Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Педагогічний досвід Ушкалової О.А.

283 views

Published on

Педагогічний досвід Ушкалової О.А.

Published in: Education
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

Педагогічний досвід Ушкалової О.А.

  1. 1. Ушкалова Олена Анатоліївна Вовчанський технікум ХНТУСГ імені Петра Василенка Матеріали педагогічного досвіду викладача дисципліни « Фізичне виховання»
  2. 2. «ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ТА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ НАВЧАННЯ НА ЗАНЯТТЯХ З ДИСЦИПЛІНИ „ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ”» Тема досвіду
  3. 3. Індивідуалізація і диференціація процесу фізичного виховання студентів — не мета, а засіб розвитку індивідуальності кожного студента. Під диференціацією навчання розуміють систему, яка лежить в основі освітнього процесу (тобто є організаційно-методичним принципом побудови освіти) і спрямована на реалізацію індивідуального підходу в навчанні. Сутність принципу індивідуального підходу в навчанні полягає у вивченні й врахуванні в освітньому процесі індивідуальних і вікових особливостей кожного студента з метою максимального розвитку позитивних і подолання негативних індивідуальних особливостей, забезпеченні на цій основі підвищення якості його навчальної роботи, всебічного розвитку. СУТЬ ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ДОСВІДУ
  4. 4. Метою моєї діяльності у цьому аспекті є сприяння фізичному розвитку особистості студента, удосконалення життєво важливих рухових навичок, зміцнення здоров’я на засадах диференційованого підходу на заняттях фізичної культури на основі фізичної підготовленості та здоров’я студентів в організації процесу фізичного виховання.
  5. 5. Для дослідження цієї мети реалізовую такі завдання:  диференціація студентів за рівнем підготовленості в організації навчальної фізкультурної роботи;  удосконалення індивідуальних життєво важливих рухових навичок і вмінь студентів;  підвищення ефективності занять фізичною культурою;  зміцнення здоров’я підростаючого покоління.
  6. 6. Диференційований підхід у навчанні є необхідною умовою впровадження принципу індивідуального підходу. Основні критерії розвитку особистості є різноманітними і потребують індивідуального і диференційованого підходу. Виходячи з рівня розвитку навченості та навчальної працездатності можна розділити студентів на чотири групи: І вищий рівень – навченість висока, працездатність висока. ІІ високий рівень – навченість висока, працездатність середня; навченість середня, працездатність висока. ІІІ середній рівень – навченість висока, працездатність низька; навченість низька, працездатність висока; навченість середня, працездатність середня; ІV низький рівень – навченість середня, працездатність низька; навченість низька, працездатність середня; навченість низька, працездатність низька.
  7. 7. Диференційоване фізичне виховання – це, така методика фізичного виховання, в якій мають враховуватися не тільки загально-вікові, а й індивідуальні особливості студентів в межах групи , схожих за функціональними показниками. Диференціація фізичного виховання передбачає пристосування навчального матеріалу програми до індивідуальних можливостей студентів за рахунок диференціації методів, засобів, інтенсивності фізичного навантаження стосовно груп, що складаються із приблизно однакового контингенту студентів. Індивідуальні відмінності студентів зумовлені наступними чинниками: біологічними (вік, стать, генетично зумовлені особливості, та ін.); соціальними (сім’я, оточення, школа); психологічними (сприйняття, мислення, характер здібності і др.); особливостями фізичного розвитку.
  8. 8. Найважливішою вимогою до заняття є:  забезпечення диференційованого підходу до студентів, з урахуванням їх здоров’я, фізичного розвитку, статі і рухової підготовленості;  досягнення високої динамічної емоційності, освітньої та інструктивної спрямованості навчальних занять;  формування умінь та навиків самостійних занять фізичною культурою.
  9. 9. Для здійснення диференційованого навчання викладачу необхідно:  вивчати загальну готовність студентів до навчальної діяльності та сприйняття конкретного матеріалу, зокрема;  передбачати труднощі, які можуть виникнути в дітей під час засвоєння нового матеріалу;  застосовувати в системі занять диференційовані індивідуальні та групові завдання;  здійснювати перспективний аналіз: з якою метою плануються завдання, чому їх треба використовувати саме на цьому етапі заняття, як продовжити роботу на наступних заняттях.
  10. 10. Форми і методи реалізації педагогічного досвіду Структура спортивного заняття ніколи не є самоціллю. Вона повинна відповідати задачам навчання і виховання, а також дидактичним, психологічним і фізіологічним функціям, що виявляються в ході заняття. Методика навчання повинна відповідати пізнавальній здатності студентів. Початком цієї підготовки є заняття з фізичної культури, а також позакласна спортивно – масова робота в навчальному закладі. У період навчального процесу вивчаються розділи програмного матеріалу: легка атлетика, гімнастика, спортивні ігри, а також професійно – прикладна фізична підготовка.
  11. 11. У процесі фізичного виховання студенти повинні отримати теоретичні відомості про :  суспільне значення фізичної культури і спорту,  тренування,  гігієну тіла і одягу,  шкоду алкоголю і нікотину,  надання першої медичної допомоги,  режим дня і організацію дозвілля у вихідні дні і канікули,  правила змагань і про їх організацію.
  12. 12. Словесні методи Розповідь Розбір Вказівки Пояснення Вказівки
  13. 13. Наочні методи Показ вправ Демонстрація наочних посібників
  14. 14. Практичні методи Змагальні Ігрові Метод вправ
  15. 15. Заняття - естафетa Заняття - гра Навчання на картках
  16. 16. Форми занять позааудиторної фізкультурно-оздоровчої роботи :  - «День здоров’я» (активний відпочинок на свіжому повітрі з виконанням фізичних вправ, кросовий біг з доланням перешкод, спортивні змагання за спрощеними правилами);  - туристські походи;  - масові фізкультурно-оздоровчі заходи з елементами естетичного та розважального характеру (спортивні вечори, конкурси, вікторини, показові виступи кращих спортсменів, спортивно-розважальні свята «Козацькі розваги», «Ну-мо, хлопці» );  - спортивні змагання;  - літні та зимові спартакіади, студентські ігри;  - матчеві зустрічі;  - участь у заняттях спортивних секцій з різних видів спорту;  - самостійні вправи в режимі дня;  - гігієнічні й загартувальні процедури тощо.
  17. 17. Позааудиторна фізкультурно-оздоровча робота у ВНЗ має носити не разовий характер, а підлягати плануванню. При цьому слід дотримуватися таких вимог:  урізноманітнення форм занять;  внесення елементів новизни у заняття фізичними вправами (заняття на природі, з музичним супроводом, нетрадиційні методики);  здійснення індивідуального підходу до кожного, хто займається оздоровчою та лікувальною фізичною культурою;  проведення роз’яснювально-освітньої роботи; ознайомлення з способами самоконтролю за станом власного здоров’я; запровадження відповідних заохочень та громадської підтримки .
  18. 18. Самостійні заняття проводяться з цілями  поліпшення здоров'я і загального фізичного розвитку;  укріплення окремих м'язових груп;  поліпшення гнучкості, рухливості в окремих суглобах;  виховання сили, швидкості, витривалості;  закріплення техніки окремих вправ, вивчених в процесі занять.
  19. 19. Самостійні заняття проводяться у вигляді тренувань між аудиторними заняттями з викладачем. Особливого значення ці тренування набувають у разі, коли що займається за деякими виниклими умовами (канікули) не може регулярно займатися з викладачем. У практиці проведення самостійних тренувань найбільше поширення придбали заняття спортивними іграми, атлетичною, гімнастикою, оздоровчим бігом, липрогулянками. Останнім часожними м у студенток зростаючою популярністю стали користуватися ритмічна гімнастика (аеробіка) і шейпінг.
  20. 20. Результативність досвіду
  21. 21. Методично це завдання вирішувалось анкетуванням , тестуванням, обстеженням, індивідуальними співбесідами та використанням передового досвіду роботи . Отримані дані свідчать про поступове зростання фізичної активності студентів на заняттях з фізичної культури ( з 38% на першому курсі до 82% на старших курсах ). Зростання фізичної активності
  22. 22. Про зростання фізичної активності свідчать і такі дані :  Участь у змаганнях усередині технікуму,так і між іншими навчальними закладами.  Змагання серед студентів з метою захищати честь групи, технікуму: 29,5% ,33,9%, 40,4%;  Для задоволення й перевірки себе: 32,6%, 34,5%, 34,9%. А результати опитування показали наявність чотирьох рівнів соціальної, навчальної і психофізичної адаптації, обумовленої відповідним ставленням до занять фізичною культурою.
  23. 23. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

×