Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

методичка Національно-патріотичне виховання школярів на уроках трудового навчання

2,126 views

Published on

Національно-патріотичне виховання школярів на уроках трудового навчання

Published in: Education
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

методичка Національно-патріотичне виховання школярів на уроках трудового навчання

  1. 1. 1 НЕТІШИНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №1 2016р. Національно-патріотичне виховання школярів на уроках трудового навчання Підготував: вчительтрудового навчання ВасильчишинС.Ф
  2. 2. 2 ЗМІСТ Вступ…………………………………………………………………………….2 Розділ І. Методологічніоснови трудового навчання……………………..5 Розділ ІІ. Методика викладаннятрудового навчання……………………8 Розділ ІІІ. Національно-патріотичневиховання на уроках трудового навчання………………………………………………………………………..20 Розділ ІІІ. Розроби уроків з реалізаціїКонцепціїнаціонально-патріотичне вихованняна уроках трудового навчання Висновки………………………………………………………………………26 Література……………………………………………………………………..28 Додатки Додаток 1 Фотозвіт«Прибиранняпам’ятниківна межі Рівненськоїта Хмельницькоїобластей, загиблим євреям Острожчини та могили Невідомого солдата» Додаток 2 Концепціянаціонально-патріотичного вихованнядітей та молоді
  3. 3. 3 ВСТУП Особливістю сучасного уроку трудового навчання є навчання учнів не лише конкретним трудовим операціям але й підготовка їх до життя, формування таких цінностей особистості, які допоможуть стати успішним у виборі свого життєвого шляху. Так, проектна діяльність у зв’язку з цим, дає можливість учителю прилучити учнів до самостійного вибору того або іншого розв’язку задачі, розв’язувати завдання з декількома правильними рішеннями, проводити пошук інформації, реалізувати набуті знання з основ наук на практиці тощо. Слід відзначити, що найбільш швидко проектну діяльність опановують учні, які проявляють більше ініціативи, швидко орієнтуються при зміні умов завдання відповідно до проведеного пошуку тощо. Як показує досвід роботи з школярами, це не завжди „відмінники”, навіть у більшості випадків школярі, що не реалізували свій потенціал до навчання з інших предметів. Тому головним завданням з точки зору методики навчання проектній діяльності є активізація навчальних можливостей учнів, замість переказування готової інформації, відірваної від їхнього життя та суспільного досвіду або повторення трудових дій продемонстрованихучителем. Життя в умовах інформаційного суспільства вносить свої корективи в завдання , які стоять перед трудовим навчанням. Так сьогодні зникають професії, пов'язані з важкою фізичною працею. Одночасно з'являються нові професії, що є наслідком невпинного вдосконалення засобів праці. Кількість спеціалістів, що працюють за новими професіями, весь час зростає як і зростають вимоги до теоретичної технічної підготовки робітників. В сучасному високомеханізованому виробництві співвідношення витрат розумової і фізичної енергії значно змінилось: оператори установки безперервного розливання сталі за зміну витрачають на виконання розумових функцій від 56 до 90% свого часу, а на виконання фізичних функцій від З до
  4. 4. 4 20%.Об'єктивною основою для формування професій широкого профілю є використання в сучасних машинах таких засобів автоматики, як гідравлічні, пневматичні та електричні пристрої та прилади, що приводять у рух автоматичні агрегати, координують та контролюють їх. Специфіка трудового навчання порівняно з іншими шкільними предметами (фізикою, хімією, біологією, математикою) полягає у тому, що технологія сучасного виробництва, засоби праці змінюються більш динамічно, ніж природничі чи математичні закони. Крім цього, трудове навчання передбачає включення дітей та підлітків до конкретної пізнавально-перетворюючої діяльності, що вимагає великої гнучкості змісту трудової підготовки школярів. Сьогодні у кожній конкретній галузі людської діяльності накопичено значні обсяги інформації. З них необхідно відібрати ті, які найбільше відповідають завданням загальної освіти в сучасній українській школі, і які можуть давати адекватне уявлення про теоретичні основи та практичне використання виучуваних виробничих процесів. Щоб визначити, який матеріал може бути найціннішим та найнеобхіднішим протягом певного часу, необхідно мати відповідні критерії його відбору. При побудові процесу трудового навчання багато питань методиці доводиться розв'язувати самостійно. Часто при оцінці результатів праці учнів враховуються такі чинники, які для інших шкільних предметів не є істотними, зокрема це: дотримання правил техніки безпеки, організація робочого місця, правильність виконання трудовихприйомів та ін. Основою вивчення змісту програм трудового навчання сьогодні є проектний метод навчання. Застосування проектного методу навчання дає можливість приділити особливу увагу розвиткові в учнів творчого і критичного мислення, вміння опрацьовувати інформаційні джерела, працювати з різними видами проектно-технологічної документації; формувати в учнів навички проектної діяльності, уміння здійснювати аналіз та оцінку технологічних об’єктів, свідомо обирати ті чи інші технологічні процеси, трудові прийоми, інструменти, обладнання тощо. Учні повинні обрати об’єкт технологічної діяльності, який має практичне застосування; обґрунтувати свій вибір; ознайомитись із подібними
  5. 5. 5 виробами на основі різних інформаційних джерел, проаналізувати їх, вказати їхні переваги та недоліки; створити ескіз майбутнього власного виробу, виконати художнє конструювання, технічне конструювання; дібрати матеріали; визначити послідовність технологічних операцій; дібрати інструменти, обладнання; виготовити виріб; проаналізувати й оцінити процес і результат праці; розрахувати собівартість виробу; виконати нескладні маркетингові дослідження; оформити пояснювальнузаписку. Все це вимагає від вчителя трудового навчання глибоких знань в сфері методики викладання предмета.
  6. 6. 6 Розділ І. Методологічніосновитрудового навчання У третій чверті ХІХ ст. у ряді держав Європи та інших частин світу було прийнято закони про введення в загальноосвітніх школах ручної праці. Це дає підставу говорити про виникнення так званої "трудової школи", як антипода "школи навчання". Як зазначають дослідники, цей факт свідчить про вторгнення потреб виробництва в сферу навчання і виховання. Головним мотивом запровадження трудової школи було прагнення підготувати підростаюче покоління до праці, забезпечивши йому можливість набути професію. Саме цим керувався, виходячи з найкращих намірів один з фундаторів трудової школи, фінський священник Уно Цігпеус. Проте вже в той час передові педагоги виступали проти використання ручної праці як засобу професіоналізації, відстоювали її загальноосвітній характер, її значення для всебічного розвитку дітей. Так, відомий шведський педагог Отто Саломоп у положеннях, на яких грунтувалася його система трудового навчання, підкреслював значення ручної праці для естетичного виховання учнів, зазначаючи, що воно повинно сприяти розвитку почуття форм і почуття прекрасного. Датський педагог Аксель Міккельсен, який розробив свою систему трудової навчання, намагався в процесі ручної праці застосувати нормальні робочі пози, які відповідають фізіологічним вимогам, сконструював інструменти, виходячи з фізичних можливостей дітей, тобто розглядав ручнупрацю як засіб фізичного розвиткуучнів. У 1937 р. трудове навчання як самостійний навчальний предмет у школі було ліквідовано. У наступні роки трудове виховання учнів відбувалося головним чином у процесіпозакласної, позашкільної і суспільне корисноїроботи. У післявоєнні роки увага громадськості нашої країни знову привертається до проблем трудового навчання в середній школі. До навчального плану середньої школи в 1954 р. було включено трудове навчання як один із засобів всебічного розвитку підростаючого покоління. На Україні відразу ж після цього почали
  7. 7. 7 вивчати можливості поєднання загальної середньої освіти в старших класах з професійноюпідготовкою. В 1984 р. було проведено реформу загальноосвітньої та професійної школи, де важливе значення мало поліпшення підготовки учнів до праці. Так, було знову зроблено спробу здійснити загальну професійну освіту , запроваджено обов'язкову суспільне корисну продуктивну працю в позаурочний час, введено нову дисципліну "Основивиробництва. Вибір професії". Сьогодні в Україні , як і у вьому світі зміст освіти складається з двох частин: інваріантної і варіантної. Практикою доведено, що поєднання навчання з продуктивною працею потрібне для виховання всебічно розвиненої людини. Сама ідея поєднання навчання з продуктивною працею не була новою. Вона зустрічається в творах Томаса Мора, Шарля Фур'є, Роберта Оуена. Прогресивні мислителі середньовіччя, розуміючи потребу забезпечення підростаючому поколінню вільного вибору професії, вважали за можливе досягнення мети ознайомленням учнів з багатьма професіями. Фізіологи ж доводять, що найбільш ефективне розвантаження дитячого організму від розумової втоми відбувається при переході до фізичної праці. Саме таку переорієнтацію забезпечує трудове навчання, в якому до 80% навчального часу займають різні види практичної роботи. Завдяки опорі на творчу продуктивну працю трудове навчання позитивно впливає також на інтелектуальний і духовний розвитокдітей. З погляду теорії діяльності, особливістю трудового навчання с тісне поєднання навчання з продуктивною працею. Всі знання, які здобувають учні, відразу ж знаходять застосування, а вся практична діяльність є суспільно корисною. Навчання, при якому теорія пов'язується з продуктивною працею, має якісно іншу загальноосвітню і виховну цінність. При значній економії часу і зусиль, крім самого оволодіння знаннями і вміннями, такий зв'язок забезпечує розширення і
  8. 8. 8 закріплення знань, підтверджує їхню доцільність, забезпечує розуміння значення для потреб людини. Іншою особливістю практичної діяльності школярів в трудовому навчанні є його продуктивний, а не тренувальний характер. Це позитивно впливає на мотиваційну основу навчання, дозволяє залучати до активної діяльності усіх без винятку учнів. Нарешті, слід врахувати, що пізнавально-практична діяльність учнів в трудовому навчанні грунтується на тісному зв'язку з основами наук. Це сприяє розвитку цікавості дітей до вивчення інших шкільних предметів, а значить і вирішенню загальноосвітніх завдань школи. Особливе місце у визначенні змісту трудового навчання посідає психологічна теорія переносу. Це викликане тим, що предметом вивчення в трудовому навчанні може бути безліч технічних об'єктів, технологічних процесів чи форм організації праці. Тому виникає потреба відбирати з них найтиповіші з урахуванням дидактичних вимог. При цьому необхідно, щоб учні одержували уявлення не лише про той конкретний матеріал, який увійшов до навчальних програм, але й усвідомлювали його зв'язок з виробничими об'єктами і процесами, котрі залишилися поза межами програм. Це й досягається за рахунок переносу знань, умінь і способів діяльності і нові умови.Така ж ситуація характерна і для профорієнтаційної роботи зі школярами. Відомо, що в сучасному виробництві налічується тисячі професій. Ознайомити учнів з такою їх кількістю неможливо, та в цьомунемає й потреби. Розділ ІІ. Методика викладаннятрудового навчання Методика трудового навчання може виступати у двох іпостасях: як навчальний предмет та як галузь педагогічної науки.
  9. 9. 9 Будь-який навчальний предмет - це дидактичне обгрунтована система знань, вмінь та навичок, відібраних, з певної науки. Предмет "Трудове навчання" становить в цьому відношенні певний виняток, оскільки науки "Трудове навчання" нема. Він адекватний технічним наукам, яких багато, а тому ускладнюється процес відбору навчального матеріалу. Звичайно сама технологія утворення навчального предмету залишається незмінною: з технічних наук фахівцями відбирається навчальний матеріал, який систематизуються відповідно до дидактичних принципів. При цьому методисти керуються науковими наробками, які нагромаджені ними у процесі дослідження проблеми трудової підготовки школярів. Методика трудового навчання, як будь-який навчальний предмет має певні завдання. У процесі його вивчення вчитель повинен уявляти місце та роль трудової підготовки у здійсненні загальноосвітніх завдань школи та вміти впливати на розвитокособистостіучня. Учитель трудовогонавчання повинен: 1. Добре засвоїти зміст, ідеї і принципи побудови шкільних програм і навчальних посібників з трудового навчання. 2. Чітко уявляти характер і зміст роботи вчителя щодо організації, планування іматеріального забезпечення трудового навчання учнів. 3. Вміти готуватися до теоретичних і практичних занять, правильно будувати й провотиці заняття у школі. 4. Організовувати й проводити позакласну роботу учнів з технічної творчості і праці. 5. Правильно здійснювати зв'язок теоретичних занять з техніки а практичними заняттями і працею учнів, а всієї технічної і трудової підготовки - з основами наук. 6. Поєднувати навчання і виховання учнів у процесізанять і позакласної роботи.
  10. 10. 10 Методика трудового навчання характеризується об'єктом, завданнями і методами дослідження. Об'єктом вивчення є процес трудового навчання учнів у школі. Перед методикою трудового навчання як галуззю педагогічної науки стоять такі завдання: обгрунтування завдань трудового навчання в школі та розкриття їхнього освітньогоі виховного значення. Завдання трудового навчання деталізуються в процесі аналізу основних тенденцій розвитку науки і техніки, вимог сучасного виробництва до трудової підготовки молоді. Вони визначаються до певної міри місцем цього навчального предмета в системі шкільної освіти. Тому методика розкриває дидактичний взаємозв'язок трудовою навчання з іншими навчальними предметами (насамперед з предметами з основ наук), наступність трудового навчання в молодших, середніх і старших класах. У процесі трудового навчання розв'язуються завдання, спільні для всіх навчальних предметів: всебічний розвиток особистості, підготовка до зкиггя і праці, формування світогляду та ін. Проте ці завдання розв'язуються на специфічному навчальному матеріалі і тому для їхнього виконання ставляться вужчі, характерні лише для трудового навчання завдання: навчання прийомів користування різними інструментами, формування вмінь із керування машинами, вивчення правил безпеки та ін. Треба також розкрити освітнє і виховне значення навчальних завдань, яке мас свої особливості порівняно з іншими навчальними предметами. Так, у процесі трудового навчання створюються найсприятливіші умови для виховання любові до праці, поваги до людей фізичної праці, оскільки ці якості формуються не внаслідок словесної агітації, а в процесі включення учнів у продуктивну працю. На заняттях з трудового навчання створюються також особливо сприятливі умови для розвитку просторової уяви, технічного мислення, уміння встановлювати зв'язки між різними технічними об'єктами і процесами. Тепер у будь-якій галузі людської діяльності нагромаджено значні обсяги знань. І з великого обсяіу знань і вмінь доводиться відбирати ті з них, які найбільшою
  11. 11. 11 мірою відповідають завданням загальної освіти і можуть дати учням правильне уявлення про теоретичні основи і практичне застосування виробничих процесів. Очевидно, щоб вирішити, який матеріал є цінніші, треба маги критерії відбору. Установлення таких критеріїв входить у завдання методики. Обгрунтування змісту навчальної програми ніколи не можна вважати закінченим. Наприклад, розвитокобробкиматеріалів продовжується і в наші дні. Побудова навчального процесу включає підготовку навчально- методичиої літератури, викладання (діяльність учителя) і уміння (діяльність учня). Усі три складові частини впливають й на ефективність навчального процесу і тому досліджуються методикою для виявлення найефективніших форм і методів, які забезпечують виконання завдань, поставлених у процесі трудового навчання. При побудові процесу трудового навчання використовують досвід інших навчальних предметів, а також дані дидактичних досліджень. Разом з тим методиці трудового навчання доводиться розв'язувати багато питань самостійно.. Відомо, що інтерес учнів до роботи зростає, якщо вони виготовляють будь-які речі і до того ж знають, що ці речі знайдуть практичне застосування. З цієї точки зору доцільно відмовитися від вправ. Проте відомо також, що коли учні відразу починають виговляти речі, то вони так захоплюються процесом надання заготовці належних форм і розмірів, що повністю забувають про прийоми роботи і порушують правила виконання їх. З цієї точки зору вправи конче потрібні. Тому методика повинна вирішити, де і в яшму обсязі слід проводити вправи з тим, щоб одночасно добитися правильного виконання учнями прийомів роботи і не знизити в них зацікавленості нею. Наведені приклади показують, що в побудові навчального процесу перед методикою трудового навчання стоять відповідальні завдання. Методика трудового навчання, розв'язуючи поставлені перед нею завдання, спирається на такі методи наукових досліджень:
  12. 12. 12 Спостереження як метод наукового пізнання характерне тим, що в процесі його дослідник не втручається в хід навчального процесу, а лише фіксує все, що відбувається. Експеримент на відміну від спостереження проводиться в цілком певних умовах, які створюються дослідником. Експериментальні ситуації можна повторити потрібну кількість разів і таким чином усунути елемент випадковості. Вивчення і узагальнення передового педагогічного досвіду. Важливим джерелом розвитку методики як галузі педагогічної науки є передовий педагогічний досвід, вивчення досвіду роботи кращих учителів, науковий аналіз його дають змогу створитирекомендації з ефективної побудовинавчального процесу. Теоретичні дослідження. Методиці доводиться вирішувати такі питання, які не піддаються дослідженню методом спостереження або експерименту. При застосуванні розглянутих методів дослідження вдаються додатково до таких допоміжних методів, як бесіда з учнями і вчителями, анкетування, вивчення продуктів праці учнів та ін.Забезпечення індивідуального підходу до учнів для розвитку а здібностей.Нині, коли диференціація змісту навчання визнана однією з пріоритетних тенденцій розвитку системи освіти і її намагаються якомога ширше запроваджувати у практику, стає очевидним, що не всі освітні галузі мають для цього однаковіумови. Трудове навчання належить до тих галузей освіти, які можуть забезпечити Індивідуальний підхід до учнів з точки зору змісту навчання. На жаль, набула поширення думка, що при ознайомленні з основами виробництва проблема Індивідуального підходу до учнів не виникає. Спеціальним дослідженням доведено, що це не так. З точки зору здібностей до творчої технічної діяльності, творчої участі у технологічних процесах учні різняться так само, як на заняттях із математики, мови та інших навчальних дисциплін з основ наук. У методичному відношенні проблема індивідуального підходу до учнів з метою врахування їх здібностей розроблена досить детально. Але треба мати на увазі, що це стало
  13. 13. 13 можливим тільки завдяки особливостям змісту навчального матеріалу, що входить до трудового навчання. У самому змісті конструкторської та технологічної діяльності закладені можливості диференціації завдань учням за складністю. При цьому, і це дуже важливо, може зберегтись колективний характер навчальної діяльності учнів, що полегшує керівництво нею з боку вчителя та дає учням реальне уявлення про організацію праці в умовах сучасного виробництва. Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що трудове навчання є загальноосвітньою навчальною дисципліною, котра становить один з обов'язкових елементів змісту загальної середньої освіти, без якого неможливе повне здійснення її завдань. Причому через специфіку свого змісту трудове навчання виконує лише йому притаманні функції: - при формуванні уявлення про навколишнє середовище знайомить учнів з основами сучасного виробництва, спираючись на закономірності розвитку природита суспільства, які вивчаються у навчальних дисциплінах з основ наук. - відіграє домінуючу роль у забезпеченні професійного самовизначення школярів, беручи за основупрофорієнтацію на сферу виробництва. - відіграє незамінну роль у підготовці учнів до майбутньої практичної діяльності, виховуючи якості особистості, які можуть бути сформовані лише в процесіпродуктивної праці. - забезпечує індивідуальний підхід у розвитку особистісного творчого Умови, від яких залежить ефективність трудового виховання. У процесі трудового навчання учням доводиться виконувати різні види робіт: виконання навчальних вправ, виготовлення навчальних і суспільне корисних виробів. Виховний ефект робіт різного характеру неоднаковий. Досвідом роботи шкіл, а також спеціальними дослідженнями доведено, що найбільше виховне
  14. 14. 14 значення має метод проектів. Розуміючи, що їхня праця буде корисною, учні намагаються виконати роботуякнайкраще, не шкодуючи сил і часу. Методи спілкування і накопичення знань Методи дослідження Методи, засновані на практичній діяльності Метод програмованого навчання 1. Методи усного спілкування: а) описові методи: розповідь, опис, пояснення, умова і показ, лекція, доповідь, інструктаж; б) методи діалогу: бесіда, проблематизація, навчання шляхом відкриттів, обговорення у вигляді семінару, розгляд складних ситуацій, залік. 1.Методи прямого дослідження: спостереження, експеримент, дослідження матеріалів. 1. Методи реальних дій: вправи, метод практичних робіт, метод проекту, лабораторні роботи. 2. Методи письмового спілкування: робота з книгою, аналіз креслень. 2. Методи другорядних досліджень: демонстрування, моделювання, алгоритмізація. 2. Методи спонукального впливу: дидактична гра, розгляд складних ситуацій, спонукальний процес. 3. Методи
  15. 15. 15 усного і візуального спілкування: навчання за допомогою радіо- і телепередач, кіно, комп’ютерних систем тощо. 4. Методи внутрішнього спілкування: роздуми, розумовий експеримент. Методичнізаходи,що впливають на ефективність трудового виховання Трудове навчання створює об'єктивні умови для трудового виховання. Щоб краще використати ці умови, треба проводити певну методичну роботу. Аналіз досвіду роботи вчителів дає змогу визначити основні заходи, які впливають на ефективність трудового виховання. Це планування і нормування праці, відзначення результату праці (зокрема, матеріальне стимулювання), застосування різних форм організації праці учнів. Планування праці з точки зорутрудового виховання має дві основнімети: 1) своєчасне забезпечення навчального процесу всіма інструментами і матеріалами, бо без цього неможливо виховання культури праці; 2) практичне ознайомлення учнів з елементами організації праці і її значенням для сучасного виробництва.
  16. 16. 16 Під час виконання учнями проектів особливу увагу треба звернути на те, щоб працюючи з різними інформаційними джерелами, учні не шукали виріб для відтворення або наслідування, а знайомилися з аналогами задуманого виробу. Лише в такому разі, за умови дотримання всіх інших вимог, можна вважати, що йдеться про творчийпроект. Використовують такі методи творчоїдіяльності Метод мозковогоштурму. Умови для проведення мозковогоштурму. 1. До групи генераторів включають людей з бурхливою фантазією, здатних до абстрактних узагальнень, з оптимістичними поглядами на життя тощо. До складу групи також мають входити якнайменше дві особи, які не мають ніякого відношення до розв’язуваної задачі або відповідного фаху з тієї галузі, в якій розв’язується проблема. 2. Головне завдання генераторів полягає у тому, щоб запропонувати якнайбільшу кількість ідей з розв’язку поставленої проблеми, в тому числі і фантастичних чи навіть жартівливих. Ідеї записують на магнітофонну плівку або складають відповідний протоколтак званої сесії, у ході якої генераторивисловлюють ідеї. 3. Тривалість сесії залежить від складності проблеми, але має не перевищувати 30-45 хв. 4. Завдання експертів – оцінити ідеї генераторів, наприклад, за десятибальною шкалою. 5. Експертиза ідей може проводитись окремо від генераторів через прослуховування плівки. Кожна ідея розглядається якомога докладніше з детальним аналізом усіх можливих варіантів її практичної реалізації. 6. Якщо робота сесії виявилась неефективною і проблему розв’язати не вдалося, склад груп повністю міняють і проводять повторнезасідання. Під час виконання учнями цієї вправи учитель повинен дотримуватися таких умов: 1) треба фіксувати всі без винятку ідеї, які висувають учні;
  17. 17. 17 2) не можна оцінювати або коментувати висунуті пропозиції. Інакше п’ятикласники від разу зосередять свою увагу на відстоюванні своїх ідей, і рух з пошуку нових пропозицій від разу припиниться; 3) учителю слід весь час у процесі виконання вправи нагадувати дітям, що ідей має бути якомогабільше, тому вони можуть бути фантастичними. 4) якщо учитель досягне появи великої кількості ідей, це створить сприятливі умови для фантазування. Саме з цього моменту учні починають рішучіше висловлюватись і пропонувати власні ідеї. Учитель повинен бути уважним і не пропуститицей важливий момент; Метод фантазування. 1. Постановка проблеми: що є недосяжним, а що треба поліпшити незалежно від того, можливо це за нормальних фізичних умов, чи ні? 2. З’ясувати і чітко сформулювати причини (чинники), що заважають розв’язку проблеми. 3. Припущення фантастичних умов, за яких зникають негативні чинники. 4. Відтворення у разі можливості з якнайбільшою кількістю деталей і уточнень об’єкта або процесу, який реально функціонує, за відсутності негативних чинників: форми, будови, принципу дії тощо. 5. Заміна фантастичних умовна реальні. Наприклад: фантастична умова – сили тяжіння не існує (за такої умови проблема буде розв’язана). Далі треба замінити фантастичну умову (відсутність сили тяжіння) на реальну (це може бути пристрій, зміна форми конструкції тощо). Метод зразків (алгоритмічний аналіз) є спрощеним варіантом методу, що називається «Алгоритм розв’язання винахідницьких задач») він полягає в послідовному виконанні дій щодо виявлення, уточнення і усунення технічних суперечностей. Метод фокальних об’єктів, Об’єкт, який вдосконалюють за допомогою цього методу, називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус). Суть його ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на фокальний об’єкт, внаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дають змогу подолати психологічнуінерцію.
  18. 18. 18 Послідовність застосування методу фокальних об’єктів така: 1) вибір фокального об’єкта(наприклад, поличка для книг); 2) вибір 3-4 випадкових об’єктів (вибирають, як правило, навмання зі словника, каталогу, технічного журналу тощо, наприклад: «кіно», «змія», «каса», «полюс», «машина»); 3) складання списків ознак (властивостей) випадкових об’єктів (наприклад, кіно: широкоекранне, звукове, кольорове, об’єм не і т.п.); 4) генерування ідей шляхом приєднання до фокального об’єкта ознак випадкових об’єктів. Наприклад, поличка може бути звуковою, якщо в конструкції спроектувати місце для радіоприймача чи телевізора. Приєднавши до даного фокального об’єкта ознаку «саморухома», може з’явитися оригінальна ідея пересувної поличкитощо; 5) розвитоксполучень шляхом вільних асоціацій; 6) оцінка отриманих ідей і відбір кориснихрозв’язків. Метод створенняобразуідеальногооб’єкта. Враховуючи сказане, можна стверджувати, що суть методу створення образу ідеального об’єктаможна подати у вигляді таких етапів: 1) чітке формулювання завдання (постановка проблеми); 2) визначення властивостей або параметрів, якими повинен володіти об’єкт (для розв’язання поставленої проблеми); 3) образне моделювання об’єкта з відповідним набором якостей, що дасть змогу розв’язатипоставлену проблему; 4) схематичне або художнє перенесення даного образуна папір. Метод проектів варто застосовувати і в 10 кл., де навчання ведеться за програмами 12-річної школи. Під час вивчення основної (стабільної) частини програми необхідно сформувати в учнів рівень знань і вмінь, який міг би забезпечити самостійну проектно-технологічну діяльність у процесі засвоєння варіативної частини програми. Отже, незалежно від того, за якою програмою здійснюється викладання, навчання має базуватися на проектно-технологічній діяльності.
  19. 19. 19 Вчителі трудового навчання, для досягнення максимального ефекту навчальної діяльності повинні :  впроваджувати сучасні інтерактивні методики викладання, які дають можливість урізноманітнити пізнавальний процес (лекції, семінари, моделювання ситуацій тощо);  активніше проводити роботу з обдарованими дітьми, поновити або активізувати гурткову роботуз технічної творчостіучнів;  у плани самоосвіти включити питання мовної підготовки вчителя та психологізації навчально-виховного процесу;  використовуватиу навчальному процесітрадиції народнихпромислів;  проводити роботу щодо організації безпеки під час трудової підготовки учнів;  активізувати діяльність щодо поповнення матеріальної бази майстерень трудового навчання;
  20. 20. 20 Розділ ІІІ. Національно-патріотичне навчання на уроках трудового навчання Шкільний предмет трудове навчання (технології) має значні можливості у вихованні в учнів національно-патріотичних почуттів. Дієвим підґрунтям для такої виховної роботи можна вважати процес формування в учнів конкретного практичного досвіду з виготовлення предметів і речей, які пов’язані з народною культурою українців. Останнім часом великого значення для суспільства набуває питання національно- патріотичного виховання майбутнього покоління. Саме це поняття вбирає в себе любов до Батьківщини, формування національної свідомості та гідності, шанування української культуриі традицій.. Відомо, що кожен народ має свої традиції та звичаї, які є величезним скарбом й формуються протягом багатьох століть. Староукраїнські традиції міцно увійшли у сучасні звичаї. Так, наприклад, сьогодні ми не уявляємо Великодня без писанки. Учні школи на практичних заняттях знайомляться не тільки з історією виникнення писанкарства, але й втілюють свої знання у практику розпису. Відтак, під час оформлення герба міста потрібно було не тільки розписати писанки, з яких складалась композиція мапи міста Нетішина, але й виготовити основу герба з деревини, композицію якої було розроблено учнями в майстернях у техніці різьблення по деревині. Отже, практика роботи, щодо залучення учнів до народного мистецтва є напрямком формування у них патріотизму як якості особистості через елементарні проявинаціональної свідомостіта самостійного творчогопошуку. Методичнірекомендаціїщодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справізміцнення країни, активної громадянськоїпозиції тощо. Важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагодив суспільстві.
  21. 21. 21 Важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен Майдану – промовистого свідчення жертовності заради безумовного дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання загальнонаціональних інтересів відмовою учасників від особистого заради досягнення спільної мети; багатомовністю, полірелігійністю. Зміст виховних заходів має позиціонувати Майдан як форму небаченого дотепер у світовій історії мирного колективного протесту українців у відповідь на порушення базових прав людини і громадянина з боку недемократичного політичного режимув країні. Актуальним є організація збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний внесоку зміцнення обороноздатностіУкраїни. Героїчні й водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують. В цілому важливим є формування засобами змісту навчальних предметів якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва. З оглядуна це рекомендуємо: По-перше, виокремити як один з найголовніших напрямів виховної роботи, національно-патріотичне виховання – справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням. Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора, Гімну. По-друге, необхідно виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності. По-третє, системно здійснювати виховання в учнів громадянської позиції; вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту Вітчизни.
  22. 22. 22 По-четверте, важливим аспектом формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та послуговування нею повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України. По-п’яте, формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвиватимотивацію до праці. Для реалізації цих глобальних завдань необхідна системна робота, яка передбачає забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання дітей у процесі навчання і позакласної діяльності. У навчально-виховний процес мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основікозацької педагогіки. Завдяки результатам педагогічних досліджень достеменно встановлено, що 40 відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює освітнє середовище, в якому вона перебуває. Ця цифра в кожному конкретному випадку шкільної практики варіюється відповідно до особливостей області, школи, класу, його мікрогруп та індивідуальних особливостей самих дітей. Але слід визнати, що поміж інших джерел впливу на становлення й розвиток дитини (сім’я, однолітки, позашкільні освітні заклади та ін.) школа посідає домінантні позиції, тож і відповідальності на неї покладається більше, і можливостейперед нею відкривається більше. З метою створення умов для реалізації кожної особистості та підтримки творчого, інтелектуального, духовного потенціалу нашої нації необхідно модернізувати систему викладання української мови, а саме:  у навчально-виховній діяльності неухильно дотримуватися єдиного мовного режиму;  формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір, який забезпечуватиме прилучення школярів до величезного мовного дивосвіту, до глобальних знань про рідну мову, її закони, систему її виражально-зображальнихзасобів;  виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого нею користування;  сприяти вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і самоідентифікації, сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті;
  23. 23. 23  плекати розвиток духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери саме на основіукраїнськоїмови;  через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя;  здійснювати розвиток мовлення не тільки на уроках української мови і літератури, а й під час вивчення всіх інших предметів. Також навчальні заклади мають проводити інформаційно-просвітницьку роботу з батьками, спрямовану на формування толерантності, поваги до культури, історії, мови, звичаїв та традицій як українців так і представників різних національностей за участю психологів, істориків, працівників кримінальної міліції. Водночас необхідно активізувати співпрацю педагогічних колективів з органами учнівського та батьківського самоврядування щодо формування у дітей та молоді духовності, моральної культури, толерантної поведінки, уміння жити в громадянськомусуспільстві. У контексті зазначеного вище, надаємо методичнірекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.
  24. 24. 24
  25. 25. 25
  26. 26. 26
  27. 27. 27
  28. 28. 28
  29. 29. 29
  30. 30. 30
  31. 31. 31
  32. 32. 32
  33. 33. 33
  34. 34. 34
  35. 35. 35 Плани уроків трудового навчання. Урок №1. Темауроку: Завдання предмета «Трудовенавчання». Елементикультурита безпеки праці. Поняття про технологію. Використання знарядь праці (плоскогубці, молоток, гайковіключі, викруткиі т.д.). Правила внутрішнього розпорядку в шкільній майстерні, загальніправила безпечної праці. Метауроку: освітня: ознайомлення з завданнями предмета "Трудове навчання" та результатами його вивчення; формування поняття про технологію, технологічне обладнання; формування знань про правила безпечної роботи та поведінкиу майстерні; виховна:формування позитивного ставлення до праці; розвиваюча:розвиток пам’ятіта логічного мислення. Тип уроку: комбінований. План уроку І. Організаційна частина (3 хв.) 1.1 Перевірка присутніх та спецодягу. 1.2 Призначення чергових. ІІ. Актуалізаціяопорних знань (прийом "мікрофон") (10хв) 1. З якими матеріаламиви працювалиу 1-4 класах? 2. Що ви вже умієте виготовлятита допомагаєтебатькам? ІІІ. Вивчення нового матеріалу (25 хв.) -Повідомлення теми та освітньої мети уроку. -Вивчення нового матеріалу. 1. Поняття про технологію. Виготовлення будь-якого виробу потребуєзатрат енергії, матеріалів та використання обладнання. Виготовитиодин і той самий виріб можна з різними витратами енергії та матеріалів. Витрати енергії залежать від стану сировини, обраного обладнання, формита розмірів виробів.
  36. 36. 36 Перераховані вище проблемирозглядаєтехнологія. Термін походить від двох давньогрецькихслів і буквально звучить як «наука про майстерність, уміння». Питаннямитехнології займається багато наукових установ, підприємств. Існують різнітехнології. Ми будемо розглядатитехнологію у виробництві. Технологія – це сукупність прийомів і способів обробкита переробки сировини, матеріалів з метою отримання виробі вабо напівфабрикатів. У побуті використовують ремонтні технології: сантехнічні, будівельні (ремонт приміщень), харчові тощо. Для виготовлення виробів або виконання ремонтних робіт завжди використовують знаряддя праці: молоток, ножиці, гайковіключі, електродриль, верстати тощо. Знаряддя праці, які необхідні для виконання певної роботи можна назвати технологічним обладнанням. Робоче місце – це ділянка, пристосована для виконання навчально-трудових завдань , де розміщується учень, який виконує завдання, обладнання та інструменти, готова продукція. 2. Правила безпечної роботи та поведінки у майстерні. Навчальнімайстерні є приміщеннями з підвищенимиризиком отримати травму через насиченість верстатами та іншим обладнанням для виконання роботи з великою кількістю виступаючихрукояток та інших частин. Для виконання робіт використовують гострі або важкі інструменти, якими можна поранитися або поранити однокласника. Тому для забезпечення нормальноїта безпечної роботи та перебування у навчальніймайстерні слід дотримуватися правил. 1. Заходити у майстерню можна тількиз дозволу учителя. 2. Одягнути спецодяг, застібнути його на усі ґудзики та зав’язати на усі зав’язки. 3. Дістати необхідні речі для виконання теоретичних або практичних робіт. Непотрібніречі слід прибрати. 4. Працювати тільки справними інструментами. 5. Виконувати тільки ті роботи, які задав учитель на своєму робочому місці. 6. Інструментами працювати обережно та бережливо.
  37. 37. 37 7. Використовувати інструменти та технологічне обладнання лише за призначенням. 8. Не чіпати без дозволу учителя верстати, не натискати кнопки та не крутити рукоятки. 9. Під час роботи не розмовляти, не заважати іншим, дотримуватись безпечноївідстані. 10. Стружку ні в якому разі не здувати, її слід обережно змітати спеціальною щіткою. 11. Робоче місце залишити після роботи чистим, інструменти складеними. 12. Про всі нестандартні ситуації (травми, вихід з ладу верстатів, поламка інструментів) відразу доповідати учителю для вжиття необхіднихзаходів IV. Заключна частина (7 хв.) - Рефлексія. Прийом"мікрофон":Що нового видізналися на уроці? - Домашнє завдання (слайд 12): вивчити правила безпечної праці та поведінкиу майстерні. Вивчити записані поняття. (§1-3, Сидоренко В. К. "Трудовенавчання" (для хлопців)). Урок №2 Темауроку: Види конструкційнихматеріалів. Фанера, ДВП. Метауроку: освітня: засвоєння знань про породи деревини та її будову, сортамент, процес виготовлення шпону, фанери, ДВП та їх призначення; формування умінь здійснювати вибір матеріалу для виготовлення виробу, розраховуватийого необхідну кількість. розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: матеріалознавство, конструкція, деревина, породидерев, текстура,шпон, фанера, деревоволокниста плита (ДВП). Об’єкт навчальної діяльності: підставка під гарячу чашку "Зодіак"
  38. 38. 38 Обладнання та матеріали: Зразки порід деревини, зразкидеревинних матеріалів (фанера різної товщини, ДВП), мультимедіа проектор, електронна презентація. Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (методом бесіди з’ясовують такіпитання ): 1. Що називають технологією? 2. Які технології ми будемо вивчати на урокахтрудового навчання? 3. Що таке технологічний процес? 4. Що необхідно, щоб відбувся технологічний процес? III. Мотиваціянавчально-трудової діяльності: На сьогоднішньому заняттімиознайомимося з конструкційним матеріалом та способом його відбору і розрахунку необхідної кількості. Це потрібно для того, щоб наш виріб був не лише міцним, гарним та функціональним алей мав помірні витрати. Для цього необхідно навчитись розраховуватипотребу матеріалу, з якого він буде виготовлятись. IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - навчитися розпізнавати деревину за текстурою, кольором, запахом; - вивчити будову та використання деревних матеріалів (фанери та ДВП); - вибрати матеріал для виготовлення виробу, розрахувати його необхідну кількість. V. Вивчення нового матеріалу за планом (5-7 хв.): 1. Деревина як конструкційний матеріал. 2. Властивості деревини. 3. Фанера, її видита властивості. 4. ДВП та їх види, використання ДВП.
  39. 39. 39 Породидерев поділяються на два види – листяні і хвойні. Із листяних найбільш поширені – це дуб, береза, ясен, клен, осика, липа та інші. Хвойні породидерев - це сосна, ялина, кедр, модрина та інші. Спиляні, очищені від коренів і гілок дерева називають деревиною. Деревина кожноїпородиу поздовжньому розрізі має свій характерний малюнок – текстуру. Деревина добреобробляється різальними інструментами, вона легка, міцна, чудово склеюється, маєпісля обробкигарний зовнішній вигляд. Є в неї й негативні якості: псується від вогкості, легко займається тощо. Але після спеціальної обробкидеревини багато які з її негативних якостей усуваються. Дерево, що росте складається з трьох частин: - корінь; - стовбур – основна частина; - крона (верховіття). Стовбури розрізують спеціальнимипилкамиуздовж волоконна пиломатеріали. За формою вони поділяються на бруски, дошки, брусся та ін. У ваших підручникахна ст. 23 є малюнок, на якому зображені дерева різних порід та текстура деревини. Порівняйте їх зі зразкамита скажіть, якихзразків немає у нашому наборі, але є в підручнику? Крім пиломатеріалів, для виготовлення різних виробів використовують фанеру, яку роблять із шпону. Фанера – багатошаровийматеріал, що складається зі склеєних між собою шарів лущеного шпону, інодів поєднанні з іншими матеріалами. Шпон – це тонкий шар деревини. Роблять його на лущильнихверстатах із розпарених колод. Широкийрізак (ніж) зрізуєшпон із колоди, що обертається. Листи шпону склеюють між собою клеямиі смолами. За кількістю шарів фанеру поділяють на тришарову, п’ятишарову та багатошарову. Кількість шарів у більшості випадків непарна, оскількинапрям
  40. 40. 40 волокону сусідніхшарах шпону має бути спрямованийпід кутом 900 один до одного. Розміриокремих листів фанери різної товщини мають фіксовану величину, при цьому довжина завжди визначається вздовж напряму волокондеревини зовнішнього шару шпону, а ширина – впоперек. Стандартнимирозмірами для фанери певної товщини вважаються такі: 2440х1220мм(товщина 3мм); 1525х1525мм (товщина 6; 7; 8; 9 мм). Деревоволокнисті плити (ДВП) виготовляють з дерев’яних чи інших рослинних волоконз додаванням спеціальнихклейових сумішейі використовують як будівельнийматеріал та замінник фанери. Товщина деревоволокнистихплит залежно від їх механічних властивостей може становити 2,5; 3,2; 4,5; 6; 8 та 12 мм. Товщина м’якихплин досягає25 мм. М’які плити складаються з хаотично переплетених волокон деревини або інших волоконрослинного походження, які утворюють порожнисту структуру. Напівтверді плити схожі на товстий картоні можуть мати товщину 6; 8; та 12 мм. Тверді плити мають товщину 2,5; 3,2; 4,5 та 6 мм. VI. Практична робота (20 хв.) Вступний інструктаж. Завдання 1. Ознайомитися з породамидеревини, видамипиломатеріалів, із зразкамишпону та фанери.  вказати на текстуру деревини як основний показник, за яким визначають її породу;  повідомити дітям послідовність виконання роботи: визначити види пиломатеріалів і породидеревини та записати їх назви до таблиці: Таблиця 1 № п/п Назва пиломатеріалів Порода деревини 1. 2. 3. Дошка обрізна Брус Обапіл Береза Береза Сосна
  41. 41. 41 VII. Підсумокуроку (3 хв.) Закріплення пройденого матеріалу:  Чи відповідаєочікуванийрезультат отриманим результатам на уроці?  Які знання, (назвати конкретно - що саме?) отримані, на уроці ви зможете використати у подальшійроботів майстерні? VIII. Заключна частина (5 хв):  аналіз типових помилок та способиїх усунення;  мотивація оцінок;  виставлення оцінок за роботу на уроці Домашнєзавдання: В. К. Сидоренко, Трудовенавчання (для хлопців), §4,5 Урок № 3-4 Темауроку: Властивості фанери та ДВП. Метауроку: освітня: засвоєння знань про деревину як конструкційний матеріал, властивості деревини та її застосування в залежності від властивостей; вивчення будови фанери та ДВП; формування умінь здійснювати вибір матеріалу для виготовлення виробу, розраховуватийого необхідну кількість. розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: властивість, якість, ознака, фізичні, механічні, технологічні властивості, міцність, твердість, пружність, крихкість, маркування. Об’єкт навчальної діяльності: підставка під гарячу чашку "Зодіак". Обладнання та матеріали: Зразки деревинних матеріалів (фанера, ДВП), мультимедіа проектор, електронна презентація, інструкції до ЛПР. Тип уроку: Комбінований. План уроку.
  42. 42. 42 I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (10 хв.) (фронтальна бесіда): 1. Які матеріали називають конструкційними? 2. За якими ознакамирозрізняють породи дерев? 3. Яким чином сучасневиробництво впливає на екологію планети? 4. Що таке шпон? 5. Чому листи шпону при виготовленні фанери укладаються з різним напрямом волокон? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми вивчимо властивості деревини та її галузізастосування в залежності від цих властивостей, будову фанерита ДВП; навчимося розраховуватикількість матеріалу, необхідну для виготовлення виробу з фанери. Ці знання і уміння стануть нам у нагодіне тільки у подальшому навчанні, а й при виготовленнібудь-якого виробу з деревини. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - навчитися характеризувати властивості деревини; - вивчити будову та використання деревних матеріалів (фанери та ДВП); - вибрати матеріал для виготовлення виробу, розрахувати його необхідну кількість. V. Вивчення нового матеріалу за планом (10-15 хв.): 1. Що таке властивість матеріалу? 2. Фізичні, механічні та технологічні властивості. 3. Властивості фанери та ДВП. Що таке властивість матеріалу? До властивостей матеріалу ми відносимо такі його характерні якості та ознаки, за якими він відрізняється від інших матеріалів або, навпаки, схожий на них. У матеріалів може бути багато різних властивостей, але деякі з них за їх характером можна об’єднати в окремі групи. Для нас важливимибудуть такі основні властивості конструкційних матеріалів: фізичні, механічні, технологічні.
  43. 43. 43 Фізичні властивості матеріалу знаходять прояв під час його взаємодіїз навколишнім середовищем; механічні властивості матеріалу виявляються у його здатності витримувати зовнішні механічні зусилля; технологічні властивості зумовлюють здатність матеріалу змінюватисвою форму під час обробки. Фанера та ДВП як конструкційні матеріали характеризуються такими фізичними (природніми) властивостями: вонимають певний колір, запах, вологість та щільність. Кожна з цих властивостей впливає на кінцевий вигляд виробу, виготовленого з матеріалу, та на придатність його до використання. Фанера має гарні текстуру та колір, тому при оброблені виробу з неї можна обмежитися лише лакуванням. Міцністьматеріалу – здатність витримувати навантаження без руйнування. Твердість матеріалу – здатність протистояти проникненню в нього інших, більш твердих тіл. Пружність матеріалу – здатність відновлюватипочаткову форму після припинення дії зовнішніх сил. Крихкість– це властивість деревини раптово руйнуватися без помітної зміни її формипід дією навантаження. Якщо волокна деревини слабо зв’язаніміж собою, то вони легко розщеплюються під дією ножа чи сокири уздовж волокон. Таку властивість деревини називають розколюваністю. Крихкість деревини пов’язана із її здатністю до розколюваності. Більш крихкийматеріал внаслідок дії на нього певного навантаження швидшеруйнуватиметься. Переходячидо розгляду технологічнихвластивостей фанери таДВП, слід зауважити, що ці матеріали добре обробляються задопомогою як ручного (столярніножівки з дрібним зубом, ручнийдриль та лобзик), так і механізованого інструменту (дискова пилка, свердлильнийверстат та електролобзик). Фанера та ДВП також гарно піддається остаточній обробці за допомогою шліфувального паперу, закріпленого на брускахрізної формиабо на горизонтальнійрівній поверхні. VI. Лабораторно-практична робота "Порівняння пружних властивостей фанери та ДВП" (20 хв.).
  44. 44. 44 Для виконання лабораторно-практичноїроботи слід пояснити учням як правильно користуватись інструкційнимикартами та робити записиходу роботи. Виконання роботи можна організувати як роботу малими групами під керівництвом і за допомогою вчителя. По завершенню роботи слід обговорити з учнями їїрезультати та зробити висновки. Допомогти учням правильно сформулювати висновки та записати їху зошити. Фронтальна бесіда:  Для чого ми з вами проводилицю роботу?  Що підтвердилипроведені досліди?  Де у побуті чи в школі ви зустрічали прояви пружних властивостей фанери та ДВП VII. Практична робота (20 хв.). Завдання 1: Вибрати матеріал для виготовлення підставки для чашки (технологіямиколективно-групового обговорення) 1. Визначити товщину фанери в залежності від призначення виробу. 2. Виконати розрахунок матеріалу (фанери) керуючись заданимирозмірами підставкидля чашки (Ø80мм). 6.2 Поточний інструктаж.  звернути увагу дітей на те, що найбільш зручно розрахунок фанери робити з використанням ескізних малюнків;  слідкувати за тим, щоб діти порівнювали обраний розмір до масштабу лінійки;  відповідно до проведеної роботи скласти таблицю: Таблиця 2 Технічний малюнок Матеріал Товщина матеріалу, мм Ширина ˟ довжина заготовки, мм Фанера 4
  45. 45. 45 Заключний інструктаж: аналіз типових помилок у виборі матеріалу та складаннірозрахунку, пояснення методів контролю розрахунків, зв'язок з математикою рівня початкової школи. VIII. Підсумкова частина (5 хв.): 1. Що нового ми дізнались і навчились сьогодніна уроці? 2. Де у своєму житті ви можете використати набуті знання і вміння? Мотивація та оголошення оцінок. Домашнєзавдання: читати § 6-7 підручника В. К Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців)". Урок № 5 Темауроку: Процес розмічання деталей на заготовці. Мета уроку: освітня: засвоєння знань про технологію створення ескізу деталі та кресленика, про процес розмічання деталей на заготовці; формування умінь виконання ескізу і кресленика деталі виробу;формування умінь виконання розмічання заготовкидля випилювання. розвиваюча: розвиток світогляду, пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: кресленик, державнийстандарт, формат, типи ліній, розміри, масштаб, ескіз, заготовка, розмічання, вимірювальні інструменти, розмічальніінструменти, базова крайка, шаблон, припуск.. Об’єкт навчальної діяльності: рамка для розкладу уроків. Обладнання та матеріали: заготовкиз фанери або ДВП, креслярське приладдя, мультимедіа проектор, електронна презентація, технологічна карта. Тип уроку: Комбінований. План уроку.
  46. 46. 46 I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (фронтальна бесіда): 1. Завдяки яким властивостям фанера та ДВП мають переваги над пиломатеріалами? 2. Як відрізняються між собою різні види фанери? 3. Які технологічнівластивості фанери ви знаєте? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми вивчимо правила та порядок розмічання заготовкидля виготовлення виробу; навчимося користуватись вимірювальним та розмічальним інструментом. Ці знання і уміння стануть нам у нагодіне тільки у подальшому навчанні, а й привиготовленні будь- якого виробу з деревини. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - ознайомитись з елементами графічнихзнань; - вивчити інструменти для розмічання деревних матеріалів (фанери та ДВП) та способи їх використання; - навчитись розмічати заготовку з урахуванням припусків. V. Вивчення нового матеріалу за планом (в ході виконання практичного завдання , 30 хв.): 1. Кресленик, лінії креслення. 2. Масштаб, визначення і запис масштабу. 3. Ескіз, послідовність його виконання. 4. Інструментидля розмічання. 5. Розмічання деталей прямокутноїформи, розмічання дуг і кіл. 6. Шаблони, їх виготовлення і використання. 7. Розмічання деталей з фанери з використанням шаблона. Кресленик, лінії креслення. Кресленик– це зображення деталі, виконане за допомогою креслярських інструментів із зазначенням його розмірів, назви, масштабу і матеріалу. Кресленики мають бути однаково зрозумілимидля тих, хто їх виконує, і для тих, хто будекористуватися ними, навіть людям, якіспілкуються різнимимовами, тому що кресленик – це універсальна мова техніки.

×