Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

«ГЕНІЙ НАШОГО НАРОДУ…»

110 views

Published on

Віртуальна виставка до 175-річчя від дня народження Михайла Петровича Старицького

Published in: Education
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

«ГЕНІЙ НАШОГО НАРОДУ…»

  1. 1. ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА ДО 175-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИХАЙЛА ПЕТРОВИЧА СТАРИЦЬКОГО 1840 - 1904 ГЕНІЙ НАШОГО НАРОДУ…
  2. 2. Народився Михайло Петрович Старицький 14 грудня 1840 р. в с. Кліщинцях, Золотоніського повіту на Полтавщині, в небагатій поміщицькій родині. Рано осиротівши, майбутній письменник виховувався в дядька по матері – В. Р. Лисенка – батька великого українського композитора М. В. Лисенка. Дружба між однолітками М. Старицьким і М. Лисенком, зародившись у цю пору на грунті спільного захоплення народною творчістю і театральним мистецтвом, з’єднала їх на все життя. Після закінчення гімназії (1858) М. Старицький вступає до Харківського університету, але згодом переводиться до Київського університету (1860). Бурхливе громадсько-політичне життя в країні напередодні та в час проведення реформи 1861 р. захопило і М. Старицького. Він обирає шлях культурно-громадської діяльності, спрямованої на розвиток української літератури, мистецтва, стає одним з організаторів недільних шкіл, народних бібліотек, етнографічних і драматичних товариств. У 1861 р. М. Старицький повертається до рідного села і розпочинає літературну творчість: з під його пера виходять власні й перекладні поезії, драматичні твори. 1871 р. письменник переїздить до Києва. Цього ж року з М. Лисенком він засновує Товариство українських сценічних аматорів, яке здійснює ряд постановок українських опер і оперет. Особливо активною і плідною була театрально-організаторська й письменницька діяльність М. Старицького у 80-90-ті роки. На цей час припадає переважна частина його художнього доробку.
  3. 3. Чимало сил вкладає М. Старицький у створення українського професіонального театру. З 1883 по 1885 рр. він очолює театральну трупу, де яскравим сузір’ям засяяли такі могутні сценічні таланти, як М. Заньковецька, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий та ін. Згодом М. Старицький організовує театральний колектив з молодих акторів. 1893 р. у зв’язку з погіршенням стану здоров’я М. Старицький залишає театр і цілком віддається літературній роботі: пише твори українською і російською мовами (“Облога Буші”, “Перед бурей”, “Буря”, “У пристани”, “Разбойник Кармелюк”, “Последние орлы” тощо). Помер письменник 27 квітня 1904 р. в Києві.
  4. 4. Моя Україно! Як я тебе любив! Твої луги, твої степи розлогі, Дніпра ревучого славетнії пороги І хвилі золоті твоїх шовкових нив. Як я любив в садочках вишняку Твої білесенькі, немов хустини, хати, Поважну річ старих дідів чубатих І регіт дітвори в жартливому танку. Як я любив в ніч теплу, весняну Чуть пугача з діброви тихий стогін, Гукання парубків, дівчат веселий гомін І пісню з-за лугів розкішну, голосну. Як я любив уосени в стіжках Хліб коло хат, а ранками сідими Селян за працею хапливою між ними – І стукіт говіркий ціпів геть по токах. ДО УКРАЇНИ
  5. 5. Як я любив зимової доби При каганці невпиннеє сюрчання Тих веретін, і пісню чи ридання Тихесеньке жіночої журби. Як я люблю безрадісно тебе, Народе мій, убожеством прибитий, Знеможений і темністю сповитий, Що вже забув і поважать себе, Потративши свої колишні сили… Як я люблю твої сумні могили, Україно! Як я люблю тебе! І ось тепер та змучена любов Мене жене в далеку чужину… М. П. Старицький
  6. 6. ПОВЕРНЕННЯ ІЗ НЕБУТТЯ… М. Старицький залишив велику літературну спадщину – ліричні, епічні, драматичні твори. Далеко не все з його доробку дійшло до нас: через цензурну заборону частина творів довгий час залишалась у рукописах, багато інших – друкувалися в маловідомій широкому загалові періодичній пресі, деякі з них не витримали іспиту часу. РОЗДІЛ І
  7. 7. ЛІТЕРАТУРНИЙ ДОРОБОК М. П. СТАРИЦЬКОГО, ЯКИЙ ЗНАХОДИТЬСЯ У ФОНДІ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ КНУКІМ Старицький М. П. Останні орли / М. П. Старицький ; пер. з рос. М. Шимила, Є. Михайлюк. – Львів : Каменяр, 1990. – 440 с. Історична повість українського письменника-класика – широке полотно про Коліївщину, повстання українського народу 1768 року на правобережній Україні під проводом Залізняка та Гонги проти польського панства і католицького духовенства. Старицький М. Вибрані твори / М.Старицький. – Київ : Державне видавництво худ. літератури, 1954. – 615 с. До цієї збірки входять : - Поезії; - Переклади; - Драматичні твори.
  8. 8. Старицький М. П. Руїна. Облога Буші / М. П. Старицький. – Київ : Укр. центр дух. культури, 1996. – 280 с. В історичних творах класика української літератури Михайла Старицького (1840- 1904) відтворені яскраві сторінки славної боротьби українського народу з своїми поневолювачами під час визвольної війни 1648-1654 рр. («Облога Буші») Старицкий М. П. Повести и рассказы / М. П. Старицкий. – Киев : Днепр, 1986. – 436 с. В книгу классика украинской литературы М. П. Старицкого (1840-1904) вошли произведения, написанные на русском языке, исторические повести «Червонный дьявол» и «Первые коршуны», социально- психологические и остросюжетные рассказы «Над пропастью», «Благодетель», «Зарница».
  9. 9. Старицький М. П. П’єси / М. П. Старицький. – Київ : Дніпро, 1979. – 247 с. До однотомника Михайла Старицького (1840-1904) ввійшли кращі драми, в яких показано соціальні протиріччя в українському пореформеному селі («Не судилось», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці») та діяльність прогресивних митців, що прагнуть своєю працею вірно служити народові. Старицький М. П. Твори. В 6 т. Т. 1 / М. П. Старицький. – Київ : Дніпро, 1989. – 543 с. До першого тому творів письменника входять оригінальні поезії і поема, переспіви і переклади з Гете, Крилова, Жуковського, Байрона, Міцкевича, Пушкіна, Лермонтова, Некрасова та ін.
  10. 10. Старицкий М. П. Разбойник Кармелюк : роман / М. П. Старицкий. – Киев : Днепр, 1988 . – 687 с. Роман классика украинской литературы М. П. Старицкого (1840-1904) о народном герое Устиме Кармалюке – руководителе антикрепостнического крестьянского движения на Правобережной Украине в первой половине ХІХ века. Старицкий М. Молодость Мазепы. Руина / М. Старицкий. – Киев : Укр. центр дух. культуры, 1997. – 984 с. – Предисл. на укр. языке. Книга есть первой публикацией неизвестных сочинений украинского писателя-классика Михаила Старицкого «Молодость Мазепы» и «Руина», написанных на русском языке. Под пером основоположника жанра историко- приключенческого романа в Украине оживают картины далекого прошлого, важные страницы истории.
  11. 11. Старицький М. П. Твори. В 2 т. Т1. / М. П. Старицький. – Київ : Дніпро, 1984. – 645 с. До першого тому класика української літератури М. П. Старицького ввійшли його кращі поезії, повісті та оповідання, в яких відображено побут пореформеного села («Розсудили», «Безбатченко», «Лихо»), життя акторів («Копилка»), події вітчизняної історії («Облога Буші»).
  12. 12. ВОГОНЬ НЕ ЗГАСНЕ, НЕ ЗАМРЕ… Творчість Михайла Старицького – значний крок вперед у розвитку української мови, у поширенні тематичного виднокругу української літератури, у з зміцненні в нашому письменстві реалізму. М. Рильський РОЗДІЛ ІІ
  13. 13. Комишанченко М. П. Михайло Старицький / М. П. Комишанченко. – Київ : Дніпро, 1968. – 111 с. У цьому літературному портреті розповідається пр. життєвий і творчий шлях відомого українського письменника- класика Михайла Петровича Старицького. Автор нарису розглядає вагомий творчий доробок письменника. Тобілевич С. Корифеї українського театру : портрети, спогади / С. Тобілевич. – Київ : Мистецтво, 1947. – 113 с. В книзі згадуються такі відомі діячі як : М. Л. Кропивницький, М. П. Старицький, П. К. Саксаганський, М. К. Заньковецька, І. К. Тобілевич, М. К. Садовська, М. К. Садовський. ЛІТЕРАТУРА, В ЯКІЙ ЗГАДУЄТЬСЯ ПРО ВІДОМОГО КУЛЬТУРНОГО ДІЯЧА М. П. СТАРИЦЬКОГО
  14. 14. Януш Я. В. Мова української класичної драматургії / Я. В. Януш. – Львів : Вища школа, 1983. – 146 с. У монографії вперше в українському мовознавстві на матеріалі золотого фонду української драматургії кінця ХІХ – початку ХХ ст. – п’єс І. Карпенка-Карого, М. Старицького, М. Кропивницького, І. Франка та Лесі Українки – досліджується мова драматичних творів, визначаються її основні характерні риси.
  15. 15. ВИКЛИК Ніч яка, господи! Місячна, зоряна: Ясно, хоч голки збирай… Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Сядем у купі ми тут під калиною – І над панами я пан… Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею Стелеться полем туман; Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить? Он на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить; Небо незміряне всипало зорями – Що то за божа краса! Перлами-зорями теж під тополями Грає перлиста роса. Ти не лякайся-бо, що свої ніженьки Вмочиш в холодну росу; Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках віднесу. Ти не лякайсь, що замерзнеш, лебеденько! Тепло, – ні вітру, ні хмар… Я пригорну тебе до свого серденька, – А воно ж палке, як жар. Ти не лякайсь, аби тут та підслухали Тиху розмову твою: Нічка поклала всіх, соном окутала – Ані шелесне в гаю! Сплять вороги твої, знужені працею, Нас не сполоха їх сміх… Чи ж нам, окривдженим долею клятою, Й хвиля кохання – за гріх?! Старицький М. П.

×