План
 Жан-Батист Поклен (анкета).
 Біографічні відомості.
 Цікаві факти із життя Мольєра.
 Тематика комедій.
 Комедія класицизму.

Жан-Батист Поклен
Псевдонім: Мольєр
Дата народження: 15 січня 1622
Місце народження: Париж
Дата смерті: 17 лютого 1673
Рід діяльності: драматург
Улюблений жанр: комедія

Біографічні
відомості
Великий французький драматург, театральний діяч народився в Парижі 15
січня 1622 року в буржуазній сім'ї й повинен був успадкувати професію свого
батька, придворного шлалерщика, або стати юристом, але він
вирішив стати актором.Випробувавши свої акторські сили в шкільних
спектаклях і постановках, він вступив до трупи «Блискучого театру» (1644),
який на той час аж ніяк не процвітав, Актори вирішили покинути Париж у
пошуках щастя «провінції. Там вони пробули дванадцять років (1646—1658).
Працюючи у провінції, Мольєр починає опановувати принципи й прийоми
комедійних жанрів, пише сценарії для своєї трупи. Трупа знайшла свій
репертуар і свого глядача. Актори досягли вершин комедійної майстерності,
а Мольєр у їх складі формував свій талант.

Біографічні
відомості
У 1658 році трупа Мольєра повернулася до Парижа. Вона зіграла перед
Людовіком XIV і його двором трагедію Корнеля «Нікомед». Знову трагедія
— знову невдача. Першою п'єсою для нового театру стала одноактна
комедія «Смішні манірниці» (1659). Постановка трагедій, що не приносила
успіху трупі, наштовхує Мольєра на думку перемістити
Моральну проблематику трагедії з її умовними античними персонажами на
комедію, котра зображує сучасне життя звичайних людей. Вперше ця ідея
була втілена в комедії «Школа чоловіків» (1661), слідом за нею була
«Школа жінок» (1662). На 1664-1670 роки припадає розквіт
творчості великого драматурга. Саме в цей час він створює свої кращі
комедії: «Тартюф», «Дон Жуан», «Мізантроп», «Скупий», «Міщанин
шляхтич».
Мольєр помер у своєму театрі відразу ж після постановки
останньої комедії «Удаваний хворий» (1673), де він виконував головну
роль. Тільки після тривалих клопотань його удови й особистої вказівки
короля Людовіка XIV змогли поховати тіло Мольєра за християнським
обрядом, проти чого заперечувала церква.

Цікаві факти із життя Мольєра
1. За іронією долі майбутній драматург
жив у будинку, який парижани називали
«мавпячим». Піддашок його був
прикрашений зображенням хвостатих
мавпочок, які обривали плоди з
апельсинових дерев. «Доброзичливці»
казали, що нічого дивного немає в тому,
що старший син шановного Поклена став
блазнем. У майбутньому драматург не
відмовився від мавп і на схилі віку,
проектуючи свій герб, зобразив на ньому
своїх хвостатих приятельок, які стерегли
батьківський будинок.

2. Мольєр був не тільки драматургом, а й
геніальним актором. Він грав слуг,
смішних буржуа, придворних блазнів,
ревнивих чоловіків, інколи в одній виставі
з'являвся в кількох ролях. Кожна спроба
Мольєра виступити в ролі трагічного героя
закінчувалася повним провалом, тоді як у
комічному амплуа він завжди був
неперевершений.

3. Паризький архієпископ заборонив ховати
Мольєра (за католицьким звичаєм акторові
належало на смертному одрі покаятися в
«гріхові» лицедійства). Навіть незважаючи на
особисте втручання короля, Мольєра поховали на
цвинтарі Святого Иосифа серед самовбивць і
нехрещених. На могилу Мольєра поклали велику
кам'яну плиту, на якій узимку жебраки й каліки
розводили вогнище. Через це вона тріснула й
згодом розвалилась. Лише через сто років
драматурга було перепоховано на кладовищі
Лашез, поряд з могилою Лафонтена, в саркофазі,
піднятому над землею на чотирьох колонах.

Комедія класицизму
Новий художній напрям у літературі XVII ст. — класицизм,
як і попередники, доба бароко і Відродження, звертається
до античності як до естетичного еталона. П’єса відомого
комедіографа Мольєра «Міщанин-шляхтич» стала
втіленням рис класицизму (лат. classicus — зразковий),
якому притаманні нормативність правил, ієрархія жанрів
(поділ на високі, середні, низькі), культ розуму,
гармонійність форм.
На противагу бароко, якому характерні пишність і
піднесеність стилю, представники класицизму
дотримувались суворой композиції, ясності і точності мови.
Комедія відноситься до низького жанру в ієрархії жанрів
класицизму (грецьк. komodia: від komos — весела процесія і
ode — пісня) — драматичний твір, у якому засобами
комічного (гумору, сатири, іронії, сарказму та ін.)
розвінчуються негативні явища, розкривається смішне в
навколишній дійсності чи в людині. Героями комедії є
представники середнього і низького класів.

Мольєр – автор “високої”
комедії
Мольєра справедливо називали автором
«високої комедії». «Міщанин-шляхтич» —
яскравий доказ цього. За смішними
подіями комедії криються серйозні
висновки, а комічні образи стають
сатиричними. У комедіях Мольєра
здоровий глузд перемагає, та він не є
запорукою моральності людини. На
прикладі негативних персонажів автор
показує, що підступна, лицемірна людина
може бути розумною, та перемагають
завжди людські чесноти.

Тематика комедій Мольєра
Тематика, до якої звертався Мольєр у своїй драматургічній
творчості, надзвичайно широка і різноманітна, охоплює
практично всі прошарки тогочасного французького
суспільства і найболючіші питання практично всіх сфер його
життя — громадсько-політичного, релігійного, професійного,
сімейно-побутового.
Комедії можна поділити на три тематичні групи.
1. Комедії, в яких висміюються спотворені моральні
уявлення та вади вищих прошарків французького
суспільства: «Смішні манірниці» (1659), «Дон Жуан» (1664),
«Мізантроп» (1666), «Скупий» (1668), «Жорж Данден»
(1668), «Міщанин-шляхтич» (1670). Головними об'єктами
сатири тут виступають дворяни та буржуа, які бездумно
копіюють псевдоаристократичні манери поведінки. Основні
вади представників цих двох прошарків —
псевдовихованість, обмеженість, пихатість, лицемірство,
грубість, скнарість, жадоба наживи.

2. Комедії, в яких порушуються проблеми сім'ї,
шлюбу, негативні наслідки родинного виховання:
«Сганарель* (1660), «Школа чоловіків» (1661),
«Школа дружин» (1662), «Витівки Скапена» (1671).
Основні об'єкти сатири в п'єсах цієї групи — чоловіки,
дружини, молоді люди, які прагнуть вступити до
шлюбу, та їхні вади — лицемірство, користолюбство,
ревнощі, псевдопочуття, батьківський егоїзм,
зневажливе ставлення до жінки.
3. Комедії, що зосереджуються на проблемах
релігії, культури, освіти і тієї ролі, яку вони
виконують у житті суспільства: «Тартюф» (1664—
1669), «Вчені жінки» (1672), «Удавано хворий» (1673).
Об'єктом сатири тут виступають лікарі і представники
церкви. Критикуються такі вади як неосвіченість,
псевдоcвченість, шарлатанство і святенництво,
жадібність, легковажність.

Історія створення комедії
«Міщанин-шляхтич»
Комедія «Міщанин-шляхтич» породжує безмежжя
питань, серед яких і таке: які суспільні або моральні
явища штовхнули Мольєра на створення цього
епохального твору?
Мабуть, головною причиною написання комедії
«Міщанин-шляхтич» стала життєва потреба
суспільства в утвердженні в житті і мистецтві світлого
розуму, логіки, суворого порядку і моральності.
Хоча поштовхом до створення комедіїї стало
завдання, яке поставив перед Мольєром король
Людовик XIV, – висміяти турецького султана.

Естетичні погляди Мольєра
1. Театр-дзеркало суспільства
2. Велика виховна роль театру
3.Дві мети комедії:розважати й повчати
4.Завдання комедії-відображати вади людей взагалі і зокрема вади
сучасників
5.Природність і простота структури п’єси та гри акторів.
6.Сатира-більш активна сила у боротьбі з пороками, ніж трагедія
7.Типізація характерів (художні образи-результат спостережень за
сотнями людей)

Мольєр і Людовік XIV
Історик Мішле в описі часів царювання Людовіка Х/V
багато писав про Мольєра: “Немає сенсу порівнювати
Мольєра з Шекспіром. Шекспір не стояв біля порогу
кімнати Єлизавети. Цей піднесений мрійник жив у
своєму власному театрі;хоча він був надто зайнятий,у
нього був час для роздумів. А Мольєр розривався на
частини,кидався з боку в бік між двома ролями,що
випали на його долю,але перш за все він був лакеєм
короля, який стелив королю постіль, завжди на варті
при дворі,цьому ніколи не спокійному полі битви. Ці
величезні зусилля тривали вісім років,і Мольєр
загинув серед них. То хто ж насправді був Мольєр —
лакей короля чи великий митець?І чи можна вважати
його п’єсу «Міщанин-шляхтич» лише твором на
потребу дня, на замовлення короля?..

Мольєр і Людовік XIV
У ті часи справді все залежало від волі монарха.
Людовік Х|V визначив долю трупи Мольєра, віддав у
його розпорядження Пале-Рояль, захистив від
церковників у період роботи над «Тюртюфом».
Король створив Мольєрові всі умови для праці.
Завдяки милостям правителя піднявся престиж
театральної професії,і драматург з гордістю став
носити ім’я Жан Батіст Поклен де Мольєр.
Комедіографа шанували не тільки буржуа, а й
аристократи,члени королівської родини. Він став
багатою людиною.
Мольєр,як міг, служив Людовіку Х|V. Він не тільки
писав для нього п’єси й балети,але й не відмовлявся
від лакейських обов’язків. Французький критик Сент-
Бев зазначав,що спочатку Людовік покровительству
вав Мольєру, а потім тінь великого драматурга
покровительствувала королю в очах нащадків.