Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Авангардизм. Літературні течії авангардизму. Презентація

Завантажити http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/prezentaciji/11_klas/avangardizm_literaturni_naprjami_avangardizmu_prezentacija/47-1-0-818

  • Login to see the comments

  • Be the first to like this

Авангардизм. Літературні течії авангардизму. Презентація

  1. 1. Авангардизм (передова гвардія) – крайнє відгалуження модернізму; сукупність напрямків у мистецтві і літературі, які повністю поривають з існуючими традиціями і нормами. Течії авангардизму: футуризм, експресіонізм, сюрреалізм, абсурдизм, конструктивізм, дадаїзм, енвайронмент, хепенінг.
  2. 2. (від італ. futurismo та лат. futurum — майбутнє). Авангардний напрям у літературі й мистецтві, що розвинувся на поч. XX ст. здебільшого в Італії та Росії й обстоював крайній формалізм, пропагував культ індивідуалізму, відкидав загальноприйняті мовні та поетично-мистецькі норми. Представники: Марінетті, Маяковський, Пастернак.
  3. 3. К.Едшмід Г.Тракль (від франц. expression - вираження, виразність) — течія авангардизму, що сформувалася в Німеччині на поч. ХХ ст. Першим вжив термін "експресіонізм" у 1911 р. засновник журналу "Буря" X.Вальден. Теоретиками експресіонізму були Курт Пінтус і Казимир Едшмід. Риси експресіонізму: загострення трагічного світосприйняття, художні утопії, елітарність, мистецтво відображає свідомість людини і внутрішні переживання та емоції. Експресіоністи прагнули показати людину та весь земний світ такими, якими вони є в дійсності, неприкрашеними і розбитими на різні протиріччя, висвітлити глибинну сутність буття, заховану за її поверхнею, піднести у видимість невидиме. К.Едшмід: «Весь простір митця-експресіоніста стає видінням. У нього не погляд — у нього бачення. Він не описує — він співпереживає. Він не відображує — він зображає. Він не бере — він шукає» К.Пінтус Відомі об'єднання: "Міст" (Е.Гаккель, Е.А.Кірхнер, М.Пехштайн), "Синій вершник" (Ф. Марк, В. Кандинський, А.Макке), "Штурм" (О.Кокошка). Представники: Ґ.Гейм, Й.Бехер, Г.Тракль, Г.Бенн, Ф.Верфель, Я.Ван-Годдис, К. Едшмід, Л. Франк, Г.Мейрінк.
  4. 4. (надреалізм)— літературний і мистецький напрям, що виник після Першої світової війни, головним чином у Франції. Мета сюрреалістів – відкрити новий шлях звільнення мистецтва від дійсності через сферу «надреального», підсвідомого. У мистецтві й літературі сюрреалізму поєдналися речі й несподівані образи, парадоксальні, контрастні і часто безглузді Представники: Ґійом Аполлінер, Луї Арагон, Поль Елюар, Андре Бретон, Пабло Пікассо, Рене Магрит, Сальвадор Далі, Леонора Керрінгтон.
  5. 5. - система поглядів, яка стверджує, що всі намагання людини пізнати сенс життя марні з огляду на те, що такого сенсу не існує (принаймні для людства). Умовна назва художніх творів (романів, п’єс), що змальовують життя у вигляді хаотичного нагромадження випадковостей, безглуздих, на перший погляд, ситуацій (творчість Е. Іонеско, С. Беккета, окремі твори Ж.-П. Сартра, А. Камю). Підкреслений алогізм, ірраціоналізм у вчинках персонажів, мозаїчна композиція творів, гротеск і буфонада у засобах їх творення – характерні прикмети такого мистецтва.
  6. 6. Конструктивізм (лат. constructio — побудова) — одна із течій авангардизму, що виникла на поч. XX ст., що пропагувала критерії доцільності, економності, лаконічності формотворчих засобів, спрощення та схематизацію естетичних чинників під кутом зору утилітарних (виробничих) інтересів. Конструктивізм виявив себе у німецькій літературі «нової діловитості» (Е.М.Ремарк, А.Цвейг, А.Дьоблін), в середовищі ЛЦК (Літературного центру конструктивістів) у Росії, де висувалися вимоги «організації речей смислом», тобто дотримання смислового навантаження на одиницю літературного матеріалу, локального принципу та прозаїзації поезії (К. Зелінський, Ілля Сельвінський)
  7. 7. (франц. dadaіsme від dada — дитячий дерев'яний коник; незв'язний дитячий лепет) — авангардистська літературна течія (1914— 1924 pp.), яка виникла в Швейцарії, прихильники якої стверджують, що алогізм є основою творчості. Засновник — Трістан Тцара. Головним принципом дадаїстів була настанова на створення зразків «антимистецтва». Спираючись на алогізм, безглуздий набір слів та звуків, дадаїсти створюють свій специфічний світ — світ словотворчих трюків, гри, містифікації, що викриває нісенітність буття. Характерні риси дадаїзму - нігілізм, примітивізм, антиестетизм. Одним із найважливіших художніх відкриттів дадаїстів був колаж. Колаж (від франц. collage - букв, наклеювання) - це включення за допомогою монтажу в твори літератури, театру, кіно, живопису, музики різностильових об'єктів або тем для посилення естетичного ефекту.
  8. 8. (анг. environment — оточення) — модифікація сюрреалізму американськими модерністами, які намагалися поєднати реальні і фантастичні деталі. Енвайронмент виник на поч. ХХ ст. та був відроджений наприкінці 1950-х завдяки Алану Капроу, Едварду Кейнґольцу, Роберту Раушенбергу, Джозефу Бойсу, Янісу Кунелісу. У 1970-х ним займалися Тоні Оуслер, Ребекка Горн, Брачо Дімітрієвіч. У реальному середовищі вони шукали простір для гри, учасниками якої мали бути випадкові глядачі.
  9. 9. Хепенінг (анг. happening — випадок, подія) — різновид мистецтва дії, "тотального театру". Хепінінги влаштовували вистави в громадських місцях, на вулиці з метою перетворення публіки на співучасників "творчого процесу". Хепінінги мали здебільшого сатиричний, брутальний характер. Постав він як форма авангардистського (тотального) театру у Нью-Йорку (1957). Відлік історії хепенінгу ведуть від акції композитора Джона Кейджа, який створив музичну п'єсу «П'ять хвилин тридцять три секунди. Тиша». Протягом 5 хвилин піаніст сидить за фортепіано, не граючи на інструменті. В певний момент присутні, не витримуючи очікування, починають якось реагувати на те, що відбувається (точніше — не відбувається) на сцені, і епіцентр подій перемішується в зал. Термін «хепенінг» запропонований Аланом Капроу. У 1959 р. Алан Капроу в галереї Рейбен у Нью-Йорку поставив виставу під назвою «Вісімнадцять хепенінгів у шести частинах». На сцені з великими конструкціями замість декорацій, з пластичними об'єктами замість традиційної скульптури і з полотнами, оббризканими фарбою виконувалися хореографічні композиції, читалися монологи. При цьому актори намагалися спровокувати глядачів на який-небудь виступ. У хепенінзі чітко проявилася тенденція авангардизму до розмивання меж не тільки між окремими мистецтвами (літературою, малярством, музикою, театром), а й між мистецтвом та дійсністю, втілення уявлень про процесуальний характер художньої діяльності, про перевагу творчого акту над його результатом. Хепенінг має своє коріння і в фольклорних дійствах (зокрема у дійствах сміхової культури), кожен учасник яких може бути водночас глядачем, актором, сценаристом, і в середньовічних мандрівних театрах, маскарадах, фестивалях.
  10. 10. ♦Схарактеризуйте особливості розвитку західної лірики у пер. пол. XX ст. ♦Що таке авангардизм? Чи можна, на вашу думку, вважати, що він насправді є «передовим загоном» мистецтва? ♦Схарактеризуйте особливості естетики експресіонізму; ♦Що було характерним для творчої програми дадаїстів? ♦На які принципи спиралися сюрреалісти? ♦Як реалізовувалася настанова на створення «нового мистецтва» в естетичній платформі футуристів? ♦На яких принципах ґрунтувалася естетика «імажизму»? ♦Що таке «неокласицизм»? ♦Які риси притаманні естетиці «герметизму»?

×