Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Римарівська ЗОШ І-ІІІ ст.

1,831 views

Published on

  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

Римарівська ЗОШ І-ІІІ ст.

  1. 1. З досвіду роботи бібліотекаря І категорії Римарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Яковенко Тетяни Миколаївни Сьогодні для читача є все: і ЗМІ, і інтернет, і багато іншого. Але багато хто з насвсе ж таки звертається до книги – джерелу всіх наших знань. Ще з дитячих років наснавчали звертатися в бібліотеку і шукати допомоги в отриманні різної інформації.Бібліотека – сховище різних книг, джерело відповідей на всі наші питання. Бібліотека –це місце, де знаючий – підтверджує та удосконалює свої знання, прагнучий отриматизнання – отримує їх, накопичує і передає їх своїм нащадкам. А бібліотекар – хранительцього дому знань, веде і допомагає орієнтуватися в цьому великому розумномулабіринті. І ніякий комп‘ютер не може замінити книгу, а пошуки в інтернеті - тишучитального залу бібліотеки і ті миті пізнань, які ми отримуємо в стінах цього храмуКНИГИ. Інформаційна культура учнів формується у закладах освіти через системушкільних бібліотек. Якщо придивитися пильніше дореформ шкільної освіти, то суттюбудь-якоговдосконалення навчання є самостійна робота зджерелами інформації. Тожуспіх реформуваннянапряму залежить від шкільного бібліотекаря, від йогоорієнтуваннясеред джерел інформації і каналівдоступу до них. Одним із основних законів, яким керується шкільна бібліотека, є Закон України„Про бібліотеки і бібліотечну справу‖. Він вивчає лише загальні питання організаціїбібліотечної справи і гарантує кожному громадянинові держави вільний доступ доскарбів людської думки, зосереджених у книгозбірнях, захищає права громадян набезоплатне отримання основних бібліотечних послуг, забезпечених бюджетнимфінансуванням. Загальні принципи роботи бібліотеки також базується на указах іпостановах уряду, документах, що регламентують економіко-правові аспекти їхдіяльності. За останні роки затверджено нові правові акти і більшість із них – цедокументи із суміжних сфер, які впливають на діяльність бібліотек. Бібліотека завжди була і є збирачем, хранителем і дослідником творів друку-вічних пам‘яток писемності, а бібліотекарі – вірними зберігачами і популяризаторамидуховного надбання поколінь. Історія шкільної бібліотеки бере свій початок з 2 січня 1954 року, в Гадяцькому районному відділі культури було зареєстровано шкільну бібліотеку Римарівської середньої школи. У 1985 році мене Яковенко Тетяну Миколаївну призначено бібліотекарем після закінчення Гадяцького училища культури ім..І.П.Котляревського за спеціальністю бібліотечна справа. В 1985 році бібліотека переміщена в нове типове приміщення середньої школи З 2006 року директором школи призначена Власенко Олена Миколаївна. На сьогоднішній день бібліотека розташована на другому поверсі, в окремійізольованій кімнаті. Найголовніша цінність і найдорожчий скарб її – це книги в кількості Всього примірників -11662 В т.ч. підручників - 4385 Літератури - 7277 Тому основне моє завдання, як шкільного бібліотекаря я вбачаю у прищепленні дитинілюбові до книги, навчання учнів-читачів користуватися бібліотекою, її фондом,довідково-бібліографічним апаратом. Навчити і учнів і вчителів оволодіти інформаційною культурою: - допомогти усвідомити значення інформації для особистого розвитку
  2. 2. - навчити дітей користуватися інформацією з різних носіїв інформації, як традиційних та і нетрадиційних - забезпечити вільний доступ до інформаціїВід бібліотечного інформування залежить стан навчально-виховного процесу школи. Серед основних напрямків роботи нашої бібліотеки слід відзначити : - формування інформаційно-бібліографічної культури учнів шляхом проведення бібліотечно-бібліографічних занять - вивчення, формування та задоволення читацьких потреб у книгах та інформації - пропаганда літератури шляхом проведення масових заходів спільно з педагогічним колективом школи - робота з батьками - організація книжкових фондів, каталогів - робота з фондом підручників - робота з бібліотечним активом - підвищення кваліфікації бібліотекаря Бібліотечні заходи координую з шкільним планом виховної роботи школи.Керуюсь ―Положенням про освіту‖, ―Положенням про шкільну бібліотеку‖, ―Положеннямпро організацію та проведення щорічної акції ‖Живи, книго! ―, та ―Посадовимиобов‘язками‖.Протягом багатьох років проходить Всеукраїнська акція ―Живи, книго!‖.Це не лишеперевірка стану бібліотечних книжок, роз‘яснювальна робота з читачами, учнями, дляяких акція ―Повернути в бібліотеку відремонтовану книгу!‖ – не просто слова, асправжній девіз .З вересня по квітень в школі проводивсь Всеукраїнський конкурс―Живи, книго!‖, до якого були залучені педагогічний та учнівський колектив. Метоюякого було посилення ролі книги в навчально-виховному процесі, проведення роботищодо збереження навчальної, художньої, науково-популярної літератури, виховання упідростаючого покоління любові до книги, поваги до традицій і звичаїв українськогонароду.Робота проводилась згідно з планом роботи бібліотеки.У молодших і старших класах пройшли бібліотечні уроки ―Перші підручники в Україні‖,―Науково-пізнавальна література‖, ―Бібліотека – джерело інжормації‖, ―Енциклопедії,словники – наші помічники‖. Упродовж навчального року пости бережливих, що були створені в кожному класі,здійснювали перевірку підручників. Результати перевірки були оголошені на лінійцішколи. Організована робота із залученням дітей до ремонту книг, діяла акція ―Подаруйкнигу бібліотеці‖.
  3. 3. У бібліотеці діє гурток ―Книжкова лікарня‖, члени гуртка учні початкових класів. Роботагуртка направлена на виховання у дітей любові та поваги до книги, оволодінні прийомамиремонту книг. Кожного року бібліотека сприяє активній участі читачів у Всеукраїнському конкурсікнигоманії ―Найкращий читач року‖ серед учнів 6-7 класів , де грамотами району булинагороджені кращі читачі Гайдабура Даша 7 клас та Колос Даша 6 клас. До всих визначних та пам‘ятних дат було виготовлені книжкові виставки таполички, проводились бібліотечні уроки, вікторини, шкільний брейн ринг, усні журнали,дискусії, бесіди та ін. Постійно підвищую свій фаховий рівень, так в жовтні 2011 року пройшла курсипідвищення кваліфікації при Полтавському ПОІППО ім. М.В. Остроградського.На базі нашої школи 10 лютого 2009 року був проведений районний семінар бібліотекарів―Бібліотечно бібліографічний центр на допомогу навчально-виховного процесу‖ де язробила доповідь на тему ―Краєзнавча робота – один з провідних напрямків у діяльностібібліотеки‖ і поділилась своїм досвідом роботи. Також робила доповідь на районному метод‘єднанні бібліотекарів натему:‖Інтерактивні методи формування бібліотечно-бібліографічної грамотності учнів‖.
  4. 4. В 2009 році брала участь у районному та обласному конкурсі ―Бібліотекар 2009‖. В жовтні 2010 року нашу школу і бібліотеку відвідала з перевіркою методистПолтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освітиім..М.В.Остроградського Атахаджаєва Наталія Василівна. Під час проведення акції ―Подаруй книгу бібліотеці‖ фонд бібліотеки поповнився чудовими книгами, подарованими учнями та вчителями школи, директором Гадяцького училища культури Ім..І.П.Котляревського Насменчуком А.М , вчителем Гадяцької музичної школи Козловцевим В.М., та дитячої Біблії - настоятелем свято Покровської церкви с.Римарівка отцем Леонідом
  5. 5. Постійно проводимо зустрічі з письменниками рідного краю О.Недовісом, П.Бойком, В.Бондаренко, В.Гончаренко.Щорічне проведення свят :―Прощавай букварику‖
  6. 6. ―Посвячення першокласників в читачі‖, До 200 річчя з дня народження М.В. Гоголя представлено уривок із твору Гоголя ― Вечори на хуторі біля Диканьки ‖ учнями 11 класу.
  7. 7. Так як школа працює над проблемою художньо-естетичного виховання, протягом року ми вивчаємо та впроваджуємо передовий досвід творчих робіт приватної колекції виробів народного мистецтва Ольги Федорівни Литовки – керівника етнографічного центру школи.Діти постійно займаються пошуковою роботою по вивченню традицій як українського народу, так і традиціями нашого рідного села і Полтавщини. Це - вишиванки стародавніх орнаментів на рушниках, випікання хліба, калачів, та де вони використовуються в традиційних українських святах. У школі постійно проводяться народні свята – ― Андріївські вечорниці‖, ―Свято Калити‖, ― Cвято зустрічі Весни‖, ― Світлий празник Великодній‖ та інші.Вивчаємо краєзнавство рідного краю. По дорозі, яка веде з с. Римарівка в с. Сватки, у центрі села Максисівка знаходитьсяалея дубів. Вона складається з 35 дубів. Це старі-престарі мужні велетні, яким ужеблизько 300 років. Ця алея прикрашає і звеличує село. Висота деяких дубів досягає 30 м.,а діаметр стовбура більше 1 м. Висота найменшого дуба – 12 м., діаметр 50 см. Ця алея єдуже красивою. Особливо вона прекрасна восени, коли дерева вкриваються яскравимбагрянцем. Тоді, здається, всі дуби ніби прикрашені золотом. Коли вигляне по-осінньомупривітне сонечко, то алея немовби говорить, горить-переливається різними кольорами:червоним, жовтим, оранжевим, а де-не-де є вже відтінки світло-коричневого.Славиться наша земля й значною к ультурною спадщиною
  8. 8. І ось настає вечір. Село стає тихим, а особливо тихо в алеї дубів. Тільки де-не-де впадевже достиглий жолудь і чути голосний стук дятла. А скільки вже тих жолудів? Безліч!!! А які гарні! Самі світлі, а шапочки темно-коричневі. І, уявляється, як з оцього маленького, тендітного жолудя може вирости такевелике сильне дерево. Ще один дуб росте в кінці села. Він є найбільшим і найстаріший. Вважається, що він бувпосаджений приблизно 400 років тому. Висота цього дуба понад 20 м. і діаметр стовбура1,5 м. Говорять, що проїжджаючи цією місцевістю в 1709 в Петро 1 зупинився біля цьоговелетня-дуба на відпочинок і прив‘язував до нього свого коня. Недалеко від цієї алеї,навпроти бібліотеки, росте ще один дуб, який був посаджений в той же рік, що і алея. За розповідями старших людей, вважається, що ця алея належала поміщикамКривошеям, в яких с. Максимівка була родовою маєтністю. На даний час зберігся лишеодин з будинків поміщиків. Зараз це є бібліотека, медпункт, сільський клуб. ПетраАполоновича Кривошея було вбито під час Великої Жовтневої Революції в 1917 р. вцьому ж селі. Ця алея є державною пам‘яткою природи, про що свідчить надпис на таблиці. Багата і різноманітна природа нашої держави! Природу необхідно дбайливо охороняти,необхідно берегти її. Уявіть собі, як було б на Землі, якби людина не любила природу і недбала про неї! Ось чому одне з найголовніших завдань підростаючого покоління – дбайливе ставленнядо природи, її багатства.
  9. 9. Вивчаємо творчість славетних земляків. Серед науковців, зокрема літературознавців, імя Петра Васильовича Одарченка згадують із великою пошаною. Щоб зрозуміти творчість вченого, треба добре знати його життєвий шлях. У 2004 році старійшина української філології видає автобіографію у книзі ―Мені сто років‖. Це основні джерела, з яких можна дізнатись про життя і творчість надійного українця. А народився він 20 серпня 1903р. в селі Римарівці Гадяцького району. Його батьки працювали у сільській лікарні й богодільні: мама — кухаркою, а батько на посаді ―смотрителя‖. Мама була неписьменна селянка, але знала дуже багато пісень і гарно співала. У 1910 році хлопець пішов до школи, де навчання велося російсько мовою. Хоч багато незрозумілих слів було у чужій длянього мові, школяр здобував знання наполегливо. У 1913 році закінчив сільську початковушколу з похвальним листом. Бачачи велике прагнення вчитися, батьки віддали сина до Гадяцької гімназії. Ще в 11 років підліток прочитав нецензурованого ―Кобзаря‖ Т. Г. Шевченка, якогодав йому товариш Пилип Плутенко. Він кілька разів перечитував його, перечитувавокремі вірші, вивчав їх напамять. Навчаючись у гімназії, Петро Одарченко брав активну участь у гурткуукраїнознавства Гадяцької української шкільної молоді, виступав із деклараціями,доповідями на літературні теми, брав участь у виставах, в організації різних свят. У 1923р. поступає на навчання до Ніжинського інституту народної освіти. Студентнаполегливо працював над вивченням життя і творчості Лесі Українки, старанно навчався.Він написав дисертацію ―Стиль Лесі Українки‖. Впродовж трьох років він надрукувавдесять праць і рецензій. З 1928 року Петро Васильович почав викладати окремі курси вНіжинському ІНО. У серпні 1929 року успішно закінчив аспірантуру і був призначений напосаду викладача історії української мови. У жовтні мав захищати свою дисертацію наодержання ступеня кандидата наук. Але 1 жовтня 1929 року П. Одарченка заарештувалиагенти ГПУ і в його творчому житті настала величезна пауза довжиною в 15 років. Готовадо захисту дисертація, дипломна робота і фундаментальна стаття ―Леся Українка і ОленаПчілка‖, деякі інші матеріали безслідно зникли після арешту. Тільки на чужині, в Австрії та Німеччині, патріарх українського слова продовжуєпрацювати над дослідженням улюблених творів Дочки Прометея.За період ув‘язнення довелося побувати Петрові Васильовичу у в‘язницях Києва, Колуш,Тули, Ташкенту, Алма-Ати і зазнати різних прикрощів і поневірянь.У 1937 році термінзаслання закінчився. П. Одарченко поїхав до батьків у с. Римарівку, залишив там дружинуі сина, а сам помандрував шукати роботу. Але його ніде не приймали, бо він мав клеймо―колишнього засланця‖. З великими труднощами Петрові Васильовичу вдалосявлаштуватися на посаду доцента Курського педагогічного інституту. Він викладав курсизагального мовознавства та сучасної літературної російської мови. Також працював наддисертацією на тему ―Українізми в мові Гоголя‖. Але потім з міркувань безпеки ПетроОдарченко дав нову назву своїй дисертації ―Лексика повісті Гоголя ―Тарас Бульба‖.Учервні 1941 року доцент одержав командировку до Ленінграда в інститут ім. Герцена.Але в міліції взяли підписку про те, щоб за двадцять чотири години ―колишній в‘язень‖залишив місто революції. І земляк-науковець поїхав знову до рідного села, де почувстрашну звістку: ―Війна‖. 20 серпня 1943 року назавжди залишив рідне село істареньких батьків. А потім Варшава, Відень, Ляйпгайм, Авгсбург, Мюнхен. І тут він не
  10. 10. забув рідну українську мову, улюблених українських письменників. У Мюнхені викладавкурс сучасної української літературної мови у Православній богословській академії. ВУкраїнському вільному університеті в Авгсбурзі прочитав спеціальний курс лекцій натему ―Життя й творчість Лесі Українки‖. В українській гімназії Ляйпгайма викладавісторію України. Деякий час працював у газетах ―Українські вісті‖, ―Наше життя‖. У цейчас вийшла з друку книга П. Одарченка ―Український правопис‖. Також він написав для―Енциклопедії українознавства‖ кілька статей, був обраний членом-кореспондентомУВАН. В Авгсбурзі був секретарем Спілки українських письменників і журналістів.У1950 році Петро Одарченко переїхав до США. Спочатку не мав роботи, потім працював нафабриці мідних ґудзиків, пізніше – портером у готелі, прибиральником на залізничномувокзалі.З 1951 року почав працювати редактором в газеті ―Свобода‖, писав статті для―Голосу Америки‖. Брав активну участь у науковій і громадській роботі. Впродовж 12років був секретарем Вашингтонської групи УВАН , а з 1973 року – голова цієї групи.Читає доповіді у наукових закладах Нью-Йорка і Вашингтона. Наполегливо продовжуєдослідження творчості Лесі Українки, Т. Г. Шевченка, Олени Пчілки. Також працює вгалузі етнографії і фольклору. Написав кілька статей для ―Енциклопедії українознавства‖.Окремі його статті опубліковані англійською мовою.Також вчений працює в галузімовознавства (140 праць) і виступає в пресі як журналіст і публіцист.Він жив у будинкуДрагоманова, в якому у той час мешкала Олена Пчілка. Вона дуже добре ставилась догімназиста і подарувала йому свою книгу ―Дві п‘єси для дитячого театру‖, видану вПолтаві 1919 року, з написом ―Вельмишановному Петрові Одарченкові на добрий спогадпро близьке сусідство. Олена Пчілка. м. Гадяч, 1920. У 1920 році П. Одарченко, закінчивши 7 класів гімназії і педагогічні курсиодночасно, працював учителем початкової школи на хуторі Мельниково-Кулебин.Півроку вчився в Полтавському відділі історико-філологічного факультету Харківськогоуніверситету. Але через тяжкі умови життя і хворобу запалення легень змушений бувзалишити навчання. Він повертається додому, а потім знову вчителем у хутірську школу.У 1962 році П. Одарченка обрано дійсним членом Української Вільної Академії у США.28 січня 1975 року обрано дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка вАмериці. 31 серпня 1973 року Петро Васильович пішов на заслужений відпочинок. У тойчас він працював у ―Голосі Америки‖. Приємною подією для професора стало йогоприйняття в члени Спілки письменників України 28 вересня 1995року. Але стан здоровявченого значно погіршувався. Ось як він писав 1983 року: ―Я пережив три операції і одинсерцевий припадок. Наближається неминучий кінець. Але ще багато залишаєтьсянезакінченої роботи…‖І він продовжує працювати: пише статті, друкує свої книги,листується з товаришами, вченими, земляками. Але стан здоровя його бувтяжким.―…1991р. був дуже тяжким для мене. Я чотири рази побував у лікарні. Аленайтяжчий 1998 рік. У п‘ятницю 13 січня мене розбив параліч. Я не міг говорити, не мігписати, не міг ходити, не знав свого імені, не знав, як звуть моїх синів, дружину. Такийстан тривав до 2000 року. Але я поволі став одужувати, і мені повернулась можливістьговорити, писати, працювати. І вже 2000 року я написав до енциклопедії ―СучаснаУкраїна‖ понад 40 статейпро видатних українських діячів‖.2Він до останніх років життяпрацював: досліджував творчість сучасників, писав спогади, нариси.Пішов з життя ПетроВасильович у березні 2006 року. Він жив у країні насильства інаруги, мучився в тюрмах,
  11. 11. був свідком зречення рідної материнської мови, культури й історії, але залишився вірнимУкраїні.В одній із своїх статей П. Одарченко писав: ―Минають роки, на віку, як на довгійниві, всього буває: і радості, і горя, і страждань. Минає все… Тільки до самої смерті незникає туга за рідним краєм та світлі спогади про роки юнацтва‖.Виховна година Учiтеся, читайте, Чужому навчайтесь і свого не цурайтесь...Мета. Вчити дiтей шанувати рiдну мову; виховувати любов, шану, бережливе ставленнядо книжок.Обладнання. На дошцi запис теми виховної години, портрет Т.Г. Шевченка, прибранийвишитим рушником, виставка дитячих книжок; малюнки учнiв до своїх улюблених книг.Хiд заняття 1. Слово вчителя.Дiти, вiдгадайте, будь ласка, загадку: «Сама мовчить, а всiх розуму навчить».Вiрно, це книжка. І сьогоднi наш урок присвячується українськiй книжцi.(Учнi читають тему).Пiднiмiть, дiти, руки, у кого вдома є книжки? Хто їх читав? А якi книги любите читативи? О, то я бачу, що ви шануєте i поважаєте рiдну мову, любите читати книжки. Але, нажаль, ще не всi дiти такi, як ви, i зараз ви в цьому переконаєтесь. 2. Iнсценiзацiя казки «Пригоди української книжки».Автор (хлопчик).У крамницi на полицiЗажурилась книжка.Книжка (дiвчинка).Нiхто мене не читає,Тiльки сiра мишка...А мене ж бо написалиНе для мишеняток,
  12. 12. А для наших, українськихХлопчиків й дiвчаток...Автор.I засмучено сказала Украінська книжка.Книжка.От, коли б я ніжки мала,Як та сіра мишка!Подалась би я з казкамиВід хати до хати —Між малими козаками читачiв шукати. Автор.Раптом сталося щось дивне:Виросли у книжкиХоч короткi, та рухливiдвi тоненькi нiжки.Крок налiво, крок — направоi вперед два кроки — і побiгла книжка жвавоНа шляхи широкі..От заходить в першу хату,До школярки Славки,Бачить дiвчинку завзяту,Що й не встане з лавки.От, коли б я ніжки мала,Як та сіра мишка!Подалась би я з казкамиВід хати до хати —Між малими козаками читачiв шукати. Автор.Раптом сталося щось дивне:Виросли у книжкиХоч короткi, та рухливiдвi тоненькi нiжки.Крок налiво, крок — направоi вперед два кроки — і побiгла книжка жвавоНа шляхи широкі..От заходить в першу хату,До школярки Славки,Бачить дiвчинку завзяту,Що й не встане з лавки. хатку книжку!Галина.А про що ти, книжко красна?Книжка.Про звiрят, природу,Про минуле і сучаснеНашого народу.А якщо казки для тебеМають ще принаду,Прочитати тобi требаПро царiвну-жабу.Галина.Гай-гай-гай.Мене сьогоднi
  13. 13. Не цiкавлять жаби.От якби про , танцi моднi — Це читала я би!Автор.Пішла книжка до Василька,Чує голос низом.Що ж, Василько зиркнувТiльки й знов під телевiзор.Завiтала до Матвiя — сумно вийшла з хати:По-вкраінськи той не вмiєВзагалi читати.Не навчала його мама,Не ходив до школи — як нiмий тепер мiж нами,Без рідної мови.Сергiя,Нашого всезнайка,Що на свiтi все умiє,Носозадирайко!Як зайшла до нього книжка,Так вiн гостю привiтав.Сергiй.Я все-все на свiтi знаю, так, що й iнших вже навчаю,Вiдказала книжка.Книжка.Уже! Щось ти чванишся задуже! Ще нема таких учених, Щоб на свiтi знали все!Автор.Сергiй.Автор.Ти скажи менi по правдi:Бачив ти iз моря афку?Що ти знасш про планети?Чи про атом чув коли?Звiдки нафта узялася?Де живуть гiпопотами?Як на тигрiв полювати?Вiд левицi як втекти?Ой, не вiрю я, щоб знав тиiз самих своїх думок,Як лiтають астронавти,Чи далеко до зiрок?..Все ти знаєш навманкя — Це, мій друже, не знання,Це лиш показ, а не сила,Це, мій хлопче, булька з мила!А скажи-но, любий сину,Що ти знаєш про свiй край,Про Вiтчизну-Украіну?Ну, кажи ж, вiдповiдай!АвторЧервонiв Сергiй, звичайно, стало соромно йому.СергійТа чекай-но, не тiкай-но, Може я тебе вiзьму!АвторI сказала книжка.
  14. 14. Книжка.Сину!АвторТож бо гордою була.Книжка.Дуже вдячна за гостинуБез любовi i тепла!Я пiду з твоєї хатиI на мене вже не жди!Як захочеш книжку мати,До книгарнi сам прийди!Там книжок iще багато,Тож купуйїх на здоров ‗я.Я ж пiду таких шукати,Що взяли б мене з любов ‗ю.Автор.Вийшла книжка в поле сіре,Мало що не плаче:Де знайти їй тепле, щиреСерденько датяче?Аж в однiй веселій хатi,Де живе Наталя,Книжку радо привіталиІ на стіл поклали.Бачить книжка — В цій хатинi від книжок аж тісно,Бо читають всі в родиніI матуся, i бабуся,І татусь, ще й дiдусь!А Наталя! Звісно!Тiльки котик не читає,Але слухає, вважає...Книжка тут, там друга,Третя — повно в шафi, видно.Аж Шевченко iз портретаУсмiхнувсь привiтно.Наталя.Книжка ще одна! Новенька!Автор.Скрикнула Наталя.А за нею тато й ненькаКнижку привiтали.От настав зимовий вечір...Теплим духом вiє з печi.А Наталочка читалаГолосно й поважно.Вся родина посiдала,Слухала уважно.Ну та й добре,Вже навчалась Наталя читати!В рiднiй школі не лiнилась — Зразу це пiзнати.
  15. 15. Дочитала i сказала.Наталя.На добраніч, книжко!Автор.І як скарб її поклалаНа столик біля ліжка.далі книжка не блукала...Автор (до дiтей).Чи багато з вас є подібних до Наталi?Хто шанує, поважає українське слово,Хто із вас книжечки читає дзвінко, кольорово?А чи є між вас такий,Як Васалько чи Сергій?Там до школи йде доріжка — Вас туди проводить книжка.Щастя то — читати вмітиСлів барвистих самоцвіти,Мовою батькiв, родиниІ всiєї України! 3. Обговорення казки.— Чи сподобалась вам, дiти, казка?— Отож, скажiть, чи знайшла книжка друзiв?— Коли? Яких?— Як з нею поводились Славко, Галина, Василько, Матвiй та Сергiй?— Чи сподобалась вам їх поведiнка щодо книжки?— Чому? Доведiть свою думку.— А як би ви повелися з книжкою? 4. Короткi розповiдi учнiв про своi. улюбленi книжки, використовуючи малюнки.5. Гра-конкурс «Хто бiльше знає прислiв’їв чи приказок про книжку? »(Учнi змагаються).1. Золото добувають iз землi, а знання з книжок.2. Розум без книги, що птах без крил.3. Книга не пряник, а дiтей до себе манить.4. Дiм без книги, що день без сонця.5. Книгу почитаю — птахом полiтаю.б. Книга — твiй друг, без неї, як без рук.7. Книгу читай — розуму набирай.8. 3 книгою жити — з добром дружити.9. Книга — свiт, книга — серцю привiт. 6. Слово вчителя. Чи знаете ви, дiти, як до нас приходить книжка? Де беруть папiр? Зчого його ВИГОТОВЛЯЮТЬ? Вiрно, з деревини. Але треба дуже довго чекати, щоб змаленької насiнини виросло дерево, спиляти тiсто паперове, а потiм з тiста виготовитипапiр. А потiм вже з паперу зробити книжку. для цього треба скласти гарнi вiрші,оповiдання, надрукувати на книжковiй фабрицi та ще й ілюстрації намалювати. Як бачите,скiльки працi треба докласти, щоб эробити для вас великий подарунок — книжку.
  16. 16. Отже, як потрiбно користуватися пiдручниками, iншими книжками?(Вiдповiдi учнiв).Вчитель. Вiрно. Отож, сьогоднi ми приймемоЗвернення Книжки .(Зачитує учениця).1. Не берiть мене брудними руками!2. Не перегинайте мене, вiд цього випадають мої сторiнки.3. Не кладiть у мене олiвцi та iншi предмети.. Вiд цього я псуюсь.4. Не загинайте моїх сторiнок, а користуйтесь закладинками.5. Не читайте мене пiд час їжi!б. Щоб я вам довше служила, обгорнiть мене.7. Пiдсумок занятгя.— Про що ми говорили?— Що ви запам‘ятали?— Що було цiкавим? - Який можна зробити висновок з цього сказаного Щоб виховна функція шкільного бібліотекаря була реалізована, шкільнийбібліотекар має бути не просто провідником, а керманичем, своєрідною ниткоюАріадни, який кожному допоможе не заблукати у лабіринті інформаційногопростору, піднятися над собою.

×