Photobook made of images shot during our hiking in Caucasus mountains in Bezengi reg2008, Arkhyz 2009, Dombai region 2010, Russia

1. Архиз Безенгі
Домбай
Кавказькі гори — гірська система між Чорним та Каспійським морем. Поділяється на дві гірські системи: Великий
Кавказ та Малий Кавказ.
Великий Кавказ простягається більш ніж на 1100 км з північного-заходу на південний-схід, від району Анапи і
Таманського півострова до Апшеронського півострова що на узбережжі Каспія. Максимальної ширини Великий Кавказ
досягає в районі Ельбруса (до 180 км). В осьовій частині розміщений Головний Кавказький хребет, на північ від якого
простягається ряд паралельних хребтів, в тому числі моноклинального характеру. Більша частина південного схилу
Великого Кавказу складається з кулеподібних хребтів, які приєднуються до Головного Кавказького хребта. Традиційно
Великий Кавказ поділяють на 3 частини: Західний Кавказ (від Чорного моря до Ельбруса), Центральний Кавказ (від
Ельбруса до Казбека) і Східний Кавказ (від Казбека до Каспійського моря). Великий Кавказ — регіон с великим
сучасним зледенінням. Загальна чисельність льодовиків складає близько 2 050, займана ними площа — приблизно
1 400 км². Більше половини зледенінь Великого Кавказу зосереджено на Центральному Кавказі (50 % від числа і 70
% від загальної площі зледеніння). Головними центрами зледеніння є гора Ельбрус і Безенгійська стіна. Найбільшим
льодовиком Великого Кавказу є льодовик Безенгі (довжина якого сягає близько 17 км).
Малий Кавказ з’єднується з Великим Кавказом Лихським хребтом, на заході відділяється від нього Колхідскькою
низовиною, на сході — Куринською впадиною. Протяжність — близько 600 км, висота — до 3724 м.
Найвищі вершини: Ельбрус - 5642 м, Дих-тау - 5204 м, Коштан-тау - 5152 м, Пік Пушкіна - 5100 м, Джангі-тау - 5085 м,
Шхара - 5068 м, Казбек - 5034 м , Міжиргі Західна - 5025 м
Слово «Кавказ» має семітське походження, термином «Каф» фінікійці називали «край світу» (де живе бог Ваал), тобто
території на північ від Межиріччя. Назва Каф було перейнято урартами, а потім і вірменами в формі «Кафаз». Греки
спотворили цей термін в «Кавказ» і ввели в мови Європи.
Wikipedia

2. Безенгі
Кабардіно-Балкарія, Росія, липень 2008 року
43°2’56.57”Пн, 43°4’7.40”С
http://picasaweb.google.com/104532128813680012690/TheCaucasusKabardinoBalkariaRegionBezengiReserve
Кабардіно-Балкарський високогірний заповідник — державний природний заповідник у Кабардіно-Балкарії. Площа 82642 га. Найвища
точка заповідника — гора Дих-тау (5204 м.), найнижча точка - 1800 м над рівнем моря. Головний Кавказький хребет тут утворює відому
“Безенгійську стіну”, що складається з вершин Гестола (4859 м.), Катин-тау (4858,8 м.), Джангі-тау (5058 м.), пік Пушкіна (5033 м.) і Шхара
(5068 м.).

3. Альптабір
Безенгі
Мапа руху в заповіднику Безенгі.
Тривалість: 11 днів. Учасники: Оля,
Андрій, Галюня, Юля.
Перевал Кьоль (3600 м.) над
Безенгійським льодовиком.
За льодовиком височіє гора Дих-Тау

5. Панорамний вид на стіну
і долину Безенгі з перевалу Кьоль
GPS: 43° 3’54.91”Пн, 43° 3’37.15”С
Панорамний вид на стіну Міжиргі
GPS: 43° 3’46.88”Пн, 43° 9’44.07”С

7. Схід сонця над
льодовиком Безенгі

8. Західнокавказький, або кубанський тур (лат. Capra cau-
casica) — вид роду козлиних, що проживають на Кавказі.
Ареал розповсюдження цього виду - смужка площею
4500 км² вздовж російсько-грузинського кордону . З XIX
століття і без того невеликий ареал ще змешився через
людський вплив.

9. Ліворуч — Дих-тау — одна з головних вершин Бокового
хребта в центральній частині Великого Кавказу в
Кабардіно-Балкарії. Висота 5 204 м (поступається тільки
Ельбрусу). Складена з кристалічних порід.
Складність сходження - 5Б.
Перше сходження датують 1888 роком, коли на гору
піднялася група австрійських альпіністів.
GPS: 43°03′09″ Пн, 43°07′54″ С

10. Найбільший льодовик на Кавказі,
довжина за різними оцінками від 13 до
20 км. Площа - близько 36 кв км. Стікає
з північних схилів Безенгійської стіни.
Висота нижнього кінця льодовика 2100
м. По Безенгійському льодовику йдуть
шляхи подходів на Австрійські ночівлі
(хатинка “Джангі-кош”), ночівлі “Баран
кош”, ночівлі “Чорні осипи”.

12. За мореною
льодовика Міжиргі

14. Підйом на перевал
Кьоль
З Безенгійської стіни
одна за одною сходять
гігантські лавини

16. Архиз
Карачаєво-Черкесія, Росія, липень 2009 року
GPS: 43°29’50.96”Пн, 41°15’6.90”С
http://picasaweb.google.com/104532128813680012690/CaucasusArkhyz300612072009#
Цей гірський район розташований на Західному Кавказі між відрогами Головного хребта. З півночі і північного-заходу він обмежений
довгим хребтом Абішира-Ахуба (Боковий Кавказький хребет), з вершиною Джумарукли-Тйобе (3182 м) що відділяє його від басейну рік
Чілік, Уруп и Кяфар. З сходу знаходиться хребет Ужум, який є вододілом між рікою Маруха і річечкою Кізгич (на півдні). На півдні район
Архизу закриває Головний Кавкавзький хребет зі скалистими вершинами і значними льодовиками. Найкрупнішими з них є Софійський,
Великий Кізгичський і Псишський. Між джерелами рік Кізгич і Псиш, на північ від Головного хребта, відходять відроги з домінуючими над
оточуючими горами вершиною Софією (3640 м), яка вважається символом Архизу.

17. 11
10
9
8
7
6
5
Архиз
1
2
3
4
План подорожі: долина ріки Дукка, оз. Семицвєтное,
пер. Айюлю, долина ріки Псиш, пер Караджаш,
Софійські водоспади, пер. Фєдосєєва, пер. Агур, оз
Кяфар, оз Чілік, хр. Чапал, с. Лесо-Кяфар. Тривалість 14
днів. Довжина маршруту: близько 150км. Учасники: Галя
Оля, Влад, Славік, Андрій, Андрій молодший, Денис

23. Долина ріки Софія
Праворуч видніються Софійські водоспади

29. На північ від Архиз простягнувся край озер і
Марсіанських пейзажів
GPS: 43°36’30.32”Пн, 41° 9’40.87”С

33. Озеро Кяфар
GPS: 43°37’0.09”Пн, 41° 9’2.08”С

42. Софійські водоспади - початок ріки
Софія, однієї з п’яти що формують ріку
Великий Зеленчук. Саме звідси водою
гірських річок живиться не тільки
вся рівнинна частина Карачаєво-
Черкесії, але і засушливе Ставропілля.
Тонни води падають з зі стометрової
висоти, з могутнього Софійського
лодовика в одноіменну долину.
Льодовик, що живить водоспади,
знаходиться в обширному каре під
вершиною гори Софія на висоті 3637
метри над рівнем моря. Софійські
водоспади - найбільш крупні в Архизі.
Їх називають пульсуючими - потоки
води в них непостійні, їх пік співпадає
з паводковим періодом липня-серпня,
часу найбільшого танення снігів в
горах.

53. Озеро Кратерне (2838 м.)
GPS: 43°27’11.38”Пн, 41°12’30.80”С

58. Домбай
Карачаєво-Черкесія, Росія, липень 2010 року
GPS: 43°17′24″ N, 41°37′26″ E
http://picasaweb.google.com/104532128813680012690/CaucasusDombai190701082010
Домба́й (Домбайская Поляна) — гірська територія в Карачаєво-Черкесії в басейні Кубані на Північному Кавказі. Північний кордон Домбая
— Головний Кавказький хребет. Найвища точка — вершина Домбай-Йольген (Домбай-Ульген) висотою 4046 метрів.
Місце сполучення трьох оснвних ущелин: Алібека, Аманауза и Домбай-Йольгена — утворює природній центр території — мальовничу
Домбайську поляну що знаходиться на висоті 1630—1650 метрів.

59. Домбай
План маршруту: Долина ріки Учкулан - Озеро Уллу-Кьоль - перевал Уллу-Кьоль східний - долина ріки Махар Су - перевал Мурджу - долина
ріки Кічі Мурджу - долина ріки Клухор, Ганачхир - долина ріки Тіберда - містечко Домбай - долина ріки Домбай Ульген - пер. Чучхур - містечко
Домбай - водоспад Алібекський - Турове озеро - містечко Домбай. Тривалість: 12 днів. Довжина маршруту: близько 120 км. Учасники: Андрій,
Оля і Галюня.

64. Озеро Уллу-Кьоль (2817 м.)
GPS: 43°19’27.69”Пн, 41°56’35.85”С

69. Спуск з перевалу
Уллу-Кьоль східний (3050 м.)

78. Льодовикове озеро над
долиною ріки Махар

81. На перевалі Кічі Мурджу (3150 м.)
GPS: 43°15’47.25”Пн, 41°52’51.77”С

86. Долина ріки Кічі Мурджу
Незкінченні поля квітів в людський ріст
і незліченні хмари набридливих ґедзів

88. Величезні, густі і дикі ліси Кавказу
дають прихисток безлічі тварин.
Сіраки заставляють захоплюватися
величчю льодовиків

94. Алібе́кський водоспад — один з
найбільших і ефективних водоспадів
в Домбаї. Висота водоспаду складає
більше 25 метрів. Утворюється падінням
ріки Джаловчатки з Алібекського
льодовика; каміння, з яких падає вода,
називають «баранячими лобами».
Алібекський водоспад з’явився в XX
столітті. Ще в 1930-і роки водоспаду не
було, а скалистий виступ був накритий
язиком Алібекського льодовика, який
кожний рік відступає вверх на метр-
півтора.