Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

«СВІТ ЗА КУЛІСАМИ КОРИФЕЯ ТЕАТРУ ТА ДРАМАТУРГІЇ…»

177 views

Published on

Віртуальна виставка до 170-річчя від дня народження Івана Карпенко-Карого

Published in: Education
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

«СВІТ ЗА КУЛІСАМИ КОРИФЕЯ ТЕАТРУ ТА ДРАМАТУРГІЇ…»

  1. 1. ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845—1907) ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА ДО 170-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО СВІТ ЗА КУЛІСАМИ КОРИФЕЯ ТЕАТРУ ТА ДРАМАТУРГІЇ “Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя – се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би читав його твори; се розуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література…” Іван Франко
  2. 2. Справжнє ім'я — Іван Карпович Тобілевич (псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п'єси Т. Шевченка «Назар Стодоля»). Народився в родині зубожілого дрібного шляхтича Карпа Адамовича Тобілевича управителя поміщицького маєтку. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. працював писарчуком станового приставу в містечку Мала Виска, пізніше — канцеляристом міської управи. 1864 — на службі в повітовому суді. 1865 — переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах О.Тарковського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича. 1870 — одружився з Надією Тарковською, тіткою єлисаветградського поета й журналіста Арсенія Тарковського (її внучатий племінник — відомий російський кінорежисер Андрій Тарковський). Як посаг отримав родинний хутір Тарковських. Надія Карлівна народила йому 7 дітей. 1881 — втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина. 1883 — в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції.
  3. 3. Вступив до театральної трупи М. Старицького. 1883 — одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького. 1884 — заарештований і засланий до Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню. У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна». 1886–1887 — опублікував п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля». Один з останніх фотопортретів, 1905 рік. 1886 — у Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І. Карпенка- Карого. 1890 — вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч». 1897 — склав записку до з'їзду сценічних діячів у Москві, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з'їзду виголосив Панас Саксаганський. 1899 — написав історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини 18 століття. 1900–1904 — створив власну трупу, написав п'єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море». 1906 — захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна. 15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі Надія.
  4. 4. Розділ І НАРОДЖЕНИЙ ТВОРИТИ… 170 років минуло від дня народження видатного українського драматурга і театрального діяча Івана Карповича Тобілевича, широко відомого під псевдонімом Карпенка- Карого. Його славне ім’я тісно пов’язане не тільки з українським театральним ренесансом останньої чверті ХІХ століття, а й розвитком визвольного руху в Україні, з боротьбою за ідейність та народність літератури. “А жить – значить працювать, без праці – немає життя…” І. Тобілевич
  5. 5. ТВОРЧИЙ ДОРОБОК ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО Карпенко-Карий І. Суєта / Іван Карпенко-Карий. – Київ : Державне видавництво художньої л-ри, 1961. – 116 с. Українська драматургія : кращі класичні твори. – Донецьк : ТОВ ВКФ, 2008. – 480 с. Карпенко-Карий І. П’єси : Мартин Боруля ; Сто Тисяч ; Хазяїн / Іван Карпенко-Карий ; вступ. стаття і примітки Л. Ф. Стеценко. – Київ : Мистецтво, 1982. – 207 с.
  6. 6. Карпенко-Карий І. Вибрані твори : Мартин Боруля ; Сто Тисяч ; Хазяїн ; Суєта / Іван Карпенко-Карий. – Київ : Мистецтво, 1989. – 256 с. Карпенко-Карий І. Хазяїн / Іван Карпенко- Карий. – Київ : Дніпро, 1978. – 149 с. Карпенко-Карий І. Драматичні твори : в 3-х т. / Іван Карпенко-Карий. – Київ : Дніпро, 1985. – 439 с.
  7. 7. Розділ ІІ БАТЬКО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ… Ім’я І. Карпенка-Карого стоїть у першому ряду корифеїв українського дореволюційного театру. Активний громадсько-культурний діяч, талановитий організатор театральної справи, він був найвидатнішим українським драматургом, віддавши народу понад сорок років своєї творчої діяльності. “Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене…” І. Карпенко-Карий
  8. 8. ЛІТЕРАТУРА ПРО ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО Скрипник І. Іван Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич) / І. Скрипник. – Київ : Державне видавництво художньої л-ри, 1960. – 110 с. Чугуй О. П. Класик української драматургії (до 125-річчя І. Карпенка-Карого) / О. П. Чугуй. – Київ : Знання,1970. – 48 с. Пільгук І. Іван Карпенко-Карий (Тобілевич) / І. Пільгук. – Київ : Молодь, 1976. – 295 с.
  9. 9. Падалка Н. І. Вивчення творчості Івана Карпенка-Карого (Тобілевича) / Н. І. Падалка. – Київ : Радянська школа, 1970. – 152 с. Дем’янівська Л. С. Іван Карпенко-Карий : життя та творчість / Л. С. Дем’янівська. – Київ : Либідь, 1995. – 144 с. Сахновський-Панкєєв В. О. Іван Карпенко-Карий і російська культура / В. О. Сахновський-Панкєєв. – Київ : Мистецтво, 1969. – 186 с.
  10. 10. Хутір Надія : фотоальбом / автор тексту В. В. Чабаненко ; упоряд. і автор фото І. М. Корзун. – Київ : Мистецтво, 1982. – 32 с. Цибаньова О. С. Літопис життя і творчості І. Карпенка-Карого / О. С. Цибаньова. – Київ : Дніпро, 1967. – 450 с.

×