Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Міграційна безпекова карта України. 2016

948 views

Published on

Статистичні дані та останні тенденції української міграції до країн ЄС станом на листопад 2016 року.
Зокрема, аналізуються такі показники:
Регулярна міграція
Візові заявки
Відмови у в’їзді на кордоні
Управління кордонами
Виявлення українських мігрантів з неврегульованим статусом
Кількість прохань про притулок
Рішення про надання притулку

Published in: Government & Nonprofit
  • Login to see the comments

  • Be the first to like this

Міграційна безпекова карта України. 2016

  1. 1. Міграційна безпекова карта України 2016 ГО «Європа без бар’єрів» Міжнародний фонд «Відродження»
  2. 2. Міграційна безпекова карта України 2016
  3. 3. Документ підготовлено в рамках проекту «Останні кроки до безвізового режиму: комунікація реформ та консолідація підтримки в країнах ЄС» , що реалізується ГО «Європа без бар’єрів» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Автор: Катерина Кульчицька Редакційна колегія: Ірина Сушко, Павло Кравчук Громадська організація «Європа без бар’єрів» була створена у 2009 році. Місія організації - знайти новий баланс між свободою пересування та безпекою у прагненні бачити Європу без бар’єрів і Україну частиною такої Європи. Діяльність організації спрямована на реалізацію прав людини на свободу пересування та підтримку суспільно значущих реформ у сфері верховенства права, управління міграцією та кордонами, захисту персональних даних, громадського порядку та протидії дискримінації. Адреса: 01030, м. Київ, вул. Володимирська, 42, оф. 21. Тел.: +38 (044) 238-68-43 E-mail: office.europewb@gmail.com Веб-сторінка: http://europewb.org.ua/
  4. 4. ЗМІСТ 1. Вступ 5 2. Оцінка міграційного впливу 6 2.1. Регулярна міграція 6 2.2. Візові заявки 9 2.3. Відмови у в’їзді на кордоні 12 2.4. Управління кордонами 14 2.5. Виявлення українських мігрантів з неврегульованим статусом 15 3. Шукачі притулку після початку військової агресії РФ та анексії Криму 17 3.1. Рішення про надання притулку 20 3.2. Внутрішньо-переміщені особи 24 4. Наслідки запровадження безвізового режиму 25
  5. 5. 5 1. Вступ Україна знаходиться на фінішному етапі візового діалогу з країнами ЄС. З 2010 по 2016 роки в рамках виконання Плану дій з візової лібералізації, Україна суттєво удосконалила міграційну політику, політику протидії корупції та дискримінації, а також налагодила випуск нових біометричних документів для виїзду за кордон1. Законодавчу пропозицію надати Україні безвізовий режим було ініційовано у квітні 2016 року Європейською Комісією2 та у вересні 2016 року підтримано Комітетом громадянських свобод, правосуддя і внутрішніх справ (LIBE) Європейського Парламенту3. У листопаді 2016 року Комітет постійних представників ЄС погодив переговорну позицію Ради ЄС щодо безвізового режиму для України, зазначивши, що він має набути чинності одночасно із переглянутим механізмом призупинення безвізових режимів4. Таким чином, Україна отримала підтримку трьох відповідальних інституцій ЄС і очікує на ухвалення механізму призупинення безвізового режиму та остаточне рішення про надання безвізового режиму від Європейського Парламенту та Ради ЄС. Необхідність посилення механізму призупинення безвізового режиму виникла на хвилі міграційної кризи в ЄС та проведення візового діалогу між ЄС і одразу чотирма країнами: Україною, Грузією, Косово та Туреччиною. Для подальшого уникнення міграційних ризиків в ЄС було вирішено переглянути механізм призупинення безвізового режиму, який буде застосовуватись у разі надзвичайного збільшення кількості мігрантів з неврегульованим статусом і шукачів притулку з «безвізових» країн. Значна увага до потенційних міграційних потоків з України до ЄС стимулювала проведення ГО «Європа без бар’єрів» незалежної оцінки можливих наслідків запровадження для громадян України безвізового режиму для короткострокових поїздок до країн ЄС і Шенгенської зони. Дослідження базується на методології, що була використана Європейською Комісією у 2014 та 20155 6 роках для п’ятого та шостого звітів щодо прогресу України в імплементації Плану дій з візової лібералізації та включає в себе оцінку рівня регулярної та неврегульованої міграції з України в ЄС, а також оцінку кількості шукачів притулку в ЄС. У рамках дослідження було використано офіційні відкриті дані Європейських Агенцій Frontex, Державної міграційної служби України, даних Eurostat тощо. Дослідження відображає актуальні тенденції у міграції станом на листопад 2016 року та описує очікуваний вплив безвізового режиму на міграційні потоки з України до ЄС. 1 Policy brief “Almost there^ the carrots of visa liberalization as an impetus for domestic reforms in Ukraine”. http://europewb.org.ua/wp-content/uploads/2016/09/Policy-brief-renewed- Almost_there_the_carrots_of_visa_liberalisation.pdf 2 European Commission proposes visa-free travel for citizens of Ukraine. http://europa.eu/rapid/press-release_IP-16- 1490_en.htm 3 Civil liberties MEPs back plans to waive visa requirements for Ukrainians http://www.europarl.europa.eu/news/en/news-room/20160926IPR44110/civil-liberties-meps-back-plans-to-waive- visa-requirements-for-ukrainians 4 Visas: Council agrees its negotiating position on visa liberalisation for Ukraine http://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2016/11/17-visa-liberalisation-ukraine/ 5 Сommission staff working document accompanying the document. Sixth Progress Report on Ukraine's implementation of the action plan on visa liberalisation. http://bit.ly/2h2350w 6 Commission staff working document accompanying the document. Report from the Commission to the European Parliament and the Council. Fifth Progress Report on Ukraine's implementation of the action plan on visa liberalisation. http://bit.ly/2h2Wju9
  6. 6. 6 2. Оцінка міграційного впливу 2.1. Регулярна міграція У 2015 році в ЄС на законних засадах проживали 1 млн. 27 тисяч українських громадян (Таблиця 1). Частка українців склала 5,5% від загальної кількості громадян третіх країн, які проживали в ЄС за дозволами на проживання (18 млн. 886 тисяч осіб). Більше 85% усіх українських громадян, які мали дозволи на проживання, отримали їх у 5-ти країнах-членах ЄС: у Польщі (336 346 осіб), Італії (238 566),Чехії (113 863), Німеччині (113 226) та Іспанії (84 333). Зокрема, у сусідній Польщі на 62% зросла кількість виданих українцям дозволів на проживання – переважно для працевлаштування та навчання. Помітне зменшення кількості виданих дозволів відбулося у Великобританії (на 14%) та Португалії (на 5,5%), переважно за рахунок зменшення українських трудових мігрантів у цих країнах. Таблиця 1. Всі дійсні дозволи на проживання громадян України станом на 31 грудня кожного року, 2011-2015 Країни/ за роками Рішення (Р) та Відмови (В) 2011 2012 2013 2014 2015 ЄС (28 країн) 749 388 779 953 843 201 864 597 1 026 957 Бельгія 3 613 3 745 3 850 3 853 4 116 Болгарія 773 900 1 072 2 623 4 005 Чехія 119 083 103 165 107 254 110 712 113 863 Німеччина 112 016 111 747 109 781 111 650 113 226 Естонія 5 909 6 025 5 994 6 649 7 780 Ірландія 3 076 2 609 1 959 1 624 1 766 Греція 20 182 18 477 18 787 : 19 841 Іспанія 76 180 78 214 80 866 82 726 84 333 Франція 7 478 8 009 8 524 9 294 10 103 Хорватія : : 247 262 464 Італія 223 790 224 681 233 604 236 346 238 566 Кіпр 5 080 4 619 2 775 2 842 2 819 Латвія 3 380 3 641 3 931 4 747 5 787 Литва 2 801 3 239 3 714 5 277 6 163 Люксембург 387 499 513 562 655 Угорщина 19 221 13 802 13 149 1 759 2 271 Мальта 215 235 395 570 630 Нідерланди 2 898 2 796 2 651 3 832 4 373 Австрія 5 338 5 930 6 453 7 075 7 932 Польща 76 162 122 274 175 656 210 402 336 346 Португалія 48 022 44 079 41 090 37 849 35 777 Румунія 1 409 1 317 1 401 1 574 1 843 Словенія 1 460 1 501 1 565 1 728 1 946 Словаччина 5 515 6 193 6 361 7 450 9 913 Фінляндія 2 454 2 678 1 782 3 157 3 087 Швеція 2 946 3 267 3 531 3 465 3 719 Великобританія : 6 311 6 296 6 569 5 633 Ісландія 154 162 163 149 167 Ліхтенштейн : : 48 46 56 Норвегія 1 706 1 803 1 845 1 821 1 970 Джерело: Eurostat data. Останнє оновлення 02.09.16, витяг інформації 07.11.20167 7 All valid permits by reason, length of validity and citizenship on 31 December of each year. http://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=migr_resvalid&lang=en
  7. 7. 7 Традиційно, найбільше українців отримали дозволи на проживання в країнах-членах ЄС з метою працевлаштування (449 989 осіб). У 2015 році цей показник вперше виріс на 30% у порівнянні з попереднім 2014 роком, до цього спостерігалось повільне зростання трудових мігрантів на 3-4% в рік. Суттєве збільшення відбулося у Польщі, де у 2015 році було видано 227 760 дозволів на працевлаштування та проживання, що на 83% більше, ніж попереднього року (124 438 осіб). Другою за популярністю причиною проживання українців у країнах-членах ЄС були сімейні обставини (230 411 осіб). 65% усіх українських громадян, які возз’єдналися з родиною у 2015 році, проживали в Італії, Німеччині та Чехії (сумарно 148 283 осіб). З метою навчання в ЄС у 2015 році проживало 42 929 українських громадян, більшість з яких у Польщі (25 134 особи). Джерело: Eurostat data. Останнє оновлення 02.09.16, витяг інформації 07.11.20168 Відповідно до Таблиці 2, кількість українських громадян, які вперше отримали дозвіл на проживання в країна-членах ЄС, зросла на 63% у 2015 році (з 305 598 осіб у 2014 р. до 499 992). Найбільше зростання у порівнянні з 2014 роком спостерігалось у Польщі - з 250 054 у 2014 році до 430 081 у 2015 році. В інших країнах-членах ЄС попит на дозволи на проживання також стабільно зростає, за виключенням Німеччини, Італії, Литви, Швеції та Великобританії. 8 All valid permits by reason, length of validity and citizenship on 31 December of each year. http://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=migr_resvalid&lang=en 278296 33 203 209375 343 723 303628 42929 230411 449989 Інші причини Навчання Сімейні обставини Працевлаштування Діагарама 1. Всі дійсні дозволи на проживання українських громадян за типом причини станом на 31 грудня, 2014-2015 р. 2015 2014
  8. 8. 8 Таблиця 2. Перші дозволи на проживання для українських громадян, 2011-2015 роки Країни/Роки 2011 2012 2013 2014 2015 ЄС (28 країн) 125 754 160 222 236 472 305 598 499 992 Бельгія 681 599 518 518 677 Болгарія 297 398 476 598 1 488 Чехія 5 521 18 152 18 622 12 867 23 207 Данія 2 287 2 181 2 341 2 603 2 297 Німеччина 3 179 4 548 4 838 6 163 5 667 Естонія 645 403 440 853 1 447 Ірландія 211 208 252 265 351 Греція 821 742 885 836 850 Іспанія 4 413 3 687 3 637 3 595 3 809 Франція 1 152 1 241 1 429 1 583 1 863 Хорватія : : 67 98 116 Італія 15 409 8 493 13 996 8 761 7 850 Кіпр 752 611 576 779 886 Латвія 466 733 678 1 316 1 591 Литва 409 773 873 2 053 1 908 Люксембург 60 60 59 89 141 Угорщина 2 104 1 119 930 1 164 1 686 Мальта 58 78 126 306 297 Нідерланди 603 632 879 938 1 129 Австрія 903 1 053 903 1 099 1 383 Польща 75 168 104 730 171 769 250 054 430 081 Португалія 1 789 1 517 1 126 1 038 1 284 Румунія 214 309 254 339 482 Словенія 262 181 175 258 363 Словаччина 686 782 1 040 1 592 3 340 Фінляндія 813 866 938 1 119 1 248 Швеція 1 459 1 412 1 192 1 322 1 186 Великобританія 5 392 4 714 7 453 3 392 3 365 Ісландія 31 29 32 20 25 Ліхтенштейн : : 23 16 15 Норвегія 873 778 787 840 1 027 Швейцарія : 1 133 1 499 743 682 Джерело: Eurostat data. Останнє оновлення 06.10.16, витяг інфоримації 09.11.20169 9 All valid permits by reason, length of validity and citizenship on 31 December of each year. http://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=migr_resvalid&lang=en
  9. 9. 9 2.2. Візові заявки Головними тенденціями у видачі короткострокових Шенгенських віз українським громадянам є зменшення кількості звернень для оформлення візи, зростання показника відмов та, водночас, зростання частки виданих багаторазових віз українцям (Таблиця 3). У 2015 році українські громадяни оформили 1 188 357 віз до країн Шенгенської зони, що на 12% менше у порівнянні з 2014 роком (1 351 757 віз). При цьому, у 2014 році показник виданих Шенгенських віз також скоротився на 12% у порівнянні з 2013 роком. Одними із причин даної тенденції останніх років є: - Спадання економічної спроможності українських громадян для здійснення поїздок закордон, - Зростання частки мобільних громадян, які отримали Шенгенські мультивізи з терміном дії понад один рік, - Зростання кількості українців, які працюють в країнах Шенгену, використовуючи довгострокові візи типу D та дозволи на проживання. Найчастіше українські громадяни звертались та отримували візи у консульських установах Польщі (457 803 виданих віз), Угорщини (115 983), Німеччини (92 035), Іспанії (78 258), Литви (72 767) та Чехії (62 893). При цьому, у 2015 році до Польщі по короткострокові Шенгенські візи звернулося на 17% менше українських громадян ніж у 2014, але кількість виданих довгострокових національних віз зросла в 1,7 разу (від 276 298 віз у 2014 році до 466 155 у 2015)10. Майже в 3 рази зменшилась кількість звернень та виданих віз консульськими установами Греції: з 143 789 віз у 2014 році до 51 307 віз у 2015. Одною із причин різкого спадання є зменшення економічної спроможності українських громадян здійснювати туристичні поїздки до Греції та низький показник видачі мультивіз консульськими установами цієї країни, що у 2014 році склав лише 36,3%; для порівняння середній показник по країнах Шенгенської зони - 52,4%. Майже в два рази за рік зросла кількість виданих короткострокових віз консульством Литви: з 37 349 віз у 2014 році до 72 767 у 2015. Однією із причин зростання попиту на візи до цієї країни є високий показник видачі багаторазових віз, що у 2014 році становив рекордні 82,3%. Середній показник відмов у оформленні Шенгенських віз українським громадянам зріс з 2% у 2014 році до 3,4% у 2015. Це свідчить про посилене фільтрування країнами Шенгенської зони візових заявок українців. Консульство Нідерландів відмовляло українцям найчастіше - 7,2% усіх заявок були відхилені, що у 1,7 разів більше ніж у 2014 році. Традиційно високими є показники відмов у видачі Шенгенських віз консульствами Бельгії (6,7%), Німеччини (6%) та Швеції (5,7%). Низка країн Шенгенської зони досить низько оцінюють ризики нелегальної міграції з України. Зокрема, найбільш рідко у 2015 році українцям відмовляли у короткострокових візах консульства Литви (1%), Латвії (1%) та Австрії (1,1%). Доволі низьким є показник відмов у консульствах Угорщини (1,7%) та Франції (1,7%). Середній показник видачі Шенгенських багаторазових віз українським громадянам у 2015 році склав 56,8% (674 682 візи), що на 4,4% більше ніж у 2014 році. Однією із причин 10 Raport na temat obywateli Ukrainy. http://udsc.gov.pl/wp-content/uploads/2014/12/UKRAINA-28.02.2016-r..pdf
  10. 10. 10 зростання частки мультивіз може бути дія оновленої у 2013 році Угоди про спрощення оформлення віз, що суттєво розширила можливості окремих груп українських громадян отримувати багаторазові візи строком дії від одного року. Майже половину усіх багаторазових віз українським громадянам видали консульські установи Польщі (330 736 віз). Значну кількість багаторазових віз оформили консульські установи Угорщини (66 543), Литви (57 794), Німеччини (37 531) та Словаччини (31 828). Серед 5 956 Шенгенських віз, виданих українським громадянам консульством Словенії, 99,7% були багаторазовими. Найрідше багаторазові візи українські громадяни отримували у консульствах Фінляндії (17,2%) та Франції (21%). Таблиця 3. Заявники на оформлення короткострокової Шенгенської візи в Україні, 2014- 2015 роки (за консульськими установами країн) Країна Шенгенської зони Заявки на візу типу С 2014 Видані візи типу С 2014 Видані мультивізи 2014 Не видані візи типу С 2014 Частка відмов у візах типу С 2014 Частка виданих мультивіз типу С 2014 Шенгенська зона 1 387 086 1 351 757 708 826 27 273 2,0% 52,4% Австрія 22 510 22 334 8 552 173 0,8% 38,3% Бельгія 8 416 7 521 3 281 803 9,5% 43,6% Чехія 59 607 58 382 17 468 1 191 2,0% 29,9% Данія 7 734 7 435 3 516 136 1,8% 47,3% Естонія 14 993 14 441 9 558 357 2,4% 66,2% Фінляндія 13 772 13 126 2 698 626 4,5% 20,6% Франція 35 865 35 520 7 285 327 0,9% 20,5% Німеччина 101 867 96 807 39 338 5 005 4,9% 40,6% Греція 145 621 143 789 52 189 1 832 1,3% 36,3% Угорщина 118 740 117 177 62 665 1 522 1,3% 53,5% Італія 53 626 48 939 14 805 832 1,6% 30,3% Латвія 11 873 11 039 5 374 19 0,2% 48,7% Литва 38 993 37 349 30 746 236 0,6% 82,3% Нідерланди 22 303 21 127 14 395 955 4,3% 68,1% Норвегія 6 221 5 991 2 441 218 3,5% 40,7% Польща 566 976 556 503 368 515 10 219 1,8% 66,2% Португалія 6 008 5 938 2 554 70 1,2% 43,0% Словаччина 49 466 48 840 35 251 739 1,5% 72,2% Словенія 5 956 5 860 5 521 96 1,6% 94,2% Іспанія 76 983 75 734 13 179 1 024 1,3% 17,4% Швеція 9 325 8 142 4 698 426 4,6% 57,7% Швейцарія 10 231 9 763 4 797 467 4,6% 49,1%
  11. 11. 11 Країна Шенгенської зони Заявки на візу типу С 2015 Видані візи типу С 2015 Видані мультивізи 2015 Не видані візи типу С 2015 Частка відмов у візах типу С 2015 Частка виданих мультивіз типу С 2015 Шенгенська зона 1 233 530 1 188 357 674 682 41 855 3,4% 56,8% Австрія 19 583 19 360 7 593 223 1,1% 39,2% Бельгія 7 498 6 804 3 230 501 6,7% 47,5% Чехія 65 729 62 893 23 692 2 816 4,3% 37,7% Данія 6 741 6 437 2 862 239 3,5% 44,5% Естонія 15 840 14 685 8 066 837 5,3% 54,9% Фінляндія 15 297 14 639 2 523 634 4,1% 17,2% Франція 33 082 32 284 6 768 569 1,7% 21,0% Німеччина 97 907 92 035 37 531 5 829 6,0% 40,8% Греція 53 679 51 307 17 560 2 372 4,4% 34,2% Угорщина 118 045 115 983 66 543 2 013 1,7% 57,4% Італія 51 560 49 021 15 175 1 919 3,7% 31,0% Латвія 14 276 14 132 5 537 140 1,0% 39,2% Литва 74 678 72 767 57 794 770 1,0% 79,4% Нідерланди 24 438 22 550 15 739 1 749 7,2% 69,8% Норвегія 4 977 4 824 2 265 143 2,9% 47,0% Польща 472 584 457 803 330 736 14 715 3,1% 72,2% Португалія 7 721 7 469 4 341 252 3,3% 58,1% Словаччина 45 727 44 466 31 828 1 355 3,0% 71,6% Словенія 5 614 5 360 5 342 253 4,5% 99,7% Іспанія 82 289 78 258 21 687 3 666 4,5% 27,7% Швеція 8 047 7 464 3 938 458 5,7% 52,8% Швейцарія 8 218 7 816 3 932 402 4,9% 50,3% Джерело: Європейська Комісія,Головне управління з міграції та внутрішніх справ, Квітень 201611 11 Visa policy. Migration and home affairs. http://ec.europa.eu/dgs/home-affairs/what-we-do/policies/borders-and- visas/visa-policy/index_en.htm
  12. 12. 12 2.3. Відмови у в’їзді на кордоні Україна займає друге місце після Марокко по кількості відмов при в’їзді до країн-членів ЄС. Відповідно до Таблиці 4, у 2015 році українським громадянам відмовляли 24 485 разів, що в 1,5 рази більше ніж у 2014 році (16 160). Близько 80% усіх відмов було здійснено на кордоні між Україною та Польщею (19 020). До трійки країн за кількістю відмов також входять сусідні Угорщина (1 825) та Румунія (1 090). Таблиця 4. Відмови українським громадянам у в’їзді до країн-членів ЄС та країн Шенгенської зони на зовнішніх кордонах, 2011-2015 роки. Країни/ Рішення 2011 2012 2013 2014 2015 ЄС (28 країн) 16 440 18 655 17 095 16 160 24 485 Бельгія 15 25 25 25 20 Болгарія 65 185 130 65 55 Чехія 15 10 10 10 15 Данія 0 5 0 10 0 Німеччина 120 135 150 165 155 Естонія 30 35 30 45 130 Ірландія 50 30 30 75 70 Греція 35 60 55 60 50 Іспанія 20 30 15 10 15 Франція 40 40 35 45 60 Хорватія : : 220 185 170 Італія 75 60 125 150 95 Кіпр 25 15 20 50 70 Латвія 45 70 65 50 70 Литва 60 55 60 70 330 Люксембург 0 0 0 0 0 Угорщина 4 560 2 985 2 190 2 040 1 825 Мальта 5 0 0 0 0 Нідерланди 70 55 50 45 85 Австрія 15 0 5 5 5 Польща 9 115 12 555 12 060 11 185 19 020 Португалія 5 5 5 10 5 Румунія 1 125 1 320 1 000 855 1 090 Словенія 100 125 80 25 25 Словаччина 550 530 395 410 440 Фінляндія 15 20 25 30 20 Швеція 0 0 0 0 15 Великобританія 300 305 295 535 640 Ісландія : : : 0 0 Ліхтенштейн 0 0 0 0 0 Норвегія 0 0 0 10 5 Швейцарія 10 25 25 30 25 Джерело: Eurostat data. Останнє оновлення 03.06.16, витяг інформації 09.11.201612 12 Third country nationals refused entry at the external borders - annual data (rounded). http://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=migr_eirfs&lang=en
  13. 13. 13 Варто зазначити, що дані Frontex дещо відрізняються від даних Європейської Комісії, розміщених на Євростаті. Згідно з річним аналізом ризиків Frontex, у 2015 році українським громадянам відмовляли 25 283 рази при в’їзді до країн-членів ЄС (Таблиця 5). Майже половину усіх відмов українські громадяни отримали через відсутність документів, які б підтверджували мету та умови перебування в ЄС (12 367 разів). Другою поширеною причиною відмови були відсутність діючої візи або дозволу на проживання (6582 разів). Таблиця 5. Причини відмови українським громадянам у в’їзді до країн-членів ЄС та країн Шенгенської зони на зовнішніх кордонах у 2015 році Причини відмови у в’їзді Кількість відмов Відсутність документів, які підтверджують мету поїздки або умови проживання 12367 Відсутність діючої візи або дозволу на проживання 6582 Відсутність достатньої суми коштів для перебування або повернення в Україну 1698 Вичерпано дозволений трьохмісячних термін перебування протягом шестимісячного періоду 1265 Щодо особи було винесено попередження в Шенгенську інформаційну систему або інформаційну систему однієї з країн-членів ЄС 844 Підроблені проїзні документи 186 Особа загрожує державній політиці, внутрішній безпеці, громадському здоров'ю або міжнародним відносинам однієї чи більше країн-членів ЄС 148 Відсутність діючих проїзних документів 106 Підроблена віза або дозвіл на проживання 23 Не визначено 2153 Всього 25 283 Джерело: Frontex13 За даними Frontex, Україна посідає перше місце за кількістю виявлених підроблених документів під час в’їзду до країн-членів ЄС та Шенгенської зони. У 2015 році в 2,3 рази зросла кількість українських громадян, які були затримані на кордоні з ЄС з підробленими документами: з 519 випадків у 2014 році до 1186 у 2015. Найчастіше українці підробляли візи, а також штампи про виїзд з Шенгенської зони, які заважають виявити факт перевищення дозволеного терміну перебування за Шенгенською візою (90 днів протягом періоду 180 днів). 13 Risk analysis for 2016. http://frontex.europa.eu/assets/Publications/Risk_Analysis/Annula_Risk_Analysis_2016.pdf
  14. 14. 14 2.4. Управління кордонами Україна межує з чотирма країнами-членами ЄС: Польщею, Угорщиною, Румунією та Словаччиною. Незважаючи на значну протяжність кордону із країнами-членами ЄС, що складає 1390,742 км, показник нелегального перетину кордону є доволі низьким: у 2015 році було виявлено всього 1255 українських громадян, які нелегально перетинали кордон між прикордонними пунктами. Для прикладу, громадяни Косово, які також претендують на візову лібералізацію, у 2015 році нелегально перетинали кордон між пунктами пропуску в 19 разів більше ніж українці (23 793 разів). Завдяки виконанню Плану дій з візової лібералізації українська система управління кордонами отримала нові інструменти, які дозволили контролювати ризики нелегальної міграції, контрабанди зброї, товарів та наркотичних речовин: - Було ухвалено нове законодавство, яке регулює порядок в’їзду та виїзду на тимчасово окуповані території: проїзд на та з територій здійснюється лише у пропускних пунктах за наявності спеціального дозволу, який видається Службою Безпеки України. - Для подальшого розвитку Державної прикордонної служби та системи інтегрованого управління кордонами було затверджено нові стратегічні документи. - Державна прикордонна служба України почала здійснювати спільне патрулювання кордонів з польськими, молдовськими, словацькими та угорськими прикордонними органами. - Усі пункти перетину кордону між Україною та ЄС почали використовувати обладнання, яке зчитує біометричну інформацію, що дозволяє ідентифікувати осіб, які отримали закордонні біометричні паспорти. Заявники на оформлення закордонного паспорта проходять автоматичну перевірку на наявність заборони виїзду за межі України. - 45 пріоритетних пунктів перетину кордону були під’єднані до бази даних Інтерполу. - З метою протидії контрабанді товарів, зброї та наркотичних речовин було створено віртуальний контактний центр. Для подальшого удосконалення системи інтегрованого управління кордонами Державній прикордонній службі необхідно розширювати інфраструктуру пунктів пропуску відповідно до зростання руху фізичних осіб і транспортних засобів через кордон, а також впроваджувати практику «єдиної зупинки». Окрім того, удосконалення потребують методики збору даних щодо перетину кордону та методики оцінки ризиків.
  15. 15. 15 2.5. Виявлення українських мігрантів з неврегульованим статусом Більшість українців, які подорожують країнами ЄС та Шенгенської зони, обирають законні шляхи отримання дозвільних документів: короткострокові та довгострокові візи, дозволи на проживання та дозволи на перетин кордону в рамках місцевого прикордонного руху. Тому, українських громадян, які нелегально перебувають в країнах ЄС та Шенгенської зони, здебільшого виявляють з візою та дозволом на проживання, у яких закінчився термін дії. Відповідно до даних Євростату, з 2011 по 2013 роки кількість українських громадян, яких виявляли під час нелегального перебування, коливалась навколо 12 тисяч осіб за рік. Втім, у 2014-2015 роках, які характеризуються погіршенням економічної ситуації в Україні та розгортанням конфлікту на Сході України, кількість виявлених мігрантів майже подвоїлась. У 2015 році в країна-членах ЄС було виявлено 23 850 українських громадян з неврегульованим статусом, що на 42% більше ніж у 2014 році. Таким чином, Україна увійшла у першу десятку країн походження мігрантів з неврегульованим статусом, виявлених у ЄС. Для порівняння, Косово, яке також претендує на візову лібералізацію, з близько 50 тисячами виявлених мігрантів, зайняло п’яту позицію. Найчастіше українців виявляли під час нелегального перебування в країнах, які видали велику кількість віз і дозволів на проживання українцям: у Польщі (11 885), Угорщині (2 820), Німеччині (2 550) та Чехії (1 225). У порівнянні з кількістю дійсних дозволів на проживання, виданих українським громадянам у 2015 році (1 026 957), показник виявлених мігрантів з неврегульованим статусом є доволі низьким. Окрім того, за даними Frontex, значну кількість українських громадян виявляють саме під час добровільного повернення в Україну з ЄС. Таблиця 6. Українські громадяни виявлені під час нелегального перебування в країнах ЄС та Шенгенської зони, 2011-2015 Країни/ Рішення 2011 2012 2013 2014 2015 ЄС (28 країн) 11 880 12 555 12 060 16 840 23 850 Бельгія 130 165 135 225 250 Болгарія 15 10 5 5 15 Чехія 1 125 1 065 890 1 020 1 225 Данія 5 0 5 0 5 Німеччина 1 095 1 280 1 265 1 455 2 550 Естонія 35 35 45 60 125 Ірландія 15 35 25 5 30 Греція 100 75 95 115 150 Іспанія 840 640 380 590 620 Франція 375 310 340 565 935 Хорватія : : 5 10 15 Італія 690 720 570 490 550 Кіпр 180 135 120 70 55 Латвія 5 5 10 5 10 Литва 90 70 75 75 255 Люксембург 0 5 0 0 0 Угорщина 1 095 1 310 1 370 1 695 2 820
  16. 16. 16 Мальта 20 10 5 5 15 Нідерланди 105 : : : : Австрія 195 185 190 410 350 Польща 3 995 4 800 5 210 7 455 11 885 Португалія 425 480 280 235 415 Румунія 120 75 70 55 45 Словенія 105 20 10 10 10 Словаччина 370 335 355 500 785 Фінляндія 30 40 35 70 40 Швеція 165 105 95 1 225 120 Великобританія 555 640 490 490 580 Ісландія : : : : : Ліхтенштейн 0 0 0 0 0 Норвегія 10 45 20 45 60 Швейцарія 50 60 70 65 105 Джерело: Eurostat data. Останнє оновлення 18.07.16, витяг інформації 09.11.201614 14 Third country nationals found to be illegally present - annual data (rounded). http://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=migr_eipre&lang=en
  17. 17. 17 3. Шукачі притулку після початку військової агресії РФ та анексії Криму Військова агресія Росії на Сході України та анексія Криму стала причиною посилення міграційних потоків як усередині України, так і за її межами. Якщо з 2008 по 2013 роки в ЄС за рік реєстрували близько однієї тисячі заяв на пошук притулку від українців, то у 2014 році, після початку конфлікту, кількість шукачів притулку збільшилась у 13 разів (Таблиця 7). У 2015 році в ЄС було зареєстровано 22 040 українських заявок, що у півтора рази більше ніж у 2014 і у 20 разів більше, ніж у «доконфліктний» 2013 рік. Втім, вже у першому півріччі 2016 року приріст шукачів притулку з України знизився: було зареєстровано 7 030 заявок, що на 39% менше ніж у першому півріччі 2015 року. Частка українських шукачів притулку в ЄС є незначною. Для прикладу, 22 040 українських заявок - це 1,6% від сумарної кількості шукачів притулку в ЄС у 2015 році (1 322 825 заявок). У першому півріччі 2016 року частка українських заявок була ще меншою і склала всього 1,14% (7 030 з 617 200 заявок). Українці шукали притулок у всіх країнах-членах ЄС, але найбільше - в країнах із великою українською діаспорою: Італії (4 665 заявок), Німеччині (4 660 з.), Іспанії (3 345 з.) та Польщі (2 295 з.). Саме в цих країнах, за виключенням Польщі, у 2015 році відбулося помітне зростання кількості зареєстрованих заявок. За рік більше ніж в 2 рази виросла кількість українських шукачів притулку в Італії (з 2 080 до 4 665 з.), більше ніж в 3,5 рази в Іспанії (з 895 до 3 345 з.), на 70% зріс показник в Німеччині (з 2 705 до 4 660 з.). В Польщі кількість заявок залишилась на рівні 2014 року (2 275 з. у 2014 році та 2 295 з. у 2015). У більшості країнах- членах ЄС вже у першому півріччі 2016 року відбулося зниження потоку шукачів притулку з України у порівнянні з першим півріччям 2015 року. Таблиця 7. Заявки українських громадян на пошук притулку в країнах-членах ЄС та Шенгенської зони, 2011-2015 роки, перше півріччя 2016 року Країни/Роки 2011 2012 2013 2014 2015 01.-06.2016 ЄС (28 країн) 940 1 095 1 055 14 060 22 040 7 030 Італія 20 35 35 2 080 4 665 1 520 Німеччина 55 135 150 2 705 4 660 1 460 Іспанія 10 20 15 895 3 345 1 505 Польща 65 70 45 2 275 2 295 700 Франція 100 145 135 1 425 1 645 345 Швеція 190 130 170 1 320 1 415 300 Нідерланди 50 30 35 265 760 260 Чехія 150 175 145 515 695 250 Австрія 65 80 60 455 505 200 Бельгія 75 90 65 570 435 90 Португалія 5 5 0 155 365 45 Великобританія 50 60 75 285 260 65 Греція 30 45 20 110 225 55 Данія 20 15 40 135 95 65 Естонія 0 0 0 60 95 5 Фінляндія 10 15 5 300 75 35 Кіпр 10 5 0 95 70 15 Мальта 0 0 0 40 70 30 Болгарія 0 10 0 40 65 5
  18. 18. 18 Литва 0 5 5 70 65 20 Ірландія 10 15 10 50 45 0 Латвія 5 0 0 75 45 5 Румунія 5 0 10 35 35 0 Люксембург 0 0 0 25 30 5 Угорщина 5 0 5 35 30 0 Словаччина 5 5 15 25 25 5 Словенія 5 5 0 15 15 0 Хорватія : : 0 10 10 5 Швейцарія 25 30 40 210 245 45 Ісландія 0 0 0 15 10 5 Ліхтенштейн 0 10 0 5 15 0 Всього 980 1 165 1 120 14 415 22 405 7 105 Джерело: Eurostat data. Останнє оновлення 05.10.16, витяг інформації 09.11.201615 16 У 2015 році серед українських шукачів притулку у ЄС було 54% чоловіків та 46% жінок. Відповідно до Діаграми 2, найбільшою віковою групою була молодь, від 18 до 34 років (45%), найменшою – люди літнього віку від 65 років (2%). Джерело: Eurostat data. Останнє оновлення 05.10.16, витяг інформації 09.11.201615 15 Asylum and first time asylum applicants by citizenship, age and sex Annual aggregated data (rounded). http://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=migr_asyappctza&lang=en 16 Asylum and first time asylum applicants by citizenship, age and sex Monthly data (rounded). http://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=migr_asyappctzm&lang=en 22% 3% 45% 28% 2% 0% Діаграма 2. Віковий розподіл шукачів притулку з України в країнах ЄС (2015 рік) Менше 14 років Від 14 до 17 років Від 18 до 34 років Від 35 до 64 років Від 65 років Вік невідомий
  19. 19. 19 Польські управління у справах іноземців, на основі періодичного опитування громадян України, які претендують на міжнародний захист, сформували 5 профілів українських заявників на пошук притулку17: - Профіль жителів Східної України (Донецька та Луганська область) є найбільш поширеним. Причиною пошуку притулку серед більшості представників категорії є небезпечна ситуація в регіоні проживання. Частина осіб мають побоювання за власне життя через публічну підтримку єдності України та активну підтримку української армії. Часто особи заявляють, що зазнали переслідування через віросповідання (різні течії протестантизму) або національність. Представники групи вказують на неможливість проживати в іншій частині України, через відсутність ефективної підтримки з боку уряду, а також через неприйняття внутрішньо-переміщених осіб зі Сходу України у місцевих громадах інших регіонів. Деякі шукачі притулку чоловічої статі заявляють про побоювання бути мобілізованими до української армії у разі переселення на не окуповану територію. Вік, сімейний стан та освіта заявників були різноманітними. - Профіль «Майдану» або політичний профіль. Ці особи шукають притулок, тому що вони заявили про свої політичні переконання, які є несумісними з політикою фіктивних самопроголошених утворень ДНР та ЛНР або окупаційного уряду Криму. Представники даної категорії шукачів притулку зазнавали переслідування, яке загрожувало позбавленням волі або життя, піддавалися фізичному насильству, були затримані і допитані співробітниками Служби Безпеки або представниками органів самопроголошених утворень чи російського окупаційного уряду Криму. Вік, сімейний стан та освіта заявників були різноманітними. - Профіль жителів Криму. Представники цієї категорії шукачів притулку визначають свою національність як українці або кримські татари. Розрізняють дві групи заявників: особи, які турбуються про свою безпеку через національність та релігію (переважно кримські татари) та особи, які вважають, що Крим має входити до території України та мають побоювання щодо діяльності російського окупаційного уряду Криму. Вік, сімейний стан та освіта заявників були різноманітними. - Військовозобов’язані, які не бажають служити в армії та брати участь в бойових діях. Ця категорія шукачів притулку, до якої належать чоловіки від 20 до 45 років частково співпадає з попередніми категоріями. Особи називали однією із причин виїзду з України побоювання бути мобілізованими до української армії. Через релігійні чи світоглядні переконання ці особи не можуть чи не хочуть брати участь у будь-яких військових діях чи навчаннях. - Профіль економічних мігрантів. Ця категорія складається з заявників, які походять з різних регіонах України, в тому числі до категорії належать внутрішні переселенці з тимчасово окупованих територій, які не змогли інтегруватися в інших регіонах України. Причинами пошуку притулку особи називали економічні або особисті проблеми (сім'я в Польщі), побоювання через поточну політичну та економічну ситуацію в Україні, а також готовність почати або продовжити лікування в Польщі. Вік, сімейний стан та освіта заявників були різноманітними. Відповідні дані свідчать про те, що частина українців, які шукають притулок у країнах ЄС, не тікають від переслідувань, а намагаються легалізувати своє перебування у країнах-членах ЄС з метою одержання більш високого рівня доходів ніж в Україні, об’єднання із сім’єю або лікування. 17 Raport na temat obywateli Ukrainy. http://udsc.gov.pl/wp-content/uploads/2014/12/Raport-na-temat-obywateli- Ukrainy-30.10.2016.pdf
  20. 20. 20 3.1. Рішення про надання притулку У 2013 році, до початку збройної агресії збоку Росії та анексії Криму, українські заявники отримували відмови у 87% рішень (745 з 855 рішень). У 2015 році цей показник склав 70%: з 9440 рішень - 6 630 містили відмову (Таблиця 8). У першому півріччі 2016 року частка відмов зросла з 70 до 73% (4135 відмов з 5670). Однією із причин відмов українцям у наданні притулку є «можливість внутрішньої втечі». Це означає, що українські громадяни, які зазнали переслідування на території самопроголошених утворень або окупованого Криму, мають можливість безпечно проживати на решті території України. Найменш лояльними до українських заявників були міграційні служби Болгарії, Данії, Ірландії, Іспанії, Хорватії, Латвії та Люксембургу, які у 2015 році відмовили у 100% винесених рішень. Міграційні служби Польщі та Нідерландів відмовили українцям у 99% рішень, Великобританії – 98%, Швеції – 97%. Таблиця 8. Рішення та відмови винесені по заявкам на пошук притулку від українських громадян, 2013-2015 роки, перше півріччя 2016 року Країни/ Рішення (Р) та Відмови (В) за роками Р 2013 В 2013 Р 2014 В 2014 Р 2015 В 2015 Р 01-06. 2016 В 01-06. 2016 ЄС (28 країн) 855 740 2 895 2 360 9 440 6 630 5 670 4 130 Бельгія 50 40 205 200 460 345 115 75 Болгарія 5 5 0 0 45 40 15 15 Чехія 160 150 375 220 615 445 320 290 Данія 35 30 10 10 75 75 25 25 Німеччина 40 35 60 45 105 50 595 570 Естонія 0 0 5 5 80 20 20 5 Ірландія 10 10 30 20 25 25 20 10 Греція 30 25 85 80 175 130 50 40 Іспанія 15 15 80 80 35 35 20 15 Франція 165 140 255 220 1 730 1 310 730 580 Хорватія 0 0 5 5 15 10 5 5 Італія 40 20 245 80 2 480 850 1 930 890 Кіпр 0 0 0 0 0 0 0 0 Латвія 0 0 5 5 35 35 10 10 Литва 0 0 30 5 50 25 15 15 Люксембург 0 0 0 0 5 5 5 5 Угорщина 0 0 20 20 10 10 10 5 Мальта 0 0 20 0 50 0 15 0 Нідерланди 35 35 160 155 445 440 200 200 Австрія 45 45 35 20 145 110 145 120 Польща 45 35 655 640 1 780 1 770 415 405 Португалія 0 0 20 0 145 30 130 0 Румунія 5 5 30 15 40 20 5 0 Словенія 0 0 10 10 15 15 0 0 Словаччина 10 10 10 5 30 15 0 0 Фінляндія 15 15 200 195 65 60 40 40
  21. 21. 21 Швеція 110 95 180 160 515 500 765 745 Великобританія 30 25 170 165 265 260 60 60 Ісландія 0 0 5 0 5 0 5 5 Ліхтенштейн 5 5 0 0 0 0 0 0 Норвегія 30 25 80 75 55 55 0 0 Швейцарія 30 25 60 60 125 120 65 55 Всього 915 790 3 035 2 495 9 630 6 805 5 740 4 195 Джерело: Eurostat data. Останнє оновлення 05.10.16, витяг інформації 09.11.201618 19 У 2015 році 30% рішень про надання притулку українцям були позитивними (Діаграма 3). Серед них частку 13% склали рішення про надання допоміжного захисту (subsidiary protection), 12% - про надання гуманітарного захисту (humanitarian status) та всього 4% – рішення про надання статусу біженця (Geneva convention status). Джерело: Eurostat data. Останнє оновлення 14.09.16, витяг інформації 09.11.201618 Статус біженця (Geneva convention status), відповідно до Женевської Конвенції, у країнах ЄС можуть отримати особи, які через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів перебувають за межами країни своєї національної належності або звичайного місця проживання і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажають користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань20. У 2015 році всього 8 країн-членів ЄС із 28-ми надавали українцям статус біженців. Найбільш лояльними були міграційні служби Франції (150 рішень), Італії (80), Бельгії (70) та Німеччини (50). Окрім того, статус біженця українцям надавали у Австрії (20 рішень), Румунії (15) та Чехії (5). 18 First instance decisions on applications by citizenship, age and sex Annual aggregated data (rounded). http://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=migr_asydcfsta&lang=en 19 First instance decisions on applications by citizenship, age and sex Quarterly data (rounded). http://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=migr_asydcfstq&lang=en 20 Конвенція ООН про статус біженців. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_011 13,2% 12,2% 4,4% 70,2% Діаграма 3. Види рішень винесені по заявкам на пошук притулку для українських громадян, 2015 рік Допоміжний захист Гуманітарний захист Статус біженця Відмовлено у наданні притулку
  22. 22. 22 Право на отримання допоміжного захисту (subsidiary protection) в країнах-членах ЄС мають ті громадяни третіх країн або особи без громадянства, які не підпадають під категорію біженця, але щодо яких існують серйозні підстави вважати, що у разі повернення в країну походження вони зіткнуться з реальним ризиком смертної кари, тортур, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження, покарання заявника в країні походження, або серйозної загрози для життя людини унаслідок невибіркового насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту21. У 2015 році 13 країн-членів ЄС надали 1245-ти українцям допоміжний захист (Таблиця 9). Більше 80% усіх позитивних рішень винесли в Італії (485 рішень), Франції (275), Чехії (165) та Португалії (115). Право на перебування у країнах-членах ЄС через гуманітарні причини (humanitarian status) можуть отримати особи, які не мають права на міжнародний захист, але, тим не менше, захищені від зобов'язання покинути країну так само, як і біженці та особи, що отримали допоміжний захист22. Для прикладу, до цієї категорії належать неповнолітні без супроводу дорослих або особи, які не можуть покинути країну за станом здоров'я. 93% усіх рішень про надання гуманітарного статусу українцям було винесено в Італії (1 070 рішень з 1 150). Варто зауважити, що міграційні служби Італії найчастіше в ЄС приймають рішення про надання гуманітарного захисту (57% усіх рішень у 2015 році). За частотою ухвалення позитивних рішень у 2015 році лідирували Мальта (100% із 50 рішень були позитивними), Португалія (79% із 145 р.) Естонія (75% із 80 р.), Італія (66% із 2 480 р.) та Німеччина (52% із 105 р.). Загалом, більше половини усіх позитивних рішень винесених українським шукачам притулку в ЄС у 2015 році було ухвалено в Італії (1635 рішень). Тенденція збереглася і у першому півріччі 2016 року: в Італії було ухвалено 68% усіх позитивних рішень (1040 з 1535 рішень). Таблиця9.Видирішеньвинесеніпозаявкамнапошукпритулкудляукраїнських громадян,2015рік Країни/ Рішення Статус біженця Гуманітарний захист Допоміжний захист Відмовлено Всього рішень ЄС (28 країн) 415 1 150 1 245 6 630 9 440 Бельгія 70 : 40 345 460 Болгарія 0 : 0 40 45 Чехія 5 5 165 445 615 Данія 0 0 0 75 75 Німеччина 50 0 0 50 105 Естонія 5 0 55 20 80 Ірландія 0 : 0 25 25 Греція 0 0 40 130 175 Іспанія 0 0 0 35 35 Франція 150 : 275 1 310 1 730 Хорватія 0 0 0 10 15 Італія 80 1 070 485 850 2 480 21 Directive 2011/95/EU of the European Parliament and of the Council of 13 December 2011 on standards for the qualification of third-country nationals or stateless persons as beneficiaries of international protection, for a uniform status for refugees or for persons eligible for subsidiary protection, and for the content of the protection granted. http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:32011L0095 22 Glossary:Asylum decision. Eurostat. http://ec.europa.eu/eurostat/statistics- explained/index.php/Glossary:Asylum_decision
  23. 23. 23 Кіпр 0 0 0 0 0 Латвія 0 : 0 35 35 Литва 0 0 25 25 50 Люксембург 0 : 0 5 5 Угорщина 0 0 0 10 10 Мальта 0 50 0 0 50 Нідерланди 0 0 0 440 445* Австрія 20 0 10 110 145 Польща 0 5 5 1 770 1 780 Португалія 0 : 115 30 145 Румунія 15 0 5 20 40 Словенія 0 : 0 15 15 Словаччина 0 0 10 15 30 Фінляндія 0 5 0 60 65 Швеція 0 10 5 500 515 Великобританія 0 0 0 260 265 Ісландія 0 0 5 0 5 Ліхтенштейн 0 0 0 0 0 Норвегія 0 0 0 55 55 Швейцарія 0 5 0 120 125 Всього 415 1 155 1 250 6 805 9 630 *В Нідерландах було винесено 5 позитивних рішень Джерело: Eurostat data. Останнє оновлення 14.09.16, витяг інформації 09.11.201623 Серед українців, які отримали позитивні рішення про надання притулку в ЄС у 2015 році було 55% чоловіків та 45% жінок. Відповідно до Діаграми 4, найбільшою віковою групою була молодь від 18 до 34 років (45%), найменшою – люди літнього віку від 65 років (2%). Віковий розподіл осіб, які отримали позитивний статус, повністю співпадає з розподілом заявників (Діаграма 2). Джерело: Eurostat data. Останнє оновлення 14.09.16, витяг інфомації 09.11.201624 23 First instance decisions on applications by citizenship, age and sex Annual aggregated data (rounded). http://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=migr_asydcfsta&lang=en 22% 3% 45% 28% 2% 0% Діаграма 4. Віковий розподіл українців, які отримали позитивне рішення про надання притулку в країнах ЄС (2015 рік) Менше 14 років Від 14 до 17 років Від 18 до 34 років Від 35 до 64 років Від 65 років Вік невідомий
  24. 24. 24 3.2. Внутрішньо-переміщені особи Військова агресія Росії на Сході України та анексія Криму стала причиною появи в Україні явища внутрішньо-переміщених осіб. З початку 2014 року до листопада 2016 року за даними Міжвідомчого координаційного штабу Державної служби з надзвичайних ситуацій в регіонах України було розміщено 1 057 231 особу з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції24, зокрема з Донецької і Луганської областей 1 034 515 осіб та АР Крим і міста Севастополь 22 716 осіб. Найбільше внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) розміщено у регіонах, що межують з тимчасово-окупованою територією: у Луганській (292 114 осіб), Харківській (190 196 ос.), Донецькій (120 017 ос.), Дніпропетровській (80 387 ос.) та Запорізькій (69 244 ос.) областях. Найменше ВПО розселено у західних регіонах України: Тернопільській (2 479 ос.), Чернівецькій (2 828 ос.), Рівненській (3 386 ос.), Закарпатській (4 129 ос.), Івано- Франківській (4 627 ос.) та Волинській (5 022 ос.) областях. Водночас, підрозділами соціального захисту населення Міністерства Соціальної політики (далі - Мінсоцполітики) станом на жовтень 2016 року було зареєстровано 1 701 571 ВПО25. Розбіжності в обліку внутрішньо-переміщених пояснюються тим, що для отримання пенсійних та соціальних виплат ВПО, а також жителі тимчасово окупованих територій мають зареєструватися у підрозділах соціального захисту Мінсоцполітики. З початку 2016 року зареєстровані сім’ї ВПО отримали у вигляді соціальної грошової допомоги сумарно 2 439 154 тис. гривень (приблизно 85 мільйонів євро). 24 Міжвідомчий Координаційний Штаб з питань соціального забезпечення громадян України, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території. http://www.dsns.gov.ua/ua/Mizhvidomchiy-koordinaciyniy-shtab.html 25 Міністерство соціальної політики України. http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/article?art_id=194912&cat_id=107177
  25. 25. 25 4. Наслідки запровадження безвізового режиму У короткостроковій перспективі безвізовим режимом з країнами ЄС та Шенгенської зони зможуть скористатися лише 2 млн українських громадян, які станом на листопад 2016 року оформили закордонні біометричні паспорти. Очікується, що після запровадження безвізового режиму зросте кількість поїздок громадян України з метою туризму, відвідин родичів, культурного та наукового обміну. На рівень зростання міжнародних поїздок впливатиме фінансова спроможність українців здійснювати подорожі та фінансова доступність авіаційного та наземного транспорту. Для прикладу, у 2013-2015 роках нестача фінансових ресурсів для подорожування стала однією із причин зменшення кількості заявників на отримання Шенгенської візи, незважаючи на полегшення процедури отримання візи. Прогнозується зростання навантаження на наземні прикордонні пункти між Україною та Польщею, Угорщиною, Словаччиною та Румунією. Водночас, у прикордонних пунктах, швидше за все, зросте кількість відмов українським громадянам у в’їзді. Навіть за наявності візового режиму, у 2015 році більшість відмов українські громадяни отримали через відсутність документів, які б підтверджували мету та умови перебування в ЄС. Тож, після запровадження безвізового режиму поїздок, коли зникне необхідність надавати підтверджуючі документи до консульських установ, прогнозується зростання кількості осіб, які не зможуть на прикордонному пункті пояснити мету своєї поїздки. У середньостроковій перспективі очікується зростання потоків циркулярної міграції між Україною та ЄС. Високою є імовірність продовження тенденції останніх років до зростання потоку трудових мігрантів з України до ЄС у зв’язку із зниженням розміру реальної середньої заробітної плати та поглибленням безробіття в Україні. Українські трудові мігранти, швидше за все, продовжуватимуть використовувати законні способи перебування в країнах ЄС: дозволи на проживання та довгострокові національні візи. Показник виявлених мігрантів з неврегульованим статусом є доволі низьким у порівнянні з кількістю дійсних дозволів на проживання виданих українським громадянам. При цьому, більшість українських громадян виявляють саме під час добровільного повернення в Україну з ЄС. Після запровадженого безвізового режиму, імовірно, показник виявлення неврегульованих мігрантів продовжуватиме незначно зростати, як і у 2013-2015 роках. Очікується, що, як і до надання безвізового режиму, незначна частина українських громадян будуть підробляти штампи про виїзд з Шенгенської зони, які заважають виявити факт перевищення дозволеного терміну перебування (90 днів протягом 180 днів). Проте, наявність ефективно діючої Угоди про реадмісію між Україною та ЄС дозволить і надалі повертати в Україну, як українських громадян, так і громадян третіх країн, які прибули до ЄС через український кордон. Військова агресія Росії на Сході України та анексія Криму стали причиною появи більше 1 млн внутрішньо-переміщених осіб всередині України та збільшення кількості українських шукачів притулку в ЄС. Проте більшість українських мігрантів продовжили обирати законні шляхи міграції в ЄС, такі як отримання дозволу на проживання, оформлення короткострокової або довгострокової візи. Запровадження безвізового режиму може спровокувати тих внутрішньо-переміщених осіб, які не змогли інтегруватися в українське суспільство, прибути до країн ЄС та подати заявку на пошук притулку. Однак більшість ВПО, які мають надію повернутися на тимчасово окуповані території після закінчення конфлікту, а також встигли сформувати соціальні мережі всередині України та отримують підтримку з боку міжнародних та громадських організацій і українських органів влади, навряд чи залишатимуть Україну для пошуку притулку в ЄС. До того ж, безвізовий режим може сприяти зменшенню кількості українських заявок на пошук притулку, адже статус шукача притулку перестане використовуватися як можливість легально залишитися в ЄС.
  26. 26. Міграційна безпекова карта України підготовлена українською ГО ЄВОПА БЕЗ БАР’ЄРІВ у рамках проекту «Останні кроки до безвізового режиму: комунікація реформ та консолідація підтримки в країнах ЄС» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Контакти: ГО «Європа без бар’єрів» 01030, м. Київ, вул. Володимирська, 42, оф. 21. +38 (044) 238-68-43 office.europewb@gmail.com www.europewb.org.ua ГО«Європабезбар’єрів»Міжнароднийфонд«Відродження»

×