27 січня виповнюється 180 років від дня народження видатного вченого-етнографа, фольклориста, правознавця, журналіста, громадського і просвітницького діяча, поета, автора тексту Державного Гімну України Павла Платоновича Чубинського.
3. 15 (27) січня 1839
року. Народився на
хуторі Чубинський,
поблизу сучасного
Борисполя,
в дрібномаєтній
дворянській родині
відставного офіцера
Платона Івановича
Чубинського.
4. 1852 - 1858. Навчання в Другій київської
гімназії.
5. Вивчав математику, фізику, історію, географію,
латинь і грецький, французьку та німецьку
мови… Відвідував заняття з малювання та
гімнастики, музичного та хорового мистецтва.
6. 1858 - 1861. Навчання на юридичному
факультеті Санкт-Петербурзького
університету.
7. 1859, Петербург. Створена перша українська
громада – культурно-освітня організація.
Її членами були діячі української культури
Микола Костомаров, Тарас Шевченко,
Пантелеймон Куліш, Павло Чубинський…
8. Головним внеском Петербурзької громади у
розвиток українського народницького руху
було видання журналу «Основа» - першого
українського двомовного журналу
енциклопедичного характеру. Перший номер
вийшов у січні 1861 року.
9. 1861. Дисертація «Нариси народних юридичних
звичаїв і понять з цивільного права Малоросії».
Вчений ступінь кандидата правознавства.
1870 року одержує срібну медаль Російського
Географічного Товариства (РГТ).
10. Після закінчення університету Павло Чубинський
викладає в Київському приватному пансіоні.
60-90-х роки ХІХ століття. Київська Старої громади»,
яка була осередком національно-культурної роботи.
11. Серед членів «Старої громади» були Володимир
Антонович, Тадей Рильський, Павло Житецький,
Микола Лисенко, Михайло Старицький, Павло
Чубинський…
12. Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнеться доля!
1862, вересень. Вірш Павла Чубинського «Ще не
вмерла Україна» надруковано у львівському журналі
«Мета» (№ 4, 1863) без авторського підпису.
13. 20 жовтня 1862 року Павла Чубинського
висилають «за шкідливий вплив на розум
простолюду» в Архангельську губернію
(м. Пінега), де він працює на посаді судового
слідчого під наглядом поліції.
14. 1863, жовтень. Переведений до Архангельська на
посаду секретаря статистичного комітету. Згодом
стає чиновником з особливих доручень при
губернаторові. За сім років заслання він зробив
чимало наукових досліджень.
16. Публікує «Дослідження про ярмарки в
Архангельщині», «Солеварні в Архангельської
губернії», «Про канал між Балтійським і Білим
морями»…
1867 року одержує срібну медаль РГТ.
19. 1872 -1879. Виходять
сім томів (дев’ять
книг) «Праць
етнографічно-
статистичної
експедиції в Західно-
Руський край».
Виходили «Праці» в
Петербурзі під
наглядом Миколи
Костомарова та Петра
Гільтебрандта.
20. 1873. Золота медаль від Імператорського РГТ.
1875. Золота медаль Міжнародного
етнографічного конгресу в Парижі.
1879. Уваровська премія Петербурзької
Академії наук.
21. 13 лютого 1873. Офіційне відкриття Південно-
Західного відділу РГТ в Києві. Першим головою був
Григорій Ґалаґан, вченим секретарем було обрано
Павла Чубинського. У роботі відділу взяли участь
кращі вчені: Володимир Антонович, Михайло
Драгоманов, Федір Вовок…
Григорій Ґалаґан Павло Чубинський
22. 2 березня 1874 року. Одноденний перепис в
Києві і участь у ІІІ Археологічному з’їзди.
Було видано два томи «Записок…» з працями
відомих вчених.
На підставі Емського указу 7 липня 1876 відділ
припинив свою діяльність. Павла Чубинського
вислали з краю.
23. На початку 1877 року за клопотанням президії РГТ
Павло Чубинський переїжджає до Петербургу.
Працює чиновником Міністерства шляхів.
У квітні 1879 року вийшов у відставку і повернувся в
Україну.
24. 14 (26) січня 1884 року
життя Павла
Чубинського обірвала
тяжка хвороба.
За своє недовге життя
встиг зробити стільки,
що, за висловом його
друга і співробітника
Федіра Вовка, «його
заслуг вистачило б і на
декількох
професіональних
учених».