геном українця

FokinaLida.75@mail.ru
Загальносистемний
конкурс
"Я – Українець, син
народу того, що
відвикає нині від
ярма!»
в рамках реалізації
загальносистемного
проекту
« Геном Українця!»

Форма роботи:
лірико-патріотична зустріч

Мета: пошук сучасної ідентичності
українців, виховання у молоді
патріотизму, причетності до
історичної долі України

Цільова аудиторія: учні
старших класів
Гімназія №115, вихованці Київського
спортивного ліцею-інтернату

Інноватика заходу: впровадження
нової моделі спілкування із
залученням знакових осіб
соціокультурного простору

Результати, відгуки про захід: отримано
схвальні, позитивні відгуки одразу по факту
проведення заходу. Пізніше опубліковані в
форматі діалогового вікна на сторінці
бібліотеки, в соцмережі Фейсбук, на сторінці
авторського сайту Тетяни Яровіциної
«Проспект Піднесення»

Сучасні українці прагнуть і
шукають своє бачення власної
національної ідентичності.
Багато із представників нації
уже визначились зі своєю
генетичною приналежністю.
Українці обрали незалежність,
бо є нащадками поколінь, які
виборювали її волю потом і
кров’ю. Нам нелегко даються
кроки до демократії, адже
тільки вона оберігає
найцінніше для людини -
родину і дітей, працю і
достаток, спокій і мир.

Бути патріотом – це підтримати тих, кому
сьогодні вкрай необхідна наша допомога.
Тривожні події на сході України є
лакмусовим папером, що безпомилково
визначають суть справжнього патріотизму.
Сьогодні наше гасло - слова Тараса
Шевченка: «Борітеся – поборете!».

Патріоти – це ті люди, котрі виконують свій
синівський обов’язок зі зброєю в руках та у
мирному житті, і не залишаються
байдужими, черствими та бездіяльними.
Саме такі гості, учасники Всеукраїнського
благодійного проекту «Непереможні»,
справжній проукраїнський Донбас:
Єнакієве, Донецьк, Алчевськ завітали до
нашої бібліотеки.

Натхненниця проекту, Тетяна
Яровицина - поетеса, волонтер, а
головне, людина з небайдужим
серцем, поділилася з присутніми
своєю проникливою лірикою. Коли
вона читає свої вірші, душа ніби
завмирає, відривається від землі і
перебуває в якомусь іншому вимірі
чесності, любові, вірності й добра.
Тетяна, як добра фея, об’єднує
навколо себе тих, хто готовий
поділитися останнім.

ЗВИЧАЙНІСІНЬКІ ГЕРОЇ
Є на світі непідвладні речі...
В час, коли от-от сурма заплаче,
жити змусить – жовторотий
фельдшер,
вигодує – мати-одиначка...
Можновладців – на Галапагоси.
Волонтери зроблять все, як треба.
Щось таке у душах відбулося,
як державі поламали ребра!..
Скоро спишуть шкурних як
колишніх...
Все, що нам потрібно в нашу еру,
винайде худенький «КПІшник»,
здужає «ботанік» з Універу...
Волонтеру глянь у теплі вічі
і відкинь замилені питання!
Де снага є – неможливий відчай.
Оптимізм – це спосіб виживання.
Викохати. Здужати. Віддати.
Освятить жагою молодою...
Те, на що не здатні депутати,
зможуть звичайнісінькі герої!
Кожен з нас в незнаній сфері –
«чайник».
Та, коли життя набрало змісту,
чи посміє «волонтер звичайний»
бути невиправним песимістом?

Людина із відкритим серцем і безмежною
співочою душею - В’ячеслав Купрієнко. Автор-
виконавець, письменник, афганець, волонтер.
Своєю творчістю заряджає позитивом,
оптимізмом, вірою та надією у краще майбутнє

В'ячеслав Купрієнко поділився з нами своїм баченням
сьогодення і заспівав пісню "Олеженька", яка
присвячена загиблому воїну-прикордоннику Олегові
Сороченку, що в числі чотирьох прикордонників загинув
25 серпня під час бою на заставі "Красна Талівка". Вічна
пам'ять героям!

Патріотичним духом огорнула
творчість журналіста і поетеси -
Марини Курапцевої. Виступ
цієї молодої тендітної дівчини
змусив кожного присутнього
відчути біль і переживання
людей, вимушених залишити
рідну домівку на окупованій
території. Але незважаючи на
це, вона не втратила вміння
дарувати людям частинку свого
серця, зачаровувати своїм
поетичним талантом.

Мама, знаешь…
Край замаран войной, что грязью...
Я все ночи молюсь и дни:
"Хрупкой нитью мобильной связи,
Добрый Отче, соедини,
с теми, кто за чертою ада,
с теми, кто испытал огонь..."
Сердце бредит отцовским садом,
рвется в тишь, где семья и дом.
Мама, знаешь, вот этим летом,
когда первый гремел обстрел,
вспышкой взрывов рассвет расцветив, -
каждый заново повзрослел...
Мама, знаешь, я верю, стоит
потерпеть - все пройдет, как сон.
И, на отчем пороге стоя,
поцелую твою ладонь.
Марина Сухотеплова

Поет із Донеччини, Ігор Рубцов, став
безпосереднім очевидцем страшних подій на
сході нашої країни,і як ніхто може передати
емоції та переживання людей, які не скорилися
нав’язаним обставинам та залишилися
справжніми носіями української культури,
незламного духу нації.

ДВІ БИТВИ ЗА ОДИН ПОЛІТ
Аеродром "Кабул". Весна.
Хвилини відпочинку.
Мулли молитва голосна
Вривається в будинки.
Службове рондо до кінця
Вже добіга помалу.
Нема ні звіра, ні ловця...
Війни - як не бувало.
Я так любив хвилини ці.
У вишині - ні хмари.
Ширяють тільки горобці,
Та вертольотів пара.
Та що-ж один так низько йде?..
Неначе п'яний тоне.
Його ведучий вже онде,-
По смузі вітер гонить.
І я примружився на мить:
(О! Як же сонце сяє!)
Та він... поранений летить.
Шасі в нього немає.
Турбін розстріляних виття,
Машина вередує.
Такий політ на все життя
Кошмари гарантує.
Пілоти, начебто, не з тих,
Кого не любить небо.
Двигун дотягне до своїх,
Та ще ж і сісти треба.
Вже майже скінчився політ,-
Страшний вояж у гори,
Тепер спирався вертоліт
Лише на дві опори.
Лягає зраненим бортом,
Неначе спати буде.
Не можна! Бо черкне гвинтом -
Розтрощить за секунди.
Із пекла вирвався, вцілів,
Не впав під лезо бритви.
Тепер триває на землі
За їх спасіння битва.
Для когось - гори у красі,
Комусь - весна столична,
Комусь - життя на терези
Покладено публічно.
Несли усе: важке, тверде,
Під "хворий" бік мостили.
Готово! Більше не веде.
Саджайте гвинтокрила.
І знову тиша, і весна,
Та горобці на лузі.
Не вірилось, що йде війна, -
Та ось вона, на смузі.
Мені, як свідкові, щемить,
Хоч я там був стороннім:
Саджали хлопці вертоліт
На плечі і долоні.

Тоді, коли кожен українець
запалить у своїй душі вогник
патріота, весь народ понесе
його у своїй дорозі. Відданість
кожного з нас, любов до
ближнього і до країни, зроблять
нашу державу ще сильнішою,
змужнілою і незалежною.

Усіх, хто переймається долею своєї
країни, хто через творчі засоби бажає
донести до слухачів, глядачів ідею про
єдність української нації, нескореність і
миролюбність, а також спонукає до
жертовності на користь тих, хто став на
захист України, бібліотека на Кавказькій
запрошує до співпраці.

Виконавець: Палій О.Ю.
Шаблон: Фокіна Л.П.
Фон:http://imgfotki.yandex.ru/get/6715/112424586.7b6/0_c0177_f75d388f_XL.jpg

геном українця

Recommended

Recommended

More Related Content

What's hot

What's hot (20)

Viewers also liked

Viewers also liked (10)

геном українця