Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Медіакомпетентність педагога

19,689 views

Published on

Матеріал для педагогічних працівників позашкільних, дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів

Published in: Education
  • Be the first to comment

Медіакомпетентність педагога

  1. 1. Медіакомпетентність педагога Для педагогічних працівників позашкільних, дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів
  2. 2. Ключові історичні події   1959 – перша навчальна програма, автор М. МакЛюен, застосовувалась в 60-х рр. у Великій Британії, Канаді, Німеччині, США, Франції; 1973 – проблеми медіаосвіти розглядаються на спільному засіданні ЮНЕСКО та Міжнародної ради з кіно, телебачення та аудівізуальної комунікації.
  3. 3. ЮНЕСКО 1973р. Медаіосвіта – це частина основних прав кожного громадянина будь-якої країни світу на свободу самовираження і прав на інформацію та інструмент підтримки демократії.
  4. 4. 1982 – Грюнвальдська декралація – виокремлення галузі медіаграмотності (з огляду впливу медіа на освіту);  1990 – Тулузька конференція – уточнення основних понять галузі;  1999 – Віденська конференція – новий погляд на медіаосвіту в контексті розвитку ІКТ; 
  5. 5. 2002 – семінар ЮНЕСКО в Севілії – визначено необхідність наступних дій     Дослідження; Навчання (тренінги); Співраця між школами, ЗМІ, неурядовим сектором і державними установами; Консолідація та просування громадського сектору та його співраця з ЗМІ.
  6. 6. 2007 – Паризька програма ЮНЕСКО основні положення:  інтегрувати медіаосвіту у навчальний етап підготовки педагогів;  розвивати ефективні педагогічні методи;  практикувати пожиттєву медіаосвіту.
  7. 7. 2008 – резолюція з медіаграмтоності Європейського парламенту    Медіаграмотність – базовий елемент політики в сфері споживання інформації, охоплює всі категорії людей на протязі всього життя; Медіаосвіта – обов'язкова частина навчальної програми на кожносу ступені шкільного навчання; Рекомендовано внести в програму навчання вчителів обов'язкові модулі з медіаосвіти.
  8. 8. В Україні Розвивається за підтримки:  Міжнародного благодійного фонду “Академія Української Преси” (Іванов В. Ф., Волошенюк О. В.);  Інституту інноваційних технологій і змісту освіти;  Інституту соціальної та політичної психології (Л. Найдьонова завідувачка лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти).
  9. 9. Концепція Експериментальний етап (2010-2013рр):  організація всеукраїнського експерименту впровадження в ЗНЗ  розробка навчальних програм та організація експерименту з підготовки медіапедагогів і медіапсихологів на базі ВНЗ і системи ППО
  10. 10. Мапа експерименту білим кольором позначено загальноосвітні навчальні заклади чорним – вищі навчальні заклади (Київська, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Миколаївська, Черкаська обл., Київ, АР Крим)
  11. 11. Етап поступового укорінення медіаосвіти та стандиртизації вимог (2014-2016)     Організація широкого громадського обговорення результатів експерименту; Розроблення та впровадження державних стандартів фахової підготовки медіапедагогів; Започаткування масової підготовки медіапедагогів; Запровадження інтегрованої медіаосвіти в початковій та основній школі, факультативних медіаосвітніх курсів тощо.
  12. 12. Етап дальшого розвитку медіаосвіти та завершення її масового впровадження (2017-2020)      науково-методичне та організаційне забезпечення процесу масового впровадження медіаосвіти в дошкільних закладах, ЗНЗ та ПТНЗ на основі аналізу практичних проблем, обміну досвідом, здійснення відповідного психолого-педагогічного супроводу; уведення медіаосвітньої складової у навчальні програми вищої школи з гуманітарної підготовки фахівців усіх профілів; розвиток матеріально-технічної бази всіх ланок медіаосвіти, оснащення медіапедагогів передовими інформаційнокомунікаційними технологіями; активізація співпраці освітян з медіавиробниками для подальшого розширення практики медіаосвіти; розроблення прикладних науково-дослідних тем з питань підви-ще-ння ефективності медіаосвіти для забезпечення наукового супроводу її впровадження.
  13. 13. Суспільне значення медіаосвіти – надання знання щодо того, як:    Аналізувати, критично осмислювати і створювати медіатексти; Визначати джерела медіатекстів, їхні політичні, соціальні, комерційні, культурні інтереси й контексти; Інтерпритувати медіатексти й цінності, що несуть в собі медіа;
  14. 14.   Добирати відповідні медіа для створення та розповсюдження власних медіатекстів і залучення зацікавленої в них аудиторії; Уможливлювати вільний доступ до медіа для споживання та виробництва власної медіапродукції.
  15. 15. Основні терміни    Медіаосвіта – формування медіаграмотності на матеріалах та за допомогою засобів масової інформації, кінцева мета якої критичне сприйняття медіаповідомлень; Мас-медіа, медіа – засоби масової інформації: радіо, телебачення, преса, кіно, фотографія, відео, мультимедійні комп'ютерні системи, інтернет; Аудіоінформаці, Візуальна, Аудіовізуальна інформація;
  16. 16. Медіаграмотність – частина медіаосвіти, дозволяє споживачеві:  критично аналізувати медіаповідомлення з тим, щоб бачити там пропаганду, цензуру, однобокість в новинах і програмах суспільного інтересу;  свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують, причини таких дій;  а також розуміти структурні елементи, які впливають на інформацію (власник медіа, модель фінансування, політичні уподобання.
  17. 17.    Медіакомпетентність – розуміння видів медіа та їх вплив на людину і суспільство; Медіакомпетенція – вміння користуватися різними медіатехнологіями, вести пошук необхідної інформації, робити правильний вибір її та створювати медіапродукти; Медіаосвітні технології – методично-організаційні засоби навчального процесу з використанням періодичних видань, радіо телебачення, кіно а також програмно-апаратних засобів і пристроїв, що забезпечить операції збирання, оброблення, збереження й передавання інформації.
  18. 18. Медіапедагогіка Сукупність педагогічних концепцій, теорій, технологій і методик, які базуються на комплексному застосуванні медіа дидактики і медіа виховання.
  19. 19. Медіадидактика частина педагогіки, що займається питаннями застосування медіа в навчальному процесі, розробкою інформаційно-освітніх технологій, особливостями дистанційного навчання, розробкою й апробацією нових дидактичних мультимедіа (електронних навчальних посібників, програм, підручників тощо).
  20. 20. Медіавиховання формування світоглядних позицій, інтересів, потреб, ідеалів, мотивів, ціннісних орієнтацій, свідомості, переконань, суджень, а також конкретних рис характеру, моделі поведінки та культури поведінки засобами масової інформації.
  21. 21. Вплив медіа на розвиток особистості учня Медіаграмотний учень чи студент має бути здатним критично й усвідомлено оцінювати медіатексти, підтримувати критичну дистанцію щодо популяної культури та чинити спротив маніпуляціям (О. В. Федоров)
  22. 22. Вікові межі й ознаки різного сприймання медіапродукції 6 років 9 років 12 років 16 років •Розрізняння •Розуміння •Соціальний •Ідеалізація реальності та фантазії; •Не розвинене самоусвідомл ення своїх переживань; •Висока візіальна чутливість медіареально сті; •Розуміння мотивів дій і наслідків; •Самоконтрол ь і спокуса наслідування інтелект; •Розуміння гумору і абстрактне мислення; •Емоційний розвиток і критичність; •недосвідченіс ть кумирів; •Моральний розвиток і кримінальні проблеми; •Перевірка своїх обмежень; •Стосунки та сексуальність
  23. 23. Вплив медіа на інтелектуальний розвиток Негативні сторони – відставання у розвитку, гальмування творчості та фантазування. Для телебачення через:  зсув вільного часу;  візуалізація готових образів;  пасивність;  пришвидшена зміна образів на екрані;  збудження.
  24. 24. Висновок Медійний вплив на інтелект залежить від стратегії використання медіа людиною, від того яким чином вбудовані медіапрактики в повсякденні завдання і життєві смисли людини.
  25. 25. Вплив медіа на емоційний і вольовий розвиток    Головні наслідки медійного впливу на емоційно-вольову сферу особистості – відрив від емоції від дії, емоційне перевантаження і зростання байдужості; Медійна залежність; Психологічна компетентність батьків і відповідальне виконання ними батьківства – найкращий запобіжник від формування медіазалежності.
  26. 26. Супутні проблеми    Вплив на стосунки. Парасоціальне спілкування; Уявлювана безпосередня взаємодія, що виникає між медіаперсонажем і його аудиторією; Медіанасильство та зростання агресії.
  27. 27. Практичні поради  Регулювання медіаекспозиції та медіаконтенту (система відповідних позначок http://www.pegi.info);
  28. 28.   Правила користування медіа; Ефективні способи спілкування з дітьми щодо медіа (“відповідальне” обговорення дитини і дорослого побаченого у медіа джерелах).
  29. 29. Нова мережа      Web 2.0 Вікі Миттєві повідомлення Соціальні мережі Онлайн ігри
  30. 30. Менеджмент ідентичності Забезпечення доступності стосовно власної особи. Приклади – заповнення сторінки профілю, вказування статусу.  можливі неточності (не достовірна інформація щодо статі, віку і тд.);  використання з комерційною метою (автоматичне розповсюдження реклами тощо). 
  31. 31. Менеджмент відносин підтримання наявних та зав'язування нових відносин.  Візуалізація структури відносин ( http://inmaps.linkedinlabs.com)  Соціальні проблеми “Соцмережні повії”, “нетворкінг” 
  32. 32. Інформаційний менеджмент         Раніше – Пошук по каталогам; Індексація. Сучасний стан - дві сфери: Стань уважним (напрямки – “від себе”, “до себе”); Оціни; Рейтинг; Теггінг;
  33. 33. Рекомендовані інформаційні джерела       Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / ред.–упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; за наук. ред. В. В. Різуна. – К.: Центр Вільної Преси, 2013. – 352 с. Нова мережа: ознаки, практики і наслідки веб 2.0: пісіб. для вузів / пер. з нім. В. Климченко; за наук. ред. В. Ф. Іванов. – К.: Центр Вільної Преси, 2013. – 284 с. Іванов В. Ф. Медіаосвіта та медіаграмотність: короткий огляд / В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк, Л. М. Кульчинська – К.: Академія Української Преси, Центр Вільної Преси, 2011. – 58 с. Найдьонова Л. Медіаосвіта в Україні: особливості реалізації соціально-психологічної моделі [Електронний ресурс] / Л. Найдьонова // Шкільний бібліотечно-інформаційний центр. – 2013. – №4 С. 15-25 Сайт “Академія української преси ” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.aup.com.ua. Постанова Президії НАПН України № 1-7/6-150 від 20.05.2010 “Концепція впровадження медіаосвіти в Україні” [Електронний ресурс]. – режим доступу:http://osvita.mediasapiens.ua
  34. 34.  Автор презентації: Грабовський Петро Петрович, старший викладач Житомирського ОІППО

×