Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.
1
Петро Долганов
"СВІЙ ДО СВОГО ПО СВОЄ":
соціально-економічний вимір
націотворчих стратегій українців
у міжвоєнній Польщі...
2
УДК 94(477)"1921/1939":330.8
Д 64
Громадська організація
«Центр студій політики пам’яті
та публічної історії «МНЕМОНІКА»...
3
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ........................................................ 4
ВСТУП ...........................
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ЗУНР – Західноукраїнська Народна Республіка
КОП – Корпус охорони прикордоння
КПЗУ – Комуністич...
5
ВСТУП
Публічний дискурс кількох останніх років в Україні засвідчує
надзвичайну актуальність як питання ролі націоналізму...
6
У пропонованій книзі це осмислення відбувається на основі
таких засадничих методологічних концептів:
1. Вивчення історії...
7
Серед них – лідери найвпливовіших політичних акторів на
території західноукраїнських земель, що увійшли до складу Другої...
8
теренах та протидіючи польській земельній колонізації, українці
поглиблювали конфліктогенність міжетнічної взаємодії, що...
9
РОЗДІЛ 1.
ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Стан наукового вивчення теми
Історіографію досліджув...
10
ного перевернутого трикутника. В його основі загальні праці
присвячені націоналізму, які охоплюють доробок як західних,...
11
Все ж у модерністських теорій націоналізму, що базувалися
на осмисленні суспільно-політичних процесів на Заході, було о...
12
інтегрального націоналізму Д. Донцова нація є ірраціональним
організмом, в ім’я якого повинні жити і служити його предс...
13
ролі іноземного капіталу. Цьому мала сприяти цілеспрямована
політика держави, спрямована на підтримку національного
тов...
14
Німеччині у період канцлерства О. Бісмарка, а також протекціо-
ністську політику Італії у другій половині ХІХ століття ...
15
утворені після Першої світової війни держави, які, претендуючи
на статус національних, де-факто такими не були і намага...
16
української держави. Констатуючи факт, що більшість великої
земельної власності на українських землях належить чужинцям...
17
Одним із перших, хто найбільш глибоко проаналізував
варіативність проявів економічного націоналізму, враховуючи
особлив...
18
ниця Х. Шульц. Остання визначає дефініцію економічного націо-
налізму у двох ракурсах: як соціальну емансипацію і як со...
19
Осердя цього компоненту історіографії досліджуваної
проблеми визначають ті дослідження, які розкривають тенденції
еконо...
20
останніх місцях серед країн Європи. Характеристику окремих
аспектів економічного розвитку Волинського регіону країни
зд...
21
влади щодо “Польщі В” та встановлення на цих територіях націо-
нальної ієрархії задоволення економічних потреб, в якій ...
22
мінації владою [67]. Дослідник констатує кризу політики держав-
ної асиміляції у другій половині 1930-х рр. та спроби п...
23
шення соціально-економічного становища українців унаслідок
цієї практики констатував і Ю. Сливка [73, с. 42]. Автор з’я...
24
Аналізуючи сучасну польську історіографію з проблеми
польсько-українських взаємин в економічній царині, знаний учений
Є...
25
жаємо необхідним зосередити увагу на працях, в яких з’ясо-
вуються особливості їх функціонування. Означену групу історі...
26
політичних партій на західноукраїнських землях у міжвоєнний
період (УНДО, УСРП, ОУН) висвітлюється О. Кондратюк [96].
С...
27
мається ізраїльським ученим С. Редліхом [104, с. 81]. Проте вітчиз-
няний дослідник В. В’ятрович, визнаючи факт українс...
28
нації і кожного індивідума зокрема” (але на шкоду національним
меншинам у випадку ОУН) [108, с. 49; 109]*
.
Ще однією п...
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»
Upcoming SlideShare
Loading in …5
×

Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»

166 views

Published on

Дослідження присвячено українському економічному націоналізму – модерному руху українців за перетворення селянської нації в урбанізовану та економічно розвинуту спільноту.

Published in: Science
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

Петро Долганов «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі»

  1. 1. 1 Петро Долганов "СВІЙ ДО СВОГО ПО СВОЄ": соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі Монографія Видавництво "Волинські обереги" 2018
  2. 2. 2 УДК 94(477)"1921/1939":330.8 Д 64 Громадська організація «Центр студій політики пам’яті та публічної історії «МНЕМОНІКА» Рекомендовано до друку ухвалою вченої ради Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 11 від 28.09.2017 р.). Рецензенти: Макар Ю.І. – доктор історичних наук (Чернівецький національний універ- ситет імені Юрія Федьковича); Десятничук І.О. – кандидат історичних наук (Рівненський державний гума- нітарний університет). Науковий редактор: Гон М.М. – доктор політичних наук, професор. Долганов П. Д 64 "Свій до свого по своє": соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі : монографія / Петро Долганов. – Рівне : Волин. обереги, 2018. – 232 с. ISBN 978-966-416-538-6 У монографії розкрито передумови та причини виникнення україн- ського економічного націоналізму. Подано авторську інтерпретацію його сутності. Він трактується формою мобілізації нації для її економічного посилення у визвольних змаганнях. Висвітлено основні ідейні складові економічного націоналізму в про- грамах українських політичних партій, професійних і громадських органі- зацій та рухів. Встановлено етапи його розвитку і практичного втілення. Висвітлено вплив економічного націоналізму українців на формування їхніх взаємин з поляками та євреями. Констатовано, що основними виява- ми економічної конкуренції українців із цими націями були: боротьба за землю та з алкогольним бізнесом поляків і євреїв, конкуренція за встанов- лення домінування в містах та у сферах торгівлі і підприємництва. Український економічний націоналізм трактується явищем амбі- валентним: з одного боку, він дозволив українцям легально відстоювати свої інтереси у Польській державі, з другого, спричинив загострення міжнаціональних взаємин на західноукраїнських землях у 1919–1939 рр. УДК 94(477)"1921/1939":330.8 © Долганов П., 2018 ISBN 978-966-416-538-6 © «Волинські обереги», 2018
  3. 3. 3 ЗМІСТ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ........................................................ 4 ВСТУП .................................................................................................... 5 РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ..................................................................................... 9 1.1. Стан наукового вивчення теми .................................................... 9 1.2. Джерельна база дослідження...................................................... 36 РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ ТА ЙОГО СУТНІСТЬ ................. 47 2.1. Ідейно-політичні витоки українського економічного націоналізму та його сутність ........................................................... 47 2.2. Соціально-економічні передумови економічного націоналізму ....................................................................................... 60 РОЗДІЛ 3. ІДЕЙНІ КОНЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ В ПРОГРАМНИХ ЗАСАДАХ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ТА ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ...................................................................................... 80 3.1. Економічний націоналізм у програмних засадах українських політичних партій......................................................... 80 3.2. Економічний аспект у програмах українських професійних і громадських організацій та рухів........................... 105 РОЗДІЛ 4. РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАСАД УКРАЇНСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ ТА ЇХ ВПЛИВ НА МІЖНАЦІОНАЛЬНІ ВІДНОСИНИ .............................................. 125 4.1. Українсько-польський конфлікт на економічному ґрунті .... 125 4.2. Протистояння українців та євреїв у соціально- економічній сфері............................................................................. 146 ВИСНОВКИ ........................................................................................ 164 ДОДАТКИ........................................................................................... 173 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................... 185
  4. 4. 4 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ЗУНР – Західноукраїнська Народна Республіка КОП – Корпус охорони прикордоння КПЗУ – Комуністична партія Західної України МВС – Міністерство внутрішніх справ ОУН – Організація українських націоналістів РСУК – Ревізійний союз українських кооперативів СУКіП – Союз українських купців і промисловців УВО – Українська військова організація УНДО – Українське національно-демократичне об’єднання УНР – Українська Народна Республіка УНТП – Українська народна трудова партія УПР – Українська парламентська репрезентація УСДП – Українська соціал-демократична партія УСО – Українське селянське об’єднання УСРП – Українська соціалістично-радикальна партія УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка ФНЄ – Фронт національної єдності
  5. 5. 5 ВСТУП Публічний дискурс кількох останніх років в Україні засвідчує надзвичайну актуальність як питання ролі націоналізму в розвитку сучасної незалежної держави, так і інтерпретації його місця в історії боротьби українців за досягнення незалежності. Меморіальні закони 2015 р., політика декомунізації й подальше переозначення смислів українського інтегрального націоналізму є промовистою демонстрацією того, що може статися з історичною наукою, якщо її перетворити в інструмент політики. Часто саме через надмірну заполітизованість студій українського націоналізму, ті дослідники, які не поділяють офіційно канонізованої версії про його виключно позитивну і конструктивну роль, наражаються на значну небезпеку обструкції в науковому й політичному середовищах. Для боротьби з такими проявами «інакодумства» існує спеціальний терміноло- гічний апарат, центральне місце в якому посідає категорія «українофобія». Цей термін не має жодного адекватного наукового визначення і довільно використовується з метою знаходження «ворогів нації», у тому числі серед дослідників, які тією чи іншою мірою критикують канонічну версію інтерпретації українського націоналізму. Це робить наукові студії націоналізму в Україні не надто вдячною справою. Вищеозначені тенденції до сьогодні позначають студії історії українського національно-визвольного руху домінантою афірмативності – переважна більшість праць у цій царині покли- кана сприяти націотворчим процесам сьогодення. Звідси – пану- вання героїчних міфів, ідеї неперервності визвольних змагань і їх осмислення у контексті наперед заданої цілі – здобуття неза- лежності. Однак, незалежна Україна існує вже понад 26 років і, вважаємо, що настав час історії України як науці перейти від етапу формування міфів (що було цілком закономірним для 1990-х – 2000-х рр. на етапі її становлення) до їх деконструкції. Це особливо стосується спадщини українського націоналізму першої половини ХХ ст., яка сьогодні породжує багато суперечливих дискусій. Вважаємо, що наукове переосмислення цього явища сприятиме досягненню консенсусу і примирення між українцями.
  6. 6. 6 У пропонованій книзі це осмислення відбувається на основі таких засадничих методологічних концептів: 1. Вивчення історії національно-визвольного руху українців у міжвоєнний період у контексті націотворення, а не міфу про «національне відродження». Категорію «національне відроджен- ня» вважаємо міфологемою тому що ті модерні спільнота і націо- нальна держава, до яких прагнули українці у ХІХ–ХХ ст., раніше ніколи не існували. Власне ідеології творення національних дер- жав (так звані модерні національні проекти) у більшості європей- ських народів виникають лише у ХVІІІ–ХІХ ст. Коректнішою науковою категорією для позначення модерних національних рухів українців є «націотворення». Міф же про національне від- родження був витворений українською інтелігенцією ХІХ ст. з метою посилення націотворчих процесів і на їх початковому етапі він дійсно відіграв свою конструктивну роль. 2. Відхід від холізму у студіях націоналістичних рухів та вивчення націоналізму не як цілісного явища, а у контексті багатоликості його проявів. У цьому дослідженні ми сфокусуємося власне на одному з різновидів українського націоналізму – економічному. Такий фокус уваги довгий час не був властивий більшості праць, присвячених вивченню українського націона- лізму. Їх зосередженість на культурницькому та політичному проявах націоналізму є закономірною. Вона зумовлена тими іманентними рисами, які були властиві різним етапам українсь- кого націотворення – культурницька та політична фази. Студії національного руху українців довгий час позначалися тією ж хворобою, від якої страждали й творці цього руху (українська інтелігенція ХІХ – початку ХХ ст.) – недооцінкою економічного фактору в націотворчому процесі. Надмірна увага української інтелігенції ХІХ – початку ХХ ст. до культурницьких ідей та «славного» минулого була закономірною, але рано чи пізно ці надміру консервативні порухи націотворення мали бути змінені раціональними модернізаційними проектами. Модерна нація не могла складатися лише з селян та інтелігенції, а її економіка була б не життєздатною без індустріального сектору. Саме це усвідо- мила частина українського політичного істеблішменту після поразки національно-демократичної революції 1917–1921-го рр.
  7. 7. 7 Серед них – лідери найвпливовіших політичних акторів на території західноукраїнських земель, що увійшли до складу Другої Речі Посполитої та економічних інституцій. Це дослідження присвячено вивченню їхніх ідей та планів економічної модер- нізації нації і практичних ініціатив, спрямованих на реалізацію головних ідейних концептів. Воно покликане привернути увагу до того факту, що український націоналізм можна розглядати у різних проекціях. Серед них – економічна, політична та куль- турна; ліберальна, соціалістична та праворадикальна (усі три, як продемонстровано в цій книзі, в тій чи іншій мірі містили економічний компонент); націоналізм рісонджименто, інтеграль- ний та реформаторський (до якого й належав український еконо- мічний націоналізм). 3. Виокремлення економічного компоненту націоналізму дозволяє вийти за межі його студій як виключно культурницького і політичного явищ. Такий підхід дає можливість пов’язати соціально-економічні реалії розвитку української нації із її націотворчими змаганнями у немарксистський спосіб. Довгий час це було проблемою української історичної науки, оскільки соціально-економічне становище українців у той чи інший період історії висвітлювалося з марксистської перспективи класової боротьби, тоді як національні рухи аналізувалися дискретно – як витвір інтелігенції, відірваний від соціально-економічної дійсності. Тому вивчення економічного націоналізму відбувати- меться із поєднанням як аналізу окремого аспекту національно- визвольного руху, так і синтетичного осмислення взаємозв’язків між економічним становищем спільноти й процесами політизації етнічності. 4. Насамкінець відзначимо, що це дослідження є спробою переосмислити націотворчі стратегії українців із мультиетнічної перспективи. Ми не можемо не рахуватися із тим фактом, що досліджуваний хронотоп – західноукраїнські землі у міжвоєнний період – це значною мірою традиційний поліетнічний світ, якому був притаманний етнокультурний поділ праці. Саме тому модерні економічні ініціативи українців у напрямку соціальної еманси- пації не могли не позначитися на їх взаємодії з поляками та євреями. Звужуючи ринки збуту єврейського бізнесу в сільських
  8. 8. 8 теренах та протидіючи польській земельній колонізації, українці поглиблювали конфліктогенність міжетнічної взаємодії, що надавало їхнім економічним ініціативам політичного характеру. Тому останній розділ цього дослідження – реалізація ідейних концептів українського економічного націоналізму – висвітлено у контексті взаємин українців із двома іншими найбільшими національними групами регіону – поляками та євреями. Пропонована читачеві книга є спробою відійти від афірма- тивної історіографії українського національно-визвольного руху. Основний текст книги є доопрацьованою версією тексту дисер- тації кандидата історичних наук, захищеної автором у 2010 р. Тому ми намагалися переосмислити виникнення і розвиток одного з різновидів українського націоналізму з наукових пози- цій, за можливістю, уникаючи пануючих міфів і кліше, сформо- ваних у публічному дискурсі навколо слова «націоналізм». Звісно, ми свідомі того, що досліднику неможливо повністю уникнути суб’єктивних суджень та впливу політичного мейнстриму, тому ми лише намагалися досягти певного рівня об’єктивності. Варто наголосити, що це дослідження жодною мірою не є закликом до наслідування сучасною Україною стратегій еконо- мічного націоналізму у дусі історії, як вчительки життя. Такий підхід був би згубним в умовах глобалізації. Що читач дійсно може запозичити із ідей українського економічного націоналізму описаних у цій книзі, то це його інноваційний дух економічної модернізації, без якої сучасній Україні не стати частиною спіль- ноти високорозвинутих народів.
  9. 9. 9 РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 1.1. Стан наукового вивчення теми Історіографію досліджуваного об’єкт-предметного поля вважаємо за необхідне проаналізувати за проблемним принци- пом. Наша позиція визначається прагненням розкрити в ній основні концепти, що складають як теоретичний, так і фактологіч- ний корпус монографії. Цей вибір обґрунтовується трактуванням здобутків української історичної науки як складової частини європейської історіографії. Праці, що стосуються досліджуваної тематики, поділяємо на наступні групи: а) роботи, які характеризують теорію і практику націоналізму, взагалі, і економічного, зокрема; б) дослідження, що висвітлюють особливості економічної політики Польщі на західноукраїнських землях та соціально-економічне становище українців цього регіону; в) праці, в яких акцентується увага на ідеології і діяльності українських політичних партій і громадських організацій та рухів, що були носіями ідеології економічного націоналізму та втілювали її в суспільну практику; г) роботи, що з’ясовують особливості міжнаціональних взаємин на західно- українських землях у зв’язку з функціонуванням українського економічного націоналізму. Оскільки у предметі дослідження зосереджується увага на одному з аспектів функціонування націоналізму, вважаємо за необхідне констатувати основні тенденції в осмисленні вченими останнього. Виділення того блоку в історіографії, що стосується націоналізму як явища суспільно-політичного життя, обґрун- товуємо тим, що його економічний аспект і український варіант, зокрема, є частиною загальносвітового наукового дискурсу. Відтак осмислення теорії і практики націоналізму на західноукраїнських землях у міжвоєнний період не може здійснюватися як ізольоване від європейського континууму явище. Висвітлення першої з визначених нами груп, що формують історіографію проблеми, здійснюємо за “моделлю” рівнобедре-
  10. 10. 10 ного перевернутого трикутника. В його основі загальні праці присвячені націоналізму, які охоплюють доробок як західних, так і вітчизняних вчених. Поєднуючи їх у групи за концептуальною схожістю, ми зосереджуємо увагу на працях, присвячених власне економічному націоналізму і аналізу диверсифікації його проявів. Серед багатьох вчених, що займалися вивченням націона- лізму, назвемо перш за все тих, які вважаються найбільш авторитетними: Б. Андерсон, Е. Ренан, Е. Сміт, К. Дойч, Е. Гелнер, М. Грох. Квінтесенція концепції першого сфокусована в назві його праці “Уявлені спільноти…” [1, с. 22]. Хрестоматійним на сьогодні є твердження Е. Ренана про функціонування націй як результату “суспільного договору”: “існування нації – це щоденний плебіс- цит” [2, с. 255, 262]* . Е. Сміт, як і Б. Андерсон та Е. Ренан, вивчає явище націоналізму з урахуванням психологічного фактору. Водночас перший, з-поміж чинників, що визначають сутність нації як спільноти (окреслена територія, спільна історія тощо) називає фактор єдиної економіки [3, с. 19]. А тому, згідно з позицією Е. Сміта, для більшості націй природним є прагнення до контролю над економічними ресурсами території, яку вони вважають своєю, особливо над сільськогосподарськими і мінеральними [3, с. 36]. Творцями досить оригінальних концепцій інтерпретації нації і націоналізму стали представники так званої модерністської школи К. Дойч і Е. Гелнер. Вони безпосередньо пов’язували інтенсифікацію націотворчих процесів із розвитком ринкових відносин, які створили особливий комунікативний простір, що зруйнував існуючий становий уклад суспільств і перетворив їх у нації [4; 5]. Відповідні ідеї поділяє і Ю. Бачинський [6]. На думку останнього, ринкові відносини, поширюючись на схід, рано чи пізно прийдуть і на територію України, що автоматично призведе до формування модерної української нації, на зразок західних. Ю. Бачинський вважав, що цей процес є органічним і він обо- в’язково приведе українців до політичної незалежності [6]. * Ренан Е. Що таке нація / Ернест Ренан // Націоналізм: [антологія / упоряд.: О. Проценко, В. Лісовий]. – [2-ге вид.]. – К. : Смолоскип, 2006. – С. 253–263.
  11. 11. 11 Все ж у модерністських теорій націоналізму, що базувалися на осмисленні суспільно-політичних процесів на Заході, було одне слабке місце: вони не пояснювали причин і особливостей виник- нення націоналізму в тих країнах, де індустрія не перетворилася в домінуючий сектор виробництва [5]. Важливе значення для української історіографії мала поява у 1999 р. праці Г. Касьянова [7]. Саме він чи не першим серед вітчизняних учених сфокусував увагу на концепції американсь- кого дослідника Г. Кона – автора досить оригінальної класифікації націоналізму на західний і східний. Згідно з його висновком, націоналізм, який сформувався на Заході, був раціональним за своєю суттю і переслідував прагматичне завдання – руйнування станово-ієрархічного суспільства і побудову національних держав [7, с. 186]. На Сході ж націоналізм виникає штучно, як відповідь на виклик Заходу. Націоналізм на Сході насаджується суспільству місцевими аристократичними чи інтелігентними елітами шляхом апеляції до “славного минулого” і культури окремих націй. Ці постулати перегукуються з інтерпретацією націотворчих процесів у Східній Європі чеського дослідника М. Гроха (його три відомі фази від “А” до “С”) [8, p. 22–25]. Один із поодиноких західних дослідників українського націоналізму американський учений Дж. Армстронг наводить низку фактів, які дозволяють віднести його до націоналізму східного типу за класифікацією Г. Кона і вписати у схему націо- творення, розроблену М. Грохом [9]. Дж. Армстронг відзначає факт соціальної неструктурованості української нації кінця ХІХ – початку ХХ ст. та переважно інтелігентний характер її лідерів [9, с. 5–8]. Щодо українського праворадикального націоналізму, то вчений підкреслює його схильність до ірраціоналізму [9, с. 23–35]. Про колективістські, ірраціональні риси українського праворади- кального націоналізму, його схильність до авторитаризму стверд- жують О. Славич, І. Шліхта, О. Лисенко, П. Магочий [10–13]. Аналіз праць Д. Донцова, Ю. Вассияна, М. Сціборського підтверджує, що український націоналізм, в якому нація не роз- глядалася в демократичному контексті (як різновид “суспільного договору”) крізь призму класифікації Г. Кона, відноситься скоріше до східного типу. Для одного з головних ідеологів українського
  12. 12. 12 інтегрального націоналізму Д. Донцова нація є ірраціональним організмом, в ім’я якого повинні жити і служити його представ- ники [14, с. 29]. Націоналізм для Д. Донцова є чимось трансцен- дентним, своєрідною модерною релігією. На ролі психологічного, ідейного чинника у націотворчому процесі наголошує Ю. Вассиян [15]. Тенденціями до авторитаризму і колективізму позначені і праці М. Сціборського [11; 12, с. 77–80]. Творцем досить оригінальної концепції тлумачення сутності націоналізму стала американська дослідниця Л. Грінфельд [16]. Авторка здійснює загальний поділ націоналізму на два типи: індивідуалістсько-громадянський, суголосний із демократичними цінностями, і колективістський, більш схильний до ірраціональ- ності і авторитаризму. Перший виникає у Англії і Франції у результаті природних еволюційних процесів. Другий – це наслідок ресинтементу: колективної психологічної заздрості менш розви- нених спільнот вищезгаданим націям, яка трансформувалася у почуття ненависті і образи. Промовистим прикладом націоналізму колективістського типу Л. Грінфельд вважає німецький націо- налізм. Тому саме у цій країні, як реакція на англо-французьке економічне домінування, з’являється контрідеологія класичній економічній теорії фритредерства – економічний націоналізм. Його першим ідеологом став Ф. Ліст, якого дослідниця називає “апостолом німецького економічного націоналізму” і основним суперником А. Сміта [16, с. 356]. За критерієм типології націо- налізмів, поруч із ідеологічним, лінгвістичним, політичним та іншими, економічний націоналізм виділяє і український дослід- ник О. Картунов [17, с. 140]. Більшість сучасних дослідників погоджуються з думкою Л. Грінфельд стосовно того, що першим ідеологом економічного націоналізму був Ф. Ліст. Зокрема, на таких позиціях стоять Р. Шпорлюк, Х. Шульц, Г. Касьянов [18; 19; 7, с. 239]. Свої фунда- ментальні ідеї Ф. Ліст виклав у праці “Національна система полі- тичної економії” [20]. Вчений вважав економічну силу основою могутності і єдності нації. На його думку, перед економічно слабкою німецькою нацією головним завданням після подолання політичної роздробленості була форсована індустріалізація. Він пропонував здійснити її на національній основі, за мінімальної
  13. 13. 13 ролі іноземного капіталу. Цьому мала сприяти цілеспрямована політика держави, спрямована на підтримку національного товаровиробника дешевими кредитами і субсидіями. Також Ф. Ліст виступав за обмеження доступу на ринок держави іноземних товарів, що мало захистити ще слабкого національного товаровиробника від небажаної конкуренції [20, с. 4]. Таким чином, Ф. Ліст наперекір трактуванню вільної торгівлі як позитивного економічного явища більшістю тодішніх еконо- містів вважав, що держава повинна обмежити доступ іноземних товарів на національний ринок. Такий протекціонізм має здійсню- ватись іноді нехтуючи економічною раціональністю, навіть завдаю- чи шкоди державному бюджету, який недоотримуватиме своєї частки через обмеження митними бар’єрами торгового доступу інших націй на внутрішній ринок. Свою програму економічної політики Ф. Ліст адресував національній державі, а основною сферою її прояву мали стати міждержавні економічні взаємини. У німецького теоретика знайшлися послідовники в Російській імперії. Прихильником його ідей був Д. Менделєєв. Останній у праці “Толковый тариф…” обгрунтував необхідність використання ідеї Ф. Ліста про захист національного виробника високими митними тарифами на імпорт іноземних товарів у російських реаліях [21]. Все ж, найбільш послідовно ідеї Ф. Ліста були адаптовані до останніх міністром фінансів С. Вітте. У роботі “З приводу націоналізму. Національна економія і Фрідріх Ліст” він розробив ідейне підґрунтя протекціоністської політики Російської імперії, завдяки якій, на його думку, мала бути здійснена форсована індустріалізація країни [22, с. 5]. Проте С. Вітте і Д. Менделєєв використали тільки економічну складову ідеології Ф. Ліста, обійшовши увагою його ідеї впливу економічних процесів на консолідацію нації. Причиною цього стало те, що вони адаптували програму німецького теоретика не до національних, а до імперських реалій. Серед сучасних дослідників, що вивчають проблему прак- тичних проявів економічного націоналізму у формі протекціо- ністської політики, перш за все слід назвати американського вченого Р. Шпорлюка [18]. У фундаментальній праці “Комунізм і націоналізм” він висвітлив прояви економічного націоналізму в
  14. 14. 14 Німеччині у період канцлерства О. Бісмарка, а також протекціо- ністську політику Італії у другій половині ХІХ століття [18, с. 363, 370]. Серед інших дослідників слід згадати американського вче- ного Раві Абделара. Останній з’ясовує особливості проявів економічного націоналізму у політиці Югославії, Румунії, Чехо- словаччини, Угорщини між світовими війнами [23]. Прояви економічного націоналізму у політиці Мексики на початку ХХ століття та Ірландії у перші роки після здобуття незалежності частково висвітлюються у статтях Хао Мінгвей і Сін Дорган [24]. Певну теоретичну цінність має і стаття українського вченого В. Ігнатова, в якій економічний націоналізм визначається як полі- тика державного протекціонізму [25]. У названих вище працях, що стосуються економічного націоналізму, він розглядається виключно як політика держави, спрямована на захист власного товаровиробника перед конкурен- цією з товарами та послугами, виробленими підприємствами інших держав. Проте, за словами П. Альтера, націоналізм є яви- щем варіативним, “він може бути поєднаним як з прагненнями до політичної, суспільної, економічної та культурної емансипації, так і з відповідними формами гноблення” [26, с. 85]* . Економічний націоналізм у цьому випадку не став винятком. У вищеназваних працях він постає як засіб економічної емансипації нації шляхом цілеспрямованої політики держави. Проте американський дослідник Р. Брюбейкер у теоретично значимій для вивчення досліджуваної нами проблеми книзі “Переобрамлений націоналізм” чи не вперше інтерпретує його у дещо іншому контексті: як форму дискримінації титульною нацією національних меншин [27]. Його праця присвячена висвіт- ленню загальних тенденцій функціонування націоналізму у між- воєнній Центрально-Східній Європі. Досліджуючи проблему у зазначеному хронотопі, вчений вводить у науковий обіг категорію “націоналізаційна держава” [27, с. 95]. Нею він позначає ново- * Альтер П. Націоналізм: проблема визначення / Петер Альтер // Націо- налізм : [антологія / упоряд.: О. Проценко, В. Лісовий]. – [2-ге вид.]. – К. : Смолоскип, 2006. – С. 85–88.
  15. 15. 15 утворені після Першої світової війни держави, які, претендуючи на статус національних, де-факто такими не були і намагалися штучно скоригувати суспільну реальність [27, с. 95]. У зв’язку з наявністю відповідної проблеми, за твердженням вченого, низка держав Центрально-Східної Європи засобом цілеспрямованої асиміляційної і дискримінаційної політики щодо національних меншин намагалася виправити свої “дефекти”. Одним із елемен- тів цієї політики Р. Брюбейкер називає систематичне протегу- вання титульній нації в економічній сфері на шкоду іншим націям, що проживали в державі. Вчений визначає таку політику як націоналізм, спрямований усередину [27, с. 123, 157]. До числа держав, які здійснювали відповідну політику, Р. Брюбейкер відносить і міжвоєнну Польщу. У випадку останньої жертвами економічного націоналізму, спрямованого всередину, стали українці і євреї [27, с. 123, 133]. Економічний націоналізм щодо національних меншин у політиці міжвоєнних Болгарії, Югославії, Румунії, Угорщини частково з’ясовуються Дж. Ротшиль- дом [28]. Націоналізм держави в економічній сфері, спрямований всередину, має свою оригінальну теоретичну інтерпретацію і у вітчизняній історіографії. Вона належить відомому теоретику українського націоналізму М. Сціборському. Останній у працях “Націократія” і “Земельне питання” осмислював проблему внут- рішньої економічної політики майбутньої української націо- нальної держави [29; 30]. Згідно з позицією М. Сціборського, обґрунтованою у першій з названих праць, ідеальною моделлю для побудови української держави є панування нації у соціально- економічній, політичній і культурній сферах [29, с. 84]. На думку М. Сціборського, однією із превалюючих проблем для націо- нальної держави українців буде встановлення їхнього контролю над економікою країни, оскільки в ній домінують національні меншини. Теоретик пропонував вирішити цю проблему шляхом часткової націоналізації великої промисловості і встановлення абсолютного контролю держави над економічними процесами на своїх територіях [29, с. 95–99]. У іншій книзі – “Земельне питання” – М. Сціборський детальніше обґрунтував основні засади аграрної політики
  16. 16. 16 української держави. Констатуючи факт, що більшість великої земельної власності на українських землях належить чужинцям, М. Сціборський вважав, що національна влада повинна “…з корінням вирвати їх із соціального організму нації” [30, с. 54]* . Експропріація великої земельної власності, на думку автора, повинна здійснюватися без викупу, а всі землевласники- неукраїнці – піддані насильній репатріації із території України [30, с. 80–85]. Також М. Сціборський аналізує проблему панування інонаціонального капіталу в українських містах. На його думку, він повинен бути “вирваний” із рук чужинців і переданий націо- нальній адміністрації, яка сприятиме “українізації” економіки міст і збільшенню чисельності в них українців [30, с. 87–88]. Економічний націоналізм у вищерозглянутих працях, хоча і постає в двох інтерпретаціях, все ж розглядається в одному контексті: як політика держави (зовнішня чи внутрішня). Проте це явище було характерним і для бездержавних націй. Згідно з позицією творців соціоекономічної концепції націоналізму Т. Нейрна і М. Гехтера, дискримінаційна політика титульної нації щодо національних меншин в економічній сфері може стати ката- лізатором ґенези націоналізму захисного штибу у останніх [3, с. 65]. А за словами німецького дослідника Ф. Шнабеля, одним із його проявів може стати боротьба за економічну незалежність нації шляхом використання доктрини Ф. Ліста. Останню він вважає придатною до використання і для реалій бездержавної нації [31, с. 188]. Американський дослідник Ричард Л. Рудольф, здійснюючи загальний огляд функціонування економічного націоналізму у Центрально-Східній Європі у кінці ХІХ – першій чверті ХХ ст., висловлює думку, що саме у названому регіоні чи не вперше це явище проявилося у національних меншин. Згідно з позицією вченого, економічний націоналізм у цьому випадку став засобом захисту і посилення національних меншин у реаліях асиміляційної політики титульних націй [32]. * Сціборський М. Земельне питання / Микола Сціборський. – Париж : Українська книгарня-накладня, 1939. – 109 с.
  17. 17. 17 Одним із перших, хто найбільш глибоко проаналізував варіативність проявів економічного націоналізму, враховуючи особливості його функціонування як на рівні політики держави, так і бездержавних націй, став польський вчений Я. Гофман [33]. Його праця – одна з перших фундаментальних робіт в євро- пейській історіографії, присвячених вивченню економічного націоналізму, і перша в історіографії Центрально-Східної Європи, що присвячена цій тематиці [19, p. 10]. Дослідник здійснює загальну класифікацію націоналізму на три типи: культурний, політичний і економічний [33, s. 13]. Водночас він поділяє остан- ній на наступальний і захисний, вважаючи перший більш прита- манним “великим” націям, а другий – “малим”. До наступального вчений відносить націоналізм економічно сильніших держав (які нав’язують слабшим свої товари і послуги), а також наступ держави на національні меншини чи колонії [33, s. 79]. Захисний націоналізм в економічній сфері практикують національні мен- шини як засіб боротьби з експансією титульних націй. Економічний націоналізм Я. Гофман розглядає не тільки на ієрархічно-вертикальному рівні “економічно сильна держава – економічно слабка держава”, “титульна нація – національна меншина”. Він висновує і про можливий контекст його функціону- вання на горизонтальному рівні: “національна меншина – національна меншина”. У цьому випадку націоналізм виникає в результаті прагнення однієї з них до націоналізації капіталу, торгівлі, міст, землі, які знаходяться у руках тих, з ким конкурує конкретна нація. Я. Гофман з’ясовує практичні прояви такого націоналізму на прикладі Центрально-Східної Європи другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Зокрема, у названому хронотопі значна частина торгівлі і великого промислового капіталу зосереджувалася в руках євреїв. Це стало причиною виникнення у тих націй, які вважали себе автохтонами цих земель (чехів, поляків, словаків тощо), імперативу до “виправлення” відповідної ситуації [33]. Все ж, досліджуючи функціонування економічного націо- налізму на території Центрально-Східної Європи, західно- український сценарій міжвоєнного періоду Я. Гофман не висвітлює. Вивчення економічного націоналізму у Центрально-Східній Європі кінця ХІХ – початку ХХ ст. здійснювала німецька дослід-
  18. 18. 18 ниця Х. Шульц. Остання визначає дефініцію економічного націо- налізму у двох ракурсах: як соціальну емансипацію і як соціальне гноблення [19, p. 12]. Дослідниця вважає, що на поліетнічних територіях, що розташовані між Німеччиною, Росією, Балтійським і Чорним морями, економічний націоналізм став феноменом, притаманним національним меншинам. Х. Шульц називає цей регіон кінця ХІХ ст. “вогнищем економічного націоналізму” [19, p. 15]* . У другій половині ХІХ ст. національні меншини відповідних територій розпочали боротьбу за здобуття контролю над економікою з домінуючими економіками імперій. У цьому випадку, за словами вченої, теорія Ф. Ліста стала надзвичайно популярною. Вона трактувалася як рецепт для здобуття не тільки економічної, але й політичної незалежності [19, p. 15]. Визнаючи слушність висновків Х. Шульц, змушені констатувати й інше: український сценарій економічного націоналізму на західно- українських землях у дослідниці, як і в Я. Гофмана, не прослід- ковується. Практичні прояви економічного націоналізму у сфері міжнаціональних взаємин на території Центрально-Східної Європи висвітлюються і в узагальнюючих історичних досліджен- нях П. Вандіча та Дж. Ротшильда [34; 28]. Вчені теж акцентують увагу на його функціонуванні не тільки на рівні держав, але і національних меншин. Оскільки одним із каталізаторів ґенези економічного націо- налізму було важке соціально-економічне становище українців, вважаємо доцільним виділення в окрему групу історіографії тих праць, що присвячені вивченню економічного розвитку Польщі. Логіка визначення такого корпусу робіт в окрему групу обумов- люється і тим, що протягом майже всього міжвоєнного періоду значна частина західноукраїнських земель входила до складу Другої Речі Посполитої. * Schultz H. Introduction: The double edged sword of economic nationalism [Елекстонний ресурс]. – Режим доступу : http:// www. kuwi. euv-frankfurt- o.de/ de/lehrstuhl/ kg/ wisogeschi/ Frankfurter _Studien____/baende_1_bis_16 /band 14 fst/ band14 fst. pdf.
  19. 19. 19 Осердя цього компоненту історіографії досліджуваної проблеми визначають ті дослідження, які розкривають тенденції економічного розвитку Польщі. До загальних праць, в яких здійснюється характеристика особливостей економічного роз- витку цієї країни у 1920-х – 1939-х рр., відносимо роботи польських авторів Г. Дильонгової, A. Альберт, М. Тимовського та колективну працю А. Дибковської, М. Жарина, Я. Жарина [35, с. 125–127; 36 s. 81–87; 203–209; 37, с. 412–413, 421; 38, с. 240–243, 248–249]. Аналіз соціально-економічного розвитку міжвоєнної Польщі знаходимо і в працях радянських вчених. Загальні тенденції її економічного поступу відображені в тритомній “Історії Польщі” [39, с. 160–164, 297–301, 367–372]. Пануючі в радянський час ідеологічні кліше зумовили фігурування в цій праці розділів на кшталт “Пограбування Польщі іноземним капіталом” [39, с. 301– 307]. Не менш промовиста праця І. Гольдштейна: “Як польські пани гнобили селян” [40]. Лейтмотив, що зумовлював фіксацію уваги лише на зовнішніх чи внутрішніх суб’єктах економічних процесів, властивий і іншим працям радянської доби (напр., дослідженням І. Трайніна, А. Врублевського, Є. Братіна, Я. Хонігсмана) [41, с. 235–239; 42; 43, с. 55–56; 44]. Водночас констатуємо, що нерідко праці вчених СРСР репрезентують багатий фактологічний матеріал. В окрему підгрупу виділяємо праці, в яких фокусується увага на деяких аспектах економічного розвитку Польщі у певні періоди. Наприклад, у статті M. Мєщанковскі характеризується економічна ситуація в аграрній сфері країни [45]. Економічне становище Другої Речі Посполитої на початку 1920-х рр. висвітлюється у праці польського історика А. Кемпнера [46]. Економічні реформи в Польщі уряду В. Грабського та в умовах авторитарного режиму Ю. Пілсудського висвітлюються польським дослідником T. Сєдліком [47, s. 160–161, 167–213]. Характеристика господарства країни у період економічної кризи 1929–1935 рр. здійснюється Я. Томіцьким [48, s. 106–110]. Економічний розвиток Польщі у 1936–1939 рр. частково характеризує російський дослідник І. Кім [49, с. 14]. Автор підкреслює, що держава у цей період за рівнем соціально-економічного розвитку була на
  20. 20. 20 останніх місцях серед країн Європи. Характеристику окремих аспектів економічного розвитку Волинського регіону країни здійснюють Г. Панишко, С. Шульга та П. Олешко [50–52]. У низці сучасних загальних праць, присвячених історії Польщі і Центрально-Східної Європи, однією з основних проблем у вивченні економічного розвитку країни виступала аграрна структура її східних воєводств. Серед робіт такого штибу відзна- чаємо працю американського вченого Дж. Ротшильда [28]. Автор висвітлює особливості соціальної структури і професійної зайня- тості населення міжвоєнної Польщі, розкриває основні проблеми економічного розвитку країни, серед яких ахіллесовою п’ятою трактує відсталий характер східних воєводств країни [28, с. 55–61]. Характеристику соціально-економічного розвитку Другої Речі Посполитої у міжвоєнний період здійснюють і Л. Зашкільняк та М. Крикун [53, с. 459–460]. Автори, як і інші вчені, констатують серйозні контрасти в економічному розвитку різних регіонів країни. Зокрема, відносять західноукраїнські землі до одного з найменш розвинених регіонів країни (так звана “Польща В”) [53, с. 460]. Аналогічну позицію обстоюють також І. Костровіцка, З. Ландау та Й. Томашевський у спільній праці “Економічна історія Польщі XIX i XX століть” [54, s. 254–359]. На їхню думку, подолання глибоких економічних відмінностей між “Польщею А” і “Польщею В” стало б можливим у випадку інтенсивного про- мислового розвитку країни, якої, однак, у міжвоєнний період не спостерігалося [54, s. 349]. Це твердження, припускаємо, є раціональним: адже модернізація економіки південно-східних воєводств стала б, з-поміж іншого, фактором, який би мінімізував потенціал економічного націоналізму українців. Таким чином, у вищезгаданих працях констатується наяв- ність суттєвого контрасту в економічному розвитку західних і східних регіонів Польщі. Дж. Ротшильд, Л. Зашкільняк, М. Крикун, І .Костровіцка, З. Ландау та Й. Томашевський трактували поділ країни на “Польщу А” і “Польщу В” таким, що зумовлений природними чинниками економічного розвитку і підкреслювали намагання влади подолати наявні відмінності. Проте Я. Хонігсман і Д. Стовбуха є представниками тієї когорти вчених, які під- креслюють дискримінаційний характер економічної політики
  21. 21. 21 влади щодо “Польщі В” та встановлення на цих територіях націо- нальної ієрархії задоволення економічних потреб, в якій за польським населенням резервувалося перше місце [55, с. 14–15; 56, с. 102–104]. Відтак вважаємо необхідним розглянути праці, в яких з’ясовуються концептуальні засади національної політики польської влади щодо західноукраїнських земель та їх економічна складова, особливості її практичного втілення в економічній сфері і наслідки для соціально-економічного становища української нації. Ідеологію національної політики польських націонал-демо- кратів та режиму санації щодо українців висвітлює А. Свинчук [57, с. 17–21]. Автор підкреслює прагнення перших до побудови однонаціональної польської держави шляхом цілеспрямованої асиміляційної політики та дискримінації національних меншин у політичній, культурно-освітній і соціально-економічній сферах [57, с. 18]. Ці твердження є типовими для робіт українських вчених. Про популярність концепції національної асиміляції шляхом репресивно-адміністративних заходів зазначає і один з найавторитетніших польських вчених А. Хойновський [58, s. 35]. Пілсудчики, хоча й стояли на позиції не національної, а державної асиміляції українців, все одно вважали за необхідне надати низку пільг польській нації в різних сферах суспільного життя. Аналогічна інтерпретація польської національної політики простежується у працях М. Кучерепи, В. Комара, О. Красівського, М. Кугутяка, Р. Кобильника, Л. Марківської [59, с. 11–16; 60; 61, с. 259; 62, с. 167–169; 63, с. 95–97; 64]. Важливий аспект наукового аналізу в сфері національних відносин у Другій Речі Посполитій – її конституційне поле. Один із тих, хто зосередив увагу на цій проблемі – М. Фелінські, який акцентує увагу на відсутності у конституції Польщі будь-яких проявів національної дискримінації [65]. Ця теза зазвичай залишається поза увагою вітчизняних дослідників. Так, Ю. Макар, зосереджуючи увагу на цій проблемі, наголошує на проявах дискримінації українців у різних сферах суспільного життя [66, с. 480–487]. В. Комар, висвітлюючи у дисертаційному дослідженні особливості національної політики Польщі щодо українців у 1935–1939 рр., також відзначає факт їх цілеспрямованої дискри-
  22. 22. 22 мінації владою [67]. Дослідник констатує кризу політики держав- ної асиміляції у другій половині 1930-х рр. та спроби повернення влади до реалізації концепції національної асиміляції, що значно погіршило становище українців [67, с. 13]. Із наявністю проявів дискримінації у політиці Другої Речі Посполитої щодо українців погоджуються і польські вчені (наприклад, Л. Ніяковський, А. Айненкель) [68, s. 107, 159–160; 69]. Загальні тенденції національної політики Другої Речі Посполитої висвітлюються і в тих працях польських вчених, предмет яких лежить поза географічним ареалом нашого дослід- ження. Як приклад, назвемо монографію К. Вжесінської [70]. Вчена репрезентує домінуючий у польській історіографії підхід, згідно яким українське питання в Польській республіці міжвоєнного періоду досліджується в контексті проблем національних меншин [70, s. 11–12]. Зауважимо, що такий підхід не характерний вітчиз- няним дослідженням. Висвітлюючи національну політику держави, здійснювану на західноукраїнських землях, А. Айненкель констатував факт погір- шення соціально-економічного становища українців із включен- ням цього регіону до складу Польщі [69]. Причину такого стану речей автор вбачає у дискримінаційній економічній політиці влади на Західній Україні і негативній налаштованості до держави українського населення. О. Красівський, висвітлюючи особливості польської національної політики щодо українців, виділяє її економічну складову як одну з превалюючих [71]. Так, учений зазначає, що в межах реалізації концепції національної асиміляції українців польська влада надавала особливого значення еконо- мічному зміцненню польськості на західноукраїнських землях шляхом аграрної колонізації та заміни українських працівників поляками у сфері державної служби [71, с. 165–175]. Помітною працею, в якій висвітлюються основні аспекти дискримінації українців при здійсненні аграрної реформи, є дослідження сучасників тих років С. Барана і З. Порая [72]. З’ясовуючи стан землеволодіння на західноукраїнських землях у світлі систематизованих статистичних даних, автори констатують факт катастрофічної пауперизації українських селян внаслідок здійснюваної польською владою політики осадництва. Погір-
  23. 23. 23 шення соціально-економічного становища українців унаслідок цієї практики констатував і Ю. Сливка [73, с. 42]. Автор з’ясовує особливості реалізації аграрної політики Польщі на західно- українських землях, висновуючи, що її основним завданням було зміцнення польськості в регіоні. Проте ця проблема розглядається крізь марксистську парадигму економічної дискримінації і класової боротьби. В аналогічному ракурсі осадницька політика розглядається такими радянськими вченими, як І. Васюта, Р. Оксенюк, Є. Братин, М. Левицький [74, с. 196; 75, с. 210–218; 43, с. 55; 76, с. 24–30]. Найбільш чітко і вичерпно політика цивільного і військового аграрного осадництва на Західній Україні характеризується у праці В. Смолея [77]. Аналізуючи мету осадницької політики націонал-демократичного табору, автор справедливо висновує, що вона була побудована на принципах прометеїзму і національної асиміляції [77, с. 8–11]. В. Смолей висвітлює зміни в законодавстві Польщі, що стосувалися колонізації західноукраїнських землях, а також наводить важливі статистичні дані щодо еволюції спів- відношення землеволодіння між українцями і поляками у процесі реалізації осадницької політики. Дослідник робить висновок про суттєве погіршення соціально-економічного становища українців під впливом останньої. У схожому контексті аграрна політика Польщі в Західній Україні розглядається у статтях З. Баран і В. Литвинюк [78; 79]. Проблему погіршення соціально-економічного становища українців у складі Польщі більшість українських дослідників досліджують крізь призму дискримінаційної політики держави. Чи не єдиним винятком у цьому контексті є праця П. Воїна “Соціальне” [80]. Абстрагуючись від політики держави, автор відобразив соціальну картину української нації. Основною проблемою останньої він вважав соціальну неструктурованість, яка обумовила її слабкість у революційних змаганнях 1917–1920 рр. Тому П. Воїн вважав одним із головних завдань, які стояли перед українцями у міжвоєнний період, подолання їх концентра- ції в аграрному секторі. Соціальна структуризація, на його думку, мала б призвести до подолання регіональної ідентичності українських селян та консолідації нації [80, с. 32].
  24. 24. 24 Аналізуючи сучасну польську історіографію з проблеми польсько-українських взаємин в економічній царині, знаний учений Є. Коко стверджує, що це чи не найуразливіше її місце. Як виняток він називає єдине питання: проблему військового осадництва в південно-східних воєводствах Другої Речі Посполитої, отже й на Західній Україні зокрема [81, s. 280]. Серед польських дослідників, що займаються відповідною проблематикою, – Є. Томашевський. Він висвітлює колонізаційну політику на західноукраїнських землях та висновує про її негативні наслідки для польської і української націй [82, s. 68–71]. Р. Тожецькі зазначає те, що, попри осадницьку політику, інтереси української нації бралися до уваги при здійсненні аграрної реформи, і селяни з її числа теж розширювали свої земле- володіння. Проте врегулювати проблему земельного голоду серед селян, від якої потерпали як українська, так і польська нації, на думку автора, могла лише індустріалізація [83, s. 277]. Таким чином, більшість вітчизняних і зарубіжних дослідників відзначають, що внаслідок природних чинників (приріст населення) та політико-економічних факторів (низькі темпи економічного роз- витку, цілеспрямована державна економічна політика) соціально- економічне становище українців у міжвоєнний період суттєво погір- шилося. М. Рожик і С. Кость, висвітлюючи дискримінацію українців у соціально-економічній сфері, зазначають, що відповідна ситуація каталізувала їхню захисну реакцію у формі національної консолідації на економічному ґрунті [84]. Аналогічні ідеї обстоює і Г. Мельник [85]. Національну консолідацію в економічній сфері як реакцію на важке соціальне становище дещо в іншому контексті розглядає і З. Гіптерс [86, с. 20]. Про національну консолідацію у відповідь на важкі соціально-економічні реалії розмірковували і сучасники досліджу- ваних подій. Зокрема, М. Топольницький вважав, що пауперизація українських селян в умовах малоземелля зумовила єдиний вихід із ситуації, що склалася в той час: “захоплення у свої руки торговлі і промислу на своїй землі” [87]* . Зважаючи на те, що носіями економічного націоналізму була низка політичних партій, громадських організацій і рухів, вва- * Топольницький М. В чім сила народу? / Микола Топольницький. – Л., 1937. – 64 с.
  25. 25. 25 жаємо необхідним зосередити увагу на працях, в яких з’ясо- вуються особливості їх функціонування. Означену групу історіо- графії поділяємо на наступні підгрупи: а) праці, присвячені аналізу діяльності тих українських політичних партій, які були носіями економічного націоналізму (Українська народна трудова партія (УНТП), Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО), Українська соціалістично-радикальна партія (УСРП), Українська військова організація (УВО), Організація українських націоналістів (ОУН), Фронт національної єдності (ФНЄ); б) праці, в яких висвітлюються особливості функціонування тих українських громадських організацій і рухів, які генерували ідеї націоналізму в економічній сфері (українська кооперація, консолідована в Ревізійному союзі українських кооперативів (РСУК), Союз україн- ських купців і промисловців (СУКіП). Процес становлення і розвитку провідних українських політичних партій центристського і праворадикального таборів у період інкорпорації Західної України Польщею висвітлює С. Кульчицький [88]. Вчений охарактеризував діяльність УНТП у першій половині 1920-х рр. та її роль в утворенні УНДО, функціонування останнього у міжвоєнний період [88, с. 291–298]. С. Кульчицький також висвітлює процес становлення і розвитку провідних українських праворадикальних політичних сил УВО і ОУН. Проте він, здійснюючи характеристику української партійно- політичної палітри західноукраїнських земель міжвоєнного періоду, оминув увагою такі партії, як УСРП і ФНЄ [88, с. 303–312]. Більш детальна характеристика процесу становлення і розвитку тих провідних українських політичних партій на Західній Україні, які були носіями ідеології економічного націоналізму, здійснена у статтях М. Швагуляка, І. Дробота, І. Васюти [89–91]. Діяльності провідних українських політичних партій – УНДО, УСРП, ОУН і УВО – присвячений цикл статей представника радянської історіо- графії М. Дрохобницького [92–94]. Проте вони є вкрай суб’єк- тивними: адже автор зосереджує основну увагу на антирадянській ідеології в діяльності партій. Програмні постулати й основні віхи діяльності українських партій на західноукраїнських землях також висвітлює представник польської історіографії Єжи Гольцер [95, s. 531–551]. Проблема аграрної політики провідних українських
  26. 26. 26 політичних партій на західноукраїнських землях у міжвоєнний період (УНДО, УСРП, ОУН) висвітлюється О. Кондратюк [96]. Становлення і консолідація українських праворадикальних політичних сил з’ясовуються у праці З. Книша [97]. Останній висвітлює історію створення і розвитку УВО у 1920-х рр. та організаційні ініціативи української діаспори, що призвели до виникнення ОУН. Проте праця носить узагальнюючий характер і не містить глибокого аналізу ідеологічних позицій та діяльності УВО і ОУН. Більш детально їх становлення та роботу, організа- ційну структуру, програмні засади аналізує М. Мандрик [98]. Окремі аспекти ідеології і діяльності українських праворадикалів на Західній Україні висвітлюють О. Лисенко, В. Туренко, Д. Армстронг, Р. Кутовий [10; 99; 9, с. 23; 100, с. 155–158]. Проте у більшості вищезазначених праць, присвячених діяльності українських праворадикалів, не аналізується еконо- мічна складова їхньої ідеології і практичної діяльності. Відповідну проблему частково піднімає І. Лисяк-Рудницький [101]. Проте, на його думку, ОУН і УВО у міжвоєнний період не виробили чіткої економічної програми [101, с. 251]. З цього приводу зауважимо, що сучасник досліджуваних подій С. Ленкавський приходить до іншого висновку [102]. Один із провідних ідеологів ОУН харак- теризує процес еволюції тактики боротьби праворадикалів від негації польської держави до самоізоляції української нації і “будування держави в державі”. Одним із завдань цієї тактики, за твердженням автора, було перетворення українців в автаркійну націю в межах польської держави і її економічне самопосилення [102, с. 150, 171]. С. Ленкавський також висвітлює терористичну діяльність УВО щодо польських осадників у міжвоєнний період, яка була одним із засобів боротьби української нації за землю з метою її економічного порятунку і самопосилення [102, с. 142]. За твердженням Є. Перепічки, одним із елементів економічного посилення нації і засобом нанести економічну шкоду польській державі була участь ОУН в антиалкогольному русі [103]. Стратегія на досягнення національної автаркії, здійснювана ОУН, була тісно пов’язана із боротьбою з інонаціональним бізнесом на західноукраїнських землях, особливо єврейським, засобами терору і соціальної обструкції. Відповідний аспект проблеми підні-
  27. 27. 27 мається ізраїльським ученим С. Редліхом [104, с. 81]. Проте вітчиз- няний дослідник В. В’ятрович, визнаючи факт українсько-єврейсь- кої економічної конкуренції на Західній Україні у міжвоєнний період, стверджує, що ОУН на рівні її лідерів ніколи не намагалася вести цю конкуренцію за межами правового поля [105, с. 28–29]. Автор констатує факт ліберального ставлення ОУН до бізнесу єврейської меншини. Цю думку не поділяють канадські вчені Т. Химка та І. Курило: вони піддали таку позицію В. В’ятровича критиці. Дослідники стверджують, що останній побудував свою концепцію, виходячи з ідей М. Сціборського, тоді як у працях інших ідеологів ОУН досить часто прослідковувалася жорстка антиєврейська риторика, зумовлена, зокрема, і економічними чинниками [106, с. 256]. Ідеологічні позиції ОУН щодо економічного устрою майбут- ньої української держави частково розглядає В. Ходак [107, с. 41– 42]. Проте автор висвітлює їх у загальному контексті державо- творчої концепції ОУН. Розглянувши праці, присвячені економічному аспекту ідео- логії ОУН і УВО, практичним спробам його втілення, констатуємо той факт, що більшість дослідників не розглядають соціально- економічну сферу діяльності праворадикалів у контексті еконо- мічного націоналізму. Чи не вперше економічну платформу ОУН у контексті націоналізму розкрив В. Панченко [108]. Він висвітлює ідеологію економічного націоналізму ОУН, вироблену в міжвоєн- ний період, та спроби її практичної реалізації у час Другої світової війни [108]. Все ж дослідник висвітлює лише один з аспектів економічного націоналізму ОУН, пов'язаний із її державотворчою концепцією та адресований на майбутнє (до часів створення національної держави). Прояви економічного націоналізму в практичній діяльності ОУН у міжвоєнний період, пов’язані зі стратегією економічного посилення нації в умовах входження західноукраїнських земель до складу Польщі, автором не висвіт- люються. В. Панченко також залишає поза увагою контекст кори- гування міжнаціональних взаємин, що обумовлювалося функціо- нуванням економічного націоналізму ОУН. Він розглядає його виключно як енергію “…економічного творення на благо всієї
  28. 28. 28 нації і кожного індивідума зокрема” (але на шкоду національним меншинам у випадку ОУН) [108, с. 49; 109]* . Ще однією політичною партією правого спрямування, яка сповідувала ідеологію економічного націоналізму, був ФНЄ. Останній в українській історіографії досить часто залишається поза увагою дослідників. Одним із поодиноких досліджень, присвячених цій політичній силі, є стаття О. Медвідь [110]. Проте авторка не розглядає економічний аспект діяльності партії, характеризуючи її діяльність лише у політичному спектрі. Носієм ідей економічного націоналізму була й провідна партія центристського спрямування – УНДО. Найбільш ґрунтовно вивченням діяльності останнього займається М. Кугутяк. Йому належить низка статей, в яких з’ясовуються ті чи інші аспекти діяльності національних демократів [111]. Найбільш важливою працею дослідника у цій сфері є “Історія української націонал- демократії” [113]. У загальному контексті автор характеризує окремі положення політичної програми УНДО в економічній сфері, але не акцентує на них особливої уваги. Окремі аспекти становлення, ідеології та діяльності УНДО висвітлюють І. Дробот та І. Соляр [114; 115]. Досить детально економічні аспекти діяльності УНДО, його впливи у кооператив- ному русі на Західній Україні вивчені представником польської історіографії Г. Мазуром [116]. Проте він не трактує політику УНДО у цій сфері як економічний націоналізм. Означений контекст діяльності партії на сьогодні залишається не дослідженим. Генератором ідей економічного націоналізму також част- ково виступала УСРП. Провідним дослідником діяльності цієї партії є М. Міщук [117]. Авторка охарактеризувала ідеологію партії в сфері економіки і особливості її практичного втілення. М. Міщук висвітлила роль партії у антиколонізаційній боротьбі українських селян і в розвитку національної кооперації [117, с. 43–64, 150–151]. Все ж прояви націоналізму в економічній діяльності партії нею не висвітлюються. * Панченко В. Г. Формування економічної платформи українського націона- лістичного руху у 1920–1950-х роках / Володимир Григорович Панченко. – Дніпропетровськ : Свідлер А. Л., 2009. – 304 с.

×