Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.
Полонина! Він вже стояв на ній, на сій високій луці, вкритій густою
травою. Блакитне море збурених гір обляло Івана широки...
Тим часом ватра розгоралась на полонині. Повним поваги рухом, як давній
жрець, підкидав ватаг до неї сухі смереки та свіжу...
Ліс все густішав. Прілий дух гнилих пнів, запах кладовища лісного йшов на
них з пущі, де трухліли мертві смереки та гнізди...
Прийшли на полянку. Тут було трохи ясніше, смереки наче замкнули поза
собою чорність глибокої ночі.
Навиклим рухом Іван хапа вівцю за хребет і тягне до себе задом понад
широку дійницю. Покірно стоїть вівця, невигідно розче...
Навиклим рухом Іван хапа вівцю за хребет і тягне до себе задом понад
широку дійницю. Покірно стоїть вівця, невигідно розче...
Upcoming SlideShare
Loading in …5
×

"Тіні забутих предків" (уривок) by Масим Струков

Робота учня 10 класу Святошинської гімназії, присвячена твору Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків"

  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

"Тіні забутих предків" (уривок) by Масим Струков

  1. 1. Полонина! Він вже стояв на ній, на сій високій луці, вкритій густою травою. Блакитне море збурених гір обляло Івана широким колом, і здавалось, що ті безконечні сині вали таки ідуть на нього, готові впасти до ніг.
  2. 2. Тим часом ватра розгоралась на полонині. Повним поваги рухом, як давній жрець, підкидав ватаг до неї сухі смереки та свіжу хвою, і синій дим легко здіймався над нею, а далі, кинутий вітром, зачеплявся за гори, перетинав чорну смугу лісів та стелився по далеких блакитних верхах.
  3. 3. Ліс все густішав. Прілий дух гнилих пнів, запах кладовища лісного йшов на них з пущі, де трухліли мертві смереки та гніздились погані гриби -- гадяр і голубінка. Великі каміння холоділи під слизьким мохом, голі корні смерек заплітали стежки, вкриті верствою сухої глиці.
  4. 4. Прийшли на полянку. Тут було трохи ясніше, смереки наче замкнули поза собою чорність глибокої ночі.
  5. 5. Навиклим рухом Іван хапа вівцю за хребет і тягне до себе задом понад широку дійницю. Покірно стоїть вівця, невигідно розчепіривши ноги, така дурна, і слуха, як дзюрить з неї молоко у дійницю.
  6. 6. Навиклим рухом Іван хапа вівцю за хребет і тягне до себе задом понад широку дійницю. Покірно стоїть вівця, невигідно розчепіривши ноги, така дурна, і слуха, як дзюрить з неї молоко у дійницю.

×