1.
Актуальні проблеми та шляхи забезпечення економічної безпеки України.

2.
Найгостріші проблеми сьогодення у сфері забезпечення національної та економічної безпеки: <ul><li>суттєве посилення фінансової безпеки і максимальне поліпшення інвестиційного клімату; </li></ul><ul><li>досягнення реального економічного зростання та утворення ефективної системи соціального захисту населення; </li></ul><ul><li>посилення трудоресурсної безпеки; </li></ul><ul><li>підвищення рівня продовольчої безпеки держави; </li></ul><ul><li>створення надійних гарантій техногенної, екологічної та технологічної безпеки, розвитку науково-технічного потенціалу; </li></ul><ul><li>посилення енергетичної безпеки; забезпечення інформаційної безпеки держави; </li></ul><ul><li>поглиблення інтеграційних взаємовідносин; </li></ul><ul><li>підвищення рівня конкурентоспроможності держави з урахуванням національних інтересів за всіма складовими зовнішньоекономічної політики. </li></ul>

3.
Основне завдання держави в контексті забезпечення економічної безпеки: <ul><li>діагностика галузевої конкурентоспроможності, створення умов для входження до світової господарської системи; </li></ul><ul><li>вибір пріоритетних сфер, галузей, комплексів, які в змозі забезпечити вихід на світові ринки; </li></ul><ul><li>розробка програм та механізмів їх реалізації відповідно до обраних пріоритетів; </li></ul><ul><li>забезпечення активної участі в реалізації програм держави та інших суб'єктів господарської діяльності. </li></ul>

4.
Місце країни в сучасному світі визначається: <ul><li>якістю людського капіталу; </li></ul><ul><li>станом освіти; </li></ul><ul><li>ступенем використання науки і техніки у виробництві; </li></ul><ul><li>кількість робочої сили і сировинних матеріалів. </li></ul>

5.
Складовими економічної безпеки є: <ul><li>фінансові аспекти економічної безпеки; </li></ul><ul><li>енергетична безпека; </li></ul><ul><li>соціальні й трудоресурсні аспекти економічної безпеки; </li></ul><ul><li>продовольча безпека; </li></ul><ul><li>екологічні та техногенні аспекти економічної безпеки; </li></ul><ul><li>науково-технологічні аспекти економічної безпеки </li></ul><ul><li>зовнішньоекономічні аспекти безпеки; </li></ul>

6.
Основні проблеми фінансової сфери: <ul><li>розлад фінансів держави, місцевого самоврядування та приватних підприємницьких структур; </li></ul><ul><li>втрати внутрішньої та зовнішньої платоспроможності; </li></ul><ul><li>послаблення контролю у сфері розрахунків між економічними агентами; </li></ul><ul><li>загострення кризи платіжної системи. </li></ul>

7.
<ul><li>нерозвиненість фондового ринку; </li></ul><ul><li>домінування негрошових відносин в економіці; </li></ul><ul><li>&quot;втеча&quot; національного капіталу за кордон; </li></ul><ul><li>втрата довіри населення до національної грошової одиниці, фінансових інституцій тощо; </li></ul><ul><li>істотна виснаженість ключових джерел фінансових ресурсів; </li></ul><ul><li>проблеми грошового обігу. </li></ul>

8.
<ul><li>Зміцнення фінансової безпеки повинно базуватися на врахуванні похідної ролі фінансів у забезпеченні функціонування економіки . </li></ul>

9.
Досягнення позитивного впливу фінансового сектора на реальну економіку мусить передбачати : <ul><li>спрямування фінансових потоків у розвиток галузей що забезпечують економічне зростання загострення проблеми грошового обігу загалом і позабанківського зокрема. </li></ul><ul><li>усунення недоліків в управлінні грошовою сферою і забезпечення протидії і тінізації та криміналізації грошового обігу </li></ul>

10.
<ul><li>вирішення проблеми недостатності грошової маси в легальному обороті з одночасним її скороченням у тіньовому обігу. </li></ul><ul><li>розвитку грошового обігу необхідність подолання його доларизації завдяки набуттю національною грошовою одиницею - гривнею - властивостей бути не лише високоліквідним засобом платежу, а й надійним засобом заощадження грошей та їх захисту від знецінення. </li></ul>

11.
Основні проблеми енергетичної безпеки : <ul><li>енергетична криза; </li></ul><ul><li>проблема стабільного забезпечення електростанцій паливом; </li></ul><ul><li>недосконалість системи ціноутворення; </li></ul><ul><li>проблема енергозбереження; </li></ul>

12.
Основними напрямами впорядкування паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) повинні бути : <ul><li>диверсифікація джерел постачання енергоносіїв; </li></ul><ul><li>стимулювання енергозбереження в країні; </li></ul><ul><li>впорядкування роботи енергоринку; </li></ul><ul><li>розробка стратегії розвитку ПЕК на перспективний період. </li></ul>

13.
Чинники, що негативно впливають на стан трудового потенціалу: <ul><li>погіршення природної бази формування робочої сили; </li></ul><ul><li>зниження реальних доходів населення; </li></ul><ul><li>невідповідність рівня заробітної плати її відтворювальній, стимулюючій та регулюючій функціям; </li></ul><ul><li>поширення масштабів безробіття; </li></ul><ul><li>падіння ефективності використання робочої сили, зниження її професійно-кваліфікаційного рівня. </li></ul>

14.
Заходи нормалізації демографічного відтворення населення та збереження демографічного потенціалу України : <ul><li>генетичний моніторинг населення; </li></ul><ul><li>підвищення розмірів допомоги сім'ям з дітьми; </li></ul><ul><li>пільгове оподаткування батьків, що мають дітей, за прогресивною шкалою залежно від кількості дітей; </li></ul><ul><li>надання пільгових кредитів на придбання житла молодим, перспективним щодо дітонародження сім'ям; </li></ul><ul><li>створення безпечних умов праці; </li></ul><ul><li>поліпшення побутових умов; </li></ul><ul><li>посилення профілактичної спрямованості заходів охорони здоров'я; </li></ul>

15.
Соціальні проблеми: <ul><li>збільшення кількості розлучень, самогубств; </li></ul><ul><li>зростання злочинності; </li></ul><ul><li>поширення алкоголізму і наркоманії; </li></ul><ul><li>ріст захворюваностей; </li></ul><ul><li>відтік за кордон кваліфікованої робочої сили на некваліфіковані роботи; </li></ul><ul><li>посилення негативного міграційного руху; </li></ul><ul><li>низький рівень заробітної плати; </li></ul><ul><li>низьку мотивацію до праці низьку якість виконуваних робіт; </li></ul><ul><li>безробіття серед працездатного населення; </li></ul><ul><li>низький рівень безпеки умов праці. </li></ul>

16.
Шляхи вирішення проблем соціальної та трудоресурсної сфери : <ul><li>підвищення заробітної плати; </li></ul><ul><li>реструктуризація собівартості продукції і цін; </li></ul><ul><li>зміна системи оподаткування; </li></ul><ul><li>використання механізму ресурсозбереження на виробництві; </li></ul><ul><li>зростання продуктивності праці; </li></ul><ul><li>реформування інших складових механізму господарювання; </li></ul><ul><li>підвищення доходів населення. </li></ul>

17.
Проблеми продовольчої безпеки України: <ul><li>відсутність нормативно-правової визначеності параметрів продовольчого забезпечення населення; </li></ul><ul><li>проблема забезпечення якості продовольства; </li></ul><ul><li>проблема контрабанди продовольства. </li></ul>

18.
Основні заходи забезпечення екологічної та техногенної безпеки : <ul><li>запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру </li></ul><ul><li>розроблення комплексної схеми інженерно-технічного захисту територій та об'єктів; </li></ul><ul><li>удосконалення системи взаємодії органів виконавчої влади та місцевого самоврядування всіх рівнів з питань запобігання та реагування на надзвичайні ситуації; </li></ul><ul><li>удосконалення та створення нових телекомунікаційних мереж і систем зв'язку та оповіщення про виникнення ситуацій; </li></ul>

19.
<ul><li>впровадження системи державного регулювання та розвитку економічних важелів управління у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації; </li></ul><ul><li>розвиток еколого-кризової медицини катастроф; </li></ul><ul><li>суцільна паспортизація екологічно небезпечних підприємств </li></ul><ul><li>впровадження замкнених та маловідходних технологічних процесів, підвищення частки використання вторинних ресурсів, рівня утилізації відходів; </li></ul><ul><li>підвищення культури землеробства, впровадження нових технологій з так званими нульовими циклами обробки грунтів. </li></ul>

20.
Екологічні та техногенні проблеми економічної безпеки України: <ul><li>потреба в визначенні пріоритетів у сфері захисту від екологічної кризи та надзвичайних ситуацій; </li></ul><ul><li>відсутність впровадження сучасних технологій чи високоефективних природоохоронних заходів; </li></ul><ul><li>проблема житлово-комунального господарства; </li></ul><ul><li>проблема знешкодження непридатних до використання пестицидів. </li></ul>

21.
Основні заходи забезпечення техногенної та природної безпеки: <ul><li>запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру ; </li></ul><ul><li>впровадження системи державного регулювання та розвитку економічних важелів управління у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації; </li></ul><ul><li>розвиток еколого-кризової медицини катастроф; </li></ul>

22.
<ul><li>суцільна паспортизація екологічно небезпечних підприємств, техногенне районування території України та оздоровлення екологічно-кризових районів; </li></ul><ul><li>впровадження замкнених та маловідходних технологічних процесів, підвищення частки використання вторинних ресурсів, рівня утилізації відходів; </li></ul><ul><li>підвищення культури землеробства, впровадження нових технологій з так званими нульовими циклами обробки ґрунтів. </li></ul>

23.
Проблеми науково-технічної сфери: <ul><li>відсутність у суспільства і його політичної еліти усвідомлення сучасної ролі науки як основи економічного відродження; </li></ul><ul><li>втрата кадрового наукового потенціалу; </li></ul><ul><li>фізичне і моральне старіння науково-дослідної бази та руйнування інфраструктури наукових організацій; </li></ul><ul><li>поглиблення розриву зв'язків між наукою і виробництвом. </li></ul>

24.
Шляхи подолання науково-технологічної кризи: <ul><li>забезпечити безумовне виконання положень Закону України &quot;Про наукову і науково-технічну діяльність&quot; насамперед у частині бюджетного фінансування наукової і науково-технічної діяльності на рівні не меншому від 1,7% ВВП; </li></ul><ul><li>здійснити структурну і технологічну модернізацію науково-технічного потенціалу; </li></ul><ul><li>забезпечити на законодавчому рівні сприятливі умови для різних форм інтеграції науки і виробництва; </li></ul><ul><li>розробити та впровадити в Україні механізми венчурного фінансування НДДКР та інноваційних проектів; </li></ul><ul><li>створити інформаційно-аналітичну систему моніторингу науково-технічної діяльності в Україні. </li></ul>

25.
<ul><li>Зовнішньоекономічна безпека полягає у спроможності держави протистояти впливу негативних зовнішніх економічних чинників і мінімізувати заподіяні ними збитки, активно використовувати участь у світовому поділі праці з метою створення сприятливих умов для розвитку економіки, забезпечувати відповідність зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам. </li></ul>