Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.
Символічне насильствов містах сучасної України.Аналітичний звіт за проектом.Організація, що виконала проект:Інститут грома...
Символічне насильство в містах сучасної України.Анотація: дослідження проведене з використанням трьох основних інструменті...
1.1 Мета дослідження.Метою дослідження є:1) Визначення форм символічного насильства, що являють собою безпосереднюсуспільн...
1.3. Постановка проблеми.Під символічним насильством ми розуміємо розташування об’єктів та символіки, якіпідкреслюють домі...
часто відбувається всупереч інтересам місцевої громади, і боротьба з цим явищемантизабудовних груп. Схожою проблемою є неп...
10-20 років раніше [5].Отже, сформульовані Мілграмом гіпотеза “розбитого вікна”, гіпотеза “горизонтального” і“вертикальног...
насильницька) компонента виражена явно, відкритим текстом. Нас також цікавлять їхскромніші аналоги, де цю компоненту дещо ...
2. Аналіз графіті та настінних картин (мюралз)Відповідно до нашої робочої гіпотези:- місця розташування графіті підпорядко...
В нас є дані, що принаймі деякі графіті, що містять мову ворожнечі, організованонаносяться на замовлення. Однак інші напев...
4) Територіальні мітки, що не мають очевидного длянепосвячених у локальну субкультурну ситуацію змісту.Як правило, їх нано...
6) Художні настінні картини, або ж мюралз; які можуть бути умовно поділені на творимистецтва, нанесені візуальними артиста...
7) Пряма візуальна реклама. В нашій вибірці в такий спосіб рекламувались сайти лівихі правих політичних рухів, гастролі ар...
простору та формування умовно спільного уявлення про місто. Зовсім інший спосіб -розташування багатоповерхівок в кілька па...
4) “Дошки оголошень” - місця зустрічі різних субкультур.Поява візуального тега групи, що сприймається в певній субкультурі...
Код 14/88 i рунічна символіка є поширеними атрибутами ульраправих; зокрема,поєднання рун Ісс і Хагалаз обрав собі за симво...
5) Місця біля споруд, що очевидно не вписуються в ландшафт, випадають з ньогочерез свою надмірну “модерновість” або надмір...
3. Дослідження методом фокус-груп3.1 Фокус-група в Києві, 12 учасників.Групи у Києві, Львові і Харкові вів В.Пушкар, науко...
паркування в центрі, вирішення долі якихось архітектурних памяток — вони тебе,тобто мене, стосуються, тим часом як на гром...
(2) Там очевидно має бути простір, відірваний, причому усвідомлено відірваний, відуявлень про приватність чи комунальність...
3.2 Фокус-група в Харкові, 12 учасників.Питання 1. (в) Що в Харкові вас найбільше приваблює, викликає найбільшпозитивні ем...
Питання 3. (в) Наскільки ви помічаєте в Харкові наявність територіальнихгромад. Чи дійсно є в цих громад спільна територія...
думаю, що все попереду.(10) Є позитивний досвід у мене особисто, але не в місті Харкові, а в передмісті, вТисячині, ми від...
3.3 Фокус-група у Львові, 12 учасників.Питання 1. (в) Що вас у Львові найбільше приваблює, викликає позитивніемоції, а що ...
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Символічне насильство  в містах сучасної України
Upcoming SlideShare
Loading in …5
×

Символічне насильство в містах сучасної України

3,375 views

Published on

Аналітичний звіт за проектом

Published in: News & Politics
  • Be the first to comment

Символічне насильство в містах сучасної України

  1. 1. Символічне насильствов містах сучасної України.Аналітичний звіт за проектом.Організація, що виконала проект:Інститут громадянського суспільства, Симферополь/АкмесджитКерівник проекту -Рустем Аблятіф, Директор, Інститут громадянського суспільства.Науковий керівник проекту, автор методики, локальний партнер у Києві -Віктор Пушкар, канд. психологічних наук.Локальні партнери:Ольга Духніч (Симферополь/Акмесджит), канд. психологічних наук,доцент Таврійського національного університету;Юрій Тишкун (Львів), канд. політичних наук, доцент кафедри політологіїІнституту гуманітарних і соціальних наук Національного університетуЛьвівська Політехніка;Наталка Зубар (Харків), Голова правління, ГО “Майдан Моніторинг”.Контрибютори:Ольга Малишева (Київ) - аналітик;Ярина Возняк (Львів) - соціолог, керівник проектів агенції Фама.Проект здійснено за підтримки Міжнародного фонду Відродження.Організаційну підтримку надано Чорноморською Миротворчою Мережею (BSPN).Україна,жовтень 2012го - березень 2013го року.
  2. 2. Символічне насильство в містах сучасної України.Анотація: дослідження проведене з використанням трьох основних інструментів:аналізу вибірки графічних зображень, фокус-груп і анкетування. Основою розвідкислугує соціологічна концепція символічного насильства, сформульована П.Бурдє;однак інструментарій дослідження включає методи психології та візуальноїантропології. Розроблено авторську методику дослідження. Проведено порівняльнийаналіз ситуації в чотирьох містах України. Обгрунтовано доцільність розгляду графіті танастінних картин (мюралз) як слабкого сигналу щодо соціальної напруженості вміському середовищі. Проаналізовано роль ряду чинників, що збільшують проявисимволічного насильства; зокрема недоліків планування та використання публічногопростору. 50 сторінок з фотографіями та інфографікою, 15 таблиць, 2 додатки.Ключові слова: символічне насильство, соціальна напруженість, міське планування,публічний простір, графіті, настінні картини.Symbolic violence in the cities of contemporary Ukraine.Summary: the research conducted using three main instruments: graphic images sampleanalysis, focus-groups and written survey. The sociological concept of symbolic violence byP. Bourdieu stands for main theoretical background; but the practical instruments include themethods of psychology and visual anthropology. Original research methodology developed.The situation in four cities of Ukraine compared. Substantiated the expediency for usinggraffiti and murals as a weak signal of social tensity in urban environment. The analysisgiven for several factors that increase symbolic violence, in particular the mistakes in urbanplanning and public space usage. 50 pages with photos and infographics, 15 tables, 2appendixes.Key words: symbolic violence, social tensity, urban planing, public space, graffiti, murals.
  3. 3. 1.1 Мета дослідження.Метою дослідження є:1) Визначення форм символічного насильства, що являють собою безпосереднюсуспільну небезпеку, або вказують на ризики, що виходять з інших джерел; їхможливого зв’язку з проявами фізичного насильства;2) Розробка інструментарія діагностики конфліктних ситуацій на основі моніторингаі аналіза проявів символічного насильства.Наше дослідження є міждисціплінарним; у ньому першочергово пропонується задіятиметоди соціальної психології та візуальної антропології; однак робоча група лишає засобою право також використовувати інструментарій інших наук відповідно дозаявлених практичних цілей.Робочу гіпотезу проекта ми можемо сформулювати в наступний спосіб. Поява графітіта інших зображень, що містять прямі або непрямі заклики до насильствапринаймні іноді пов’язана з наступними проявами фізичного насильства. Зауважимо,що завдання 2) видається нам стратегічно важливішим. Однак в межах пропонованогопроекта його може бути реалізовано лише частково. Отже, ми сформулюємо метудослідження наступним чином: привертання суспільної уваги до проблемисимволічного насильства; розробка рекомендації для громадянських організацій ідержавних органів, що дозволять змешнити ризики, пов’язані з символічнимнасильством.Графіті розглядаються нами в ширшому контексті проявів символічного насильства, атакож загального ставлення жителів українських міст до урбаністичного середовища,сприймання його як комфортного або дискомфортного і загрозливого. Основний фокусробиться на ситуації в чотирьох містах (Київ, Симферополь/Акмесджит, Львів і Харків)за станом на кінець 2012го - початок 2013го року. Однак наше дослідження такожпотребує певної історичної інформованості щодо розвитку міських спільнот; такаінформованість дозволяє робити обгрунтовані припущення стосовно динамічних змінситуації.1.2. Інструменти дослідження (загальний огляд)Основними інструментами є:- фотографування графіті і настінних картин з наступним аналізом їх розташування тазмісту; від 150 і бльше зображень у кожному місті;- фокус-групи з представниками міських громад, 10-12 осіб у кожній групі- анкетування 200 осіб, 50 на кожне місто; формування вибірок методом “снігової кулі”,вибірка репрезентує населення міста в цілому (general population sample). На підставікількісних даних проводиться аналіз кореляційних звязків.Опційними (додатковими) інструментами є:- напівструктуровані експертні інтервю з інформованими представниками спільнот, щоне мають змоги взяти участь у фокус-групі, або будуть надто сильно впливати на іншихучасників своїм авторитетом; фактично взято 11 інтервю, з них 9 на умоваханонімності респондента;- аналіз субкультурних веб-сайтів, блогів та віртуальних спільнот, що мають прямийстосунок до візуального маркування території в фізичному просторі. Вибіркововідстежено більше 30 веб-сайтів, блогів і спільнот в соціальних мережах.
  4. 4. 1.3. Постановка проблеми.Під символічним насильством ми розуміємо розташування об’єктів та символіки, якіпідкреслюють домінування одної соціальної групи над іншою; або сприймаються якзаклик до насильства стосовно певної соціальної групи. Відповідно до класичноговизначення П’єра Бурд’є [1], список можливих проявів символічного насильства єдосить широким; він може бути наскільки завгодно близьким до вичерпного, аленавряд вичерпним. У разі законодавчої заборони певних агресивних соціальнихпрактик та ефективної боротьби проти них агресія навряд зникає повністю; вонаскоріше приймає інші, як правило, менш суспільно небезпечні форми.Зокрема, особливу цікавість з кількох точок зору становить візуальна присутність упублічному просторі радикальних угрупувань, схильних до застосування фізичногонасильства. Однак зауважимо, що дослідницька група з досить очевидних причин немає на меті дублювати функції правоохоронних органів, виконувати слідчі дії абовстановлювати винних у скоєнні злочинів. Нашою метою є визначення соціальногоконтекста, в якому виникають ризики ескалації насильства, а також визначеннядоступних для систематичного опису ознак небезпечної ситуації, в першу чергу –візуальних, яким, за нашою попередньою оцінкою, доцільно приділяти більшу увагу.Як відомі приклади проявів символічного насильства останніх років, що викликализначний суспільний резонанс та в досить явному вигляді вплинули на криміногеннуситуацію, можемо назвати:1) “Війну пам’ятників”, що мала одну з своїх кульмінацій у встановленні радянськимиконсерваторами пам’ятника Сталіну в Запоріжжі та наступні контр-заходи правихрадикалів. В той же самий кластер потрапляють інші насильницькі події 2010-2011років, частина яких відбулась у Львові 9.05.2011, коли підчас “святкування ДняПеремоги” мали місце сутички організовано завезених в місто радянськихконсерваторів з локальними правими радикалами. Від часу розробки методикидослідження проблема не стала менш гострою; серед подій 2012-2013 років такожприсутні акти символічного насильства щодо памятників радянської доби, тапамятників героям українських націоналістичних рухів.2) Конфлікти навколо встановлення в Криму релігійних та псевдорелігійних культовихоб‘єктів. До перших ми відносимо культові споруди (храми і мечеті), до других – т.з.поклонні хрести, встановлення яких було засуджено християнськими ієрархами Криму.Зауважимо, що ця проблема навряд є лише кримською; суперечності між релігійнимиконфесіями в Україні в 2009-2011 певною мірою загострились. Одною з системнихпричин тому слугувала відмова від збалансованого ставлення до різних конфесій надержавному рівні; спроба антиконституційного перевизначення України як“православної держави”, яка через ряд обєктивних причин втратила актуальність вжев 2012му році. Ряд конфесій фактично є позитивно або негативно дискримінованимина місцевому рівні поза правовим полем, через індивідуальні та колективні забобони,або через “особливі стосунки” церковних ієрархів з окремими представниками місцевоївлади.Акти вандалізму щодо релігійних споруд мусульман в Криму фіксуються з 1995 року [2]Вони мали місце і підчас проведення дослідження; так, в березні 2013го рокупостраждала мечеть Кебір-Джамі в Симферополі/Акмесджиті3) Переформатування публічного простору в Києві, Харкові та інших містах України, що
  5. 5. часто відбувається всупереч інтересам місцевої громади, і боротьба з цим явищемантизабудовних груп. Схожою проблемою є непрозорий розподіл землі, ущільнювальназабудова міст та приватизація рекреаційних зон в Криму. Однак громадскість доситьдовго вдавалось відволікати від неї, концентруючись винятково на "татарськихсамозахопленнях“ (за версією учасників акцій – “самоповерненнях землі”).Зауважимо, що “ущільнювальна забудова” потрапила на перше місце середактуальних для киян проблем місцевого рівня ще весною 2006р. в дослідженні“Усвідомлення вибору”, здійсненого Альянсом Майдан за підтримки МФВ, авторметодики В.Пушкар [3]. Від того часу проблема стала предметом уваги частинигромадянських організацій; на неї також почали звертати увагу державні органи.Зрештою, дослідникам варто було дещо оперативніше звернути увагу на кількарічнийконфлікт місцевої громади з забудовниками, що відбувався на Пейзажній алеї в Києві(2006-2012), протести проти реконструкції Андріївського узвозу (2009-теперішній час,питання врегульвано частково), а також 10-місячну безперервну акцію самоповерненняГостинного Двору (2012-теперішній час, питання не врегульовано). Підчасповторюваних спроб передачи Гостинного Двору забудовнику відбувся перехід відсимволічного насильства до реального - підпал споруди і кількаразове побиттяучасників акції протесту. Серед потерпілих були жінки, пенсіонери, і що, зовсімнезвично для сучасної України, один з опозиційних депутатів ВР.4) Символічне насильство, що періодично провокувало перехід до фізично насильства,стало типовим для електоральних процесів в Україні. Зокрема, вплив символічногонасильства на перебіг та результати виборів до ВР 2012го року було проаналізовано впроекті ГО "Майдан Моніторинг" [4]Символічне насильство не обовязково передбачає фізичне руйнування чи псуванняобєктів; і не обовязково здійснюється великою організованою групою. Так, очевиднимактом символічного насильства, спрямованим проти радянських консерваторів,слугувала акція проведена в 2011му році смаження яєшні на Вічному Вогні наПечерську, м. Київ, за яку організаторка понесла кримінальну відповідальність. В 2012році в Сумах двох графітчиків було засуджено за зображення людини, на думку деякихосіб, схожої на президента В.Ф.Януковича. На тих же графітчиків поклаливідповідальність за акт вандалізму проти єврейської громади міста; скоєння останньогозасуджені не визнали. Інший акт символічного насильства проти єврейської громадимав місце в Києві в березні 2013 року, за співпадінням, в той самий день, коли у ВРвирішувалось питання проведення місцевих виборів. Листівки антисемітського змістубуло розклеєно від імені місцевих правих (ВО “Свобода”); однак офіційні речники“Свободи” заявили, що партія не має стосунку до цих листівок.Де тут проходить межа свободи вираження поглядів, адміністративного і кримінальногоправопорушення - питання досить складне і неоднозначне. Але принаймні деяківипадки застосування символічного насильства водночас є кримінальними злочинами;а деякі випадки покарання - вибірковим правосуддям і переслідуванням політичнихопонентів.Проблема символічного насильства в Україні досі не стала об’єктом систематичногонаукового дослідження, одним з позитивних взірців для якого ми вважаємо створеннякогнітивних мап міст, виконане С.Мілграмом для Нью-Йорка і Парижа. Згадаймо, щоборотьба з злочинністю та дрібними правопорушеннями, успішно проведена в Нью-Йорку 1990х, значною мірою спиралась на розвідки соціальних психологів, видані на
  6. 6. 10-20 років раніше [5].Отже, сформульовані Мілграмом гіпотеза “розбитого вікна”, гіпотеза “горизонтального” і“вертикального” міста могли знайти своє практичне застосування в Нью-Йорку значнораніше. Але для того громада спочатку мала усвідомити потребу в змінах та обратимером міста людину, схожу на Джуліані. Продовжуючи тему дослідів Мілграма, напевневарто згадати деякі їх практичні аспекти. Зокрема, пропоновані ним методи створеннякогнітивних мап міста, формування вибірок жителів та добору візуальних об’єктів.Автор висловлював обгрунтовані сумніви в доцільності великих вибірок для соціально-психологічних досліджень (для Нью-Йорка йому було достатньо опитати 200 осіб), та вефективності для великого міста методу опитування від дверей до дверей (door-to-door), оскільки вже в 1970ті лише приблизно чверть жителів великих міст СШАдозволяла вхід до помешкання інтервьюєрів [5]. Звичайно, українські міставідрізняються від американських або французьких; також вони суттєво відрізняютьсяміж собою. Але відповідні корекції методик напевне будуть нами зроблені.Оскільки в практичній частині дослідження за короткий період можна охопити лишеобмежений діапазон проявів символічного насильства, ми пропонуємо на першомуетапі зосередитись переважно на одному з його різновидів, а саме графіті, що містятьбільш або менш явну насильницьку складову. Звичайно, такі графіті варто розглядати вконтексті локального візуального ландшафта; співвідносити їх з архітектурою,візуальною рекламою та іншими графіті, що носять скоріше підкреслено мирнийхарактер.Базова соціальна функція графіті – територіальна мітка, повідомлення про присутністьна певній території якоїсь особи або групи осіб. Від напівзабутого традиційноговирізання на дереві “тут були Х та У” до сучасних практик обписування умовно своєїтериторії групою молоді за допомогою балончика фарби. З технічної точки зорузображення можуть виготовлятись різними способами. Крім нанесення фарби збалончика, графітчики можуть використовувати також інші техніки як основні абодопоміжні. Результат також буває різним - від кривих червоних і чорних літер до лого,виконаних оригінальними шрифтами, або навіть цікавих з мистецької точки зорунастінних картин. Графіті часто “псують” вигляд споруди або ландшафт, але інодідосить вдало вписуються в візуальний контекст довкілля; графітчикам інодізамовляють зовнішнє оформлення будинків. Графіті, наклейки або інші способи“модифікації” носіїв реклами певною мірою є відповіддю на пропонований рекламоюмесидж, який містить насильницьку складову і провокує реактивну агресію.Повідомлення про свою присутність вже може містити елемент загрози реальному абоуявному Іншому. Якщо месидж надходить від прихильників “влади білих”, ними зазамовчуванням мається на увазі, що існують “не-білі”, з якими це угрупуваннязбирається боротись. Аналогічно, “антифа” передбачають наявність поряд ворожих їм“фашистів”. Кого в кожному конкретному випадку буде призначено представникамисубкультури на роль колективного ворога, ми можемо дізнатись, лише зконтактувавшиз представниками відповідних субкультур. Адже “не-білим” в уявленнях радикальноїсубкультурної молоді за певних обставин може виявитись і українець, а “фашистами” –загалом аполітичні молоді люди. В побутовому контексті це часто далекі відраціонального мислення гетеростереотипи, що позначають реальних чи уявнихворогів.Зауважимо, що лише деякі графіті варто інтерпретуватись в контексті символічногонасильства. Нас особливо цікавлять написи і зображення, де насильницька (або анти-
  7. 7. насильницька) компонента виражена явно, відкритим текстом. Нас також цікавлять їхскромніші аналоги, де цю компоненту дещо зашифровано від сторонніх, але для“втаємничених” учасників молодіжних субкультур вона виглядає досить очевидною.Також варто враховувати контекст, в якому з’являється повідомлення; адже однакові,чи дуже схожі месиджі в різних контекстах можуть сприйматись:- як спосіб збільшення соціальної напруги та конструювання реальної загрози певнійгрупі осіб,- як спосіб “випуску пари в свисток”; символічне насильство, що не передує реальному,але заміщує його,- як конкретний заклик до дії, який, проте, буде проігноровано адресатами, або- як прояв індивідуальних психічних проблем окремо взятого “міського божевільного”.Пропонований список грунтувався на попередніх оцінках; і в ході дослідження він взагальних рисах підтвердився.Однак, в будь-якому разі, крім месиджа, який бажав сформулювати автор, важливатакож його інтерпретація цільовими групами. “Образливий” зміст месиджа єсуб’єктивною категорією, реакція “образливість” також визначається суб’єктивнимичинниками. Натомість розпалювання ворожнечі за етнічною та деякими іншимиознаками ознаками кваліфікується як кримінальний злочин (Ст.161 КК України).Практичне вирішення проблеми символічного насильства державними органами тагромадянськими організаціями лише іноді досягає бажаної ефективності; боротьба ззовнішніми проявами замінює конструктивну роботу з причинами саме черезвідсутність переконливого пояснення, звідки виникає насильство і що варто зробитидля зменшення його супільної небезпечності.На сьогодні відсутня науково обгрунтована інтерпретації проявів символічногонасильства та методів оцінки ступеня його суспільної небезпечності відповідно допоточного моменту. Кількісні методи соціології в умовно чистому вигляді не даютьзмоги оцінити дійсні маштаби соціальної напруги, основні чинники її зростання чизменшення. Практичні заходи, спрямовані на зменшення суспільно небезпечноїскладової цього явища, мають грунтуватись на чіткому розумінні, з чим саме ми маємосправу. Гарні практики (Good Practices) потребують гарної теорії, що лежить в їх основі.В нашому випадку проблема скоріше потребує міждисціплінарного підходу та синтезувзаємодоповнюючих інтерпретацій, ніж суто соціологічного, психологічного абоантропологічного дослідження в умовно чистому вигляді.
  8. 8. 2. Аналіз графіті та настінних картин (мюралз)Відповідно до нашої робочої гіпотези:- місця розташування графіті підпорядковуються певним закономірностям, які можебути відстежено і класифіковано;- графіті та настінні картини може бути класифіковано за обмеженою кількістюпараметрів; така класифікація може не виявитись вичерпною, але охопить всістатистично значимі різновиди зображень.Графіті в ході дослідження фіксувались за певними маршрутами, оскільки охопити “всі”зображення в межах одного міста дещо нереально, і з практичної точки зору такаспроба потребуватиме надмірних зусиль від дослідників. Маршрути визначаються напідставі порівняння історичних мап міст із сучасними та попереднього візуальногоогляду гіпотетичних “характерних точок”.Фактично в ході дослідження було зібрано значно більше планованих 600 зображень(приблизно 1000); після попереднього огляду відібрано ті, що найбільше відповідаютьвимогам до змісту (відбраковано повторювані та малоінформативні) та технічнимвимогам (вібраковано нерізкі та надто зашумлені зображення).Оскільки графіті наносяться в певному візуальному середовищі та під очевиднимвпливом цього середовища, розгляд тега окремо від місця його нанесення дає намлише частину загальної картини. Отже, фотографії робляться в такий спосіб, щобможна було зрозуміти візуальний контекст; при тому місце фотографуваннязазначається точно (встановлюється геотег), або, якщо це проблематично з технічноїточки зору, вказується приблизно. В будь-якому разі спочатку виконується класифікаціязображень за місцем знаходження, і лише потім - за іншими ознаками.2.1. Класифікація виявлених графіті та настінних картин1) Теги субкультурних груп; зокрема- футбольних вболівальників (хулз та ультрас);- активістів екологічних та антизабудовних рухів;- прихильників політизованих субкультурних рухів. На макрорівні ми тут можемовирізнити позасистемних правих і лівих радикалів (т.з. автономів), а також прихильниківі опонентів політичних партій, включно з дотичними до певних партій молодіжнимиорганізаціями. Зауважимо, що на мезо- та мікрорівні картина значно складніша.Саме в цій категорії найчастіше зустрічається мова ворожнечі, явно спрямована напевні групи населення. Самовизначення лівих і правих молодіжних угрупувань як“автономів”, тобто організованих горизонтально і не повязаних з політичними партіями,створює сприятлий грунт для провокацій, які зручно приписувати представникам цьогосередовища. Незалежно від того, хто ж насправді за них відповідає.Детальний аналіз радикальних рухів є темою окремого дослідження. Однак нашимиметодами було впевнено зафіксовано їх графічну активність; зокрема мову ворожнечі усимволічному просторі міст, та свідоме розпалювання ненависті за етнічною,конфесійною та іншими ознаками.
  9. 9. В нас є дані, що принаймі деякі графіті, що містять мову ворожнечі, організованонаносяться на замовлення. Однак інші напевне замовними не є; також доситьрозпливчастою серед представників молодіжних субкультур є межа вираженняполітичних поглядів і прагнення до епатажу, привертання уваги до себе. Далеко некожна молода людина, що малює свастику, є переконаним наці; зображення символівненависті в публічному просторі може також свідчити і про особистісну незрілість,нерозуміння наслідків своїх вчинків.2) Імена артистів, назви музичних груп та стилів, розшифровка яких також вимагаєпевної субукультурної інформованості. Зауважимо, що порівняно з 1990ми стіни та іншіповерхні значно рідше обписують повідомленнями навколомузичної тематики, оскількивізуальне повідомлення для більшості графітчиків, а тим більш мюралістів, єсамодостатнім.Зауважимо, що деяким субкультурним графіті насильницьке значенням приписуєтьсяпомилково, через неінформованість більшості громадян щодо молодіжних субкультурта відповідних їм змістів. Приклад: київський візуальний мем, графіті Skovorodub(Сковородаб), назва утворена від прізвища філософа і стилю сучасної музики. В ходідослідження автору доводилось чути, що це зображення (Сковородуб!) висловлюєненависть до видатного українця.3) Текстові повідомлення різного змісту, що несуть індивідуальний месидж, починаючивід явно образливого для конкретної особи до іронічного, філософського чисоціального повідомлення. Також зустрічаються вірші в діапазоні від прямих цитаткласиків до пародій і графоманії. Приклад: львівський графіті, написаний латиною.
  10. 10. 4) Територіальні мітки, що не мають очевидного длянепосвячених у локальну субкультурну ситуацію змісту.Як правило, їх наносять учні середніх шкіл, що маютьневеликий досвід роботи з фарбами і маркерами, атакож не дотримуються явної ідеології. Типова мета -повідомити про свою присутність дорослих аборовесників з інших підліткових угрупувань. Особливаформа тега - “бомба”, що складається з великих товстихлітер, найчастіше двоколірних, і, відповідно, потребуєвеликих витрат фарби.5) Діяльність “міськихбожевільних”. Відповідно дохарківського убраністичногофольклору, першим почавставити теги у місті психічнонездоровий чоловік на прізвищеМітасов; на сьогоднішній день цінаписи не збереглись. Частинавиявлених нашимдослідженням написів (у Києві іСимферополі) свідчить або пропсихічні проблеми авторів(зокрема, шизоїдні тапараноїдальні рисиособистості), або ж про їхімітацію з неочевидною для насметою. Якою цілком може бутиепатаж місцевих жителів.Ось декілька прикладівподібних текстовихповідомлень:- Эти садистки воздействуют нанас на расстоянии! Умных ониубивают;- Они не прошли в 1945м. Непройдут и сейчас;- пропозиція офіційнопереіменувати Крим на“Полуостров Россияночка”.Однак зауважимо: якщо миможемо класифікувати окремиймесидж як параноїдальний абошизоїдний (у третьомувипадку), це не є достатнімприводом для постановкидіагнозу, тим більш заочної.
  11. 11. 6) Художні настінні картини, або ж мюралз; які можуть бути умовно поділені на творимистецтва, нанесені візуальними артистами за власною ініціативою, та творизамовного характера, що також як правило вдало вписуються в ландшафт. Детальнийаналіз художніх властивостей таких робіт виходить за межі нашого дослідження; однакпринаймні частина з них заслуговує також і на увагу мистецтвознавців. Приклади:замовне оформлення кавярні у Києві (група “Інтересні Казки”), харківський мюрал згероями фільму “Кін-дза-дза!”Проміжну позицію між тегами і настінними картинами займають примітивні монохромнізображення, як правило, фігури або обличчя людини, які нагадують дитячі малюнки.Частину цих взірців може бути нанесено особами, що називають себе арт-групою.
  12. 12. 7) Пряма візуальна реклама. В нашій вибірці в такий спосіб рекламувались сайти лівихі правих політичних рухів, гастролі артистів, послуги (від складання гороскопів донаписання контрольних і дипломних робіт), навушники, годинники і... балончики длянастінного малювання.2.2. Фактично виявлені патерни розташування графіті1) Межі старого і нового міста, різних історичних районів.Там, де адміністративні райони міст не збігаються з історичними, фактичне маркуваннятериторії переважно відповідає історичному районуванню. Наявність історичної памятів явному вигляді не є умовою появи графіті; такі межі можуть сприйматись напідсвідомому рівні і виходити на рівень свідомого з інших причин, ніж вивченняісторичних джерел. При переміщенні адміністративних меж районів візуальнемаркування може також переміщуватись в бік нових адміністративних меж; але цевідбувається поступово і не в кожному випадку. Приклад: вхід в старе місто,Симферополь/Акмесджит. “Осторожно, старый город. Не входи, убьет”2) Межі різних типів забудови, наприклад, багатоповерхівки і малоповерховийприватний сектор (слободи у випадку Харкова), або багатоповерхова забудова різнихтипів. Кожному типу забудови відповідає певна організація публічного простору тапевна когнітивна мапа території. Характерне для модерну ХІХ-початку ХХрозташування будинків стіна-до-стіни з невеликими внутрішніми двориками,прохідними дворами і підїздами серед іншого є способом організації публічного
  13. 13. простору та формування умовно спільного уявлення про місто. Зовсім інший спосіб -розташування багатоповерхівок в кілька паралельних ліній з великими “санітарними”відстанями. Третій спосіб - багатоповерхівки з замкненими чи напівзамкненимивнутрішніми дворами; так почали будувати у 1980ті. І четвертий специфічний патерн(дез)організації простору утворює хаотична точкова забудова 2000-2010х, на жаль,характерна для деяких районів сучасних українских міст.3) Береги річок (крім Львова, за відсутністю відповідної річки у міському ландшафті).Річка часто є природною межею типів поселення і (або) історичних районів міста.Типова для українських ландшафтів ситуація, коли один з берегів є значно вищим,слугує раціональним підгрунтям для формування на берегах різних типів забудови.Нами також відстежена типологічна відмінність між візуальними маркуванням берегівДніпра і Либеді в Києві. В першому випадку - особливо інтенсивне маркування правогоберега, здійснене в 2011-2012 році, що містить переважно низькохудожні текстові теги і“бомби”, в другому - переважають художні настінні картини, що наносились від початку2000х. Либідь, на відміну від Дніпра, практично невидима для більшості киян; її берегзначну частину року физично недоступний. Водночас, обидві річки за станом напочаток ХХ ст. фактично визначали кордони міста. І за Либіддю, і за Дніпром в уявленнімісцевих жителів на той час Київ закінчувався.В Харкові Лопань довгий час була межею слобід (традиційної малоповерховоїзабудови) і модернового центру міста; на теперішній час такий розподіл єнеочевидним, однак береги лишаються інтенсивно маркованими (див. фото). РічкаСалгир також слугувала межею нового міста (імперського Симферополя ХІХ ст.), вищеза течією вона обмежувала старе місто (кримськотатарський Акмесджит, що увійшов всклад заснованого пізніше Симферополя).
  14. 14. 4) “Дошки оголошень” - місця зустрічі різних субкультур.Поява візуального тега групи, що сприймається в певній субкультурі як ворожа, якправило, спричиняє в опонентів бажання його модифікувати або знищити. В нашійвибірці найчастіше зустрічаються ознаки субкультурного змагання лівих і правихрадикалів, а також футбольних вболівальників, частина яких є політизованою.Це закреслені імодифіковані чужі теги, атакож, рідше, погрози наадресу опонентів,висловлені прямимтекстом. “Війну тегів”, якуведуть неполітичніпідліткові угрупування,значно важче правильноінтерпретувати, ніжнастінні змагання лівих зправими, що частовключають текстовімесиджі та користуютьсявпізнаваноюміжнародноюсимволікою. Приклади“дошки оголошень” зіЛьвова і Києва (нижче)
  15. 15. Код 14/88 i рунічна символіка є поширеними атрибутами ульраправих; зокрема,поєднання рун Ісс і Хагалаз обрав собі за символ “Патріот України”. Цікаво, що вскандинавській традиції таке сполучення рун має одну з можливих інтерпретацій“довіку не вибратись із злиднів”. В поєднанні з тотемним зображенням голови вовкаанфас, історично скоріше характерним для якутів і чеченів, ніж для скандинавів чиукраїнців, та написаними кирилицею гаслами (наприклад, “Хватит бухать!”, або“Дети - наше будущее” (!)) ця символіка виглядає дещо еклектичною. Як і власнеідеологія правих молодіжних рухів.Літера “А” - міжнародний символ анархізму, а код 161 належить антифа. Поширенесеред радикалів скорочення А.С.А.В. = all cops are bastards, тобто “всі поліцаї -байстрюки”, також є міжнародним. Ми можемо відстежити і певні точки перетинуміжнародного лівого руху із локальним радянським консерватизмом. Приклад: напередньому плані памятник Зої Космодемянській, радянській героїні Другої Світовоївійни; на задньому плані - символіка руху антифа (161) та напис “hate to state”(ненависть до держави).Цей памятник також зазнав символічного насильства, будучи перенесеним із свогопопереднього розташування, де зараз знаходиться памятник О.Гончару. Наступнимкроком могла стати його ліквідація в звязку з забудовою сквера храмом УПЦ (МП). Вцьому випадку акції протесту обєднали і політично нейтральних місцевих жителів, ілівих радикалів, і радянських консерваторів. Зауважимо, що в інших антизабудовнихакціях також беруть участь і праві радикали. Приклад нижче: фото з акції на захистГостинного двору.“Дошки оголошень“ часто знаходяться поблизу місць, де збирається основна цільовааудиторія графічних месиджів - спортивні клуби, офіси політичних партій, молодіжнихорганізацій, тощо.
  16. 16. 5) Місця біля споруд, що очевидно не вписуються в ландшафт, випадають з ньогочерез свою надмірну “модерновість” або надмірну занедбаність. Зауважимо, щоспоруди в стилі хай-тек, який в Україні необгрунтовано вважають сучасним, як правилоє наслідуванням американських і французьких взірців початку минулого сторіччя. Якочевидно слідує і з результатів анкетування, і з деяких реплік на фокус-групах, проявипсевдо-сучасного несмаку в міській архітектурі дратують не тільки радикальну молодьз балончиками фарби, але і зрілих поміркованих людей.Що стосується недобудованих і напівзруйнованих споруд, такі обєкти є досить типовиммісцем для візуального маркування в усьому світі, і Україна тут не може бути винятком.Окремо варто зауважити, що практично всюди інтенсивно маркованими виявляютьсямісця незаконних забудов, та конфліктів забудовників з місцевими громадами.В місцях, що несуть явне символічне навантаження, навіть малі архітектурні формиможуть сприйматись як символічне насильство. Приклад: встановлена без належноїдозвільної документації каплиця УПЦ (МП), Десятинний провулок, м.Київ. Ця спорудавже пережила реконструкцію і спробу підпалу, невдовзі після знищення встановленогопоряд культового обєкта громади рідновірів (статуї, що зображує Перуна). Назадньому плані - історична Андріївська церква; новоробна каплиця виглядає пародієюна неї. Наступне фото - візуальне маркування на Пейзажній алеї, колись одному знайкрасивіших місць у Києві. Якщо над ландшафтом знущаються забудовники, то іграфітчики напевне над ним почнуть знущатись. Раціональну організацію міськогозначно легше порушити, ніж відновити.Деякі зображення з коментарями винесено у додаток 1.
  17. 17. 3. Дослідження методом фокус-груп3.1 Фокус-група в Києві, 12 учасників.Групи у Києві, Львові і Харкові вів В.Пушкар, науковий керівник проекту.Питання 1. (в) Скажіть будь-ласка, що вам найбільше в Києві подобається, а що умісті вас дратує?(7) Мені не подобається перш за все транспорт, пробки, відсутність стоянок, грязнийасфальт, тротуари. Висока ступінь забрудненості міста. А подобається, мабуть, центрКиєва. Перш за все архітектура, також люди.(6) Воно вже давно не зелене, це перше. Друге — те, що оті родзинки міста, якібули, якщо сказати про стару архітектуру, яка залишилася після війни, а Київ бувзруйнований на девяносто відсотків, і ось ті десять відсотків, які залишились, вонимайже всі зруйновані.(5) Це все виглядає як місто для того, щоб просто виживали(3) Мені подобається в Києві центр, який будувався в кінці девятнадцятого сторіччя,ось в такому ракурсі він мені подобається. Це Київ — “центр землі руської”, це живемісто, я не знаю, наскільки там склалося з трьох окремих осередків, власне цікоординації оцих трьох насправді доволі різних міст, — як би його потенціал. А те, щоне подобається, — це те, що, частково як наслідок столичного статусу, чи то черезекономічні чинники всі сюди стягуються, в ньому зростає кількість “не-місць”, тобтотаких просторів, де в принципі нічого не твориться; там не відбувається комунікація,там нічого не створюється, там просто циркулюють люди, як потік, які ніяк між собою невзаємодіють, і в цьому власне немає ніякого Києва, тому що це безособове.Питання 2. (в) Яке, на вашу думку, має значення поділ міста на райони? Наадміністративні, або на історичні, — особисто для вас.(9) Київ, — це ж не місто, це ж країна. Тобто не можна їм управляти, не поділивши. Ірайони — вони різні, там, Академмістечко — одні люди, Відрадний, де я живу, тамзовсім інша бидлота, Центр, а зараз в центрі та ж бидлота, так? Його не можна неподілити, я не знаю, наскільки вони відрізняються.(6) Я можу сказати, що перш за все така характерна річ: що останні пятнадцять-дванадцять років ось такий безлад в центрі Києва, це будівництво так званих офіснихцентрів. Взагалі я гадаю, що генплан міста не продуманий з точки зору історичностісамого міста, і збереження історичних памяток, яких ще трошки залишилось в центріміста.(5) Я стикалася з поділом на райони, це дійсно дуже крупний поділ. Ось наведуконкретний приклад. Я проходила практику в Центрі соціальних служб для дітей імолоді, і ось це один центр на весь Дніпровський район. Абсолютно неможливо тимпрацівникам встигати в кілька сімей. От, на таких дуже конкретних, практичних речахвиявляється, що це укрупнення не дуже розумне.(4) Для мене є поділ Києва на правобережний і лівобережний, тому що я дошіснадцяти років жила на правому березі, а потім переїхала на лівий, і це було длямене великим шоком, тому що в цьому проявилося, наскільки цей центр Києва є...наскільки, власне, рух в Києві є доцентровим, оскільки всі їдуть туди на роботу(3) Якщо ти живеш у тому, що належить до певного адміністративного району, товважається, що тебе стосуються більш за все питання щодо цього району. А насправдіти можливо там тільки ночуєш, оскільки кожного ранку їздиш в центр. І виходить, щотебе має стосуватися деяка кількість якихсь питань, які тебе зовсім не хвилюють, бо титам не перебуваєш, а тим часом питання, які тебе турбують, ну там, спроби
  18. 18. паркування в центрі, вирішення долі якихось архітектурних памяток — вони тебе,тобто мене, стосуються, тим часом як на громадські слухання, припустимо,запрошуються тільки жителі Подільського там чи Печерського району.(2) Лісовому масиву, який існує в Деснянському районі, фактично для громадиЛісового масиву для того, щоб вирішити будь-яке, кожне друге фактично побутовепитання, їм доводиться добиратися, ну до інших планет фактично. Троєщина — цесусідня планета, туди ходить тільки один тролейбус... Насправді для мене мабутьідеальним адміністративним поділом було б, коли б місцеве самоврядуваннябудувалося на компактних мікрорайонах, виміряти буквально візуально, і де тимбільше люди один одного знають, і де всі самоврядні функції були б органічнорозміщені, ті що потрібні, а непотрібні були б звідти винесені.(в) Тобто щоб з одного кінця району було видно інший кінець?(2) В буквальному сенсі так. Насправді все могло б іще дрібніше спиратися наокремі мікрорайони, цього було би достатньо.(11) В Україні немає територіально-адміністративного поділу, є тількитериторіальний. Адміністрація насправді жодного стосунку не має до тих громад.Питання 3. (в) Ви можете пригадати якісь історії успіху, коли громада позитивновпливала на рішення влади?(9) Ніякої громади в Києві не існує, може, якісь мікро- і існують, я їх не бачу. Всізабудови, які були зупинені, скільки їх там не є, це були не сторонні люди, а лише там,де можна біло організувати місцевих. Люди зацікавлені — Пейзажка там, на Пейзажціяк би більше сторонніх людей взагалі було, але головне зробили місцеві. Колипоставили тих котів, всеп завершилось. Далі: Прорізна — місцеві, що там ще,Березняківська, лівий берег ... Коротше, всі точки, де вдалося зорганізувати місцевих.(7) Я думаю що громадського руху не існує, просто відбуваються, я б сказав,ситуаційні емоційні рухи в окремих випадках, коли громада постає на захист того чиіншого обєкту.(6) Щодо ОСББ і ОСМ, я знайомий з цими проектами з джерел, тобто звідки взагаліприйшла така штукенція, як ОСББ, і я не хочу тут багато часу займати, але так, щобкоротенько сказати, перш за все та законодавча база, яка існує щодо ОСН і ОСББ,вона потрібна тільки керівництву міста і районів для того, щоб дурити людей, що ніби-то у них є можливість керувати своїм майном. Це профанація.(2) Думати і говорити, чи є в Києві громада, чи її нема, це приблизно те саме, що “чиє життя на Марсі, чи ні”. Суть у тому, що чи є громада, чи її нема, впливати на рішеннявлади не може ніяк, в принципі. Якщо брати кейси, які тут уже озвучувались, менінайближче Пейзажка, найідилічніший, мабуть, приклад, то я його абсолютно несприймаю, що це місцева громада вплинула на рішення якоїсь там влади. Людиприйшли, зібралися, прокомунікували між собою і винесли своє рішення. Чи була цемісцева громада чи це були якісь інші форми життя, сказати неможливо. Було рішення,яке втілилось і яке неможливо було ігнорувати.Питання 4. (в) Кому має належати Гостиний двір і що там має бути?(9) Это вообще не памятник, а если даже памятник — то это просто привычныйдом, но если они вылезут за него, то тогда изменится картинка Андреевского, и этоосновное. Если они меняют старинную вот эту всю конфигурацию, а на их картинкеони выходят, — вот это самое неприятное. А что внутри — единственное, что тамможно сделать, потому что вот эти разговоры про “мистецький центр” очередной, оничушь собачья, потому что там такие площади, что столько денег у митців не бываетникогда.
  19. 19. (2) Там очевидно має бути простір, відірваний, причому усвідомлено відірваний, відуявлень про приватність чи комунальність як форми власності. Якщо є кому захищатистіну, то вони виходять, і власне ті люди тільки, які проводять якісь дії і бачать сенс уіснуванні цього простору, вони, власне, самі і визначають.(11) Я хочу, щоб по-перше, в цій країні нашій виникла приватна власність нарешті. Вумовах відсутності судового захисту немає ані приватної власності, ані якоїсь тамкомунальної власності, і в принципі в умовах верховенства права... Давайте почнемо зтого, що в умовах, коли немає суду, говорити про наявність власності нема чого, томущо немає механізму захисту цієї власності.Питання 5. (в) Візуальне оформлення міста Київ і така художня самодіяльність, якграфіті, або настінні картини — ваше ставлення до цього?(9) Самое идиотское граффити — это на Андреевском спуске, когда провелифестиваль, и вот на стене годов тридцатых — разрисованная стена, дальше тысмотришь, Андреевская церковь и тут разрисовано каким-то маразмом.(8) Графіті — це таке мистецтво дещо ефемерне, і тому мені здається, що я повів бимову за те, що я би хотів, щоб у тих молодих людей, які займаються графіті, щоб у нихзавжди вистачало грошей на балони різних багатьох кольорів і терпіння на те, щобдійсно тренувати руку, тренувати смак і якось це. А те, що певні площадки в місті, тобтоті ж самі глухі стіни будинків, вони, ну, якщо це не якась архітектурно збалансованаспоруда, то цілком можливо, що можна таке віддати під графіті.(7) Мене графіті зовсім не дратує, більше того, я сказав би, мені подобається, і я невважаю, що можна забороняти дітям малювати на стінах чи на парканах. Я не вважаю,що Київ без графіті стане гарнішим.(6) Мені здається, що якщо ми вже беремо аляпуваті графіті, або вульгарні якісьграфіті, такі навіть, що створені не з мистецькою якоюсь метою вульгарними, а простотакі, що там написали слово із трьох літер, — ще така от форма самоствердженнялюдини мабуть не впевненої в собі, і для того, щоб самоствердитися, ця людина щосьтаке агресивне, трохи таке кричуще вона пхає, щоб уже всі знали, що он — с ним всехорошо.(2) Графіті — насправді це... голос громади Києва. Якщо Київ є громада, і якщов неї є голос, то графіті — це власне і є її голос, це вираження і передані якісь інтонації,зі змістом або беззмістовні, людей, які наважились при комунікації взяти в рукибалончик. З тих, хто тут сидить, навряд-чи багато людей візьмуть в руки балончик іматимуть що написати.Це багатоголосо, іноді цей голос і його інтонації когось лякають, іноді за ці інтонаціїсоромно. Але це і є голос громади Києва.(в) Тобто муніципальне ТБ, радіо, газета “Вечірній Київ”, газета “Хрещатик”,...(2) Це симулякри.
  20. 20. 3.2 Фокус-група в Харкові, 12 учасників.Питання 1. (в) Що в Харкові вас найбільше приваблює, викликає найбільшпозитивні емоції щодо міста, а що, можливо, дратує і викликає негатив?(3) Подобається? Багато чого подобається, - все, і місто, і можливості, яке вононадає, тому неможливо конкретно сказати... все подобається. Не подобаєтьсябайдужість людей. Не подобається кумовство, яке процвітає в цьому місті, та мабуть улюбому місті воно є. Оце саме основне, що не подобається.(4) Подобається? В першу чергу центральна історична частина. Наприклад, є такийунікальний харківський конструктивізм. І тут дратує, що місто забудовується, щось тамтаке. І ще, приваблює культурна історія. Що тут жив певний час Підмогильний,Хвильовий, Олександр Ввєдєнский, оце мені дуже подобається, це культурна складовав першу чергу.(5) Я, мабуть, теж приєднуюся, мені що подобається найбільше — це теж культурнаскладова. В нас місто яскраве, на мій погляд, тут багато можливостей є для розвитку,по-перше — культурного розвитку, це найголовніше. Що не подобається? Мабуть, те жсаме. Як не було б дивно, це деякий інший бік культури, я б так сказала. Не саметеатри, музеї, а чого в нас немає, а могло б бути. Деякі театри, музеї, які могли б бути,памятники, яких в нас немає, - але багато реклами, або ще чогось, предметів, скажімотак, які мене дратують.(7) Я, перепрошую, народилась в Харкові і тому сожу собі дозволить — я не люблюХарків взагалі. Я взагалі вважаю. що це всеукраїнська така столиця зради. Вісторичному плані. Що стосується культури, то ще як такі якісь перлини в багнюці. “Нафоне всей этой попсы — и вдруг арабески” - розумієте? Щорб це було таке масове...Багато добрих, гарних харківян я побачила тільки восени 2004 року.(9) Подобається те, що Харків справді є промисловим центром і освітнім центром, ане подобаються те, що все ж таки, як було уже сказано, багато забудов і те, що,зокрема наш парк Горького — він поменшав, за кількістю дерев, за насадженнями.(11) Чтобы куда-то мы все вместе двигались, были единой общностью, я не чувствуюэтого в городе Харькове. Я думаю, в городе. в котором рядом стоят казино, стриптиз-клуб и тут же мэрия городская, - я сомневаюсь, что у города этого может быть какое-торазвитие.Питання 2. (в) Є така адміністративна одиниця у нас — район міста. Яким чиномподіл на райони стосується особисто вас і в яких ситуаціях це відбувається?(12) Районування Харкова мені не подобається. Моя позиція, що має бути більшпривязано до того, як люди живуть, що там, “Олексіївка, Салтовка, Баварія”, а не“Московский район” якийсь.(1) Для мене територіальні райони — це все згадка з Радянського Союзу. Відтодівони як ідуть, так ідуть. Тому для мене вони звичні, - поліклініка свого району, в школуходили свого району, тому це для мене звично, але не повязано, крім таких побутовихсправ, більше ні з чим.(6) Мені тоже райони — це лікарня, реєстрація проживання, всяке таке, те щозалишилось — рудименти, як “Ленінський суд” (загальний сміх). А так —нераціонально, мені здається, але з іншого боку страшно, якщо вони почнуть якусьадміністративну реформу, покращення не буде.(7) Я сказал бы то же самое, только документальные моменты, а если бы вы незадали вопрос сейчас, я бы об этом и не задумался. Собственно, в принципе, не особои касается.
  21. 21. Питання 3. (в) Наскільки ви помічаєте в Харкові наявність територіальнихгромад. Чи дійсно є в цих громад спільна територія?(12) різні такі місця єсть. На Жуковського, наприклад, там є поле, де колись бувздається що перший в місті аеропорт, і якимось дивним чином воно досі не забудоване.І тому це таке місце, де люди гуляють, з собаками там, чи щось роблять, постійно тамчи велосипедисти, чи автомобілісти, чи інше. І ще, мабуть, такі місця, як Дзеркальнийструмінь, або Майдан, але Дзеркальний струмінь — він маленький, а Майдан, я маю наувазі площу Свободи, вона постійно якось використовується владою в комерційнихцілях, ну як зараз в сквері там ярмарка.(7) Я знаю очень много мест, где молодежь собирается, по-разному, ну для того,чтоб развиваться над собой. Есть там, собираются люд, танцуют бальные танцы,например, опять таки на Советской, на мосту, есть такие, которые устраиваютАнглийские клубы на Ботаническом саду, но это когда тепло, а теперь перебрались вболее закрытые помещения.(3) Громади... Ну якщо казати там щось про територіальні громади, я про такі незнаю. Я знаю, що інколи люди збираються, ось коли, наприклад, рубали там паркГорького, чи там був страйк на ринку Барабашова...(в) Вибачте, зараз ви говорите про аварійну ситуацію, давайте про звичайні ситуаціїспочатку.(3) Я нічого про таке не знаю.(8) В таких районах, які ще залишилися як посьолок Жуковского, посьолок Герцена,посьолок того, посьолок сього, там де залишилися компактно маленькі одно-двоповерхові будиночки, там ще є територіальні громади якісь. А з точки зорурозпорошеності і атомізованості харківської громади — я розумію, що місто належитьгромаді харківській, тобто ми всі разом громада і у нас навіть колись така угода булахарківської громади з владою, але вона була дуже невигідна для громади, якась вонабула таємно так тишком-нишком підписана, і все.(11) Ніякої територіальної громади у Харкові немає, в деяких випадках є намікрорівні, але для цього все ж таки потрібні люди, які могли б організувати ці громади.Питання 4. (в) Хто фактично впливає найбільше на розподіл спільноїтериторії, на використання, на оформлення, на забудову?(4) Я не знаю жодних громадських організацій, через які спільнота ухвалювала брішення про забудову. Я знаю, що будують, і дуже некрасиво.(5) Я теж згодна з думкою, що це міська влада. Якщо казати про якісь обєднаннятам, які в нас є, чи організації, мені здається, таких, що впливали б на це рішення — їхнемає. Але можливо вони зявляться скоро.(8) Я точно впевнена, що наша міська влада, а саме мер, контролює все.(9) Що стосується земельних ділянок і такого іншого, то безперечно, всеприймається в односторонньому порядку, вже було оголошено, ким саме, і дужескладно простій людині, у якої навіть є звязки і певна сума грошей на цю земельнуділянку. І тому вдаються до самозахоплення, до самочинного будівництва, а потімчерез судові органи пробують його узаконити.Питання 5 (в) Ви можете пригадати якийсь випадок, коли громада вплинула чипринаймні намагалась вплинути на розподіл спільної території в Харкові?(1) Я теж юрист, але в нас так прийнято не сподіватися сильно на право поки що,бо зараз в правовій системі не вирішуються питання, суто юридично. Тобто маютьіснувати інші інструменти. Інші інструменти - політична воля громади, мабуть, тобто я
  22. 22. думаю, що все попереду.(10) Є позитивний досвід у мене особисто, але не в місті Харкові, а в передмісті, вТисячині, ми відстояли ділянку біля лісу.(11) Коли справді громада виграє такі от, вигризає землю для себе від того, щовирішили нагорі, вони поодинокі і вони не масштабні. Тобто якщо хтось хоче зробитимасштабний проект, то завадити громада в цьому фізично не може. Простий приклад— це те, що відбувається в парку Горького.(3) Теж поодиноке і можливо не дуже розійшлося по місту. Був такий гуртожиток вмісті на вулиці Гвардєйців Широнінців 43-б, де багето людей дізналися, що будинок, вякому вони живуть, вже належить одному харківському олігарху. Тобто міська радапередала його у власність.Питання 6 (в) Як ви ставитесь до вуличних графіті? Кому і для чого вонипотрібні?(11) Власне я ставлюсь до графіті більше позитивно, тому що це насправді історія,певний такий цікавий антураж, але теж, треба дивитися де це. Якщо наприклад якасьпросто глуха стіна сіра, просто ідуть гаражі, наприклад, між академіка Павлова таСтудентською, там великий такий гаражний кооператив, і там сірість; їдеш там такитрамваєм, дивишся в вікно і там на якійсь частині зявилися (графіті).(8) Загалом це питання спірне, хоча залежить від місця, санкціонованості нанесеннятакого графіті. Звичайно, позитивне враження справило, коли на вулиці Пушкінськійбув намальований портрет Пушкіна, це дійсно дуже гарно було, воно доречне і додаєприємних емоцій.(7) Якщо графіті — це стрітарт, то це дуже добре. Є деякі місця в нашомумісті, які гарно оздоблені, одне на вулиці Сумській, там такий філософський стрітарт, єна найстарішій вулиці — там стрітарт — просто панорама міста. От якраз художникиграфіті, які направили свою енергію в позитивне русло. Але в мене буде запитання, ітака моя думка, - в нас іноді бувають екстремістські написи, якісь нацистські такібувають, чорною фарбою, - вони якісь такі жахливі просто. Бувають “Україна біла”, щещось таке... Ну такі, екстремістського напрямку.(3) Є графіті дуже класні в Харкові, і на Гоголя, і на Культури, просто отут от наІванова це вже графіті замалювали недавно, кажуть; дуже класна рука. Намальованособаку, написано “Бездомная собака — собака без ног. Гамлет”. Стосовно графіті — нуя інколи бачу, але мені не подобається, просто моє естетичне відчуття кричить. Вононекрасиве.(1) Графіті — це завжди є протест... При тому свастика може бутинамальована, знак анархії може бути намальований, але що перший, що другийне зможе пояснити, що він вкладає в цей зміст, крім агресії.
  23. 23. 3.3 Фокус-група у Львові, 12 учасників.Питання 1. (в) Що вас у Львові найбільше приваблює, викликає позитивніемоції, а що дратує?(1) Я колись досить багато поїздив по колишньому Радянському Союзу, на їх фоніЛьвів приваблює по-перше своєю компактністю, невелике місто таке, і затишне дляжиття загалом. Дратує що більш за все: це наша нова транспортна схема. Покращилижиття львівян, так покращили, що якщо раніше я їхав двадцять хвилин, тепер требапівтори-дві години.(2) Львів, оскільки я хоч і не місцевий, але дуже довго живу, викликає деякіностальгічні прояви, як історичне середовище дуже цікавий, ну, можна сказать, що всімене знають і я знаю всіх, крім кількох людей. До транспортної системи ще хотів бидодати засилля попси на fm-ах, особливо наших східних сусідів. На мене не можнанадягати маску націоналіста, бо я теж нацменшина. І до речі ті самі зауваження казалилюди, які приїжджали зі Східної України. Проїжджаєш Тернопіль, якщо їдеш зі сходу,після Тернополя україномовних fm-ок практично уже не існує.(7) У Львові подобається все, - місце розташування, архітектура, люди. Колегаговорив, що є у нас у Львові така проблема, як запах. Давно не ремонтована системаканалізаційна, і відповідно, люди дихають тим. У Львові нема де будувати в центрі,треба забудовувати околиці, але так як люди хочуть заробити гроші і будують в томукрасивому середовищі центральному, - звісно зле, більше автомобілів, більше людей,більше тих газів, якими доводиться дихати, але то все вирішують гроші.(10) Мушу з тим трошки не погодитись, скажем так, я також сама не зі Львова, алеприїхала у Львів — і дуже зверхньо самі львівяни ставляться, тобто корінні львівянидо приїжджих людей. Хоч ми приїжджаєм і нічого поганого для Львова не робимо, втой же ж час десь між самими львівянами є таке — що ми, скажем так, кращі. Я скажутак: коли я приїхала у Львів, мені сказала одна людина: “А зачем вам учиться? Вы ссела, так идите и пахайте, работайте, а мы тут живем”.(4) Корінна львівянка, ага...(загальний сміх)Питання 2 (в) Є така адміністративна одиниця — район міста. В якихситуаціях поділ Львова на райони стосується особисто вас?(1) Практично ніяк. Іноді, коли приходиться звернутися за якоюсь довідкою, буває,тут починається - “з якого ти району, де ти проживаєш”, і так далі. А в принципі, так... Яколись в Галицькому районі жив, Сихів же у Галицькому районі був, а зараз це вжеокремий район. А що змінилося? Крім ще одної адміністративної будівлі величезної,нічого. Трошки більше бюрократів стало.(3) Вони обходять хіба що з точки зору, що один район кращий, інший гірший.(в) Це стосується адміністративного поділу?(3) Абсолютно нічого я би не відчув, якщо би Львів був розбитий і на двадцять вісімрайонів, і вони б мали назву “перший”, “другий”, “третій”...(6) Дещо непродуманий поділ на райони, установи іноді незручно розташовуються іздається, що могло б бути більше у Львові районів, які б конкретно обслуговувалижителів якогось там житлового масиву. Ну і зробили Сихівський район, це було дужеправильно, тому що компактно знаходиться, і багато установ — щоб люди не їздили вцентр. Тобто я так думаю, що у Львові недостатньо районів і занадто схематично цімежі проведені.

×