Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.
1
Додаток
Пропозиції можливої організаційної структури для втілення
інституціонального механізму формування й реалізації п...
2
структур, не завжди пов’язаної з виконанням виключно фіскальної функції
(«завданням Міндоходів є… реалізація єдиної держ...
3
безпеки і оборони спрямовується на забезпечення... зовнішньополітичної,..
економічної, інформаційної,..безпеки, кібербез...
4
переміщення фокуса безперервного контролю на весь ланцюг постачань
товарів; адаптація митної служби до міжнародної систе...
5
Рис. 1. Структура забезпечення митних інтересів країни [24].
Державні органи
Економічна
безпека
Національна безпека
Митн...
6
З метою реалізації запропонованого підходу можна чітко
сформулювати рівні відповідальності державних органів:
– законода...
7
Рис. 2. Структура забезпечення податкових інтересів країни
(складено автором).
Державні органи
Економічна
безпека
Націон...
8
Установлюючи цілі податкової політики [31], як інтереси визначають:
– забезпечення потреб державного апарату керувати фі...
9
Однак загальна структура інституційного механізму формування й
реалізації податкової та митної політик дуже схожа й може...
10
параметрів стимулювальної фіскальної політики [33]; обмежень, пільг і
переліку пільговиків; регулювання співвідношення ...
11
захистом ринку держави від недоброякісних товарів та їх неправомірного
потрапляння на територію України; з організацією...
12
Міндоходів свого часу декларувало, що об’єднана електронна система
звітності вирішила питання контролю за діяльністю пі...
13
очікуваного ефекту, знов залишать проблеми, що стали основою для
об’єднання цих структур.
Роз’єднання на дві юридичні о...
14
імпорту та транзиту в Україні, повинно стати дієвою складовою системи
митного контролюне тільки під час митного оформле...
15
Але із врахуванням постанови КМУ від 18.12.2018 №1200 «Про
утворення Державної податкової служби України та Державної м...
16
подальшому, наприклад, Державна економічна адміністрація України -
ДЕАУ). Подає пропозиції Кабінету Міністрів про призн...
17
адміністрацій, фінансовій поліції, суб’єктам господарювання (аналог
комп’ютерної правової системи ЛІГА:ЗАКОН з включенн...
18
в) збирання та реалізацію інформації про порушення законодавства під
час виконання податкових і митних зобов’язань плат...
19
2019 року, при чому обидві служби звітуватимуть Міністру фінансів
(структурний маяк). Істотну кількість існуючих юридич...
20
Міністр фінансів не є керівником служб, а є координатором. Таким чином,
без створення органаоперативного керівництва зм...
21
митних потрясінь вирішили змінити правила гри, і налагодити порядок взаємодії
між державними структурами в «ручному» ре...
Пропозиції можливої організаційної структури для втілення інституціонального механізму формування й реалізації податкової ...
Пропозиції можливої організаційної структури для втілення інституціонального механізму формування й реалізації податкової ...
Пропозиції можливої організаційної структури для втілення інституціонального механізму формування й реалізації податкової ...
Пропозиції можливої організаційної структури для втілення інституціонального механізму формування й реалізації податкової ...
Пропозиції можливої організаційної структури для втілення інституціонального механізму формування й реалізації податкової ...
Пропозиції можливої організаційної структури для втілення інституціонального механізму формування й реалізації податкової ...
Upcoming SlideShare
Loading in …5
×

Пропозиції можливої організаційної структури для втілення інституціонального механізму формування й реалізації податкової та митної політик

68 views

Published on

Україна знов намагається вдосконалити податкову та митну складові, які є механізмом наповнювання її бюджету («Реформа ДФС – ключовий пріоритет не тільки для Мінфіну, а й для всього державного апарату»).

Published in: Business
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

Пропозиції можливої організаційної структури для втілення інституціонального механізму формування й реалізації податкової та митної політик

  1. 1. 1 Додаток Пропозиції можливої організаційної структури для втілення інституціонального механізму формування й реалізації податкової та митної політик Україна знов намагається вдосконалити податкову та митну складові, які є механізмом наповнювання її бюджету («Реформа ДФС – ключовий пріоритет не тільки для Мінфіну, а й для всього державного апарату» [1]). Усе це відбувається на фоні проблем формування бюджету, пов’язаних зі збільшенням його видаткової складовоїз причин війни, яка забирає кошти; боргів країни, які необхідно сплачувати («В нас безпрецедентний рівень виплати за боргами» [1]; «ми робимо все, щоб Україна уникла дефолту» [2]; «фіскальні ресурси обмежені, бо ж державний борг – 60 % ВВП» [3]); потреби виконати соціальні обіцянки та сплатити субсидії населенню, гарантовані державою; значного збільшення необхідного бюджету Пенсійного фонду, який зростає за рахунок зростання кількості пенсіонерів («провал пенсійної реформи вже перетворився в загрозу національного масштабу» [4]). При цьому дохідна складова бюджету також не позбавлена проблем росту, які у своїй основі мають різке зменшення кількості підприємств, що працюють і збільшують ВВП країни за рахунок підвищення вартості товару шляхом його оброблення, створення тощо, а також перехід на виробництво переважно сировинита сільськогосподарського товару, додана вартість якого відносно промислового товару невисока («високотехнологічний імпорт з ЄС до України складає понад 70%. А з України до ЄС експортується переважно сировина» [5]; «Україна експортує сировину, а європейці спеціалізуються на виробництві» [6]). Важливою проблемою є також відсутність контролю за рухом товарів усередині країни від моменту ввезення на територію України до моменту їх продажу (відсутність можливості порівняння кількості та вартості товарів, які імпортовано, офіційно й неофіційно вироблено в країні, з вартістю та кількістю товарів, проданих у країні), що призводить до створення схем мінімізації та ухилення від оподаткування ([7] ; «контроль винятково на митниці дуже мало чого дасть, якщо не буде адекватного контролю за товаром всередині країни» [1]). На державні проблеми формування та реалізації фінансової політики накладено проблеми, пов’язані з формуванням та реалізацією суміжних політик – податкової та митної. Важливими при цьому стали труднощі в керуванні об’єднаною структурою податківців і митників у рамках як Міністерства доходів і зборів, так і Державної фіскальної служби України («Координація та узгодженість різних видів економічної політики – критична проблема сучасного стану системи державного управління економікою» [8]). Керування цими структурами – Міністерством доходів і зборів України та Державною фіскальною службою України (далі – ДФСУ) – планувалося, зокрема, як шлях до вдосконалення форм контролю за рухом товарів та коштів з боку держави. З урахуванням різнопланової діяльності двох
  2. 2. 2 структур, не завжди пов’язаної з виконанням виключно фіскальної функції («завданням Міндоходів є… реалізація єдиної державної податкової, державної митної політики» [9, п. 3]; «митницю і податкову треба реформувати як два окремих напрямки, у тому, що в податкової більші функція збору податків і сервісна функція для бізнесу. Митниця – це в першу чергу безпекова функція, а по- друге, це адміністрування зборів, які виникають при перетині кордону» [1]; «що до інших функцій, то серед них виділяють: економічну та соціальну, розподілювальну, регулювальну, контролювальну» [10, с. 44]); наявності великої кількості територіальних підрозділів, якими необхідно оперативно керувати та механізми й методи досягнення якими поставлених завдань потрібно своєчасно контролювати. Важливим фактором є недосконалість на сучасному етапі інформаційного контролю [11] за своєчасністю та повнотою виконання підприємствами й громадянами своїх фіскальних обов’язків, що також тягне до великого обсягу контрольних та аудиторських функцій на місцях. Ці фактори потрібно було враховувати під час формування нових державних інститутів [12]. Але, як показав досвід, об’єднання двох структур в одну, без урахування їх особливостей, не дало очікуваного ефекту ( «Головна причина, чому ці проблеми взагалі виникли, – це штучна реорганізація митної системи» [13]). При тому, що існувала та існує інституційна можливість досягнути нових синергічних ефектів, які поки що залишилися лише в деклараціях. В умовах формування конкурентоспроможної економіки, ефективної держави завдання як для митників, так і для податківців полягають у забезпеченні безпеки інтересів держави. Безумовно, визначальними сьогодні є завдання з наповнення державної скарбниці. Але не менш важливими є й завдання з контролю за рухом товарів усередині країни та відповідно з контролю за сплатою податків під час реалізації цих товарів. Державна фінансова політика не може визначатися раз і назавжди. Навпаки, на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки вона повинна коригуватися у відповідь на зміни зовнішніх та внутрішніх факторів [14]. Податкова й митна політики також можуть і повинні коригуватися («побудова ефективної податкової політики – це еволюційний процес» [10, с. 78]). І це повинно відбуватися шляхом визначення та коригування сучасних пріоритетів у рамках головної мети цих політик – захисту відповідних національних інтересів України. Існує багато визначень різних складових національної безпеки, які, по суті, дуже близькі та взаємно перетинаються: економічна безпека, фіскальна, зовнішньоекономічна, фінансова, податкова, митна. Конституція України визначає захист економічної безпеки найважливішою функцією держави (Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу [15]). Держава відокремлює деякі складові національної безпеки, які потребують окремого інституційного забезпечення. Поняття зовнішньоекономічної безпеки («Державна політика у сферах національної
  3. 3. 3 безпеки і оборони спрямовується на забезпечення... зовнішньополітичної,.. економічної, інформаційної,..безпеки, кібербезпеки України» [16]), митної безпеки (Стаття 6. «Митна безпека – це стан захищеності митних інтересів України» [17]) визначено законом. Науковці у своїх працях намагаються тлумачити деякі поняття: податкової безпеки («стан податкової системи» [18]), фіскальної безпеки («здатність суб’єкта (держави, регіону) забезпечити запланований рівень фінансових надходжень до бюджетів держави» [19]), фінансової безпеки («стан фінансової системи країни» [20]) тощо. Узагалі безпека є станом захищеності інтересів, а механізмом їх захисту є відповідна політика («Державна безпека – захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру» [16]; «Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики» [21]). На основі національних інтересів та цінностей формуються національні цілі – конкретні ключові завдання, які держава ставить перед собою заради захисту цих інтересів та цінностей [22]. Визначені ключові завдання – це, по суті, місія інституційного органу, який повинен реалізовувати відповідну політику. І якщо кінцеву мету митної політики – захист митних інтересів країни – визначено законом [17], то саме поняття податкової політики та її мету закон не визначає. Звідки й різноманітність тлумачень понять «податковаполітика» та «податкова безпека», суть яких іноді навіть у підручниках («податкова безпека – стан податкової системи» [23]; [18]) визначено невірно. Податкова система, митна система – це структури для реалізації податкової та митної справ, які, у свою чергу, є механізмами реалізації податкової та митної політик. І місією названих структур повинен стати захист національних податкових і митних інтересів України. Важливою складовою національної безпеки України є митна безпека [24]. До прямих національних митних інтересів України належать не тільки фіскальні у вигляді своєчасного та повного стягнення податків і митних зборів, але й захист економічних інтересів вітчизняних підприємств та державної промисловості, сприяння їх економічному розвиткові, торгівлі, інвестиціям; захист суспільства, його історичних та культурних надбань, недопущення ввезення продукції з низьким морально-етичним змістом, що пропагує міжнаціональні конфлікти, сепаратизм; захист здоров’я людини; захист ринку України від контрабандних і неякісних товарів; боротьба з наркотрафіком та незаконним переміщенням вогнепальної зброї; захист від тероризму; захист довкілля; гарантування захисту прав інтелектуальної власності; участь країни в міжнародному обміні інформацією з підтриманням складових інформаційної безпеки (комерційної таємниці та таємниці інформації про особу); спрощення процедур торгівлі й зменшення впливу адміністративних бар’єрів на здійснення зовнішньоекономічної діяльності;
  4. 4. 4 переміщення фокуса безперервного контролю на весь ланцюг постачань товарів; адаптація митної служби до міжнародної системи митних взаємовідносин; виконання Рамкових стандартів безпеки [25]. Про необхідність у першу чергу визначати у своїй діяльності національні інтереси наголошують Конституція України (Стаття 18. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права [15]) та науковці [26]. Структуру забезпечення митних інтересів країни чітко визначено [24] та представлено на рисунку 1. В існуючій системі державні органи формують митно-тарифні й нетарифні заходи, а митниця країни (митний комітет, митна служба, митні підрозділи фіскальної служби, митна адміністрація тощо) їх реалізує або контролює. Механізмом для цього є митна справа, у рамках якої Міністерство фінансів, фіскальна служба або інша визначена структура встановлюють процедури реалізації визначених заходів, а митні органи їх реалізують. Митний контроль та митне оформлення, електронна митниця, організація боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, формування митної статистики, контроль за правильністю розрахункумитної вартості, справляння податків і зборів, визначення митних режимів та процедур та інші складові і є суттю митної справи. Оцінкою результатів виконання митної справи повинні стати показники стану захисту національних інтересів. Механізмом такого оцінювання може бути визначення митної безпекоспроможності ([27]; «стан реалізації митної справи, який визначає здатність митної служби незалежно від будь-яких зовнішніх і внутрішніх загроз цілодобово забезпечувати ефективне досягнення встановлених державою цілей і завдань за наявних інфраструктури, кадрового, матеріального й технічного забезпечення» [24]) і рівня захищеності, надійності та усталеності митної системи [28; 29; 30]. Таке оцінювання повинно стати основою для коригування цілей та завдань для митниці.
  5. 5. 5 Рис. 1. Структура забезпечення митних інтересів країни [24]. Державні органи Економічна безпека Національна безпека Митна безпека Економічні інтереси Національні інтереси Митні інтереси Митна політика Товар Суб’єкт ЗЕД ЗЕД Митна справа Митна діяльність Керування митною справою Електронна митниця Митна безпекоспроможність Цілі й завдання Суб’єкти-посередники Митно-тарифні заходи Нетарифні заходи Міністерство Фінансів Фіскальна служба Митниця країни
  6. 6. 6 З метою реалізації запропонованого підходу можна чітко сформулювати рівні відповідальності державних органів: – законодавець та Кабінет Міністрів визначають національні митні інтереси; – відповідні державні органи спільно з Міністерством економіки та Міністерством фінансів установлюють митно-тарифні та нетарифні заходи; – Міністерство фінансів визначає кількісні показники необхідного рівня національних митних інтересів та стану їх захищеності (необхідний стан митної безпеки); – уповноважений державний орган (наприклад, фіскальна служба або економічна адміністрація) формує стратегію розвитку митної справи, визначає механізми реалізації митної справи, супроводжує інформаційні бази, готує кадри, проводить антикорупційні заходи, координує взаємодію з податковими структурами, через відповідну правоохоронну структуру фінансових розслідувань організує оперативне супроводження організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил тощо; – митна структура країни через відповідні митниці виконує митну справу; – підприємства-посередники надають платні послуги в рамках митної діяльності; – Міністерство фінансів узагальнює результати контролю стану забезпечення митних інтересів країни, коригує завдання для митної структури та звітує про стан митної безпеки. Можна стверджувати, що податкова безпека держави є станом захищеності її податкових інтересів, а податкові інтереси – це національні інтереси держави, забезпечення та реалізація яких досягаються провадженням податкової справи. Якщо за аналогією розглянути структуру забезпечення податкових інтересів країни (рисунок 2), то можна побачити її подібність структурі, представленій на рисунку 1. До податкових інтересів різні автори відносять: а) податкові інтереси держави [18]: – своєчасність та повноту податкових надходжень; – збалансованість інтересів суб’єктів фінансової системи внаслідок розподілу ВВП; – забезпечення ефективності функціонування податкової та бюджетної систем; – стимулювання розвитку бізнесу, пріоритетних напрямів економіки; б) податкові інтереси платників податків [18]: – можливість виконання обов’язкугромадян,суб’єктів господарювання сплачувати своєчасно та в повному обсязі податки та збори; – отримання достатніх ресурсів для фінансування своєї життєдіяльності суб’єктами господарювання та громадянами внаслідок справедливого розподілу ВВП; – формування економічної справедливості щодо учасників оподаткування та споживачів товарів, робіт, послуг, а також економічної свідомості цих учасників і споживачів.
  7. 7. 7 Рис. 2. Структура забезпечення податкових інтересів країни (складено автором). Державні органи Економічна безпека Національна безпека Податкова безпека Економічні інтереси Національні інтереси Податкові інтереси Податкова політика Об’єкт оподаткування База оподаткування Податки Податкова справа Податкова діяльність Керування податковою справою Податкова електронна система Податкова безпекоспроможність Цілі й завдання Суб’єкти- посередники Установлення податків та бази оподаткування Пільги/обмеження Міністерство фінансів Фіскальна служба Податкова структура країни Держоргани, що справляють податки
  8. 8. 8 Установлюючи цілі податкової політики [31], як інтереси визначають: – забезпечення потреб державного апарату керувати фінансовими ресурсами для виконання покладених на нього функцій; – досягнення економічного розвитку країни, регіонів, платників податків; – зменшення нерівності в рівнях доходів населення. Керівники Римського клубу [32] визначають кінцевою метою економічного розвитку зменшення рівня безробіття, нерівності та змін клімату. Автори посібника [33, с. 24] визначають метою податкової політики забезпечення сталого розвитку економіки. Окремі автори [34] вважають, що у вітчизняному законодавстві відсутні правовий механізм реалізації законних інтересів у сфері податкових правовідносин та критеріальні виміри суті терміна «законні інтереси» у частині його інтерпретації як відповідності «державним», «відомчим» чи «галузевим» інтересам тощо. Інші автори [35] вважають, що податкова політика як комплекс цільових суб’єктивних рішень policy-makers повинна формуватися на основі визначених принципів шляхом виявлення й урахування суспільних пріоритетів з метою об’єктивізації податкової системи. Можна побачити відсутність єдиного підходу. Але зрозуміло, що податковими інтересами повинні бути не тільки показники наповнення бюджету, але й інтереси щодо виживання людей, суспільства та Української держави взагалі [18]. Під час реалізації запропонованого підходу (рисунок 2) також можна чітко сформулювати рівні відповідальності державних органів: – законодавець та Кабінет Міністрів визначають національні податкові інтереси; – відповідні державні органи спільно з Міністерством економіки й Міністерством фінансів установлюють види податків та їх базу оподаткування, пільги, обмеження та інші регулятори; – уповноважений державний орган (наприклад, фіскальна служба або економічна адміністрація) формує стратегію розвитку податкової справи, визначає механізми реалізації податкової справи, супроводжує інформаційні бази, готує кадри, проводить антикорупційні заходи, координує взаємодію з митницею, через правоохоронну структуру фінансових розслідувань організує оперативне супроводження організації боротьби з ухиленням від оподаткування тощо; – податкова структура виконує податкову справу; – підприємства-посередники надають платні послуги в рамках податкової діяльності; – Міністерство фінансів контролює стан забезпечення податкових інтересів країни, коригує завдання для податківців та звітує про стан податкової безпеки. У кожній країні інституційний механізм формування і податкової, і митної політики має як специфічні, так і загальні риси [36].
  9. 9. 9 Однак загальна структура інституційного механізму формування й реалізації податкової та митної політик дуже схожа й може бути представлена у вигляді схеми (рисунок 3). Рис. 3. Інституціональний механізм формування й реалізації податкової та митної політики (складено авторами). Законодавець і Кабінет Міністрів визначають цілі фіскальної, податкової та митної політик як складових національних інтересів України (вони будуть для кожного напряму різні). Ними ж повинні бути визначені структури, які відповідають за формування та введення заходів регулювання: митно-тарифних; нетарифних (квотування, ліцензування, сертифікації тощо); видів, ставок податків та бази оподаткування на основі розрахунку граничного рівня податкового навантаження за кривою Лаффера [37, с. 109]; Етапи податкової та митної політик Механізми Суб’єкти політики І. Визначення національних податкових та митних інтересів Закони, міжнародні угоди, стратегії розвитку Суспільство, наука, Верховна Рада, Кабінет Міністрів ІІ. Формування політики Формування тарифних і нетарифних заходів, визначення баз оподаткування й видів податків, функцій та інструментів податкової та митної справ, кількісні показники необхідного рівня безпеки Міністерство фінансів, Міністерство економіки, державні органи, науковці, експерти, громадськість ІІІ. Формування механізмів реалізації політики Стратегія розвитку, оперативне керівництво, контроль, антикорупційні заходи, організація взаємодії, ведення спільних баз даних, підготовка кадрів, наукове супроводження Уповноважений державний орган (наприклад, економічна адміністрація) IV. Реалізація політики Виконання податкової та митної справ Уповноважений державний орган, податкова та митна структури, правоохоронна структура фінансових розслідувань, підприємства- посередники V. Оцінювання результатів Збирання, аналіз результатів забезпечення національних інтересів Міністерство фінансів, наука, суспільство
  10. 10. 10 параметрів стимулювальної фіскальної політики [33]; обмежень, пільг і переліку пільговиків; регулювання співвідношення прямого та непрямого оподаткування тощо. Вони ж визначають систему оцінювання досягнення рівня необхідної безпеки. Відповідні державні органи (Міністерство фінансів, Міністерство економіки та інші) визначають заходи регулювання. Міністерство фінансів визначає необхідний рівень забезпечення національних інтересів та доводить показники вповноваженому державному органу. Уповноважений державний орган (наприклад, фіскальна служба, економічна адміністрація тощо) як головний орган: – формує й доводить стратегічні завдання для податкової та митної структур, правоохоронної структури з фінансових розслідувань; – координуєдіяльність податкової, митної структур та правоохоронної структури з фінансових розслідувань (податкової, фінансової або економічної міліції, поліції тощо); – забезпечує фінансування апарату, податкової та митної структур, правоохоронної структури з фінансових розслідувань; – супроводжує та адмініструє єдину Центральну базу даних, за допомогоюякої формуватимуться об’єктивні дані для складання й контролю за виконанням Державного бюджету, проводитиметься контроль за переміщенням товарів від кордону до кінцевого покупця; надає єдину інформацію службам, які здійснюють контроль і адмініструють податки: податковій та митній службам, правоохоронній структурі з фінансових розслідувань; – супроводжує єдину інформаційну службу для суб’єктів та громадян по всій території України; – формує систему підготовки кадрів, підвищення кваліфікації; – ставить завдання для науковців єдиної науково-дослідної системи; – установлює єдині обґрунтовані прогнозні показники для податкових та митних органів; – організує контроль за роботою підлеглих, оперативною роботою антикорупційних підрозділів тощо. Податкова та митна структури виконують податкову й митну справи. Правоохоронна структура з фінансових розслідувань забезпечує оперативну й слідчу функції, як для податкової структури, так і для організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил. Міністерство фінансів оцінює результати досягнення необхідного рівня податкової та митної безпеки, уточнює показники на рік, звітує перед Урядом. Наприкінці 2012 року було створене Міністерство доходів і зборів України. Ідея його створення полягала в посиленні контролю за сплатою податків, спрощенні їх адміністрування та зменшенні витрат на здійснення останнього. Але практична реалізація цієї мети не дала очікуваного ефекту. Було здійснене не об’єднання двох служб, а поглинання митної служби податковою службою, що ускладнило механізми, як адміністрування митних податків, так і здійснення інших функцій митних органів, пов’язаних із
  11. 11. 11 захистом ринку держави від недоброякісних товарів та їх неправомірного потрапляння на територію України; з організацією контролю за товарами в різних митних режимах на кордоні та всередині держави; з обміном різною інформацією з державними й недержавними органами за кордоном та всередині країни; з виконанням економіко-регуляторних функцій тощо. Крім цього, об’єднання двох служб значно ускладнило вирішення організаційних питань, пов’язаних з внутрішньою організацією роботи, документообігом, відповідями на запити громадян та підприємців, отриманням інформації, необхідної для роботи фахівців, кадровими питаннями, навчанням фахівців тощо, не тільки в центральному апараті, але й в областях. Виникла структура, яка сама визначала податкову та митну політики (основна функція – «забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики» [38]), сама їх виконувала й сама контролювала результати виконання. Відсутність потрібних ефектів змусила державу повернутися до структури з меншим обсягом функцій – Державної фіскальної служби України. Але проблемиоперативногосупроводження та виконання податкової та митної справ залишилися. Результатом недосконалості системи стали численні пропозиції повернутися до структури, яка існувала раніше, з окремими юридичними особами у вигляді податкової та митної служб. Чому це сталося? Головною проблемою об’єднаної структури стало те, що вона фундаментально розбудовувалася та підтримувалася за принципами «одноосібного всезагального контролю, спостерігання, системи доповідей з очікуванням команди зверху», за якими були побудовані податкова та митна служби, хоч і в часинезалежної України, але які були притаманні радянським структурам. Велика кількість оперативних проблем залишалась у черзі до прийняття рішення першою особою, яка не спроможна була їх своєчасно, оперативно та глибоко осягнути. Головне, це стосується центрального апарату фіскальної служби, який, по суті, повинен бути штабом стратегічних рішень. А перетворився на перевантажений штаб оперативного керування. У державі немає керівника митниці, головного податківця та начальника податкової міліції. Є заступники голови фіскальної служби, які не мають права повноцінно керувати: віддавати накази, вирішувати кадрові проблеми, стимулювати підлеглих, оперативно регулювати механізми виконання податкової та митної справ тощо. Функцією працівників центрального апарату стало готувати доповідні та чекати результатів прийняття рішень першою особою (будь-яка відсутність якої, наприклад перебування у відрядженні, стопорила всю діяльність). При цьому протягом цих років так і не була досягнута головна мета реорганізації – загальний контроль за переміщенням, реалізацією, оподаткуванням та безпекою ланцюга постачань товарів.
  12. 12. 12 Міндоходів свого часу декларувало, що об’єднана електронна система звітності вирішила питання контролю за діяльністю підприємств, але це не зовсім так. Згідно з чинним законодавством товар, який потрапляє на територію України, декларується в митній декларації з використанням його коду за Українськоюкласифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД). Такий товар можна ідентифікувати (для контролю за його рухом усередині країни) за кодом згідно з УКТЗЕД, номером декларації, номером товару в декларації, розширеним описом товару тощо. Ця інформація подається митниці в електронному вигляді та зберігається в базах даних. Ці бази даних і до об’єднання двохслужб багато років передавалися від митної до податкової служби. Однак інформація про товари в бухгалтерській документації, податковій звітності не збігається за формою та форматами з митною інформацією, тому податковимиорганамипід час контролю за достовірністю нарахування податків практично не використовувалася. При існуючій системі спрощеного бухгалтерського обліку окремим підприємцям відслідкувати рух імпортних товарів в електронному автоматизованому вигляді практично неможливо. Таким чином, наскрізний контроль за рухом товарів, а відповідно за сплаченими податками є значно ускладненим та іноді неможливим. Зміна законодавчої та нормативної баз під цю ідею проведена не була. МВФ зафіксував, що «прогрес у реформуванні податкової служби за останні роки стикнувся з кількома перешкодами» [39]. У 2015 році Державну фіскальну службу України (ДФС) підпорядкували Міністерству фінансів. Його колишній керівник О.Данилюк зазначає, що це «єдино правильна модель, оскільки в наявності поділ функцій: є органи, що займаються адмініструванням податків і зборів, а є міністерство, яке займається формуванням політики в податковій і митній сферах» [40]. Однак він, як і Міністр доходів і зборів, як і керівники фіскальної служби «наступили на одні й ті ж граблі»: спробували взяти на себе оперативне керування обома напрямами і, як наслідок, «захлинулися» від обсягу інформації. Створення митної служби як окремої структури зумовлено природою митної справи, яка, крім фіскальної, виконує захисну, регуляторну, інформаційно-статистичну та міжнародно-політичну функції, непритаманні податковим органам. Нещодавно Президент України Петро Порошенко закликав Міністра фінансів та Голову Державної фіскальної служби підготувати план заходів щодо розділення ДФС на податкову та митну структури. Кабінет Міністрів України 18 грудня 2018 року розділив Державну фіскальну службу на податкову та митну служби як окремі центральні органи виконавчої влади. Проте повернення до минулої системи з роз’єднанням двох служб, заміна керівників податкової та митної структур, інші організаційні заходи без зміни системи контролю за рухом товарів у країні, без організаційної та координувальної структур, які стежитимуть за цими процесами, не дадуть
  13. 13. 13 очікуваного ефекту, знов залишать проблеми, що стали основою для об’єднання цих структур. Роз’єднання на дві юридичні особи – це поліпшення ситуації сьогодення, але стратегічно – невірний крок. Що робити? Очікуваний ефект у вигляді підвищення дохідної частини бюджету, зростання товарообігу через митний кордон країни, прозорості та прогнозованості в оподаткуванні, зниження рівня корупції може бути досягнутий за рахунок уведення контролю за рухом товарів від моменту ввезення на територію України до моменту їх продажу. При цьому спрощення контролю (а відповідно й підвищення рейтингу Doing Business [41]) досягатиметься шляхом спрощення процедур на кордоні та переміщення контролю всередину країни за допомогою механізмів аудиторського контролю й аналізу ризиків. Ці системи можуть базуватися на системі електронного обігу податкової та митної інформації, її звірення з інформацією від інших джерел як зовні, так і всередині країни. Податки, які згідно з нормами законів можуть бути сплачені в митницях на підставі попередньої інформації (що не завжди відповідає інформації в кінцевих документах), повинні (або можуть) бути сплачені всередині країни. Такий підхід різко зменшує можливість корупції як у митницях, так і в податкових органах. Реалізація цієї ідеї можлива шляхом приведення систем бухгалтерського обліку товарів усередині країни та системи обліку товарів зовнішньоекономічної діяльності до єдиних стандартів зі значним додатковим розширенням УКТЗЕД для цілей автоматизованої електронної ідентифікації товарів [42]. Такий підхід надає можливість порівняти на електронному рівні ввезені товари та товари, продані всередині країни, що ліквідує основу для фальсифікації товарів, дасть можливість контролювати не тільки митну вартість товару, як базу нарахування митних податків, але також бази нарахування внутрішніх податків. Досягнення цієї мети можливо тільки в умовах утілення в усі сфери торговельного суспільства електронних технологій обліку та аудиту, що потребує законодавчого введення можливості не тільки самостійного (або за допомогою спеціалізованих комерційних структур) проведення аудиту суб’єктами господарювання, але й використання його результатів податковими та митними органами для цілей державного контролю. За аналогією з уповноваженими економічними операторами всередині країни повинні бути визначені підприємства, яким держава довіряє та дозволяє спростити різні форми аудиторського контролю. Нормативне втілення такого підходу забезпечить можливість одночасно зі зміною форм контролю підвищити дохідну частину бюджету, побудувати прозору схему руху товарів, надати однакові можливості всім суб’єктам торгівлі, значно зменшити основу та рівень корупції. Використання інформації від країн міжнародних союзів щодо товарів, які оформлені в митному відношенні в цих країнах і заявлені в режимі
  14. 14. 14 імпорту та транзиту в Україні, повинно стати дієвою складовою системи митного контролюне тільки під час митного оформлення таких товарів, але й під час здійснення митного аудиторського контролю. Митні та податкові органи України в такому разі повинні також надавати країнам згаданих союзів відповідну інформацію. Така система обміну інформацією та її використання, побудована на єдиних розширених класифікаторах товарів і системі електронного документообігу, у майбутньому стане складовою всесвітньої мережі контролюза рухом і ланцюгами постачання товарів, що сприятимеборотьбіз контрабандою та митними правопорушеннями. Прикладом такого розширеного опису товарів може бути, затверджений наказом Мінфіну від 17.09.2012 № 998, Класифікатор додаткової інформації, необхідної для ідентифікації товарів, що вноситьсядо електронного інвойсу, який додається до митної декларації, заповненої на бланку єдиного адміністративного документа. Такий напрям для України збігатиметься з вектором всесвітніх структур. Наприклад, Всесвітня митна організація на своєму засіданні в Брюсселі в листопаді 2018 року відзначила, що «у епоху, яка характеризується швидкою цифровізацією, спільною економікою, електронною комерцією та Четвертою промисловою революцією, демаркація між фізичними, цифровими та біологічними компонентами зменшується. Митниця повинна посилити заходи для використання найсучасніших технологій для поліпшення своїх процесів, послуг та загальної ефективності» [43]. ВМО рекомендує державам присвятити 2019 рік швидкому та полегшеному транскордонному рухові товарів, людей і транспортних засобів, з гаслом «SMART-кордони для бездоганної торгівлі, подорожі та транспортування». Систему достовірногоконтролю за продажем товарів усередині країни, у тому числі імпортованих, електронним обліком продажів та електронним контролем за базами оподаткування вже будують і використовують США, країни Європи, Китай, Японія та інші. Цей шлях – майбутнє світу. Зробившикрокназад, до розділення податкової та митної структур, без координації їх інформаційних баз, спільного використання цих баз, уніфікованого наповнення, Україна прийде до того, що відстане від світу! Таким чином, подальший розвиток податкової та митної справ базується на створенні та впровадженні електронної інтегрованої системи відслідковування руху товарів по всьому ланцюгу постачання в різних країнах, безперервного митного, податкового й аудиторського контролю від кордонудо кінцевого покупця на основі уніфікованого товарознавчого опису товарів, уведення його до бухгалтерського та податкового обліку, який здійснюватиметься в електронному вигляді. Яка структура зможе це втілити в життя? Прем’єр-міністр України В. Б. Гройсман, анонсуючи реорганізацію ДФС, сказав, що «вона буде розділена на податковий та митний напрямки» [44]. Такі структури могли б бути створені в рамках фіскальної служби.
  15. 15. 15 Але із врахуванням постанови КМУ від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» можлива бути створена і інша структура, наприклад, Державна економічна адміністрація України. І це було б оптимальним рішенням. Виходячи з вищезазначеного, пропонується можлива організаційна структура для втілення інституціонального механізму формування й реалізації податкової та митної політик, схема якої представлена на рисунку 4. Рис. 4. Пропозиція можливої організаційної структури на базі Державної економічної адміністрації України для втілення інституціонального механізму формування й реалізації податкової та митної політик (складено авторами). Для реалізації схеми необхідно визначити рівні відповідальності й прав різних структур і відповідно їх керівників. Міністерство фінансів визначає необхідний рівень забезпечення національних інтересів та доводить показники визначеному органу (у Міністерство фінансів України Державна економічна адміністрація України Голова Державної економічної адміністрації України Центральний апарат Перший заступник Голови ДЕАУ Державна митна служба Фінансова поліція (служба фінансових розслідувань) Державна податкова служба Заступник Голови ДЕАУ – Голова ДМСУ Заступник Голови ДЕАУ – начальник фінансової поліції (служби фінансових розслідувань) Заступник Голови ДЕАУ – Голова ДПСУ Обласні митниці Митні пости Обласні підрозділи Районні підрозділи Обласні інспекції Районні інспекції
  16. 16. 16 подальшому, наприклад, Державна економічна адміністрація України - ДЕАУ). Подає пропозиції Кабінету Міністрів про призначення Голови ДЕАУ. Призначає керівників податкової та митної структур (у подальшому Державна податкова служба України - ДПСУ та Державна митна служба України - ДМСУ), правоохоронної структури фінансових розслідувань (у подальшому, наприклад, фінансової поліції або служби фінансових розслідувань). ДЕАУ як головний орган: – формує та доводить стратегічні завдання для податкової та митної служб, фінансової поліції; – координує діяльність податкової, митної служб та фінансової поліції. У такому разіможе бути впорядкованийрозподілфункцій: ті, що дублюються, можуть бути залишені у ДЕАУ. Таке підпорядкування має зменшити витрати держави на адміністрування податків (як внутрішніх, так і тих, що справляються під час здійснення зовнішньоекономічних операцій), на боротьбу з порушенням правил оподаткування та митних правил; – забезпечує фінансування апарату, податкової та митної служб і фінансової поліції як головний розпорядник коштів; – готує подання Міністерству фінансів про призначення керівників податкової та митної служб, начальника фінансової поліції; – призначає заступників керівників податкової та митної служб, заступників начальника фінансової поліції; – супроводжує та адмініструє єдину Центральну бази даних, за допомогоюякої формуватимуться об’єктивнідані для складання та контролю за виконанням Державного бюджету, проводитиметься контроль за переміщенням товарів від кордону до кінцевого покупця; надає єдину інформацію службам, які здійснюють контроль та адмініструють податки: податковій і митній службам, фінансовій поліції. Про це наголошує Міністр фінансів ( «об’єднати в одне фінансове середовище все, що пов’язане з публічними фінансами,.. які мають між собою комунікувати за однаковими ідентифікаторами» [2]). Така централізована база даних повинна бути не новоутвореноюкомп’ютерною системою, апрограмно-апаратною складовою для оброблення інформації з існуючих баз даних трьох структур з можливістю доступу до єдиної обробленої інформації з робочих місць фахівців усіх відомств. Такий підхід значно скорочує час доступу до інформації, ліквідує розбіжності в ній на момент отримання, надає можливість передавати єдину уніфіковану інформацію всім іншим органам влади та створює основу для реалізації в Україні єдиного вікна для запитів і отримання інформації; – створює єдину супутникову систему зв’язку (на базі системи зв’язку митної та податкової служб) для використання всіма структурами, які координуються Міністерством фінансів; – створює та супроводжує єдину електронну рубриковану систему нормативних документів з податкового, митного, фінансового законодавств з наданням можливості її використовувати інспекторам податкової та митної
  17. 17. 17 адміністрацій, фінансовій поліції, суб’єктам господарювання (аналог комп’ютерної правової системи ЛІГА:ЗАКОН з включенням до бази даних наказів, листів, розпоряджень відомств, а також інших документів, які не реєструються Міністерством юстиції); – супроводжує єдину інформаційну структуру для суб’єктів і громадян по всій території Україниз наданням можливостіотримувати як безкоштовні, так і платні інформаційні послуги з питань оподаткування та митного оформлення з використанням єдиної центральної бази даних; – формує систему підготовки кадрів, підвищення кваліфікації у відомчому навчальному закладі для підготовки фахівців, які матимуть базові знання з питань фінансів, аудиту, податків, митної справи. Це забезпечить, наприклад, можливість проводити перехід, ротацію, стажування кадрів між структурами, але в рамках фіскальної служби; – ставить завдання для науковців єдиної науково-дослідної системи з метою супроводження роботи єдиного аналітичного центру, відповідального за розроблення й супроводження податкової та митної політик, створення методик контролю за критеріями ризику та їх супроводження, забезпечення керівництва держави прогнозними оцінками й оперативною інформацією, підготовку аналітичних оглядів тощо; – установлює єдині обґрунтовані прогнозні показники для податкових та митних органів, формує об’єднані підрозділи статистики, розробляє методики прогнозних оцінювань дохідної частини бюджету на основі інформації єдиної бази даних; – контролює роботу підлеглих, організує оперативну роботу антикорупційних підрозділів власної безпеки тощо. Податкова та митна служби повинні мати визначений державою статус, який дозволяєв рамках єдиної ДЕАУ бути окремою юридичною особою (або з передачею керівнику прав, прирівняних до прав керівника окремої юридичної особи) з керівником, який має право мобільності та самостійності в прийнятті рішень, віддаванні наказів, вирішенні кадрових питань, у тому числі щодо керівників відповідних територіальних органів, прийнятті кінцевих рішень з питань податкової чи митної справи. Йому безпосередньо повинні підпорядковуватися відповідні територіальні органи. У територіальних обласних підрозділах повинні існувати територіальні районні підрозділи, які мають право приймати кінцеві рішення з питань податкової чи митної справи, залишаючи обласним структурам права арбітра в спорах, а також контролю та узагальнення результатів роботи. Створення як окремої юридичної структури фінансової поліції (або служби фінансових розслідувань на основі податкової міліції й частини підрозділів по організації боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил митної служби) з керівником, який підпорядкований голові ДЕАУ, передбачає надання фінансовій поліції права на: а) здійснення оперативно-розшукової діяльності; б) проведення слідчих дій за статтею «контрабанда» та статтями, віднесеними до компетенції податкової міліції;
  18. 18. 18 в) збирання та реалізацію інформації про порушення законодавства під час виконання податкових і митних зобов’язань платників податків, під час переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі під час здійснення транзиту через митну територію України; інформації про операції з наркотичними засобами, культурними цінностями тощо. Створення фінансової поліції як окремої незалежної структури, виведеної з підпорядкування податковій та митній службам, сприятиме поліпшенню правоохоронних функцій, підвищенню показників її діяльності [45]. Надання такому органу функції контролю за діями податківців та митників буде основою для попередження корупційних дій працівників податкових і митних органів. Ідея ліквідування податкової міліції не знайшла вагомої підтримки ні в науковців, ні в законодавця. Таке ліквідування можливе, але функції, які виконують ці підрозділи, повинен хтось перебрати на себе. Ліквідувати, щоб створити таку ж структуру з іншою назвою, – це марнотратство бюджетних коштів. Той же О. Данилюк змішує в одну купу різні поняття та пропонує: «щоб зробити ДФС клієнтоорієнтованою структурою, необхідно ліквідувати податкову міліцію. Їй взагалі немає місця в нашій країні. І тим більше немає місця в складі сервісної служби» [40]. Децентралізація – це швидкість у прийнятті рішень, це саме сервісне спрямуванням контрольних органів. У більшості країн світу митниця має право на проведення оперативно- розшукової діяльності. Це є основою для проведення профілактичних дій та недопущення здійснення митних правопорушень. Це – основа основ. Чи не єдина серед країн Європи, Україна не довірила право на проведення оперативно-розшукової діяльності своїй митниці! «Наші зарубіжні колеги, – відзначають автори [46], – на підставі відсутності у нас такого права, не надають нам необхідну інформацію». Саме тому оновлена фінансова поліція зі своїмиправами змоглаб стати дієвим механізмом попередження не тільки податкових, але й митних правопорушень. Запропонована модель дасть можливість побудувати систему, де немислимо створити неконтрольовану корупційну монопольну систему. Її реалізація зробить прозорим контроль за рахунок різнорівневої системи кадрових призначень; задіє перехресний внутрішній контроль, коли товар перевіряється послідовно митницею, податківцями та незалежною від них фінансовою поліцією, яка, у свою чергу, перебуває під контролем керівника фіскальної служби через антикорупційний орган. А Міністерство фінансів зможе тримати руку на пульсі через контроль за результатами виконання поставлених завдань та кадровий вплив. Запропонована схема може влаштувати всіх: і МВФ ( «Програма не фокусується на деталях назви кожного органу» [2]; «Ми консолідуємо нинішні центральні та регіональні підрозділи Державної фіскальної служби (ДФС) у дві окремі юридичні особи: Податкової служби та Митної служби до кінця квітня
  19. 19. 19 2019 року, при чому обидві служби звітуватимуть Міністру фінансів (структурний маяк). Істотну кількість існуючих юридичних осіб, що входять до складу ДФС, буде скасовано як частина цього процесу. Це буде першим і важливим фундаментальним кроком на шляху до довгострокової реформи податкового адміністрування. Голови обох служб зможуть делегувати свої повноваження в організаціях до тієї міри, до якої це необхідно для ефективного функціонування податкової та митної служб. Водночас податкову міліцію буде перетворено на нову службу фінансових розслідувань при Міністерстві фінансів відповідно до технічних рекомендацій МВФ» [39]), і податківців, і митників, і підприємства, до яких буде наближене кінцеве прийняття рішень. У Меморандумі про економічну і фінансову політику України [58] передбачається створення двох окремих юридичних осіб – Податкової служби та Митної служби; перетворення податкової міліції на службу фінансових розслідувань при Міністерстві фінансів; посилення ролі Міністерства фінансів у нагляді за податковою та митною службою шляхом зміцнення його функцій нагляду та контролю; підвищення ефективності вказаних служб; оцінка їх діяльності по КПЕ показникам; поліпшення інформаційних послуг для платників податків; боротьбу з шахрайством та корупцією тощо. Запропонована авторами схема повністю відповідає і духу, і змісту цього документу. Згоден з керівником Міністерства фінансів [2], що з керівниками повинні укладатися чіткі контракти з визначеними для них показниками ефективності. Це пропонує й колишня керівник Міністерства ( «трудові договори зі всіма співробітниками обох структур мають бути строковими, на один рік та з чіткими KPIs» [47]). Важливим елементом профілактики можливої корупції повинна стати громадськість [48]. Для цього необхідно вводити законодавчі механізми, завдяки яким суб’єкти ЗЕД, їх об’єднання зможуть впливати на керівників усіх трьох ланок запропонованої системи шляхом реалізації встановленого законами механізму виявлення недовіри керівникам цих органів різного рівня, що приведе (у разі підтвердження висловленої недовіри) до зняття їх із займаних посад. Такий механізм повинен стати складовою загальнодержавного механізму можливості висловити недовіру керівникам різних рівнів. Тоді великий Майдан розіб’ється на міні-майдани, які на законних підставах відстежуватимуть роботу людей, що працюють за кошти платників податків та повинні захищати їх інтереси. ДФСУ як орган виконавчої влади завершує свою роботу. Хто виконуватиме функції об’єднання, спільного використання всього обсягу податкової та митної інформації та оперативного контролю за процесом розбудови такої аналітичної системи? У запропонованій системі цю роботу виконувала б надбудова – центральний апарат ДЕАУ, голова якої був би прямим керівником головам податкової, митної служб та начальнику фінансової поліції, які могли б мати статус заступника голови ДЕАУ – голови відповідної структури. До функцій Міністерства фінансів така оперативна виконавча робота не належить.
  20. 20. 20 Міністр фінансів не є керівником служб, а є координатором. Таким чином, без створення органаоперативного керівництва змінами, знов буде закладено механізм конфлікту, який описував О. Данилюк [40]. Через деякий час в Україні знов критикуватимуть митницю за підвищення митної вартості, за пропуск товарів через кордон без контролю, за контрабанду, а податківці будуть винні в наявності податкових ям, фіктивному ПДВ, невиконанні бюджетних завдань тощо. Міністр фінансів знов конфліктуватиме з керівниками служб. Через деякий час буде заявлено про необхідність реорганізації неефективних служб та їх об’єднання. Розділення ДФС на дві структури – це крок назад, який зробить ситуацію краще, ніж зараз, але після цього буде потрібно створити декілька кроків уперед, щоб наздогнати інші країни. Міністр фінансів стверджує, що «у певний час ми дійдемо до того, що зможемо контролювати товар від перетину кордону до полиці магазину, але це не близька перспектива» [2]. Крок назад цю перспективу ще віддаляє. У листі Міністерства фінансів до Кабінету Міністрів України з проектом схвалення концептуальних напрямів реформування системи органів, що реалізують державну податкову та митну політики [50], пропонується запровадити ефективну організаційну структуру з відновленням управлінської вертикалі податкової та митної служб; забезпечення підвищення аналітичної спроможності цих структур; розділення сервісної та правоохоронної функцій податкової структури; усунення дублювань функцій боротьби зі злочинами у сфері фінансів між податковими й митними органами; забезпечення спільного доступу до інформаційно-телекомунікаційних систем і баз даних; розроблення комплексної системи заходів мотивації та заохочення; оцінювання потреб у навчанні й організацію навчання та підвищення кваліфікації; оперативний моніторинг за здійсненням заходів реформ; централізацію функцій керування ризиками, податкового контролю та аудиту тощо. Усі ці завдання краще виконувати спільно, під єдиним стратегічним (Міністерство фінансів) та оперативним (ДЕАУ) керівництвом. Повернення до старого буде поверненням до не завжди ефективного керування ( «таке управління було також неефективним» [47]). Побоювання з цього приводу висловлюють і експерти ( «якщо за підсумковими результатами поділ і відтворення митниці буде невдалим, такі ініціативи і підходи можуть виявитися останніми» [50]; «разом з «відновленою» митницею нікуди не подінуться і системні проблеми, які супроводжували розвиток митної справи в період незалежності України. Крім того, за останні 4 роки додалися і нові виклики, на які потрібно оперативно реагувати» [51]; «Жодних цілей повторного розподілу служб поки що немає. Тобто ні, нам озвучили набір стандартних кліше про "підвищення сервісності", "прозорість", "якісне адміністрування" й "найкращі практики", але конкретних завдань, які буде вирішено завдяки "розлученню" відомств, ніхто не згадує. І це головна загроза, – у країні напів- і недотрансформацій видати реорганізацію за реформу дуже просто» [52]; «Систему побудувати часу немає, але судячи з усього, організатори
  21. 21. 21 митних потрясінь вирішили змінити правила гри, і налагодити порядок взаємодії між державними структурами в «ручному» режимі» [53]; «сьогодні Україна стоїть між вибором, яку саме модель податкової системи їй обрати. Державні органи України повинні чітко визначитися, в якому напрямку має розвиватися українська економіка. Від цього вибору залежить, які світові законодавчі ініціативи потрібно впроваджувати в національне правове поле» [54]). Підтвердженням раціональності та доцільності запропонованої схеми також є законопроект, який розробило Міністерство фінансів, "Про внесення змін до Податкового кодексу України з метою імплементації Плану протидії розмиванню бази оподатковування та виведення прибутку з-під оподаткування", який передбачає імплементацію заходів відразу з 10 кроків BEPS. У разі прийняття закону буде введено правило PPT (Principal Purpose Test), яке передбачене зразу двома кроками BEPS (5,6). Автор аналітичної статті з цього питання Д. Гетманцев [55] стверджує, що сутність підходу у законопроекті полягає в тому, що будь-яка операція, єдиною чи переважною метою якої є ухиляння від оподаткування, має для цілей оподаткування кваліфікуватися виходячиз її економічної сутності, а не правової форми, навіть якщо вона повністю відповідає закону. Зазначимо, що сьогодні PPT уже імплементоване в наше податкове право, однак лише в частині трансферного ціноутворення — інституту, спрямованого на протидію побудові такого роду схем між пов’язаними особами. Крім того, принцип РРТ входить у мінімальний стандарт угоди MLI, процес приєднання до якої України вже наближається до фінішу. Законопроект поширює підхід практично на всі відносини всередині країни, вносячиістотні зміни до ст.ст. 44, 140 ПК. Так, ст. 44 доповнюєтьсяп. 44.9, відповідно до якого для цілей оподаткування операції мають враховуватися, виходячи з реальних (фактичних) умов та обставин і/або поведінки платника податків, а первинні документи беруться до уваги тільки в тому разі, якщо вони не суперечать реальним умовам і обставинам здійснення операції. Законопроектвносить зміни про постійне представництво нерезидента, чітко виходячи з рекомендацій OSCD до 7-го кроку BEPS. Проект надає можливість податковому відомству отримувати додаткові підстави для перевірки діяльності осіб у разі отримання інформації, котра дає підстави вважати, що нерезидент здійснює діяльність на території України через ПП. Якщо під час перевірки інформація підтвердилася, податкова самостійно бере представництво на облік. Зазначимо, що здійснення діяльності через постійне представництво без реєстрації є підставою для арешту активів у порядку ст. 94 ПК. Дуже важливою нормою BEPS, яка досі не отримала розвитку в нашому законодавстві, є інститут так званих контрольованих іноземних компаній (КІК). Контроль над діяльністю КІК — це новий метод фінансового контролю, що наділяє податкову службу особливими повноваженнями. Так, податкова може запросити аудит КІК, проведений за МСБО в країні резидентства, може зажадати конференц-колл зі співробітниками КІК в іншій

×