Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Відомий та невідомий Борис Грінченко Щекатунова Г.Д.

103 views

Published on

Життя та творчість Бориса Грінченка

Published in: Education
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

Відомий та невідомий Борис Грінченко Щекатунова Г.Д.

  1. 1. Його багатогранна діяльність була спрямована на формування української нації і становлення Української держави. Великим Просвітителем ввійшов він в історію України Грінченко Борис Дмитрович (1863 – 1910) – український письменник (поет, прозаїк, публіцист, перекладач, літературознавець, драматург), фольклорист, етнограф, мовознавець, лексикограф, видавець народопросвітніх книг і редактор першої щоденної загальноукраїнської газети «Громадська Думка», організатор товариства «Просвіта», педагог і громадський діяч
  2. 2.  Народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, у дворянській родині з глибоким козацьким корінням та літературними зв’язками «Більше працював, ніж жив»(М. Чернявський)  Борис Грінченко - педагог учителював у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини. Роботу поєднував із фольклорно-етнографічною, культурологічною, науковою та лінгвістичною діяльністю.  Протягом життя втілював ідею створення національної школи. Він зробив вагомий внесок у справу систематизації української народної просвіти, визначив наукові підходи щодо організації шкільного навчання, закладав основи української педагогіки.
  3. 3. Основні праці Б. Грінченка Автор близько 50 оповідань («Чудова дівчина», 1884; «Екзамен», 1884; «Без хліба» 1884; «Сама, зовсім сама», 1885; «Олеся» 1890; «Украла» 1891; «Дзвоник», 1897 та ін.); повістей («Сонячний промінь», 1890; «На розпутті», 1891; «Серед темної ночі» 1900; «Під тихими вербами» , 1901); збірок поезії («Пісні Василя Чайченка», 1884; «Під сільською стріхою», 1886; «Під хмарним небом», 1893 та ін.). Історичній темі присвячені драми: «Серед бурі» (1897), «Степовий гість» (1897), «Ясні зорі» (1884— 1900). Літературну діяльність розпочав у 80-х роках XIX ст. Чисельні праці Б. Грінченка окреслюють коло наукових інтересів ученого. Вершиною його праці є чотиритомне видання «Словарь української мови» (1907 – 1909 рр.)
  4. 4. Борис Грінченко і Університет  1993 р. – Київському міжрегіональному інституту удосконалення вчителів повернено ім’я Б.Д.Грінченка.  В Університеті відбуваються щорічні Грінченківські читання «Борис Грінченко – відомий і невідомий».  2008 р. – рік 145-ї річниці з дня народження Б. Грінченка – визначено Роком Б. Грінченка в Університеті. До річниці розроблено нагрудний знак із його барельєфом «За особистий внесок у розвиток Університету» та запроваджено іменну стипендію найкращим студентам.  У 2010 р. до сторіччя з дня смерті Б. Грінченка в Університеті відкрито Музей його імені.  У 2011 році до 20-ї річниці незалежності України в Києві було споруджено пам'ятник Борисові Грінченку, збудований коштом викладачів та студентів Київського університету імені Бориса Грінченка та освітян столиці за підтримки Київської міської державної адміністрації.
  5. 5.  Біографічно-літературний портал «Грінченко-онлайн» містить результати досліджень про життя та творчість Бориса Дмитровича, а також найповнішу в інтернеті бібліотеку його творів, унікальність котрої полягає в наявності хронологічного категоризатора за періодами художньої діяльності автора. Ресурс був розроблений студентами-інформатиками, які посіли з ним І місце на Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Борис Грінченко очима студентів ХХІ століття».
  6. 6. Університет розпочав видавати багатотомне зібрання творів Б. Грінченка (керівник проекту, голова редакційної ради Огнев’юк В.О., ректор Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор філософських наук, професор, академік НАПН України) У грудні 2013 року видавництво Університету випустило перший том «Педагогічна спадщина» Бориса Грінченка, підготовлений співробітниками НДЛ грінченкознавства
  7. 7. У 1-ій книзі «Педагогічна спадщина» подано праці Бориса Грінченка «Популярні книжки», «Жан Масе», «Народня школа на Україні», «Періодичне видання для дітей», «Яка тепер народня школа на Вкраїні», що є програмними в його педагогічній діяльності і основоположними в сучасній педагогіці. Ці статті вперше з’явилися на сторінках галицьких часописів «Житє і слово», «Зоря», «Правда», «Учитель» у 1891– 1892 рр.
  8. 8. До 2-ої книги увійшли педагогічні праці Бориса Грінченка, опубліковані у київській пресі «Громадська думка», «Рада», «Нова Громада» («Народні вчителі і вкраїнська школа», «Якої нам треба школи», «Братства і просвітна справа на Вкраїні за польського панування до Б. Хмельницького», «Перед широким світом»). Де тільки було можливо, письменник уміщував свої праці про школу, дітей, учителів, заглиблюючись у безліч соціальних проблем. На сторінках названих журналів він започаткував широку розмову-дискусію про українську школу, народнопросвітню справу, єдину, соборну норму літературної мови та її утвердження через освітні заклади в обох частинах України
  9. 9.  Борис Грінченко виступав і в тогочасній російській пресі («Санкт-Петербургские Ведомости», «Русское Богатсво», «Русская мысль») з гострими публіцистичними статтями «Зачем?», «На беспросветном пути» У журналі «Русский начальный учитель» двадцятилітній педагог опублікував одну з перших статей «Змиевские педагогические курсы» (1883 р.). У ній автор розповів про роботу вчительських курсів. Стаття цікава з погляду історії педагогіки – організації підвищення кваліфікації тогочасних українських учителів
  10. 10.  Пізніше, працюючи на посаді завідувача відділу народної просвіти Чернігівського губернського земства, у підготовлених доповідях Борис Грінченко постійно ставить питання про створення сільських, учительських, учнівських бібліотек та земських книжкових складів. Він домагався, щоб у кожній бібліотеці «…було усе, що треба для такої початкової загальної просвіти, од котрої можна було б перейти до просвіти вищої». У зв’язку з цим письменник опублікував у «Земському збірнику Чернігівської губернії» праці: «Народные учителя как сельские хозяева», «Доклад губернской управы о содействии губернского земства повсеместному открытию народных школ», «Отчет Черниговской губернской земской управы по народному образованию за 1896 г.» та ін.
  11. 11. Великого значення Борис Грінченко надавав не тільки книзі, а й народному театру як важливим чинникам освіти. Він провів перше соціологічне дослідження про народні читання, вплив книги на сільського читача, яке описав у праці «Перед широким світом». На посаді земця в Чернігові Борис Грінченко велику увагу приділяв організації народних труп. Своє дослідження освітньої ролі театру вмістив у статті «Народные спектакли». Друга книга «Педагогічної спадщини» містить також малознані статті письменика, опубліковані ним у київських часописах Книги цінні тим, що в них уперше зібрані педагогічні праці Бориса Грінченка. Значна частина їх не перевидавалася з часу їх першої публікації і подана упорядниками за першодруком та архівними матеріалами. Видання стане джерельною базою для досліджень істориків освіти і педагогіки в Україні
  12. 12. 9 грудня 2014 року в рамках Грінченківської декади та Дня Університету проведені VII щорічні Грінченківські читання «Борис Грінченко – відомий і невідомий», на яких і відбулася презентація видання «Б. Грінченко «Народопросвітня спадщина. Книга 1» багатотомного зібрання творів Бориса Дмитровича Грінченка (керівник проекту, голова редакційної ради Огнев’юк В.О., ректор Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор філософських наук, професор, академік НАПН України)
  13. 13. Написані Б. Грінченком статті про народопросвітні книги були настільки актуальними, що збурювали суспільну думку, не залишали байдужими нікого. Відгуки на народопросвітні видання Б.Грінченка, історія та хронологія їх написання подані упорядниками в примітках, що становлять важливу джерельну базу для дослідників. У виданні є твори, що публікуються вперше за автографом Б.Грінченка. Це книга «Новий світ. Оповідання про Христофора Колумба» (за життя Б.Грінченка цензура його так і не пропустила до друку) та незакінчену статтю «Товариство «Просвіта» в Києві»
  14. 14. До презентованої книги ввійшли твори про природу («Грім і блискавка», «Про мінерали»), про землі і народи («Фінляндія і Сахара», «Про пустині», «Робінзон. Оповідання про те, як один чоловік по чужих краях мандрував і як він сам на острові серед моря жив», «Серед Крижаного моря»), про історію («Як жив український народ (Коротка історія України)», «Оповідання з української старовини. Київська держава і татарське лихоліття», «Іван Виговський. Його життя і діла», «Князь Ігор (Оповідання по «Слову про полк Ігорів»)», «Де ми і скільки нас»)
  15. 15.  22 серпня 2011 року в Києві було відкрито пам'ятник Борисові Грінченку (скульптор — Микола Обезюк, архітектор — Микола Босенко)  Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка щороку відзначає Премією імені Бориса Грінченка учених, просвітян, громадських і політичних діячів, які зробили значний внесок у розбудову незалежної України, утвердження державної української мови, розвиток національної культури, відродження історичної пам'яті, формування національної свідомості та піднесення духовності й добробуту українського народу, просвітницьку і подвижницьку діяльність в ім'я України 4 липня 2012 року українським Парламентом було ухвалено Постанову «Про відзначення 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка»  22 листопада 2013 року Національним банком України введено в обіг пам'ятну ювілейну монету «Борис Грінченко» номіналом 2 гривні Пам'ять Пішов Б. Грінченко у вічність на 47-му році життя 6 травня 1910 р. Його поховано в Києві на Байковому кладовищі. Науково-педагогічний колектив і студенти Університету доглядають його могилу
  16. 16. Дякую за увагу!!!

×