КАТЕРИНА ЖУПАН «Mobile Testing based on “ISTQB Mobile Application – Syllabus»
"Переводи і наслідування Осипа Шухевича"
1. Отець Осип Шухевич
(також зустрічаються
варіанти імені Йосиф,
Йосип) народився 4 січня
1816 року у селі Раківець
(на той час Королівство
Галичини та Володимирії).
Український галицький
греко-католицький
священик, письменник,
перекладач, громадський та освітній діяч.
У своїй статті «Переднє слово до творів О.
Шухевича», що слугувала вступним словом до
книги Осипа Шухевича «Переводи і наслідування
Осипа Шухевича, з портретом і життєписом
автора» (Львів, 1883) письменник Іван Франко
коротко змалював творчий та життєвий шлях цього
скромного, але неабияк талановитого письменника.
Нижче подається мовою оригіналу.
«Осип Шухевич родився в Раківці над Дністром,
повіту Городенського, дня 4 січня 1816 року. Отець
його Остап Шухевич був у тім селі парохом. Ціла
родина складалася з 5 голов, а іменно: двох сестер і
трьох братів, між котрими Осип віком був
передпослідній. Початки образування він одержав
дома від батька, а з укінченням 7 2/3 року, т. є. в
році 1824, віддали його родичі до школи
василіанської в Бучачі, де перебував аж до
укінчення шкіл, «німецьких і гімназіальних (6
класів)», т. є. аж до р. 1832.
Але позаяк о. Остап уже від р. 1818 хорував на
сухоти, то швидко діти попрощалися з своїм
батьком, і вже 1824 р. його не стало, а малий Осип,
як перший раз пішов у школу, так уже й не бачив
більше свого батька. Лишилося п’ятеро сиріт і
вдова, без найменшого маєтку, в крайній нужді, бо
п’ятилітня недуга і лічення батька забрали все, що
тільки було в хаті і коло хати. Дітям приходилося
гірко працювати на своє удержання. Покійний
Осип не раз розказував, що до Бучача ходив
завсігди пішки до школи, а від матері одержував на
своє цілорічне удержання в школі заледве пару
буханців хліба та кілька крейцарів. Про все те,
пильність і приліжність його в науках та добре
заховання єднали йому прихильність учителів і
любов шкільних товаришів, – як одні, так і другі,
особливо достатніші, підпомагали його чим хто міг.
По скінченні філософії вступив 1835 р. до
семінарії богословської, де, крім наук
богословських, занимався також вивченням усяких
світських наук, як то: філософії, а особливо
польської літератури, котру тоді викладав у
львівськім університеті Николай Михалевич, і в
котрій пок. Осип робив усе «відличні» поступи.
Роки 1833 – 1840 – се були роки найбільшого й
найкращого руху духового в львівській духовній
семінарії руській. Семінарські мури містили тоді в
собі найкращий цвіт галицько-руської молодіжі,
мужів, котрі опісля мали статися головними
провідниками духового і літературного
відродження руського народу в Галичині.
Досить згадати тільки загальнозвісні і поважні
імена, як Маркіяна Шашкевича, Якова
Головацького, Антона Могильницького, Николи
Устияновича, Льва Трещаківського, Антона
Добрянського, – і перед нашими очима ясно стане
живий і світлий образ того товариства, серед якого
опинився в семінарських мурах і наш Осип
Шухевич. Молоде свіжо розбуджене чуття
патріотичне, змагання демократично-революційні
та щирий запал до науки, до розширення свого
світогляду і до пізнання історії свого народу, – ось
що відзначувало поперед усього тих молодих
людей. Притім можна сказати, що тоді раз так
сталося, що в семінарських мурах найшлося так
багато людей правдиво талантливих і доволі
характерних, яких опісля там дуже небагато
лучалося.
Серед того товариства людей гарячих, завзятих,
оживлених великими надіями і охотою до праці,
Осип наш став швидко замітним. Обдарований
надзвичайною пам’яттю і гарним ораторським
талантом, він не тільки відзначувався своїми
семінарськими проповідями (славна, напр., між
усіми сучасниками була його прощальна проповідь
в семінарській церкві 1838 при укінченні курсу і
наук богословських, котра такий викликала запал
для бесідника, що на амвоні, з котрого він говорив
її, ще й досі видно напис: «Die 1. Julii AIEI
Szuchiewicz Józef miał na pożegnanie mowę w tej
cerkwie – egregie concinatus est, wzruszył każdego –
vivat Józef Szuchiewicz! Vivat!» [Першого липня
1838 Шухевич Осип на прощання мав промову в
тій церкві – чудово говорив, зворушив кожного –
хай живе Осип Шухевич! Хай живе! (лат.,
польськ.).], але й своєю працьовитістю в студіях
класичних язиків і своїм знанням та замилуванням
рідної руської мови. Якраз, коли скінчив
богословіє, появилася на світ перша книжка у нас,
писана людовою мовою, – Шашкевича «Русалка
Дністровая»; від того часу пок. Шухевич і собі
повзяв думку прислужитися й своєю працею,
оскільки се було в його силі, до піддвигнення і
виобразування тої мови. Може бути, що відтоді він
і почав роботу над своїми переводами.
Між тим життя йшло своєю непринадною
дорогою. Два роки по скінченні богословія Осипа
не хотіли посвятити на попа: уряд підозрівав його,
як і всю тодішню «молоду Україну», о
«неблагонадежність», о якісь революційні
аспірації, о порозуміння з польськими
демократами-революціонерами, і їм прийшлося
перетерпіти чимало всяких «гоненій». По двох
роках він оженився в селі Пійлі близь Калуша з
Анною Кульчицькою, і того таки року його
висвячено; перед тим власті, щоб переконатися о
його лояльності, завдали йому під клавзурою
робити завдання на тему: «О відношеннях підданих
до монарха». Чи зовсім вдоволила сеся робота
«предержащу власть», сього не знати, – досить
того, що Осипа висвятили, але переслідування
урядові та консисторські ще зовсім не скінчилися, і
майже аж до 1848 р. його вісім раз перегонювали з
села до села по самих мізерних селах, т. зв.
реколекційних, поки вкінці в марті 1848 р. він не
прийшов до Тишковець на парохію, де остався аж
до своєї смерті 1870 року. Тут він дослужився
загального поважання у сусідів і любові у своїх
прихожан і довгі літа аж до смерті був деканом.
2. 1863 р. його поставлено кандидатом на посла, але
противники доложили усіх можливих старань,
щоби покійного не вибрано, боялись, бо вони не
мали його бистрого ораторського таланту, з яким
завсігди справи йому порученої боронив.
Крім праць літературних, заміщених в тій
книжці (і деяких уривків, котрих тут не печатаємо),
покійник лишив ще рукописи проповідей.
Рукописи сих праць носять дати 1848 і 49 років.
Так само не звісно нам, чи і для чого пок. Осип не
писав і не печатав нічого по 1849 році. З праць,
заміщених в оцій книжці, не було в печаті нічого,
окрім одного «Подорожного» (в читанці
Ковальського), – свобідного наслідування балади
Вальтера Скотта.
Нехай сеся невеличка книжечка послужить для
відновлення пам’яті чоловіка, котрий хоч працював
в тиші і не для слави, а все-таки працював!»
Отець Йосип мав 12 дітей. Двоє померли
малими, а десять залишили яскравий слід в
українському житті.
Зенон Шухевич по смерті батька став парохом у
Тишківцях, його по праву вважали главою й
продовжувачем «тишковецьких Шухевичів». Саме
йому завдячувало село появою українських
громадських організацій. Осипа — найстарша
донька — вийшла заміж за доктора Лонгіна
Рожанковського, який був знаним адвокатом та
послом до Австрійського сейму. Ольга Шухевич
стала дружиною отця Ковблянцького, а в сім'ї
священика Євгенія народився відомий український
адвокат на політичних процесах — Степан
Шухевич.
Син Ізидор — полковник австрійської армії — в
час Першої світової війни мав отримати
генеральське звання. Син Володимир (дід
головнокомандуючого УПА Романа Шухевича)
став видатним науковцем, найвідомішим
дослідником Гуцульщини. Донька Модеста
вийшла заміж за Миколу Козловського —
гімназійного професора у Києві.
Передостанньою дитиною був Микола Шухевич
— визначний український адвокат, який придбав у
Львові територію для української організації
«Сокіл-Батько». Наймолодшою дитиною Йосипа
Шухевича була Євгенія Левицька — мати
письменника та журналіста Василя Левицького-
Софроніва.
Помер Осип Шухевич 24 березня 1870 року,
похований у родинному гробівці в селі Тишківцях.
Корисні посилання:
1. Шухевич Осип [Електронний ресурс] //
Вікіпедія: вільна енцикл. – Текст. дані. – Режим
доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/
%D0%A8%D1%83%D1%85%D0%B5%D0%B2%D0
%B8%D1%87_%D0%9E
%D1%81%D0%B8%D0%BF (дата звернення:
15.12. 2015). – Назва з екрана.
2. Франко І. Переднє слово до творів О. Шухевича
[Електронний ресурс] / Іван Франко // Сайт
«Енциклопедія життя і творчості Івана Франка». –
Текст. дані. – Режим доступу: http://www.i-
franko.name/uk/LitCriticism/1883/TvoryOShuxevycha
.html (дата звернення: 15.12.2015). – Назва з
екрана.
3. Rev. Josyp Shukhevych [Електронний ресурс] //
Сайт «GENi». – Текст. дані. – Режим доступу:
http://www.geni.com/people/Rev-Josyp-
Shukhevych/6000000014395538155 (дата звернення:
16.12. 2015). – Назва з екрана.
4. Шухевич Осип [Електронний ресурс] // Сайт
«Wikiwand». – Текст. дані. – Режим доступу:
http://www.wikiwand.com/uk/
%D0%A8%D1%83%D1%85%D0%B5%D0%B2%D0
%B8%D1%87_%D0%9E
%D1%81%D0%B8%D0%BF (дата звернення:
16.12. 2015). – Назва з екрана.
Укладач: Т.В. Крупченко
Видавець:
КЗ „РОМЦ БКР”
18009 м. Черкаси
вул. Дахнівська, 52
Електронна адреса: biblioteka@ogo.in.ua
Відділ культури і туризму Черкаської РДА
КЗ „Черкаський районний організаційно-
методичний центр
бібліотечної та краєзнавчої роботи”
Черкаської районної ради
До 200-річчя
від дня народження
письменника, перекладача
Осипа Остаповича Шухевича
(4.01.1816 р.)
Черкаси – 2016