Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Оксамитці №1-2013 - 2014

428 views

Published on

Published in: Education
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

Оксамитці №1-2013 - 2014

  1. 1. “ОКСАМИТЦІ”№1 2013-2014 навчального року
  2. 2. 22 червня 1941 року на нашу країну напали німецько–фашистські загарбники. То були тяжкі часи. Фашистські полчища рвалися в глибину нашої країни, знищували багатства, створені працею радянських люде6й, десятками тисяч розстрілювали цивільне населення, в тому числі жінок, людей похилого віку і дітей. Ворог ніс в нашу країну жахливі руйнування, голод і смерть. З перших днів війни наш народ став на захист своєї Вітчизни, а 9 травня 1945 року отримав перемогу над німецько–фашистськими загарбниками . Город мой родной На холмах у берегов Славуты Зашумел листвой Каштанов, роз, Синеватой дымкою окутан, Город мой родной Днепропетровск. Здесь дома растут, Взмывая в небо, Породнились улицы с рекой. Где бы я не ездил, Где бы не был, О тебе все мысли, город мой. Пілікін Андрій, 7Б Ми можемо втішатися і пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів. У боротьбі з німецько–фашистськими загарбниками вирішальну роль відіграли народ. Люди вважали за честь померти, захищаючи своїх рідних від ворога. Я думаю, найкращим пам`ятником для тих, хто загинув за Україну святу, буде наше бажання буду будувати рідну незалежну державу. Минули роки. І ось 24 серпня 1991 року Україна здобула волю і стала незалежною державою, а цей день – свято. Ти вистояла, Україно, піднялась з колін будуєш свою державу. Народ твій здолає всі випробування. Бо він великий, мужній і безсмертний. Учень 6-А класу Бікузін Руслан Діденко Катерина, 11А
  3. 3. 25 ЖОВТНЯ 2013 РОКУ - 70 РІЧНИЦЯ Битви за Дніпро та визволення Д НІПРОПЕТРОВСЬКА ВІД НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ (1943-2013р.р.)  Сімдесят років тому у нашому місті відбулося велике свято. Місто визволилось від фашистських загарбників. Ніхто на той час не знав, що Перемоги треба чекати тисячу чотириста вісімнадцять ратних днів , за Перемогу треба заплатити двадцятьма мільйонами загиблих, зруйнованими містами, спаленими селами… Цю війну називали народною. Вона мала таку назву тому, бо гинув здебільшого народ – безвинні люди. Гітлерівці забирали людей в концтабори , просто вбивали. На війні завжди був дефіцит чогось не вистачало , особливо взимку. Не було навіть теплого одягу. Прабабуся мені розповідала, що в одного хлопця відрубали ноги, бо в нього були теплі чоботи . Це, звичайно, зробили німці. Важка, тяжка була та війна… Важка. Довго терпів наш народ, довго чекав та нарешті дочекався. Дочекався він Червоної Армії, яка здійснила форсування Дніпра біля Дніпропетровська. До цієї події в місті працювало багато підпільних організацій. Залишились незабутніми імена Галина Андрусенко, Ігоря Клюєва… Іменами багатьох відважних синів та дочок Дніпропетровщини названі вулиці, сквери, парки нашого міста… Це зробили для того, щоб ніхто не забув їхнього подвигу. Я думаю, нам не треба забувати, що це вони дали нам ту країну, у якій ми сьогодні живемо. Свій твір я хочу закінчити словами письменника Є.Долматовського: Ворог напав на нас, ми з Дніпра пішли Смертний бій гримів,як гроза. Ой Дніпро, Дніпро, ти течеш вдалині, Хвиля ллється твоя, як сльоза. В щоденнику бійця знайшли такий запис: «Вони розписалися кров ю у книзі історії…». Потім знайшли приписку: «Цього не повинно повторитися. Це просто не може повторитися…» Учениця 6 – А класу Анастасія Гупалюк Басанець Валерія, 7А
  4. 4.  До 70-річчя визволення міста Дніпропетровська від німецькофашистських загарбників. Зворушує серце хороша картина: По тихім подвір` ю дрібцює дитина, Будинок новий всіх чекає - будь ласка, Всі вікна у сонці - нагадують казку. А біля дверей У вкопану в землю есесівську каску Налито води для курей! З першого дня Великої Вітчизняної війни сини Дніпропетровщини разом з усім радянським народом піднялися на захист Батьківщини від фашистських нелюдів. У ніч на десяте липня перші фашистські бомби зранили мирну придніпровську землю. Десятки тисяч дніпропетровців стали бійцями ще у червні. Інші, здатні носити зброю, пішли до загонів народного ополчення. Героїчно захищали Придніпров` я Червоної Армії. Лише в першій половині жовтня фашистам вдалося захопити міста і села області, але вони не змогли зламати мужність радянських людей, їх волю, віру в перемогу. Під керівництвом підпільного обкому партії на чолі з М.І.Сташковим , якому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Розповсюджувались листівки, написані рукою нескорених патріотів, організовувався саботаж на підприємствах, здійснювались диверсійні акти. В містах діяли партизани: пускали під укіс поїзди, висаджували в повітря склади з боєприпасами, визволяли з фашистських таборів радянських військовополонених. Люди пишаються героями своєї країни. Учениця 6 А класу Назаук Карина, 11А Левченко Євген, 6А Отрубяннікова Марія
  5. 5. Звуки музики розносилися над струмким узбережжям Дніпра. Всюди чулись веселі голоси та сміх. 22 червня 1941 року назустріч новому дню злетіли армади фашистських бомбардувальників, несучи на своїх крилах смерть та руйнування. Два роки та два місяці висіла темна ніч окупації над Дніпропетровськом. Мешканці міста ні на хвилину не мали сумніву в перемозі. Потерпівши поразку біля стін Москви та Сталінграду, на Курській дузі, Гітлер віддав наказ зміцнити береги Дніпра та заявив: «Скоріше Дніпро потече назад, ніж радянські війська переборють мене». Але й ці плани фюрера не здійснилися. Форсування Дніпра в районі Дніпропетровська проводились з півдня та з півночі. На півночі в ніч з 24 на 25 вересня 1943 року захопили відрізок правого берега, закріпившись на ньому. На півдні форсування річки почалося в ніч з 25 на 26 вересня в районі сіл: Військове, Вовничі. Група солдат відбивала атаки фашистів, доки не прийшла допомога. Готвянський Микита, 8А Місяць знадобився радянським воїнам, щоб наблизитися до міста, яке фашисти не віддавали. Вранці 24 жовтня були визволені Сухачівка та Діївка, а 25-го і саме місто. Але ще довго руїни нагадували мешканцям про війну. Мешканці нашого міста ніколи не забудуть імена воїнів, які віддали своє життя. Більше тисячі пам’ятників установлено в Дніпропетровську тим, хто поклав свої голови, захищаючі наш край. Ці пам’ятники – віхи історії, яка в роки Великої Вітчизняної війни писалася кулями та бомбами, вогнем та кров’ю. Учень 6 – А класу Столбов Сергій Романенко Вероніка, 11Б
  6. 6. Вечная слава героям, форсировавшим Днепр (152 гвардейской стрелковой дивизии) Наш город на Днепре Прекрасен и могуч, И нет давно над ним Войны тяжелых туч. Где шли тяжелые бои, Там монумент стоит. Героев тех сражений Весь мир благодарит! И в день освобожденья К реке идет народ, Акбашева Кристина, 11А Цветы несет с поклоном, Совсем не стыдясь слез. Кто был в аду тех страшных дней, Все вспоминают вновь и вновь Горечь потерь, ужас смертей, Разлуку, слёзы и любовь. Ведь без любви, без преданности, веры Не победили б деды наши в той войне. Они сражались за Отчизну И стали нам примером Доблести и чести, чтоб каждый помнил: жизнь в большой цене! Данилова Ольга, 11А класс Я люблю Днепропетровск Я люблю Днепропетровск, Он красивый и большой, В нем живет моя родня. Это родина моя! Я люблю всё: парки, скверы. В нем есть школы, Днепр - река, Храмы православной веры. И все это на века! Мухин Владислав Міщенко Анна, 5Б
  7. 7. Воля! Ми вільні уже багато років. Але давайте поринемо у минуле, у війну. Наша Батьківщина багата, щедра та неосяжна. В нас все є: високі гори, непрохідні ліси, степи, зелені луки та повноводні річки. Так це все не вигадка! Але ж наша земля полита кров’ю, кров’ю тих, хто поліг за наше майбутнє. Під час війни усі до одного брали в руки рушниці і йшли перемагати; багато з захисників-визволителів загинуло. Сила-силенна снарядів було скинуто на нашу Батьківщину. Не зрозуміло, ми на це заслуговуємо? Мабуть, ні. Так навіщо було вбивати тих, хто нічого поганого не скоїв? Для влади! Загарбники прагнули влади, а не отримали нічого. Ми, українці, повинні вклонитися до землі тим, хто дав нам свободу! Учениця 6 – А класу Скриль Яна Ігнатьєва Євгенія , 9В Мій Дніпропетровськ Мій Дніпропетровськ, Тут найкращі парки, Музеї, театри. Тут я народився І вперше сів за парту. Тут мости могучі Над Дніпром величним, Казкові будівлі – Нові й віковічні. Я милувався і радів Як вечірнє місто сяє, Барвами всіх кольорів Усіх радо зустрічає. Рідна Батьківщина! На славу України Романенко Вероніка, 11Б Міцній і процвітай, Дорогих гостей вітай. Гармаш Олександр, 6А
  8. 8. Шатровська Єлизавета, 7А Мій край - моє дитинство Дніпропетровськ – мій рідний дім. І дякую я Господу Мій край, моє дитинство. На куполи дивлюся і молюся І мама з татом тут живуть, І дякую я Господу за все: У нас таке єдинство! За мир і маму, щастя без спокуси, Багатий, щедрий милий край - За місто це чудове і святе; Моє кохане місто. За те, що можу я гуляти й вчитись, І річка там тече Дніпро, За те , що все співає навкруги; Де я купаюсь, звісно. Зате, що можу просто помолитись, В моєму місті є усе: Щоб так було ще довго – навіки! І друзі, і усмішки, Тут народились брат, сестра. Вони полюблять як і я Найкраще в світі місто. Автор Столбов Сергій, 6А Басанець Валерія, 7А
  9. 9. Рідний край Які дива у нашім краї! Кургани скіфські по степах, Кам’яні баби у музеї Із сумом й мудрістю в очах. Козацький храм у небо лине, Відроджується монастир, Луховецька Вероніка, 2А Вали козацькі снять минулим, А біля них застиг пустир. Моє рідне місто Старенький міст, помолоділий, Працює у новітню зміну. Летять ракети в далеч синю І славлять рідну Україну. Які дива – вокзали й порти, Цирк і театри…Дивограй! Моє місто велике, багате. Тут народився мій тато. Тут і мама моя народилась, Разом з татом В одній школі вчилась. Моє місто велике, зелене, Найбільше диво є в цім світі Тут тополі зростають і клени. І зветься просто – рідний край. Містом річка Дніпро протікає, Ковтун Оксана, 11А І все навкруги прикрашає. Я люблю рідним містом гуляти, Кожен день щось нове відкривати. Діденко Катерина, 11А
  10. 10. Конкурс інсценованої пісні періоду воєнного лихоліття “Лірика воєнної пори”
  11. 11. ВИДАВНИЦТВО «ІНТЕЛЕКТ» КЗО “СЗШ №91” ДМР «ОКСАМИТЦІ» №1 2013-2014 н.р. РЕДАКТОРИ ВИПУСКУ: Лаврик Олена Миколаївна – вчитель образотворчого мистецтва та художньої культури; Бескоровайна В.В. – учитель світової літератури та російської мови; Вдовченко Олександра Станіславівна – вчитель української мови та літератури; АВТОРИ ОБКЛАДИНКИ: Кирпале А.В. – вчитель початкової школи, Романенко Вероніка -11Б клас

×