Skip to main content
UploadLanguage (EN)Support
BusinessMobileSocial MediaMarketingTechnologyArt & PhotosCareerDesignEducationPresentations & Public SpeakingGovernment & NonprofitHealthcareInternetLawLeadership & ManagementAutomotiveEngineeringSoftwareRecruiting & HRRetailSalesServicesScienceSmall Business & EntrepreneurshipFoodEnvironmentEconomy & FinanceData & AnalyticsInvestor RelationsSportsSpiritualNews & PoliticsTravelSelf ImprovementReal EstateEntertainment & HumorHealth & MedicineDevices & HardwareLifestyle
Uploaded byUIFuture
1,820 views

Угорщина в умовах кризи світового порядку

Угорсько-український конфлікт, який розгортається протягом останнього року – симптом руйнації старої системи та продукт внутрішньо-угорських і регіональних політичних змін у Східній Європі. Намагаючись розширити свою зону впливу навколо «споконвічно угорських земель», офіційний Будапешт переслідує декілька цілей: 1. Створити на цих територіях замкнуті освітньо-культурні автономії на базі угорськомовної меншості, тим самим забезпечуючи потік трудових ресурсів до себе; 2. Розширити свій вплив на угорців закордоном для посилення власних електоральних позицій; 3. Привертання уваги до себе з тим, щоб зблизитися зі Сполученими Штатами, залучивши їх як посередника на переговорах, а також встановивши особистий контакт між Віктором Орбаном і Дональдом Трампом; 4. «Прокачати» свої позиції у Східній Європі у межах регіональної ідеологічної війни з Євросоюзом і ліберальними елітами. Про те, що стоїть за нинішньою поведінкою Будапешта, до яких дій має вдатись уряд України, поговоримо під час презентації.

News & Politics◦
Downloaded 10 times
СВІТОВОГО ПОРЯДКУ ІСТОРІЯ, ДЕМОГРАФІЯ, НАЦІОНАЛІЗМ І МАЙБУТНЄ ЄС ІЛІЯ КУСА УГОРЩИНА В УМОВАХ КРИЗИ
Український інститут майбутнього – це незалежний аналітичний центр, який: • прогнозує зміни та моделює можливі сценарії розвитку подій в Україні; • надає компетентну оцінку українським подіям; • формулює конкретні рекомендації до дій; • пропонує ефективні рішення; • пропонує майданчик для дискусій на актуальні теми. Є спільним проектом представників українського бізнесу, політики та громадського сектору. Заснований влітку 2016 року.
ЗМІСТ ДОНАЛЬД ТРАМП І КРИЗА СВІТОВОГО ПОРЯДКУ БИТВА ЗА ЄВРОПУ: УГОРЩИНА В КОНТЕКСТІ ПРОТИСТОЯННЯ З БРЮССЕЛЕМ ВЕЛИКА УГОРЩИНА 2.0: ПРАВИЙ РОЗВОРОТ ВІКТОРА ОРБАНА ВІЙНА ОРБАНА: ЗАКАРПАТСЬКИЙ ФРОНТ УГОРЩИНИ УГОРСЬКО-УКРАЇНСЬКА КРИЗА: МОДЕЛЬ ПОВЕДІНКИ ОБОХ СТОРІН ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК
УГОРЩИНАВУМОВАХКРИЗИСВІТОВОГОПОРЯДКУ смислового простору Євросоюзу, а також з кризою глобальної безпеки. Руйнація старої світової системи під тиском нових глобальних викликів і кризи її фундаментальних інститутів зумовлює ті зміни, на які йде Будапешт у своїй внутрішній та зовнішній політиці. Відтак, надзвичайно важливим видається аналіз ситуації довкола самої Угорщини та її політичних трансформацій, що штовхають Будапешт на більш реакційну поведінку щодо своїх сусідів, а також ескалації протистояння з Брюсселем. Одним з перших і найважливіших рівнів аналізу ситуації в Угорщині – зміни глобального характеру, пов`язані зі становленням нового світового порядку та процесами, що відбуваються у де-факто домінуючій країні у цій міжнародній системі – Сполучених Штатах. Здавалося, події, які відбуваються так далеко за океаном, мали визначальне значення на політичні процеси в усій Східній Європі, особливо в Угорщині. 03 Протистояння Угорщини та України навколо Закарпаття, яке драматично вибухнуло взаємними депортаціями дипломатів і образами на адресу один одного, знову породило велику кількість дискусій навколо політики угорського прем` єр-міністра Віктора Орбана. Україна стала одним з останніх «пострілів» Угорщини в умовах радикальних змін всередині країни та правого розвороту будапештських еліт, який розпочався після перемоги правлячої партії «Фідес» на останніх виборах навесні 2018 року. Конфлікт між Угорщиною і Україною – один з багатьох аспектів нової політики прем`єр-міністра Віктора Орбана, набагато більш реакційної, сміливої і конфронтаційної, аніж раніше. Це симптом процесів ширшого регіонального та глобального рівнів, пов`язаного не лише з внутрішніми процесами в Угорщині, але й зі змінами регіонального балансу сил, загостренням боротьби між різними інституційними платформами, які претендують на зміну самого
UIFUTURE.ORG ДОНАЛЬД ТРАМП І КРИЗА СВІТОВОГО ПОРЯДКУ 04 ною поколінь, міграційним тиском Глобального Півдня, кризою демократії і самої ліберальної ідеології через становлення нового науково-тех- нологічного укладу разом зі зростанням конфлік- тогенності інших регіонів. Скорочення стратегічних ресурсів, зміни образу життя людини (моди, біоритму, способу мислення, каналів комунікації, джерел інформації тощо), масова міграція народів з півдня на північ, кліматичні зміни, поява нових професій і зникнен- ня старих, старіння одних націй і перенаселення інших, загострення боротьби за ресурси, яких стає все менше – все це б`є по світовій архітектурі безпеки та існуючим соціальним моделям багатьох держав. У свою чергу, ці зміни несуть з собою трансформацію самої політичної думки та електоральних симпатій населення. У таких склад- них і кризових умовах люди починають шукати нових лідерів, які будуть здатні протистояти загро- зам, подолати негативні наслідки четвертої техно- логічної революції і як справжні капітани корабля, вивести свої нації з жахливого шторму становлен- ня нової світової системи. Для багатьох країн однією з основоположних мотивацій на найближчі роки стало пережити ці «темні часи» та вийти з них, зберігши власну цілісність, економічні позиції, рівень технологічно- го розвитку та демографічний портрет. А це вима- гає оновлення політичного керівництва, адже старі переважно ліберальні правлячі кола, що багато років утримували напівсонний блаженний статус-кво стабільності та постійного росту, не здатні вести країну у часи перманентної кризи і переформатування усієї системи. Обрання у 2016 році президентом США Дональ- да Трампа та прихід його команди до Білого Дому ознаменував початок справжнього здвигу у світо- вій політиці. Те, що назвали згодом «ефектом Трампа», ураганом пронеслося Європою та Азією, призвівши до піднесення націонал-популістів і консерваторів. Хоча почалося це ще до приходу Трампа до Овального кабінету, але його обрання підвело риску під усім цим процесом і стало «пер- линою у короні». Адже Сполучені Штати – наймо- гутніша держава на планеті, яка задає тон і моду практично усьому світові – відтепер очолюється людиною, яка плекає відверто анти-ліберальні, анти-глобалістські, протекціоністські та певною мірою ізоляціоністські ідеї – все, що суперечить ідеологічному фундаменту, здавалося, монолітного і міцного ліберального світового порядку. Перемога Дональда Трампа та його ідеологіч- ної платформи, багато в чому підтримуваної альтер-правими та виплеканої його головним стратегом Стівеном Бенноном, надихнула правих популістів і націоналістів у Європі. Вони розцінили обрання Трампа як тріумф ідей трампізму-бенно- нізму, найбільшу перемогу правих проти глобаль- ної ліберальної ідеології, яка протягом багатьох років домінує на континенті. Здавалося, що відте- пер їй завдано по справжньому критичного удару. А оскільки ліберальна ідеологія з її старими тради- ційними інститутами є фундаментом повоєнного світового порядку, то удар цей прийшовся і по самій світовій системі. Вибори у Сполучених Штатах відбувалося у часи, коли світ переживав глобальні трансформа- ції, пов’язані з демографічними змінами, перемі- ДОНАЛЬД ТРАМП І КРИЗА СВІТОВОГО ПОРЯДКУ
УГОРЩИНАВУМОВАХКРИЗИСВІТОВОГОПОРЯДКУ цілих народів. Оскільки передовою країною, на майданчиках якої переважно й точилися такі дискусії, були США, обрання Дональда Трампа та запуск його політики, спрямованої на захист внутрішнього ринку та послаблення наднаціо- нальних структур, став неначе ознакою перемоги одних і поразки інших. Для європейських правих Дональд Трамп став тим прапороносцем, який змусив їх повірити у свої сили і вивів зі стану напівсну, демонструючи, що домінуючий лібераль- ний дискурс ослаб, а значить – став уразливим. Партія Незалежності Об`єднаного Королівства (UKIP) у Британії на чолі з епатажним Найджелом Фараджем стали локомотивом, який через усю Західну Європу ніс ідеї трампізму-беннонізму. Для Європи подією, яка сколихнула її політичні еліти, став сумнозвісний референдум про вихід Великої Британії з Євросоюзу. Він засвідчив перемогу правих сил і кризу єдиного європейського проек- ту, давши по ЄС першу тріщину, яку згодом згаду- ватимуть за будь-якої нагоди як демонстрацію «падіння ЄС». Особливо популярним це стало серед правих націоналістів і євроскептиків, а також усіх, хто хотів насолити чиновникам Брюс- селя. Серед бажаючих був і прем`єр-міністр Угорщини Віктора Орбан, який вирішив стати Найджелом Фараджем Східної Європи. 05 Суспільство почало шукати вождя і воєначаль- ника, який поведе їх напролом. Тому на зміну парламентській демократії прийшов політичний трайбалізм. Це призвело до персоніфікації політи- ки та пошуку населенням простих рішень для складних проблем, а це сприятливий грунт для популістів. Як результат, європейська політика почала стрімко зміщуватися вправо та обростати популістським тлом. Цей глобальний контекст багато в чому й сприяв перемозі Дональда Трампа, а ще до нього зумовив початок піднесення правих сил у Європі, наприклад у Польщі в 2015 році. Власне, через ці трансформації і розпочалася криза у Європей- ському Союзі. Після низки електоральних перемог правих у Європі у 2016-2017 роках на континенті розпочала- ся затята боротьба між традиційними старими ліберальними елітами та прихильниками анти-гло- балістських націонал-популістських сил. Останні багато в чому надихалися прикладом діяльності у США Дональда Трампа з його жорсткою, агресив- ною політикою «Америка понад усе!». Боротьба ця чітко віддзеркалювала загально- світову дискусію між тими, хто вважав, що світ має рухатися у світле ліволіберальне майбутнє, і тими, хто вважав таке майбутнє загрозою для держав і
UIFUTURE.ORG БИТВА ЗА ЄВРОПУ 06 балізм, анти-імміграційна та націоналістична риторика стали для правих механізмом самозахи- сту від глобалізації та ліберальної ідеології, які були зброєю у руках старих еліт. Історичний ревізі- онізм і націонал-популізм з євроскептичним присмаком стали для цих політиків одночасно мечем для наступу та щитом для захисту і пролон- гації власного політичного життя. Відтак, зіткнення між цими двома світами навколо питань міграції, безпеки та фінансів були неминучими. Міграційна криза 2014-2015 років прискорила відцентрові тенденції у ЄС і загострила протисто- яння. Усі внутрішні соціально-політичні розбіжно- сті між різними країнами одразу ж вилилися на поверхність, щойно прийшов час конкретних дій. Відтак, тріщини одразу ж намітилися між північчю і півднем, а також мі заходом і сходом. Питання міграції стало найтяжчим випробуванням для цілісності та внутрішньої стабільності ЄС, адже стало лакмусовим папірцем для країн-членів щодо їхньої прихильності основоположним цінно- стям і принципам Союзу, чимало з яких перегуку- ються з основами ліберальною ідеології. Для багатьох країн неприйняття міграційної політики ЄС стало не просто питанням розподілу грошей, але і таким собі протестом проти ліберального характеру європейських інституцій. Найвиразнішим цей протест проти Брюсселю, його ідеологічної платформи та планів реформу- вання ЄС став у Східній Європі. Для тамтешніх еліт міграційна політика єврочиновників, заточена під верховенство права та тотальний лібералізм система, а також спроби Брюсселя підпорядкува- ти собі національні парламенти викликали відразу У самому Євросоюзі усвідомлювали, що у таких умовах необхідно реформувати інтеграційне об`єднання, щоб адаптуватися під нові світові соціально-політичні та економічні реалії, інакше європейський проект довго не проживе. Закон- сервованість європейських традиційних інститутів, криза соціальних систем та фіскальна криза Єврозони змусили чиновників у Брюсселі перегля- дати структуру інституцій і принципи їхнього функ- ціонування. Одна з основних мотивацій Євросоюзу в умовах становлення нового технологічного укладу та світового порядку полягає у збереженні свого статусу і рівня життя населення. Досягти цього можна шляхом збереження цілісності ЄС, стабілізації регіональної системи та утриманням регіону в інноваційному ядрі. Головна умова, яка дозволить зробити це – реформування ЄС. Однак у кожної країни ЄС свої плани щодо цього. Частина держав-членів на чолі з Францією і Німеччиною виступили за посилення наднаціо- нальних інститутів і цементування власного танде- му як ядра подальшого розвитку ЄС. Офіційний Брюссель просуває ідею подальшої «брюсселіза- ції» Союзу аж до формування єдиної армії, розві- дувальних і фінансових структур. Інша частина держав-членів, очолювана Польщею і Угорщиною, виступили за послаблення наднаціональних структур і передачу частини повноважень націо- нальним парламентам. Так само як для Дональда Трампа традиційний вашингтонський істеблішмент, для правих євроскептиків у Європі брюссельська бюрократія і традиційні післявоєнні еліти уособлювали все те, що вони ненавиділи та зневажали. Анти-глоба- БИТВА ЗА ЄВРОПУ: УГОРЩИНА В КОНТЕКСТІ ПРОТИСТОЯННЯ З БРЮССЕЛЕМ
УГОРЩИНАВУМОВАХКРИЗИСВІТОВОГОПОРЯДКУ А ремарки Трампа у ході його передвиборчої кампанії подобалися багатьом консервативним полякам, угорцям, румунам, прибалтам і навіть росіянам. Ставлення до Трампа і зумовило одну з головних ліній протистояння між заходом і сходом усередині ЄС. Втім, відцентрові тенденції у ЄС на його східно- му фланзі не стали наслідком винятково «ефекту Трампа». На ситуацію вплинули і місцеві регіо- нальні особливості історії та культури. Революційні події, які охопили Східну Європу у 1987-1991 роках і дозволили звільнитися від радянського панування, і заклали ту бомбу, яка вибухнула націонал-попу- лізмом у нинішні роки. Після падіння соціалістич- ного табору, значна частина східноєвропейських лібералів одразу ж виїхала до Західної Європи та США, які уособлювали той утопічний світ лібераль- ної демократії, у якому ці люди бажали жити. Ті, що лишилися, мали дещо простіші побажання: просто жити «нормально» і «добре». Для когось ці слова можуть здатися якимось применшенням значення подій тих років, але насправді нам притаманно аналізувати їх через призму обмеженої групи інтелектуалів-лібералів, які стояли біля витоків революцій, а не простого люду, частина якого взагалі не особливо раділа падінню СРСР. Відповідно, поки економіка зростала, а Євро- союз міг підтримувати молоді посткомуністичні демократії, ситуація лишалася стабільною, а націо- нал-популісти були у меншості. Втім, щойно вдарила криза, а Західна Європа занурилася у власні проблеми, ідентичність східних європейців дала про себе знати, а західноєвропейський політичний наратив зіткнувся з примітивною посткомуністичною реальністю: люди голосують не за ліберальну демократію західноєвропейсько- го зразка, а за те, щоб жити «добре» і «нормаль- но», нехай навіть за правих популістів. 07 у частини східноєвропейських політиків, особливо тих, які мали власні амбіції та плани щодо подаль- шого розвитку країни. Західноєвропейська ідеологічна платформа наштовхнулася на грубішу та певною мірою анти-ліберальну культурно-мен- тальну спадщину Східної Європи. Більш консерва- тивні суспільства не завжди сприймали диктат брюссельських еліт, а також схиляються до збере- ження певної свободи в ключових, як вони гадають, для себе питаннях: демографія, міграція, аборти, охорона здоров`я, внутрішня політика, історія тощо. Конфлікт між ними був неминучим. Утім, спалахнув він лише тоді, коли низка міжнародних подій похитнула віру в світле ліберальне майбутнє і у сам Європейський Союз у тому форматі, в якому він існував до цього. А ключовою з-поміж цих подій стала перемога у США Дональда Трампа. Донедавна маргінальна ідеологічна платформа, яку президент США і його команда трампліном вивели на Олімп світової політики, стала для східноєвропейських еліт додатковим стимулом у їхній боротьбі, а також важливим компонентом у становленні їхньої нової інституційної платформи. Власне, тому Східна Європа підтримувала на виборах у США Дональда Трампа, а не Хілларі Клінтон. Остання уособлювала політику лібераль- ного президента-демократа Барака Обами, який свого часу вирішив переглянути зобов`язання США з розгортання систем ПРО у Чехії та Польщі та передоручив європейські справи офіційному Брюсселю, тим самим послабивши парасольку безпеки над Східною Європою, на яку ці країни спиралися. Дональд Трамп як представник правого респу- бліканського крила і «яструб» став більш цікавою фігурою для східноєвропейських еліт, особливо для Варшави. Вони сподівалися, що з приходом Трампа інтерес США до Східної Європи як протива- ги Німеччини та стримування Росії зросте.
UIFUTURE.ORG БИТВА ЗА ЄВРОПУ 08 з його спробами навчати «правильному» життю. Є й інший фактор, який зіткнув дві Європи між собою – розпад пострадянського геополітичного регіонального балансу сил. Після 1989 року саме завдяки американсько-європейському альянсу країни Східної Європи відносно безболісно поки- нули соціалістичний табір і реінтегрувалися до великої європейської родини. Об`єднання Німеч- чини, революція у Румунії, повстання в Угорщині, вибори першого демократичного уряду в Польщі – все це відбувалося у тому числі за прямих гарантій безпеки з боку Заходу. Баланс сил був побудова- ний на американсько-європейських гарантіях і силі. Відтак, щойно Росія порушила повоєнний порядок, анексувавши Крим у 2014 році, а Дональд Трамп різко послабив свій союз з ЄС, змусивши Вибух популізму після міграційної кризи 2014-2015 років не був випадковим. Східні європей- ці, яким притаманна більша ксенофобія, обрали правих, щоб захиститися. Ті, хто плекав ліберальні ідеї – переважно молоді люди – вже давно виїхали закордон. Один мільйон поляків на момент 2016 року жили у Великій Британії. А ті, що лишилися у Польщі, віддали голоси за «Право і справедли- вість», щиро вірячи, що не побачать на своїх кордонах біженців-чужинців. Їхній вибір – це наслідок демографічного шоку після 1989 року, паніки через економічну кризу та історичних травм, заподіяних багатьом країнам Східної Європи космополітичними багатокультурними імперіями з-за кордону. Саме так частина місцево- го населення і сприймає іноді офіційний Брюссель Рівень підтримки націонал-популістів у Європі порівняно з основними економічними даними країн станом на 2016 р.
УГОРЩИНАВУМОВАХКРИЗИСВІТОВОГОПОРЯДКУ більності у світі та зростання регіональної напруги – не місце для ліберальної демократії, а тому старі еліти Східної Європи дуже швидко розтанули у вирі політичних подій 2014-2018 років. 09 засумніватися у гарантіях США по НАТО, східні європейці відреагували обранням сильніших, агресивніших політиків, які нібито здатні їх захистити у такі кризові часи. Повернення неста- власного мучеництва та самопожертви, поляки відсувають на другий план усі інші нарративи, які, на їхню думку, не мають спільного з польською історією і не є такими важливими у часи, коли необхідно посилювати саме «польськість» держа- ви. Це й призвело до конфлікту Польщі з Ізраїлем навколо питання геноциду євреїв. Холокост – частина переважно західноєвропейського істори- ко-психологічного нарративу. У країнах Східної Європи цим ідеям завжди було дещо тісно, адже тут існують свої болючі питання геноцидів і злочи- нів, пов`язаних не лише з Другою Світовою війною і нацистською Німеччиною, а і з періодом радян- ського панування. Власне, це пояснює, чому свого часу прем` єр-міністр Угорщини Віктор Орбан публічно звели- чив колишнього угорського диктатора Міклоша Хорті, назвавши його «винятковим державником». Обурлива реакція Західної Європи на це засвідчи- У таких умовах культивування анти-іммігрант- ських настроїв у купі з розкруткою мовно-історич- них і духовно-культурних питань стали для східно- європейських еліт способом висловити протест Брюсселю і мобілізувати навколо себе своїх прихильників. Першим це стало помітно у Польщі. До прикладу, грандіозний перегляд всіх виста- вок історичного музею Гданська у Польщі, який зробила правляча партія «Право і справедли- вість», з метою ще більше підкреслити героїзм і страждання поляків, дуже яскраво ілюструють вищенаведені тенденції. Звільнення директора музею, розпуск усієї наглядової ради і заміна її складу істориками, лояльними партії «PiS» - все це частина процесів, спрямованих на самозахист держави та її інституційної бази від різноманітних ворогів: глобалізації під тоталітарно-ліберальними стягами, брюссельської старої бюрократії або агресивної ревізіоністської Росії. Розкручуючи ідеї Зростання ВВП в Угорщині та її сусідів за 2014-2018 рр. -4 -3 -2 -1 0 1 2 3 4 2014 2015 2016 2017 2018 ТемпизростанняВВП(%) Угорщина Словаччина Румунія Україна Австрія Хорватія Сербія Словенія Джерело: TradingEconomics / World Bank
UIFUTURE.ORG БИТВА ЗА ЄВРОПУ 10 похід» правих сил проти Брюсселя. Відповідно, подальші внутрішньополітичні події в Угорщині були частиною цієї регіональної, певною мірою смислової війни між умовним східноєвропейським та умовним західноєвропейським блоками держав за реформування ЄС. А зв`язка з Трампом і його республіканськими союзниками слугували для Віктора Орбана подушкою, якою він прикривався у своєму протистоянні. І щоб зберігати цю подушку, Орбану необхідно підтримувати контакти зі своїм новим кумиром і натхненником. Насування нового укладу вимагало від старих лідерів або піти на політичну пенсію, або адаптуватися. Віктор Орбан нікуди йти не збирався. ла ту інформаційну та культурно-психологічну безодню, яка розділяє дві частини Європи. Для західноєвропейського блоку заяви Орбана стали жахливим виправданням злочинів нацистів і їхніх союзників, у тому числі щодо євреїв. Для Східної Європи та самої Угорщини заява трактувалося абсолютно по-іншому, позаяк будь-який лідер, який був проти Радянського Союзу і захищав угорців – це не лише суцільне зло. А тому частина населення цілком зрозуміло поставилася до слів Орбана про Хорті. Опинившись у епіцентрі ідеологічно-політич- ної, структурної боротьби за майбутнє ЄС, Угорщи- на взяла кермо на себе та очолила «хрестовий
УГОРЩИНАВУМОВАХКРИЗИСВІТОВОГОПОРЯДКУ 11 У такій ситуації утриматися при владі можливо лише, якщо задовольняти попит народу на такий рівень дискусії, позаяк це легкі інструменти для мобілізації прихильників і консолідації влади у своїх руках. Власне, прем`єр-міністр Віктор Орбан так і зробив. З легкістю, він відродив старі угорські ідеологеми початку XX століття і вийняв з шафи кілька брудних скелетів, пов`язаних з історією і релігією. Необхідність захищатися і створити самостійну інституційно-ідеологічну базу для протистояння з Брюсселем змусила угорські еліти здвинути внутрішню політику ще більше вправо і апелювати не до переважною мірою ліберальної про-демо- кратичної інтелігенції і міського населення, а до малоосвічених, провінційних мас, які набагато легше сприймають політичну риторику, базовану на історичних, ура-патріотичних і релігійних аргументах. Віктор Орбан щиро вважає, що настав його «зірковий час». Вчасно помітивши зміни, які насуваються на світ, прем`єр вирішив встигнути адаптуватися під них і виграти для своєї країни сильніші позиції у новій світо- вій системі. Досягти цього можна лише через боротьбу зі старим укладом, з яким у Орбана і так не складалися стосунки. Попри перманентні конфлікти між Будапештом і Брюсселем, відносини Угорщини зі США у часи Барака Обами також були жахливими. А прихід до влади Дональда Трампа став для нього можливістю нарешті вийти з ізоляції і позбавитися принизливого іміджу «одіозного автократа» та «фріка» з дивакуватими ідеями неліберальної демократії. Сучасна мапа розселення угорців у Європі. Зеленим позначено території, де компактно проживають угорські меншини ВЕЛИКА УГОРЩИНА 2.0: ПРАВИЙ РОЗВОРОТ ВІКТОРА ОРБАНА Джерело:LaszloSebok(2009)
UIFUTURE.ORG ВЕЛИКА УГОРЩИНА 2.0 12 боргової кризи та забезпечили їй стабільне зростання протягом наступних 8 років, стали фундаментом електорального успіху Віктора Орбана та його партії «Фідес». Він також уміло балансував різноманітні глобальні впливи: залучав китайський бізнес, обережно дружив з Росією, намагався (хоча й невдало) зблизитися з Вашингтоном. Йому вдавалося вибивати з ЄС мільйони євро дотацій, при цьому маючи перма- нентний з Брюсселем конфлікт. Унікальність феномену Віктора Орбана прояв- ляється й у тому, що з-поміж усіх правих сил, які зараз поступово захоплюють Європу, він є справжнім ветераном, адже видерся на політич- ний Олімп Будапешта ще у далекому 2010 році, коли про підйом правих ще ніхто не чув. Він зумів втриматися на посаді протягом 8 років, пережив піднесення лібералів у ЄС і дочекався, поки хвиля зміщення політики вправо не докотилася до решти Європи та, зрештою, США. Успіхи в еконо- мічній політиці, які дозволили вивести Угорщину з Річне зростання ВВП у 2017 р. (%) 0 2 4 6 8 10 12 Рівень безробіття Рівень безробіття Джерело:WorldBankДжерело:TradingEconomics/WorldBank 0 2 4 6 8 Угорщина Словаччина Австрія Румунія Хорватія Сербія Україна Словенія Болгарія Річне зростання ВВП у 2017 р.
УГОРЩИНАВУМОВАХКРИЗИСВІТОВОГОПОРЯДКУ 13 ж згадували, що цю традицію започаткували якраз опозиціонери, коли були при владі 8 років тому і купляли голоси за 80 євро. Відтак, значна частина виборців мислила за такою логікою: всі вони однакові, але принаймні Орбан дбає про економі- ку та робочі місця. Саме з 2010 року прем`єр-міністр Віктор Орбан почав перевтілюватися з багаторічного урядового бюрократа в угорського вождя, намісника Буда- пешта, збирача споконвічно угорських земель, захисника національної ідентичності держави та «чистоти нації», борця з навалою іммігрантських орд і змовою підлих чиновників з Брюсселя, Берлі- на і Парижа з метою підриву морально-ціннісних орієнтирів етнічних угорців. Такий імідж вимагав відповідних дій. До того ж, Віктор Орбан пройнявся ідеями Дональда Трампа та Стівена Беннона, кілька разів публічно похваливши американського лідера за його рішучу відсіч лібералам. Трампізм став для Орбана ідеологічною зброєю у війні проти європейських чиновників. У цьому він знай- шов собі союзників – країни, де якраз відбулися подібні до Угорщини анти-елітарні революції. Це Польща, Чехія, Австрія, Словаччина та Болгарія. Парадоксально, але попри спільний ідеологічний фронт, який формували ці країни проти традицій- ного істеблішменту у ЄС, між собою вони мали не менше проблем, особливо щодо питання належ- ності територій, історичної спадщини та демогра- фії. Тим не менше, Віктору Орбану завжди вдава- лося потушити їхні регіональні тертя, якщо цього вимагала регіональна ситуація. Залучившись підтримкою східноєвропейських держав, він почав мріяти про те, щоб стати лідером цього блоку – першим, хто зуміє побудувати успішну модель неліберальної демократії на противагу своїм опонентам на заході. А Трамп став для угорців імпульсом для їхніх міжнародних амбіцій. Значна частина населення вірила Віктору Орбану та часто сприймала його політику через порівняння з «попередниками», та й сам Орбан не гребував щоразу згадувати «провали минулого» та «успіхи сучасного». Наприклад, за часів прав- ління в Угорщині ліволіберальної коаліції, зовніш- ній борг країни виріс з 55% ВВП у 2002 році до 80% у 2010 році. А після 8 років правління Орбана цифра впала до 73% ВВП, що для багатьох грома- дян вже є ознакою «покращення». До того ж, у 2002-2010 роках, коли Східна Європа загалом переживала економічний бум, Угорщина під керів- ництвом лібералів зростала лише незначними темпами, відстаючи від усіх сусідів. А у 2008 році, коли вдарила світова фінансова криза, ситуація остаточно погіршилася, а населення розчарувало- ся у правлячих елітах. Тоді ж партія «Фідес» Вікто- ра Орбана особливо сильно розкрутила свій імідж. До речі, протягом 8 років правління Орбана ВВП виріс на 15,6%, попри те, що регіональна економіч- на ситуація не є такою сприятливою, як була тоді. На таких порівняннях, які є улюбленим прийомом політичної риторики прем`єр-міністра і його соратників, Орбан і зберігав свій рейтинг останні роки. Економічна політика угорського прем`єра, багато ким затаврована як популістська, давала Орбану певною мірою імунітет від критики. На будь-яку спробу його опонентів вказати на недолі- ки урядування прем`єра, він згадував свою «пере- можну» економіку та монетарну політику і діставав купу цифр, демонструючи свої досягнення. Опози- ція програвала не лише тому, що не могла похизу- ватися подібними успіхами, але й через те, що сама була не безгрішна. Наприклад, коли пере- важно ліберальні ЗМІ демонізували Орбана напе- редодні виборів, розповідаючи про те, як його партія роздавала виборцям подарункові сертифі- кати на 30 євро у провінціях, правлячі еліти одразу
ВЕЛИКА УГОРЩИНА 2.0 UIFUTURE.ORG 14 навколо Віктора Орбана – необхідність в умовах останніх змін. Це дозволяє Орбану позиціонувати себе як лідера нації. А ідеї угорської винятковості – унікальна мова, унікальний мікс культур, унікальна географія тощо – збуджує настрої його основного електорату у провінціях, а також угорців закордоном. Протягом свого правління політична риторика угорського прем`єр-міністра зазнала деяких коригувань. Вона почала спиратися на трьох основних «китах»: націоналізмі, правому мачизмі та ідеях угорської винятковості. Все заради мобілізації електорату, грі на примітивних почуттях людей і консолідації влади у своїх руках. Побудова популярного нині образу мачо-націоналіста Угорщина в кордонах 1941 року, накладена на мапу розселення етнічних угорців 1910 р. Територіальні втрати «Великої Угорщини» протягом 1920-1941 рр. Джерело:WikimediaДжерело:TradingEconomicsWorldBank
УГОРЩИНАВУМОВАХКРИЗИСВІТОВОГОПОРЯДКУ 15 Починаючи з 1980-х років кількість населення Східної Європи починає падати разом з рівнем народжуваності. Якщо у 1990 році у регіоні жило 310 мільйонів людей, то у 2016 році їх лишилося 292 мільйони. За 26 років Східна Європа втратила 18 мільйонів населення. Поки тримався Радянський Союз і соціалістичний табір, у багатьох країнах існували спеціальні програми і податки для підтримання рівнів народжуваності. До того ж, «залізна завіса» утримувала чимало людей від переїздів на захід. Коли ж СРСР впав, значна частина молодого працездатного населення виїхала у багатші країни Західної Європи. Окрім ідеологічного аспекту, Угорщина у своїх перевтіленнях керується й більш прагматичним фактором – економікою і демографією. Криза у Європі, пов`язана з міграцією і зміною поколінь, проявилася не лише у тому, що молоді люди по-ін- шому сприймають політику, чи у тому, що стара система перестала відповідати новим геополітич- ним реаліям і викликам. Проблема постала ще й у демографічних дисбалансах, які вдарили практично по всій Європі, адже протягом останніх років континент потерпає від старіння нації. у тому, що 50 років тому середній вік угорця скла- дав 34-35 років, сьогодні це 40 та 44 роки для чоловіків і жінок відповідно. Разом із цим, зросла тривалість життя з 60-65 років на момент 1960 року до 72-75 років сьогодні. У шести з семи угорських регіонах частка пенсіонерів віком 65+ сягає 20%, за виключенням Центральної Угорщини – там цей показник досягає 16%, окрім самого Будапешта. У таких регіонах, як Південний Альфьольд і Південно-Задунайський край Угорщина не стала виключенням. Тут демогра- фічна криза проявилася якнайгірше. Значна частина працездатного населення країни або виїхала закордон, або пішла на пенсію. Лише у 2012-2014 роках до 500 тисяч угорців виїхали закордон, а ще сотні тисяч живуть там на постійній основі. Починаючи з кінця 1980-х років і до сьогодні кількість населення Угорщини невпинно падає. Нині населення Угорщини складає 9,7 млн. людей. Це рівень 1960 року. Єдина різниця полягає Демографічна ситуація в Угорщині та у сусідів 0 10 20 30 40 50 Угорщина Україна Словаччина Румунія Сербія Хорватія Австрія Словенія Середній вік Люди віком 65+ Люди віком 55-64 Люди віком 25-54 Люди віком 15-24 Люди віком 0-14 Джерело: Hungarian Central Statistical Office, IndexMundi
ВЕЛИКА УГОРЩИНА 2.0 UIFUTURE.ORG 16 Саме тому Орбан і його команда почали розка- чувати питання Закарпаття в Україні і піднімати давно забуті питання історичної несправедливості. Наприклад, знову відновилися розмови про події 100-річної давності, коли після Першої Світової війни Угорщина втратила частину своїх земель, приєднаних до сусідів за підсумками Тріанонсько- го договору. Утім, варто зазначити, що для Буда- пешта важлива не так сама історія чи їхні імпер- ські фантоми, як можливість знайти привід, щоб вибити для цих територій бодай якусь форму автономії, яка дозволить посилити там свій вплив. Іншим фактором, який змушує Орбана діяти жорстко та рішуче є його невпинне бажання збли- зитися з Дональдом Трампом. Прем`єр-міністр Угорщини своїми конфліктами з сусідами та Украї- ною вже домігся зустрічі навесні цього року з держсекретарем США Майклом Помпео. Тепер він прагне посередництва (а заодно і покровитель- ства) Трампа. Відтворюючи трампівський стиль зовнішньої політики та прямо протиставляючи себе брюссельській ліберальній громаді, яку Трамп також зневажає, Орбан розраховує на зближення Угорщини та США, щоб вибити з Вашингтона побільше грошей, а також отримати потужного ідеологічного партнера, в тому числі, щоб збалансувати вплив РФ. кількість пенсіонерів на кожні 100 дітей дорівнює 140-146 осіб. А загалом, кількість угорців до 18 років складає лише 928 тисяч осіб, або менше 10% від загальної кількості населення. Тим часом кількість пенсіонерів зростає. Низький рівень народжуваності, міграція працездатного молодого населення закордон, урбанізація, старіння нації порушують демографіч- ний баланс і змушують Будапешт шукати шляхи уникнення соціальної катастрофи. За прогнозами угорського Центрального офісу статистики, до 2050 року країна втратить ще понад мільйон людей, а кількість молодого населення скоротить- ся ще вдвічі. З огляду на складність угорської мови та культури, інтеграція іммігрантів з інших регіонів і навіть країн Східної Європи стала проблемою. Відтак, єдиним варіантом виходу з ситуації для уряду Віктора Орбана стало зосередження уваги на угорсько-мовних меншинах, які проживають у прикордонних районах з сусідами: Румунією, Словаччиною і Україною. Для офіційного Будапеш- та ці території можуть стати новим джерелом трудових ресурсів, а для цього необхідно створити там замкнуті, бажано автономні від центральної влади, культурно-освітні системи, які б продукува- ли необхідні угорцям ресурси.
УГОРЩИНАВУМОВАХКРИЗИСВІТОВОГОПОРЯДКУ 17 завжди була пріоритетнішою за інші виклики, Угорщині набагато важливіше перемогти не Росію, а Брюссель і вийти на рівень стратегічного партнерства з трампівською Америкою. Політична риторика Віктора Орбана та його партії «Фідес», яка віддзеркалює усю вищенаве- дену мотивацію, знаходить відгуки у багатьох регіонах країни. На останніх парламентських виборах Орбан знову отримав конституційну більшість і четвертий у його кар’єрі мандат прем‘є- ра. Його апелювання до малоосвічених мас і провінції, використання популістських і консерва- тивних гасел, жонглювання різними страшними байками чи то про російську загрозу зі сходу, чи про африканські орди з півдня, чи про безприн- ципний бездуховний капіталізм із заходу – все це дозволило Орбану швидко переграти своїх слаб- У гонитві за своїми міжнародними амбіціями, Орбана не хвилює ані Росія, ані проблема регіо- нальної безпеки. Він чудово усвідомлює, що навіть якщо його країна не витрачає 2% ВВП на оборону, як це передбачено зобов`язаннями по лінії НАТО, США не кинуть Східну Європу напризволяще. Причина полягає не у Росії, як багато хто міг подумати, а у необхідності Штатам збалансовувати вплив Німеччини та Франції, з якими у них остан- нім часом складаються не найкращі стосунки. Москва для Орбана не складає проблему. Він має достатньо можливостей для виходу особисто на Володимира Путіна, щоб вирішити будь-яку проблему з Кремлем. Цей фронт Угорщини цілком стабільний, принаймні на думку їхнього керівни- цтва, а от західний – сповнений дірок. На відміну від балтійських держав, де російська загроза Підтримка націонал-популістів у Європі станом на 2017 р.
ВЕЛИКА УГОРЩИНА 2.0 UIFUTURE.ORG 18 його поразка, попри очікування переважно ліберальної частини громадськості, не призведе до реваншу ліберальної угорської опозиції, а навпаки – приведе до влади ще більших і агресивніших радикалів з партії «Йоббік». На останніх виборах вони, хоча й не отримали більшості, але посилили свої позиції. Останнім часом їхня риторика поступово сповзає до обережної критики Орбана, оскільки вони споді- ваються прийти до влади вже на наступних вибо- рах. Перемога у питанні міграційної політики, вихід Угорщини (разом чи без Польщі) на перший план регіональної політики, ідеологічна поразка лібера- лів і тріумф правих консерваторів, а також поси- лення впливу Будапешта на свої меншини закор- доном – це рецепт Віктора Орбана не лише для розв`язання проблем з демографією і утриманням економічного зростання, але й для проведення оновлення своєї партії, щоб утримати більшість на виборах 2022 року. ких і роздроблених політичних опонентів і знову з тріумфом зайти у парламент. Останні проблеми у демографії та стратегічні виклики економіці Угорщини змушують прем` єр-міністра та його уряд прискорюватися, щоб уникнути падіння рейтингів. Вже сьогодні 72% угорців, якщо вірити соціологічним опитуванням, ставлять першим пріоритетом серед основних викликів для Угорщини, питання реформування системи охорони здоров`я, а лише 11% серйозно думають про міграцію. Відтак, стара риторика про навалу мусульман вже не діє, і необхідно перехо- дити до більш нагальних проблем. Це штовхає Угорщину до форсування питання експансії свого впливу на угорськомовні меншини у сусідніх країнах, а також протистояння з Брюсселем, новий виток якого був запущений нещодавно, коли ЄС розпочав санкційну процедуру проти Будапешта, вперше у своїй історії. Для Орбана дуже важливим є перемогти у цих двох боях, які визначать його позиції у подальшій «холодній війні» з Заходом. Найцікавіше те, що
УГОРЩИНАВУМОВАХКРИЗИСВІТОВОГОПОРЯДКУ 19 Для України протистояння з Будапештом, якщо аналізувати реакцію ЗМІ та частини політиків, стало ледь не несподіванкою. Це попри те, що ухваленню закону, який став приводом для Угорщини розкачати питання Закарпаття, переду- вали відповідні домовленості з угорцями, яких в останній момент не дотрималися. Тим не менше, питання вийшло за межі звичайної словесної перепалки та призвело до дипломатичних демар- шів з обох боків. Для Угорщини ситуація у Закарпатті – це те саме, що і їхні постійні конфлікти з Румунією, Словаччиною і Сербією, в яких вони намагаються посилювати свій контроль над територіями, на яких проживають етнічні угорці. Але на відміну від України, ситуації з іншими сусідами Угорщини мають ще й виразне історичне підґрунтя. Більшість румунських, сербських і словацьких земель, на яких проживають угорські меншини, багато років тому належали Угорщині. Після Першої світової війни за результатами Тріанонського договору, Угорщина втратила ці території, навіть попри свої аргументи про те, що там проживають мільйони угорців. Цей історичний спадок і досі переслідує Будапешт, а прем`єр-міністр Віктор Орбан просто не міг не скористатися можливістю згадати історію для гри м`язами зі своїми сусідами, зайвий раз нагадуючи їм про «історичну несправедли- вість», хай навіть і пройшло вже понад 100 років. Утім, варто пам`ятати, що навіть попри бравур- ну і пафосну риторику про історію, мову та віру, реальні причини, які стоять за роздмухуванням Угорщиною питань автономій закордоном – це Угорсько-український конфлікт, який розгорта- ється протягом останнього року – симптом руйна- ції старої системи та продукт внутрішньо-угор- ських і регіональних політичних змін у Східній Європі, описаних вище. Намагаючись розширити свою зону впливу навколо «споконвічно угорських земель», офіційний Будапешт переслідує декілька цілей: Створити на цих територіях замкнуті освіт- ньо-культурні автономії на базі угорсько- мовної меншості, тим самим забезпечуючи потік трудових ресурсів до себе (демогра- фія та економіка); Розширити свій вплив на угорців закордо- ном для посилення власних електоральних позицій, а також для перехоплення карти Закарпаття у своїх опонентів – партії «Йоббік» (внутрішня політика та ідеологія); Привертання уваги до себе з тим, щоб збли- зитися зі Сполученими Штатами, залучивши їх як посередника на переговорах, а також встановивши особистий контакт між Вікто- ром Орбаном і Дональдом Трампом (глобальна політика); «Прокачати» свої позиції у Східній Європі у межах регіональної ідеологічної війни з Євросоюзом і ліберальними елітами (регіо- нальна політика та інституційна криза); ВІЙНА ОРБАНА: ЗАКАРПАТСЬКИЙ ФРОНТ УГОРЩИНИ 01 02 03 04
ВІЙНА ОРБАНА владою і суспільством, створюючи ризик поши- рення помилкових меседжів щодо ситуації з Угорщиною. Так само це ускладнює і дипломатичні переговори між Києвом і Будапештом. Наприклад, сприйняття отримання мешканцем Закарпаття угорського паспорту як державної зради та самої ситуації через призму «Кремль-Путін-Росія» автоматично налаштовує тональність комунікації між країнами на негативну, агресивну та конфрон- таційну. Відсутність системності та структурованості у відносинах України з Угорщиною, породжують неправильне сприйняття оперативної реальності і можуть загрожувати стратегічним інтересам України у Східній Європі. Подальше висвітлення кризи виключно завдяки категоріям внутрішньо- політичного українського дискурсу лише нашко- дить відносинам з Будапештом у стратегічній перспективі і не дозволить власне обговорити суть проблеми. Комунікаційна помилка України у ситуації з Угорщиною полягає у відсутності комунікаційної політики як такої, неправильному трактуванні ситуації, відкиданні повноцінного діалогу з угорця- ми, конфронтаційним характером подачі пробле- ми населенню, а також помилковому акцентуванні не на регіональних і глобальних процесах, а на соціально-культурних категоріях (мова, релігія, історичний спадок), які не складають суть пробле- ми. Все це позбавляє смисловий простір України свого змісту, що є більш комплексною проблемою нашої держави, але це вже інша історія. боротьба за людський капітал в умовах стрімкого старіння нації та масового виїзду працездатного населення на захід у багатші країни Європи. Від стабілізації демографічних показників і міграцій- них потоків напряму залежить майбутнє економіки Угорщини. А саме економічні успіхи були одними з основних здобутків Віктора Орбана протягом його 8-річного правління, на яких і тримається його внутрішня легітимність. Він не хоче стати лідером, який підняв економіку, але потім допустив соціаль- ний колапс на ринку праці. Українське Закарпаття, сербська Воєводіна, румунська Північна Трансільванія або словацький Нітранський край – все це елемент однієї і тієї ж регіональної політичної гри Будапешта. Це потен- ційні джерела трудових ресурсів для старіючої угорської економіки та підприємств, які вже зараз відчувають нестачу робочих рук. Відтак, Будапешт вимушений іти на радикальні кроки, як-от видача паспортів у порушення законів, педалювання відверто сепаратистських настроїв або вимагання автономій. На карту поставлено майбутнє угорської економіки та національної ідентичності, а разом із ними – політична доля самого Віктора Орбана та його партії «Фідес». Зі свого боку, в Україні на конфлікт з Угорщи- ною дивляться через призму війни з Росією і банальної політики в категоріях «добре-погано». Дії Віктора Орбана часто пояснюються або зв` язками з Кремлем, або політичним божевіллям, або його власними імперськими фантомами. Таке вузьке і обмежене сприйняття дійсності лише ускладнює ситуацію і викривлює комунікацію між
Визнати нинішню політику угорців щодо Закарпаття територіальними претензіями і також погрожувати винести це питання на рівень ООН; Запровадити персональні санкції проти угорських чиновників, які просувають відверто сепаратистські заклики щодо Закарпаття, або які закликають місцевих жителів порушувати українські закони, у тому числі щодо подвійного громадянства; Направити додаткові прикордонні війська та сили поліції у м. Берегове на кордон з Угорщиною; Перекрити кордон з Угорщиною у випадку ескалації кризи для завдання удару по взаємній торгівлі; Запровадити адміністративну відповідаль- ність за користування другим паспортом, наприклад ті ж штрафи, як було у Словаччи- ні; Публічно виступити на боці Брюсселя у його протистоянні з Будапештом щодо порушен- ня Угорщиною цінностей і норм Євросоюзу. Таким чином, Україна втягнеться у регіо- нальне протистояння усередині ЄС на боці європейських чиновників, що може посили- ти тиск на Будапешт, але ризикує зіпсувати стосунки з Польщею; З огляду на вищенаведений аналіз, Україні необхідно виробити подальші кроки у поведінці з Угорщиною. Вони залежатимуть і від дій самого Будапешта. Тому розглянути можна кілька варіантів розвитку подій залежно від того, як поводитимуть себе сторони протистояння. В арсеналі обох країн є як конфронтаційні, так і компромісні карти, які вони можуть зіграти. Важливо одразу зазначити те, що в кінцевому рахунку, і Україні, і Угорщині необхідно буде сісти за стіл переговорів. Вся ситуація навколо Закарпаття має завершитися укладанням нового Договору про дружбу та співпрацю між двома державами замість старого договору 1992 року. В України є кілька конфронтаційних і компро- місних опцій подальших дій у ситуації з Угорщи- ною. Залежно від дій Будапешта та бажань політичних еліт України, ці інструменти можна комбінувати між собою. Якщо Україна планує іти на конфронтацію з Будапештом, тоді її модель поведінки №1 має стати наступною: Публічно звинуватити Угорщину у порушенні основоположного принципу міжнародного права про втручання у внутрішні справи держав і погрожувати подати позов до Міжнародного суду ООН; Подати скаргу на Угорщину до європей- ських інституцій, всіляко піднімаючи це питання на рівні Європейської Комісії і Ради Європи; УГОРЩИНАВУМОВАХКРИЗИСВІТОВОГОПОРЯДКУ 21 УГОРСЬКО-УКРАЇНСЬКА КРИЗА: МОДЕЛЬ ПОВЕДІНКИ ОБОХ СТОРІН 01 02 03 04 05 06 07 08
УГОРСЬКО-УКРАЇНСЬКА КРИЗА Крім того, конфронтаційні кроки можуть відштовхнути від Києва значну частину етнічних угорців Закарпаття і посилити імідж Угорщини. Інформаційна політика України у цій області жахлива, а Київ не має контролю над меншиною, і навіть якогось впливу на неї. До того ж, якщо Україна вирішить підперти свою позицію, втягнувшись ще й у регіональне ідеологічне протистояння між ЄС і Угорщиною, вона ризикує остаточно посваритися з Польщею, Чехією, Австрією і багатьма іншими державами, які розцінюють протистояння між Брюсселем і Будапештом як частину власної регіональної боротьби. Конфронтація може спрацювати, якщо дії України з цього списку будуть проводитися виключно у відповідь на аналогічні дії Угорщини, а не ініційовані самим Києвом. Крім того, конфронтація можлива лише у короткостроковій перспективі, не на гру в довгу, а також якщо вона буде прив`язана до ідеї зробити конфлікт навколо Закарпаття занадто дорогим для угорців. Примітивна конфронтація з присмаком істерії, і особливо під соусом націоналізму – лише нашкодить двостороннім стосункам, посилить вплив на Будапешт Росії, а також послабить центральну владу в Закарпатті. Такі дії України є доволі ризикованими, хоча й можуть дати позитивні результати, якщо їх зіграти грамотно. Головна проблема України у випадку, якщо вона застосує цей «конфронтаційний пакет» - слабкість її економічних і політичних позицій відносно угорських. Якщо у Будапешті це чудово усвідомлюють, тоді існує реальний ризик того, що там поведуться на пряму конфронтацію і відповідатимуть тим же. У таких умовах стратегічно Україна програє Угорщині. Офіційний Київ не має достатнього впливу у Сербії, Румунії та Словаччині, а також в ЄС для довготривалої анти-угорської гри. Навіть якщо припустити, що офіційний Брюссель стане на бік України у цьому протистоянні не лише з щирих альтруїстських міркувань, а й відштовхуючись від власного протистояння з Будапештом, описаного вище, він навряд чи затягнеться на довгий час. Зрештою, для ЄС важливим є збереження цілісності Союзу, а не подальше провокування розколу та його розхитування. Це означає, що конфлікт з Угорщиною завершиться або компромісом, або виходом Будапешта зі складу ЄС. Але постає питання, наскільки такий кінцевий варіант є вигідним Україні з огляду на, наприклад, конфлікт з Росією. Активізувати діалог з іншими країнами, які мають аналогічний конфлікт з Будапештом. Це насамперед Словаччина, Сербія і Румунія. Це посилить регіональний тиск на Угорщину. 09 UIFUTURE.ORG 22 КОМЕНТАР ДО МОДЕЛІ №1
Підписати новий договір про співпрацю з Угорщиною, замінивши кілька проблемних статей у договорі 1992 року, а також вклю- чивши туди пункти про пільгові кредити для угорського бізнесу, що має сприяти взаєм- ній торгівлі, економічній прикордонній співпраці та зближенню Будапешта та Києва навколо бізнес-інтересів; Домогтися або зміни назви так званого «Міністерства з питань Закарпаття» в Угорщині, або створення спільного органу між країнами для моніторингу питання захисту прав як угорської меншини, так і української в Угорщині; Переорієнтація Києва на нормалізацію стосунків з нинішніми елітами Польщі та Угорщини з огляду на те, що хоча вони представляють правий популістський консервативний табір, але не є відверто проросійськими і можуть стати запобіжни- ками приходу до влади дійсно проросій- ських політиків. Для цього Україна має пере- стати жити категоріями старого світового порядку та почати встановлювати бодай-якісь контакти з новими правими силами Європи. Визнати подвійне громадянство і вибити це питання з рук угорців; Звернутися до Ради Європи з тим, щоб вона створила спеціальну комісію, яка б переві- рила правдивість скарг Будапешта щодо порушення прав угорсько-мовних меншин на Закарпатті. Скоріше за все, незалежна комісія прийде до висновку, що жодних порушень там немає, а це позбавить Угорщину свого головного аргументу у протистоянні з Києвом; Гарантувати угорцям захист прав угорсько-мовної меншини та дію мовних статей, а в обмін на це вибити для себе аналогічні гарантії з боку Будапешта; Провести кілька заходів, присвячених проблемам демографії у Східній Європі з метою пошуку спільних кроків до розв` язання кризи та стабілізації демографічного балансу; Лобіювати свої позиції у США, умовляючи адміністрацію Трампа допомогти з посеред- ництвом для вирішення проблеми; УГОРЩИНАВУМОВАХКРИЗИСВІТОВОГОПОРЯДКУ 23 ПАЛІТРА КОМПРОМІСНИХ ВАРІАНТІВ, ЯКІ Є В УКРАЇНИ, У МЕЖАХ МОДЕЛІ №2, ВИГЛЯДАЄ ТАК: 01 02 03 04 05 06 07 08
УГОРСЬКО-УКРАЇНСЬКА КРИЗА курсу України і можливості провокацій у Закарпат- ті, таких як організація протестів етнічних угорців а бо якогось міні-референдуму про автономію. У цілому, компромісні опції можуть допомогти Украї- ні та Угорщині розпочати нарешті комунікацію на вищому рівні, знайти спільні точки інтересу, переглянути старі неактуальні для нинішніх проблем договори та почати шукати шляхи до розв`язання спільних для усіх проблем, які є причиною протистояння. Застосування виключно компромісних варіан- тів, особливо у відповідь на відверту конфронта- цію, не призведе до позитивних зрушень у ситуації, а лише послабить легітимність України та створить в Будапешті враження, що Київ абсолют- но не контролює ситуацію на своїх кордонах. Це небезпечно не лише з погляду угорської політики на Закарпатті, але й через конфлікт з сусідньою Росією, яка прагне використати цю ситуацію на свою користь для подальшої дестабілізації Украї- ни. Компромісний пакет є більш вигідним для України, хоча також несе в собі деякі ризики, пере- важно для внутрішньої політики. По-перше, поступки Угорщині можуть спрово- кувати невдоволення всередині України, особливо з боку націоналістично налаштованих верств суспільства і прихильників більш агресивного підходу. Це може стати проблемою для деяких українських політиків напередодні виборів у 2019 році. По-друге, компроміси передбачають дуже обережне поводження з ними, адже неправильне тлумачення будь-якої поступки може продемон- струвати слабкість держави, і тоді Угорщина лише посилить свій тиск, сподіваючись на ще більші поступки. Будь-який компроміс необхідно прив` язувати до взаємних економічних інтересів. Компромісний пакет зосереджений на зала- годженні найгостріших питань, які сьогодні пере- слідують Закарпаття: видача паспортів, створення спеціального органу в Угорщині у справах Закар- паття, блокування Будапештом євроатлантичного UIFUTURE.ORG 24 КОМЕНТАР ДО МОДЕЛІ №2
Будапештом, яких де-факто не було протягом останніх 27 років. Для подальшого гарантування стабільності у регіоні, Україна має вивчити уроки цієї ситуації і почати розворот у своїй регіональній політиці, вибудовуючи нові альянси з тими, у кого в неї спільні інтереси. Це насамперед країни Вишеград- ської четвірки. Якщо протистояння з Угорщиною продовжиться, Україні необхідно заручитися підтримкою Сербії, Румунії і Словаччини, щоб посилити тиск на Будапешт і схилити його до переговорів. Але навіть коли конфлікт з угорцями вичерпає себе, Україні необхідні регіональні альянси, щоб прив`язати свою економіку до сусід- ніх держав і стати цінною для регіону. А це у свою чергу дасть країнам стимул нарощувати підтримку України вже не просто з якихось туманних героїч- но-патріотичних причин «Україна – це Східний Вал», але й щоб не втратити власні економічні інвестиції. Така політика вимагає переосмислення Києвом своєї позиції щодо націонал-популістів і нових еліт у Східній Європі. На прикладі Угорщини, Україна отримала шанс спробувати це зробити. У кінцевому випадку, застосування будь-яких інструментів зі списків і їхня комбінація мають привести обидві сторони до столу переговорів, бажано на найвищому рівні за посередництва США. Присутність американських посередників – це те, чого добивається Віктор Орбан, а також гарантія того, що вплив РФ на цей процес буде зменшений. Переговори мають завершитися підписанням нового Договору про дружбу і співп- рацю, в якому будуть враховані претензії обох держав щодо захисту прав угорськомовних меншин, а також створено спільний орган, який би сприяв дотриманню цих гарантій і розвитку обох меншин по обидва сторони кордону. Переговори на найвищому рівні необхідні між сторонами. Угорщина та Україна, попри різні вектори розвитку та ідеологічну базу, є сусідами та мають чимало спільних проблем в економіці, демографії та інфраструктурі. Якщо Україна зуміє переконати угорців, що конфлікт за Закарпаття може бути набагато дорожчим для них, аніж взаємна співпраця і дружба, тоді Будапешт, вірогідно піде на поступки. Але для цього Київ має встановити системні та структуровані стосунки з УГОРЩИНАВУМОВАХКРИЗИСВІТОВОГОПОРЯДКУ 25 ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК:
Ukrainian Institute for the Future 65, Olesya Honchara str., Kyiv, Ukraine fb.com/UkrainianIF fb.com/FundForNationalStrategies twitter.com/UkrInFuture