Skip to main content
UploadLanguage (EN)Support
BusinessMobileSocial MediaMarketingTechnologyArt & PhotosCareerDesignEducationPresentations & Public SpeakingGovernment & NonprofitHealthcareInternetLawLeadership & ManagementAutomotiveEngineeringSoftwareRecruiting & HRRetailSalesServicesScienceSmall Business & EntrepreneurshipFoodEnvironmentEconomy & FinanceData & AnalyticsInvestor RelationsSportsSpiritualNews & PoliticsTravelSelf ImprovementReal EstateEntertainment & HumorHealth & MedicineDevices & HardwareLifestyle
Adriana Himinets, profile picture
Uploaded byAdriana Himinets
1 view

Borys Kharchuk (1931–1988 rr.). Biohrafiia. Dopomoha uchniu

https://svitliteraturu.com/load/ukrainska_literatura/7_klas/boris_kharchuk_diana/60-1-0-1564

Education◦
Копіювання та розміщення матеріалу на сторонніх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!! _________________________________________________________________________________________ 1 © Адріана Химинець Борис Харчук (1931–1988 рр.) Зміст Біографія........................................................................................................................................................... 1 Про Бориса Харчука........................................................................................................................................ 2 Цікаві факти ..................................................................................................................................................... 3 Джерела ............................................................................................................................................................ 3 Біографія 1. Загальні відомості. Борис Микитович Харчук — український письменник, журналіст, редактор. Прозаїк широкого діапазону: працював у жанрі роману, повісті, оповідання, новели, пастелі й есею. Член Спілки письменників з 1958 року. Найвідоміший як автор епічної тетралогії «Волинь» і повісті-притчі «Планетник». 2. Дата й місце народження. Народився 13 вересня 1931 року в селі Лози неподалік старовинного містечка Вишнівця — тоді Збаразький район, нині Вишнівецька селищна громада Кременецького району Тернопільської області. 3. Родина. Батьки — Микита та Анастасія Харчуки — бідні селяни-хлібороби. Борис був найстаршим із дітей; у родині зростали ще брат Іванко та сестри Віра й Надія. Двійнята померли немовлятами, недовго прожив і Іванко. 4. Школа. 1950 року закінчив Вишнівецьку середню школу. 5. Освіта. Навчався в учительському (педагогічному) інституті в Кременці, однак навчання там не завершив: за низкою джерел, його відрахували за пародії на керівництво закладу. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту, який закінчив 1954 року. Освіту продовжив на Вищих літературних курсах при Літературному інституті імені О. М. Горького в Москві. 6. Перші публікації. Ще студентом надрукував у газеті «Зоря Полтавщини» літературно-краєзнавчу замітку про Маяковського (19 липня 1953 року) та вірш «Полтава» (23 вересня того ж року). Шлях у літературу починав як поет і навіть підготував до друку збірку поезій, але відмовився від цього наміру й перейшов на прозу. 7. Робота. 1954 року працював науковим співробітником літературно-меморіального музею Івана Котляревського в Полтаві. Через рік перейшов до редакції часопису «Міліцейський свисток». 8. Літературний дебют. 1956 року журнал «Дніпро» опублікував першу повість письменника — «Йосип з гроша здачі». Після цього молодого автора запросили до Києва на посаду завідувача сектору преси в ЦК ЛКСМУ. 9. Журнал «Малятко». 1960 року Борис Харчук став першим редактором дитячого журналу «Малятко», згодом — відповідальним секретарем журналу «Знання та праця». Пізніше повністю перейшов на творчу роботу. 10. Роман «Волинь». Над чотиритомним романом-тетралогією «Волинь» (1959–1965) працював майже шість років. Саме цей твір приніс йому визнання як непересічного письменника й закріпив славу співця Волині. 11. Романи. «Місяць над майданом» (1971), «Хліб насущний» (1976), «Довга гора» (1979), «Кревняки» (1984), «Межі і безмежжя» (написаний 1966 року, виданий лише через двадцять років). 12. Повісті та мала проза. «Горохове чудо» (1968), «Йосип з гроша здачі» (окреме видання — 1969), «Невловиме літо», «Зазимки і весни» (1989), «Мертвий час» (1987). Письменник створив майже двадцять романів і повістей, чимало оповідань та новел. 13. Твори для дітей. Пишучи для дітей, Борис Харчук намагався ставити у творі вічні запитання: що є людина, що є світ, звідки ми прийшли й куди йдемо. Це спонукало його вводити в жанрові рамки повісті казку- притчу з глибоким підтекстом.
Копіювання та розміщення матеріалу на сторонніх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!! _________________________________________________________________________________________ 2 © Адріана Химинець 14. «Планетник». Повість-притча «Планетник» — найвідоміший твір письменника для школярів. За допомогою алегорії автор розкрив у ній власні міркування про найвищі цінності духовного світу людини, часто протилежні до панівних у суспільстві уявлень. Твір пронизаний афористичними висловами діда Капуша про моральний вибір і відповідальність за вчинки. 15. Тема УПА. Борис Харчук був одним із перших, хто у 1980-х роках звернувся до теми УПА. Повість «Вишневі ночі» про боротьбу проти радянської влади вперше надрукували в журналі «Київ» 1989 року, вже після смерті автора; 1992 року її екранізували. 16. «Лист-протест 139». 1968 року письменник був серед тих, хто підписав лист-протест на ім’я Л. Брежнєва, О. Косигіна та М. Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів. 17. Цькування. Підпис під листом призвів до ізоляції письменника: йому дедалі частіше відмовляли в публікаціях, замовляли «розгромні» рецензії на вже надруковане, звинувачували в «сумнівних ідейках» і у відсутності класового підходу. Цензура вилучала з його текстів цілі шматки, перекроювала розділи, уривала діалоги. Це цькування підірвало здоров’я автора. 18. Твори, які не побачили світу за життя. Передчасна смерть не дала письменникові завершити й видати низку творів. Уже після «перебудови» вийшли повість «Мертвий час» (1987), начерки роману «Плач ненародженої душі» (1980-ті), низка оповідань і новел. Із запланованого чотиритомника 1991 року з’явилося лише два томи. 19. Переклади. Твори Бориса Харчука перекладено російською, польською, угорською, білоруською, вірменською, таджицькою, англійською, німецькою, іспанською та іншими мовами. 20. Смерть. Помер 16 січня 1988 року в Ризі від гострого інфаркту, на 57-му році життя. Похований у Києві на Берковецькому цвинтарі. Творчий шлях письменника охопив лише три десятиліття — від 1956 до 1987 року. 21. Відзнаки. Літературна премія імені Миколи Трублаїні (1982), премія імені Юрія Яновського (1988). 1992 року письменникові посмертно присуджено премію Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за твори літератури й мистецтва для дітей та юнацтва. 22. Донька. Донька письменника — Роксана Харчук — літературознавиця, дослідниця й упорядниця батькової спадщини. 23. У шкільній програмі. Повість-притча «Планетник» входила до програми з української літератури для 7 класу; нині її вивчають зокрема на уроках позакласного читання. 24. Основні твори. Романи: «Волинь» (тетралогія, 1959–1965), «Межі і безмежжя» (1966), «Місяць над майданом» (1971), «Хліб насущний» (1976), «Довга гора» (1979), «Кревняки» (1984). Повісті: «Йосип з гроша здачі» (1956), «Горохове чудо» (1968), «Планетник», «Невловиме літо», «Мертвий час» (1987), «Вишневі ночі», «Зазимки і весни». Незавершене: начерки роману «Плач ненародженої душі» (1980-ті роки). Про Бориса Харчука Роксана Харчук, літературознавиця, донька письменника, згадує батька як людину, що виробила власний світогляд: від роду він ішов до людини й доходив до одвічного — людського й людяного, вистражданого людством. Ненависті та нетерпцю протиставляв терпіння й любов, і це був не гуманізм за чужий рахунок, а щоденний життєвий принцип. Щодня прагнув піднятися над обставинами й стати вищим за самого себе. Виявити високе людське серед нелюдськості було для нього бунтом людини, здавленої межами життя. Вірив у відродження особистості, бо знав, що майбутнє мають лише той народ і те суспільство, які складаються з особистостей.
Копіювання та розміщення матеріалу на сторонніх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!! _________________________________________________________________________________________ 3 © Адріана Химинець Сергій Гречанюк, критик, присвятив письменникові розвідку з промовистою назвою — «Борис Харчук: “Мораль — це і є душа”» (журнал «Вітчизна», 1988; книжка «На тлі ХХ століття», 1990). Роман Гром’як, літературознавець, назвав свою студію про митця «Борис Харчук — родом і серцем з Волині» (книжка «Література Золотого вересня», 1989), наголосивши на нерозривному зв’язку письменника з рідним краєм. Оцінка сучасників: Бориса Харчука називають великим співцем Волині. У літературі він був реалістом, писав часом аж надто похмуро, але вірив у перемогу загальнолюдського. Його шлях, що припав на роки брежнєвського режиму, вважають шляхом чесного й мужнього письменника. Борис Харчук про власну творчість: передбачаючи, що частина написаного не пройде цензуру, він казав, що «усе чесне, якщо воно добре зроблене, неодмінно з’явиться на люди», і що цей закон не залежить від чиєїсь волі. Так згодом і сталося з романом «Межі і безмежжя». Цікаві факти — Був найстаршим із чотирьох дітей у бідній селянській родині; двоє його братів і сестер померли в дитинстві. — З Кременецького інституту його відрахували за пародії, у яких він висміював керівництво закладу. — Починав як поет: підготував до друку збірку віршів, але відмовився від неї й перейшов на прозу. — Перша публікація — замітка про Маяковського в газеті «Зоря Полтавщини» 1953 року. — Рік працював науковим співробітником музею Івана Котляревського в Полтаві. — Був редактором часопису з несподіваною назвою — «Міліцейський свисток». — Став першим редактором дитячого журналу «Малятко». — Над тетралогією «Волинь» працював майже шість років. — Роман «Межі і безмежжя» написав 1966 року, а надруковано його лише через двадцять років, уже після смерті автора. — Один із перших в українській літературі звернувся до теми УПА. — Ніколи не соромився своїх найперших книжок і не переписував їх. — Помер у Ризі, а похований у Києві. Джерела Борис Харчук: коротка біографія // Освіта.UA. — Режим доступу: https://osvita.ua/school/biography/89371/ Харчук Борис Микитович // Вікіпедія. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Харчук_Борис_Микитович Харчук Борис Микитович // Тернопільська обласна бібліотека для дітей : літературна карта Тернопілля. — Режим доступу: https://odb.te.ua/writers/harchuk-borys-mykytovych/ Харчук Борис // Тернопільська обласна бібліотека для молоді : біобібліографія. — Режим доступу: https://tobm.org.ua/harchuk-borys/ Харчук Борис Микитович : біографія // УкрЛіб. — Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=114 Гречанюк С. Борис Харчук: «Мораль — це і є душа» // Гречанюк С. На тлі ХХ століття. — Київ, 1990. — С. 243– 268; Вітчизна. — 1988. — № 10. — С. 167–174.
Копіювання та розміщення матеріалу на сторонніх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!! _________________________________________________________________________________________ 4 © Адріана Химинець Гром’як Р. Борис Харчук — родом і серцем з Волині // Гром’як Р. Література Золотого вересня. — Київ, 1989. — С. 228–250. Борис Харчук (1931–1988): загальний огляд творчості // Історія української літератури ХХ ст. : у 2 кн. — Київ, 1998. — Кн. 2. — С. 311–314. Щербак Л. Харчук Борис Микитович (13.09.1931–16.01.1988) — письменник // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль, 2008. — Т. 3. П–Я. — С. 543. Харчук Б. Волинь : роман : тетралогія. — Київ : Дніпро, 1988. — Кн. 1–2. — 567 с.; Кн. 3–4. — 750 с.