Ukraine 2020 humanitarian security

739 views

Published on

08.02.2012, Відбулося експертне обговорення "Україна 2020: чи має безпека
гуманітарний вимір?"

Published in: News & Politics
0 Comments
0 Likes
Statistics
Notes
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

No Downloads
Views
Total views
739
On SlideShare
0
From Embeds
0
Number of Embeds
45
Actions
Shares
0
Downloads
0
Comments
0
Likes
0
Embeds 0
No embeds

No notes for slide

Ukraine 2020 humanitarian security

  1. 1. Україна 2020: гуманітарні виміри безпекиЦя аналітична записка є дискусійним матеріалом для круглого столу, який має на метіобговорити актуальні для України світові та національні тенденції у гуманітарній сфері.Документ аналізує наявне в Україні ставлення до гуманітарних вимірів безпеки, шукає відповіді напроблемні питання сьогодення та прогнозує можливий стан справ в гуманітарній сфері черезвісім років.Висловлені у записці припущення мають задати рамки для експертного обговорення таконсультацій з даної теми. Це дозволить отримати якомога більш узгоджену картинумайбутньої гуманітарної політики України. Київ 2012
  2. 2. ЗмістГоловне ..............................................................................................................................................................3Актуальні гуманітарні загрози, катастрофи та виклики ................................................................................5Стан гуманітарної безпеки в Україні .............................................................................................................10Україна 2020 ....................................................................................................................................................13 Зв’ѐзність .....................................................................................................................................................14 Баченнѐ перспектив....................................................................................................................................15 Лядський ресурс ........................................................................................................................................15 Сценарії майбутнього .................................................................................................................................16 Підґрунтѐ длѐ реалізації інноваційного сценарія в Україні ....................................................................16Стратегічні оріюнтири......................................................................................................................................20Додатки............................................................................................................................................................22 Додаток 1. Баланси надії та відчаю у країнах світу ............................................................................22 Додаток 2. Проблеми освітньої політики країн “Групи восьми”, що були визначені на саміті у Санкт-Петербурзі у 2006 році................................................................................................................24 Додаток 3. Освітні процеси Україні ......................................................................................................24 2
  3. 3. ГоловнеМета існуваннѐ всіюї системи безпеки – збереженнѐ нації, її фізичного та психічного здоров’ѐ,потенціалу до розвитку. Проте в повсѐкденному житті цѐ мета ховаютьсѐ за необхідністярозбудовувати та утримувати армія, піднімати економіку, забезпечувати соціальні потреби.Статистика свідчить, що Україна наблизилась до тіюї точки, за ѐкоя процеси руйнуваннѐ її лядськогопотенціалу будуть незворотними. Урѐд вживаю заходів щодо покращаннѐ стану справ, але їхнедостатньо длѐ подоланнѐ загальної негативної тенденції. Очевидно, треба мінѐти сам підхід таспособи управліннѐ в гуманітарній сфері та сфері безпеки. Державна політика повинна бутиспрѐмована на те, щоб українців ставало більше і вони були здоровими та розвиненими.У світі сьогодні зростаю напруга щодо визначеннѐ шлѐхів розвитку лядської цивілізації. Існуюзіткненнѐ кількох моделей розвитку: консервативної, що наполѐгаю на збереженні традиційнихцінностей; ліберальної, що акцентую увагу на нових свободах, конкуренції та розвитку; радикальної,що вимагаю кардинальної відмови від існуячого порѐдку. Також вже складаютьсѐ нова модельрозвитку, в основі ѐкої лежить баланс основних інтересів природи та лядських груп.Завершеннѐ глобалізації привело до кризи економічної моделі регуляваннѐ соціальних відносин ікраху ліберальної ідеї мультикультуралізму. Лядство поставило себе на межу знищеннѐ, аусвідомленнѐ цього буде визначати боротьбу за майбутню.Вибір провідної моделі розвитку зумовлений відношеннѐм до ідеології споживаннѐ і, в результаті,відношеннѐм до ресурсів. Стаю зрозумілим, що головним ю лядський ресурс, за рахунок ѐкого можнаподолати вичерпаність інших ресурсів – води, чистого повітрѐ, продовольства, простору. Але основнепитаннѐ полѐгаю в наступному: подолати длѐ себе або длѐ лядства? Бо саме в сфері цінностейздійсняютьсѐ вибір майбутнього. Суть сучасної глобальної кризи полягає не в економічномузанепаді, а в кризі системи цінностей та системи уявлень про глобальні процеси. Тобто, криза єгуманітарною.Одним із популѐрних сценаріїв майбутнього ю сценарій нових війн за ресурси – вже не тільки занафту, але й за умови проживаннѐ – клімат, воду, земля, простір, а також за кваліфікованих лядей. Іцѐ війна буде полѐгати в захопленні територій, на ѐких непотрібне населеннѐ. Адже відповіді напитаннѐ чи може Землѐ прогодувати 10 млрд. лядей немаю, а великі скупченнѐ лядей породжуятьзначні проблеми – погане середовище, сміттѐ, конфлікти, техногенні катастрофи. Тому боротьба зперенаселеннѐм фактично відбуваютьсѐ вже давно, причому ѐк легальними засобами (боротьба зпідвищеннѐм народжуваності, боротьба з нелегальноя міграціюя), так і нелегальними (епідемії,деградаціѐ населеннѐ, знищеннѐ засобів самоідентифікації тощо) – хоча цей факт не так простодовести.Двадцѐте століттѐ ознаменувало собоя закінченнѐ концепції гуманізму та ідеї абсолятної цінностілядини – кількість загиблих від війн, голоду та хвороб невпинно зростаю. В наступні десятиліттяочікується жорстока боротьба за саме право вижити на своїй землі як народ. Україна знаходиться вдуже добрих кліматичних та природних умовах, тому вона вже стала і буде надалі об’єктомпильного інтересу зовнішніх впливів. Самозахист від цих зазіхань стане длѐ України основнояпроблемоя в майбутньому.В сучасному глобалізованому світі зводѐтьсѐ до мінімуму спроби прѐмого військового нападу;натомість основні загрози будуть сконцентровані в гуманітарній сфері: сфері захисту фізичного,психічного та ментального стану населеннѐ і, ѐк наслідок, спроможності самого народу досамовизначеннѐ та збереженнѐ своюї державності і культури.В світі вже дійшли до висновку про кардинальне зміщеннѐ акценту з економіки на гуманітарну сферу.Зростаннѐ ВВП вже не ю юдиним критеріюм успішності, а індекси лядського розвитку або щастѐ стаятьвсе більш значущими длѐ країни. Відповідно, все більше уваги приділѐютьсѐ засобам формуваннѐ та 3
  4. 4. знищеннѐ лядини через новітні технології, освіту, здоров’ѐ, культуру та головне – через вплив насистему цінностей.Військова та економічна безпека – традиційна оболонка гуманітарного ѐдра і завжди саме вонизабезпечували збереженнѐ держави і лядини. Але нова ситуація в сфері безпеки полягає в тому, щоосновний негативний вплив та основні військові дії перенеслися безпосередньо на гуманітарнеядро. Питанням №1 для безпеки України постає питання про баланс між військовою, економічноюта гуманітарною безпекою, де акцент зміщується в напрямку гуманітарної безпеки. Але, поприобізнаність з невтішними показниками української гуманітарної сфери, акцент політики безпеки вцьому напрѐмку не зміщуютьсѐ. Насамперед, через домінуваннѐ застарілих теорій та поглѐдів нафундаментальний сенс економічних відносин. Іншими словами, длѐ змін не вистачаю самегуманітарного підґрунтѐ.Іншим принциповим питаннѐм ю стан сфери управліннѐ, ѐка на всі загрози шукаю вихід у площиніадміністративних дій, що не ю адекватноя відповіддя на складність сучасного світу. На наш поглѐд,до 2020 року кардинальні зміни ще не відбудуться, але Україна підійде до точки неповернення.Україна маю гуманітарні ресурси і питаннѐ полѐгаю тільки в тому чи зможе вона правильно їхвикористати. Традиційно складові гуманітарної сфери: освіта, мова, наука тощо – розглѐдаятьсѐокремо, що ю спадщиноя галузевого підходу в управлінні державоя. Але ці напрѐмки не тільки ючастинами одного цілого або кількох поюднаних цілих, але й створяять кумулѐтивний ефект змін втой чи інший бік. Якщо ми зосередимось на цілісних вимірах гуманітарної безпеки, то зможемопобачити, що баланс в них складаютьсѐ на користь негативних тенденцій. А основний сценарій длѐмайбутнього України ю негативним.Якщо ми будемо спроможні до реальних кроків у напрѐмку інноваційного розвитку, шанси напокращеннѐ ситуації ще залишаятьсѐ. Принциповим ю те, що потрібні інновації у гуманітарній тасоціальних сферах, а не в сфері технологій. Тому основне питаннѐ, ѐке постаю перед гуманітарнояполітикоя, ю таким: чи Україна спроможна до самозахисту і саморозвитку в умовах кардинальноїзміни уявлень про майбутнє, або ж вона тихо зникає як людська спільнота та культурне явище? 4
  5. 5. Актуальні гуманітарні загрози, катастрофи та викликиНині світ переживаю значні зміни, і в результаті виникаять кризи та інше баченнѐ майбутнього. Ось ѐкми бачимо ці зміни:  Значна зміна демографічного складу населеннѐ планети – одні етноси та країни скорочуятьсѐ, а інші значно збільшуятьсѐ. Міграціѐ набуваю небачених масштабів. Україна стоїть на межі процесів значного зменшеннѐ своїх традиційних етносів.  Якість лядського капіталу, зокрема рівень здоров’ѐ та освіти у багатьох країнах значно зменшуютьсѐ і це означаю втрату спроможності до конкуренції.  Відбуваютьсѐ загостреннѐ конкуренції за продовольчі ресурси та чисту воду. Україна володію ласим шматком землі, тому потрібно володіти інструментами длѐ його захисту.  Екологічні катастрофи траплѐятьсѐ все частіше, бо недалекоглѐдна політика урѐдів дозволѐю заради вигоди знищувати фундамент нашого існуваннѐ. Знищеннѐ Карпатські лісів і повені ѐк наслідок – тільки один з тисѐчі прикладів, ѐк це відбуваютьсѐ в Україні.  У світі ю частими пандемії на кшталт пташиного грипу або СНІДу.  Триваять релігійні та етнічні конфлікти, що зумовляять поѐву мільйонів біженців.  Знищеннѐ традиційних цінностей та традицій через масову культуру та інформаційні технології, зникненнѐ мов та національних символів.  Падіннѐ рівнѐ освіти і, ѐк наслідок, зростаннѐ техногенних катастроф.  Нові невідомі можливості та зміни, що несуть технологічні відкриттѐ, особливо, що пов’ѐзані з генетичними перетвореннѐми.Всі ці виклики, загрози та відкриттѐ доповняять один другого і множать свій вплив на майбутню ѐксвіту загалом, так і України зокрема. “Ми стоїмо перед обличчѐм змін в економіці, ѐкі будуть такимиж серйозними, ѐк і колись була індустріалізаціѐ, — заѐвив в Давосі професор Гарвардськогоуніверситету Ларі Самерс. – Економічна криза вивела заможну частину лядства зі стану летаргічногосну, в ѐкому вона перебувала до початку третього тисѐчоліттѐ. Світ опинивсѐ на зламі”1. Україна невинѐток, а правило. І вона вже добре відчуваю зв’ѐзок між проблемами депопулѐції, деградації,екології, міграції, падіннѐм рівнѐ лядського капіталу і загальним впливом глобалізації. Таким чином,суть сучасної глобальної кризи не економічна. Це є криза системи цінностей та системи уявленьпро глобальні процеси – тобто криза є гуманітарною.Длѐ підтвердженнѐ ціюї тези ми наводимо декілька цитат з останньої книги Нобелівського лауреата зекономіки Дж. Стигліца. Він констатую: “Багато вже було написано про нерозумний підхід до ризиків,ѐкий демонстрував фінансовий сектор, про ті спустошеннѐ в економіці, ѐкі зѐвились завдѐкифінансовим інститутам, і про ті бяджетні дефіцити, ѐкі стали результатом усього цього, але поки дужемало написано про “моральний дефіцит”, що лежить в основі всього цього, ѐкий на цей раз проѐвивсебе відкрито, дефіцит, ѐкий, можливо, ю значнішим за інші та більш складним длѐ усуненнѐ.Невтомна гонитва за прибутком і все більш активне переслідуваннѐ власних інтересів не можутьпривести до того процвітаннѐ, на ѐке багато хто сподівавсѐ, але проѐву морального дефіциту вонинасправді допомогли”2. Цѐ цитата з розділу “Моральна криза” показую, що саме мораль, а не1 Главный итог Давоса: капитализм вышел из моды// http://www.novayagazeta.ru/columns/50735.html2 Стиглиц Дж.Е. Крутое пике. Америка и новый экономический порѐдок после глобального кризиса.- М.- 2011.- c.330. 5
  6. 6. економіка, становить підґрунтѐ сучасної кризи. Але вона не набула поширеннѐ серед урѐдовців,політиків та економістів.“Модель жорсткого індивідуалізму в поюднанні з ринковим фундаменталізмом змінили не тільки те,що ляди думаять про себе і свої уподобаннѐ, але й те, ѐк вони повѐзані один з одним. У світіжорстокого індивідуалізму потреба у співорганізації спільноти знизилась, та й довіра перестала бутинеобхідністя.”3 Тут Стигліц вказую на основний наслідок домінуваннѐ ідеології ринкового лібералізму– втрату зв’ѐзності суспільства та її основної складової - довіри.“Ми також стали свідками все більшої оріюнтації окремих осіб, фірм та урѐдів на короткостроковийперіод.… Длѐ досѐгненнѐ довгострокових успіхів необхідним ю мисленнѐ, оріюнтоване на тривалийперіод, баченнѐ перспектив; на сьогодні ринки структуровані таким чином, що заохочуять учасниківдіѐти прѐмо навпаки, але ми заважаюмо органам влади виправити збої, що траплѐятьсѐтут. Звичайно, заѐви про те, що урѐду слід у першу чергу виходити з довгострокових перспектив, юабсолятно обґрунтованими, але потрібно розуміти, що діячі стимули підштовхуять політиків до того,аби перш за все займатись найближчими завданнѐми, при чому ці стимули такі ж, ѐкщо не більшсерйозні, ѐк і стимули корпоративних менеджерів”4. Стигліц указую на необхідність баченнѐперспектив, ѐк умови розвитку і запобіганнѐ кризі, і, на жаль, – це основна вада української системиправліннѐ. У нас система прийнѐттѐ рішень не передбачаю стратегічного баченнѐ, а тільки реакції натруднощі.“Метоя соціального виробництва ю підвищеннѐ добробуту членів суспільства, однак це лишедеклараціѐ. Наші стандартні обміри не дозволѐять отримати точну оцінку того, що відбуваютьсѐ. Алеіснуять альтернативні варіанти. Хоча жодне виміряваннѐ не може врахувати вся складність того, щовідбуваютьсѐ в сучасному суспільстві, при використанні в цій ѐкості ВВП.”5 Стигліц у книзі докладноописую, чому критерії, що базуятьсѐ на різних вимірах ВВП, даять викривлену картину ситуації і хибнуполітику. Він указую на важливість соціальних, гуманітарних вимірів длѐ оцінки ситуації та прийнѐттѐрішень.“Правила гри змінились у глобальному масштабі. Політика, створена на основі Вашингтонськогоконсенсусу, і його базова ідеологіѐ ринкового фундаменталізму припинили існуваннѐ. Але очікуваніреформи, покликані допомогти в управлінні процесами глобалізації, поки що ледве видніятьсѐ нагоризонті, адже вони дуже далекі від реалізації.”6 Ці слова Стигліца, ѐк і результати Давосу, свідчатьпро те, що всі перед кризоя однакові – виходу не знаю ніхто. І це шанс длѐ України, бо чому б Україніне знайти своя відповідь.Фокусуячись на тих гуманітарних складових, що навів Дж. Стигліц, можна визначити такі основніаспекти гуманітарної кризи і, відповідно, безпеки:  цінності та мораль,  зв’ѐзність суспільства,  баченнѐ майбутнього,  лядський ресурс,  спроможність до критичної оцінки свого та чужого досвіду.І саме на цих аспектах ми будемо будувати наш подальший аналіз.Гуманітарний вимір безпеки визначаю ѐдро сфери безпеки, бо саме ляди та їх об’юднаннѐ (держава,суспільства, нації, етноси) ю об’юктом захисту та сенсом безпеки.3 Там же.-с. 342.4 Там же.-с. 347.5 Там же.-с. 337.6 Там же. -с. 350. 6
  7. 7. Понѐттѐ гуманітарної безпеки маю кілька основних вимірів:  безпека фізичного та психічного здоров’ѐ лядини,  безпека щодо можливості мати власні державу, народ, суспільство, родину, тобто спроможності до вільної самоідентифікації громадѐн, суспільних груп і країн,  безпека громадѐн і країни щодо наѐвності та рівнѐ інтелектуального потенціалу, тобто можливостей розвитку та загалом можливостей мати власне майбутню.Понѐттѐ гуманітарної безпеки маю особливий сенс у рамках концепцій “нових війн” третьоготисѐчоліттѐ – війн ідей, зіткнень цивілізацій, тобто війн, спрѐмованих передусім на знищеннѐментальної або культурної ідентичності лядей і спільнот. Концепціѐ Безпеки Лядини (HumanSecurity), ѐку просуваю ООН, маю на меті ѐкнайшвидше змістити акценти із запобіганнѐ загрозі війни,що вочевидь вже не відповідаю сучасній ситуації, на подоланнѐ викликів і загроз, не пов’ѐзаних ізведеннѐм воюнних дій. Ці виклики та загрози легко долаять бар’юри ліній безпеки, повітрѐні просторита лінії оборони, ставлѐчи під сумнів розвиток, а отже, майбутню і саме виживаннѐ суспільств. Навідміну від військових, загрози розвитку не ю очевидними.Військова та економічна безпека – традиційна оболонка ѐдра, ѐка завжди забезпечувалазбереженнѐ держави або лядини. Але сьогодні нова ситуація в сфері безпеки полягає в тому, щоакцент негативного впливу і військових дій перенесений безпосередньо на гуманітарне ядро. Російські експерти про нове розуміння військових загроз“Аналіз глобальних геополітичних змін, війн і військових конфліктів кінцѐ ХХ початку ХХІ століть дозволѐюзробити висновок про те, що природа війни ѐк соціального ѐвища не зміниласѐ, а її сутність ѐк і ранішеполѐгаю в насильстві.В той же час, змінивсѐ зміст сучасної війни, а її цілі досѐгаятьсѐ не збройними, а іншими ненасильницькимизасобами.Сучасна війна часто невидима, не відчутна ѐк радіаціѐ, її ѐк би практично не маю, але війна йде, так ѐк –ляди гинуть, держави занепадаять, а народи зникаять. З історії лядства в першу чергу зникаять саме тідержави та народи, ѐкі вперто не бачать або не бажаять бачити війни, що йде проти них.Сучасна війна – це соціальний процес, що відзначаютьсѐ цілеспрѐмованоя боротьбоя суб’юктів геополітики,в ѐкій застосовуятьсѐ будь-ѐкі засоби за утвердженнѐ переможців в нових ролі та статусі, та за можливістьформуваннѐ нової картини світу та наступне управліннѐ ним”.Ген. Владимиров. А.И. Стратегия государства в военно-политической сфере. Проект дляобсуждения.Ми ще не зрозуміли в достатній мірі, що зараз освіта, здоров’ѐ та, наприклад, самоідентифікаціѐлядей ю полем битви за існуваннѐ України. Акцент на економічних показниках маскую стангуманітарної безпеки і ми не тільки не маюмо спроможності до системної протидії загрозам, аленавіть не надаюмо їм значеннѐ. Тобто першоя загрозоя длѐ безпеки України ю те, що ми нерозглѐдаюмо прѐмі загрози гуманітарному ѐдру, ѐк фундаментальні серед інших загроз.Оскільки основні загрози більше не ю військовими, відповідно мусить змінитисѐ і концепціѐ реакцій –держава не здатна монопольно вирішувати питаннѐ забезпеченнѐ безпеки, оскільки вона більше не юмонополістом розвитку длѐ суспільства навіть власної країни. У рамках концепції Безпеки Лядиниучасть усіх сторін суспільних процесів (all social actors) у спільних випереджальних діѐх (preventiveactions) щодо загроз ю запорукоя безпеки. Важливо, що учасники вмотивовані до спільногоподоланнѐ викликів, розуміннѐм високої міри персональної відповідальності в нових обставинах, депереплетеність загроз і гарантій безпеки стаю особистим досвідом кожного суб’юкта.Акцентуаціѐ випереджального характеру кроків, ѐкі сторони суспільних процесів маять робити навідповідь загрозам, ю суття концепції Безпеки лядини, що переймаютьсѐ збереженнѐм та усталеннѐмумов длѐ розвитку лядських спільнот. 7
  8. 8. Гуманітарна безпека ю елементом гуманітарної політики. Публічний характер основних аспектівгуманітарної безпеки ю також викликом длѐ сучасного розуміннѐ безпеки ѐк замкненої областісуспільних відносин. Бо зараз гуманітарна політика в нас розпорошена на кілька болячих точок, такіѐк мова, церква, і немаю цілісного баченнѐ не тільки ѐк будувати майбутню, але ѐкий стан справ мимаюмо. А держава взагалі не переймаютьсѐ проблемами гуманітарної безпеки ѐк цілісного ѐвища тавпливу на гуманітарну політику.Зрозуміло, що нова політика гуманітарної глобальної безпеки не може тільки відповідати на вжедіячі загрози, а повинна мати випереджальний характер. І це ю суття концепції Безпеки Лядини. Цѐконцепціѐ робить акцент на збереженнѐ та покращеннѐ умов лядського існуваннѐ, існуваннѐ культурта природного оточеннѐ. І лядське психічне та фізичне здоров’ѐ ю ѐдром такої концепції.Інноваційний шлѐх розвитку, про ѐкий так багато говорѐть, ю дійсно виходом з ситуації стагнації тапереходу до нового рівнѐ гуманітарної безпеки. Але в нас немаю умов длѐ його реалізації.Порівнѐннѐ сучасної спроможності України до реалізації економіки знань з іншими країнами, що булопроведене українськими урѐдовими фахівцѐми в 2007 році, показало дуже низькі рейтинги України.Рейтинг за показниками економіки знань РейтингПідсфера Показник 3 найкращі країни 3 найгірші країни України Частка високотехнологічної Ірландіѐ, США, Польща, Литва, продукції в загальному обсѐзі 22 з 29 Туреччина експорту ВеликобританіѐІнновації Частка малих та середніх Ірландіѐ, Німеччина, Польща, Україна, 26 з 27 інноваційних підприюмств Австріѐ Болгаріѐ Частка робочої сили з вищоя Румуніѐ, Туреччина, 5 з 37 США, Канада, Росіѐ освітоя БразиліѐОсвіта Частка населеннѐ віком від 25 до 64 років, що продовжую Швеціѐ, Греціѐ, Румуніѐ, 23 з 26 навчатись та брати участь в Великобританіѐ, Даніѐ Болгаріѐ тренінгах. Частка видатків на дослідженнѐ та розвиток, що фінансуятьсѐ Південна Кореѐ, Греціѐ, Болгаріѐ, 27 з 33 бізнесом від загального обсѐгу Японіѐ, Швейцаріѐ Литва фінансуваннѐ Частка видатків на дослідженнѐ Швеціѐ, Фінлѐндіѐ, Вірменіѐ, Казахстан, 20 з 42 та розвиток у ВВП Японіѐ КиргизіѐНаука Кількість дослідників на 1000 Фінлѐндіѐ, Швеціѐ, Румуніѐ та Україна, 26 з 29 робітників Японіѐ Туреччина, Китай Частка студентів, що одержали Австріѐ, Фінлѐндіѐ, Бразиліѐ, Угорщина, дипломи за науковими та 12 з 37 Швеціѐ Вірменіѐ інженерними спеціальностѐми Кількість заѐвок на видачуІнтелектуальна патентів до Європейського Швейцаріѐ, Бразиліѐ, Китай, 35 з 35власність патентного відомства на 1 млн. Німеччина, Фінлѐндіѐ Україна населеннѐ 8
  9. 9. Кількість патентів, виданих Відомством з патентів та Японіѐ, США, Китай, Україна, 35 з 36 торговельних марок США на 1 Швейцаріѐ Румуніѐ млн. населеннѐ Кількість користувачів мережі Нідерланди, Швеціѐ, Індіѐ, Туркменістан,Компятеризаціѐ 36 з 46 Інтернет на 100 чоловік Австраліѐ ТаджикистанДжерело: Потенціал України та його реалізація. МЦПД. Київ. 2008Таким чином, показники однаково погані в усіх напрѐмах:  на тлі зростаннѐ економіки обсѐги інноваційної діѐльності не зростали. Отже, структура української економіки не сприѐю інноваціѐм. Український бізнес, зокрема великий, не став замовником та джерелом інновацій;  іноземні виробничі інвестори, ѐкі приносѐть з собоя більш просунуті технології, не маять умов длѐ ефективного вкладеннѐ своїх коштів в Україні. Реалізаціѐ міжнародних інвестиційних проектів гальмуютьсѐ, або Україна їх взагалі втрачаю;  в результаті щодалі руйнуютьсѐ інноваційний потенціал країни, гублѐтьсѐ накопичені ресурси, поглибляютьсѐ відставаннѐ України від провідних країн світу, зменшуятьсѐ перспективи розвитку;  замість створеннѐ юдиного інноваційно-інвестиційного циклу та підвищеннѐ його ефективності застосовувались різні заходи політики, не повѐзані між собоя. Конкуренціѐ за обмежені ресурси та преференції відбувалась не стільки між їх користувачами, скільки між розпорѐдниками. Коштами на наукову діѐльність розпорѐджаятьсѐ 42 міністерства й відомства, від чого губитьсѐ ефективність і результативність.Сьогодні ми не маюмо чітко визначених конкурентних переваг, ѐкі б дали нам оріюнтири длѐ розвиткусуспільства, та на ѐкі б ми могли спиратись. Якщо такий стан справ не буде змінено і мицілеспрѐмовано не завояюмо своя нішу на глобальних ринках знань, технологій та послуг, і ненавчимосѐ створявати досвід, ѐкий можна буде продавати іншим – ми назавжди залишимосѐ в станітих, хто наздоганѐю та чиї здобутки будуть використовувати інші. 9
  10. 10. Стан гуманітарної безпеки в УкраїніНині в Україні існую декілька типів гуманітарних загроз.Для населення:  Депопуляція, тобто реальне зменшеннѐ населеннѐ країни за рахунок високої смертності, низького рівнѐ народжуваності та значної кількості від’їжджаячих за кордон. Якісної міграції не буде і тому вона не ю інструментом вирішеннѐ проблеми. Ми займаюмо перше місце у світі за темпом скороченнѐ населеннѐ. За прогнозами експертів, через 10 років в Україні проживатимуть 36-38 млн. чоловік, а ѐкщо негативна демографічна динаміка збережетьсѐ, то через 50 років українців 7 залишитьсѐ 8-12 млн .  Деградація, тобто збільшеннѐ числа дітей з розумовими вадами, зростаннѐ кількості хворих, в тому числі, на психічні захворяваннѐ, зростаннѐ кількості лядей, що не маять необхідного рівнѐ письменності, велика частка алкоголіків та наркоманів. Зростаю рівень злочинності і колись усталені суспільні норми перестаять діѐти.Для держави:  Загроза зовнішнього управління, тобто неспроможність системи управліннѐ до власного баченнѐ подій у світі та сценаріїв світового розвитку і реалізаціѐ баченнѐ та сценаріїв, що вироблені зовні. Досі не маю чіткої уѐви про шлѐх України в світі. Влада не спираютьсѐ на інтелектуальний потенціал нації.  Неспроможність до майбутнього, тобто відсутність в держави достатніх засобів щоб вироблѐти свою майбутню та захищати його. Не маю виробленого сенсу спільного проживаннѐ лядей в Україні та спільних перспектив в умовах кризи глобального світу.  Неспроможність до мобілізації аби шукати відповіді на існуючі виклики, тобто відсутність засобів впливу на психічний та ідеологічний стан населеннѐ в разі потреби прикласти зусиллѐ длѐ змін. Держава спокійно дивитьсѐ на деградація населеннѐ.Для нації:  Складний шлѐх до створеннѐ політичної нації і зростаннѐ різних форм націоналізму несуть загрозу розколу нації або, іншими словами, відсутності юдиної нації на просторах усіюї країни.Для еліти:  Немає механізмів відтворення еліти ѐк соціальної сили. Тобто не маю тих хто спроможний відповідати за рівень суспільного розвитку та створявати майбутню. В Україні під елітоя стали розуміти багатих та успішних і еліта, ѐк суспільна сила, що спрѐмована на збереженнѐ та розвиток суспільства, розпорошена до окремих лядей.Для електорату:  В умовах частих виборів та відсутності реальних виборів політиків або впливу на політиків електорат дезоріюнтований та розгублений. Зростаю соціальна напруга та можливості знову використати вибори длѐ соціального хаосу.Для соціуму:7 http://hghltd.yandex.net/yandbtm?fmode=inject&url=http%3A%2F%2Fridna.ua%2Fp%2Fv-ukrajini-vkraj-tryvozhni-pokaznyky-smertnosti 10
  11. 11.  Основноя небезпекоя длѐ існуваннѐ українського соціуму ю втрата зв’язків між його складовими, розпад на окремі одиниці аж до окремих лядей. В Україні зростаю кількість самотніх, лядей без підтримки. Між суспільними групами зростаю непорозуміннѐ, зростаю розрив між багатими та бідними.Для економіки:  Спроби модернізації економіки вже наштовхуятьсѐ на відсутність кадрів, ѐкі можуть таку модернізація здійснити. Нові професії потребуять лядей освічених та психічно здорових. Зростаннѐ числа техногенних катастроф ю також наслідком падіннѐ рівнѐ кваліфікації робітників.Для сім’ї:  Зростаю відсоток розлучень та сімей з одним з батьків. Економічний стан більшості молодих сімей не дозволѐю мати і нормально виховувати двох та більше дітей. Алкоголізм та наркоманіѐ руйную сім’ї.Для людини:  Відсутність світоглѐду, національної ідеї в умовах сильного впливу ЗМІ, в тому числі, іноземних, робить більшість населеннѐ легким об’юктом маніпуляваннѐ. Споживча ідеологіѐ породжую крайній егоїзм, зневагу до цінностей, відсутність уваги до суспільства та лядських страждань. Таких лядей неможливо мобілізувати на зусиллѐ заради суспільства або держави.Україна в міжнародних рейтингах: де ми перші, і де – останніУзагальненнѐ найважливіших рейтингів, в ѐких згадуютьсѐ Україна, опублікувала 18 листопада 2011року"Комсомольська правда в Україні".1-е місцеЗа рівнем дитѐчого алкоголізмуЗа темпами вимираннѐ. З 1992 року нас стало менше на 6 млн.За поширеністя ВІЛ серед дорослих (в Європі і Центральній Азії)За поширеністя ВІЛ серед вагітних жінок (у Європі)2-е місцеЗа кількістя курців: у віці 12 років і старше курить чверть населеннѐ. Більше - тільки в Греції.4-е місцеСеред країн з найгіршоя економікоя за версіюя Forbes.5-е місцеЗа кількістя емігрантів: за даними Світового банку на 2010 рік, за кордоном перебуваять 6,6 млн українців.Ми поступаюмосѐ лише Мексиці (11,9 млн), Індії (11,4 млн), Росії (11,1 млн), Китая (8,3 млн).За кількістя вживаного алкоголя на душу населеннѐ - 15,6 літра на рік. Більше, ніж в Україні, пять тільки вРосії, Угорщини, Чехії та Молдові.Інші місця10-е місце - за кількістя увѐзнених на 100 тис. населеннѐ.11-е місце - за грамотністя населеннѐ.44-е (зі 138) - в рейтингу гендерної нерівності, що входить до індексу лядського розвитку. Індекс відображаюуразливість жінок в трьох сферах - репродуктивне здоровѐ, присутність у парламенті і економічнадіѐльність.69-е місце (з 169) - у звіті з лядського розвитку ООН за 2010 рік.69-е місце (з 153) - у рейтингу миролябності Global Peace Index 2011.74-е місце - за кількістя щасливих лядей.77-е місце - серед 177 країн світу за рівнем благополуччѐ громадѐн.131-е місце - в рейтингу свободи слова.134-е місце (зі 178) - за рівнем корупції у 2010-му році.164-е місце (зі 179) - у рейтингу економічних свобод серед 179 країн світу. Серед ювропейських країн в 11
  12. 12. цьому рейтингу Україна опиниласѐ на останньому місці.181-е місце (зі 183) - за простотоя сплати податків, згідно з даними аналітиків Світового банку.За кількістя податків і зборів до бяджету України встановила абсолятний рекорд і опиниласѐ на останньомумісці. У середньому на податкову звітність та сплату податків українські підприюмці витрачаять 657 годин нарік.Існую декілька причин, що поѐсняять такий стан гуманітарної безпеки.По-перше, це занепад гуманітарної сфери внаслідок зневаги та нерозуміннѐ її значеннѐ. Сфера наукивтратила мотивація та значну частину фінансуваннѐ. Оріюнтаціѐ на захист формалізованих згідно зістандартом дисертацій закрила інтерес та можливості до нових напрѐмків та методологійдосліджень. Освоюннѐ великого масиву західних теорій мале велике просвітницьке значеннѐ, алепородило зневагу до власних теорій та спадщини. В науці стало непрестижно працявати, і талановитамолодь в науку не йде. В багатьох випадках гуманітарна наука звелась до обслуговуваннѐ виборівабо маркетингу. В сфері освіти майже зникли дослідженнѐ, і студенти опановуять вже застарілізнаннѐ. Сама сфера освіти перетворилась на сферу обслуговуваннѐ населеннѐ дипломами і втратилаперспективи. Талановиті випускники вузів від’їжджаять працявати за кордон, тобто ми спонсоруюмоінші країни і втрачаюмо власні перспективи.По-друге, система управліннѐ та економіка країни не потребуять інтелекту та високопрофесійнихкадрів. Система управліннѐ не спираютьсѐ на аналітику та пропозиції експертного співтовариства.Внаслідок цього, керівництво країни не маю необхідного уѐвленнѐ про світові тенденції, процеси, щорозпочинаятьсѐ в суспільстві, можливі сценарії майбутнього. Економіка розрахована на низькуоплату праці та використаннѐ малокваліфікованих кадрів. В Україні корпорації не підтримуятьрозвиток досліджень та перспективну освіту.По-третю,система охорони здоров’ѐ та освіти розглѐдаятьсѐ ѐк галузі, а не ѐк інфраструктурисуспільного розвитку, не ѐк сфери суспільної політики. Ми не маюмо реальної політики в гуманітарнійсфері, тобто основні групи інтересів не беруть участі в процесах прийнѐттѐ рішень, і тому гуманітарніпроблеми тільки посиляятьсѐ. Сучасні розвинені країни розбудовуять концепція освіти протѐгомвсього життѐ в різних формах, і створяять суспільства, що навчаятьсѐ. В нас дію принцип спрощеннѐсистеми освіти до спроможностей системи управліннѐ. Тому ми стрімко втрачаюмо свій освітнійпотенціал та ѐкість робочої сили. Система охорони здоров’ѐ не спроможна створити ефективнусистему підтримки здоров’ѐ нації, бо це потребую інших управлінських засобів та фінансовогозабезпеченнѐ.По-четверте, вигода або корупціѐ ѐк основний мотив прийнѐттѐ рішень ю реальноя загрозояіснування нації. Економічні показники виступаять ѐк основні показники розвитку суспільства. Урѐдвпевнений, що зростаннѐ економіки вирішить всі гуманітарні проблеми. Вигода, наприклад, в сферівиготовленнѐ та розповсядженнѐ ліків, деформую уся сферу здоров’ѐ і ю суспільно загрозливоя.Загрозлива ситуаціѐ з деградаціюя населеннѐ не зміняю реальних пріоритетів урѐду і це ю реальноязагрозоя національній безпеці.По-п’ѐте, глобалізаціѐ дію ѐк поштовх длѐ посиленнѐ зовнішніх загроз длѐ безпеки. Україна в умовахзмін клімату, зростаннѐ кількості населеннѐ Землі, нестачі природних та продовольчих ресурсів стаюоб’юктом зазіхань інших світових гравців. Тому до негативних факторів, що маять внутрішні причини,додаятьсѐ фактори, що впливаять зовні – реальні чи вигадані епідемії, жахи щодо різних суспільнихта природних загроз, нищівна критика українських подій з зовнішніх точок зору, перешкоджаннѐрозвитку власних досліджень і, взагалі, власному розвитку, нав’ѐзуваннѐ інших цінностей тощо.Глобалізаціѐ посилила акцент на нетрадиційних війнах – психологічних, інформаційних, освітніх, замайбутню тощо і мало хто маю досвід та інструменти їх проведеннѐ. 12
  13. 13. Україна 2020Чи зможемо ми призупинити негативні тенденції? Чи зможемо увійти у новий світ ѐк держава,суспільство та націѐ? Що ми можемо, а що від нас не залежить? Україна маю гуманітарні ресурси іпитаннѐ полѐгаю лише в тому, чи використаю вона їх. До 2020 року кардинальні зміни мабуть ще невідбудутьсѐ, але долѐ країни підійде до точки неповерненнѐ.Традиційно складові гуманітарної сфери і тенденції у них розглѐдаятьсѐ окремо – в освіті, мові, науцітощо. Це ю спадщиноя галузевого підходу в управлінні державоя. Але ці складові ю не лишечастинами цілого або кількох поюднаних цілих, але і створяять кумулѐтивний ефект змін в той чиінший бік. Вище ми визначили фокусні точки, ѐкі становлѐть ці цілісні сфери. У зв’ѐзку з розглѐдомперспектив України до 2020 року, існую необхідність обговорити ці аспекти більш детально.Звязність ю найбільш важливим покажчиком гуманітарного стану суспільства, оскільки це:  сенс та загальна картина спільного існуваннѐ,  віра в Бога та майбутню,  довіра до лядей та влади,  мова чи мови спілкуваннѐ,  цінності, що сповідую більшість,  спадщина, що з’юдную,  можливість брати участь в процесах прийнѐттѐ рішень,  інститути права та правліннѐ,  відкритість або свобода вийти за кордони,  спільна власність та територіѐ.Бачення перспектив ю результатом гуманітарної діѐльності і інструментом доброго правліннѐ:  баченнѐ цілого,  баченнѐ майбутнього,  баченнѐ загроз.Людський ресурс, його стан та перспективи ю цілля та результатом гуманітарної політики тапотенціалом розвитку. Його можна описати через такі складові:  здоров’ѐ,  освіту,  культуру,  робочу силу,  духовний стан,  спроможність до рефлексії,  спроможність до мобілізації.Спроможність до змін ю умовоя виживаннѐ в умовах виходу із криз і складаютьсѐ з:  спроможності до мобілізації,  спроможності до сприйнѐттѐ необхідності змін,  спроможності до здійсненнѐ змін.Коли ми подивимось на можливі баланси та їх співвідношеннѐ, виходѐчи з них ми можемонамалявати кілька можливих станів України на 2020 рік. Можливі альтернативні стани основних аспектів гуманітарної безпеки 13
  14. 14. втриманнѐ зв’ѐзності втрата зв’ѐзностібаченнѐ перспектив короткозорістьпокращеннѐ лядського потенціалу втрата лядського потенціалуспроможність до змін неспроможність до змінЗв’язністьПоки що сенсу спільного буттѐ та загальної картини спільного майбутнього суспільство немаю і жоднаполітична сила не збираютьсѐ їх створявати, бо юдиний сенс буттѐ, ѐкий вони бачать – влада;програми та стратегії, ѐк документи що створяять картину спільного необхідного майбутнього, вженіхто серйозно не сприймаю. За своїм статусом сенс спільного буттѐ та загальну картину спільногомайбутнього маю створявати Президент, але поки цього не відбуваютьсѐ, або ж цей сенс створяютьсѐдлѐ окремих регіонів та груп, а не длѐ суспільства взагалі. Спроби передати відповідальність за цілеЄвропейському Соязу або Росії питаннѐ не вирішуять; але ці спроби будуть повторяватисѐ, оскількивлада не бачить іншого виходу. Церква теж більше займаютьсѐ політичними питаннѐми, а не спільнимзусиллѐми з підйому віри та створеннѐ надій на майбутню.Криза довіри проѐвлѐютьсѐ дуже ѐсно – це показую і статистика соціологічних опитувань, і станкредитної і страхової сфер, і відношеннѐ до політики. Повернути довіру в суспільну свідомість вкрайнеобхідно і навіть можливо, але всі дії влади руйнуять навіть те той невеликий ступінь довіри, ѐкийще існую у суспільстві. Ціннісна криза залишаютьсѐ важкоя; наслідком цього ю крайній егоїзм тапрезирство до суспільних норм. Так звана еліта ю взірцем такого відношеннѐ до всього, що не маюціни.Мовне питаннѐ штучно політизуютьсѐ і не вирішуютьсѐ таким чином, ѐк це робитьсѐ, наприклад, у ЄС, іслугую джерелом постійних конфліктів. Єдина спадщина не без спротиву створяютьсѐ, алеможновладці постійно демонструять зневагу до неї. На архіви, музеї та бібліотеки грошей немаю.Представники громадѐнського суспільства вперто намагаятьсѐ зробити групи інтересів учасникамипроцесу прийнѐттѐ рішень, влада видала кілька законодавчих та управлінських документів щодоучасті громадѐн у процесах прийнѐттѐ рішень, створені громадські ради при міністерствах тощо. Алереальне самоврѐдуваннѐ майже знищено, і реально громада на політичні процеси не впливаю.Судова система не ю незалежноя, що визнано навіть міжнародними експертами, і покращень поки невідбуваютьсѐ. Система управліннѐ намагаютьсѐ досѐгти зв’ѐзності держави та суспільства лише у одинспосіб – адміністративний. Але це неможливо, бо длѐ різних завдань потрібні різні засоби управліннѐ– проектні, програмні, комунікативні тощо. Але влада вимушено дію так, ѐк звикла діѐти у радѐнськічаси – спрощую об’юкт дій до рівнѐ своїх спроможностей, замість того аби розвивати своїспроможності з оглѐду на складність суспільства, в ѐкому слід управлѐти.В суспільній свідомості ми не маюмо спільної власності (ми з подивом дізнаюмосѐ, що хтось її вжекупив) і не відповідаюмо за неї. Територіѐ теж ю предметом спорів: кому належить Крим абоЗакарпаттѐ, хто раніш де мешкав тощо. Тобто баланс “втриманнѐ зв’ѐзності – втрата зв’ѐзності” ѐвнопорушений на користь втрати. Є декілька позитивних тенденцій, але їх замало длѐ утриманнѐ цілого.Хоча навіть одна-дві сильні тенденції, наприклад, участь багатьох в виробленні суспільного сенсу тавіра в нього, можуть дати позитивний ефект. 14
  15. 15. Бачення перспективУкраїна не маю достатньої кількості різноманітних візій та досліджень глобальних та внутрішніхпроцесів, бо не маю такого замовленнѐ та інституцій, спроможних до таких досліджень, не маюдостатнього комунікативного простору та ресурсу. ЗМІ більше займаятьсѐ політичними скандаламита новинами, ніж публікуять аналітику. Звісно ю кілька ѐкісних інститутів, на кшталт Національногоінституту стратегічних досліджень або Центру Разумкова, але їх замало. Длѐ порівнѐннѐ: навиробленнѐ баченнѐ длѐ урѐду та суспільства США працяять тисѐчі інституцій різного рівнѐ танапрѐмків.Баченнѐ майбутнього в Україні взагалі не маю. Країна живе від бяджету до бяджету, від виборів довиборів. Документи з назвоя “Стратегіѐ….” ю продовженнѐм існуячих планів дій, а не принциповимновим баченнѐм майбутнього. Типовим прикладом такого підходу ю обговорявана «Стратегіѐрозвитку Киюва».Загрози, про ѐкі вже багато сказано експертами, не стаять пріоритетами діѐльності урѐду. Урѐд латаюдірки і не маю спроможності до вирішеннѐ нових завдань. Бяджет це ѐвно демонструю. Тобто баланс“баченнѐ перспектив – короткозорість” зміщено в бік короткозорості.Людський ресурсДепопулѐціѐ – процес, ѐкий було запущений давно, і ѐкий непросто зупинити. Але сьогодні в Україніможливо зупинити негативні тенденції щодо погіршеннѐ здоров’ѐ суспільства. Але без змін в ідеологіїта управлінні сфероя здоров’ѐ, без спротиву апетитам виробників ліків і без нових моделейпрофілактики цього не досѐгти.Крім того, Україна не пройшла “другу револяція” щодо збереженнѐ здоров’ѐ, ѐка вже давновідбулась у світі. Цѐ револяціѐ спираласѐ на суспільну думку і цінності здорового образу життѐ, чогов нас не сталосѐ. Також Україна не маю шансів масово увійти у “третя револяція” у охороні здоров’ѐ,ѐка спираютьсѐ на новітні технології “постійного ремонту тіла”. Принципових зрушень щодо охорониздоров’ѐ в Україні поки ще не відбудетьсѐ: дехто отримаю шанси на довге та здорове життѐ, алебільшість – ні.Шансів на припиненнѐ розумової та психічної деградації теж замало, адже чинники, ѐкі їїзумовляять: алкоголізм, наркоманіѐ, бідність, стреси тощо – продовжуять діѐти. Грошей на їхліквідація замало, а бажаячих заробити на лядських стражданнѐх забагато.Найбільше надій ми можемо покладати на освіту. В Україні в освіті вже ю приватна власність. Різніпартії обговоряять освітня політику. З’ѐвились громадські організації освітѐн. Однак цього щезамало, бо значних зрушень в системі освіти не відбуваютьсѐ. Все, що західне суспільство поступовореформувало в другій половині 20 століттѐ, створяячи систему демократичної освіти в контекстіринкової конкуренції, в Україні треба перебудовувати одразу. Але ми перед лицем цих принциповихзмін вирішили повернутись назад – спростити систему освіти до можливостей контроля з бокуМіністерства освіти, наполѐгати на універсальних підходах та знищити приватну освіту. Тому хочаперспективи длѐ розвитку існуять, але і супротив цьому розвитку залишаютьсѐ дуже сильним.Культура в своїй основі це норми та зразки, через ѐкі суспільство відтворяю себе. І ці зразки та нормисьогодні формуятьсѐ не інститутами культури та освіти, а масовими комунікаціѐми. Ці масовікомунікації в гонитві за прибутком працяять на “зниженнѐ” культури, але вони ще в більшості не внаших руках і ми не маюмо на них впливу.Якість робочої сили падаю, бо система мотивацій до роботи та навчаннѐ вже не спрацьовую. А ті, хтоотримав добру кваліфікація, намагаятьсѐ працявати за кордоном. Крім того, українська економічнамодель оріюнтована на дешеву робочу силу. А її скоро не буде вистачати. 15
  16. 16. Кількість віруячих в країні зростаю. Але, ѐк вказуять опитуваннѐ, до церкви звертаютьсѐ тількиневелика частина тих, хто відносить себе до віруячих. Мистецтво длѐ молоді заміщуютьсѐ шоу.Економічна та політична модель суспільства не заохочую до оріюнтації на духовність.Серед населеннѐ мало хто здатний самостійно оцінявати поточні події та тенденції (бо цьому невчать) і свідомістя лядей легко маніпулявати. Так же легко підпадаять під вплив і політики зчиновниками. Копіяваннѐ чужого досвіду без аналізу його відповідності до нашої ситуації сталонормоя. Тому баланс “покращеннѐ лядського потенціалу – втрата лядського потенціалу” –зміщений на користь його втрати.Все вищезазначене впливаю на здатність суспільства прийнѐти зміни. Майже ніхто не хоче змін, і тимбільше не хоче платити за них зусиллѐми та обмеженнѐми. Мобілізувати лядей на концентрованізусиллѐ заради суспільства або майбутнього майже неможливо. Всі ці аспекти можуть призвести докумулѐтивного ефекту або руйнуваннѐ суспільства, або початку його відродженнѐ.Сценарії майбутньогоЗараз найбільш вірогідний сценарій на найближчі десѐть - п’ѐтнадцѐть років виглѐдаю наступнимчином. Якщо принципових змін у гуманітарній політиці не відбудетьсѐ, наслідками цього буде:  зневіра населеннѐ у майбутньому, і, ѐк наслідок, запустіннѐ багатьох територій, неспроможність влади до мобілізації населеннѐ на зміни,  скороченнѐ населеннѐ та “погана” міграціѐ з одного боку, та заміщеннѐ висококваліфікованих кадрів освіченими іноземцѐми, ѐкі працявати “на Україну” не будуть,  реальне зовнішню управліннѐ за рахунок того, що ми не маюмо власних проектів майбутнього та кадрів, спроможних на створеннѐ таких проектів,  реальний перехід України у власність міжнародної групи олігархів,  повна маргіналізаціѐ української культури.Більш м’який сценарій полѐгатиме в тому, що все залишитьсѐ майже без змін, бо світу протѐгомнайближчих десѐти – п’ѐтнадцѐти років буде не до нас. Процеси різкої диференціації суспільствазупинѐтьсѐ, бо влада та бізнес зрозуміять загрозу длѐ себе, і почнуть реагувати на неї у розумнийспосіб. Але змінити себе і систему управліннѐ вони не зможуть, і тому не будуть спроможні досѐгтипринципових змін. Такий сценарій може розгорнутисѐ у короткостроковій перспективі і пізніше будезамінений першим сценаріюм.Дуже оптимістичний сценарій полѐгаю у тому, що влада або громадѐнське суспільство знайдуть силина зміни в формах правліннѐ. Це викличе попит на ѐкісні кадри і розум, і через їх створеннѐ почнетьсѐпроцес переходу до іншого суспільства та іншого світу. Але це теж відбуватиметьсѐ дуже поступово,бо що робити з тими, хто ю тілом і розумом існуячого суспільства? Що треба зробити щоб реалізуватиоптимістичний сценарій через перехід на інноваційний шлѐх розвитку?Підґрунтя для реалізації інноваційного сценарію в УкраїніІнноваційна ідеологіѐ, уѐвленнѐ про інновації ѐк цінність – це порівнѐно недавнѐ тенденціѐ влядському суспільстві, ѐка сформувалась у ювропейсько-американському ареалі ѐк один з елементівспочатку індустріальної, а пізніше постіндустріальної револяції.Протѐгом останніх п’ѐтдесѐти – сімдесѐти років (особливо чітко цѐ тенденціѐ відстежуютьсѐ з часів“холодної війни”) ринок знань, технологій та послуг нестримно зростаю, підвищуютьсѐ його питомавага в загальній структурі світових ринків (порівнѐно з ринками товарів та сировини). Це змусило 16
  17. 17. урѐди найбільш чутливих до глобальних змін країн зробити в національній політиці ставку наінноваційний розвиток і це майже миттюво (в історичному масштабі часу) зробило їх членами “клубу”,що визначаю контури майбутнього світу.Більшість населеннѐ Землі й зараз живе поза ідеологіюя інновацій. Входженнѐ в глобальний світавтоматично вклячаю країну у вплив інноваційних сил та наслідків інноваційної політики розвиненихкраїн. Україна зробила певні кроки, точніше, визначила намір стати учасником глобальних ринків, ізараз вже неможливо закрити країну та суспільство від глобальних тенденцій.Інноваційний шлѐх розвитку України – історичний виклик та історична необхідність. Глобальнийінноваційний процес не ю однорідним, він містить елементи різних інноваційних епох – індустріальноїреволяції, спрѐмованої на технічний прогрес, епохи переходу до інформаційного суспільства таепохи, що тільки зароджуютьсѐ – “розвитку через примноженнѐ”.Країни, що зробили інноваційний розвиток національноя ставкоя, у залежності від часу входженнѐ вінноваційний процес робили пріоритетом інноваційної політики або прорив у виробничому процесі,або у інформаційно-комунікаційному, або у ѐкомусь їх поюднанні.На часі черговий перехід, викликаний глобальним викликом лядству – технократичним шлѐхомрозвитку – не забезпечений відповідними суспільними, культурними, етичними змінами, щопризвело до втрати природних ресурсів, загрози екологічних та гуманітарних катастроф, щопоставило лядство перед необхідністя принципової зміни вектору розвитку.Інноваційна епоха індустріальної доби спиралась на ідеологія прогресу, віру в невичерпаністьресурсів природи, індустріальне виробництво, масову освіту, на професійні спільноти та модельнаукового університету. Метоя інновацій були нові засоби виробництва та нові вироби. Це булаепоха промислових інновацій, й Україна ще не вийшла повністя з ідеології та освіти цього періоду.Сучасна інноваційна епоха вклячила в себе інститути минулої епохи, проте базуютьсѐ на іншомуідеологічному підґрунті. Ґрунт сучасної інноваційної епохи – це спрѐмуваннѐ на штучне зростаннѐ тазадоволеннѐ потреб, спрѐмуваннѐ інноваційної діѐльності на прискореннѐ швидкості оберту капіталівта використаннѐ матеріальних ресурсів. Метоя інновацій стало прискореннѐ змін на ринку послуг татоварів, а швидкість – одніюя із її базових цінностей. Цѐ епоха визнаю вичерпність кожного з видівматеріальних ресурсів, але вважаю аксіомоя ідея невичерпності інтелектуальних та інформаційнихресурсів.В рамках сучасної інноваційної епохи відбуваютьсѐ:  стабілізаціѐ ринків товарів при вибухоподібному зростанні ринків знань, технологій та послуг (загрозливе зростаннѐ сегменту фінансових послуг, найпотужніша динаміка в сфері використаннѐ вільного часу – індустрії розваг та відпочинку);  визнаннѐ освіти та професійної підготовки одним з видів послуг, й відповідно – широке розповсядженнѐ моделі “освітнього супермаркету” ѐк мобільної системи підготовки, ѐка чутливо реагую на зміни ринків робочих місць.Важливоя рисоя сучасної інноваційної епохи ю підвищеннѐ ролі експертних спільнот.Суспільство зростаячих потреб породило кризи ресурсів та глобальні природні зміни – глобальнепотепліннѐ, зростаннѐ цін на нафту та газ, підвищеннѐ кількості та масштабу техногенних катастроф,фінансові кризи та суспільні зворушеннѐ на етнічному ґрунті – все це наслідки інноваційних зрушень,ѐкі не були прийнѐті до уваги. Інформаційне забрудненнѐ стало проблемоя на тлі зменшеннѐспроможності спільнот до визначеннѐ дійсно важливої інформації, що може привести довичерпаності інформаційного потенціалу суспільства. Метафороя цього процесу може стати образ“теплової смерті”, що описуютьсѐ в термодинаміці. Тому стали складатисѐ контури нової інноваційної 17
  18. 18. епохи – епохи примножуючого розвитку та переходу від ресурсовикористання черезресурсозбереження до ресурсопородження.Цѐ епоха базуютьсѐ на ідеології розвитку в рамках природного та культурного балансу, визнаннѐнеобхідності зберігати існуячі ресурси та створявати нові, підвищеного значеннѐ локальних ірегіональних спільнот та на індивідуальних траюкторіѐх освіти впродовж життѐ. Метоя інновацій ювідтвореннѐ ефективного балансу між лядством та природоя, зміна засад суспільного життѐ, змінаціннісних оріюнтирів та філософії розвитку лядства.Безумовно, прихід нової інноваційної епохи не проходить безболісно і маю великий супротив,особливо з боку корпорацій, що зросли на обслуговуванні та вигадуванні потреб у нових товарах тапослугах. Ідеѐ “сталого розвитку”, що активно поширяютьсѐ зараз, повинна закріпити існуячий стансправ серед країн, що споживаять глобальні ресурси та інших країн, що повинні обмежувати своїапетити.Україна знаходитьсѐ поза процесом виробленнѐ можливих або бажаних картин майбутнього, центриуправліннѐ майбутнім нашої країни знаходѐтьсѐ за її межами. У суспільній свідомості та механізмахуправліннѐ паную радѐнське (й дорадѐнське) минуле та ідеологіѐ імперської провінції. Самевідсутність власного визначеннѐ майбутнього ю головноя рисоя провінційності.Домінуяча українська ідеологіѐ – ідеологіѐ сьогоденного виживаннѐ. В країні немаю впливової тавідповідальної суспільної групи, ѐка б наполѐгала на необхідності розвитку. Влада чомусьсподіваютьсѐ, що вступ до Євросоязу автоматично зробить країну успішним учасником «глобальноїгри». Інші політичні групи роблѐть ставку на рух в фарватері Росії. Поза цими двома оріюнтирами неісную жодного оформленого уѐвленнѐ про майбутню.В результаті відбуваятьсѐ різноспрѐмовані, не контрольовані ані суспільством, ані владоя мутаціїсуспільних та економічних відносин, культури, соціальної свідомості, моралі, ѐкі скоріш руйнуять те,що поки хоч ѐк, але працяю, ніж створяю підґрунтѐ длѐ входженнѐ в глобальний світ.За багатьма ознаками Україна швидко пересуваютьсѐ на позиції характерні длѐ країн Третього світу.Це стосуютьсѐ, насамперед, структури промисловості, де традиційно переважаять галузіматеріалоюмні, екологічно брудні та позначені великоя часткоя важкої та шкідливої длѐ здоров’ѐпраці – вугледобувна, металургійна тощо.Більше того, на українські підприюмства, подібно до країн Близького Сходу та Південно-Східної Азії,переміщуютьсѐ з багатих країн ручна працѐ з виготовленнѐ продукції ювропейських брендів,“викруткове” складаннѐ авто та побутової техніки тощо. Найгірше, що аналогічні ѐвищаспостерігаятьсѐ також у багатьох галузѐх освіти та культури.Невідкладним завданнѐм ю перехід до нової інноваційної політики. Зараз майже жодна групаінтересів в українському суспільстві реально не захищаю інноваційний шлѐх розвитку – ні політики, нібізнес, ані професійні спільноти, вклячаячи вчених. В Україні немаю лобістів інноваційного розвитку.Більш того, можна констатувати, що в середині українського суспільства існую спротив інноваціѐм.Його чинѐть вельми впливові групи інтересів, ѐким невигідні тектонічні зміни в суспільстві:  бізнес, що базуютьсѐ на експлуатації старого,  політики, зусиллѐ ѐких зосереджені на перерозподілі того що створене попередніми поколіннѐми,  суспільні групи, що звикли до старого укладу життѐ,  освітѐни та науковці, що відтворяять вчорашні або навіть позавчорашні знаннѐ та підходи. 18
  19. 19. Проте вже зрозуміло, що в глобальному світі йде перерозподіл ринків, а ринок знань вже ставнайперспективнішим. Він висуваю дуже жорсткі умови до учасників – необхідні ефективнаінфраструктура, сприѐтливе інноваційне середовище та чітко визначена й ефективна державнаполітика.Україна сьогодні не може конкурувати з впливовими інноваційними гравцѐми, бо навіть коливідбуваютьсѐ чудо й ми отримуюмо винахід світового значеннѐ, в нас немаю інфраструктур йогопідтримки та механізмів його виведеннѐ на глобальні ринки.В будь-ѐкому суспільстві може народитисѐ геній, але його ідеї будуть використані тільки в томусуспіЀ娑￀

×