«Я дивлюся на світ без
«рожевих» окулярів...»
[ Артур РУДЗИЦЬКИЙ
Едвард Двурнік у своїй майстерні, Варшава, 2010 р.
[ світ митця
Едвард Двурнік, ще будучи студентом варшавської Академії ми- найсміливіші задуми… Проте, заспокоївшись, я вирішив написа-
стецтв, почав працювати над циклом «Подорож автостопом», зо- ти щось, що відповідає серйозності даного місця. Я вирішив на-
бражуючи панораму країни й подій, портрети людей. писати сентиментальну композицію, тому що мене переповнює
Таким він залишається і сьогодні: використовує багато фар- жаль, що під час повстання загинули найкращі представники
би, пише швидко, начебто хоче відобразити всі аспекти життя, варшавської молоді, її цвіт».
повсякденність, схоплену миттєвим поглядом, щоб уявити світ, як У його роботах не треба намагатися зрозуміти взаємозв'язок
він є. І це реальність, яка на перший погляд здається спонтанною, між об'єктом і зображенням – потрібно просто дивитися. Хоча
насправді – плід багатьох десятиліть роботи Едварда Двурніка, це не значить, що його полотна легко читаються: світ Едварда
який створив сотні і тисячі полотен. Більше того, Едвард – єдиний Двурніка складний і має багато аспектів, які часом породжу-
сучасний художник, якого можна назвати літописцем польської ють різноманітні думки, викликають суперечки, але нікого не
дійсності. Сам він так говорить про себе: «Я слухаю розмови лю- лишають байдужими... Разом із тим, Едвард – людина демо-
дей, які щодня поспішають на роботу, входжу до середовища кратична, доступна, незважаючи на велику популярність – до-
звичайних людей, тому що саме вони допомогли мені багато чого статньо відкрита... Приймаючи запрошення до участі у великих
зрозуміти й зробили мене тим, ким я є – я люблю їх усіх, і своїми міжнародних виставках, не відмовляється показати свої роботи в
картинами створюю пам'ятник усім цим людям». провінційних музеях, галереях і школах невеличких міст. І це при
Він – очевидець і літописець – показує події своєї епохи, тому, що Двурнік – художник комерційний, який успішно існує на
об’єднуючи мистецтво і життя, але при цьому не намагаючись художньому ринку, один із найвідоміших і затребуваних малярів
змішувати поняття «мистецтво», «життя», «реальність», «реалізм». Польщі. Картини з його підписом зберігаються в офісах приват-
За декілька десятиліть пензель Двурніка зобразив епічну картину них корпорацій і в президентському палаці у Варшаві, у музеях
останніх подій польської історії. Це умовний і часто саркастичний Європи і США, наприклад, у МОМА...
портрет епохи соціалізму й нового часу.
Початок 70-х років ХХ століття – час художнього дебюту Двурніка.
Його головним учителем став Никифор Криницький, художник без
освіти – він став одним із символім «наївного» живопису всіх часів.
Для художника Двурніка роботи Никифора стали рушійною силою,
що зовсім змінила його світогляд, його систему візуалізації.
У його основних циклах, таких як «Подорожі автостопом» (з
1966 р.) і «Спортсмени» (з 1972 р.), а 1981 року – пейзажі Вар-
шави, із зображеними ознаками тієї епохи – колючим дро-
том, танками й бронетранспортерами, що перетинають ву-
лицю, – ми бачимо не тільки руку майстра, а й публіцистику,
документалістику в живопису.
У 90-ті роки художник починає нові цикли – міських пейзажів: Із Едвардом Двурніком ми зустрілися в нього вдома – у зе- – Це одкровення й прозріння. І осяяння, яке я пережив 1965 року.
міста з порожніми площами, безлюдними кафе й ресторана- леному варшавському районі Мокотов, поруч із легендарним У ті роки я був студентом Академії мистецтв, і кожен студент шукав
ми, дитячими майданчиками без дітей. Проте із зображеними палацовим парком Вілянов. Тут у художника і будинок, і велика у собі щось відмінне від іншого, своє власне…
незліченними мостами, будинками, церквами, вікнами, дахами, майстерня, щоб працювати в ній від світання до смеркання, бо У той час ми їздили на пленер поруч із містом Кельці, і якось у
вуличками… Така собі історія в картинках. ж Едвард Двурнік справжній трудоголік. Очевидно, на такій його книгарні, зовсім випадково, я побачив виставку Никифора. Він
Художник любить міста, де є багато вільного місця. Але тут працьовитості позначилися й українські корені художника (сам відкрив мені очі! Так зобразити місто, вулиці і саму атмосферу – і
починається і фантазія майстра: він вигадує нові міста, заселяючи він говорить про українських предків із боку матері). все це кольоровими олівцями...
їх своїми приятелями, рідними, знайомими... Між його фантазіями – Розкажіть про свою сім'ю, батьків. У 1965 році мені пощастило декілька разів бачити Никифора.
й реальним простором відбувається безпрецедентне об'єднання, – Я народився в хорошій, багатій сім'ї: мої бабуся й дідусь ко- Мене вразила його фантастична любов до своєї роботи, – малю-
його місто – симбіоз історії й культури. лись займалися виробництвом мила. У моїй сім'ї усі пишали- вання було його життям. Никифор був зразком бідного художни-
За ці десятиліття Двурнік створив більше двадцяти п'яти циклів ся тим, що в мене виявився художній талант. Рідні мене завж- ка, який цілком присвятив себе мистецтву. У пам'ять про Ники-
картин. А нещодавно в Кракові Едвард представив цикл: «Thanks ди дуже підтримували. До всього, моя мати була майстринею фора я наприкінці 60-х майже два роки подорожував Польщею,
Jackson», вперше у своєму житті створивши серію абстрактних народної вишивки. часто автостопом, зупиняючись у малих містечках і малюючи
полотен – данина пам'яті американцю Джексону Поллоку. – На початку 60-х років ХХ століття Ви змогли зустрітися їх. Так виник цикл «Подорож автостопом». Навчився я від Ники-
Іноді Едвард показує перформанс, як, наприклад, у Музеї з легендарним польським художником-примітивістом Ни- фора й конструкції створення картин: спочатку малюнок, потім
варшавського повстання, коли прямо на стіні, на очах у кифором, до речі, українського походження. Наскільки ця підфарбовування і нарешті – фарба…
публіки народжувалися, як він сам сказав, «найрізноманітніші і зустріч вплинула на вашу подальшу творчість? – Де ви частіше усього працюєте? Як створюються ваші
картини?
Едвард Двурнік (нар. 1943 року неподалік від Вар- запозичує його стиль. Його роботи з'являються в 1966 році. Перша серія «Подорож автостопом» – «портрети»
шави) – маляр і художник-графік. У 1963 – 1970 роках міста. Інші цикли – «Спортсмени» (1972 – 1974 рр., 1982 – 1987 рр., 1990 – 1992 рр. і 1997 – 2000 рр.), «Робітники»
навчався на факультеті живопису Академії образот- (1975 –1991 рр.). Цикл «Велика картина» почав 1973 року й робота триває й досі. Цикл абстрактних кар-
ворчих мистецтв у Варшаві. У 1965 році знайомиться Двурнік Е. «Краків», 2009 р. Полотно, олія, 146 x 114 см. тин «На двадцять п'ятому» розпочав у середині 2000 року. Також Двурнік культивує малюнок, колаж, графіку
з видатним польським примітивістом Никифором, Приватна колекція, Польща (літографія, металографіка, ксерографія), ілюстрацію, плакати тощо. Провів понад 150 власних виставкок
70 71

– Часи моїх частих поїздок країною минули – сьогодні я працюю Я люблю жінок! Кожна має свій характер. Можливо, це пов'язано з – Ви часто знищуєте свої роботи? Двурнік Е. «Nr 205», 2002 р.
вдома. Мені потрібна тиша і внутрішня концентрація, що можна тим, що іноді я боюся жінок? Жінки домінують у світі і наді мною… – Так, я знищив багато поганих картин, може, сотню, вони те- Полотно, олія, 146 x 114 см.
знайти лише у власних чотирьох стінах. Тим більше, що я живу до- – Картини Двурніка завжди подобаються глядачам? пер тільки на фотографіях. Приватна колекція, Польща
статньо скромно. Лише те, що необхідно для життя і творчості. – Якось я потрапив у непросту ситуацію: замовниці не сподобав- – А скільки створили полотен? Двурнік Е. «Закоханий поштар», 2000 р.
– Коли художникам живеться краще – при соціалізмі чи ся її портрет, вона сказала, що усе жахливо: «Як ти міг так зобра- – У мене, як у давньому більшовицькому гаслі – кількість пере- Полотно, олія, 146 x 114 см.
при капіталізмі? зити жінку?». Я спочатку був у розпачу, але потім, заспокоївшись, ходить у якість: створюю від 100 до 150 полотен на рік. Гадаю, Власність художника
– При соціалізмі художникам жилося краще, особливо тим, хто подумав: у мене є свій стиль, – оригінальний і не схожий на інші – всього створив майже 4000 картин на полотні і не менше 14 ти- Двурнік Е. «За яйця», 1983 р.
підтримував ту владу – це була привілейована група, яка одержу- тому замовниця має прийняти мій образ, навіть якщо б я зобразив сяч робіт на папері. Полотно, олія, акрил, 146 x 114 см.
вала стипендії, майстерні, держава фінансувала для них будинки із вусами, люлькою або без ока. – Як Ви встигаєте стільки створити? Власність художника
відпочинку і художні пленери. Але було й гірше – адже держава – До речі, на одній картині Ви зобразили себе з жінками – В моїй майстерні чотири місця, де я працюю одночасно. Зараз
втручалася у творчість і вимагала цілковитої лояльності режиму. зі свого життя. А на іншій вашій картині зображені жінки працюю над величезним полотном – понад чотири метри. Воно Двурнік Е. «Цюріх», 1996 р.
– Як сьогодні складається ситуація в Польщі між художни- у вигляді відьом. Їх понад сто! Не боїтеся помсти з боку пов'язане з битвою під Грюнвальдом, річницю якої нещодавно Полотно, олія, 150 x 200 см.
ками, колекціонерами і галереями? відьом? відзначали. Таких грандіозних полотен із великими композиціями, Приватна колекція, Швейцарія
над якими працював протягом кількох місяців, я створив майже 50.
[ світ митця
– Конкретної допомоги художникам у Польщі немає – існує – Так, я написав жінок, що оточували мене і супроводжують мене – Про що мріє художник Едвард Двурнік?
декілька галерей, що «опікуються» художником і цілком займа- й досі: починаючи з матері, сестри, сусідок, шкільних приятельок. – Я хотів би, щоб мої роботи виставлялися в кращих музеях
ються його інтересами. Більшість же галерей лише продають Що ж до відьом, то серед вигаданих людством різноманітних світу. І, може, було б добре, якщо я продавав би їх за мільйони.
твори мистецтва. Також відсутня державна допомога, музеї катувань, багато було придумано саме для жінок-відьом. От і в А так як я люблю автомобілі, то зміг би легко купити якийсь до-
майже не оторимують якісь фінанси на придбання необхідних цій моїй картині показано, як відьму, посаджену в мішок разом із рогий, наприклад, Lamborghini. Або краще три – Lamborghini,
полотен. Я продаю багато картин, але в основному, приватним декількома кішками, кидають у річку. Maserati і Ferrari (сміється).
колекціонерам... – Художник бачить реальність інакше, ніж звичайна людина? – Чим є для вас гроші?
– Що ви думаєте про нові візуальні засоби в сучасному – Напевно, адже зазвичай я дивлюся на світ без «рожевих – У мене завжди вони були. І з цим почуттям жити легше. Худож-
мистецтві? Я маю на увазі об'єкти, відеоінсталяції тощо. окулярів». Це покращує сприйняття візуальних дефектів. І мої ник має бути багатим, тому що займається однією формою праці.
– Це як яскрава подорож. Створене спеціально для глядачів – усе картини найкраще розглядати без таких окулярів – я зображую Адже доводиться орендувати приміщення, харчуватися, подоро-
це змушує замислюватися, фантазувати, рухатися. Але для мене правду буття. жувати, забезпечувати сім’ю і створювати шедеври.
ці нововведення особливого значення не мають, адже я займаюсь – У багатьох ваших роботах є зображення множини лю- – Але ж багато грошей – не завжди добре? І чи правду го-
станковим живописом. дей, акторів, музикантів, «гарних» і «поганих» історичних ворять, що художники поділяються на тих, які не говорять
– Який вид образотворчого мистецтва вам ближче – живо- персонажів. про гроші, і на тих, які декларують, що гарний художник
пис, графіка? І напрямок – реалізм чи абстракція? – Це достатньо тривіальний спосіб створення подібної має продаватися?
– Мені ближче живопис, проте його основа – малюнок: без ма- компіляції. А справа ось у чому: якось у Парижі я побачив дуже – Цілком вірно. Це скоріше питання про радість творчості. Я для
люнка немає живопису. красиву тацю з намальованими на ній різноманітними фрукта- себе колись усвідомив, що своєю творчістю повинен приносити
Реалізм мені, напевно, ближче, хоча трактую його достатньо ми, овочами, рибами, кораблями, автомобілями. Я зрозумів, радість. І я щасливий, коли люди купують мої картини, адже вони
абстрактно – адже створюю й реалістичні, й абстрактні робо- що для мене такий спосіб – це можливість зобразити множину їм подобаються. А гарний художник повинен бути багатим. І чим
ти. Крім цього я відразу бачу, чи є в абстрактній роботі щирість і фігур із різним підтекстом. Я пишу їх рядами, один за одним, багатший, тим краще. Є такий росіянин – Ілля Глазунов, який на-
природність – у іншому випадку ця абстракція просто погана. один за одним. Кожен має своє місце – і кожен або придуманий писав портрети всіх, починаючи з Хрущова, а, може, ще і Сталіна,
– Що для вас є краса? у моїй уяві, або це конкретний персонаж. а тепер малює Путіна. Він, напевно, дуже багатий, тому що чудо-
– Коли я буваю в залах Лувру, де висять роботи великих Тінторетто Створивши четверту або п'яту картину в такому стилі, я почав вий ремісник. На жаль, я не є таким (сміється).
і Тиціана, мимоволі в мене з'являються сльози. І я нічого з цим зро- робити більш конкретні образи: наприклад, полотна «155 польсь- – Ви найвідоміший польський художник. Чи легко бути
бити не можу, так на мене діють шедеври малярів, ці зображення, ких скульпторів» або «138 польських малярів» – усе це конкретні відомим – популярним? Ви відчуваєте відповідальність?
магія кольорів. особи, під кожним – його ім’я. Проблема виникла, коли я зміг – Авже ж, приємно бути відомою персоною. Але ніякої
– Нещодавно Ви створили цикл портретів відомих пригадати десь 50-60 імен художників, і тоді мені довелося звер- відповідальності в мистецтві я ні перед собою, ні перед ким-
польських жінок в оголеному вигляді. нутися до старих каталогів. небудь не відчуваю.
– Протягом тривалого часу я хотів написати оголених жінок. Це – Як довго можете бути без пензля? – Чи спілкуєтеся Ви з українськими художниками й
достатньо делікатне питання, до всього потрібно точно підібрати – Може, тиждень або два. Я чув, що Пікассо не писав два роки, колекціонерами?
світло й кольори. Коли я працював із ними, то виявив, що вони але я в це не вірю. Це неможливо. Якби я не писав два роки, то, – На жаль, ні. Але я б із величезним задоволенням показав свої
щасливі і тривожні водночас. Цікаве сполучення. напевно, помер. роботи українським любителям мистецтва
(Варшава, Ейндховен, Лондон, Штутгарт та ін.), учасник виставок: «Dokumenta 7» (Кассель, 1982 р.), Бієнале Двурнік Е. «Місто отримує медаль», 1974 р.
Nouvelle (Париж, 1985 р.); XIX Бієнале мистецтв у Сан-Паулу (1987 р.); Олімпіада мистецтв (Сеул, 1988 р.); Полотно, олія, 146 x 114 см.
1992 р. – премія Фонду сучасного мистецтва «Coutts & Co» (Цюріх, 1992 р.), у Базелі (1988 р.), у Відені і Гамбурзі Власність художника
(1993 – 1994 рр.) та ін. Роботи Едварда Двурніка зберігаються в найбільших музеях Польщі, країн Європи та Двурнік Е. «Ганновер», 2007 р.
у США (у тому числі у МОМА). Полотно, олія, 150 x 210 см.
Приватна колекція, Німеччина
72 73