Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Експертна оцінка Інституту історії України НАНУ щодо вулиць м. Бровари

2,626 views

Published on

  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

Експертна оцінка Інституту історії України НАНУ щодо вулиць м. Бровари

  1. 1. ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА щодо перейменування вулиць, в тому числі рекомендації про надання нових назв вулицям міста Бровари, на виконання Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 09.04.2015 р. Ле 317-УШ є,
  2. 2. На запит Броварської міської ради експертна група, яка складається з наукових співробітників Інституту історії України Національної академії наук України, здійснила оцінку нинішніх найменувань вулиць міста Бровари і запропонувала перелік до перейменування. Необхідність перейменування кожного з об'єктів обґрунтовано оціночною легендою. Також запропоновано до розгляду пропозиції щодо нових назв, які згадують визначних історичних осіб, ключові події та явища з історії нашої країни І відносяться до різних історичних епох. На початку подаються оцінки та пропозиції щодо найбільш численних назв, які відносяться до періоду радянської влади над Україною. У другій частині йдеться здебільшого про пропозиції щодо нових назв, які дозволять створити цілісну панораму історії від найдавніших часів, показати давність українського народу й традицій української державності. Частина 1 ' Аналіз топоніміки м. Бровари дозволяє виокремити три категорії найменувань: і). Назви обов'язкові для перейменування згідно закону про декомунізацію, а саме: - використані імена (псевдоніми) осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (від секретаря райкому і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР, інших союзних республік, працівників органів держбезпеки; - використано назви СРСР, УРСР, інших союзних . або автономних республік та похідні від них; - назви яких пов'язані з діяльністю комуністичної партії (включаючи партійні з'їзди), річницею Жовтневого перевороту, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України. Виняток становлять назви, пов'язані з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури. До приклау: класичні представники радянського героїчного пантеону Великої вітчизняної війни як-то: О. Матросов чи генерал Карбишев не
  3. 3. потрапляють під дію виключення, оскільки їх діяльність не пов'язана безпосередньо з опором і вигнанням нацистських окупантів з України. В якості альтернативи пропонується звернути увагу на громадян УРСР, які зробили вагомий вклад у повалення нацизму та оборонні і наступальні операції, що проводилися на території України протягом Другої світової війни. Особливо актуальним є місцевий контекст Другої світової війни. Див. таб. 1 2). Рекомендовані до перейменування: - назви, що становлять російський / радянський колоніальний спадок (російські військові, громадські і культурні діячі, що не мають жодного стосунку до України та її історії). В умовах зовнішньої агресії РФ проти України збереження їх в топоніміці українських міст і сіл є неприпустимим й незбагненним. Див. таб. 2 3). Рекомендовані в якості резерву для зміни на майбутнє: - назви, які, попри їх умовну нейтральність, несуть класово-трудове ідеологічне навантаження, характерне для радянської пропагандистської риторики і не мають безпосередньої стосунку до топоніміки м. Бровари. До прикладу: вулиці Фабричну, Заводську та Ремонтників доцільно залишити лише в тому разі, якщо на цих вулицях є чи була фабрика, завод, ремонтна станція, в іншому разі рекомендується замінити. Д ив. таб. 3 Пропозишідо перейменування В якості альтернативних назв, окрім загальноукраїнської історичної та культурної спадщини пропонується також звернути особливу увагу на уроджендів та осіб чиє життя та діяльність була пов'язана з Броварщиною та Київідиною: - класики української літерауури та мистецтва (літератори -Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська, Євген Маланюк, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Микола Хвильовий; художники - Олександр
  4. 4. 4 Мурашко, Казимир Малевич, Георгій Нарбут, Микола Пимоненко, Василь Кричевський, Олександр Богомазов, Олександр Архипенко); видатні українські науковці та діячі культури (науковці: Петро Прокопович - бджоляр; Ігор Сікорський і Дмитро Григорович - авіаконструктори, Михайло Іванов - зоотехнік, Михайло Кравчук - математик, Юрій Кондратюк - астрофізик, Архип Люлька - конструктор авіаційних двигунів, Володимир Антонович, Михайло Грушевський, Осип Г ермайзе, Агатангел Кримський - історики, Володимир Перетц - філолог, Сергій Єфремов - літературознавець, Данило Щербаківський - еіпнограф; художники: Анатоль Петрицький, Вадим Меллер, Михайло Дерегус, Василь Касьян; Тетяна Яблонська); діячі та українські збройні формування епохи українських національно-визвольних змагань 1917-21 рр. (Симон Петлюра, Петро Болбочан, Василь Вишиваний, Павло Скоропадський, Євген Коновалець, Олександр Сливинський, Людмила Старицька- Черняхівська, Юрій Тютюнник, Михайло Туган-Барановський, Січові Стрільці, Армія УНР); представники «розстріляного відродження» (письменники - Микола Зеров, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, Юрій Клен, Гео Шкурупій, Борис Антоненко-Давидович, Валер'ян Підмогильний, Валер'ян Поліщук, художники - Михайло Бойчук, Іван Падалка, Василь Седляр, Оксана Павленко); гій світовій 'війни (Олексій Глаголєв, Омелян Ковч - «праведники народів світу», які рятували євреїв під час Голокосту; Юрій Сальський - підпоручик Військово- повітряних сил Польщі, брав участь у повітряних боях з Люфтваффе; Галина Кузьменко, Василь Івахів - вояки УПА; Євген Березняк, Анатолій Шапіро - Герої України; Ахмет-Хан Султан - двічі Герой Радянського Союзу; Іван Даценко - Герой Радянського Союзу; Марія Байда - медсестра, Герой Радянського Союзу; Кузьма Дерев'янко - генерал-лейтенант Червоної Армії; Олексій Берест - лейтенант Червоної армії, встановив прапор над Рейхстагом; Богдан Панчук - капітан військово-повітряних сил Канади, учасник висадки у Нормандії; Ніколас Міньо - українець, рядовий Армії США,
  5. 5. воював проти німців у Тунісі; Майкл Стренк - українець, сержант корпусу Морської піхоті США, один із шести солдатів, що підняли прапор над Івадзімою; Володимир Янів - підхорунжий 2-го Польського корпусу Владислава Андерса); шістдесятники (Іван Світличний, Василь Стус, Валерій Марченко, Віктор Зарецький, Алла Г орська, Євген Сверстюк); героїв Небесної сотні та АТО, повернути старі дореволюційні назви, там, де це можливо
  6. 6. Таблиця 1. Назви обов'язкові до зміни згідно закону про декомунізацію Назви об'єктів топоніміки Історична довідка Вул. І-го Травня вул. 8-го Березня вул. Андреєва вул. Будьоного вул. Дем'яна Бідного вул. Боженка . І Назви пов'язані з діяльністю комуністичної партії та встановлення радянської влади в Україні. Свято було о і ійно вп ова жено п и більшовиках Назви пов'язані з діяльністю комуністичної партії та встановлення радянської влади в Україні. Свято було офіційно впроваджено при більшовиках Член 1-го Броварського ревкому, який встановлював радянську окупаційну владу в м. Броварах 1917 - 1918 рр. Будьоний Семен Михайлович (25(13).04.1883-І 26.10.1973) - Держ. , військ. і парт. діяч СРСР. Повний Г еоргіївський кавалер. Тричі Герої Рад. Союзу (1958, 1963, 1968). Маршал Рад. Союзу (1935). Учасник встановлення радянської влади в Україні, учасник збройної інтервенції в Україну, в 1917-1921 рр. , Командувач Першої кінної армією. А Дем'ян Бідний (справжнє ім'я Єфим Олексійович Придворов (1883-1945) рад. пролетарський письменник-графоман. Член РСДРП (б) з 1912. Брав активну ХЧЯСТЬ у ВСТЗНОВЛЄНІІІ рад. влади. Прислужник і ідеолог сталінського режиму. Брав часть ьк ванні О. овженка. Боженко Василь Назарович (1871, за іншими даними, 1867, 1869 - 21.08.1919) - учасник встановлення радянської влади в Україні. У берез. 1917 став чл. РСДРП(б), був обраний чл. Київ. ради робітн. депутатів, у жовт. - чл. ії виконкому. У жовтневі дні 1917 під час виступу київ. робітників і солдатів проти сил Київ. військ. округу та в січ. 1918 у боротьбі більшовицьких сил проти Української Центральної Ради командував червоногвардійськіми загонами. Один з організаторів партизан. загонів у«нейтральній зоні» для боротьби з австро-нім. військами та режимом П. Скоропадського. Командир сформованого восени 1918 в м. Унеча (нині місто в Брянській обл. , РФ) Таращанського полку. Від серед. квіт. 1919 командував 2-ю бригадою
  7. 7. вул. Ватутіна Ватутін вул. Воїнів- інтернаціоналістів Стале радянське ідеологічне кліше, яке, в дусі ідеї 1-ї Укр. рад. д-зії, з серп. - 44-ю стрілец. бригадою. Помер через невідому хвотбу, похований у Житомирі. Микола Федорович (16(О3). 12.19О1- 15.04.1944) - рад. воєначальник, генерал армії (1943). Герой Рад. Союзу (1965; звання присвоєно посмертно). У РСЧА з 1920. Чл. РКП(б)- вкщб) від 1921. Брав участь у встановленні рад. влади в Україні. Навч. у Полтав. піхотній школі, в складі якої брав участь у бойових діях проти повстанської армії Н. Махна в р- ні міст Луганськ і Старобільськ. Обіймав посади заст. нач. (1937), нач. штабу Київ. особливого військ. округу (1938), нач. Штабу Українського фронту 1939, нач. оперативного управління і заст. нач. Генштабу РСЧА (1939- 41). Від жовт. 1943 - команд. 1-го Укр. фронту. 29 лют. 1944 під час об'їзду військ потрапив у засідку УПА в р-ні с. Милятин (нині село Острозького р-ну Рівнен. обл. ), в перестрілці його було поранено. Впродовж півтора місяця перебував у госпіталі в Києві, де й помер. Похований в Києві. ЄКСПОЕ! ! ПЦОЛЄТЗЦСЬКОЇ ЕЄВОЛЮЦЇЇ, ПИИКЦИВЗЛО експансіоністські прагнення СРСР. Оскільки в Україні це словосполучення остаточно утвердилося за ветеранами війни в Афганістані (1979-1989 рр. ) пропонуємо змінити назву на Воїнів-афганців. У сучасній назві - «Воїнів-інтернаціоналістів» міститься прихована небезпека: пропаганда РФ називатиме «воїнами- інтернаціоналістами» своїх «добровольців» й «відпускників» на Донбасі. сьогодні-завтра вул. Воробйова вул. Восьмого з'їзду рад вул. Г альбича Воробйов Яків Зіновійович (справжнє прізвище - Кац (1885 - 1919) - парт. і Держ діяч. Член РСДРП (б). 3 1918 начальник політ. відділу Військово- революційного штабу, а з березня - голова Нижегородського щб. ЧК. Впроваджував радянську вла З Восьмий з'їзд ад відб вся г дні 1920 . з нагоди Р У У РУ нагоди перемоги більшовиків т. зв. «контрреволюційних сил» у громадянській війні. Назва пов'язаназ іяльніртю ком ністичної па тії. А. В. Гальбич - член 1-го Броварського ревкому. Наса ж вав а янськ вла вБ ова ах.
  8. 8. зул. Гастелло Гастелло Микола Францевич (23.04.(06.05). 1907 - 26.06.1941) - рад. льотчик часів Другої світової війни який став легендою в радянській пропаганді після того як спрямував свій підбитий літак-бомбардувальник у механізовану колону німців 1с. Молодечно, Мінська обл. , Білаоусь). Герой Рад. Союзу (1941, посмертно). Зараз дослідники ставлять достовірність цієї історії під сумнів. Подвиг здійснив інший екіпаж, а сам же Гастелло катапультувався й потрапив до німецького полону. Ра янська назва о апелює о мі Великої Вітчизняної війни. 21 травня 1942 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР були повернути гвардійські звання, які присвоювались з'єднанням Червоної Армії і ВМФ за особливий героїзм та звитягу. А за кілька тижнів нарком ВМФ СРСР адмірал М. Кузнецов затвердив й опис гвардійської стрічки. Вона становила собою «шовкову репсову муарову стрічку жовтогарячого кольору з нанесеними на неї трьома подовжніми чорними смужками». Гвардійська стрічка стилістично була схожа георгіївську зовсім невипадково. Такими чином сталінський режим негласно апелював до військового спадку Російської імперії. Зараз цей спадок міфу Великої вітчизняної війни активно експлуатується РФ у війні проти України. вул. Г вардійська Вул. Героїв Назва з рад. героїчного пантеону Великої Сталінграда вітчизняної війни. Протягом Другої світової війни на території України було здійснено бл. 20 оборонних і наступальних операцій, кожна з яких є яскравим зразком звитяги та жертовності. В якості альтернативи пропонуємо назви «Героїв Битви за Дніпро» чи «Героїв оборони Києва». вул. Горького Максим Горький (справжнє ім'я Олексій Максимович Пешков (1868 - 1936) - рос. , рад. письменник, громад. діяч, основоположник літератури соцреалізму. Активно підтримував більшовиків у встановленні рад. влади. Ініціатор створення і перший голова Спілки письменників СРСР (1934). М. Горький виступав проти політики українізації. Не визнавав права українського народу на власну . П отест вавп оти к аїнського
  9. 9. перекладу своїх творів - «за нєнадобностью». 'ул' Димитрова 'Теоргій Димитров (1882 - 1949) - діяч болгарського та міжнародного комуністичного руху. Його називали «болгарським Леніним», після смерті в Болгарії йому було зведено мавзолей у Софії на кшталт Ленінського. Димитрова йменували «вождем» болгарського народу. шт. Енгельса Один з основоположників комуністичної ідеології. пров. Заслонова Заслонов Костянтин Сергійович (1902 - 1942) один з керівників партизанського руху в Білорусі в роки Другої світової війни. Герой Рад Союзу (1943, посмертно). Співробітник НКВС. 6 вул. Калініна Калінін Михайло Іванович (19(07).11.1875- 03.06.1946) _ рад. держ. та парт. діяч. Від 1898 - чл. РСДРП-ВКП(б). Від 1906 - у фракції більшовиків. Учасник революції 1905- 1907 та Жовтневого перевороту в Петрограді 1917. Від листоп. 1917 - міський голова Петрограда (нині м. С. -Петербург), з 1919 - голова ЦВК РСФРР (з 1923 - ЦВК СРСР). Починаючи з 1930-х рр. , повністю перебував під впливом Й. Сталіна. Підтримав насильницьку колективізацііо сільського господарства, 1932 підписав горезвісний «закон про сім колосків». 1934 за його підписом був оприлюднений указ про створення позасудових органів («особых совещаний»), що стали складовою ч. механізму і політ. репресій. і вул. Камо Тер-Петросян Симон Аршакович (партійній псевдонім - Камо (1882-1922) - більшовик, соратник Сталіна. Б ав часть встановленні а . вла и Закавказзі. вул. Карбишева Карбишев Дмитро Михайлович (1880 -1945) - генерал- лейтенант інженерних військ, професор Військової академії Генерального штабу, доктор військових наук. 1 Герой Рад. Союзу (1946, посмертно). Провів 3 з половиною роки в гітлерівських концтаборах та не зрадив присязі СРСР. Входить до радянського героїчного пантеону Великої вітчизняної війни. В рад. пропаганді - символом незламної стійкості. Немає жо ного ві ношення оУк аїни.
  10. 10. 10 рувічненими в назвах вулиць, міст та сіл. Серед громадян України є достатньо військових, чия мужність і героїзм на фронті достойні аби бути вул. Каширіна вул. Кирпоноса Який Каширін: Олександр чи Миколай? Якщо Олександр, то залишаємо, але якщо Миколай, то перейменувати. Миколай Каширін (1888 - 1938) активний учасник встановлення рад. влади. Кашцрін Олександр Іванович (1911-1993) До війни жив в Амурській області, працював ветеринаром у зернорадгоспі. З серпня 1943 р. командував протитанковою гарматою 529-го стрілецького полку 163-ої стрілецької дивізії 38-ої армії Воронезького фронту. Звання Героя Радянського Союзу удостоєний 29 жовтня 1943 р. за форсування Дніпра. Кирпоніс Михайло Петрович (21(09).01.1892 - 20.09.1941) - військ. діяч Герой Рад. Союзу (1940), ген. -полковник (1941). Учасник Першої і Другої світових воєн, а також громадянської війни в Україні 1917-1921 рр. У 1918 р. вступив до лав Червоної армії. Учасник війни п оти УНР. О ин з о ганізато ів иве сійних більшовицьких загонів на Чернігівдцині. Воював у 1-ї Українській радянській дивізії під коман ванням о са. З грудня 1918 року - командир батальйону, потім начальник штабу, помічник командира і командир 2-го Боцнського полку - червоні казаки . Від січня 1941 - командувач Київського особливого військового округу у Із червня по вересень 1941 року. командувач Південно-Західним фронтом СРСР. Загинув під час Київської оборонної операції. вул. К ірова Кіров Сергій Миронович (справжнє прізв. Костріков; 27(15).03. 1886 - 01.12.1934) - парт. і держ. діяч СРСР. Чл. РСДРП-ВКП(б) від 1904. Під час громадян. війни 1918-20 сприяв становленню більшовицької влади. 1918 познайомився із Й. Сталінимі ві того . ., . часу незмінно иого підтримував. 1920 повноважний представник РСФРР у Грузії, де готував повалення місцд_уряду. 1921-25 - секретар ЦК
  11. 11. 11 кщб) Азербайджану. Від лют. 1926 - 1-й секретар-І Ленінгр. губкому (обкому) партії і пн. -зх. бюро ЦК ВКП(б). Розгорнув репресивну політику проти парт. - госп. кадрів, спрямовану насамперед проти колиш. учасників антисталінської опозиції, ініціював виселення «непролетарських елементів» з міста. З його прізвищем також повШязаний сталінський «кіровський терор», розпочатий після вбивства С. Кірова. вул. Ковпака Ї-Ковпак Сидір Артемович (25 (13).05.1887-11.12.1967) - рад. військ. , парт. і держ. діяч, один з організаторів і кер. партизанського руху в Україні в роки Другої світової війни. Двічі Герой Радянського Союзу (18 трав. 1942; 4 січ. 1944). Учасник Першої світової війни: служив у команді полкового зв'язку, розвідником. Улітку 1917 обраний чл. полкового к-ту. Вернувся в Котельву, де створив партизан. загін з колиш. солдатів, який боровся з нім. військами, Армією Української Народної' Республіки, денікінцями. Брав участь у боях на Сх. фронті в складі 25-ї Чапаєвської д-зії та на Південному фронті проти військ П. Врангеля. Від 1919 - член КП(б)У-КПУ. 1921-26 працював військ. комісаром Великого Токмака (нині м. Токмак), Генічеська, Кривого Рогу, Павлограда. Під час рад. -німец. війни - член нелегального ЦК КП(б)У, командир Путивльського партизан. загону (від 22 серп. 1942 - партиз. з'єднання Сумської області), яке здійснило рейди в тилу ворога Сумською, Курською, Орловською, Брянською областями (1942; три останні - області в РФ), після перебування в Брянських лісах - Гомельською, Пінською (Білорусь), Волин. , Рівнен. , Житомир. , Київ. областями та Карпатський рейд партизанського з'єднання С. Ковпака 1943. Під час пересування в Карпатах ковпаківці вели бої з формуваннями Української народної самооборони та частинами Української повстанської армії. 25 лют. 1944 з'є нання б ло пе ейменоване в 1-ш Укр. партизан. д-зію ім. С. Ковпака (командир - П. Вершигора). Відповідно до постанови політбюро ЦК КП(б)У від 18 серп. 1944 формування було передане в повному складі та з усім озброєнням, засобами
  12. 12. 12 зв'язку й майном НКВС УРСР для боротьби з укр. визвол. рухом у Західній Україні. 8 листоп. 1944 1-ша Укр. партизан. д-зія була розформована, на ії базі створено окрему кавалерійс. бригаду внутр. військ НКВС УРСР. Після війни К. кілька років працював заст. голови Верховного Суду УРСР. Від 1946 - депутат ВР УРСР, 1947-67 - заст. голови Президії ВР УРСР, від квіт. 1967 »- чл. Президії ВР УРСР. пров. Комунарів Комуна сільськогосподарська - одна з трьох ПЕОГОЛОШЄНИХ ЗГЕЗЕНОЮ ПЕОГЕЗМОЮ партії більшовиків форм колективного господарювання, а насправді експлуатації селян, заснованого на відчуженні власності. Дві ін. форми колективного господарювання, пов'язаного з неповним комуніст. відчуженням власності, більшовики почали запроваджувати лише після невдач комуніст. експериментування на селі і через необхідність рахуватися з психологією і насгроями самих селян. Активно впроваджувалася в часи «воєнного комунізму». Наслідком такого господарювання став голод 1920-21 рр. вул. Зої Космодем'янська Зоя Анатоліївна (1923 - 1941) - рад. Космодем'янської терористка-диверсантка, партизанка загону, що діяв по завданню Західного фронту а можаєвському напрямку. Двічі була перекинута в тил ворога. Схоплена в с. Петрищево (Рузкий район, Московська обл. ). Герой рад. Союзу (1942, посмертно). Немає жодного відношення до України. Входить до радянського героїчного пантеону Великої вітчизняної війни. _ у _ вул. Котовського Котовський Григорій Іванович (24(12).06.1881- 06.08.1925) - кримінальний авторитет, рад. військ. діяч. У січ-берез. 1918 командував Тираспольським червоним загоном. Примкнув до більшовиків. 1918 за допомогою більшовицького підпілля здійснив кілька пограбувань в Одесі, зокрема фінансових установ Добровольчої армії. Від лип. 1919 - комбриг
  13. 13. 13 т 45-ї стрілец. д-зії. Від січ. 1920 командував бригадою пі час боїв на Кавказі а потім - в Ук аїні. Чл. РКЩб) з квіт. 1920. Від груд. 1920 командував 17-ю Кавказ. д-зією. Брав участь у придушенні сел. повстань та встановлення рад. влади в Україні. Був нагороджений трьома орденами Червоного' Прапора. Застрелений 6 серп. 1925 за нез'ясованих обставин у радгоспі Чебанки під Одесою (убивця був схоплений, але потім звільнений від покарання і невдовзі несподівано загинув). За однією із версій, К. вбили співробітники ДПУ, коли встановили, що він продовжував підтримувати зв'язки з одес. бандами злочинців. Його тіло було забальзамоване й покладене в мавзолеї, що був названий його ім'ям, у м. Бірзула (нині м. Котовськ Одес. обл. ). За румун. окупації 1941-44 мавзолей зруйнували, у повоєнні часи відновили: Рад. пропаганда зробила з К. символ героя громадян. війни 1918-22. Про нього було знято фільм «Котовський» (вийшов на екрани 1942, режисер М. Мордвін). На його честь в СРСР було названо 3 міста. вул. Питання: Михайла чи Юрія Коцюбинського? Якщо Коцюбинського Михайла - класика української літератури - залишити, але якщо йдеться про його сина - Юрія, то перейменувати. Коцюбинський Юрій Михайлович (09.12(25.1 1).1896- 11.05.1938) - рад. парт. , держ. і військ. діяч. 1913 став чл. РСДРП(б)-ВКП(б), входив до складу її черніг. к-ту, активно займався пропагандистською діяльністю. 1917 входив до Військ. орг-ції при Петрогр. к-ті РСДРП(б) та до Петрогр. військ. революц. к-ту. Організовував мітинги, друкувався в більшовицькій газ. «Солдатская правда», очолював 2-тис. Червону гвардію одного з районів міста, брав участь у Жовтневому перевороті в Петрограді 1917. Брав участь у встановленні рад. влади в Україні. У г .1917 за руд розпорядженням ЦК РСДРП(б) | направлений в Україну нар. секретарем у військ.
  14. 14. 14 сн авах а . УНР. У січні-бо езні 1918 - формальний головнокоманд. Рад. військ в Україні. Надалі - чл. повстанського Нар. секретаріаІу « ев'ятки» Все к . військ. еволю . к-т з листоп. 1918 -Тимчасового робітничо-селянського я Ук аїни. 1919 - чл. Військ. еволю . к- ту Українського фронуу, голова Черніг. г бе нського виконком сек ета Че ніг. губернського к-ц КП(б)У. Входив до Зафронтового бюро ЦК КЩб) України, 1919-20 - до Полтав. губернського революц. к-ту. 22 жовт. 1934 знятий з посади, виведений зі складу ЦК КП(б)У, висланий до Алма-Ати (нині м. Алмати, Казахстан). 17 трав. 1935 засуджений на 5 років заслання до Сибіру. У жовт. 1936, будучи на засланні, знову був заарештований у зв'язку з новим звинуваченням у керівництві контрреволюц. троцькістською організацією в УСРР/ УРСР («український троцькістський центр»). 8 берез. 1937 засуджений Військ. колегією Верховного суду СРСР до смерті. Страчений 11 трав. 1938. 1956 реабілітований за клопотанням сестри І. КоцюбинсЬкої. 1. 'дров Лазо Сергія Лазо Сергій Георгійович (1894 - 1920) - російський дворянин, що перейшов на бік більшовиків. Активний учасник встановлення більшовицької влади на алеком схо і Росії член альбю о К РКП б. Немає жодного відношення до України. Радянський колоніальний спадок. вул. Леваневскопгі Леваневский Сигизмунд Олександрович (1902 - 193 7) рад. льотчик, Герой Рад. Союзу (1934). З 1918 бо овся в лавах РСЧА за встановлення радянської влади. Брав участь у порятунку челюскінців. Належить до рад. пантеону льотчиків- героїв підкорювачів Арктики. Загинув під час перельоту через Північний полюс. Нетривалий час цроживав в Україні. вул. Леніна Ленін В. І. (Ульянов) - лідер більшовиків, один з головних тво ців тоталіта ної е жави СРСР, організатор "червоного терору". Ініціатор встановлення ррадянської влади в Україні, більшовицько-української
  15. 15. 15 власності. вул. Люксембург Роза Люксембург (05.03.1871 - 15.01.1919 ) - німецька Рози діячка робітничого руху, одна з засновниць компартії Німеччини. Назва пов'язані з діяльністю комуністичної партії та встановлення радянської влади в Україні. Створення нового комуністичного пантеону було однієї з пе шочергових завдань більшовиків. Ейни, Голоду 1921-1922, конфіскації приватної вул. Макаренка Макаренко Антон Семенович (13.03.1888 - 01.04.1939) - рад. педагог, письменник. Працював учителем у школах України. Закінчив Полтав. учительський ін-т (1917). Організатор і кер. Трудової Колонії імені Максима Г орькогов с. Ковалівка (нині село Полтав. р-ну Полтав. обл. ; 1920- 27), а також після ії переїзду Харкова(1927-28). Упродовж 1927-32 очолював Комуну імені Ф. Дзержинськогов у с-щі Новий Харків (передмістя Харкова). Від квітня 1932 до липня 1935 - заст. нач. Комуни ім. Ф. Дзержинського, кер. 11 навчально-пед. частини. Улітку 1935 переїхав до Києва. Займав посаду нач. від-ня Відділу трудових колоній НКВС УСРР (від серпня 1935 до березня 1937), був в. о. кер. колонії НКВС Ле 5 у Броварах (від жовтня 1936). Член Спілки письменників СРСР (1934), автор низки художніх тв. із проблем виховання дітей: «Марш 30-го року» (1932), «Педагогічна поема» (1933-35), «Книга для батьків» (1937), <Шапори на баштах» (1938) та ін. вул. Маркса Один із основоположників комуністичної ідеології Карла вул. Матросова ТМатросов Олександр Матвійович (1924 г 27.02.1943) - військовослужбовець, гвардії рядовий. Герой Рад Союзу (1943, посмертно). Народився м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ). Сирота, виховувався в дитячому будинку в Середньоволзькому краї РСФРР (з 1936 - Куйбишевська обл. РРФСР, нині РФ) і в трудовій дитячій колонії м. Уфа (нині столиця Башкортостану, РФ ). Член ВЛКСМ з 1942. З листопада 1942 рядовий у 254-му гвард. Стрілец. Полк 56-ї стрілецької дивізії Калінінського фронту. 27 лютого 1943 в бою за с. Чернушки (нині село Псковської обл. , РФ) закрив амбразуру дзота, чим забезпечив успіх наступаючому підрозділові.
  16. 16. вул. Московська 16 Російський / радянський колоніальний спадок. Столиця колишньої Рад. імперії та держави-агресора, яка веде війну протипУїраїни. вул. Островського вул. Папаніна Островський Микола 'Олексійович (16(29).09і1904 - 22.12.1936) рад. письменник, автор пропагандистського роману «Як гартувалася сталь» (1935). Чекіст, обіймав посаду комунара Окремої шепетівського батальйону Частини особливого призначення, брав участь у нічних обшуках, г абежах і ст атах. Воював п оти А мії УНР. Папанін Іван Дмитрович (1894 - 1986) - рад. дослідник Арктики, доктор географічних наук (1938), контр- адмирал (1943), двічі Герой Рад. Союзу (1937, 1940). Брав участь у встановленні рад. влади в Криму. З жовт. 1920 по берез. 1921 - комендант и начальник загону Кримського ВЧК. Належить до рад. пантеону підкорювачів Арктики. Пархоменка вул. Петровського і вул. / провГіГПархоменко Олександр Якович (24.12.1886 - 03.01.1921) - червоний командир часів революції і громадянської війни У 1917-18 разом з К. Ворошиловим встановлював рад. владу в Луганську та інших містах Донбасу. Брав участь у боротьбі проти УНР. Від поч. 1 920-х рр. постать Пархоменка міфологізували, його перетворили на одного з героїв громадянської війни. У 1942 режисер Л. Луков зняв кінофільм «Олександр Пархоменко», який вико истов вали в адянській п опаганді. Петровський Григорій Іванович (04.О2(23.01).1878 - 09.01.1958)- рад. держ. і парт. діяч. Активний учасник організації боротьби проти Української Центральної Ради. Один із організаторів встановлення рад. влади на Донбасі. У грудні 1919 - лютому 1920 - голова Всеукраїнського революційного комітету. З 1922 - заступник голови Центрального Виконавчого комітет СРСР; пров. Піонерський 19 травня 1922 постановою 2-ї Всерос. конф. Рос. комуністич. спілки молоді в радянських республіках створювалася єдина комуністична організація для дітей. Головною метою біло комуністичне виховання молоді. Піонерів активно використовували в політичних компаніях: колективізації озк к ленні
  17. 17. 17 , здійсненні політичних репресій. вул. Полярників Радянська історія підкорення Арктики має свій власний пантеон льотчиків-героїв і міфів пов'язаних з ними. Не вул. Попудренка вул. Постишева має прямого відношення до України. __ Микола Микитович Попудренко (28(15).12.1906 - 06.07.1943) - рад. парт. діяч УРСР, у роки Другої світової - один з організаторів партизанського руху в Україні, командир Чернігівського обласного партизанського загону; Герой Радянського Союзу (1943 , посмертно). Секретар (з серпня 1941 до березня 1943 року- другий, потім - перший) Чернігівського підпільного обкому КП(б)У, заступник, згодом командир партизанського з'єднання Чернігівської області, начальник обласного штабу партизанського РУХУ- Наслідком діяльності партизанського загону Попудренка стала відплатна акція німців в результаті якої було спалено с. Корюківка разом зі всіма його мешканцями (бл. 7 тис. осіб). Постишев Павло Петрович 26.02.1 93 9) більшовицький партійний діяч. З 1923 Постишев на партійній роботі в Україні. У січні (18(06). О9.1887 1933 призначений 2-м секретарем ЦК КП(б)У, одночасно залишався (з липня 1930) секретарем ЦК ВКП(б). Контролював діяльність республіканського керівництва, зокрема, генерального секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора. Координущв діцльність парїійнщрадрструцтур під час Голодомору 1932-1933 рр. в УСРР, одночасно, за вказівкою Сталіна озпочав ьк вання т. зв. українських буржуазних націоналістів та його «агентів» в особі М. Скрипника та ін. діячів КП(б)У. вул. Раскової Марини Марина Михайлівна Раскова (28.03.1912 - 4.01.1943) - російська рад. льотчиця, одна із перших жінок, яку удостоєно звання Герой Радянського Союзу(1938). Загинула 4 січня 1943 року у авіаційній катастрофі біля Саратова, у складних метереологічних умовах під час перельоту до фронту. З лютого 1937 ок п охо ить сл жб в органах НКВС СРСР як штатний консультант, з _ лютого 1939 „року- уповноважений особливого
  18. 18. 18 Г відділу НКВС, пізніше- в 3-му Управлінні Народного комісаріауу оборони СРСР. Мала спеціальне звання «старший лейтенант держбезпеки». Член ВКП(б) з 1940 року. Жила в Москві. вул. Радгоспна Назва пов'язана з рад. комуністичним спадком. Радгоспи були одним із методів насильницької колективізації селянства. пров. Радянський Назва пов'язана з ад. ком ністичним спадком. -1 Гвул. Семашка ф-Їроком охорони здоров'я РСФРР. Керував розтином Самешко Микола Олександрович (І 874 - 1949) держ. і парт. діяч, лікар. Член РСДРП з 1893. допомагав встановлювати рад. владу у Москві. З 1918-30 рр. тіла Леніна. іГвул. Таращанська І_ військ Директорії на Київському напрямі. Восени 1918 в м. Унеча (Нині місто в Брянській обл. РФ), був сформований Таращанський полк 1-ї повстанської української дивізії (очолив В. Боженко), згодом реорганізовану у 1-шу Укр. рад. дивізііїГруп військ Курського напрямку 1918-1919, згодом Українського фронту. Під командуванням В. Боженка 2-й Укр. рад полк дТарацданський) здійснював бойові операції проти За взяття Києва 5 лютого 1919 ВУЦВК нагородив Таращанський полк Почесним Червоним Прапором. -1 вул. Тельмана і комуністів, Ернст Тельман (1886 - 1944) - лідер німецькихі один з головних політичних опонентів Гітлера. . Назва пов'язані з діяльністю комуністичної партії та міадм Великої вітчизняної війни. пров. Ульянових Ленін В. І. (Ульянов) - лідер більшовиків, один з головних творців тоталітарної' держави СРСР, організатор "червоного терору". Ініціатор встановлення радянської влади в Україні, більшовицько-української війни, Голодомору 1921-1922, конфіскації приватної власності. "і вул. Федорова Ь Другої світової війни. Гсне ал-майо НКВС 1943 , Дзічідгрой Рад. Союзу(1942, 1944). Федоров Олексій Федорович (30(17).03.1901 09.09.1989) - парт. і держ. діяч, один із організаторів і керівників партизанського руху в Україна в роки
  19. 19. 19 Із вересня 1941 - 1-й секретар Чернігівського, з березня 1943 - Волинського підпільних обкомів КП(б)У. Одночасно - командир Чернігівського, потім Чернігово-Волинського партизанського з'єднання, яке діяло в Україні, Білорусі на тер. Брянської та Орловської областей РРФСР. Із 1944 - на парт. і рад. роботі: І-й секретар Херсонського, Ізмаїльського, Житомирського [бкомів КП(б)У. вул. Фрунзе Михайло Васильович Фрунзе (02.02.(21.01).1885 - 31.10.1925) - рад. віськ. і політ. діяч. У 1920 - член Революційної військової ради України. З грудня 1920 поєднує цю посаду із командуванням Збройними силами України і Крим, з 1922 - із керівництвом Українським військовим округом. З кін. 1920 - 1921 головним завданням Фрунзе було придушення українського селянського ПОВСТЯНСЬКОГО ЦХХХ. Використовував ДЛЯ ЦЬОГО регулярні частини РСЧА під проводом С. Будьоного, Г. Котовського, О. Пархоменка, В. Примакова. За його дорученнями Г. Котовський розгромили частини військ Української Народної Армії під час Другого зимового походу під проводом Ю. Тютюнника. 3 лютого 1922 до березня 1924- заст. голови Раднаркому УСРР, одночасно працював заст. голови Української економічної ради. Фрунзе керував боротьбою проти повстанського руху в Україні. У квітні 1924 призначений начальником Штабу РСЧА і начальником Військової академії. З 25.1.1925 -РВР СРСР, нарком військових і морських справ СРСР, з лютого 1925- член Ради праці і ф оборони СРСР. вул. Фурманова ТіФурманов Дмитро Андрійович (1891 - 1926) - радф письменник-пропагандист, парт. і військ. діяч. Секретар окружкому РКП (б). Брав участь у придушенні антирадянського повстання в Семиріччі. Писав твори на замовлення більшовиків. Серед інайбільш відомих: «Чапаєв» (роман, 1923); «Заколот» (роман, 1925); «Червоний десант» (повість,
  20. 20. 20 1922); «У вісімнадцятому році» (Повість, 1923); цикл нарисів про М. В. Фрунзе (1925). вул. Чапаєва Василь Іванович Чапаєв ( 1887-1919) - більшовицький військ. діяч, командир дивізії Червоної армії. Брав участь у встановленні радянської влади на Уралі. вул. Челюскіна Челюскін Семен Іванович (1700 - 1764) - рос. дослід Арктики, ім'я якого було використано більшовиками в героїчному епосі радянського освоєння Північних морів. «Челюскін» - рад. пароплав побудований у 1933. У цьому ж році була здійснена спроба за одну навігації подолати шлях Північними морями з Мурманська до Владивостока. 13 лютого 1934р. пароплав був розчавлений кригами у Чукотському морі. Члени експедиції були врятовані рад. льотчиками, які першими отримали звання Героїв Рад. Союзу. Вул. Чкалова Валерій Павлович Чкалов (1904 - 193 8) - рад. льотчик- випробувач, комбриг (1938), Герой Рад. Союзу (1936). у Иого ім'я активно використовувалося більшовицькою пропагандою для реклами переваг радянської влади. Немає жодного стосунку до Ук аїни. Вул. Чубаря Чубар Влас Якович (22(1О).02.1891 - 26.02.1939, за ін. і даними 12.08.1941) - рад. держ. і парт. діяч Голова Ради народних комісарів УСРР (1923-34). Вул. Щербакова Щербаков Олександр Сергійович (1901 -1945) - рад. держ. і парт. діяч. У 1938 р. 1-й секретар Донецького обкому партії, керівник ряду областей, брав участь у масових репресіях і очолював «трійки». З червня 1942 - начальник Головного політичного ф управління РСЧА. Вул. Щорса Щорс Микола Олександрович (06.06.(25.05).1895 -ІІ 30.08.1919) - рад. військ. діяч. У жовтні 1918 очолив 2- гу бригаду 1-ї Укр. рад. дивізії. У лютому 1919 - комендант м. Київ. Із березні 1919 - нач. 1-ї Укр. рад. дивізії. Брав участь у переслідуванні учасників боротьби за незалежність України. У 2-й пол. 1930-х рр. партійні ідеологи СРСР ініціювали створення к льт Що са як « к аїнського
  21. 21. 21 Чапаєва». На замовлення Сталіна О. Довженко створив худ. Фільм «Щорс» (1939). Тоді ж з'явився роман С. Скляренко, повість Д. Петровського, опери С. Жданова, В. Иориша, Б. Лятошинського.
  22. 22. 22 Таблиця 2. Назви рекомендовані до перейменування топоніміки Назва об'єктів Історична довідка в л. Белінського в л. Блока Олександ а п ов. Вавілова вуіїров. Єсеніна ГШ Ці назви є наслідком російського / радянського культурного колоніалізму в Україні. в л. Коккінакі вул. Кутузова Представлені тут особи становлять основу культурної, історичної та наукової спадщини В л. Ломоносова вул. Мічуріна Російської Федерації- російської ідентичності. в л. Нек асова в л. Осипова в л. П шкіна тв. Сущэрова в л. Толстого в лІургєнєва В рамках процесу деколонізації, початок якої було покладено Евромайданом та законами «9 квітня», вони мають бути замінені діячами науки і культури, чиє життя і творчість були тісно пов'язані з Україною та її історією.
  23. 23. 23 Таблиця 3. Назви рекомендовані в якості резерву для зміни на майбутнє Назва об'єктів топоніміки Істо ична довідка в л. Авіаційна в лёудівельників в л. /п ов. Ви обнича вул. Г ЄОЛОГЇВ і Назви пов'язані з комуністичною івул. Електриків у ідеологією з ії акцентом на в л. Заводська трудових, військових та інших в л. Метадшргів звершеннях, апеляцією до п ов. Механізато ів представників ТРУДОВИХ вщзадистів спеціальностей, тощо. вул. Ремонтників пров. ЩТОЩІИЙ і Вул. Фабрична Частина 2 ХУІ - ХУІІІ ст. , включно з періодом існування Української держави Розглядаючи відображення у назвах періоду існування козацтва та Української держави ХУІІ - ХУІІІ ст. відзначимо необхідність перейменування наступних вулиць: 1. Возз'єднання. У Радянський час запровадження цього терміну мало служити ідеологічній меті - наголосу на спільному походженні, братському співіснуванні російського та українського народів, відновленні історичної справедливості у 1654 р. щодо існування у складі єдиної держави з Центром у Москві. Нині повністю відкинутий вітчизняними істориками, як хибний і неправомірний. 2. Степана Разіна (1630 - 1671). Ватажок Селянської війни в Росії 1670 - 1671 рр. Його діяльність не мала прямого відношення до України, використання у назвах вулиць пов'язане з радянським пропагуванням так званої “теорії класової боротьби". Пропонуючи надання нових назв для цього періоду ми виходили з точки зору, що загальний підхід має визначатися систематичністю та
  24. 24. 24 комплексністю, переслідувати певну мету. Так, у місті є низка вулиць, котрі позначають імена гетьманів: Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Петра Дорошенка. Позитивно оцінюючи дані назви, зауважимо, що цей список можна доповнити заради більш повного представлення керівників Української держави, а саме на честь таких діячів: Пилип Орлик (1672 - 1742), гетьман Війська Запорозького та Правобережної України, гетьман України в еміграції. Був генеральним писарем в уряді І. Мазепи, підтримав його дії щодо створення союзу зі Швецією та Польщею заради звільнення Української держави з-під влади Росії. Творець “Пактів і Конституцій законів, вольностей Війська Запорозького" 1710 р. Після обрання гетьманом протягом 4 років здійснював військові та дипломатичні заходи задля поширення своєї влади на обох боках Дніпра. Від 1714 р. був в еміграції і не припиняв активної політичної діяльності. Павло Полуботок (1660 - 1724), державний та військовий діяч, наказний гетьман Української держави в 1722 - 1724 рр. Відзначився намаганнями зберегти українську автономію від посягань Петра 1, шляхом відправки делегацій до імператора, пропозиціями обмеження компетенції Малоросійської колегії, саботажем розпоряджень президента цієї колегії. У 1723р. ув'язнений у Петропавлівській фортеці Санкт-Петербурга, де и помер. Данило Апостол (1654 - 1734), державний та військовий діяч, гетьман Української держави в 1727 - 1734 рр. Відзначився у ході російсько- турецької війни 1686 - 1700 рр. , Великої Північної війни 1700 - 1721 рр. та інших воєнних подіях. Під час правління Малоросійської колегії 1722 - 1727 рр. відстоював автономні права України. У 1724 - 1725 рр. перебував в ув'язненні в Санкт-Петербурзі. Під час перебування на' посаді гетьмана прикладав багато зусиль для налагодження функціонування адміністративної і судової систем, економічного розвитку країни. Кирило Розумовський (1728 - 1803), останній український гетьман, намагався здійснювати самостійну внутрішню політику, опікувався реформою судочинства, сприяв розвитку економіки, загалом, проводив курс на збереження державне-політичної автономії Гетьманщини, прикладав зусилля для створення університету в Батурині.
  25. 25. 25 У зв'язку з історією Запорозької Січі представлено ім'я лише одного кошового - Івана Сірка. Поряд з ним доцільно використати імена таких визначних кошових отаманів: Костянтин Гордієнко (р. н. невід. - 1733), кошовий отаман у 1702 - 1713, 1728 рр. Відстоюючи політичні права Війська Запорозького Низового, рішуче виступав проти експансіоністської політики Російської держави. В березні 1709 р. перейшов на бік Карла ХІІ. Підтримував військову та політичну діяльність П. Орлика. Петро Калнишевський (1691 - 1803), державний, політичний та військовий діяч, останній кошовий Запорозької Січі. Був військовим суддею на Січі, протягом 10 років переобирався на посаду кошового. Захищав права низового козацтва на його землі, сприяв заселенню цих земель, виділяв значні кошти на церковне будівництво, відзначився у ході російсько- турецької війни 1768 - 1774. Після зруйнування Січі в 1775 р. був засланий до Соловецького монастиря де перебував до смерті. У зв'язку з героїчної історією Запорозької Січі на особливе вшанування заслуговують: Дмитро Вишневецький (р. н. невід. - 1563), політичний і військовий діяч, один з організаторів Запорозького козацтва, можливий засновник першої Запорозької Січі на острові Хортиця. Керував походами проти Османської імперії та обороною Січі, здійснював дипломатичні заходи для розширення кола учасників боротьби з південним противником. Потрапив у полон і був страчений у Стамбулі. Згодом князі Вишневецькі, як остерські старости, були причетні до колонізаційних процесів безпосередньо на Броварщині. Самійло Кішка (р. н. невід. - 1602) - легендарний козацький гетьман. Пробувши довгий час в полоні підняв заколот і захопив ворожий корабель. Як козацький гетьман успішно керував запорожцями у воєнних виправах, включаючи походи на терени Латвії, проти шведів. Окрему увагу звернемо на відображення у назвах вулиць м. Бровари історичних подій та явищ. Так, наявність вулиць під назвами Гетьманська та Козацька дозволяють запропонувати назву, котра відображає ще один споріднений аспект історії України, пов'язаний з історією ХУ - ХУІІІ ст. , а саме з Запорозькою Січчю, а саме - Запорозька або Запорозької Січі. Також можливим є назвати одну з вулиць Гайдамацькою, задля позначення участі мешканців Київщини у масштабному народному русі ХУІІІ ст. , який П]
  26. 26. 26 охопив Правобережжя, Галичину, Лівобережжя, Слобожанщину та був спрямований на національне і релігійне визволення, повернення завоювань Української національної революції 1648 - 1676 рр. Також особливу увагу пропонуємо звернути на назви, які нагадують про окремих осіб, відображають історичні події, пов'язані з історії Київщини, місцевості, на якій знаходиться місто, історії міста Бровари. Крім гетьманів та кошових отаманів визначними українськими діячами, котрі залишили слід в історії всієї Української держави, а також мали пряме відношення до Київщини і достойні відзначення у назвах вулиць є Київські полковники: Михайло Кричевський (р. н. -1649) - Чигиринський і київський полковник, родич Б. Хмельницького, якого звільнив з ув'язнення в листопаді 1647 р. Брав активну участь у воєнних діях Національної революції 1648 - 1676 рр. Антон Жданович (р. н. - після 1660) - державний діяч, дипломат, полководець, за припущенням дослідників, народився на Київщині, з 1649 р. до 1656 р. був київським полковником (з перервами), в 1656 р. став генеральним суддею Української держави. Очолював Київський полк в боях з литовськими військами, як наказний гетьман очолював похід українського війська на Польщу. У воєнних діях проявив себе талановитим воєначальником. Як дипломат очолював посольства до Османської імперії, Речі Посполитої та Російської держави. Безпосереднє відношення до Київщини мав і Семен Палій (близько 1640 - 1710) - державний і військовий діяч, полковник Фастівського та Білоцерківського охотницьких полків Української держави. Брав участь у Національній революції 1648 - 1676 рр. , Віденській битві 1683 р. та подальших воєнних діях “Священної ліги" проти Османської імперії, займався відновленням поселень на Правобережній Україні, в тому числі й на Київщині, діяв у напрямку об'єднання правобережних та лівобережних українських земель, у 1702 - 1704 рр. був одним з керівників повстання проти польської влади. Доцільно зберегти у назві однієї з вулиць ім'я сотника Броварської козацької сотні Федора Медведя. У якості резерву для найменувань: у назвах вулиць можуть бути відображені і імена таких історичних осіб - ватажків українських селянсько-козацьких Д повстань ХУІ - ХУІІ ст. : Крнштофа Косинського, Семерія Наливайка, і Тараса Федоровича, Іван Г уня. (її,
  27. 27. 27 Від найдавніших часів до ХУІ ст. У назвах вулиць практично відсутні згадки про осіб та події від найдавніших часів до “козацького" періоду. Щодо цього історичного проміжку часу пропонуються до уваги можливість використати наступні поняття та імена а) з історії племінного періоду: 1. слов'яни - корінням українців є протоетнос слов'яни, причому саме Україна є колискою слов'янства, і саме в українській мові збереглось найбільше базових елементів слов'янських мов. 2. князь Бож - перший історично відомий український князь, прославився боротьбою з Готами в 4 ст. н. е. Був очільником антів українських племен, який охоплював Київщиною в Центрі. - союзу Центральну Україну з . князь Кий - засновник міста Києва і місцевого князівства, правив у 5 ст. н. е. Саме з князем Києм історики пов'язують зміцнення полянського союзу племен, які в свою чергу становили основу Київської Русі. 4. Андрій Первозванний - згідно легенди саме цей апостол поставив на одном з київських паго бів х ест і пе едбачив засн вання міста. Р б) з історії князівського періоду: 1 3. Княгиня Ольга - провела реформу управління чим фактично поклала початок Київської Русі, як повноцінної держави, визначила Київ як столицю держави, створила модерну для свого часу податкову систему. Заклала основу для майбутньої християнізації українців. Саме за Ольги в Києві було збудовано першу Церкву. . Володимир Великий - оформив кордони Київської Русі. Енергію держави з зовнішніх завоювань перевів на внутрішню політику. Мобілізував ресурси країни на будівництво прикордонних систем оборони, що включали інженерні споруди (засіки і засновував міста. ВВІВ християнство як єдину державну релігію в Київській Русі. Ярослав Мудрий - продовжив політику свого батька Володимира по зміцненню держави. Ввів фактично першу конституцію України - “Руську Правду", чим заклав основу правових відносин в українських
  28. 28. 4. . Юрій Левович - 28 землях, здійснював масове будівництво соборів, фортець, сприяв розвитку мистецтва та освіти. Володимир Мономах - першим з князів вивів формулу стратегічної оборони від степовиків через широкомасштабні наступальні дії. Здобув серію видатних перемог над ворогами. Першим спробував припинити князівські чвари через підписання правової угоди. Місцевість, де знаходяться Бровари, входили в центральну частину володінь князя. . Данило Галицький - князь, який об'єднав більшість українських земель від Карпат до Дніпра в одну державу Руське королівство. Здобув чимало визначних перемог, кинув виклик монголам. король Русі, ввів незалежну від Золотої Орди митрополію, повернув під владу Русі Київ. Саме з ім'ям Юрія пов'язують останнє піднесення потужності княжої України-Русі після монгольського завоювання. . Володимир Ольгердович - представник нової династії Гедиміновичів, перший князь Києва після скинення монголо-татарського ярма 1362 р. , проводив успішну політику на зміцнення і розширення Великого князівства Київського, в 1380 р. успішно відбив наступ військ хана Золотої Орди Токтамиша на Киі`в. . Семен Олелькович - онук Володимира Ольгердовича. Останній князь київський. За нього Велике князівство Київське досягло вершини своєї могутності. В 1455 р. завдав нищівної поразки Золотій Орді. Як наслідок, полонив хана Саїд-Ахмата і приєднав землі на Лівобережній Україні за р. Ворскла. Костянтин Острозький - видатний український полководець, прославився серією блискучих перемог на татарами і московітами. Був відомий у Європи, де його порівнювали з Олександром Македонським, Сципіоном Африканським і Ганнібалом Баркою. І 10. Василь Острозький - український князь, уславився будівництвом церков, відкрив Острозьку Академію - перший учбовий заклад вищого рівня в Україні, як воєвода Київський приділив чимало уваги розвитку і захисту міста. 3 відбудовою Переяслава 1580 р. відновив лівобережну колонізацію. 11. Семен Полозович - видатний український прикордонний діяч кінця ХУ - першої третини ХУІ ст. Уславився як будівничий міст, київський ключник (очільник скарбниці), полководець. Деякими хроністами називався засновником козаччини.
  29. 29. 29 12. Андрій Немирович - воєвода Київський у ХУІ ст. Уславився багатьма перемогами над татарами і московитами. 13.Єлисей Плетенецький - відомий архімандрит Києво-Печерської Лаври. Зробив чимало для ії розвитку, відкрив Лаврську школу. У назвах можуть бути відображені наступні пам'ятні події: 1. Битва на Синіх Водах 1362 року - скинення монголо-татарського ярма з українських земель. Восени 1362р. об'єднане українсько- литовське військо звільнило Київ від ординського ярма, після чого здійснило похід до міста Торговиця, що знаходилось неподалік переправи через річку Синя Вода, сучасна Синюха (притока Південного Бугу). В цій місцевості союзники атакували татарське військо. Завдяки широкому застосуванню новітньої зброї і широкому маневруванні на полі бою українсько-литовські полки здобули повну перемогу. 2. Вінницька битва 1455 року - розгром киянами Золотої Орди хана Саїд-Ахмата. Частина Золотої Орди на чолі з ханом Саїд-Ахматом захопила український степ в першій третині 15 ст. і змусила Київське князівство, яке на правах васала перебувало в складі Великого князівства Литовського, платити данину. Причому східне Поділля і Поросся були перетворені на один з центрів Орди - місце кочування. Проте київському князеві Семену Олельковичу вдалося відновити силу князівства, зібрати полки і в 1455 р. нічною атакою спіймати ординців зненацька. Після запеклою битви Орда була розгромлена, а хан потрапив до полону в київську в'язницю. Семен не лише звільнив захоплені раніше ординцями землі, але й приєднав ще частину територій в Причорномор'ї. Таким чином, кордони Великого князівства Київського охоплювали майже половину сучасної України. 3. Оршанська битва 1514 року - розгром московського , війська князем К. Острозьким. Саме завдяки цій перемозі в якій український князь, спираючись передусім на українську військову модель (військо, тактику), а також союзників, вщент розгромив Московське військо, яке втричі перевищувало його сили чисельністю. Наслідком стало припинення Московської агресії в бік України більше ніж півстоліття. Битва вважається в Європі одним з взірцем військової майстерності. 4. Ольшаницька битва 1527 - перемога українського війська К. Острозького над Кримським ханством. Остання битва і перемога видатного українського полководця. Відбиваючи напад татар на Київщину взимку 1527р. К. Острозький за допомогою розвідки вирахував де перебувають основні сили ворога, оточив їх і в ранковій _ новин. .. нд. ,.
  30. 30. 30 битві майже повністю знищів. Похвала на честь князя пронеслась по всій Європі, причому окреме вітання надійшло від Папи Римського. 5. Переяславська битва 1630 - перемога українського війська на чолі з Тарасом Федоровичем над польським каральним військом. Під час повстання українського населення проти польської влади, козацьке військо на чолі з гетьманом Тарасом Федоровичем, зупинило польське військо гетьмана Конецпольського під Переяславом де завдало йому суттєвих втрат. Перемогу і мужність українців під час цієї баталії оспівував Тарас Шевченко у вірші «Тарасова ніч». Члени експертної групи: провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України доктор історичних наук . С. Рубльов провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України доктор історичних наук Д. С. Вирський старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України кандидат історичних наук старший науковий співробітник В. В. Станіславський Інституту історії України НАН Украі`ни кандидат історичних наук ' “”"Б'. В. Черкас науковий співробітник Інституту історії України НАН України кандидат історичних наук Ь. . и? оЇд / риьоьггетш І. Л.

×