2.  15 січня 2022 року виповнюється 400 років від Дня народження
Жана-Батіста Мольєра, (справж. – Жан Батіст Поклен; 1622-1673),
французького драматурга і актора.
 Творчість Жана-Батіста Мольєра мала величезний вплив на
розвиток світової драматургії. Унікальність його творів – в
поєднанні італійської імпровізації з французьким фарсом,
традиційного вбрання та масок з деталями справжнього побуту.
Всі його п'єси покликані висміювати злі пороки людей та їх
оточення.
 До 400-річчя від Дня народження Жана-Батіста Мольєра
представлено онлайн-виставку, де освітлено періоди життя і
творчості драматурга за матеріалами електронної бібліотеки
української літератури (УкрЛіб) та видань з фондів
Науково-технічної бібліотеки Національного університету харчових
технологій.

3.  Мольєр (Жан Батіст поклен) народився в
Парижі 15 січня 1622 року в буржуазній сім'ї
придворного шпалерника. Мати померла, коли
хлопчикові було 10 років. Батько хотів, щоб син
став продовжувачем його справи і забезпечив
спадкоємцю непогану освіту.
 Жан-Батист закінчив єзуїтський коледж,
витримав іспит на звання ліценціата прав в
Орлеані. Але чудові перспективи не
приваблювали юнака, він марив театром.
 За розповіддю Гримаре, першого біографа
Мольєра, дід частенько водив онука до
Бургундського готелю на вистави трагедій,
трагікомедій, в яких блискуче виступав Бельроз, і
можна уявити, що зачарований Жан-Батіст мріяв
бути схожим на кумира парижан. Але ця професія
вважалась однією з найнікчемніших. Актори були
прокляті церквою, їх не дозволяли ховати на
кладовищі, якщо перед смертю вони не
відмовилися від свого заняття.

4.  У червні 1643, коли йому вже виповнився 21
рік, Жан-Батист Поклен покинув сім’ю.
 30 червня 1643 року між членами родини Бежар,
Покленом та акторами-аматорами був укладений
договір про заснування театру, названого
«Блискучим» (L'Illustre Théâtre), всі ті, хто входили
до його складу називали себе «Дітьми Родини».
 З моменту заснування театру Жан-Батіст Поклен
перестав існувати, а замість нього у світі з'явився
Жан-Батіст Мольєр.
 Театр проіснував всього два роки і потерпів
фінансовий крах. Залишилися лише борги, які
Жану-Батісту платити було нічим.
 З цієї причини йому довелося навіть провести
деякий час у в’язниці. Після цієї історії батько
прокляв свого сина, заборонив ганьбити прізвище.
У той час акторська професія вважалася
найнижчою і називалася не інакше як презирливим
«комедіант».

5.  Мольєр зайнявся улюбленою справою,
організувавши мандрівну трупу, з якою
подорожував з одного міста в інше у продовж
дванадцяті років (1646-1658). Спочатку їх
спіткали серйозні невдачі: вони грали лише
трагедії, оскільки класицисти вважали комедії
низьким жанром, що не міг торкатися значних
проблем, бо дійсність в комедіях відображалася
дуже поверхово й вульгарно, широко
використовувалися грубі жарти, непристойні
ситуації. Комедія мала розважати.
Аристократичний глядач з презирством ставився
до комедії, а паризька театральна трупа могла
розраховувати на успіх, тільки підкоривши
аристократів, інакше їй було не бачити ані
слави, ані грошей.

6.  Репертуар був невеликий, тому він сам взявся
за перо. Починав з написання одноактних п’єс.
Так з’явилися «Літаючий доктор», «Ветреник»,
«Ревнощі Барбуйе» (це ті, які дійшли до нас, а
були й інші). Поступово популярність трупи
Мольєра росла, стали виступати у великих
містах.
 Одного разу, в Лангедоке Мольєр зустрівся зі
шкільним товаришем принцом Конті, який
порекомендував його брату короля.
 У 1658 році трупа Мольєра повернулася до
Парижа. Вона зіграла перед Людовіком XIV і
його двором трагедію Корнеля "Нікомед". Знову
трагедія – знову невдача.

7.  Але Мольєр, бажаючи виправити
становище, відразу ж показав свою комедію
"Закоханий доктор" у дусі італійських
комедій масок. Успіх був величезним.
 Король залишив трупу в Парижі, віддав їй
театр Пті-Бурбон, виділив Мольєру
щорічний пенсіон.
 Першою п'єсою для нового театру стала
одноактна комедія "Смішні манірниці"
(1659). У ній висміювалися провінціалки, які
захоплювалися преціозною культурою,
мріяли про аристократичне життя,
відмовивши своїм буржуазним нареченим.
Комедія мала величезний успіх.
Мольєр зі злістю висміяв наміри аристократії
відгородитися від народу за допомогою
умовної культури, химерної мови та манер.

8.  Аристократія образилася на Мольєра і
вирішила помститися драматургу. Трупу
виселили з Пті-Бурбона, а будинок театру
знесли так швидко, що в ньому загинули
декорації й костюми. Актори опинилися на
вулиці, але не покинули Мольєра, хоча їх
запрошували в інші театри.
 Король виділив трупі нові приміщення –
залу в палаці Пале-Ройяль. У цьому
приміщенні Мольєр буде працювати до кінця
свого життя. Король опікував молодий
мольєрівський театр: з двадцяти восьми
спектаклів половина була вперше показана
саме королю, а багато з комедій були
написані й зіграні за спеціальним велінням
короля.

9.  Постановка трагедій, що не приносила
успіху трупі, наштовхує Мольєра на думку
перемістити моральну проблематику з трагедії
з її умовними античними персонажами на
комедію, котра зображує сучасне життя
звичайних людей.
 Вперше ця ідея була втілена в комедії
"Школа чоловіків" (1661), слідом за нею була
"Школа жінок" (1662), в яких драматург
поставив проблему виховання. Прославляючи
вільне гуманне виховання, право людини на
шлюб за любов'ю, Мольєр виступив проти
офіційної моралі свого часу. Попри злостивість
ворогів, комедія йшла з великим успіхом.

10.  Мольєр своїм завданням у творчості бачив
безжалісне викриття пороків – егоїзму,
честолюбства, святенництва й користолюбства,
що породжувалися суспільством, заснованим
на дворянських привілеях і власницьких
інстинктах.
 На 1664-1670 роки припадає найвищий
розквіт творчості великого драматурга. Саме в
цей час він створює свої кращі комедії:
"Тартюф", "Дон Жуан", "Мізантроп", "Скупий",
"Міщанин-шляхтич".

11.  Найзначніша комедія Мольєра "Тартюф" мала
найважчу долю.
 Постановка вперше відбулась у 1664 році під
час грандіозного свята, що було влаштовано
королем на честь своєї дружини й матері.
 Мольєр написав сатиричну п'єсу, в який
викривав "Товариство святих дарів" – таємничу
релігійну установу, що намагалася підкорити своїй
владі всі сфери життя в країні. Королю комедія
сподобалася, він побоювався посилення влади
церковників. Але королева-мати Анна Австрійська
була глибоко обурена сатирою, вона опікувалася
цим товариством. Церковники вимагали, щоб
автора спалили на вогнищі за неповагу до церкви.
Комедія була заборонена, але Мольєр продовжував
працювати над нею.
 Художня форма третього варіанта була
найдосконалішою – її надрукували, її читають і
виконують на сцені вже понад трьохсот років.

12.  Остання визначна комедія Мольєра
"Міщанин-шляхтич" (1670) написана в жанрі
"комедії балету": за вказівкою короля до неї були
включені турецькі танці. Мольєр зміг, вводячи
танцювальні сцени в сюжет комедії, зберегти
єдність її структури. Основний закон структури
полягає в тому, що комедія характеру постає на
фоні комедії звичаїв. Носії звичаїв – це всі герої
комедії, за винятком головної дійової особи
Журдена. Журден, на відміну від персонажів
комедії звичаїв, постає як комедійний характер.
Особливості мольєрівських характерів полягають
у тому, що тенденція, що існувала насправді,
доводиться до такого ступеня концентрації, що
герой виходить з рамок природного, розумного
порядку. Такими є Дон Жуан, Альцест, Гарпагон,
Тартюф, Аргон – герої найвищою мірою чесні й
безчесні, мученики шляхетних пристрастей і
дурні. Таким є Журден, буржуа, який вирішив
стати дворянином.

13.  У 1662 році Мольєр повінчався з юною
актрисою своєї трупи Армандою Бежар.
 19 січня 1664 року в родині комедіографа
народився хлопчик. Мольєру вдалося добитися
виняткової честі: хрещеним батьком його сина
став сам король Франції. Хлопчика назвали
Людовіком.
 Особисте життя Жана-Батіста Мольєра
склалося не дуже щасливо. Не склалася і дружба
його з Жаном Расином.
 Після прем’єри в театрі Мольєра п’єси Расіна
«Олександр Великий», вона була передана для
постановки інший трупі. Мольєр сприйняв це як
зраду

14.  Помер Жан-Батист Мольєр 17 лютого 1673
році після спектаклю «Уявний хворий», в якій
грав головну роль. Незважаючи на те, що відчував
себе погано, спектакль скасовувати не став.
Догравши роль до кінця, піти з театру сам вже не
міг і помер через кілька годин. Тільки після
тривалих клопотань його удови й особистої
вказівки короля Людовіка XIV змогли поховати
тіло Мольєра за християнським обрядом, проти
чого заперечувала церква.
 У 1792 році його останки були перенесені в
музей французьких пам’ятників, а в 1817
перепоховані на кладовищі Пер Лашез, в Парижі.
 Мольєрівська трупа була указом короля
об'єднана з трупою Бургундського готелю,
внаслідок чого з'явився театр "Комеді Франсез" –
"дім Мольєра", як його й донині називають
французи

15.  В історію світової літератури Мольєр
увійшов як засновник «високої комедії».
Відповідаючи на запитання короля
Людовіка ХІV, хто є тим найвидатнішим
письменником, котрий уславить його
царство, поет і теоретик літератури Буало
відповів: «Мольєр, ваша величносте».
 Він зробив величезний вплив на весь
подальший розвиток буржуазної комедії як
у Франції, так і за її межами.
 Переклади п'єс Мольєра стали потужним
стимулом до створення національної
буржуазної комедії. За чотири століття
твори Мольєра перекладені багатьма
мовами світу.
 5 комедій Мольєра переклав
українською мовою поет Володимир
Самійленко.

16.  Любов - це великий учитель. Це вчить нас бути такими, якими
ніколи не були.
 Чим більша перешкода, тим більше слави в її подоланні.
 Мудра людина перевершує будь-яку образу, яку можна
накласти, і найкращою відповіддю на непристойну поведінку є
терпіння і поміркованість.
 Найефективніший спосіб нападу на пороки - це піддавати його
публічному глузуванню. Люди можуть виносити догани, але не
можуть терпіти, коли над ними сміються: вони налаштовані на
злість, але їм не подобається здаватися смішними.
 Сумніви жорстокіші, ніж найгірші істини.
 Потрібно багато дивитись на себе, перш ніж думати про
засудження інших.
 Обов'язок комедії - виправляти чоловіків, розважаючи їх.
 Слова та вчинки далеко не єдині. Багато з того, що сказано,
залишається невиконаним.
 Доброчесність - це перший шляхетський титул.
 І в одязі, і в мові розсудливий чоловік уникатиме всіх цих
образливих крайнощів, одягатиметься незмінно і неквапливо
слідуватиме змінам сучасного смаку.

17. Артамонов, С. Д. История зарубежной
литературы XVII-XVII вв. : учеб. пособие /
С. Д. Артамонов. – 2-е изд., дораб. –
Москва : Просвещение, 1988. – 608 с.
В учебнике содержится обстоятельный обзор
важнейших явлений истории зарубежных литератур
XVII-XVIII вв., включая литературы Италии, Испании,
Франции, Англии, Соединенных Штатов Америки,
Польши, Чехии, Болгарии, Венгрии. Специальные главы
книги отведены рассмотрению творчества
крупнейших писателей XVII-XVIII вв.: Лопе де Вега,
Кальдерон, Корнель, Расин, Мольер, Мильтон, Вольтер,
Руссо, Бомарше, Шиллер, Гете, Дефо, Свифт, Стерн и
др. В учебнике нашли отражение эстетические
проблемы, связанные с историей литературных стилей
этого периода (барокко, классицизм, ренессансный и
просветительский реализм).

18. Бордонов, Ж. Мольер : пер. с фр. /
Ж. Бордонов. – Москва : Искусство,
1983. – 415 с.
Книга рассказывает о писательской,
актерской, личной судьбе Мольера,
подчеркивая, как близки нам сегодня и его
творения и его человеческий облик.
Жизнеописание Мольера и анализ пьес великого
комедиографа вплетаются здесь в панораму
французского общества XVII века. Эпоху, как и
самого Мольера, автор стремится
представить в противоречивом единстве
величия и будничности.

19. Мольер, Ж.-Б. Мещанин во дворянстве :
комедия / Ж.-Б. Мольер. – Москва : Дет.
лит., 1980. – 94 с.
Книга о жизни и творчестве великого французского
драматурга Мольера. Биографические сведения
даны в единстве с анализом творчества писателя и
исторических событий, происходивших во Франции
XVII века.

20. Булгаков, М. А. Жизнь господина де
Мольера / М. А. Булгаков. – Москва :
Мол. гвардия, 1962. – 239 с.
Книга известного писателя М. А. Булгакова о
Мольере – жизнеописание Мольера, его
художественная биография, основанная на
обширном документальном материале. Написанная
в тридцатые годы специально для серии «ЖЗЛ»,
она впервые вышла в серии в 1962 году. Настоящее
издание – второе. Печатается по тексту издания:
М. А. Булгаков. Избранная проза. М., 1966. На
обложке – вертикаль – сцена из «Лекаря поневоле»
в исполнении труппы Мольера c гравюры XVII века.
Заставки в тексте – французских художников XIX
века М. Лелуара и Ж. Лемана. Концовки – Ж.
Лемана. Портрет Мольера на фронтисписе
приписывается Пьеру Миньяру.

21. Мольер, Ж.-Б. Мещанин во
дворянстве : комедия / Ж.-Б. Мольер. –
Москва : Дет. лит., 1980. – 94 с.

22. Мольер, Ж.-Б. Комедии : пер. с фр. /
Ж.-Б. Мольер. – Москва : Худож. лит.,
1978. – 365 с.

23. Мольер, Ж.-Б. : комедии. пер. с фр. /
Ж.-Б. Мольер. – Київ : Дніпро, 1976. –
189 с.

24. Мольєр. Комедії : пер. з фр. / Мольєр. –
Київ : Молодь, 1970. – 384 с.

25. Мольер. Полное собрание сочинений :
в 4-х т. : пер. с фр. Т. 1 / Мольер. –
Москва : Искусство, 1965. – 672 с.
Книга Жана-Батиста Мольера включает в себя 2
комедии «Тартюф» и «Мещанин во дворянстве».

26. Мольер. Полное собрание сочинений :
в 4-х т. : пер. с фр. Т. 2 / Мольер. –
Москва : Искусство, 1966. – 531 с.

27. Мольер. Полное собрание сочинений :
в 4-х т. : пер. с фр. Т. 3 / Мольер. –
Москва : Искусство, 1966. – 531 с.

28. Мольер, Ж.-Б. Собрание сочинений : в
2-х т. : пер. с фр. Т. 1 / Ж.-Б. Мольер. –
Москва : Худож. лит., 1957. – 675 с.