Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

ми за мир

197 views

Published on

ми за мир

Published in: Science
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

ми за мир

  1. 1. Народився 18 серпня 1980 року в с. Галайки Тетіївського р-ну Київської обл. У 1996 році закінчив Галайківське НВО «ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок». У 1999 році був призваний на строкову військову службу до Збройних Сил України. Не одружений. Працював будівельником. З 3 квітня 2014 року брав участь в антитерористичній операції. Родина проживає в селі Галайки по вул. Леніна, буд. 6 а.
  2. 2. Народився 4 травня 1982 р в селі Черевач Чорнобильського р-ну Київської обл.. У 1999 році закінчив Лобачівську середню школу. У 2000 році був призваний на строкову військову службу до Збройних Сил України. Одружений, сім’я має статус багатодітної родини. Останній час працював в СТОВ «Черепин» трактористом. З 13 квітня 2014 року брав участь в антитерористичній операції. Родина проживає в селі Галайки по вул. Зарічній, буд.7.
  3. 3. Народився в селі Варварівка Олевського р-ну Житомирської обл. 29 жовтня 1983 р. У 1998 році закінчив Галайківське НВО «ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок». У 2001 році навчався в Тетіївському районному спортивно-технічному клубі ТСО України. У 2002 році був призваний на строкову військову службу до Збройних Сил України. Не одружений. З 13 квітня 2014 року брав участь в антитерористичній операції. Родина проживає в селі Галайки по вул. 60-річчя Жовтня,15.
  4. 4. Народився в селі Галайки Тетіївського р-ну Київської обл. 20 січня 1991 року. У 2006 році закінчив Галайківське НВО «ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок». Після закінчення школи навчався в технолого-економічному коледжі м. Біла Церква, який закінчив у 2010 році. У 2011 році був призваний на строкову військову службу до Збройних Сил України. Після закінчення служби працював оператором газової котельні в Галайківському НВО «ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок». Не одружений. З 24.03.2014 року і по даний час бере участь в антитерористичній операції. Родина проживає в селі Галайки по вул. 60-річчя Жовтня.
  5. 5. Народився в селі Софіполь Тетіївського р-ну Київської обл. 24 січня 1971 року. У 1986 році закінчив Галайківське НВО «ЗОШ І-ІІ ступенів- дитячий садок». У 1986 по 1989 рік навчався в Жашківському ПТУ. З 1989 по 1991 рік проходив строкову службу. Довгий час працював трактористом В КСП «Нива» . Одружений . З 21 березня 2014 року брав участь в антитерористичній операції. Родина проживає в селі Софіполь по вул. Садова, буд.13.
  6. 6. СУХАЦЬКИЙ ЛЕОНІД АНДРІЙОВИЧ (1969 - 2015) Народився 10 липня 1969 року у м.Тетієві. Навчався в Тетіївській середній школі №1. У 1987 році закінчив ПТУ №34 у м.Радомишль. Проходив службу у лавах Збройних сил у м.Катовіце (Польща) командиром танку. Був старшим сержантом. Після служби в армії з 1993 року служив в органах внутрішніх справ, з 2000 року працював на посаді командира відділення ППЧ-29 у м.Тетієві, з 2008 року до серпня 2014 року працював у ПП «Слободяник». Був одружений, разом із дружиною виховали доньку. У пам’яті рідних, друзів та всіх краян залишиться чудовою, надійною людиною. Призваний на військову службу 29 серпня 2014 року. Захищаючи м.Маріуполь, 22 лютого 2015 року отримав важкі поранення. Помер у госпіталі м.Маріуполя того ж дня.
  7. 7. СИДОРЕНКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ (1974 – 2015) Народився Сидоренко Олександр Миколайович 21 серпня 1974 року в м. Тетієві, Київської області. Навчався у Тетіївській середній школі № 3. Пройшов службу у лавах Збройних Сил України з 24.11.1992 по 29.08.1994 роки, військове звання – сержант. З 15 вересня 1994 року – розпочав свою трудову діяльність у Тетіївському РО «Сільгоспхімія» трактористом механізованої бригади. У 1998 році – переведений водієм автопарку даного підприємства. У 2007році – у зв’язку із реорганізацією підприємства звільнений. З 02 вересня 2008 року по червень 2014 року працював водієм у ПОПП «Еліта». 19 червня 2014 року призваний Тетіївським районним військовим комісаріатом до лав Збройних сил України. Старшина 11 батальону "Київська Русь" майже рік був у пеклі Донбасу. Останнім місцем дислокації став фронтовий «гарячий» рубіж Опитне-Авдіївка, Піски, де 24 квітня Олександр Сидоренко загинув. Йому було лише 41 рік, у нього залишилася дружина та троє синів.
  8. 8. ГОРБЕНКО РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ (1974 - 2015) Народився 1 березня 1974 року в селі Стадниця. В 1991 році закінчив Стадницьку ЗОШ, а у 1995 році пішов служити на військову службу до Бердичева. Згодом був переведений в Раваруськe Львівської області. Після демобілізації працював на спиртовому заводі електриком, а з 2012 року у СТОВ «Дібрівка агро сервіс» звідки і був мобілізований у серпні 2014 року. Він служив у 30 окремій механізованій бригаді і був навідником-оператором БМП. 4 березня під селом Луганське Донецької області під час так званого перемир’я ворожий снаряд влучив у башту БМП, де знаходились наші воїни в тому числі і Горбенко Роман. Він загинув смертю Героя, віддавши своє життя за мирне небо та вільну Україну...
  9. 9. ГУМЕНЮК ВІКТОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ (1990 - 2015) Народився 16 січня 1990 року в м. Тетієві, Київської області. З 1996 по 2007 рік навчався в Тетіївській ЗОШ № 4. В 2008 році закінчив Тетіївське ПТУ № 8. Отримав професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва та бухгалтера. З 2008 по 2013 рік проходив службу за контрактом у військовій частині А1735 м. Житомир. 15 травня 2014 року був призваний Тетіївським районним військовим комісаріатом у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України № 454 від 06.05.2014 року по мобілізації до 11 батальйону територіальної оборони на посаду – стрілець. Одружений, 2 дітей. Героїчно загинув 07 квітня 2015 року при виконанні бойового завдання.
  10. 10. МАРЦЕНЮК ЮРІЙ ГРИГОРОВИЧ (1960 - 2014) Народився 2 лютого 1960 року на Донеччині. У Тетіїв переїхав разом з матір'ю - Марією Михайлівною. Навчався в міській школі №4, мріяв стати військовим. В 1979 році був призваний на службу в армію, служив у танкових військах у Харкові. Після завершення військової служби, попрацювавши деякий час у столиці, повернувся на Тетіївщину. Одружився, був чудовим сім’янином, сусідом, другом. Останні п'ятнадцять років Юрій Григорович сумлінно працював у сільськогосподарському підприємстві "Слобода", звідки і пішов захищати рідну землю. Пішов воювати добровольцем 10 серпня цього року - відразу після того, як дозволили брати до армії громадян його віку. У зоні проведення антитерористичної операції перебував у складі 25 батальйону територіальної оборони. 6 грудня доброволець Юрій Марценюк загинув у районі Дебальцевого.
  11. 11. МІЩЕНКО РУСЛАН ВІКТОРОВИЧ (1982 – 2015) «До останнього подиху захищати рідну землю»... Ці слова стали реалією життя нашого земляка, тетіївчанина Руслана Міщенка, який з березня цього року захищав нашу Україну від російсько-сепаратистської чуми на Сході України. Життя 33-річного Руслана схоже на життя кожного з нас. Школа, ПТУ, робота у різних галузях народного господарства. Руслан не цурався ніякої роботи: працював барменом в закладі харчування та різноробом на асфальтовому заводі в Тетієві, а також охоронцем в столичній організації та різноробом у приватників. Шукав усі можливості, аби прогодувати сім'ю, аби дружина та діти були забезпечені всім необхідним, не потерпали за завтрашній день. Навіть перебуваючи у зоні АТО у складі 37-го окремого мотопіхотного батальйону, постійно морально підтримував сім'ю. Звичайно, зайвого не розповідав, аби не хвилювати, адже батальйон виконує бойові завдання під Маріуполем, в тому числі, в селі Широкине. 27 жовтня перестало битися його хоробре серце - серце мужнього воїна, надійного сина, вірного чоловіка, люблячого батька.
  12. 12. ЮРЧЕНКО ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ (1969 - 2015) Народився Володимир у 1969 році, його дитинство пройшло у Кашперівці. Після закінчення восьмого класу твердо вирішив стати військовим, вступив на навчання до Ленінградського Суворівського училища, потім було Полтавське командне училище зв'язку, звідки за розподілом потрапив на службу аж в Амурську область. Після розпаду СРСР приїхав на Україну, служив в Житомирській 95-й аеромобільній бригаді десантних військ. Спочатку був командиром роти, потім - зам. командира батальйону, на пенсію пішов із посади начальника штабу батальйону. З вересня 2014 року Володимир почав їздити у найгарячіші точки АТО в якості волонтера. Неодноразово доставляв продукти, ліки в Донецький аеропорт, Дебальцево, Піски, вивозив поранених, потрапляв під кулі, артобстріл, був у полоні в ростовських козаків. За цих півроку Володимир по- справжньому відчув весь тягар війни, його автівка наїздила 15 тисяч кілометрів. Двічі був поранений. Тоді життя йому врятував бронежилет. Лікувався в Харкові. Згодом Юрченка В.М. перевезли до Житомира. Але якось несподівано для всіх його вирвав із життя серцевий напад. Серце 46-річного чоловіка не витримало тих страхіть війни, які довелося йому побачити останнім часом. 2 лютого Юрченко Володимир пішов із життя.
  13. 13. Вічна слава героям
  14. 14. «Озирнись навколо… Коли уважно подивишся на світ, знайдеш чимало вражаючих речей.» Чарльз де Лінт

×