водаThis article has multiple issues


Published on

  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

No Downloads
Total views
On SlideShare
From Embeds
Number of Embeds
Embeds 0
No embeds

No notes for slide

водаThis article has multiple issues

  1. 1. This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. It needs additional citations for verification. Tagged since January 2011. It may contain original research. Tagged since January 2011. Jane Eyre Title page of the first Jane Eyre editionAuthor(s) Charlotte BrontëCountry EnglandLanguage English Gothic horror, socialGenre(s) criticism, BildungsromanPublisher Smith, Elder & Co., CornhillPublication date 16 October 1847Media type PrintJane Eyre /ˈ ər/ is a novel by English writerCharlotte Brontë. It was published in London, ɛEngland, in 1847 by Smith, Elder & Co. with the title Jane Eyre. An Autobiography under the penname "Currer Bell." The first American edition was released the following year by Harper &Brothers of New York. The Penguin edition describes it as an "influential feminist text" because ofits in-depth exploration of a strong female characters feelings.The novel merges elements of three distinct genres. It has the form of a Bildungsroman, a storyabout a childs maturation, focusing on the emotions and experiences that accompany growth to
  2. 2. adulthood. The novel also contains much social criticism, with a strong sense of morality at its core,and finally has the brooding and moody quality and Byronic character typical of Gothic fiction.[1]It is a novel often considered ahead of its time due to its portrayal of the development of a thinkingand passionate young woman who is both individualistic, desiring for a full life, while also highlymoral. Jane evolves from her beginnings as a poor and plain woman without captivating charm toher mature stage as a compassionate and confident whole woman. As she matures, she commentsmuch on the complexities of the human condition. Jane also has a deeply pious personal trust inGod, but is also highly self-reliant. Although Jane suffers much, she is never portrayed as a damselin distress who needs rescuing. For this reason, it is sometimes regarded as an important earlyfeminist (or proto-feminist) novel.[2]Contents[hide] 1 Plot introduction 2 Plot summary 3 Characters 4 Themes o 4.1 Morality o 4.2 God and Religion o 4.3 Social class o 4.4 Gender relations o 4.5 Love and Passion o 4.6 Feminism o 4.7 Atonement and Forgiveness o 4.8 Search for Home and Family 5 Context 6 Literary motifs and allusions 7 Adaptations o 7.1 Motion picture versions (1910–1926) o 7.2 Motion picture versions (1934–2011) o 7.3 Musical versions o 7.4 Radio show versions o 7.5 Television versions o 7.6 Graphic novel o 7.7 Literature inspired by the novel o 7.8 References in culture 8 References 9 External links o 9.1 The novel online[edit] Plot introductionJane Eyre is a first-person narrative of the title character. The novel goes through five distinctstages: Janes childhood at Gateshead, where she is emotionally and physically abused by her auntand cousins; her education at Lowood School, where she acquires friends and role models but alsosuffers privations and oppression; her time as the governess of Thornfield Hall, where she falls inlove with her Byronic employer, Edward Rochester; her time with the Rivers family during whichher earnest but cold clergyman-cousin St John Rivers proposes to her; and the finale with herreunion with and marriage to her beloved Rochester.
  3. 3. Jane Eyre is divided into 38 chapters and most editions are at least 400 pages long (although thepreface and introduction on certain copies are liable to take up another 100 or so). The original waspublished in three volumes, comprising chapters 1 to 15, 16 to 26, and 27 to 38; this was a commonpublishing format during the 19th century, see Three-volume novel.Brontë dedicated the novels second edition to William Makepeace Thackeray.[edit] Plot summaryYoung Jane argues with her guardian Mrs. Reed of Gateshead. Illustration by F. H. Townsend.The novel begins with a ten-year-old orphan named Jane Eyre who is living with her uncles family,the Reeds, as her uncles dying wish. Janes parents died of typhus. Jane’s aunt Sarah Reed does notlike her and treats her like a servant. She and her three children are abusive to Jane, physically andemotionally. One day Jane gets locked in the red room, where her uncle died, and panics afterseeing visions of him. She is finally rescued when she is allowed to attend Lowood School forGirls.Jane arrives at Lowood Institution, a charity school, with the accusation that she is deceitful. Duringan inspection, Jane accidentally breaks her slate, and Mr. Brocklehurst, the self-righteous clergymanwho runs the school, brands her as a liar and shames her before the entire assembly. Jane iscomforted by her friend, Helen Burns. Miss Temple, a caring teacher, facilitates Janes self-defenseand writes to Mr. Lloyd, whose reply agrees with Janes. Ultimately, Jane is publicly cleared of Mr.Brocklehursts accusations.The eighty pupils at Lowood are subjected to cold rooms, poor meals, and thin clothing. Manystudents fall ill when a typhus epidemic strikes. Janes friend Helen dies of consumption in herarms. When Mr. Brocklehursts neglect and dishonesty are discovered, several benefactors erect anew building and conditions at the school improve dramatically.After six years as a student and two years as a teacher, Jane decides to leave Lowood, like herfriend and confidante Miss Temple. She advertises her services as a governess, and receives onereply. It is from Alice Fairfax, who is a keeper of Thornfield Hall. She takes the position, teachingAdele Varens, a young French girl. While Jane is walking one night to a nearby town, a horsemanpasses her. The horse slips on ice and throws the rider. She helps him to the horse. Later, back at themansion she learns that this man is Edward Rochester, master of the house. He wonders whether
  4. 4. she bewitched his horse to make him fall. Adele is his ward, left in Mr. Rochesters care when hermother died. Mr. Rochester and Jane enjoy each others company and spend many hours together.Odd things start to happen at the house, such as a strange laugh, a mysterious fire in Mr. Rochestersroom, on which Jane throws water, and an attack on Rochesters house guest, Mr. Mason. Jane hearsthat her aunt was calling for her, after being in much grief because her son has died. She returns toGateshead and remains there for a month caring for her dying aunt. Mrs. Reed gives Jane a letterfrom Janes uncle, asking for her to live with him. Mrs. Reed admits to telling her uncle that Janehad died of fever at Lowood. Soon after, Janes aunt dies, and she returns to Thornfield.St. John Rivers admits Jane to Moor House.After returning to Thornfield, Jane broods over Mr. Rochesters impending marriage to BlancheIngram. But on a midsummer evening, he proclaims his love for Jane and proposes. As she preparesfor her wedding, Janes forebodings arise when a strange, savage-looking woman sneaks into herroom one night and rips her wedding veil in two. As with the previous mysterious events, Mr.Rochester attributes the incident to drunkenness on the part of Grace Poole, one of his servants.During the wedding ceremony, Mr. Mason and a lawyer declare that Mr. Rochester cannot marrybecause he is still married to Mr. Mason’s sister Bertha. Mr. Rochester admits this is true, butexplains that his father tricked him into the marriage for her money. Once they were united, hediscovered that she was rapidly descending into madness and eventually locked her away inThornfield, hiring Grace Poole as a nurse to look after her. When Grace gets drunk, his wifeescapes, and causes the strange happenings at Thornfield. Mr. Rochester asks Jane to go with him tothe south of France, and live as husband and wife, even though they cannot be married. Refusing togo against her principles, and despite her love for him, Jane leaves Thornfield in the middle of thenight.Jane travels through England using the little money she had saved. She leaves her bundle of herpossessions on the coach and has to sleep on the moor, trying to trade her scarf and gloves for food.Exhausted, she makes her way to the home of Diana and Mary Rivers, but is turned away by thehousekeeper. She faints on the doorstep, preparing for her death. St. John Rivers, Diana and Marysbrother, saves her. After she regains her health, St. John finds her a teaching position at a nearbycharity school. Jane becomes good friends with the sisters, but St. John is too reserved.The sisters leave for governess jobs and St. John becomes closer with Jane. St. John discoversJanes true identity, and astounds her by showing her a letter stating that her uncle John has died andleft her his entire fortune of £20,000 (equivalent to over £45.5 million in 2009, calculated using the
  5. 5. share of GDP).[3] When Jane questions him further, St. John reveals that John is also his and hissisters uncle. They had once hoped for a share of the inheritance, but have since resignedthemselves to nothing. Jane, overjoyed by finding her family, insists on sharing the money equallywith her cousins, and Diana and Mary come to Moor House to stay.Thinking she will make a suitable missionarys wife, St. John asks Jane to marry him and to go withhim to India, not out of love, but out of duty. Jane initially accepts going to India, but rejects themarriage proposal. Janes resolve begins to weaken when she mysteriously hears Mr. Rochestersvoice calling her name. Jane returns to Thornfield to find only blackened ruins. She learns that Mr.Rochesters wife set the house on fire and committed suicide by jumping from the roof. In hisrescue attempts, Mr. Rochester lost a hand and his eyesight. Jane reunites with him, but he fears thatshe will be repulsed by his condition. When Jane assures him of her love and tells him that she willnever leave him, Mr. Rochester again proposes and they are married. He eventually recoversenough sight to see their first-born son.[edit] Characters Jane Eyre: The protagonist of the novel and the title character. Orphaned as a baby, she struggles through her nearly loveless childhood and becomes governess at Thornfield Hall. Although she falls in love with her wealthy employer, Edward Rochester, her strong sense of conscience does not permit her to become his mistress, and she does not return to him until his insane wife dies and she herself has come into an inheritance. Mr. Reed: Janes maternal uncle, who adopts Jane when her parents die. Before his own death, he makes his wife promise to care for Jane. Mrs. Sarah Reed: Janes aunt by marriage, who adopts Jane but abuses and neglects her. Her dislike of Jane continues until her death. John Reed: Janes cousin, who bullies Jane constantly, sometimes in his mothers presence. He ruins himself as an adult and is thought to have died by suicide. Eliza Reed: Janes cousin. Bitter because she is not as attractive as her sister, she devotes herself self-righteously to religion. She leaves for a nunnery near Lisle after her mothers death. Georgiana Reed: Janes cousin. Though spiteful and insolent, she is also beautiful and indulged. Her sister Eliza foils her marriage to a wealthy Lord. She also becomes a friend of Janes towards the end of the novel and eventually marries a wealthy man.[4] Bessie Lee: The plain-spoken nursemaid at Gateshead. She sometimes treats Jane kindly, telling her stories and singing her songs. Later she marries Robert Leaven. Robert Leaven: The coachman at Gateshead, who brings Jane the news of John Reeds death, which brought on Mrs. Reeds stroke. Mr. Lloyd: A compassionate apothecary who recommends that Jane be sent to school. Later, he writes a letter to Miss Temple confirming Janes account of her childhood and thereby clearing Jane of Mrs. Reeds charge of lying. Mr. Brocklehurst: The clergyman headmaster and treasurer of Lowood School, whose maltreatment of the students is eventually exposed. He is likened frequently to "a black pillar." A religious traditionalist, he advocates for his charges the most stoic and ascetic possible lifestyle—but not, hypocritically, for himself or for his family. Miss Maria Temple: The kind superintendent of Lowood School, who treats Jane and Helen (and others) with respect and compassion. She helps clear Jane of Mr. Brocklehursts false accusation of deceit. Miss Scatcherd: A sour and vicious teacher at Lowood. Helen Burns: A fellow-student and best friend of Janes at Lowood School. She refuses to hate those who abuse her, trusting in God and turning the other cheek. She dies of consumption in Janes arms. Elizabeth Gaskell, in her biography of the Brontë sisters, wrote that Helen Burns was an exact transcript of Maria Brontë, who died of typhoid at age 11.[5]
  6. 6. Edward Fairfax Rochester: The master of Thornfield Manor. A Byronic hero, he is tricked into making an unfortunate first marriage before he meets Jane, with whom he falls madly in love. Bertha Antoinetta Mason: The violently insane first wife of Edward Rochester. Her life is also accounted in Jean Rhys novel Wide Sargasso Sea, which states that her original name was Antoinette. Adèle Varens: An excitable French child to whom Jane is governess at Thornfield. She has been Mr. Rochesters ward since the death of her mother. Mrs. Alice Fairfax: An elderly widow and housekeeper of Thornfield Manor who treats Jane respectfully. Leah: The young, pretty and kind housemaid at Thornfield, with an occasional excitable nature. Blanche Ingram: A socialite whom Mr. Rochester appears to court in order to make Jane jealous. She is described as having great beauty, but displays callous behaviour and avaricious intent. Richard Mason: An Englishman from the West Indies, whose sister is Mr. Rochesters first wife. His appearance at Thornfield heralds the eventual revelation of Bertha Mason. He is spineless and is disliked by Mr. Rochester. Grace Poole: Bertha Masons keeper. Jane is told that it is Grace Poole who causes the mysterious things to happen at Thornfield Hall. She has a weakness for drink that occasionally allows Bertha to escape. St. John Eyre Rivers: A clergyman who befriends Jane and turns out to be her cousin. He is Jane Eyres cousin on her fathers side. He is a devout Christian of Calvinistic leanings. By nature he is very reserved and single-minded. Diana and Mary Rivers: St. Johns sisters and (as it turns out) Janes cousins. Rosamond Oliver: A beautiful, wealthy, young woman who patronizes the village school where Jane teaches, and who is attracted to the Rev. St. John. Alice Wood: Janes maid when she is mistress of the girls charity school in Morton. John Eyre: Janes paternal uncle, who leaves her his vast fortune. He never appears as a character. Mr. Oliver: Rosamond Olivers father.[edit] Themes This section may contain original research. Please improve it by verifying the claims made and adding references. Statements consisting only of original research may be removed. More details may be available on the talk page. (November 2008)[edit] MoralityJane refuses to become Mr. Rochesters paramour because of her "impassioned self-respect andmoral conviction." She rejects St. John Rivers Puritanism as much as the libertine aspects of Mr.Rochesters character. Instead, she works out a morality expressed in love, independence, andforgiveness.[edit] God and ReligionThroughout the novel, Jane endeavours to attain an equilibrium between moral duty and earthlyhappiness. She despises the hypocritical puritanism of Mr. Brocklehurst, and sees the deficiencies inSt. John Rivers detached devotion to his Christian duty. As a child she partly admires Helen Burnsturning the other cheek, which helps her to forgive Aunt Reed and the Reed cousins. Although shedoes not seem to subscribe to any of the standard forms of popular Christianity, she honourstraditional morality – in particular in not marrying Rochester until he is widowed. The last sentence
  7. 7. of the novel (which is also the next to last line of the New Testament) is a prayer on behalf of St.John Rivers. Religion acts to moderate her behaviour but she never represses her true self.In her preface to the second edition of Jane Eyre, Brontë made clear her belief that "conventionalityis not morality" and "self-righteousness is not religion." She declared that "narrow human doctrines,that only tend to elate and magnify a few, should not be substituted for the world-redeeming creedof Christ." Throughout the novel, Brontë presents contrasts between characters who believe in andpractice what she considers a true Christianity, and those who pervert religion to further their ownends. Mr. Brocklehurst, who oversees Lowood Institution, is a hypocritical Christian. He professescharity but uses religion as a justification for punishment. For example, he cites the Biblical passage"man shall not live by bread alone" to rebuke Miss Temple for having fed the girls an extra meal tocompensate for their inedible breakfast of burnt porridge. He tells Miss Temple that she "mayindeed feed their vile bodies, but you little think how you starve their immortal souls!" Helen Burnsis a complete contrast to Brocklehurst; she follows the Christian creed of turning the other cheekand loving those who hate her. On her deathbed, Helen tells Jane that she is "going home to God,who loves her."Jane herself cannot quite profess Helens absolute, selfless faith. Jane does not seem to follow aparticular doctrine, but she is sincerely religious in a non-doctrinaire way. (It is Jane, after all, whoplaces the stone with the word "Resurgam" (Latin for I will rise again) on Helens grave, somefifteen years after her friends death). Jane frequently prays and calls on God to assist her,particularly in her trouble with Mr. Rochester. She prays too that Mr. Rochester is safe. When theRivers housekeeper, Hannah, tries to turn the begging Jane away, Jane tells her that "if you are aChristian, you ought not consider poverty a crime." The young evangelical clergyman St. JohnRivers is a more conventionally religious figure. However, Brontë portrays his religious aspectambiguously. Jane calls him "a very good man," yet she finds him cold and forbidding. In hisdetermination to do good deeds (in the form of missionary work in India), St. John courtsmartyrdom. Moreover, he is unable to see Jane as a whole person, but views her only as a helpmatein his proposed missionary work. Mr. Rochester is far less a perfect Christian. He is, indeed, asinner: he attempts to enter into a bigamous marriage with Jane and, when that fails, tries topersuade her to become his mistress. He also confesses that he has had three previous mistresses. Inthe end, however, he repents his sinfulness, thanks God for returning Jane to him, and begs God togive him the strength to lead a purer life.[edit] Social classJanes ambiguous social position — a penniless yet moderately educated orphan from a good family— leads her to criticize discrimination based on class. Although she is educated, well-mannered,and relatively sophisticated, she is still a governess, a paid servant of low social standing, andtherefore powerless. Nevertheless, Brontë possesses certain class prejudices herself, as is madeclear when Jane has to remind herself that her unsophisticated village pupils at Morton "are of fleshand blood as good as the scions of gentlest genealogy."[edit] Gender relationsA particularly important theme in the novel is the depiction of a patriarchal society. Jane attempts toassert her own identity within male-dominated society. Three of the main male characters, Mr.Brocklehurst, Mr. Rochester and St. John Rivers, try to keep Jane in a subordinate position andprevent her from expressing her own thoughts and feelings. Jane escapes Mr. Brocklehurst andrejects St. John, and she only marries Mr. Rochester once she is sure that their marriage is onebetween equals. Through Jane, Brontë opposes Victorian stereotypes about women, articulating herown feminist philosophy:
  8. 8. Women are supposed to be very calm generally: but women feel just as men feel; they needexercise for their faculties, and a field for their efforts as much as their brothers do; they suffer fromtoo rigid a restraint, too absolute a stagnation, precisely as men would suffer; and it is narrow-minded in their more privileged fellow-creatures to say that they ought to confine themselves tomaking puddings and knitting stockings, to playing on the piano and embroidering bags. It isthoughtless to condemn them, or laugh at them, if they seek to do more or learn more than customhas pronounced necessary for their sex. (Chapter XII)[edit] Love and PassionA central theme in Jane Eyre is that of the clash between conscience and passion- which one is toadhere to, and how to find a middle ground between the two. Jane, extremely passionate yet alsodedicated to a close personal relationship with God, struggles between either extreme for much ofthe novel. An instance of her leaning towards conscience over passion can be seen after it has beenrevealed that Mr. Rochester already has a wife, when Jane is begged to run away with Mr.Rochester and become his mistress. Up until that moment, Jane had been riding on a wave ofemotion, forgetting all thoughts of reason and logic, replacing God with Mr. Rochester in her eyes,and allowing herself to be swept away in the moment. However, once the harsh reality of thesituation sets in, Jane does everything in her power to refuse Mr. Rochester, despite almost everypart of her rejecting the idea and urging her to just give into Mr. Rochesters appeal. In the momentJane experiences an epiphany in regards to conscience, realizing that ―laws and principles are notfor times when there is no temptation: they are for such moments as this.‖ Jane finally comes tounderstand that all passion, as she had been living her life up until then, and all conscience, as shehad leaned towards during her time at Lowood, is neither good nor preferable. In this case, Jane hadallowed herself to lean too far in the direction of passion, and she is in danger of giving up all logicand reason in favour of temptation. However, Jane finally asserts that in times of true moral trial,such as the one she is in with Mr. Rochester at the moment, to forgo ones principles, to violate the―law given by God,‖ would be too easy- and not something she is willing to do. Janes struggles tofind a middle ground between her passionate and conscience driven sides frequently go back andforth throughout the novel, but in this case, she has drawn the line as to where passion is taking toogreat a role in her life, and where she will not allow herself to forgo her moral and religiousprinciples.[edit] FeminismThe role and standing of women in the Victorian Era is constantly debated by Brontë throughoutJane Eyre, specifically in regards to Janes independence and ability to make decisions for herself.As a young woman, small and of relatively low social standing, Jane encounters men during herjourney, of good, bad, and morally debatable character. However, virtually all of them, no mattertheir ultimate intentions, attempt to establish some form of power and control over Jane. Oneexample can be seen in Mr. Rochester, a man who ardently loves Jane, but who without so much asan afterthought constantly commands and orders Jane about. As a self assured and established man,Mr. Rochester naturally assumes the position of the master in their relationship. He tends to demandrather than question Jane, manipulate and assess her feelings towards him however he wishes, andenjoy propping up Jane through excessive gifts and luxuries that only he would have been able toprovide. Jane, however, believes in the importance of womens independence, and strives tomaintain a position in life devoid of any debts to others. Her initial lack of money and social statusunnerves her, as she realizes that without the means to be an independent woman, she is bound toeither struggle through life trying to make a living or marry and become dependent on a man. Evenafter Jane agrees to marry Mr. Rochester, and is swept up in the passion of the moment, the feministelements of her personality still shine through. She is uncomfortable with the showering of lavishgifts, as she resents that they will make her further reliant on and in debt to Mr. Rochester, and thustries to resist them. Furthermore, Jane asserts that even after she is married to Mr. Rochester, shewill continue to be Adéles governess and earn her keep. This plan, which was entirely radical and
  9. 9. unheard of for the time, further illustrates Janes drive to remain an independent woman, with notrue obligation or economic reliance on a man, even if he were her husband. While the significantmen present in Janes life throughout the novel all try to, in some form or another, establishthemselves as dominant over Jane, she in most cases remains resistant at least to a certain degree,refusing to fully submit or lose all of her independence. This final adherence to her strongconvictions on the independence of women point out Brontës similar views on the patriarchalVictorian society of the time.[edit] Atonement and ForgivenessMuch of the religious concern in Jane Eyre has to do with atonement and forgiveness. Mr.Rochester is tormented by his awareness of his past sins and misdeeds. He frequently confesses thathe has led a life of vice, and many of his actions in the course of the novel are less thancommendable. Readers may accuse him of behaving sadistically in deceiving Jane about the natureof his relationship (or rather, non-relationship) with Blanche Ingram in order to provoke Janesjealousy. His confinement of Bertha may bespeak mixed motives. He is certainly aware that in theeyes of both religious and civil authorities, his marriage to Jane before Berthas death would bebigamous. Yet, at the same time, Mr. Rochester makes genuine efforts to atone for his behaviour.For example, although he does not believe that he is Adeles natural father, he adopts her as hisward and sees that she is well cared for. This adoption may well be an act of atonement for the sinshe has committed. He expresses his self-disgust at having tried to console himself by having threedifferent mistresses during his travels in Europe and begs Jane to forgive him for these pasttransgressions. However, Mr. Rochester can only atone completely — and be forgiven completely— after Jane has refused to be his mistress and left him. The destruction of Thornfield by firefinally removes the stain of his past sins; the loss of his left hand and of his eyesight is the price hemust pay to atone completely for his sins. Only after this purgation can he be redeemed by Janeslove.[edit] Search for Home and FamilyWithout any living family that she is aware of (until well into the story), throughout the course ofthe novel Jane searches for a place that she can call home. Significantly, houses play a prominentpart in the story. (In keeping with a long English tradition, all the houses in the book have names).The novels opening finds Jane living at Gateshead Hall, but this is hardly a home. Mrs. Reed andher children refuse to acknowledge her as a relation, treating her instead as an unwanted intruderand an inferior.Shunted off to Lowood Institution, a boarding school for orphans and destitute children, Jane findsa home of sorts, although her place here is ambiguous and temporary. The schools manager, Mr.Brocklehurst, treats it more as a business than as school in loco parentis (in place of the parent). Hisemphasis on discipline and on spartan conditions at the expense of the girls health make it theantithesis of the ideal home.Jane subsequently believes she has found a home at Thornfield Hall. Anticipating the worst whenshe arrives, she is relieved when she is made to feel welcome by Mrs. Fairfax. She feels genuineaffection for Adèle (who in a way is also an orphan) and is happy to serve as her governess. As herlove for Mr. Rochester grows, she believes that she has found her ideal husband in spite of hiseccentric manner and that they will make a home together at Thornfield. The revelation — as theyare on the verge of marriage — that he is already legally married — brings her dream of homecrashing down. Fleeing Thornfield, she literally becomes homeless and is reduced to begging forfood and shelter. The opportunity of having a home presents itself when she enters Moor House,where the Rivers sisters and their brother, the Reverend St. John Rivers, are mourning the death oftheir father. She soon speaks of Diana and Mary Rivers as her own sisters, and is overjoyed whenshe learns that they are indeed her cousins. She tells St. John Rivers that learning that she has living
  10. 10. relations is far more important than inheriting twenty thousand pounds. (She mourns the uncle shenever knew. Earlier she was disheartened on learning that Mrs. Reed told her uncle that Jane haddied and sent him away.) However, St. John Rivers offer of marriage cannot sever her emotionalattachment to Rochester. In an almost visionary episode, she hears Mr. Rochesters voice calling herto return to him. The last chapter begins with the famous simple declarative sentence, "Reader, Imarried him," and after a long series of travails Janes search for home and family ends in a unionwith her ideal mate.[edit] ContextThe Salutation pub in Hulme, Manchester. This is where Charlotte Brontë began to write Jane Eyrewhen the pub was a lodge as she accompanied her father to Manchester for an eye operation to ridcataracts in the 1840s.[6][7]The early sequences, in which Jane is sent to Lowood, a harsh boarding school, are derived from theauthors own experiences. Helen Burnss death from tuberculosis (referred to as consumption)recalls the deaths of Charlotte Brontës sisters Elizabeth and Maria, who died of the disease inchildhood as a result of the conditions at their school, the Clergy Daughters School at CowanBridge, near Tunstall, Lancashire. Mr. Brocklehurst is based on Rev. William Carus Wilson (1791–1859), the Evangelical minister who ran the school, and Helen Burns is probably modelled onCharlottes sister Maria. Additionally, John Reeds decline into alcoholism and dissolution recallsthe life of Charlottes brother Branwell, who became an opium and alcohol addict in the yearspreceding his death. Finally, like Jane, Charlotte becomes a governess. These facts were revealed tothe public in The Life of Charlotte Brontë (1857) by Charlottes friend and fellow novelist ElizabethGaskell.[8]The Gothic manor of Thornfield was probably inspired by North Lees Hall, near Hathersage in thePeak District. This was visited by Charlotte Brontë and her friend Ellen Nussey in the summer of1845 and is described by the latter in a letter dated 22 July 1845. It was the residence of the Eyrefamily, and its first owner, Agnes Ashurst, was reputedly confined as a lunatic in a padded secondfloor room.[8]It has been suggested that Wycoller Hall in Lancashire provided the setting for Ferndean Manor towhich Mr Rochester retreats after the fire at Thornfield. Parallels have also been drawn between theowner of Ferndean, Mr Rochesters father, and Henry Cunliffe who inherited Wycoller in the 1770sand lived there until his death in 1818. Also of note is that one of Henry Cunliffes relatives wasnamed Elizabeth Eyre (nee Cunliffe). Since Haworth is only a short distance across the moors fromWycoller and Elizabeth Eyre would have lived there at the time, it seems likely that she and theBrontes would have met. Wycoller Hall was even used to illustrate the cover of the 1898 edition ofJane Eyre.[edit] Literary motifs and allusions
  11. 11. Jane Eyre uses many motifs from Gothic fiction, such as the Gothic manor (Thornfield), theByronic hero (Mr. Rochester) and The Madwoman in the Attic (Bertha), whom Jane perceives asresembling "the foul German spectre—the Vampyre" (Chapter XXV) and who attacks her ownbrother in a distinctly vampiric way: "She sucked the blood: she said shed drain my heart" (ChapterXX). The mystery of Thornfield manor with its dark secrets creates a typically Gothic atmosphereof suspense. When resolved, we then get the theme of madness, also common in Gothic fiction, asis the motif of two characters, John Reed and Bertha Mason, who commit suicide. Although thenovel contains no overt supernatural occurrences, hints of apparently supernatural happenings arefrequently mentioned such as Janes prophetic dreams, her sense of the ghost of her uncle, or thelightning striking the chestnut tree on the night she agrees to marry Mr. Rochester.Jane Eyre also combines Gothicism with romanticism to create a distinctive Victorian novel. Janeand Rochester are attracted to each other, but there are impediments to their love. The conflictingpersonalities of the two lead characters and the norms of society are an obstacle to their love, asoften occurs in romance novels, but so also is Rochesters secret marriage to Bertha, the mainGothic element of the story.Literary allusions from the Bible, fairy tales, The Pilgrims Progress, Paradise Lost, and the novelsand poetry of Sir Walter Scott are also much in evidence.[8] John Reed is compared to Caligula.Jane is compared to Guy Fawkes. Both Biblical figures like Samson and figures from Greek mythssuch as Apollo are referred to at various times.[edit] AdaptationsMr. Reed torments young Jane Eyre in Suffolk Youth Theatres 2008 production of Jane Eyre.There have been numerous adaptations and related works inspired by Jane Eyre .A 2009 Washington Post article (reviewing a novel about Charlotte Brontës writing of this novel)credited Orson Welles, Timothy Dalton, and William Hurt as having the most memorableperformances of Mr. Rochester.[9] This refers to the two best-known of the three English-languagetheatrical films and the 1983 television mini-series which is the longest adaptation at 5 and 1/2hours.Television adaptations easily available on home video include the 1970 version with George C.Scott (released as a movie in Europe), the 1973 and 1983 BBC mini-series, and recent adaptationswith Samantha Morton (1997) and the four-hour 2006 BBC mini-series.[edit] Motion picture versions (1910–1926)
  12. 12. Several silent film adaptations entitled Jane Eyre were released; one in 1910, two in 1914, plus: 1915: Jane Eyre starring Louise Vale.[10] 1915: A version was released called The Castle of Thornfield. 1918: A version was released called Woman and Wife, directed by Edward José, adapted by Paul West, starring Alice Brady as Jane. 1921: Jane Eyre starring Mabel Ballin and directed by Hugo Ballin.[10] 1926: A youth version was made in Germany called Orphan of Lowood.[edit] Motion picture versions (1934–2011) 1934: Jane Eyre, starring Colin Clive and Virginia Bruce.[11] 1943: I Walked with a Zombie is a horror movie loosely based upon Jane Eyre. 1943: Jane Eyre, with a screenplay by John Houseman and Aldous Huxley. It features Orson Welles as Mr. Rochester, Joan Fontaine as Jane, Agnes Moorehead as Mrs. Reed, Margaret OBrien as Adele and Elizabeth Taylor as Helen Burns. Joan Fontaine had earlier starred in Rebecca, directed by Alfred Hitchcock and based upon the novel of the same name which was influenced by Jane Eyre.[12] 1952: Sangdil, a Hindi version, also known as Jane Eyre starring Madhubala. 1956: A version was made in Hong Kong called The Orphan Girl. 1963: A version was released in Mexico called El Secreto (English: "The Secret") 1970: Jane Eyre, starring George C. Scott as Mr. Rochester and Susannah York as Jane. (Released in theatres in Europe but television in the United States. Also listed below.) 1972: An Indian adaptation in Telugu, Shanti Nilayam, directed by C. Vaikuntarama Sastry, starring Anjali Devi. 1978: A version was released in Mexico called Ardiente Secreto (English: "Ardent Secret"). 1996: Jane Eyre, directed by Franco Zeffirelli and starring William Hurt as Mr. Rochester, Charlotte Gainsbourg as Jane, Elle Macpherson as Blanche Ingram, Joan Plowright as Mrs. Fairfax, Anna Paquin as the young Jane, Fiona Shaw as Mrs. Reed and Geraldine Chaplin as Miss Scatcherd. 2011: Jane Eyre, directed by Cary Fukunaga, starring Mia Wasikowska as Jane Eyre and Michael Fassbender as Rochester.[edit] Musical versions A two-act ballet of Jane Eyre was created for the first time by the London Childrens Ballet in 1994, with an original score by composer Julia Gomelskaya and choreography by Polyanna Buckingham. The run was a sell-out success. A musical version with music by Michael Malthaner, lyrics by Charles Corritore, and book by David Matthews, was written and produced in 1998, originally premièring at the Erie Playhouse in Erie, Pennsylvania. A musical version with a book by John Caird and music and lyrics by Paul Gordon, with Marla Schaffel as Jane and James Stacy Barbour as Mr. Rochester, opened at the Brooks Atkinson Theatre on 10 December 2000. It closed on 10 June 2001. Jane Eyre, opera in three acts, Op. 134 was composed by John Joubert in 1987–1997 to a libretto by Kenneth Birkin after the novel. An opera based on the novel was written in 2000 by English composer Michael Berkeley, with a libretto by David Malouf. It was given its première by Music Theatre Wales at the Cheltenham Festival. Jane Eyre was played for the first time in Europe in Beveren, Belgium. It was given its première at the cultural centre. The ballet "Jane," based on the book was created in 2007, a Bullard/Tye production with music by Max Reger. Its world première was scheduled at the Civic Auditorium,
  13. 13. Kalamazoo, Michigan, June 29 and 30, performed by the Kalamazoo Ballet Company, Therese Bullard, Director. A musical production directed by Debby Race, book by Jana Smith and Wayne R. Scott, with a musical score by Jana Smith and Brad Roseborough, premièred in 2008 at the Lifehouse Theatre in Redlands, California[13] A symphony (7th) by Michel Bosc premiered in Bandol (France), 11 October 2009.[edit] Radio show versions 1943: Extremely loose adaptation (primarily chapters 11–26) on The Weird Circle, premièring on 11 November. 2009: A Radio production of Jane Eyre was aired on the British radio in August, 2009[edit] Television versions 1952: This was a live television production presented by "Westinghouse Studio One (Summer Theatre)".[14] Adaptations appeared on British and American television in 1956 and 1961. 1963: Jane Eyre. It was produced by the BBC and starred Richard Leech as Mr. Rochester and Ann Bell as Jane.[15] 1970: Jane Eyre, starring George C. Scott as Mr. Rochester and Susannah York as Jane. (Released in theatres in Europe but television in the United States. Also listed above.) 1972: Jana Eyrová. It was produced by Czechoslovak television and starred Marta Vančurová as Jane, Jan Kačer as Mr. Rochester.[16] 1973: Jane Eyre. It was produced by the BBC and starred Sorcha Cusack as Jane, Michael Jayston as Mr. Rochester, Juliet Waley as the child Jane, and Tina Heath as Helen Burns. 1978: TelenovelaEl Ardiente Secreto (English The impassioned secret) was an adaptation of this novel. 1982: BBC Classics Presents: Jane Eyrehead. A parody movie by SCTV starred Andrea Martin as Jane Eyrehead, Joe Flaherty as Mr. Rochester, also starting John Candy, Eugene Levy, and Martin Short in supporting roles.[17] 1983: Jane Eyre. It was produced by the BBC and starred Zelah Clarke as Jane, Timothy Dalton as Mr. Rochester, Sian Pattenden as the child Jane, and Colette Barker as Helen Burns. 1997: Jane Eyre. It was produced by the A&E Network and starred Ciarán Hinds as Mr. Rochester and Samantha Morton as Jane. 2006: Jane Eyre. It was produced by the BBC and starred Toby Stephens as Mr. Rochester, Ruth Wilson as Jane, and Georgie Henley as Young Jane.[edit] Graphic novel 2003: Jane Eyre. The Graphic Novel. Script Adaptation: Amy Corzine; Artwork: John M. Burns; Lettering: Terry Wiley; Classical Comics Ltd.[edit] Literature inspired by the novelSequels 1997: Mrs. Rochester: A Sequel to Jane Eyre by Hilary Bailey The novelist Angela Carter was working on a sequel to Jane Eyre at the time of her death in 1992. This was to have been the story of Janes stepdaughter Adèle Varens and her mother Céline. Only a synopsis survives.[18] 2000: Jane Rochester by Kimberly A. Bennett, content explores the first years of the Rochesters marriage with gothic and explicit content.
  14. 14. 2009: Adele, Grace, and Celine: The Other Women of Jane Eyre by Claire Moise. This both retells the story from the point of view of three other women and explains their fate after the main events of the story. 2008: Jane Eyres Daughter by Elizabeth Newark. A fully grown daughter of Jane Eyre must choose between two men. 2011: Jane Eyres Husband - The Life of Edward Rochester by Tara Bradley. Rochesters entire life; completely faithful to Brontës original.Re-workings 1938: Rebecca by Daphne du Maurier was partially inspired by Jane Eyre.[12][19] 1958: Nine Coaches Waiting by Mary Stewart makes implicit and explicit reference to Jane Eyre. The novel is a gothic romance set in a remote French château in the 1950s. The heroine, Linda, is, like Jane, an orphan who takes on the role of governess, this time to a young boy. She compares her situation to that of Jane Eyre on several occasions. Motifs from Eyre also appear in Stewarts The Ivy Tree (1961) but without explicit references to the novel. 2002: Jenna Starborn by Sharon Shinn, a science fiction novel based upon Jane Eyre 2010: Jane Slayre by Sherri Browning Erwin/Charlotte Brontë. Part of the popular series begun by Pride and Prejudice and Zombies, this has Jane Eyre battling vampires while also working through the events of the original story. 2010 Sloane Hall by Libby Sternberg, a retelling set in 1929 Hollywood as films shifted from silent to sound.Re-tellings 2007: Thornfield Hall: Jane Eyres Hidden Story by Emma Tennant. This is another version of Jane Eyre. 2010: I am Jane Eyre by Teana Rowland. This is a version of Jane Eyre which delves in to some of the unexplained aspects of the novel. 2010: Jane by April Lindner. Set in the 20th century with Mr. Rochester as Nico Rathburn, a world-famous rockstar.Prequels 1966: Wide Sargasso Sea by Jean Rhys. The character Bertha Mason serves as the main protagonist for this novel which acts as a "prequel" to Jane Eyre. It describes the meeting and marriage of Antoinette (later renamed Bertha by Mr. Rochester) and Mr. Rochester. In its reshaping of events related to Jane Eyre, the novel suggests that Berthas madness not congenital, but rather the result of terrible childhood experiences, and Mr. Rochesters uncaring treatment of her. It was also adapted into film twice.Spin-offs 2001: The novel The Eyre Affair by Jasper Fforde revolves around the plot of Jane Eyre. It portrays the book as originally largely free of literary contrivance: Jane and Mr. Rochesters first meeting is a simple conversation without the dramatic horse accident, and Jane does not hear his voice calling for her and ends up starting a new life in India. The protagonists efforts mostly accidentally change it to the real version. 2009: Becoming Jane Eyre by Sheila Kohler. A novel about Charlotte Brontë writing the story. 2009: Jane Airhead by Kay Woodward. A novel about a present-day teenage girl obsessed with Jane Eyre.
  15. 15. Re-tellings from Another Characters Point of View 2000: Adele: Jane Eyres Hidden Story by Emma Tennant 2006: The French Dancers Bastard: The Story of Adele From Jane Eyre by Emma Tennant. This is a slightly modified version of Tennants 2000 novel. 2010: Rochester: A Novel Inspired by Jane Eyre by J.L. Niemann. Jane Eyre told from the first person-perspective of Edward Rochester. 2011: Jane Eyres Rival: The Real Mrs Rochester by Clair Holland. Told from the perspective of Bertha Antoinetta Mason, Mr Rochesters first wife, by Lisa Mason, Antoinettas modern day descendant.[edit] References in culture The 2010 Australian film Jucy centers around the production of a theatre adaptation of Jane Eyre.[edit] References 1. ^ Harold Bloom declared Eyre a "classic of Gothic and Victorian literature." Bloom, Harold (July 2007). "Charlotte Bronte’s ―Jane Eyre‖". Midwest Book Review (Chelsea House Publishers): 245. 2. ^ A classic feminist discussion of Jane Eyre is the book The Madwoman in the Attic by Sandra Gilbert and Susan Gubar (Yale University Press, 1979) See also Martin, Robert B. Charlotte Brontës Novels: The Accents of Persuasion. NY: Norton, 1966 3. ^"Five Ways to Compute the Relative Value of a UK Pound Amount, 1830 to Present". MeasuringWorth. Retrieved 14 August 2011. 4. ^ Brontë, Charlotte. 1847. Jane Eyre. London. Smith, Elder & Co. 5. ^ Gaskell, Elizabeth (1857). The Life of Charlotte Brontë. 1. Smith, Elder & Co.. p. 73. 6. ^"Jane Eyre: a Mancunian?". BBC. 10 October 2006. 7. ^"Salutation pub in Hulme thrown a lifeline as historic building is bought by MMU". Manchester Evening News. 2 September 2011. Retrieved 2011-09-06. 8. ^ abcStevie Davies, Introduction and Notes to Jane Eyre. Penguin Classics ed., 2006. 9. ^"Becoming Jane Eyre by Sheila Kohler reviewed by Ron Charles". The Washington Post. 2009-12-23. 10. ^ ab"Jane Eyre | Movie Synopsis Available, Read the Plot of the Film Online". VH1.com. Retrieved 2010-03-30. 11. ^"Jane Eyre Movie Reviews, Trailers". Rotten Tomatoes. Retrieved 2010-03-30. 12. ^ ab Yardley, Jonathan (2004-03-16). "Du Mauriers Rebecca, A Worthy Eyre Apparent". washingtonpost.com. Retrieved 2010-03-30. 13. ^Lifehouse Theatre presents Jane Eyre - accessed May 10, 2008 14. ^"Westinghouse Studio One Summer Theatre - "Jane Eyre" Movie Reviews, Pictures". Rotten Tomatoes. Retrieved 2010-03-30. 15. ^"Drama - Jane Eyre - The History of Jane Eyre On-Screen". BBC. Retrieved 2010-03-30. 16. ^"Jana Eyrová - Česká televize". Česká televize. Retrieved 2011-07-31. 17. ^"SCTV Guide - Episodes - Series 5 Cycle 4". Sctvguide.ca. Retrieved 2010-03-30. 18. ^ Susannah Clapp (2006-01-29). "Theatre: Nights at the Circus | Stage | The Observer". London: Guardian. Retrieved 2010-03-30. 19. ^Findarticles.com[edit] External links
  16. 16. Wikmedia Commons has media related to: Jane Eyre Wikiquote has a collection of quotations related to: Jane Eyre Jane Eyre at The Victorian Web Jane Eyre at the Brontë Parsonage Museum Website The Brontë Society website[edit] The novel online Full text of Jane Eyre at Project Gutenberg Jane Eyre free ebook to read, search and study at texts.crossref-it.info Jane Eyre free downloads in PDF, PDB and LIT formatsДжейн Ейр /ɛ ər/ є роман англійського письменникаШарлотта Бронте . Вона булаопублікована в Лондоні , Англія, в 1847 році Сміт, провідник & Ко з назвою ДжейнЕйр.Автобіографія під псевдонімом "Currer Белл". Перший американський видання буловипущено в наступному році Харпер і брати Нью-Йорка. Пінгвін видання описує це як"впливового феміністського тексту" через його поглиблене вивчення почуттів сильнихжіночих персонажів.Роман зливає елементи трьох різних жанрів. Вона має форму Bildungsroman , розповідь продозрівання дитини, орієнтуючись на емоції і переживання, які супроводжують зростання додорослого життя. Роман також містить багато соціальної критики , з сильним почуттямморалі в її ядрі, і нарешті задумливий і похмурий якості та байронічного характеру,властивого готичної фантастики . [1]Це роман часто вважається випередив свій час через його зображенні розвиток мислення іпристрасна молода жінка, яка є як індивідуалістичне, бажаючи для повноцінного життя, атакож високо моральним. Джейн еволюціонує від її початку, як бідні і просто жінка беззахоплюючої чарівність її зрілої стадії, як співчуття і впевнений, всі жінки. Коли вонадозріває, вона коментує багато на складність людського стану. Джейн також має глибокоблагочестивою особистої віри в Бога, але також досить самостійними. Хоча Джейн сильностраждає, вона ніколи не зображується як дівиці в біді , хто потребує порятунку. З цієїпричини його іноді розглядається в якості важливого раннього феміністського (або прото-феміністських) роман. [2]Зміст[hide]
  17. 17. 1 Графік введення 2 Зведення графіка 3-х символів 4 теми o 4,1 Моральність o 4,2 Бог і релігія o 4,3 Соціальний клас o 4,4 гендерні відносини o 4,5 Любові та Пристрасті o 4,6 Фемінізм o 4,7 Спокута і прощення o 4,8 Пошук для дому та сімї 5 Контекст 6 Літературні мотиви і алюзії 7 Адаптація o 7,1 кінофільмів версій (1910-1926) o 7,2 кінофільмів версій (1934-2011) o 7,3 Музичний версії o 7,4 версії радіо-шоу o 7,5 версій телебачення o 7,6 Графічний роман o 7,7 література натхненний роман o 7,8 Посилання в культурі 8 Посилання 9 Зовнішні посилання o 9,1 роман онлайн[ редагувати ] Сюжет введенняДжейн Ейр є першої особи головного персонажа. Роман проходить пять різних етапів:Джейн дитинства в Гейтсхеді, де вона емоційно і фізичному насильству з боку її тітки ідвоюрідних братів, її освіта в Ловуде школи, де вона здобуває друзів і зразками длянаслідування, але і страждає поневірянь і гноблення; її перебування гувернантка з Торнфілдзал, де вона закохується в неї байронічного роботодавця, Едвард Рочестер, її час з сімєюрічок під час якої її серйозно, але холодно-двоюрідний брат священик Іоанн річок робить їйпропозицію, і фінал з її воззєднання з і шлюб улюбленого Рочестера.Джейн Ейр розділена на 38 розділів, і більшість видань не менше 400 сторінок (хочапередмову і введення на деяких копії підлягають зайняти ще 100 або близько того). Оригіналбув опублікований у трьох томах, що включає глави з 1 по 15, 16 до 26, і 27 до 38, це бувзагальний формат публікації в 19 столітті, див тритомний роман .Бронте присвячена другого видання роману, щоб Вільям Теккерей .[ редагувати ] Підсумок графіка
  18. 18. Молоді Джейн сперечається з її опікуном місіс Рід Гейтсхед. Ілюстрація FH Таунсенд .Роман починається з десяти-річного сироту на імя Джейн Ейр який живе з родиною свогодядька, очерет, як її дядька передсмертне бажання. Батьки Джейн померла від тифу. Джейнтітка Сара Рід не любить її, і ставиться до неї як до прислуги. Вона та її трьох дітей єобразливими для Джейн, фізично і емоційно. Одного разу Джейн отримує замкнули вчервоній кімнаті, де її дядько помер, і паніки, побачивши бачення його. Вона, нарешті,врятовані, коли вона має право бути присутнім Лощоод школа для дівчаток.Джейн прибуває в Ловуде установа, благодійна школа, зі звинуваченням, що вона оманлива.Під час інспекції, Джейн випадково перерви її сланець, і пана Броклхерст, самовдоволенісвященик, який керує школою, бренди ній, як брехун і ганьбить її перед всієї збірки. Джейнвтішає подругу, Хелен Бернс. Міс Темпл, турбота вчителя, сприяє Джейн самооборони іпише пан Ллойд, чиї відповідь узгоджується з Джейн. Зрештою, Джейн публічно очищенавід звинувачень пана Броклхерст в.Вісімдесят учнів у Ловуде піддаються холодильних камер, погане харчування, і тонкі одягу.Багато студентів хворіють, коли тиф удари епідемії. Джейн друга Олена помирає відспоживання на руках. Коли пан Броклехерст зневагу і несумлінність виявленні кількохблагодійників звести нову будівлю і умови в школі значно покращиться.Після шести років у якості студента і двох років в якості вчителя, Джейн вирішує залишитиЛощоод, як і її друг і довірена міс Темпл. Вона рекламує свої послуги в якості гувернантки іотримує одна відповідь. Саме з Еліс Ферфакс, який є зберігачем Торнфілд зал. Вонавиходить з того, викладання Адель Варанс, молода французька дівчинка. Хоча Джейн йдеодну ніч в сусіднє місто, вершник проходить її. Кінь ковзає по льоду і кидає вершника. Вонадопомагає йому коня. Пізніше, ще в особняку вона дізнається, що ця людина ЕдвардаРочестера, господар будинку. Він сумнівається, що вона зачарувала його коні, щоб змуситийого впасти. Адель свого підопічного, ліворуч у догляді містера Рочестера, коли її матипомерла. Містера Рочестера і Джейн насолоджуватися товариством один одного і проводятьбагато годин разом.Дивні речі починають відбуватися в будинку, наприклад, дивний сміх, таємничий пожежа вкімнаті містера Рочестера, Джейн, на якій вихлюпує воду, і напад на гостьовий будинокРочестера, пан Мейсон. Джейн дізнається, що її тітка була викликом для неї, після того, як вбагато горя, бо її син помер. Вона повертається в Гейтсхеді і залишається там протягоммісяця доглядав за нею вмираючої тітки. Місіс Рід дає Джейн лист від дядька Джейн,
  19. 19. просячи її жити з ним. Місіс Рід визнає, каже її дядько, що Джейн померла від лихоманки вЛовуде. Незабаром після цього, тітка Джейн вмирає, і вона повертається в Торнфілд.Св. Іоанн Річки визнає, Джейн Мур-Хаус.Після повернення в Торнфілд, Джейн виводків за майбутній шлюб містера Рочестера БланшІнгрем. Але на середині літа ввечері, він проголошує свою любов до Джейн і пропонує. Покивона готується до весілля, передчуття Джейн виникають тоді, коли дивні, дикі види жінкапробирається до її кімнати одну ніч і ріпи її весільна фата на дві частини. Як і впопередньому таємничих подій, містер Рочестер атрибути інциденту до пияцтва з боку ГрейсПул, один з його слуг. Під час весільної церемонії, містер Мейсон і юрист заявляю, щомістер Рочестер не може одружитися, тому що він все ще одружений на містера Мейсонасестра Берта. Містера Рочестера визнає, це дійсно так, але пояснює, що його батько обдуривйого в шлюб для неї гроші. Як тільки вони були обєднані, він виявив, що вона швидкозанурюється в божевілля і в кінцевому підсумку фіксував її геть в Торнфілд, найму ГрейсПул, як медсестри доглядати за нею. Коли Грейс напивається, його дружина збігає, івикликає дивні події в Торнфілд. Містер Рочестер запитує Джейн піти з ним на півдніФранції, і жити як чоловік і дружина, хоча вони і не можуть бути заміжньою. Відмовляючисьіти проти своїх принципів, і, незважаючи на свою любов до нього, Джейн листя Торнфілд всередині ночі.Джейн подорожує по Англії використанням трохи грошей, вона врятована. Вона залишаєсвій вузлик з її володінь на тренера і спати на болоті, намагаючись торгівля шарф ірукавички для їжі. Змучена, вона робить її шлях до будинку Діани і Мері Ріверс, алевідвернувся від економки. Вона непритомніє на порозі, готуючись до її смерті. Св. ІоаннРічки, Діана і брат Марії, рятує її. Після того як вона відновлює своє здоровя, Сент-Джонзнаходить її викладання в сусідньої школи благодійність. Джейн стає хорошими друзями зсестрами, але Іван занадто захищені.Сестри залишити на гувернантка робочих місць і Іоанна стає ближче з Джейн. Св. Іоаннвиявляє справжню особистість Джейн, і вражає її, показавши їй листа, де говорилося, що їїдядько Джон помер і залишив їй весь свій статок на £ 20 000 (еквівалентно більш £ 45500000в 2009 році розраховується з використанням частки від ВВП). [3] Коли Джейн питання йогоподальшого, Сент-Джон виявляє, що Джон і його дядьком і його сестер. Вони колисьсподівався на частку спадщини, але з тих пір змирилися ні до чого. Джейн, у нестямі відрадості, знайшовши її родина, наполягає на обміні грошей нарівні з її двоюрідних братів, іДіана і Марія прийшли до Мур-Хаус, щоб залишитися.
  20. 20. Думаючи, що вона зробить відповідну дружину місіонера, Сент-Джон запитує Джейн вийтиза нього заміж і поїхати з ним до Індії, не з любові, але з почуття обовязку. Джейн спочаткуприймає до Індії, але відкидає пропозицію руки і серця. Рішення Джейн починає слабшати,коли вона таємничо чує голос містера Рочестера, назвавши її імям. Джейн повертається вТорнфілд, щоб знайти тільки почорнілі руїни. Вона дізнається, що дружина містераРочестера привели будинок у вогні, і покінчив життя самогубством, стрибнувши з даху. Усвоїх спробах порятунку, містер Рочестер втратив руку і зір. Джейн воззєднується з ним, алевін боїться, що вона буде відбита його стану. Коли Джейн гарантує йому про свою любов іговорить йому, що вона ніколи не залишить його, містер Рочестер знову пропонує і вониперебувають у шлюбі. Зрештою він відновлюється досить зір, щоб бачити їх первістка.[ редагувати ] Персонажі Джейн Ейр : Головний герой роману і головного персонажа. Сироти, як дитина, вона з усіх сил через неї майже без любові, дитинство і стає гувернанткою в Торнфілд зал. Хоча вона закохується в свого багатого роботодавця, Едвард Рочестер, її сильне почуття совісті не дозволяє їй стати його коханкою, і вона не повернеться до них до його божевільна дружина помирає, а сама вона вступила в спадщину. Г-н Рід: дядько по матері Джейн, хто приймає Джейн, коли її батьки помирають. Перед своєю смертю, він примушує свою дружину обіцянку піклуватися про Джейн. Г-жа Сара Рід: тітка Джейн шлюбом, який приймає Джейн, але зловживання і нехтує її. Її неприязнь Джейн триває до її смерті. Джон Рід: двоюрідна сестра Джейн, яка хуліганів Джейн постійно, іноді в присутності його матері. Він руїни себе як дорослий і, як вважають, помер в результаті самогубства. Еліза Рід: двоюрідний брат Джейн. Горький, тому що вона не такі привабливі, як і її сестра, вона присвячує себе самовпевнено до релігії. Вона їде в монастир поблизу Lisle після смерті її матері. Джорджіана Рід: двоюрідний брат Джейн. Хоча злісним і нахабним, вона також красива і віддавалися. Її сестра Еліза фольги її шлюб з багатим Господа. Крім того, вона стає другом Джейн в кінці роману і врешті-решт одружується багатою людиною. [4] Бессі Лі: просто говорили няня в Гейтсхеді. Іноді вона лікує Джейн любязно, розповідаючи свої історії і співав її пісні. Пізніше вона виходить заміж за Роберта заквасці. Роберт заквасці: кучер в Гейтсхеді, який приносить Джейн звістка про смерть Джона Ріда, який приніс на хід місіс Рід. Г-н Ллойд: жалісливим аптекаря який рекомендує, що Джейн бути відправлені до школи. Пізніше, він пише листа міс Темпл підтверджують рахунок Джейн свого дитинства, і тим самим очищення Джейн заряду місіс Рід у брехні. Г-н Броклхерст: директор священик і казначей Лощоод школа, якій жорстоке поводження студентів, зрештою піддається. Він порівняв часто, щоб "чорний стовп". Релігійні традиціоналістські, він виступає за його звинувачення найбільш стоїк і аскетичний спосіб життя можливо, але не лицемірно, для себе або для своєї сімї. Міс Марія храму: вид начальника Лощоод школи, який відноситься до Джейн і Хелен (та інші) з повагою і співчуттям. Вона допомагає очистити Джейн неправдивих звинувачень пана Броклхерст про обмані. Міс Скетчерд: кислі і порочне вчитель у Ловуде. Хелен Бернс: хлопець-студент і краща подруга Джейн в Ловуде школи. Вона відмовляється, щоб ненавидіти тих, хто зловживає її, сподіваючись на Бога і підставляти іншу щоку. Вона вмирає від споживання по зброї Джейн. Елізабет Гаскелл , в її біографії сестри Бронте, писав, що Хелен Бернс був "точне стенограму" від Марії Бронте , який помер від черевного у віці 11 років. [5]
  21. 21. Едвард Ферфакс Рочестер: майстер Торнфілд Manor. Байронівського героя , він обдурив у створення нещасного першого шлюбу, перш ніж він зустрічає Джейн, з якою він шалено закохується. Берта Антуанетта Мейсон: люто божевільні першої дружини Едварда Рочестера. Її життя теж доводиться в романі Жан Rhy в Широке Саргасове море , в якому говориться, що її початкова назва було Антуанетти. Адель Варанс: збудливий французького дитини, якій Джейн гувернанткою в Торнфілд. Вона була палату містера Рочестера після смерті її матері. Г-жа Еліс Ферфакс: літня вдова і економка Торнфілд садиби, який лікує Джейн з повагою. Лія: молода, красива і добра покоївка в Торнфілд, з рідкими збудливий характер. Бланш Інгрем: світська яких містера Рочестера зявляється до суду для того, щоб Джейн ревнувати. Вона описується як має велику красу, але відображає черстве поведінку і скупий наміри. Річард Мейсон: англієць з Вест-Індії, на сестрі якого є перша дружина містера Рочестера. Його поява на Торнфілд віщує можливе одкровення Берта Мейсон. Він безхребетний і любили містера Рочестера. Грейс Пул: хранитель Берта Мейсона. Джейн сказала, що Грейс Пул, який викликає таємничі речі відбуваються в залі Торнфілд. У неї є схильність до напій, який іноді дозволяє Берта до втечі. Св. Іоанн Ейр Річки: священик, який дружить з Джейн і, виявляється, її двоюрідний брат. Він двоюрідний брат Джейн Ейр на боці батька. Він побожний християнин кальвіністської орієнтації. За своєю природою він дуже стриманий і цілеспрямованою. Діана і Мері Річки: Санкт- Джон сестри і (як зясовується) двоюрідних братів Джейн. Розамонд Олівер: гарний, багатий, молодій жінці, яка протегує сільській школі, де викладає Джейн, і хто залучається до преподобного Іоанна. Аліса Дерево: служниця Джейн, коли вона є господинею дівчаток добродійній школі в Мортон. Джон Ейр: дядько по батькові Джейн, який залишає їй своє величезне багатство. Він ніколи не виступає в якості символу. Г-н Олівер: батько Розамонд Олівера.[ редагувати ] Теми Даний розділ може містити оригінальне дослідження . Будь ласка, поліпшити її по перевірці тверджень і додавання посилань . Заяви, що складаються тільки з оригінальних досліджень можуть бути видалені. Більш детальна інформація може бути доступна на сторінці обговорення . (листопад 2008)[ редагувати ] МоральністьДжейн відмовляється стати коханкою містера Рочестера через її "пристрасний почуттявласної гідності і моральних переконань." Вона відкидає пуританства Іоанна Ріверса стільки,скільки розпусник аспекти характеру містера Рочестера. Замість цього вона виробляє моральвиявляється у любові, незалежності, і прощення.[ редагувати ] Бог і релігіяПротягом усього роману, Джейн намагається досягти рівноваги між моральним обовязком іземного щастя. Вона зневажає лицемірною пуританізму пана Броклхерст, і бачить недоліки вСент-Джонсі Ріверса окремі відданість своїм християнським обовязком. У дитинстві воначастково захоплюється Хелен Бернс "підставляти іншу щоку, який допомагає їй пробачититітка Рід і Рід двоюрідних братів. Хоча вона, здається, не підписатися на будь-який з
  22. 22. стандартних форм народне християнство, вона відзнакою традиційної моралі - зокрема, вРочестері не одружуватися, поки він не овдовів. Остання фраза роману (який також поряд зостаннього рядка Нового Заповіту) є молитва від імені Санкт-ріки Іоанна. Релігія діє допомірних її поведінку, але вона ніколи не пригнічує її справжню сутність.В її передмові до другого видання Джейн Ейр, Бронте ясно її переконання, що "умовність неморалі» і «самовдоволення це не релігія". Вона заявила, що "вузьким людини доктрин, щотільки, як правило, піднімати настрій і збільшувати небагатьох, не повинні бути замінені насвітових погашення віри Христової". Протягом усього роману, Бронте представляє контрастміж персонажами, які вірять і практикувати те, що вона вважає істинним християнством, ітих, хто перекручує релігію для досягнення своїх власних цілей. Г-н Броклхерст, якийкурирує Лощоод установу, є лицемірним християнином. Він сповідує благодійність, алевикористовує релігію як виправдання для покарання. Наприклад, він цитує біблійний уривок"людина не хлібом єдиним живе людина" докоряти міс Темпл за те, що годували дівчатокдодатковий прийом їжі, щоб компенсувати свої неїстівні сніданок горілої каші. Він каже місТемпл, що вона "може дійсно годують своїх мерзенних органів, але ви трохи подумайте, якви голодуєте їх безсмертні душі!" Хелен Бернс є повною протилежністю Броклхерст, вонаслідує за християнське віровчення підставляти іншу щоку і люблячий тих, хто ненавидить її.На смертному одрі, Хелен говорить Джейн, що вона "йде додому до Бога, який любить її."Джейн сама може не зовсім сповідує абсолютну, Хелен самовідданою вірою. Джейн,здається, не слід особливо доктрини, але вона щиро релігійні, не доктринерський. (ЦеДжейн, зрештою, хто місцях камінь з написом "Resurgam" (на латині означає «я воскресну")на могилі Олени, пятнадцять років після смерті своєї подруги). Джейн часто молиться ізакликає Бога, щоб допомогти їй, особливо в її проблеми з містера Рочестера. Вона молитьсятеж, що містер Рочестер є безпечним. Коли Ріверса економка, Ханна, намагаєтьсяперетворити жебрацтво Джейн геть, Джейн говорить їй, що "якщо ви християнин, ви неповинні вважати бідність злочин". Молодий священик євангельського Іоанна річок є більштрадиційно релігійним діячем. Тим не менш, Бронте зображує його релігійний аспектнеоднозначно. Джейн називає його "дуже хорошою людиною", але вона знаходить йогохолодним і відразливим. У свою рішучість робити добрі справи (у формі місіонерськоїдіяльності в Індії), Сент-Джон суди мучеництва. Більше того, він не в змозі побачити Джейняк цілісної особистості, але подання її лише як помічника у запропонованій ним місіонерськуроботу. Містера Рочестера набагато менш досконалий християнином. Він, дійсно, грішник:він намагається увійти в двошлюбність з Джейн, і, коли це не вдається, намагається умовитиїї стати його коханкою. Він також визнає, що в нього було три попередніх коханок. Зрештою,однак, він розкаюється у своїй гріховності, дякуючи Богові за повернення Джейн до нього, імолить Бога дати йому сили вести чисте життя.[ редагувати ] Соціальний класНеоднозначне суспільне становище Джейн - без гроша ще помірно освіченим сирота зхорошої сімї, - наводить її до критики дискримінацію за ознакою класу. Хоча вона єосвіченою, добре вихованою, і щодо складні, вона все ще гувернантка, заплатив слуганизького соціального положення, і, отже, безсила. Тим не менш, Бронте володіє певнимизабобонами класу собі, як це ясно, коли Джейн, щоб нагадати собі, що її недосвідчених учнівсела в Мортон "мають плоть і кров так добре, як нащадків ніжний генеалогії".[ редагувати ] гендерні відносиниОсобливо важливою темою в романі є зображення патріархального суспільства. Джейнспробах встановити свою ідентичність в чоловічих суспільства. Три з головних чоловічихперсонажів, містер Броклхерст, містера Рочестера і Сент-Джон Ріверс, намагайтеся триматиДжейн в підлегле становище і перешкодити їй висловити свої думки і почуття. Джейн втечу
  23. 23. містер Броклхерст і відкидає Св. Іоанна, і вона тільки виходить заміж за містера Рочестера,як тільки вона впевнена, що їх шлюб є одним рівних. Через Джейн Бронте виступає противікторіанської стереотипів по відношенню до жінок, формулювання своєї феміністськоїфілософії:Жінки повинні бути дуже спокійним в цілому: але жінки відчувають себе так само, якчоловіки відчувають, їм необхідно здійснювати для своїх факультетів, а поле за їх зусилля,як і їх брати робити, вони страждають від занадто жорстких обмежень, теж абсолютнийзастій, саме так, як люди будуть страждати, і це обмежений в своїх більш привілейованомуближніх сказати, що вони повинні обмежувати себе, щоб зробити пудинги і вязанняпанчоху, щоб грати на піаніно і вишивати мішках. Це безглуздо засуджувати їх або сміятисянад ними, якщо вони прагнуть зробити більше або дізнатися більше, ніж звичай вираженим,необхідні для їхньої статі. (Глава XII)[ редагувати ] Любов і пристрастьЦентральною темою в Джейн Ейр в тому, що зіткнення між совістю і пристрасті, яка з нихдотримуватися, і як знайти золоту середину між ними. Джейн, дуже пристрасна але такожприсвячений тісні особисті відносини з Богом, боротьба між крайності протягом більшоїчастини роману. Примірник її схиляється до совісті за пристрасть можна побачити післятого, як зясувалося, що містера Рочестера вже є дружина, коли Джейн просив бігти з містераРочестера і стати його коханкою. До цього моменту, Джейн була верхи на хвилі емоцій,забуваючи усі думки розуму і логіки, замінюючи Бога містера Рочестера в її очах, ідозволяючи собі бути зметені в даний момент. Однак, як тільки сувора реальність ситуаціїбезлічі, Джейн робить все від неї залежне, щоб відмовитися містер Рочестер, незважаючи намайже кожну частину її відмову від ідеї і закликав її просто дати в обіг містера Рочестера. Умомент Джейн досвіду прозріння щодо совісті, розуміючи, що "закони та принципи не є длячасів, коли немає спокуси: вони призначені для таких моментів, як цей." Джейн, нарешті,приходить до розуміння, що всі пристрасті, як вона була живе своїм життям до тих пір, і посовісті, як вона нахилилася до під час її перебування в Ловуде, не є ні хорошим, ні краще. Уцьому випадку, Джейн дозволила собі схилятися дуже далеко в сторону пристрасть, і воназнаходиться під загрозою відмови від будь-якої логіки і розуму на користь спокуси. Проте,зрештою Джейн стверджує, що за часів істинні моральні суду, такі як, кого вона знаходитьсяв с містера Рочестера в даний час, відмовитися від своїх принципів, порушити "закон, данийБогом," було б занадто легко, і не те, що вона готова зробити. Боротьба Джейн, щоб знайтизолоту середину між її пристрасного і совість ініціативою сторін часто туди і назад протягомусього роману, але в цьому випадку, вона привернула рядок про те, де пристрасть займаєдуже велику роль в її житті, і де вона не дозволимо собі відмовитися від її моральних ірелігійних принципів.[ редагувати ] ФемінізмРоль і становище жінок у вікторіанську епоху постійно обговорюється Бронте Джейн Ейр зусього, зокрема, щодо незалежності Джейн та її здатність приймати рішення за себе. Якмолода жінка, малих і відносно низького соціального становища, Джейн зустрічей чоловіківпід час своєї подорожі, хорошого, поганого і морально дискусійний характер. Тим не менше,практично всі вони, незалежно від їх істинних намірів, спроба встановити деякі форми владиі контролю над Джейн. Одним із прикладів можна побачити в містера Рочестера, людина, якапалко любить Джейн, але не так багато, як запізніла думка постійно команд і розпорядженьпро Джейн. Як самовпевнений і створила людина, містер Рочестер, природно, передбачаєположення господаря в їх відносинах. Він має тенденцію попиту, а не питання Джейн,маніпулювати та оцінити її почуття до нього, однак він хоче, і насолоджуйтеся підпираючиДжейн в результаті надмірної подарунки та предмети розкоші, що тільки він був би в змозізабезпечити. Джейн, проте, вірить у важливість незалежності жінок, а також прагне зберегти
  24. 24. становище в житті позбавлені будь-яких боргів іншим. Її початкове відсутність грошей ісоціального статусу unnerves неї, як вона розуміє, що без коштів, щоб бути незалежноюжінкою, вона повязана з боротьбою або через життя, намагаючись заробити на життя абовийти заміж і стають залежними від людини. Навіть після того, Джейн погоджується вийтизаміж за містера Рочестера, а також помітний в пристрасті момент, феміністські елементи їїособистість досі просвічувати. Вона відчуває дискомфорт душа дорогих подарунків, тому щовона обурюється, що вони зроблять її подальше залежить від і в боргу у містера Рочестера, ітаким чином намагається їм протистояти. Крім того, Джейн стверджує, що навіть після того,вона заміжня за містера Рочестера, вона буде як і раніше гувернантки Аделі і зробіть їїзберегти. Цей план, який був повністю радикальних і нечувано для того часу, ілюструє дискДжейн залишатися незалежної жінки, без справжнього зобовязання або економічназалежність від людини, навіть якщо б він був її чоловіком. У той час як значне чоловікиприсутня в житті Джейн протягом усього роману всі намагаються в тій чи іншій формі,утвердитися в якості домінуючої над Джейн, вона в більшості випадків залишається стійкимпринаймні до певної міри, відмовивши в повній мірі уявити або втратити всі її незалежність.Цей заключний дотримання її сильні переконання з питання про незалежність жіноквідзначають, Бронте схожі погляди на патріархальні вікторіанського суспільства того часу.[ редагувати ] спокутування і прощенняВелика частина релігійних заклопотаність у Джейн Ейр має справу з спокутування іпрощення. Містера Рочестера мучить його поінформованість про його минулі гріхи іпровини. Він часто зізнається, що він привів життя пороку, і багато з його дій в ході романуменше, ніж похвали. Читачі можуть звинуватити його в себе садистськи обдурити Джейн прохарактер його відносин (чи, радше, не-звязок) з Бланш Інгрем, щоб спровокувати ревнощіДжейн. Його утримання Берта може показувати змішані мотиви. Він, звичайно, відомо, що вочах як релігійного, так і цивільними властями, її шлюб з Джейн до смерті Берта була ббігамним. Тим не менш, у той же час, містер Рочестер робить реальні зусилля, щобспокутувати свою поведінку. Наприклад, хоча він не вірить, що він є біологічним батькомАдель, він приймає її як свою палату і бачить, що вона добре піклуються. Це твердженняцілком може бути актом спокутування за гріхи він вчинив. Він висловлює свою самостійноїогиду спробувавши заспокоїти себе, маючи три різні коханок під час своєї подорожі поЄвропі і благає Джейн пробачити його за ці минулі гріхи. Проте, містер Рочестер можеспокутувати повністю - і отримати прощення повністю - після того, Джейн відмовиласястати його коханкою і пішла від нього. Руйнування Торнфілд вогнем, нарешті, видаляєплями його минулі гріхи; втрати лівої руки і зір є ціна, яку він повинен заплатити, щобспокутувати повністю за свої гріхи. Тільки після цього очищення він може бути викупленийлюбов Джейн.[ редагувати ] Пошук Дім і сімяБез будь-яких сімю, яка живе, що вона знає (до добре в історії), протягом усього романуДжейн пошуків за місце, що вона може зателефонувати додому. Примітно, що вдома гративидну роль в історії. (Відповідно до давно англійської традиції, всі будинки в книзі є імена).Відкриття роману Джейн знаходить живий в Гейтсхеді залі, але це навряд чи додому. МісісРід і її діти відмовляються визнати її як відносини, розглядаючи її, а не як небажанівторгнення і гірше.Шунтується геть до Лощоод установа, школа-інтернат для дітей-сиріт та знедолених дітей,Джейн знаходить будинок в дусі, хоча її місце тут неоднозначна і тимчасові. Менеджершколи, г-Броклхерст, ставиться до нього швидше як бізнес, ніж, як школи, які їх замінюють(замість батьків). Його акцент на дисципліні і на спартанські умови на шкоду здоровюдівчаток зробити його антитезу ідеального будинку.