Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

О.В.Дудар. Творчість Б.Грінченка в шкільному навчальному процесі

685 views

Published on

Published in: Education
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

О.В.Дудар. Творчість Б.Грінченка в шкільному навчальному процесі

  1. 1. Творчість Бориса Грінченка в шкільному навчальному процесі Дудар Ольга Володимирівна, доцент кафедри методики суспільно-гуманітарної освіти та виховання ІППО КУ імені Бориса Грінченка
  2. 2. Борис Грінченко та історія України “Українське питання” в Європі  "Щоденник моєї подорожі в 1769 році” Й. Гердера «Україна стане колись новою Грецією: прекрасне небо цього народу, весела вдача, музичний хист, родюча земля та ін., колись прокинуться: так із багатьох диких племен, якими також були колись греки, постане культурна нація і її межі простягнуться до Чорного моря, а звідти на весь світ”. За Геґелем, нації чи народи поділялись на «історичні» і «неісторичні». Українці, які не мали власної державності, визначалися як неісторичні.
  3. 3. Умови національного розвитку     1863 рік – Валуєвський циркуляр 1876 рік – Емський наказ 1870 року в імперії вийшла в світ робота К. Маркса «Капітал» російською мовою Російське Біблійне Товариство за 50 років з часу свого заснування Олександром І переклало Біблію в загальній кількості на сімдесят мов Російської імперії: серед інших – на калмицьку, чуваську, якутську, мордовську та ін. Переклад Святого письма українською в Російській імперії було заборонено до друку .
  4. 4. Боротьба за рідне слово Титанічна праця Б.Грінченка мала величезний успіх. «Словар української мови» і його мовознавчі студії «Огляд української лексикографії», «Три питання нашого правопису» не втратили своєї наукової цінності й на сьогодні
  5. 5. Ставлення до історії та культури своєї національно-етнічної спільноти  З листа до Івана Липи: “... Поїхавши додому влітку, я прочитав батькового «Кобзаря» і в 13 років зробився тим, чим я єсть. Я якось відразу і без вагання порвав з усіма московсько-патріотичними тенденціями шовіністичного кольору (а саме до цього я прихильний був), і Тарас зробивсь мені і до цього дня зостається пророком. Я не шуткуючи кажу, що й досі я не можу думати про нього як про людину, — він і досі стоїть перед мене на такому високому п’єдесталі, що торкається головою до неба. Може, це наївна дитяча віра зробила, але я смію думати, що історія всесвітня не дає нам другого такого прикладу, як Шевченко: з мертвого він зробив живе — «Трупи встали і очі розкрили». 9 лютого 1892 року.
  6. 6. Ставлення до історії та культури своєї національно-етнічної спільноти З листа до К. Ф. Паньківського: “Я, чотирнадцятого року, бувши школярем з третьої гімназіальної класи, прочитав Шевченка і з того часу почав писати по-вкраїнському (досі писав тільки по-московському). Ані «Енеїда», ані «Гребінчині байки» на мене не зробили впливу — я їх вважав за кумедійні жарти. Шевченко зробив з мене зараз українського націонала (хоч і чудно се казати про хлопця 13 — 14 років), — його поезія була вже мені не жартом, а його «Кобзар» зробився моєю Євангелією». 17 серпня 1892 року.
  7. 7. Просвітницька діяльність У автобіографії Б. Грінченко робив акцент на великій ролі книжки не тільки для села, й для всього народу: «Хочу ще сказати про книжки народно-просвітні. Велику потребу в їх не тільки бачив, але почував щодня в своїй роботі на селі та й після села. Але цензура знищувала всі книжки, хоч вони були дуже невинні».
  8. 8. Питання ментальності У мемуарній спадщині Б. Грінченко неодноразово порушував питання ментальності українського народу, наголошуючи на шкоді від кволості, бездіяльності й лінощах: «Наше діло гнітять, але ж ми самі удесятеро побільшуємо цей гніт своєю недбалістю, продажністю, лінощами. Це правда, і я певний, що кожне щире українське серце промовить зо мною: « Еге, це правда! »
  9. 9. Патріотична самосвідомість Б. Грінченко писав про майбутній розвиток національного життя, який він намагався започаткувати своєю діяльністю для «рідного краю»: « Я можу тільки пожаліти, що мені, чоловіку з невеликими силами, припадає братися до цього діла, котре тепер єсть для нас, українців, ділом немалої ваги. Але ж хай мій голос буде хоч лясканням батога, котре розбудить моїх земляків зі сна власного самовосхвалення… »
  10. 10. Збереження національної ідентичності “...було сим добродіям про народ. Несвідомі національної самоповаги, змоскалені, вони хотіли показати себе більшими москалями, ніж самі москалі, і протестували вкраїнці проти вкраїнського музею у той час, як великорус князь Долгоруков обстоював за музей“.
  11. 11. Збереження національної ідентичності 1902 року Музей українських старожитностей В.В.Тарновського було відкрито. Експозиція мала шість відділів: доісторичний, великокнязівський, козацький, нової місцевої історії, а також відділи Шевченка й книг. Цікаво, що завідувати музеєм пропонували саме Борисові Грінченку, який раніше разом із дружиною звіряв і описував матеріали колекції, а також підготував до друку третій, найповніший її каталог, виданий у Чернігові 1903 року
  12. 12. Борис Грінченко надзвичайно шанував творчий спадок Тараса Шевченка  Цілком логічно, що Борис Дмитрович розумів унікальність колекції Тарновського – мінімум 758 екземплярів, пов’язаних з Кобзарем – і високо оцінював ентузіазм мецената з Чернігівщини.
  13. 13. Іван Франко про Бориса Грінченка «...засипає мало не всі наші видання своїми, не раз многоцінними писаннями: повістями, віршами, статтями критичними й популярнонауковими, працює без «віддиху», а також відзначити, що Грінченко у своїх писаннях «проявляє, побіч знання мови української, також гарячу любов до України, щирий демократизм, бистре око на хиби української суспільності». «Нарис літературного життя в 1892 році»
  14. 14. Першим директором нового музею став відомий дослідник і громадській діяч Микола Біляшівський М.Біляшівський був автором першого каталогу музейної колекції В.Тарновського, «Каталог українських старожитностей колекції В. В. Тарновського» (1898). Протягом 1900-1901 р.р. його роботу продовжив Б.Грінченко.
  15. 15. Чернігівський період  Щодня, протягом шести місяців Борис Дмитрович разом із дружиною М.Загірною працювали в холодному приміщенні: розбирали речі, рукописи, малюнки, складали каталоги.
  16. 16. Національний музей імені Тараса Григоровича Шевченка Прагнучи якомога повніше показати українську історію і велич Т. Шевченка, Василь Васильович збирав також ілюстрації й вирізки з “Нивы”, “Киевской старины” та інших видань, репродукції, альбоми – те, що сьогодні музейники називають науково-допоміжним фондом. Б. Грінченко з цього приводу зазначав: “Для дослідження культури народу мають велике значення такі колекції, у яких зібране все, що обертається в масах – від прекрасної, художньо виконаної відомим гравером копії твору до незграбної лубочної картинки, навіть до картинки на обгортці цукерки або коробочці сірників. У таких широких масштабах здійснювалося збирання копій і В.В. Тарновським, і це становить одне з достоїнств його колекції”.
  17. 17. Педагогічний музей У архіві музею зберігається чимало публікацій Бориса Дмитровича. Проте його ім’я не згадується в основній віртуальній екскурсії – лише побіжно в матеріалах про Х.Алчевську та К.Ушинського.
  18. 18. Музей Миколи Лисенка Видатний український композитор Микола Лисенко: «Таких невтомних, завзятих діячів, борців громадських, якого ми в особі Бориса Грінченка втеряли, в пантеоні українських писателів зазначити можна дуже небагато — три, чотири, та й годі». Дружба між видатними діячами була досить міцною. Оселившись у Києві на початку літа 1902 р., Б.Д. Грінченко мешкав спочатку у Є.Х. Чикаленка та М.В. Лисенка. Тому Музей Миколи Лисенка, відділ Музею видатних діячів української культури дає можливість уявити реалії життя Грінченка того часу.
  19. 19. Національний музей літератури України Має у своїй колекції матеріали про Бориса Грінченка, але представлені вони епізодично. На офіційному сайті жодної інформації немає.
  20. 20. З ініціативи ректора В. О. Огнев’юка та завдяки наполегливій праці співробітників, Київський університет імені Бориса Грінченка може пишатися власним музеєм та пам’ятником Б.Д. Грінченку на вул. Воровського.

×