1. КЗВО КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»
© Дрібниця В.О., 2019
Розпад Русі.
Роздробленість
(ХІІ – середина ХІІІ ст.)

2. Правління Ярославичів
(друга половина ХІ ст.)

3. Триумвірат

4. Після смерті Ярослава Мудрого у 1054 р. на Русі почалися
міжусобні війни між синами київського князя.
Хоча старший син Ізяслав вважався главою держави, оскільки
сидів у Києві, проте решта братів з цим не погоджувалися.
Розуміючи, які нещастя несуть ці війни, три брати – Ізяслав,
Святослав і Всеволод – уклали союз для спільного управління
державою, який тривав 15-20 років. Брати спільно вирішували
всі найголовніші питання.
Брати доповнили батьківську збірку «Руську правду» новими
законами. Ця збірка законів отримала назву «Правда
Ярославичів» (1071/1072 р.).
Сучасні історики назвали такий спосіб правління
тріумвіратом Ярославичів («тріумвір» – «три» по латині).

6. 1068, 1113 рр. – зафіксовані в літописі
випадки збирання віче в Києві
Віче — народні збори переважно міщан
на Русі в Х — XIV ст., на яких
вирішувалися важливі державні справи

7. Переяславський князь Володимир (майбутній Мономах) та син
покійного князя Ізяслава Святополк скликали в листопаді 1097 р. в
Любечі (під Києвом) князівський з’їзд. Князі домовилися:
• встановити правило переходу земельної власності від батька до
сина;
• припинити усобиці;
• не претендувати на київський престол («кожен да держить
отчина своя»);
• об’єднатися для спільної боротьби з кочовиками-половцями.
Рішення з’їзду закріпили поділ Русі на удільні князівства.
На деякий час усобиці дійсно припинилися, проте дуже швидко
родичі забули про свої обіцянки. Нові з’їзди під Києвом (у 1100,
1103 р.) знову на деякий час заспокоювали князів, що дало
можливість зібрати сили для боротьби з ворогами.

8. Роздробленість
Київської держави
(початок ХІІ – середина ХІІІ ст.)

9. Причини роздробленості Київської держави:
1. Відсутність чіткого механізму спадкування влади.
2. Великі розміри держави та етнічна неоднорідність.
3. Збільшення боярського (вотчинного)
землеволодіння, посилення боярської влади.
4. Зміна торгівельної кон’юнктури, занепад Києва як
торгівельного центру, занепад шляху «з варяг у
греки».
5. Посилення тиску кочовиків на руські землі.
Роздробленість (політична) — розпад єдиної держави
на окремі держави (державні утворення)

10. Київське князівство:
1169 р. — похід на Київ Андрія Боголюбського (ростово-суздальський князь). Пограбування Києва, ікона
Вишгородської Божої Матері
Переяславське князівство:
1187 р. — перша згадка назви «Україна», смерть переяславського князя Володимра Глібовича після
походу на половців. «оукраїна много постонаша…»
Чернігівське князівство:
1097 р. — Любецький з’їзд князів. Ініціатор Володимир Мономах. «Кожен да держить отчина своя».
Закріплення роздробленості, панування «вотчини»
1183, 1185 р. — похід новгород-сіверського князя Ігоря на половців («Слово о полку Ігоревім», 1187 р.)
Галицьке князівство:
Великий вплив на політичні події бояр
Розквіт — Ярослав Осмомисл (згадується в «Слові о полку Ігоревім»)
Волинське князівство:
Центр — Володимир на Волині

11. Ярослав Осмомисл — галицький князь (1153—1187 рр.), на роки
правління якого припадає розквіт Галицького князівства, син
Володимирка.
Приєднав до свого князівства землі між Дністром і Карпатами,
пониззя Дунаю. Мав добрі союзницькі відносини з Угорщиною,
віддавши свою дочку за угорського короля Стефана ІІІ (1167 р.). За
допомогою великого війська став одним із наймогутніших князів на
Русі.
Внутрішня політика Осмомисла була направлена на боротьбу з
боярством, яке у той час вже перетворилося на родову
аристократію з військовими дружинами і почало втручатися не
тільки в державні, але і приватні справи князя.
Галицьке князівство підтримувало економічні і торгові стосунки з
Болгарією та Візантією. Разом з іншими давньоруськими князями вів
боротьбу проти половців.
Про могутність князя згадується в «Слові о полку Ігоревім»

13. Умовне землеволодіння – форма землеволодіння, за якої князі
наділяли «служилих бояр», «дворян» землею із селянами за умови,
що вони й надалі служитимуть у війську. Земельний власник
намагався перетворити «умовне земелволодіння» на «безумовне» –
передати у спадок землю не залежно від служби, перетворити землю
на вотчину.
Вотчина (вотчинне землеволодіння) — велике
приватне/феодальне земельне володіння на Русі, що передається у
спадок (російською «в отца») — продається, обмінюється,
поділяється власником та пов’язане з правами на залежних селян.
Вотчиною називають і землеволодіння бояр і окремі князівства на
чолі з князем. Період роздробленості інколи в історичні літературі
називають «вотчинний період».

14. Наслідки роздробленості Київської
держави:
1. Перехід від унітарної до
федеративної монархії, встановлення
«колективного сюзеренітету» — влада
об’єднання найвпливовіших князів
династії Рюриковичів.
2. Розпад Русі на окремі удільні князівства.
3. Послаблення влади київського князя.
4. Економічний розквіт князівств.

16. Володимир Мономах — київський князь у 1113—1125 рр., воєначальник, автор
літописного «Повчання дітям» («Повчання Володимира Мономаха», 1117 р.).
Онук Ярослава Мудрого.
Будучи переяславським князем ініціював Любецький з’їзд 1097 року. Виступив за
припинення князівських міжусобиць.
Дипломатичними методами і військовою силою він домігся визнання своєї влади
практично всіма руськими князями. Були на деяких час припинені князівські
усобиці. У руках київського князя знаходилося 3/4 території Русі.
Здобув славу боротьбою проти половців, здійснивши більше 80 поході проти них.
Вніс доповнення до «Руської правди» та «Правди Ярославичів». Нова збірка
законів отримала назву «Статут Володимира Всеволодовича».
За ним князь:
• обмежив сваволю лихварів – вони втратили право отримувати високі відсотки
за борги;
• обмежив права багатих над селянами-закупами – бояри не мали права
перетворити неспроможного боржника на раба;
• зменшив податки з городян.

17. Військові походи
переяславського та
київського князя
Володимира Мономаха
(1113-1125 рр.)

18. У 1125—1132 рр. Києвською державою правив Мстислав
Володимирович (Великий).
По смерті батька – Володимра Мономаха – Мстислав
успадкував великокнязівський престол. Він придушив
намагання полоцьких князів стати незалежними від
Києва, контролював Новгород, успішно воював з
Литвою.
Він і далі укріплював династичні зв’язки з Європою,
віддавши чотирьох своїх дочок за іноземних володарів –
візантійського, норвезького, датського, угорського.
Русь за його правління існувала як єдина держава.
Правлінням Володимира Мономаха та його сина
Мстислава Великого закінчилася в історії Київської
держави доба відносної єдності.

20. https://www.facebook.com/vitaliy.dribnytsya
dribnica@ukr.net