóâà÷åì àðìії, ùî
äіÿëà ïðîòè Àâñòðії òà Ï’єìîíòó. Öüîãî æ ðîêó âіéñüêà Íàïîëåîíà ðîçïî-
÷àëè ñâіé іòàëіéñüêèé ïîõіä. Áîíàïàðò ìàâ íà ìåòі ïåðåòâîðèòè Іòàëіþ íà
ïëàöäàðì äëÿ çàâîþâàííÿ âñієї Єâðîïè.
Ó õîäі áîїâ âіí çàâäàâ íèùіâíîї ïîðàçêè ñâîїì ïðîòèâíèêàì і çàáåçïå-
÷èâ óñòàíîâëåííÿ ôðàíöóçüêîãî ïàíóâàííÿ íà çàãàðáàíèõ òåðèòîðіÿõ. Ïіä
÷àñ іòàëіéñüêîãî ïîõîäó àðìіÿ Íàïîëåîíà çàõîïèëà ãàðìàòè, çáðîþ, ïðîäî-
âîëüñòâî, ôóðàæ. Çàãàðáàíі öіííі ñêóëüïòóðè, êàðòèíè, öåðêîâíèé ïîñóä,
çîëîòî Áîíàïàðò âіäïðàâëÿâ äî Ïàðèæà.
Битва біля пірамід. Художник Л.-Ф. Лежен
ÍÀÏÎËÅÎÍ ÁÎÍÀÏÀÐÒ
(1769–1821)