Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИКомунальний заклад освіти«Спеціалізована школа № 67 еколого-економічн...
2012р.2
„Процеси, які відбувалися протягомбагатьох мільярдів років не можуть бутитими, які приходять, не можутьзупинитися. Звідси ...
ВСТУПАкадемік В.І. Вернадський був останнім вченим ХХ століття, який змігохопити своєю думкою основні галузі знань як прир...
І. Учення В.І. Вернадського про біосферу1.1 ЖИВА РЕЧОВИНАБіосферу зазвичай визначають як область життя.Живу речовину на Зе...
будь-яка форма життя незмінно буде включатися у біотичний круговорот. Прицьому можна виділити дві властивості мікроорганіз...
1. Малий (біогеохімічний), круговорот.Схема біогеохімічного круговороту речовин на сушіНа відміну від великого, здійснюєть...
Біогеохімічний круговорот речовин, зв’язаних з біосферою пізнішерозглянутий та деталізований в ученні В.Н. Сукачова 1942р....
Рослинні організми, тварини і бактерії використовують для побудовисвоїх тканин багато елементів, таких як, наприклад, гідр...
1.6 ЛЮДИНА – ГОЛОВНА ГЕОЛОГОУТВОРЮЮЧАСИЛА ПЛАНЕТИВ.І. Вернадський охарактеризував ноосферу наступним чином: живаречовина (...
II.Теорії таконцепціїноосфериНоосфера (від грец. Noos - розум) - сферарозуму, буквально «мисляча оболонка». Термін«ноосфер...
монада. Її внутрішній зміст нескінченно багатий і різноманітний, оскільки єізоморфним всьому ноосферному людству.Цілісніст...
2.5 ТЕОРІЯ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО І СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯМ.М Моїсєєв – доктор фізико-математичних наук, останні рокижиття приділя...
атом, і що в оточуючій нас природі – в біосфері – живі організми відіграютьпершопорядну, провідну роль». Виходячи за межі ...
вважається одним з основних мислителів напрямку, відомого як російськийкосмізм.Влітку 1940 року з ініціативи Вернадського ...
М.М. Моїсєєв16
17
18
19
ВЕРНАДСЬКИЙ В УКРАЇНІ20
21
22
23
24
25
Карта перебування В.І. Вернадського в Україні26
IV «Нащадки В.І. ВернадськогоНауково-дослідницькі експедиції»Зразком людини, вченого, педагога, мислителя ми вибралиВ.І. В...
4.1 По слідах експедицій В.І. Вернадського4.1.1 «Дивні пристосування:мозаїка рослинності засолених ґрунтів»Геоморфологічна...
виносити і використовувати внутрішнє засолення. Не дивлячись на те, щолистя у сведи залишаються незрослими, її галофітні о...
Роль хімії у вирішенні екологічних проблем велика, адже вона можевідповісти на питання, як ведуть себе речовини, потрапляю...
4.1.2 Експедиція по річці КІЛЬЧЕНЬЕкспедиція проводилась у польових умовах протягом 10 днів, пробиводи відбирались на 7 ст...
32
4.1.3 Байрачні лісиБайрак «Глибокий», балки «Бандурка» та «Військова» - природнібайрачні ліси, походження яких до теперішн...
2.1.3 Присамар’я – перлина степового Придніпров’яСпостереження та дослідження, проведені нами на прокладенихекологічних ст...
3.Екосистема Присамар’я поки ще зберігає певний життєвий потенціал, томунеобхідні термінові заходи біологічних ресурсів.2....
Методи: аналіз відібраних проб води за тестами «Tes Tabs», якірекомендуються Міжнародним інститутом води (Флорида) у рамка...
37
4.2 Міжнародна акція «Марш парків»4.2.1 Острів СлавиВ результаті проведення історико – краєзнавчих пошуків, екологічнихдос...
4.2.3 Дендрологічнийаналіз насаджень, проведенийна острові у 2005-2011 рокахпоказав, що попередніпосадки не завждивраховув...
Висновки• В.І. Вернадський прослідкував еволюцію біосфери і прийшов довисновку, що діяльність людини, перетворюючої поверх...
• «Розвиток думки в ході часу неминуче являється такою ж частиноюзміни природи в часі, якою являється еволюція хімічних ел...
• На рубежі віків людство переходить від ідеї підкорення Природи дополітики Раціонального природокористування. Для цього м...
ДодаткиДодаток №11.4 ФОРМУВАННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ БІОСФЕРИФормування біосфери почалося з появи живих організмів. Життя наЗемлі в...
речовини була практично однаковою. Вчений підкреслював. Що сучасна живаречовина генетично споріднена з живою речовиною мин...
перетворення енергії і, в підсумку, цілісність, сталість біосфери, її стійкеіснування. Найважливішими функціями є енергети...
Додаток №32.3 УМОВИ ІСНУВАННЯ НООСФЕРИВ.І. Вернадський вказав ряд конкретнихумов, необхідних для становлення таіснування н...
Література1. Вернадський В.І. Декілька слів про ноосферу. – М.: Сучасник, 1993.2. Вернадський В.І. Нариси геохімії. – М.: ...
Upcoming SlideShare
Loading in …5
×

Proekt

1,072 views

Published on

  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

Proekt

  1. 1. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИКомунальний заклад освіти«Спеціалізована школа № 67 еколого-економічного профілю»Дніпропетровської міської ради49027 м.Дніпропетровськ, провулок Урицького, 6Тел.. 744-42-40, 46-62-57Присвячується 150-річчю з днянародженняВ.І. ВернадськогоНауково – дослідницький проект«Біосферно-ноосферні ідеїВ.І. Вернадського – основа сучасної екології»Робота виконана:Щербиною Володимиром,10-Б класКерівник проекту:вчитель – методистпо хімії та екології СШ №67Федотова Л.А.Науковий консультант:доктор біологічних наук,професор, завідуючий кафедроютоварознавства і митноїекспертизи Академії митноїслужби України Бєлова Н.А.м. Дніпропетровськ
  2. 2. 2012р.2
  3. 3. „Процеси, які відбувалися протягомбагатьох мільярдів років не можуть бутитими, які приходять, не можутьзупинитися. Звідси випливає, що біосферанеминуче перейде в ноосферу, тобто, вжитті народів, що її населяють,відбудуться події, потрібні для цього, а нецьому процесу суперечні”.С.Вступ 3І. Учення В.І. Вернадського про біосферу 41.1 Жива речовина 41.2 Косна і жива речовини 41.3 Круговорот органічної речовини 41.4 Формування та еволюція біосфери (Додаток №1) 81.5 Вчення В.І. Вернадcького про біосферу (Додаток №2) 81.6 Людина – головна геологоутворююча сила планети 9ІІ. Теорії та концепції ноосфери 102.1 Поняття ноосфери 102.2 Поняття ноосферної особистості2.3 Умови існування ноосфери (Додаток №3) 112.4 Концепція ноосфери В.І. Вернадського 112.5 Теорія В.І. Вернадського і сучасні дослідження 12ІІІ. Життєвий шлях академіка В.І. Вернадського 153.1 Формування особистості.„Я думаю, що сім’я повинна мати відомі перекази” 153.2 Развитие научных идей.„Моє наукове життя склалося так, що з малихроків я… працюю на межі досягнутого науковогорозуміння реальності”. В.І. Вернадський в Україні 18IV. Нащадки В.І. Вернадського. Науково – дослідницькіекспедиції 264.1 По слідах експедицій В.І. Вернадського 274.1.1 Дивні пристосування: мозаїка рослинності засоленихґрунтів 274.1.2 Експедиція по річці КІЛЬЧЕНЬ 304.1.3 Байрачні ліси 314.1.4 Присамар’я – перлина степового Придніпров’я 324.1.5 Лісова гідрологія 334.2 Міжнародна акція «Марш парків» 344.2.1Острів Слави 344.2.2 Топографічні та ґрунтові дослідження 344.2.3 Дендрологічний аналіз 35Висновки 36Додатки 39Література 433
  4. 4. ВСТУПАкадемік В.І. Вернадський був останнім вченим ХХ століття, який змігохопити своєю думкою основні галузі знань як природничих, так ігуманітарних наук. Ним були розглянуті ключові проблеми вивчення геосфер(атмосфери, гідро – і літосфери) з позицій геохімії та створеної ним новоїнауки – біогеохімії. Він створив вчення, що повною мірою оцінено лише зараз,в епоху нової індустріальної, інформаційної і соціальної революцій.Саме тут у біосфері відбуваються у грандіозних масштабах хімічнатрансформація речовин та енергії, формується обличчя Планети, складгідросфери, атмосфери й літосфери. «Наука, - писав він, - є природне явище,активне вираження геологічного прояву людства, що перетворює біосферув ноосферу… Співвідношення людство ноосфера – нероздільне».«Чим більше ми віддаляємося від епохи В.І. Вернадського,тим рельєфніше виступає роль і значення для нас всього того, щозробив цей геніальний учений, мислитель, справжній син України,який розробив науковий фундамент, силу і глибину глобальногогеологічного процесу, втілюючого сучасний перехід біосфери вноосферу».А.П. Травлєєв, член-кор. НАН України,доктор біологічних наук,професор ДНУ імені О. Гончара,лауреат Державної премії України4
  5. 5. І. Учення В.І. Вернадського про біосферу1.1 ЖИВА РЕЧОВИНАБіосферу зазвичай визначають як область життя.Живу речовину на Землі можна розглядати як сукупність середніх живихорганізмів, що відносяться до різних груп. Кожна з таких груп складається зоднорідної живої речовини. Жива речовина існує тільки в біосфері.В.І. Вернадським здійснено перший крок у зміні сучасної науковоїкартини Всесвіту, який характеризується:− введенням живої речовини;− ухвалою його як явища планетарного або космічного.1.2 КОСНА І ЖИВА РЕЧОВИНИРечовина, що становить біосферу, істотно неоднорідна. Томурозрізняють косну і живу речовини. Косна речовина переважає за масою йобсягом. Відбувається безперервна міграція атомів косної речовини біосфери вживе і назад.В.І. Вернадський підкреслював принципове значення зв’язків живої такосної речовини, фундаментальний характер біологічної єдності земнихприродних процесів: «Між косною і живою речовиною ніколи не припиняєтьсязв’язок, який може бути виражений як безперервний біогенний потік атомів зживої речовини у косну речовину біосфери і назад. Цей біогенний потіквикликається живою речовиною. Він виражається в безперервному диханні,розмноженні і т.п.». У цьому постійному обміні, розглядаючи взаємодію живоїі косної речовини в космопланетарному аспекті, В.І. Вернадський виділивкілька основних властивостей, серед яких – два біохімічних принципи:1. Геохімічна біогенна енергія прагне в біосфері до максимальногопрояву.2. При еволюції видів виживають ті організми, які своїм життямзбільшують біогенну геохімічну енергію.Перераховуючи планетарні властивості життя, В.І. Вернадський, поряд зпершим і другим біохімічними принципами, вказував також, що "живаречовина знаходиться в безперервному хімічному обміні з космічнимсередовищем, що його оточує". Обмін цей проявляється, зокрема, в тому, щожива речовина "створюється і підтримується на нашій планеті космічноюенергією Сонця".1.3 КРУГОВОРОТ ОРГАНІЧНОЇ РЕЧОВИНИОсновою біосфери є круговорот органічних речовин, що здійснюється заучастю всіх населяючи її організмів. У закономірностях біотичногокруговороту вирішена проблема тривалого існування та розвитку життя.Кожний вид організмів являє собою ланку в біотичному круговороті.Використовуючи в якості засобів існування тіла чи продукти розпаду однихорганізмів, він повинен віддавати в середовище те, що можутьвикористовувати інші. З їх допомогою здійснюється саморегуляція біосфери,5
  6. 6. будь-яка форма життя незмінно буде включатися у біотичний круговорот. Прицьому можна виділити дві властивості мікроорганізмів, які дозволяють їмвідігравати таку важливу роль:1. Можливість швидко пристосовуватися до різноманітних умовсередовища.2. Здатність використовувати в якості джерела карбону та енергіїрізноманітні тіла.Основних круговороті речовин у природі два: великий (геологічний) імалий (біогеохімічний).Великий (геологічний) найбільш яскраво проявляється у циркуляціїатмосфери.Великий круговорот речовин у природі (геологічний)Осадочні гірські породи, утворені за рахунок вивітрювання магматичнихпород, у рухомих зонах земної кори знов занурюються в зону високихтемператур і тисків. Там вони переплавляються й утворюють магму – джерелонових магматичних порід. Після підняття цих порід на земну поверхню та діїпроцесів вивітрювання знову відбувається трасформація їх у нові осадочніпороди. Символом круговороту речовин є спіраль, а не круг.6
  7. 7. 1. Малий (біогеохімічний), круговорот.Схема біогеохімічного круговороту речовин на сушіНа відміну від великого, здійснюється лише в межах біосфери. Суть йогов утворенні живої речовини із неорганічних сполук у процесі фотосинтезу та вперетворенні органічної речовини при розкладі знову у неорганічні сполуки.Цей круговорот для життя біосфери – головний, і він сам є породженнямжиття. Змінюючись, народжуючись та помираючи, жива речовина підтримуєжиття на нашій планеті, забезпечуючи біогеохімічний круговорот речовин.Головним джерелом енергії круговороту є сонячна радіація, якапороджує фотосинтез. Ця енергія досить нерівномірно розподіляється поповерхні земної кулі. Наприклад, на екваторі кількість тепла, що приходитьсяна одиницю площі, в три рази більша, ніж на архіпелазі Шпіцберген (80°п.ш.).Крім того, вона втрачається шляхом відбиття, поглинається ґрунтом,витрачається на транспірацію води.7
  8. 8. Біогеохімічний круговорот речовин, зв’язаних з біосферою пізнішерозглянутий та деталізований в ученні В.Н. Сукачова 1942р.Обидва круговороти взаємопов’язані та являють єдиний процес.Біологічний круговорот речовин забезпечує відтворення живої речовини таробить активний вплив на обрис біосфери.Елементи живлення рослин (Тейлер Міллер «Життя в оточуючомусередовищі»)8
  9. 9. Рослинні організми, тварини і бактерії використовують для побудовисвоїх тканин багато елементів, таких як, наприклад, гідроген, оксиген,нітроген, фосфор. Сірку, кальцій, калій, магній і багато інших.Використовуються також і мікроелементи.Біотичний кругообіг речовин, який є замкнутою системою, вспрощеному вигляді виглядає так: зелені рослини використовують сонячнуенергію, створюють первинну продукцію живої речовини, споживають вуглецьі виділяють кисень. Тварини поїдають рослини, споживають кисень івиділяють вуглець. Мертві рослини і тварини переробляються комахами,найпростішими, грибами, які руйнують їх, перетворюючи на мінеральні абонайпростіші мінеральні сполуки, що надходять у ґрунт і знову споживаютьсярослинами і т.д. Безперервність і замкнутість цього процесу забезпечуєтьсярозпадом і розкладанням кінцевих продуктів.Гумус, що утворюється в ґрунті під впливом мікроорганізмів, являєсобою складний комплекс сполук, що володіє значним запасом енергії.Розкладання гумусу з віддачею енергії відбувається дуже повільно, що івизначає його значення як основи ґрунтової родючості, забезпечує рослиниелементами мінерального живлення.В біотичний кругообіг залучається гігантська кількість води.Випаровування води наземними частинами рослин створює силу, що сприяєпіднесенню з ґрунту по судинах ґрунтового розчину, що забезпечує рослини якводою, так і мінеральними солями. Видобута з ґрунту вода в пароподібномустані потрапляє в атмосферу, потім, охолоджуючись, конденсується і знов увигляді опадів повертається у ґрунт або океан. Геологічний кругообіг водивиконує основну механічну роботу, здійснюючи перерозподіл, накопиченнятвердих опадів на суші і дні водойм, а також в процесах механічногоруйнування ґрунтів і гірських порід.Повітряні маси біосфери в результаті їх нерівномірного нагріваннявизначають клімат і здійснюють процеси вивітрювання. Кисень атмосферинакопичений в результаті діяльності рослин у верхній межі тропосфери підвпливом космічних випромінювань з кисню утворюється озон, що оберігаєжиття на Землі від ультрафіолетових хвиль. Озоновий шар – теж результатдіяльності живої речовини.1.4 ФОРМУВАННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ БІОСФЕРИ (Додаток №1)1.5 ВЧЕННЯ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО ПРО БІОСФЕРУ (Додаток №2)9
  10. 10. 1.6 ЛЮДИНА – ГОЛОВНА ГЕОЛОГОУТВОРЮЮЧАСИЛА ПЛАНЕТИВ.І. Вернадський охарактеризував ноосферу наступним чином: живаречовина (в контексті нашого часу в основному людина) перетворює верхнюоболонку Землі. Поступово втручання людини все збільшується, людство стаєосновною планетарною геологотворною силою. Тому воно несе прямувідповідальність за еволюцію планети. Вплив на неї має бути дозованимрозумом в ході еволюції біосфери і суспільства. Поступово біосфераперетворюється в ноосферу, де її розвиток набуває направленого характеру.Ключова ідея, що лежить в основі вчення про ноосферу, полягає в тому,що людина не є самодостатньою живою істотою, що живе окремо за своїмизаконами, вона співіснує усередині природи і є частиною її. Це впливає нетільки на спосіб її життя і вид діяльності, а й на спосіб мислення, який тежобумовлюється впливом багатьохнавколишніх факторів.Враховуючи величезнийвплив людини на навколишнєсередовище, якийсупроводжується бурхливимрозвитком техніки, важливогозначення набуває розвиток науки,яку можна розглядати як факторрозвитку ноосфери.У розумінні В.І. Вернадського наука розглядається як геологічна таісторична сила, що змінює біосферу й життя людства. Вона є тією основноюланкою, за допомогою якої формується і поглиблюється єдність біосфери ілюдства.Наука в загальному повинна розглядатися, як засіб розвитку людства, ане приймати форму абстрактної сутності, що має своє незалежне існування.Наука повинна служити на благо людини і навколишнього світу.10
  11. 11. II.Теорії таконцепціїноосфериНоосфера (від грец. Noos - розум) - сферарозуму, буквально «мисляча оболонка». Термін«ноосфера» введений в науку французькимфілософом та математиком Е. Леруа в лекціях, які вінчитав в Колледж де Франс в Парижі у 1937 році і втому ж році опублікованих. Більш повний розвитокйого думки отримали в книзі «Походження людствата еволюція розуму». В обох книгах автор зазначає,що написані вони під впливом лекційВ.І. Вернадського про біосферу Землі і біогеохімічні процеси, які той читав уСорбонні.2.1 ПОНЯТТЯ НООСФЕРИНоосферу як глобальну оптимізовану соціально-екологічну системуможна представити як комплекс чотирьох взаємоповязаних підсистем:- природної (вода, повітря, рельєф, клімат, флора, фауна і т. д.);- економічної (населення, промисловість, сільське господарство,транспорт і т. д.);- соціокультурної (наука, мистецтво, охорона здоровя, освіта, релігія і т.д.);- етносоціальної (побут, традиції, звичаї, мова і т. д.).Ноосфера безперервно розширюється в просторі і в часі, сфера розуму ідуху, сфера заснованої на них життєдіяльності земної цивілізації, ядром якої єісторична біосфера Землі.Проблема перетворення біосфери в ноосферу, сформульованаВ.І. Вернадським, піднімається в XXI столітті до проблеми конструювання тастановлення земної ноосферної цивілізації.2.2 ПОНЯТТЯ НООСФЕРНОЇ ОСОБИСТОСТІПоняття «особистість» є виключнобагатовимірним.Боецій визначав особистість як«індивідуальну субстанцію розумноїприроди». Ф. Бекон розглядав особистістьяк цілісну природу людини, єдність душі ітіла. Для І. Канта особистість заснована наідеї морального закону.Ноосферна особистість виступає якдеяка цілісна тотальність, свого роду11
  12. 12. монада. Її внутрішній зміст нескінченно багатий і різноманітний, оскільки єізоморфним всьому ноосферному людству.Цілісність людини, її самоподібність навколишньому світупідкреслюються в переважній більшості релігій і в багатьох філософськихсистемах. Ноосферна особистість має значення не менше, ніж нообіогеосфера,нообіогеоценоз, оскільки кожна така осередок-монада незамінна в природі,взаємодоповнююча з усім світом.Формування ноосферної особистості - процес тривалий, йому передуєетап формування ноосферної людини, яка відчула ритми нообіогеосфери, їїокремі прояви до початку до них прагнути. «Ноосферна людина» усвідомлюєвектор свого розвитку, зіставляючи його з процесом формуваннянообіогеосфери, і намагається вступити у стійкий взаємозв’язок зНообіогеосферою.2.3 УМОВИ ІСНУВАННЯ НООСФЕРИ (Додаток №3)2.4 КОНЦЕПЦІЯ НООСФЕРИ В.І. ВЕРНАДСЬКОГОКлючові положення концепції В.І. Вернадського:• людство-велика геологічна сила,• ця сила є розум і воля людини як істоти соціально організованої;• обличчя планети змінене людиною настільки глибоко, що виявивсяпорушеним її біогеохімічний метаболізм;• людство еволюціонує в бік відокремлення від решти біосфери.12
  13. 13. 2.5 ТЕОРІЯ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО І СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯМ.М Моїсєєв – доктор фізико-математичних наук, останні рокижиття приділяв розробці та реалізаціїбезперервної екологічної освіти,незмінний Президент Міжнародногонезалежного еколого - політологічногоуніверситету (МНЕПУ).Микита Миколайович Моїсєєв(1919-2000)Микита Миколайович Моїсєєв був енциклопедистом науки,досліджував біосферу як цілісну систему Це привело його до переконання, щоекологічна криза уже «на порозі». М.М. Моїсєєва хвилювало питання: що жнеобхідно зробити сьогодні? Він розробив учення:- про коеволюцію (сумісний розвиток) людини та біосфери;- про «екологічний імператив» (обмеження людської діяльності);- про «моральний імператив» (нову мораль).І вважав ці обмеження необхідними умовами збереження людини на Землі.Тільки поняття нової системи відносин людини з іншими людьми та з Природою,стверджував М.М. Моїсєєв, може допомогти людству вижити в умовахекологічної кризи, що насувається.Наукова творчість Вернадського пронизана єдиним началом, а самеатомістичним: «Я переконався, що в основі геології лежить хімічний елемент –13
  14. 14. атом, і що в оточуючій нас природі – в біосфері – живі організми відіграютьпершопорядну, провідну роль». Виходячи за межі геології в біосферу,Вернадський вводив життя як начало, як основний принцип природи. Що ж доноосфери, яка включає в себе у згорнутому вигляді і живу і неживу природу, тотут провідну роль починає відігравати думка людини. Для Вернадського появарозуму за значенням явище того ж порядку, що й виникнення життя на Землі.Схема К.П. Флоренського в структурній формі відображує певнуісторичну стадію розуміння ідей В.І. Вернадського.В.І. Вернадський з 1927 року до самої смерті обіймав посаду директораБіогеохімічної лабораторії при Академії наук СРСР. З філософської спадщиниВернадського найбільшу популярність одержало вчення про ноосферу, він14
  15. 15. вважається одним з основних мислителів напрямку, відомого як російськийкосмізм.Влітку 1940 року з ініціативи Вернадського почалися дослідження урану наотримання ядерної енергії. З початком війни був евакуйований до Казахстану, дестворив свої книги «Про стани простору в геологічних явищах Землі. На тлізростання науки XX століття» і «Хімічна будова біосфери Землі та її оточення».Вибух посмертної слави геніального ученого не випадковий.У В.І. Венадського були широкі наукові та дружні зв’язки у Чехословаччині,Польщі, у Франції, Італії, Англії, Німеччині, Норвегії, США, Японії, Індії. Вінпідтримував постійні й тісні зв’язки з вітчизняними ученими, серед яких багатохто безпосередньо був його учнями – академіки А.Е. Ферсман,А.П. Виноградов, В.Г. Хлопін, член-кореспонденти АН СРСР А.А. Сауков,Д.А. Тугаринов та десятки інших, що стали докторами наук.У 1943 році В.І. Вернадський бувудостоєний Державної преміїСРСР. АН СРСР започаткуваланаукову премію іменіВ.І. Вернадського і у 1963 р. –золоту медаль іменіВ.І. Вернадського«Десятиріччями, століттями будуть вивчатися та поглиблюватисяйого геніальні ідеї, а в працях його – відкриватися нові сторінки, щослужитимуть джерелом нових пошуків; багатьом дослідникам доведетьсявчитися його гострій, упертій, відкарбованій, завжди геніальній, але важкозрозумілій творчій думці; молодим же поколінням він завжди будеслужити учителем у науці та яскравим зразком плідно прожитогожиття».А.Е. Ферсман«Ймовірно, після Ломоносова Вернадський чи не єдиний у вченійспільноті нашої Батьківщини, про кого навіть в 20-му столітті булосказано, що в своїй особі він представляв всю Академію наук. Вернадськийбув одним з найосвіченіших людей своєї епохи, але назвати його вченим-енциклопедистом зовсім недостатньо, він одночасно був великимнатуралістом і мислителем, що переступив національні кордони, якістали частиною загальносвітової науки, культури і освіти».Б.С. Соколов«Володимир Іванович Вернадський був не тільки дуже різнобічнимдослідником, а й глибоким оригінальним мислителем. Він володівнадзвичайно широким колом інтересів і його наукова діяльність вплинулане тільки на розвиток різних напрямків світової науки, а й на формуваннясучасного наукового світорозуміння. Представники різних областейприродознавства по-різному бачать і сприймають творчістьВернадського, а, називаючи його своїм учителем, зовсім не однаковий сенсвкладають у зміст цього слова - кожен з них навчався у Вернадськогочогось певного».15
  16. 16. М.М. Моїсєєв16
  17. 17. 17
  18. 18. 18
  19. 19. 19
  20. 20. ВЕРНАДСЬКИЙ В УКРАЇНІ20
  21. 21. 21
  22. 22. 22
  23. 23. 23
  24. 24. 24
  25. 25. 25
  26. 26. Карта перебування В.І. Вернадського в Україні26
  27. 27. IV «Нащадки В.І. ВернадськогоНауково-дослідницькі експедиції»Зразком людини, вченого, педагога, мислителя ми вибралиВ.І. Вернадського. Феномен Вернадського сформувала енциклопедичність інтересівВолодимира Івановича. Його найближчими друзями були люди самих різнихспеціальностей. Сучасники визнавали його компетентність у таких питаннях, якбудова атомного ядра, наукові основи кардіології, змінність та спадковість узабарвленні рослин.У рік свого 80-річчя на питання анкети: «Що найбільш характерне танайбільш цінне вбачаєте Ви в організації Вашої праці як ученого: плановість,акуратність, систематичність чи що інше?» Вернадський відповів: «Я думаю,що найімовірніше – систематичність та прагнення зрозуміти оточуюче. Крімтого, я надаю величезного значення питанням етики».Вернадський не був би Вернадським, якби він не умів у вищій міріорганізувати свою працю. Уміння Володимира Івановича використовувати найменші«шматочки часу» (це його вираз) відзначають багато його сучасників. І ще однахарактерна деталь (із тієї ж анкети): «Я володію (для читання) всімаслов’янськими, романськими та германськими мовами» («Природа», 1967, №9,с.96).«Десятиріччями, століттями будуть вивчатися та поглиблюватися йогогеніальні ідеї, а в працях його – відкриватися нові сторінки, що служитимутьджерелом нових пошуків; багатьом дослідникам доведеться вчитися йогогострій, упертій, відкарбованій, завжди геніальній, але важко зрозумілій творчійдумці; молодим же поколінням він завжди буде служити учителем у науці таяскравим зразком плідно прожитого життя».А.Е. ФерсманУ щоденникових записах В.І. Вернадського багато роздумів про людськудумку: «У роботі думки є радість, що захоплює дух, сила, гармонія» (запис від26.09.1890р.), «Основою життя є пошук істини». Із студентських років пошукістини Володимир Іванович здійснював у експедиціях.27
  28. 28. 4.1 По слідах експедицій В.І. Вернадського4.1.1 «Дивні пристосування:мозаїка рослинності засолених ґрунтів»Геоморфологічна різноманітність Присамар’я обумовила різноманітністьґрунтів: зональних чорноземів звичайних, чорноземовидних лісолугових ілугово-лісових ґрунтів та інших генетичних типів: солонців та солончаків.Солонцьовато - солончакова тераса Самарської долини на початку літаСолончакові ґрунти, як відомо, формуються в умовах сухого, жаркогоклімату та близького стояння ґрунтових вод. У результаті капілярного підняттяводи йде безперервне її випаровування.Із представників солончакової флори в Дніпропетровській області однимз найбільш характерних є солерос (Salicornia europaea).Молоденькі кущики солеросу.В подальшому вони створять барвисті аспекти з поєднаннямпурпурних та ізмарагдових плям.Поруч з солесосом проживає ще один типовий галофіт – сведа (Suaedaconfusa). Ця рослина володіє дуже високою солеоб’ємністю та властивістю28
  29. 29. виносити і використовувати внутрішнє засолення. Не дивлячись на те, щолистя у сведи залишаються незрослими, її галофітні особливості непоступаються солеросу.Сведа на солончаках відтінює зеленню червоні зарослі солесосу.Солонцями називаються ґрунти, що виникають головним чином урезультаті природного розсолення солончаків. З пониженням ґрунтових вод(викликаним, наприклад, епейрогенічним підняттям району) скорочуєтьсяповерхневе випаровування.Але навіть в цих найбільш важких умовах живуть представникисолонцевої рослинності, так звані галоїдофіти.Більші площі солонців займає кермек (Limonium hypanica) – багаторічнарослина, що досягає висоти 80 см. під час цвітіння створюючи фіолетовийаспект.Нижній бік листя кермека покритий виділеннями солей29
  30. 30. Роль хімії у вирішенні екологічних проблем велика, адже вона можевідповісти на питання, як ведуть себе речовини, потрапляючи в природніцикли, які впливи вони чинять на біологічні об’єкти і т.д. Але цілісногоуявлення про поведінку речовин у природних середовищах учні на уроках неодержують. Це уявлення може дати моніторинг, який учні нашої школиздійснюють під час комплексних науково-дослідницьких експедицій.Починаючи з 1994 року їх було проведено 18 експедицій, в яких моніторингводних об’єктів (річок Кільчень та Самари) байраків здійснювався блоками:спостереження, моделювання, оцінка даних, прогнозування. У свою чергукожний блок складається з певних етапів.30
  31. 31. 4.1.2 Експедиція по річці КІЛЬЧЕНЬЕкспедиція проводилась у польових умовах протягом 10 днів, пробиводи відбирались на 7 станціях від верхів’я (ставок с. Голубівка) до гирлаКільчені – під час виїзду на науково-дослідницькому теплоході «Джубга».Матеріал дослідження включав характеристики морфології та господарчіособливості заплави, гідрогеологічні виміри, опис водної та прибережноїрослинності, проби для гідрохімічних, токсикологічних, радіобіологічниханалізів, проби зоопланктону, зообентосу. Школярі-учасники експедиції –були розділені на спеціалізовані групи: гідрологи, гідрохіміки, мікробіологи,гідроботаніки, радіоекологи, токсикологи, бентосники, краєзнавці.Експедиція дала комплексну оцінку екологічному стану води вр. Кільчень як такому, що відповідає категорії «слабо забруднена». У р.Кільчень активно йдуть процеси самоочищення, і зараз ріка витримуєантропогенний прес.31
  32. 32. 32
  33. 33. 4.1.3 Байрачні лісиБайрак «Глибокий», балки «Бандурка» та «Військова» - природнібайрачні ліси, походження яких до теперішнього часу є природноютаємницею. Головний висновок, до якого прийшли учасники експедиції, -катастрофічне зменшення біорізноманітності флори, флори, ґрунтів.Однім із найцінніших багатств нашої держави є надзвичайно плодючі ґрунти.Серед найбільш продуктивних чорноземів перше місце займають лісові чорноземиприродних лісів. Ці екосистеми мають свої індивідуальні ґрунти. Природні лісовібіогеоценози природо роздільно-балочного ландшафту представлені байрачнимилісами.Байрачні ліси з усім сформованим природним комплексом рослинності,ґрунтів, тваринного населення є якщо не унікальними, то найціннішими явищамиприроди, які, в силу обмеженості ареалів, вимагають особливої охорони та захисту.Розшифрування особливостей ґрунтоутворення в степу конче необхідна длярозробки та розширення масштабів лісомеліоративних прийомів оптимізаціїстепового середовища, для збереження наявного потенціалу байрачних лісів,управління їх біологічною різноманітністю.33
  34. 34. 2.1.3 Присамар’я – перлина степового Придніпров’яСпостереження та дослідження, проведені нами на прокладенихекологічних стежках протягом чотирьох польових сезонів, показали, що:1. За останні п’ятдесят років відбулося зниження біорізноманітностіПрисамар’я, яке ще у XVII-XVIII ст. повністю виправдовувало переклад назвиріки Самари: «ріка родючості»;2. Антропогенне опустинювання та зменшення біорізноманітностіторкнулось усіх компонентів біосферного об’єму Присамар’я (від фауни, флори,ґрунтів – до біогеоценозів та ландшафтів у цілому);34
  35. 35. 3.Екосистема Присамар’я поки ще зберігає певний життєвий потенціал, томунеобхідні термінові заходи біологічних ресурсів.2.1.4 Лісова гідрологія Присамар’я35
  36. 36. Методи: аналіз відібраних проб води за тестами «Tes Tabs», якірекомендуються Міжнародним інститутом води (Флорида) у рамках МАНУкраїни під керівництвом співробітників НДІ біології ДНУ ім. Олеся Гончара.Методики, які використовують на біологічному, хімічному факультетах ДНУ,адаптовані до рівня шкільної освіти.Природний стан гідрохімічного режиму в басейні річки Самари має своїособливості. Басейн розміщений у двох геоморфологічних районах: верхняйого частина лежить у межах Донецької височини, середня і нижня – влівобережній Придніпровській низовині.36
  37. 37. 37
  38. 38. 4.2 Міжнародна акція «Марш парків»4.2.1 Острів СлавиВ результаті проведення історико – краєзнавчих пошуків, екологічнихдосліджень, підсумовування шефської та патріотичної роботи 67-ї школи наострові Сохачев можна зробити такі висновки: Острів Сохачев по праву можна називати островом Слави, бо вічна славата вічна память подвигу людей, що пішли з нього в свій останній бій зазвільнення Дніпропетровська, за звільнення України! Започаткована в 1963 році шефська і патріотична робота учнів таучителів 67-ї школи перейшла в традицію та є потужним фактором увихованні у дітей та юнацтва високих моральних, культурних іекологічних цінностей Громадянина України.4.2.2 Топографічні та ґрунтові дослідженняЗ метою подальшого благоустрою острова ми проводили деталізованузйомку топографічної ситуації навкруги пам’ятника та елементарні ґрунтовідослідження. Використовували підручні засоби: рулетку, транспортир, лінійку.Попередньо була знайдена картографічна основа – топографічний планострова. По ньому були визначені основні прив’язки на місцевості, повідношенню до яких і велись наші зйомки. Властивості ґрунту визначалися заморфологічними ознаками.Щоб дослідити ґрунт, необхідно вибрати найбільш характерні місцяпроживання і, в залежності від особливостей ґрунту, викопати відповідноїглибини ґрунтовий розріз або прикопку.Багато про що можутьрозповісти ґрунтознавцюколір і структура ґрунту,наявність у нійновоутворень та включень.Деякі з її властивостейможна визначитиорганолептично (буквальнонавпомацки). Діти вчатьсяна ґрунтознавця.Польові ґрунтові дослідження показали, що ґрунти острова слабосформовані піщані, в більш закріплених рослинністю позиціях – малогумусні,слабо дернові. У районі планованого подальшого благоустрою такі ґрунтипідходять лише для оліготрофних ксерофітних древесно - чагарникових порід.38
  39. 39. 4.2.3 Дендрологічнийаналіз насаджень, проведенийна острові у 2005-2011 рокахпоказав, що попередніпосадки не завждивраховували відповідністьбіоекологічних особливостейдревесних та чагарниковихпорід екологічним умовамострова.Рекомендується дляподальшого зеленогобудівництва на острові, а самев районі піднятої його частининавкруги меморіалу, крімакації білої та аморфичагарникової, які відмінносебе зарекомендували, такожсосна звичайна, ялівецьвіргінський, гледичія, клентатарський, скумпія.39
  40. 40. Висновки• В.І. Вернадський прослідкував еволюцію біосфери і прийшов довисновку, що діяльність людини, перетворюючої поверхню Землі, за своїмимасштабами стала сумірною з геологічними процесами на планеті.• Остання стаття В.І. Вернадського, прижиттєво опублікована в 1944 роців «Успіхах біології» та потім неодноразово перевидана, - «Декілька слів проноосферу». Це невеликий, але яскравий нарис про розвиток наших науковихзнань, які привели до уявлень про космічне походження та еволюцію біосфериЗемлі. Він писав: «Ноосфера – останній із багатьох станів еволюції біосфери вгеологічній історії – стан наших днів. Хід цього процесу тільки починає нампрояснятися з вивчення її геологічного минулого в деяких своїх аспектах».• Ми маємо деяку перевагу перед В.І. Вернадським. Ми можемо реальноподивитися, яким чином проходив процес перетворення біосфери в ноосферуза останні 60 років. При сучасних темпах перетворення біосфери в ноосферу, апро екологічну безпеку цивілізації від дії людей.• Що ж являє собою ноосфера та природа в цілому на межі двох віків?Вичерпання запасів корисних копалин, нестача прісної води, кислотні дощі,парниковий ефект, стоншення озонового шару, забруднення токсичнимиречовинами, зменшення площі лісів, забруднення нафтопродуктами світовогоокеану, збільшення об’єму радіоактивних відходів ядерної промисловості,погіршення плодючості земель, збільшення площі пустель – це далеко неповний список діянь людини на природу. Можливе, як наслідок перерахованихвище явищ: підвищення сейсмічності, збільшення числа повеней, зсуви тапровали ґрунту в несподіваних місцях, збільшення числа техногенних аварій,нові хвороби (СНІД, губчатий енцефаліт).• Досліджуючи енергетичні потоки в біосфері (по Ф.Я. Шипунову)Надходження в біосферу Випромінення біосфериКосмічна енергія,що надходить наЗемлю~2,3·105ерг/см2·сек Космічна енергія,яка випроміню-ється Землею~2,3·105ерг/см2·сек• «Система працює на біохімічній енергії, - підкреслював Л.М. Гумільов, -адсорбуючи (поглинаючи) її з навколишнього середовища та видаючи залишоку вигляді роботи (у фізичному розумінні)». «При розумовій роботі…- писавВ.І. Вернадський у своїх чорнових матеріалах «Думки та начерки», - йде тількиперерозподіл, а не збільшення роботи».• Могутність цивілізації в наш час залежить не стільки від кількості тавиду енергії, скільки від:а– структурної організованості системи;б – розвину тості її інформаційних полів;в – мобільності зв’язків між нами.40
  41. 41. • «Розвиток думки в ході часу неминуче являється такою ж частиноюзміни природи в часі, якою являється еволюція хімічних елементів, космічнихтіл, тварин та рослинних форм, - стверджував В.І. Вернадський. – Це процес,який нічим не відрізняється від інших природних процесів».• Зараз ці проблеми викликають занепокоєння не тільки вчених, але йурядів багатьох країн. У 1992 р. ООН організувала конференцію вРіо-де-Жанейро, в якій приймали участь вищі керівники 178 країн (тобтомайже всіх країн світу). Конференція проголосила необхідність переходу до«стійкого розвитку», лозунг якого: «залишимо нашим дітям не менше того, щоми одержали від попереднього покоління». Стійкий розвиток – це новийсвітогляд, система поглядів на шляху розвитку людства, яка повиннагарантувати збереження та підтримку систем життєзабезпечення для всіх формживої речовини на Землі. У червні нинішнього року пройшла ювілейнаконференція «Ріо+20». Були визначені 7 ключових тем:• вода;• океани;• зменшення ризику стихійних лих;• стійкі міста;• «зелені» робочі місця;• продовольча безпека;• стійке сільське господарство.• Об’єктом геологічних досліджень стає система «людина – природа –суспільство», а провідною парадигмою – антропоцентризм, що набуваєспрямованого соціального та політичного характеру.41
  42. 42. • На рубежі віків людство переходить від ідеї підкорення Природи дополітики Раціонального природокористування. Для цього ми зобов’язаніузгодити свої дії з природними законами природи, багато з яких ми маємо щевияснити. Це задача всіх наук: і природничих, і технічних, і гуманітарних,рівно як і органів влади.• Проблема перетворення промислових відходів у нові сировинні ресурси(перетворити техногенні помийні ями у техногенні родовища) не може бутивирішена жодними екологами, жодними технологіями.• Задача захоронення промислових відходів не вирішиться без урахуваннязаконів міграції, розпорошення та концентрації елементів у самій природі.• Зрозуміти природні геохімічні цикли та погодити з ними свої дії –невідкладна задача виходу з кризових ситуацій. Є наука біоніка, мабуть,потрібна і геоніка.• Відзначав В.І. Вернадський: «Проблеми, які його (дослідника) цікавлятьвсе частіше, не вкладаються у рамки окремої сформованої науки. Миспеціалізуємось не за науками, а за проблемами».• Подальший розвиток науки та техніки без широкої підтримки освітніх тапросвітницьких програм не може дати відчутних результатів.• Особливе значення в цьому відношенні має неформальна екологічнаосвіта школярів, орієнтована на дослідницьку діяльність у рамках науковихекспедицій на природу та екологічне краєзнавство. Екологія – проблемаморальна. Педагогічний досвід підтверджує, що до формування екологічноїкультури необхідно підходити з дитинства комплексно, системно, враховуючиоб’єктивний взаємозв’язок між навчанням, вихованням і розвитком особистостіта її екологізації.• В одному із своїх останніх листів сину Георгію В.І. Вернадський писав:«Я дуже радий, що ти дуже яскраво та просто виразив мою думку проноосферу, як синтез природного й історичного процесів» (02.07.44р.).А Л.М. Гумільов підкреслював, що розвиток ноосфери «це і є постійнавзаємодія історії природи та історії людей».42
  43. 43. ДодаткиДодаток №11.4 ФОРМУВАННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ БІОСФЕРИФормування біосфери почалося з появи живих організмів. Життя наЗемлі виникло задовго до утворення кисневої атмосфери. Ймовірно, першіорганізми з’явилися у воді, де життя було краще захищене відультрафіолетового випромінювання, поки не утворився озоновий шар.Атмосфера з високим вмістом кисню сформувалася 500-600 млн. років тому,коли остаточно склався сучасний біотичний кругообіг речовин.Еволюція біосфери приводила до ускладнення її структури в результатіпояви багатоклітинних організмів і розвитку різних груп рослин і тварин.Кожен крок в еволюції життя визначав і розвиток біосфери.Змінювалася кількість живої речовини біосфери, загальна біомаса.У певні періоди збалансованість біотичного кругообігу речовинпорушувалася: з круговоротів "виводилися" надлишки, які відкладалися увигляді нафти, кам’яного вугілля, газу та інших мінералів органічногопоходження.Стабільність постійного режиму біотичного кругообігу склалася наоснові високого видового різноманіття живих організмів Біогеохімічна енергіявиражена швидкістю заселення біосфери різноманітними видами організмів.Додаток №21.5 ВЧЕННЯ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО ПРО БІОСФЕРУВчення В.І. Вернадського про біосферу являє собою узагальненняприродничо-наукових знань, воно увібрало в себе еволюційні погляди Ч.Дарвіна, періодичний закон Д.І. Менделєєва, теорію єдності простору і часуА. Ейнштейна, ідеї про нерозривний зв’язок живої і неживої природи багатьохвітчизняних і зарубіжних вчених.В роботах В.І. Вернадського розглядаються компоненти біосфери, їїмежі, функції живої речовини, еволюція біосфери.Вчений уперше показав, що жива і нежива природа Землі тісновзаємодіють і становлять єдину систему.Структура біосфери. У біосфері можна виділити наступні основнікомпоненти: жива речовина, косна (нежива) речовина, нежива біогеннаречовина, біокосна речовина.Живою речовиною В.І. Вернадський називав сукупність живихорганізмів, що населяють нашу планету. Це головна сила, що перетворюєповерхню планети, основа формування та існування самої біосфери. У всігеологічні епохи жива речовина, перетворюючи і акумулюючи сонячнуенергію, впливала на хімічний склад земної кори, була потужною геохімічноюсилою, яка формує обличчя Землі.Жива речовина має кількісні характеристики, їх можна вивчати,використовуючи математичні закони.Кількість живої речовини в біосфері (біомаса) – величина постійна абомало змінюється з часом. У всі геологічні епохи на Землі кількість живої43
  44. 44. речовини була практично однаковою. Вчений підкреслював. Що сучасна живаречовина генетично споріднена з живою речовиною минулих геологічнихепох.Під косною речовиною В.І. Вернадський розумів такі речовинибіосфери, в створенні яких живі організми участі не беруть. Це, наприклад,гази, тверді частинки і водяні пари, що викидаються вулканами, гейзерами.Крім живої і косної речовин, до складу біосфери входять:нежива біогенна речовина, що утворена живою речовиною сучасної таминулих геологічних епох (викопні рештки організмів, нафта, вугілля, газиатмосфери, озерний мул – сапропель, осадові породи, наприклад, вапняки);біокосна речовина, яка створювалася одночасно і живими організмами ікосною речовиною (наприклад, ґрунт, вода житлових водойм, глинистімінерали).Межі біосфери збігаються з межами поширення живих організмів воболонках Землі, що визначається наявністю умов існування життя(сприятливий температурний режим, рівень радіації, достатня кількість води,мінеральних речовин, О2, СО2).Верхня межа біосфери визначається озоновим екраном. Щопредставляє собою тонкий шар (2-4 мм) газу озону (О3). Роль озонового шарув біосфері велика: він затримує згубні для живого ультрафіолетові променісонячного світла. Цей шар розташований на висотах 16-20 км.Нижня межа біосфери нерівна. Приміром, в літосфері живі організмиабо продукти їх життєдіяльності можна зустріти на глибині 3,5-7,5 км, а вСвітовому океані організми – на глибині 10-11 км.Нижня межа суші пов’язана з областями "колишніх біосфер" – такВ.І. Вернадський назвав ті, що збереглися залишки біосфер минулихгеологічних епох (накопичення осадових порід, вугілля, горючих сланців таін.). "Колишні біосфери" служать доказом тривалої еволюції біосфери Землі.Вчений визначав, що жива речовина розподілена в біосферінерівномірно. Основна її маса сконцентрована в при поверхневому шарі сушітовщиною50-100 м і в при поверхневій товщі води (10-20 м). Тут і знаходиться більше90% біомаси Землі. Але і в при поверхневому шарі є простори, густо заселеніживими організмами (тропіки та субтропіки, теплі моря), і менш заселенітериторії (пустелі, високогір’я, арктичні і антарктичні області). Для іншихтериторій біосфери характерне, за словами В.І. Вернадського, "розрідженняживої речовини".Тим не менше, в межах біосфери немає абсолютно неживих просторів.Навіть у найсуворіших умовах проживання можна знайти бактерії та іншімікроорганізми. В.І. Вернадський висловив ідею про "всюдність життя", живаречовина здатна «розтікатися» по поверхні планети, вона з величезноюшвидкістю захоплює всі незайняті ділянки біосфери, що обумовлює «тискжиття» на неживу природу.Функції живої речовини. Одна з основних заслуг В.І. Вернадськогополягає в тому, що він уперше звернув увагу на роль живих організмів якпотужного геологічного фактора, на те, що жива речовина виконує в біосферірізні біогеохімічні функції. Завдяки цьому забезпечується кругообіг речовин і44
  45. 45. перетворення енергії і, в підсумку, цілісність, сталість біосфери, її стійкеіснування. Найважливішими функціями є енергетична, газова, окислювально-відновлювальна, концентраційна.Енергетична функція полягає в накопиченні і перетворенні рослинамиенергії Сонця (бактерії - хемоавтотрофи перетворять енергію хімічних зв’язків)та передачі її по харчових ланцюгах: від продуцентів – до консументів і далі –до редуцентів. При цьому енергія поступово розсіюється, але частина її разоміз залишками організмів переходить в копалин ний стан, "консервується" вземній корі, утворюючи запаси нафти, вугілля та ін.У здійсненні газової функції провідна роль належить зеленим рослинам,які в процесі фотосинтезу поглинають вуглекислий газ і виділяють ватмосферу кисень. У той же час більшість живих організмів (і рослини в томучислі) в процесі дихання використовують кисень, виділяючи в атмосферувуглекислий газ. Таким чином, беручи участь в обмінних процесах, живаречовина підтримує на певному рівні газовий склад атмосфери.Окислювально-відновна функція тісно пов’язана з енергетичною.Існують мікроорганізми, які в процесі життєдіяльності окислюють абовідновлюють різні сполуки, отримуючи при цьому енергію для життєвихпроцесів. Велике їх значення для утворення багатьох корисних копалин.Наприклад, діяльність залізобактерій по окисленню заліза привела доутворення таких осадових порід як залізні руди; серобактерій, відновлюючисульфати, утворили родовища сірки.Концентраційна функція полягає у здатності живих організмівнакопичувати різні хімічні елементи. Наприклад, осока і хвощі містять багатокремнію, морська капуста і щавель – йод і кальцій. У скелетах хребетнихтварин міститься велика кількість фосфору, кальцію, магнію. Здійснення даноїфункції сприяло утворенню покладів вапняку, крейди, торфу, вугілля, нафти.Еволюція біосфери. В.І. Вернадський у своїх роботах підкреслював, щоісторія виникнення і еволюція біосфери – це історія виникнення життя наЗемлі. Розвиток біосфери йде разом з еволюцією органічного світу –змінюється склад її компонентів, розширюються межі і т.д.Жива речовина еволюціонує у бік ускладнення рівня організації,зменшення прямої залежності від середовища проживання, удосконаленняспособів орієнтації і пересування в просторі.Перенісши ідеї фізики про нерозривність простору і часу на явищаприроди, В.І. Вернадський пояснив спрямованість еволюції біосфери: вонаобмежена простором, що визначається тілом планети, і спрямована в бікпрогресивного розвитку, так як необхідно придбати властивості, які дозволятьцей обмежений простір використовувати по можливості максимально.Особливу увагу в своїх працях вчений приділяв зростаючому впливулюдини на хід еволюції біосфери. Вернадський підкреслював, що людинарозумна – небачена за своїми масштабами геохімічна сила, яка збільшує свійвплив у міру розвитку наукової думки. Ще в 20-х роках минулого століттявчений зумів передбачити багато тенденцій впливу людини на природу. Йоготеоретичні положення про біосферу і місце в ній людини – блискучий прикладнаукового узагальнення.45
  46. 46. Додаток №32.3 УМОВИ ІСНУВАННЯ НООСФЕРИВ.І. Вернадський вказав ряд конкретнихумов, необхідних для становлення таіснування ноосфери. Виключно цікавим є нетільки їх перерахування, але і розглядвідповідності їх реальності кінця ХХ століття.1. Заселення людиною всієї планети;2. Різке перетворення засобів звязку таобміну між різними країнами;3. Посилення звязків, у тому числіполітичних, між всіма державами Землі;4. Переважання геологічної ролі людини над іншими геологічнимипроцесами, що протікають у біосфері;5. Розширення меж біосфери та вихід у Космос;6. Відкриття нових джерел енергії;7. Рівність людей усіх рас і релігій;8. Збільшення ролі народних мас у вирішенні питань зовнішньої тавнутрішньої політики;9. Свобода наукової думки і наукового пошуку від тиску релігійних,філософських і політичних побудов та створення в суспільному тадержавному ладі умов, сприятливих для вільної наукової думки;10. Підйом добробуту населення. Створення реальної можливості недопустити недоїдання, голоду, злиднів і послабити вплив хвороб;11. Розумне перетворення первинної природи Землі з метою зробити їїздатною задовольнити всі матеріальні, естетичні й духовні потреби чисельнозростаючого поселення;12. Виняток війн з життя суспільства.46
  47. 47. Література1. Вернадський В.І. Декілька слів про ноосферу. – М.: Сучасник, 1993.2. Вернадський В.І. Нариси геохімії. – М.: Рад. Росія, 1989.3. Вернадський В.І. Загальне поняття про біосферу. – М.: Рад. Росія, 1989.4. Вернадський В.І. Наукова думка як планетне явище. – М.: Рад. Росія,1991.5. Вернадський В.І. «Жива речовина». – М., 1978.6. Гумилевський Л., «Вернадський», ЖЗЛ, - М., 1967.7. Моїсєєв М.М., «Сходження: до розуму», - М. 19938. Тейлер Міллер «Життя в оточуючому середовищі», - М., 1993.9. Шипунов Ф.Я. «Організованість біосфери»,- М, 1980.47

×