Your SlideShare is downloading. ×
Етнічність у транснаціональному соціальному просторі: дизайн дослідницького проекту
Upcoming SlideShare
Loading in...5
×

Thanks for flagging this SlideShare!

Oops! An error has occurred.

×
Saving this for later? Get the SlideShare app to save on your phone or tablet. Read anywhere, anytime – even offline.
Text the download link to your phone
Standard text messaging rates apply

Етнічність у транснаціональному соціальному просторі: дизайн дослідницького проекту

689

Published on

Стаття опублікована у журналі : Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2013, №1, с. 3-26.

Стаття опублікована у журналі : Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2013, №1, с. 3-26.

0 Comments
0 Likes
Statistics
Notes
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

No Downloads
Views
Total Views
689
On Slideshare
0
From Embeds
0
Number of Embeds
0
Actions
Shares
0
Downloads
22
Comments
0
Likes
0
Embeds 0
No embeds

Report content
Flagged as inappropriate Flag as inappropriate
Flag as inappropriate

Select your reason for flagging this presentation as inappropriate.

Cancel
No notes for slide

Transcript

  • 1. Євтух Володимир Борисович, директор Інституту соціології,психології та соціальних комунікацій Національного педагогічногоуніверситету імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри соціології, докторісторичних наук, член-кореспондент НАН України; e-mail: yetvtukh@ukr.net; Етнічність у транснаціональному соціальному просторі:дизайн дослідницького проекту Анотація Стаття присвячена методологічним проблемам дослідженняфеномена етнічності. Звертається увага на той факт, що, не дивлячись начималу кількість публікацій з етнічної проблематики, на сьогоднішній деньсам термін «етнічність» недостатньо ідентифікований й його визначенняне відтворюють сутності явища. Розмаїтість інтерпретацій феноменаавтор пояснює складністю його змісту, структурування і диверсифікацієюйого виявів. У статті пропонується розглянути явище етнічності вінтер’єрі транснаціонального соціального простору, який сьогодні єнайбільш динамічним контекстом її функціонування. Модель дослідженняфеномена вибудовується на поширених у зарубіжній соціології й суміжних знею соціогуманітарних науках підходах, теоріях, концепціях, як, скажімо,культурна перспектива, економічна перспектива, що дає змогупрослідкувати траєкторію динаміки поняття «етнічність», йогосмислового наповнення у різних соціокультурних та дослідницькихтрадиціях. Ключові слова: етнічність, етнокультурна диверсифікація, етнофориінтернаціоналізація, соціальні мережі, транснаціональний соціальнийпростір. Volodymyr Yevtukh Ethnicity in transnational social space: design of research project. Abstract The article refers to the methodological problems of researching of thephenomenon of ethnicity. The attention is drawn to the fact that in spite ofnumerous publications concerning ethnic problematic the term «ethnicity» is todayinsufficient identified and its definitions do not explain the contents of thephenomenon. Diversity of interpretation of ethnicity the author explains by itscomplexity, its structure and varieties of its manifistations. The article proposes toanalyze the phenomenon of ethnicity in interior of transnational social spacewhich is today the most dynamic context of its functioning. The research model isbuilt on approaches, theories, conceptions circulated in foreign sociology andother social sciences, for example, cultural perspective, economic perspective. It 1
  • 2. enables to follow trajectory of the dynamics of the notion «ethnicity», its contentsin different socio-cultural and research traditions. Keywords: ethnicity, ethno-cultural diversity, ethnophors,internationalization, social networks, transnational social space. Мотивом, що спонукав мене до розробки названої теми, стала доситьжвава дискусія на міжнародному семінарі «Людські цінності уміжкультурній комунікації», який був зорганізований за ініціативоювідомого польського соціолога, дослідника-теоретика міжкультурноїкомунікації професора Ягелонського університету Лєшека Корпоровіча[Євтух, 2011: с. 43]. Семінар проходив у названому університеті (м. Краків)1-2 червня 2012 року у межах недавно створеної міжнародної дослідницькоїмережі «Ягеллонські культурні студії» [Korporowicz, 2012: с. 7 - 23], до якоїмене свого часу було запрошено як одного із її засновників. У дискусії взялиучасть знані вчені з Австралії (професор Маргарет Секомб), Данії (професорДомінік Буше), Індії (професори Ашок Ваджпеі, Суреш Шарма), Німеччини(професор Рагуль Петер Дас), польські дослідники дотичних до основноїтеми семінару проблем, зокрема, блискучий знавець культурної ідентичностіпрофесор Леон Дічевскі з Католицького університету у Любліні. Дискусія, пов’язана саме з етнічної проблематикою, розпочалася післямого виступу «Нові етнічності – нові культури – нові проблеми. Іммігранти упросторі міжкультурної комунікації. Україна». Вона точилася, передусім,навколо теоретико-методологічних проблем, зокрема можливості осягненнябагатогранного феномена «етнічність», його виявів у різних конкретнихсоціальних і етнокультурних ситуаціях, мінливості його значення (якщо нерадикально, то, принаймні, у тих чи тих його аспектах, з’ясування чинників,які впливають на теоретичні інтерпретації дослідниками різних країн цьогоявища); за браком часу учасники дискусії ледве-ледве торкнулися практик,пов’язаних з просякнутістю міжкультурних комунікацій сучасного світуетнічністю. 2
  • 3. Власне, дана стаття є свого роду продовженням розпочатої у Краковінаукової дискусії. Щоправда, її акценти дещо інші. Я ставлю своїм завданнямдосить конкретну мету – розробити теоретико-методологічну модельдослідження феномена «етнічність» у сучасному транснаціональномусоціальному просторі (ТНСП). Це, як на мене, може допомогтипрослідкувати траєкторію еволюції (змін) інтерпретації дослідникамипредставниками різних наукових традицій етнічності по лінії «термін –поняття – явище» та вибудувати дослідницьку концепцію, передусімсоціологічну, проникнення у сутність феномена «етнічність» назагальнотеоретичному рівні й з’ясування чинників, які зумовлюють йогозміни й конструюють дизайн, сутність та форми вияву етнічності уконкретних умовах життєдіяльності тих чи тих суспільств на мікро- ймакрорівнях. Підстави розглядати феномен у заявленому ракурсі такі: 1) досьогоднішнього дня практично не зустрічалися спроби виокремлено йкомлексно дослідити функціонування етнічності у соціальному просторі, дотого ж у транснаціональному просторі; 2) певні підходи відтворити«плавання» етнічності («плаваючу етнічність» - в англомовному варіанті«shifting ethnicity»), здійснені деякими зарубіжними дослідниками,переважно пов’язаними з міграціями, формують вихідні позиції вивченняпитання у більш широкому контексті, зокрема й за межами мігрантськихсистем; 3) об’єднання двох продуктивних наукових тем – етнічності іпростору (у даному випадку у його двох іпостасях – транснаціональній ісоціальній) творить могутнє дослідницьке поле, яке дасть змогу (у цьому я несумніваюсь) проаналізувати чи не найважливіші потенції феноменаетнічності для життєдіяльності людських суспільств; 4) власнийдослідницький досвід укупі з достатньою обізнаністю стану вивчення явища(переконатися у цьому можна поглянувши літературу, на якій базуються моїпраці), та на тяглість мого перебування у течії міжнародного науковогодискурсу (постійна участь у різного роду значимих наукових зібраннях,предметом яких часто-густо є етнічність) [Володимир Борисович Євтух, 3
  • 4. 2010: с. 27-49, 188-205; Володимир Євтух у інформаційно-комунікаційномупросторі, 2012: с. 116 - 156] дозволяють висловити впевненість у тому, щомені вдасться адекватно впоратися з поставленим завданням. Отже, принциповими моментами у формуванні дизайну цьогоконкретного дослідницького проекту, на мій погляд, є такі: він муситьскладатися із трьох частин, кожна із яких наповнюється змістом, пов’язанимлогічними методологічними розмірковуваннями стосовно функціонуванняетнічності у транснаціональному соціальному просторі. Такими частинамистають: 1) концепти етнічності та транснаціонального соціальногопростору; 2) закономірності й особливості функціонування як етнічності,так і самого транснаціонального соціального простору у їх взаємозв’язку;3) методологічні принципи дослідження. Принагідно зверну увагу на те, щотермін «дизайн» я вживаю не лише у розумінні компоновки і стилістикидослідження, але і як процес проектування вирішення завдань на основіосягнення змісту структурних і функціональних зв’язків феноменаетнічності, які реалізуються у конкретних обставинах, – у даному випадку вумовах транснаціонального соціального простору. Концепти етнічності та транснаціонального соціального простору.У цьому контексті, передусім, відзначу, що концепт першої складовоїсимбіозу представлений у світовій, зокрема певним чином і в українській,соціогуманістиристиці досить таки інтенсивно [Євтух, 2009: с. 153-157;Євтух, 2012: с. 379-393]; що ж до другого, то мій досвід дає підставитвердити, що він ще не так активно перебуває у полі зору зарубіжнихдослідників (особливо, коли мова йде про функціонування у ньомуетнічності); в Україні він концептуально поки що не освоювався. Виходячи ізцих тверджень (їх нескладно обґрунтувати, покликаючись на опублікованіджерела і праці; за браком текстуального простору я цього у даному випадкуне роблю), на мою думку, буде виправданим більше уваги приділити самеконцепту «транснаціональний соціальний простір». Щоправда, і за цихобставин ми мусимо, бодай, у загальних, але достатніх для продовження 4
  • 5. дискусії, рисах окреслити концепт етнічності; при цьому мусимо мати наувазі ту обставину, що концептуальний аналіз етнічності у часі і просторі єнадзвичайно продуктивною ідеєю [Maleševic, 2011], якою варто перейматися,щоби більш глибоко проникнути у її сутність, її динаміку. Концепт «етнічності». Логічно, що дискусія має починатися зконцептуалізації поняття «етнічність» з акцентом на соціологічному йоговимірі. Тут я пропоную звернутися до узагальненого визначення поняття,запропонованого мною у виданні « Етнічність: Енциклопедичний довідник»:«Етнічність (від грецьк. ethnos – народ, плем’я) – термін, який відтворюєякісні характеристики людини або групи людей, пов’язані з їх етнічнимпоходженням і які виявляються у побуті, культурі, поведінці, й в цілому, ументальності, підтверджуючи це походження та вирізняючи їх з-поміжінших. Часто-густо термін вживається для означення спільноти, мовної йкультурної самобутності групи людей» [Євтух, 2012: с. 104]. Відповідно дофункцій, структури й покриття тієї чи тієї сфери дії пропонується визначення34 видів етнічності. Останнє, на мій погляд, є суттєвим моментом урозумінні того, що термін, відтворюючи поняття, вказує на йогобагатогранність й складність як взаємодії компонентів етнічності усерединісамого феномена, так і його взаємодії з іншими феноменами довколишньогосвіту. Зауважу, що, хоча це визначення базується на величезномудослідницькому досвіді багатьох етнологів, соціологів (й більш конкретно,етносоціологів) та політологів, це не означає припинення пошуків найбільшоптимального окреслення його сутності та діагностування початку йзавершення динаміки його значення на траєкторії руху, скажімо, від Америки(Канада, Сполучені Штати) до Далекого Сходу (Китай, Японія) з включенняму цю траєкторію вияв сутності поняття та його інтерпретацію у європейськихкраїн (Бельгія, Німеччина, Португалія, Франція, як також Росія і Україна) таАвстралії. Принагідно я буду звертати на це увагу у викладі матеріалу.Конструктивним у цьому плані стане опрацювання масиву публікацій, якіакумульовані у міжнародній базі даних комплексної тематики EBSCO, котра 5
  • 6. була надана науковим бібліотекам України у безкоштовне користуваннявпродовж квітня-травня 2012 року. Наукова бібліотека Національногопедагогічного університету імені М.П. Драгоманова організувала доступ дотакого могутнього ресурсу: мені разом з моїм колегою доцентом кафедрисоціології кандидатом соціологічних наук Володимиром Крячком вдалосязафіксувати, що ця система містить 107 979 найменувань публікацій (1919 –2012 рр.), які тим чи тим чином пов’язані з етнічністю; нами переглянутопонад 10 000 одиниць, видобуто близько 5 000 назв статей з повнимитекстами і на час написання статті (листопад 2012 р.) класифіковано близько3 500 публікацій. Такий величезний обсяг різнопланової літератури (до ньоговарто додати й літературу радянських, російських та українських авторів,яка, за рідкими винятками, поки що не включена в жодну із подібних EBSCOпошукових міжнародних систем) становить добротну базу для виявленнянаукових підходів у формуванні концептів етнічності й віднайденнянайбільш оптимальних парадигм для трактування ролі феномену етнічності усуспільствотворчих процесах. У цьому контексті актуалізується питання, заросійським соціологом Л. Нізамовою, про «складноскладову концепціюмодерної етнічності», що змушує дослідників замислитися над проблемоюневідповідності традиційних поглядів на етнічність (скажімо,примордалістських, традиційно конструктивістських) «ключовимхарактеристикам модерного суспільства» [Низамова, 2009: с. 34]. На цюпроблему вказує і британський соціолог Дж. Незру: він зауважує, що довгийчас переважала тенденція розглядати «етнічне» у біологічному контексті;однак, оскільки «етнічне» є скоріше динамічним багатогранним соціальнимконструктом, то, вочевидь, більш адекватно буде розглядати його якмультивимірний концепт, не концентруючи надмірної уваги на якомусьодному з його аспектів. Автор вважає, з чим можна погодитися, що найбільшрелевантними тут можуть бути соціологічні теорії трактування «етнічності»[Nazroo, 2001: с. 39]. Інші фахівці також вважають, що назріла потреба по-новому класифікувати вияви етнічності, певною мірою прив’язуючи цей 6
  • 7. процес до конкретних умов її функціонування [Aspinall, 2009; Carter, 2009;Mateos, 2009] У цьому ключі продуктивною видається також думкаамериканського дослідника етнічного бізнесу (етнічної економіки) Я.П’єтерсе, яка, до речі, певним чином корелюється з точкою зору попередніхавторів. Він звертає увагу на три дуже цікаві з методологічної точки зорумоменти: 1) термін «етнічність» відтворює споріднені взаємини; він вказує начужинецьке, але чужиницьке особливого роду. Видається, що частина одногой того ж національного походження є чужими для цієї етнічності, у той часяк інші можуть вважатися своїми етніками; 2) етнічність вказує на різницю ікультурну дистанцію стосовно основного русла (mainstream); 3) «етнічне» якетноцентричний термін (скажімо, використовується з метою позначеннядистанції між європейською культурою і культурою тих, хто прибуває зінших країн [Pieterse, 2003: с. 10], передусім арабських, азійських,африканських, латиноамериканських) відрізняється від «етнічного» дляпозначення накопичувача культурних властивостей людини, пов’язаних з їїетнічним походженням і етнічним довкіллям [Pieterse, 2003: с. 21]. Пошукиістини також у цьому ракурсі дають додаткові аргументи вивчати феноменетнічності у його компаративістській динаміці. Суттєвими моментами у цьому процесові пошуків оптимальноадекватного відтворення змісту поняття (через термінологічне визначення) таохоплення розмаїтості змін його значення від країни до країни, від однієїнаукової традиції до іншої пропоную вважати такі: 1) фіксація й, за можливості, найбільш повне бібліографічнепредставлення очевидно вагомих публікацій, предметом котрих є етнічнапроблематика з акцентуацією на змістові феномена етнічності. Зауважу, щомною у рамках діяльності Центру етноглобалістики (спільна науковаструктура Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова та Інституту політичних і етнонаціональних досліджень іменіІ.Ф. Кураса НАН України) такий проект виконується і за кілька місяців,сподіваюся, він побачить світ; 7
  • 8. 2) встановлення етнічних маркерів того чи того явища (нагадаю, щотакими є культурні характеристики, котрі використовуються дляідентифікації членів тієї чи тієї етнічної спільноти [Boyd, Richerson; Identitymarkers]; визначення головних (базових) маркерів етнічності (сore markers),власне тих, котрі присутні у будь-якій традиції й найбільш стійкі щодо змін,наприклад, походження, мова, культурницькі традиції, звичаї, традиціїгосподарювання, ментальність тощо. При цьому варто пам’ятати проконтроверсійність інтерпретації як самого змісту етнічних маркерів, так і їхролі у визначенні етнічності. У цьому контексті слушним стане зауваженняамериканських антропологів про необхідність диференціації міжфункціональними та нефункціональними культурницькими інтерпретаціямисимволічних етнічно маркованих властивостей явища, одиниці, людини[Boyd, Richerson]. Джерелами селекції таких маркерів мають статиенциклопедично-довідкові видання (на кшталт, «Вимірювання ідентичності:путівник для соціальних вчених - Measuring Identity: A Guide for SocialScientists», «Гарвардська енциклопедія американських етнічних груп. –Harvard Encyclopedia of American Ethnic Groups», «Довідник аналізу світовихсистем. – Handbook of World-Systems Analysis», «Енциклопедія українськоїдіаспори», «Етнічність. Глосарій ІнтерКокта. Концепції і терміни, яківикористовуються у дослідженнях етнічності. – Ethnicity. InterCoctaGlossary. Concepts and Terms Used in Ethnicity Research», «Етнічний довідник:у трьох частинах», «Етнопсихологічний словник – Этнопсихологическийсловар», «Етнос. Нація. Суспільство: етнологічний словник – Этнос. Нация,Общество: этнологический словар» тощо), праці дослідників, визнанихнауковим співтовариством такими, що професійно займався чи займаєтьсяпроблемами етнічності й мають чималий доробок у цій царині (С. Арутюнов,Ю. Арутюнян, Ф. Барт, Е. Бонасіч, Ю. Бромлей, Д. Буше, Ван ден Берге, М.Вебер, Л. Вірт, В. Воронков, Г. Гарфінкель, Ф. Гекманн, М. Губогло, Л.Гумільов, Л. Дічевські, Л. Дробіжева, Т. Еріксен, В. Євтух, Н. Глейзер, О.Картунов, Ю. Кім, Л. Корпоровіч, Н. Лєбєдєва, С. Малісевіч, Д. Мойніхен, В. 8
  • 9. Наулко, Ф. Ріггс, Е. Сміт, Є. Смоліч, В. Тішков, Дж. Фішман, Р. Шермерхорнтощо), соціологічні опитування населення, які безпосередньо присвяченіетнічній проблематиці або у які включені питання, до неї дотичні (скажімо,«Європейське соціальне дослідження. – European Social Survey»,«Українське суспільство. 1992 – 2012. Соціологічний моніторинг»).Прикладом формування компендіуму етнічних маркерів може служитизапропонований психометриками індекс характеристик процесу акультураціїіз 21 позиції: одежа, темп життя, загальні знання, їжа, релігійні вірування,матеріальний комфорт, відпочинок, самоідентифікація, сімейне життя,житло, цінності, дружні стосунки, стиль спілкування, культурницькадіяльність, мова, зайнятість, сприйняття співвітчизників, сприйняттямешканців країни перебування, політична ідеологія, сприйняття світу,соціальні звичаї [Ward, 1999: c. 439]. Не підлягає сумніву теза про те, щофункції етнічних маркерів, нюанси їх змісту й значень найбільш очевидновиявляються у процесі взаємодії представників різних етнічних спільнот. Цяобставина змушує з особливою ретельністю підходити до включенняетнічних маркерів у дискурс інтеракційних поведінкових активностейетнофорів [Євтух, 2012: с. 142 - 143]. Зарубіжні й вітчизняні дослідники,передусім етносоціологи, вже мають певний досвід у цьому напрямку. А от,скажімо, таке явище як «етнічний стиль» [Таnnen, 1982: с. 217]) поки що незмістилося у центр уваги науковців. На мою думку, воно заслуговує на те,щоб розглядати його більш інтенсивно у контексті змістів етнічних маркерів.Я повністю погоджуюся з твердженням угорської дослідниці Ж. Айтоні,котра, спираючись на праці американських авторів, передусім етнолінгвістів,вважає, що «розмовний стиль» («стиль розмови») етнофорів є головнимкомпонентом етнічності (зауважу, етнічності, яка виявляється у процесібезпосередньої, віч-на-віч взаємодії) [Ajtony, 2010: с. 212-213]. Особливоактуальною стає ця теза у контексті розгляду динаміки етнічності утранснаціональному соціальному просторі, чи його підпросторах, межі 9
  • 10. котрих окреслені географічними кордонами, так званими регіональнимисоціальними просторами; 3) оскільки часто-густо у працях дослідників терміни «етнічність»,«раса», «національність», «етнічна група», «етнічна спільнота», а деколи і«релігійна група» вживаються як синоніми, чи то заміняють одне друге, тонеобхідно прослідкувати параметри та динаміку їх взаємодії. Зверну увагу нате, що такі спроби час від часу дослідниками етнічності здійснюються (Р.Бейор, К.Боб, Дж. Даунінг, В. Євтух, Л. Лейндж, С. Малеcевіч, С.Фентон, М.Франклін, С. Хазбенд ). Однак вони поки що не системні й на їх основі неможна робити узагальнюючих висновків. Сьогодні у рамках постановкипроблеми можна було б здійснювати вибудовування функціональних поліветнічного, расового, національного, релігійного (етнорелігійного) у межахтранснаціонального простору й пошуку площин перетину цих полів, які,власне, на мій погляд, творять мініполе, у котрому збігаються, абонакладаються одна на другу функції етнічного, расового, національного,етнорелігійного. В свою чергу ці характерні для перелічених явищ функціївизначаються їх походженням, розміщенням і взаємодією з довколишнімсвітом, а поза цим мініполем з’являються диференційовані функції,орієновані суто на реалізацію властивих саме цього роду спільноті функцій,наприклад збереження етнічних елементів культури під тиском асиміляції,вибудовування релігійних осередків для новоприбулих іммігрантів. Незаглиблюючись у процес з’ясування відмінностей, скажімо, між термінами«раса» та «етнічність», вкажу на найбільш загальне: раса – це людська група,котра визначає себе, або визначається іншими за допомогою сприйнятих іакумульованих сталих біологічних відмінностей; етнічність (етнічна група) –це людська спільнота, котра визначає себе, або визначається іншими задопомогою сприйнятих і акумульованих сталих культурних відмінностей[Identity markers: c. 4]; 4) оскільки етнічність базується на ідентичності й, власне,ідентичність великою мірою відтворює сутність етнічності [Гнатюк, 2005; 10
  • 11. Євтух, 2012; Нагорна, 2011; Esparza, 2010] та вирізняє людину того чи тогоетнічного походження серед інших, то важливо зважати на змістовненаповнення терміну «ідентичність» й співвідношення змін контенту упарадигмі етнічність/ідентичність. Так як ідентичність лежить в основіпроцесу «іншування – othering»[Гнатюк, 2005: с. 51], то її зміни вартопов’язувати зі змінами ідентичності, особливу увагу звертаючи напоколінневі, часові та просторові чинники. Такий підхід дасть змогу кращезрозуміти, з одного боку, ступінь відкритості етнофорів для змін та ступінь їхрезистенції змінам. А це у свою чергу упередить від неадекватних трактуваньдинаміки змін, дасть змогу спроектувати їх вплив на взаємодію носіїв різнихетнічностей, мінімізує прийняття хибних рішень у регулюванні етнічнихпроцесів, зокрема і ідентифікаційних. Зауважу, що таку концептуальнуперспективу у трактуванні співвідношення етнічність/ідентичність япропоную застосовувати тоді, коли мова йде про національно-етнічну таетнокультурну ідентифікацію особи, спільноти. Якщо ж ідентичністьрозглядати у більш широкому контексті, то, звичайно, варто погодитися збританським фахівцем Л. Райєн, що «зрештою, етнічність є одним зелементів ідентичності й часткове співпадіння класової, гендерної й етнічноїідентичностей забезпечують якщо і не повну, то більш комплексну картинусоціальних практик» [Ryan, 2001: с. 804]; 5) наступний момент, який ми мусимо враховувати вибудовуючиметодологію дослідження обраної теми, пов’язаний із стрімкимпроникненням у наше життя інтернет-технологій, передусім, насиченнявіртуального простору етнічною інформацією [Esparza, 2010; Florea, 2005;Leung, 2005; Niehues, 2006; Оng, 2003; Parker, 2009; Siapera, 2005; 2006].Вона тут значно динамічніша, доступніша, ніж в інших джерелах. Скажімо,британські дослідники констатують, що щоденні обміни інформацією вінтернеті забезпечують більш інтенсивну репрезентацію етнічностей, зокремаїх культури, ніж іншого роду активності [Parker, 2009: c. 584]. У цьомуконтексті необхідно особливу увагу звертати на рухливість символічних 11
  • 12. кордонів етнічності, котрі її віртуалізують [Florea, 2010: c. 6]. З огляду на цеважливо розробити критерії її відбору для аналітичної роботи у контекстітранснаціонального соціального простору, котрий, до речі, інтернетизуєтьсяй до великої міри може віртуалізуватися. Тут, безумовно, процесиформування соціальних мереж на етнічній основі [Faist, 2004] – одна ізключових тем дослідження проекту, який пропонується; 6) необхідним елементом дизайну (саме у широкому розумінні цьоготерміну) дослідження значення феномена «етнічність» у нашому контексті єз’ясування рухливості діахронних інформаційних зв’язків, які є основоюформування й існування людських спільнот, а етнічних інформаційнихзв’язків як основи функціонування етнічних спільнот [Арутюнов, 1989: c. 21-23]. Концепт транснаціонального соціального простору. Висхіднимпунктом окреслення параметрів концепту названого феномена є базовепоняття «транснаціоналізм». З нього й варто починати з’ясування змістуконцепту «транснаціональний соціальний простір». Роблячи акцент на транс-націоналізмові, я усвідомлюю той факт, що питання простору взагалі, йсоціального простору зокрема, певною мірою у соціології вивчено,принаймні тією, яка достатня для розмірковування над темою «етнічність утранснаціональному соціальному просторі». Щоправда, це не позбавляєнеобхідності час від часу звертатися до поняття останнього у разі потребитих чи тих уточнень, особливо пов’язаних з особливостями як йогофункціонування, так і функціонування у ньому етнічності. Отже, за традицією, яка склалася в соціологічній науці, під терміном«транснаціоналізм» розуміється соціальний феномен, котрий відтворюєбезперервний взаємозв’язок між народами, відповідними економіками тасоціальним значенням кордонів між національними державами (націями, якімають свою державність). Для нашого контексту найбільш релевантнимзначенням цього феномена пропоную таке: «Транснаціоналізм – соціальнийрух, соціальна ідеологія, які базуються на підкресленні взаємопов’язаності 12
  • 13. усіх народів та на втраті значення кордонів між країнами» [Transnationalism].Цей термін ввів в обіг письменник Рандольф Бурне на самому початку XX-гостоліття. Він концентрував увагу на описові розмірковувань про стосункиміж культурами. Зверну особливу увагу на той момент, що автор виділивкультуру як основний суб’єкт, завдяки якому з’являється нове утворення йяким це нове утворення (тепер уже транснаціональний простір)заповнюється. Спеціальний наголос зроблений мною для того, щобакцентувати увагу на первинному значенні терміну, оскільки сьогодні(принаймні, така ситуація зберігалася впродовж тривалішого часу)представники соціогуманітарних наук свій інтерес у трактуванні феномена«транснаціоналізм» зсувають у бік наповнення його економічним змістом[Transnationalism]. Я у своїх працях прагну показувати важливість якекономічної, так і культурної складових для розуміння феномена (а, відтак, ітерміна) «транснаціоналізм» і похідних від нього термінів, що, на мійпогляд, забезпечує адекватне трактування динаміки явища. Для цього мноювживаються терміни «економічний транснаціоналізм» та «культурнийтранснаціоналізм». Перший – це економічний процес, який передбачаєглобальну реорганізацію продуктивних процесів, у якому різні стадіївиготовлення будь-якого продукту можуть мати місце у різних країнах зметою мінімізації витрат (коштів); другий – це ідеологія (рух), яка обстоюєважливість для сучасного розвитку транскордонних зв’язків у галузікультури, необхідність інтенсифікації обмінів та міжкультурного діалогу[Євтух, 2012: c. 307]. Зауважу, що у подальших розмірковуваннях просутність ТНСП досить продуктивною виявляється ідея про «просторитранснаціональності», висунута видавцями наукової монографії«Транснаціональні простори» П. Джексоном, Ф. Крагом та К. Двайером[Jackson, 2004: c. 1]. Аналіз наукової літератури, предметом якої головно чи дотичновиступає транснаціоналізм й вибудований на його концепціяхтранснаціональний соціальний простір, чітко вказує на їх пов’язаність з 13
  • 14. трьома такими феноменами: етнічні спільноти, міграції, діаспори. Як, на моюдумку, останні є релевантними індикаторами транснаціональногосоціального простору й тими соціальними одиницями, які визначають йогозміст. Відправною точкою для з’ясування сутності поняття«транснаціональний соціальний простір» є розуміння більш вузького поняття– «соціальний простір». Тут не варто довго розмірковувати й шукатиаргументи поза гідними соціологами – П. Бурдьє, Г. Зіммелем, та П.Сорокіним. Вони у своїх працях подають досить таки чітко окресленевизначення цього феномену й вказують на компоненти, які йогонаповнюють. Зокрема П. Бурдьє наголошує, що соціальний простір – цеабстрактний простір; він складається із підпросторів чи то полів(економічного, інтелектуального тощо); його структура визначаєтьсянерівномірним розподілом окремих видів капіталу [Бурдье, 1993: c. 40]. П.Сорокін звертає увагу на те, що у соціальному просторі суб’єкти можутьрозміщатися як на далекій відстані один від другого, так і поряд один зіншим [Сорокин, 1992: c. 297], а Г. Зіммель розглядає соціальний простір якпевну систему місць [Зиммель, 1996: c. 525]. У працях класиків соціології,зокрема соціології простору, та їх послідовників (Р. Алена, К. Левіна, А.Лефевра, А. Шюца) знаходимо й інші характеристики соціального простору.Однак тут я обмежусь цими короткими констатаціями, одночасно нагадавши,що роботи таких українських соціологів, як С. Літвінов, Л. Малес, О.Стегній містять чимало продуктивних ідей, котрі можуть бути використані вуточненні змісту й транснаціонального соціального простору. Оскільки, за усіх обставин, проблема специфіки соціального простору,а у більш широкому контексті транснаціонального соціального простору,досить таки жваво дискутується у зарубіжній соціологічній літературі,передусім у працях німецького соціолога Л. Пріса, одного з найбільш знанихфахівців у цій галузі [Pries, 2001; 2005; 2006], то нам, досліджуючифункціонування феномена етнічності у цьому просторі, вочевидь, вартозупинитися на деяких моментах його теоретичних розмірковувань. В першу 14
  • 15. чергу тих, які мають методологічне значення. Соціальний простір у вченого –це географічний простір, що покриває певну територію, у межах якоїздійснюються соціальні практики щоденного життя, у якому у певномупросторовому порядку розміщені артефакти й символічні системи, соціальніінституції, корті структурують людське життя [Pries, 2005: c. 6]. За Л. Прісом,кожен соціальний простір («територіальний» чи «локальний») «окуповує»чітко визначений (один) специфічний географічний простір [Pries, 2005: c. 7].Вибудовуючи такий підхід, за яким географічний простір і соціальнийпростір «вмонтовуються» один у другий, дослідник покликається наАльберта Ейнштейна та Готтфріда Лейбніца. Нагадую, з іменем першогопов’язана «контейнерна концепція» простору, оскільки саме він винайшовтермін «контейнерний простір». Згідно з цією концепцією, простір річ самау собі, існує без будь-яких об’єктів, тим не менше це емпірично реальна,однорідна, хоча й «неумебльована» одиниця. До утвердження цієї концепціїсоціального простору (вона відома ще під назвою «абсолютистськаконцепція» - простір як абсолютна одиниця з її власними характеристиками йякостями) Г. Лейбніц говорив про те, що простір не володіє встановленимираз і назавжди ним якостями, а скоріше він є конфігурацією матеріальнихоб’єктів у контексті географічної взаємодії, вилаштованих у певному порядку[Pries, 2005: c. 7]. Ці дві концепції тривалий час змагалися між собою заправо бути «законодавицею моди». Власне, це змагання стимулювалопошуки наукового компромісу, а сам хід соціально-історичного розвиткурозширював межі взаємодії народів, культур, що, на мою думку, врешті-рештвивело дослідників на необхідність вивчення нових соціальних утворень,яким є транснаціональний соціальний простір. До певної міри «контейнерний» підхід зберігався до недавнього часу і вінтерпретаціях націй та суспільств – тут він прибрав назву «національніконтейнерні суспільства» [Pries, 2005: c. 8]. Згодом він почав витіснятисяконцепціями глобалізованого світу, у яких зменшувалася вага націй-державта і простору взагалі: вважалося, що глобалізація світу приведе до зникнення 15
  • 16. кордонів між державами й світ тією чи тією мірою стане якщо не єдиним, то,принаймні, не відчутно поділеним на «національні контейнери». Однак, недивлячись на переважаючі тенденції глобалізації, країни і народи прагнуть дозбереження своєї самобутності, що, зокрема, виявляється у культурномурозмаїтті сучасного світу [Amiri; Forrest, 2011; Hartmann, 2005; Hasmath,2011; Morace; Toggenburg, 2005]. Польський професор Л. Корпоровічнебезпідставно стверджує, що світ не так легко піддається уніфікації і нацьому шляху виникає чимало суперечностей: «…багато процесівстандартизації та культурної уніфікації генерують дещо парадоксальні, але увідповідності з логікою їхнього протікання, свої власні «антипроцеси»,заперечення самих себе та «антитенденції», які руйнують попереднізакономірності, зрештою ведуть до нового правопорядку на горизонтісучасних феноменів. Таким чином формується новий образ культурноїреальності» [Korporowicz, 2000: c. 161]. А, скажімо, Дж. Фрідман зпроцесами транснаціоналізації, етніфікації прямо пов’язує «послабленняглобальної гегемонії» [Friedman, 1998: c. 233]. Виокремлена особливість взаємодії процесів глобалізації тадиверсифікації є методологічно важливим моментом, який стає релевантнимі у контексті функціонування етнічності у транснаціональному соціальномупросторі й змушує замислитися над тим, що чи варто відкидати як«контейнерну концепцію», так і «глобалізаційну концепцію» у розвитковісучасного світу. На цьому фоні актуалізується феномен інтернаціоналізаціїпроцесів і явищ (щоправда, неоднозначно, а з раціональним співвідношеннямглоболізаційних і диверсифікаційних тенденцій) у зв’язку з інтенсивноювзаємодією народів і культур й він чи не найочевиднішим чином виявляєтьсяу рухові етнічності по транснаціональному просторові. Тут, і особливо уконтексті етнічності, варто говорити про раціональність поєднання різногороду географічних одиниць виміру простору (локальність, регіональність,національність, супернаціональність і, нарешті, глобальність) та базових 16
  • 17. одиниць соціального аналізу (сім’я, сімейне господарювання, організації йурядові структури) [Hall, 1991]. Можна беззастережно погодитися з важливим, на мій погляд,твердженням професора Тукубського університету (Японія) Г. Кляйншмідтапро те, що транснаціональний соціальний простір є надзвичайнопродуктивним у вивченні явищ міжнародного життя, міжнародних відносин,феноменів суспільного розвитку, які симультанно властиві для багатьохкраїн світу. Цю продуктивність Г. Кляйншмідт пов’язує з тим, що ТНСП ненадто міцно прив’язується до території та відзначається широким діапазономзастосування у науковому аналізові. Даючи характеристикутранснаціональному соціальному просторові, дослідник виділяє такімоменти: 1) ТНСП – це просторові одиниці, які індивідуальні áкторизконструювали (або ж які перебувають у процесі конструювання) на основінакопиченого досвіду у результаті щоденних активностей й які часто-густознаходяться у суперечливих взаємодіях з територіями суверенних держав; 2)межі ТНСП – розмиті, непостійні й утворені, так би мовити, з низу; 3) ТНСП– не обов’язково повинні визнаватися усіма членами людської спільноти,котрі мешкають на територіях суверенних держав, чи пересуваються по їхтериторіях; 4) для них не є необхідним формування просторової бази длядосягнення колективної ідентичності чи то вибудовування ієрархіїлегітимізованих інституцій управління суспільними процесами; 5) діапазон їхрозмірів і структур – різноманітний: від мікрорегіонів, які пересікаютькордони суверенних держав (наприклад, Карпатський єврорегіон на ЗаходіУкраїни та східних кордонах держав, що межують з нею), до глобальниходиниць (скажімо, Європейський Союз); 6) ТНСП з їх понадтериторіальнимхарактером просторового розміщення, з вічно рухливим населенням таобмеженою владою і компетенціями управлінських інституцій завждиперебувають у супротиві усім елементам суверенної держави, корті окресленіконвенціями європейської політичної теорії; 7) ТНСП виникають у висліді діїрізноманітного роду чинників, кроскультурних обмінів, торгівлі, 17
  • 18. міждержавних відносин на локальних рівнях, різного роду воєнних дій і,безумовно, міграцій [Kleinschmidt]. Сьогоднішні практики міжнародного життя, котрі охоплюють явища,властиві для цілої низки країн, такі як, скажімо, та ж етнічність, змушуютьнауковців більш інтенсивно включати їх та окремі їх вияви в орбіту свогоаналізу. Йдеться зокрема про транснаціональні рухи, протестні акції,об’єктом котрих виступають події, що необов’язково характерні дляучасників з конкретної країни; у результаті формуються групитранснаціональних áкторів, людей, які «ідентифікують себе та свої інтереси зкорпоративними структурами, що розходяться з інтересами нації-держави»[Nye, 2008: с. 23]. Етнічно марковані явища найкращим чином лягають у«теорію транснаціональних рухів і áкторів», яка зародилася у першійполовині 1990-х років [Frieberg, 2010: с. 214]. Положення цієї теорії даютьмені підстави розмірковувати про те, що рухи і áктори сприяють певній«транснаціоналізації», зрештою, «інтернаціоналізації», окремої (іншої)етнічності. Власне, вони посилюють ці процеси. Завдяки інтенсивнимпереміщенням людей, які тим чи тим чином є етнофорами, а утранснаціональному соціальному просторі вони є диверсифікованими(іншими) етнофорами, то вони вже апріорі є явищем транснаціональним(інтернаціональним). Згадані рухи і áктори, привертаючи увагу до проблем,які виникають у країні розміщення ядра їх етнічної спільноти й пов’язані з їїдискримінацією, інтернаціоналізують цю спільноту через акцентуаціюпроблем. У цьому контексті виникає нове для українськоїсоціогуманістиристики поняття «транснаціональні умови», у якихзароджуються й функціонує те чи те явище [Teune, 2010]. Воно відкриваєможливість вивчення явищ (надто релевантно для дослідження етнічності)від локального (мікро) до транснаціонального рівня (макро) [McGarry, 2012:с. 119]. Останнім часом західні дослідники по-новому підходять доінтерпретації терміну «інтернаціоналізація», який може відтворювати два 18
  • 19. способи реорганізації географічно-соціального простору, котра, за будь-якихобставин, обертається навколо формально домінуючої парадигминаціонального суспільства (національної держави, держави-нації).Запропонована згаданим вище німецьким соціологом Л. Прісом модельреструктурування комбінованого географічно-соціального простору утранснаціональному його вимірі є, на мій погляд, продуктивною увідслідковуванні траєкторії у ньому динаміки етнічності й у дизайнідослідження має зайняти одне з чільних місць. При цьому, ним виділяютьсядва аспекти дії реорганізації простору. Перший включає у себе такікомпоненти: 1) інтернаціоналізація (можуть інтенсифікуватисявзаємозв’язки з «контейнерами»); 2) супра (над) націоналізація(«контейнери» можуть розширюватися завдяки включенню в них різнихнацій-держав); 3) ренаціоналізація (той чи той «контейнер» може бутизменшений, або ж поділений на кілька нових); 4) глобалізація (просторово-соціальне функціонування національних «контейнерів» може розширюватисяі охоплювати цілий світ). Другий - пов’язаний з плюра-локальним ефектом:1) глокалізація (комбінація в одній одиниці глобальних явищ та локальнихсоціальних просторів); 2) діаспоротворення (комбінація батьківщин якуявних націй (держав) та діаспор як їх сателітів); 3) транснаціоналізація(мережа транснаціональних локальних територій, які творять чітко визначенісоціальні простори) [Pries, 2005: с. 8]. Закономірності й особливості функціонування етнічності утранснаціональному просторові у їх взаємозв’язку. На мою думку, той жеЛ. Пріс (звичайно, не у контексті нашого дослідження, а у загальнихтеоретичних розмірковуваннях про природу транснаціонального соціальногопростору) подав досить ґрунтовну характеристику кожного із типівпросторів, які утворюються у висліді реструктурування транснаціональногогеографічно-соціального простору у контексті його інтернаціоналізації, якадозволяє з’ясувати сутність динаміки етнічності на кожному відтинку їїтраєкторії. Cпробую запропонувати схему аналізу й, за можливості, з’ясувати 19
  • 20. основні чинники, котрі впливають на стан та якість етнічності у суспільнихвідносинах різних країн, її сприйняття та розуміння населенням, їїінтерпретації різними науковими школами. При цьому ми мусимо мати наувазі той факт, що транснаціональний соціальний простір і етнічністьперебувають у постійному процесі взаємовпливу: перший формує ту чи туконфігурацію етнічності (змушує етнофорів відмовлятися від тих чи тихетнічних маркерів і набувати нових, властивих етнічностям цього простору),власне, конструює до певної міри контури і зміст нової (маргінальної)етнічності, принаймні, дещо відмінної від ядра етнічної спільноти, якеперебуває на території країни виходу етнофорів, про які йде мова; а друга(етнічність) вносить своєрідність не лише у етнокультурний контексттранснаціонального простору, але й у його соціально-економічний вимір,передусім, через практики етнічного бізнесу (етнічного підприємництва)[Baycan-Levent; Mcllwaine; Supporting; Waldinger]. Базуючись на сказаному вище, спробую запропонувати структурудослідження функціонування етнічності у транснаціональному соціальномупросторові. При цьому завважу, що ці зусилля у кінцевому результатіспрямовані на з’ясування сутності явища етнічності й його мінливості(динаміці), з одного боку, під впливом процесу транснаціоналізації, а, здругого, необхідності функціонування у конкретних соціальних умовахперебування його носіїв. Додам, що жодним чином не вважаю, що такоюпостановкою вичерпуються можливості визначення змісту феномена«етнічність», оскільки з’являються й інші чинники, зокрема психологічногокштибу, які впливають на динаміку його значення. Отже. Інтернаціоналізація (бі- чи то мультинаціоналізація). ЇїŰосновними характеристиками є те, що відносини і взаємодії між націями(державами) вибудовуються переважно як міжнародні відносини (відносиниміж народами), áкторами котрих виступають нації-держави та «контейнерні»суспільства. За таких умов стан та перспективи динаміки тієї чи тієїетнічності, на мою думку, раціонально досліджувати за такою схемою: 1) 20
  • 21. потрібно брати до уваги той факт, що носії етнічності складаються із двохгруп – а) тих, хто, залишаючись громадянами іншої держави, котразнаходиться в офіційних стосунках з державою їх тимчасового перебування,виконують функції, покладені на них державою, або ж інституцій, щолегально працюють у країні постійного проживання. Гіпотезою дослідженняу цьому випадку може бути твердження про те, що їх етнічність,залишаючись, наприклад, італійською, угорською, українською тощо (усвоєму вияві) матиме характер, зміст котрого буде визначатися переважночинниками, пов’язаними з традиціями й нормами країни походження тазакономірностями формування транснаціонального соціального простору, чипідпросторів (просторів, вибудованих в окремій країні, групи країн, якіутворюють те чи те політичне, культурницьке, економічне об’єднання,скажімо, Центральна Європейська Ініціатива (до складу якої входить іУкраїна); б) тих, хто вже постійно проживає у країні оселення (єгромадянами цієї країни), або ж мешкає тут впродовж тривалого часу, або жприбули до країни нещодавно, але мають намір стати її постійнимимешканцями й отримати її громадянство. Моя гіпотеза тут буде звучати дещопо-іншому: функціонування їхньої етнічності буде залежати від чинників, якіпередбачають інтеграцію носіїв нетитульної етнічності у суспільствопроживання (minstream); у цьому випадку на динаміку етнічності відчутнобудуть впливати адаптаційні чинники; 2) необхідно встановити характервзаємодії цих двох частин носіїв однієї й тієї ж етнічності за умовіноетнічного довкілля й екстраполювати її на функціонування етнічності; 3)безумовно, як у першому, так і у другому випадку варто враховуватинаставлення держави проживання та її інституцій, а також її населення доіноетнічних компонентів в етнонаціональній структурі суспільства, зокрема,йдеться про рівень толерантності й бажаності допуску у свою країну вихідцівіз інших етнічних спільнот. Заявлені методологічні підходи уможливлять ранжування чинників заїх значенням та силою впливу на якість тієї чи тієї етнічності й осмислення 21
  • 22. траєкторії їх динаміки у перспективі. У кінцевому результаті це дасть змогувизначити серцевинний та периферійний змісти етнічності у конкретнихумовах, а саме у тих, які детермінуються процесом інтернаціоналізації.Перший, зазвичай, залишається практично незмінним, а другий, є більшчутливим до зовнішніх впливів й у певному сенсі до маргіналізації. Супра-націоналізація. Відбувається трансформація націй-держав інаціональних «контейнерних» суспільств у напрямку наднаціональних(однак не повністю глобальних) утворень. Носії етнічності за цих умовобмежуються у своєму виборові її збереження, оскільки у цьому випадку маєпереважати тенденція узагальнення, об’єднання представників різних націй,народів, громадян своїх держав на основі певних ціннісних орієнтацій. Цяоснова (за Є. Смолічем, «core values» [Secombe, 1999: c. 105]), напочатковому етапові може бути досить широкою з перспективою її звуженняна шляху просування до суто глобалізаційних соціальних систем, котрівключатимуть у себе соціальні підсистеми (етнополітичні організми – ЕПО,держави [Етнічний довідник, 1997: с. 60]) з чітко вираженою тенденцією дозвуження етнічної основи («core ethnic values») свого ЕПО. У висліді будеформуватися, а точніше сказати буде конструюватися, гібридна етнічність[Holly, 2009]. Полем для маневру у збереженні й підтриманні суто своєїетнічності стане та частинка членів етнополітичного організму, які не таклегко піддаються глобалізації , зберігаючи древні традиції, звичаї, обряди.Оскільки останні є стійкими елементами етнічної культури, власне, у нихзберігається ключ від культурних кодів етносів, то саме осягнення значеннякодів дозволить проникнути у сутність етнокультурних підсистем у контекстіглобалізованої мегасистеми й налагодити взаємодію між різнимикомпонентами останньої. Пам’ятаючи про те, що «культурні кодивизначаються як символи та системи понять, які притаманні членамконкретної культурної (або субкультурної) групи» [Hyatt, 1999: с. 23], тоключовим моментом у дослідженні динаміки етнічності в описаних вищеумовах має стати пошук і корегування співвідношення того, яким чином ці 22
  • 23. коди функціонують, або використовуються (чи мають використовуватися) удвох напрямках: а) посилення комунікації у середині своєї спільноти (а цеозначає посилення засад неглобалізованої частки етнічної одиниці йуповільнення процесу входження того чи того ЕПО у глобалізованумегасистему); б) наскільки широко відкриваються «шлюзи» для комунікації здовкіллям, що прискорює входження того чи того ЕПО у глобалізованумегасистему. Й, безумовно, за цих обставин етнічність через своїх носіїв будефункціонувати відмінно від попередньої ситуації і ми матиме справу звідмінним визначенням сутності поняття «етнічність» й своєріднимзавантаженням однойменного терміну. Ренаціоналізація. У цьому випадку відбувається зміцнення існуючихтериторіальних кордонів, або ж поділ держав, які раніше представляли собою(більш-менш) гомогенні соціо-географічні «контейнерні» простори, на різнінові соціальні одиниці (утворення) чи простори. Кінець XIX-го - початокXX-го століть дали чимало прикладів виникнення таких ситуацій, скажімо,зміцнення національних кордонів, які з часом стали й кордонаминаднаціональних у творень (Польща, Румунія, Угорщина увійшли доЄвропейського Союзу); розпад Радянського Союзу та Югославії, новітніпроцеси у контексті грузинсько-російських відносин. Поділ великогоетнополітичного організму «Радянський Союз» на п’ятнадцять окремихетнополітичних організмів, які у складі однієї держави представляли собоюетносоціальні організми – ЕСО [Бромлей, 1970], зумовив етнополітичнийренесанс титульної етнічної спільноти й етнокультурне відродження усередовищі меншинних етнічних спільнот [Євтух, 2004]. Результатом цьогостало як укріплення (принаймні, прагнення до цього) кордонів й атрибутівнових ЕПО, так і динамізації етнічностей, які були на їх територіях, котравиявилася у пожвавленні етнокультурного життя етнічних спільнот.Етнічність набуває важливого детермінанта розвитку нових країн. В іншомувипадку (Європейський Союз) паралельно йде два процеси, які я пропонувавби розглядати як два аспекти одного процесу, висуваючи таку гіпотезу: 23
  • 24. зміцнення кордонів, передусім, зі східного боку мусить ув’язуватися з їхпослабленням із західного, що зумовлює творення особливої ситуації дляфункціонування етнічності, яку, на мій погляд, варто було б назватипарадоксальною – здавалося, два аспекти, які апріорі виключають одиндругого, мусять співіснувати й, більше того, не породжувати конфліктів.Віднайдення і обґрунтування чинників такого стану дадуть ключ дорозуміння специфічності змісту, а, звідси, й визначення самого терміну«етнічність» у такого роду транснаціональних просторах, якими на сьогодні єприкордонні простори [Гвоздецька, 2010]. Глобалізація уявляється як поширення й інтенсифікація у світовомумасштабі трансакцій (дій, що виходять за межі однієї держави, одногосуспільства), комунікацій, соціальних практик, символів, подій, ризиків іправ. З цим контекстом асоціюється, на перший погляд, чітка схема аналізу.В її основі лежить прямолінійна траєкторія динаміки етнічності, сутність якоївизначається всеохоплюючим узагальнюючим процесом (до певної мірипроцесом уніфікації), на шляху якої, за логікою розвитку такого процесу,мають швидкими темпами втрачатися специфічні етнічні маркери, за якимиодні спільноти виокремлюються серед інших. І, здавалося б, інтенсивніпереміщення людей, цінностей, ідей, могутні трансакції ризиків та правничихстандартів повністю перекривають диверсифікаційні процеси. Щоправда,однозначність глобалізації втрачає свою силу, коли етнополітичні організмивідчувають посилений тиск, який продукується в одному чи двох центрах(наприклад, США - на увесь світ, і особливо на західну його частину; Китай -на увесь світ, і особливо на східну його частину; Росія – на колишніетносоціальні організми Радянського Союзу). Це виявляється у певномуспротиві й намаганні втримати свою самобутність, принаймні, наетнокультурному рівні. Об’єктивність аналізу впливів глобалізаційногопроцесу на динаміку етнічності визначається, на моє переконання,врахуванням неоднозначності сучасного світу, у якому існують свої локальні,регіональні, національні, наднаціональні (транснаціональні) структуровані на 24
  • 25. основі інтересів тих чи тих груп впливів підсистеми, системи, мегасистеми.Виявлення цих неоднозначностей та чинників їх існування стає чи ненаріжним каменем у конструюванні дизайну цієї частини дослідницькогопроекту «Етнічність у сучасному транснаціональному соціальномупросторі». Тут вимальовується цікавий компаративістський сюжет (завважу,у середовищі солідних дослідників компаративістика вважається чи ненайпродуктивнішим методом аналізу, особливо складних явищ) – параметривзаємодії (не у фізичному, а у структурно-аналітичному, розумінні) супра-націоналізації та глобалізації. Мій особистий висновок, який поки щоспирається на умоглядне конструюванні ситуації, - таке порівняння зможедопомогти досліднику визначитися з серцевинною сутністю етнічності вумовах глобалізації, передусім з її практиками, власне дозволить встановитиглибину зміни етнічності як маркера (як не парадоксально) процесуглобалізації. Гіпотеза тут може звучати таким чином: втрата значення низкиетнічних маркерів того чи того явища в умовах глобалізації спрощуєвизначення терміну «етнічність» й схиляє до його небагатослівногооформлення, до передачі його найбільш загальних, уніфікованих рис, забудь-яких обставин, властивих, якщо не усім áкторам процесу, то,безсумнівно, їх переважаючій більшості. Певні штрихи перспектив динамікиетнічності в умовах глобалізації відтіняються при дослідженні «поведінки»етнічності у ситуації глокалізації, на особливостях якої пропонуюзупинитися, бодай, коротко нижче. Глокалізація трактується Л. Прісом як взаємовідносини міжглобалізованими, більш-менш (помірно) делокалізованими явищами іпроцесами та дуже локально зконцентрованими й/або впливами попередніхутворень. Як мені видається, саме параметри глокалізації дають можливістьчи не найбільш очевидно прослідкувати трансформації, які відбуваються зтією чи тією етнічністю. Ці трансформації відбуваються у вислідітрьохвекторної взаємодії явищ і процесів (три рівні): 1) глобалізований –помірно делокалізований; 2) глобалізований – локально зконцентрований; 3) 25
  • 26. помірно делокалізований – локально зконцентрований. Власне, це і є тасхема, за якою варто вибудовувати дизайн дослідження траєкторії змін умежах глокалізації. Рух носіїв етнічності у межах визначених параметріввисвітлює рівень необхідності їх адаптації до нових умов проживання.Аксіомою у цьому випадку є те, що зміст трансформації етнічності накожному із трьох визначених рівнів очевидно буде різним; головним жезавданням дослідника є заміряти глибину цих змін й евалювати їхспіввідносячи їх між собою. Така, на перший погляд, схоластика необхіднадля констатації того факту, що ці зміни відбуваються, й одночасно дляз’ясування міри їх ситуативності (ситуативної адаптації, тобто тієї, яканеобхідна у конкретних умовах). У цьому контексті важливо розробитиадекватну діагностику (вона на даний момент відсутня), яка дає можливістьвідслідкувати різні етапи динаміки етнічності. Ключовою деталлю у цьомупроцесові, на мою думку, може стати етногравітація – стійке тяжінняпредставників тієї чи тієї спільноти (або ж в ідеалі усієї спільноти) допевного місця, зазвичай, території свого первинного розміщення [Євтух,2012: с. 109]. До речі, розмірковування у цьому напрямку спонукають і донаступних роздумів, пов’язаних з тяглістю етнічної інформації,етнокультурницьких традицій у поколінному й просторовому вимірах,зокрема визначених локальними, регіональними, національними,континентальними, транснаціональними закономірностями і особливостямий пов’язаностями між собою у розвиткові сучасного світу. Діаспора-інтернаціоналізація позначається спільним соціальнимпростором, який поширюється на різні географічні простори та долаєкордони цивілізацій чи націй, який з’являється в уяві у зв’язку зпокликаннями на «батьківщину». Попередні практичні спостереження йнаукові напрацювання [Володимир Борисович Євтух, 2010: с. 58- 87]підштовхують мене до висновку (я не буду стверджувати, що він єуніверсальним) про те, що діаспори представляють собою ідеальний матеріалдля дослідження динаміки тієї чи тієї етнічності. Глобалізація явища не 26
  • 27. позбавляє його етнокультурної самобутності; діаспора сьогодні – цебагатогранний соціокультурний феномен [Чернова, 2007]. Однак воначутлива до змін, які детермінуються перебуванням в іноетнічному довкіллі здосить таки виваженим прагненням до збереження своєї самобутності[Baubock, 2010: с. 35-51]. Зважаючи на такі обставини, передусім на те, щодіаспори можуть бути як локальним, так і глобальними, то їх етнічність варторозглядати у парадигмі «локальність-глобальність», акцентуючи увагу намоментах, пов’язаних з трансформацією суто іммігрантських діаспоральнихутворень у етнічні спільноти країни проживання та віртуалізацією існуванняїх у певних територіальних межах [Bruneau, 2010; Ong, 2003]. Транснаціоналізація. Плюралістичні локальні та транснаціональнісоціальні відносини, мережі та практики, котрі поширюються на та міжтрадиційними «контейнерними» просторами чи то національнимисуспільствами. Відразу маю констатувати, що транснаціоналізацію у різних їїаспектах і різних її виявах західні дослідники пов’язують з міжнароднимиміграціями [Dahinden, 2010; Kivisto, 2003; Mcllwaine, 2012; Müller-Mahn,2005; Rouse, 2002; Synopsis, 2003; Űçok, 2006; Van Hear, 2010; Weiss, 2005].Логічно, що і транснаціональний соціальний простір розглядається у тіснійвзаємодії з міграціями, оскільки саме мігранти, котрі як вихідці із тієї чи тієїетнічної спільноти, тієї чи тієї країни є етнофорами, великою міроювизначають функціонування етнічності у цьому просторі. За переконаннямиєвропейських дослідників, з чим можна повністю погодитися, саме завдякимігрантам відбувається переміщення етнічності із одного «контейнерного»суспільства в інші суспільства, власне одна етнічність проникає у кількасуспільств, взаємодіє з етнічностями, які існують у цих суспільствах і такимчином твориться транснаціональна етнічність. Вибудовуючи дизайндослідження динаміки у ТНСП, важливо брати до уваги той факт, щосьогодні міграції - це не механічне переміщення людей між місцинамипроживання, а комплексне явище, яке реалізується унаслідок рухів міжсоціальними, економічними, [Űçok, 2006: c. 1] культурними і політичними 27
  • 28. сферами глобального світу, власне завдяки тому, що мігранти є носіямирізноманітних соціальних, економічних, культурницьких, політичних ідей,поглядів. Нова риса сучасних мігрантів – це те, що вони не пориваютьзв’язків зі своєю етнічною батьківщиною, а, навпаки, прагнуть підтримуватий зміцнювати ці зв’язки з ними. Тому й досліджуючи «поведінку» їхньоїетнічності у нових умовах, слід вивчати не лише переміщення їх з одногомісця в інше, з одного довкілля в інше, з однієї мережі соціальних відносин віншу (на цьому, до речі, концентрувалася увага дослідників попередніхперіодів) [Rouse, 2002: c. 157-171], але й їх стосунки з «землею батьків»[Wimmer, 2007]. Саме такий симбіоз лежить в основі творення спільнот,котрі не залишаються у межах конкретних національних «контейнерів», апростягаються над їх кордонами [Xavier, 2002: c. 20]. Такий стан англійськийдослідник Р. Рауз називає «транснаціональним емігрантським циклом»[Rouse, 2002: c. 162], а представники соціальної антропології твердять пропояву нової галузі – «антропології транснаціональної міграції», яка останнювизначає як процес, у ході якого мігранти синхронно вибудовують йпідтримують багатошарові соціальні відносини, котрі поєднують суспільстваїхнього походження і суспільства їхнього нинішнього проживання [Űeçok,2006: c. 2]. У цьому контексті важливо підкреслити кілька моментів, якіпосилюють роль міграції (тепер уже транснаціональної): 1) стрімкийрозвиток транспорту і комунікаційних технологій зв’язують сьогодні людейнабагато швидше і набагато ефективніше, ніж раніше; 2) за умов неймовірнострімкого поширення інтернету, сателітного радіо й телемовленнянаціональні кордони втрачають свою попередню значущість; 3) з появоютранснаціонального соціального простору стають більш слабкими зв’язкиміж соціальними і географічними просторами. Методологічне наповнення (освоєння) дослідницького проекту.Власне, тут йдеться про три речі: 1) про джерельно-статистичну базу танапрацювання дослідників у двох царинах – у царині етнічності та у цариніпростору, зокрема транснаціонального соціального. При цьому варто мати на 28
  • 29. увазі й інші вияви простору, у межі яких в силу своєї багатогранностіпотрапляє феномен етнічності: географічний простір, політичний простір,лінгвістичний простір, культурний простір тощо; 2) про формулюваннягіпотез та операціоналізацію термінів; 3) про методи здобуття адекватнихрезультатів (доведення, спростування висунутих гіпотез, формулюваннянових гіпотез). Оскільки і етнічність, і простір є категоріями соціології, товажливо пам’ятати, що в соціології категорії – «це межі установоктеоретичного мислення й дослідницьких термінів, які проведені з метоюотримання причинних пояснень і презентацію загально науковихрелевантних результатів дослідження» [Ольховиков, 2004: с. 11]. Й у цьомуконтексті вибір методів набирає особливого значення: вони або ж приведутьдо адекватного результату, або ж спричинять появу низки новихдослідницьких проблем. Джерельно-статистична база у нашого роду дослідженні маєвідігравати особливу роль – це не стільки пошук й аналіз відповідногофактологічного матеріалу (статистики і даних), окреслення місця заявленоїпроблеми у соціогуманітарному дискурсі та евалюації наукового доробкупопередників для формулювання завдань проекту, як відтворення процесудинаміки проблеми, котра визначається такими моментами: 1) значнимступенем впливу етнічного чинника на суспільний розвиток країн сучасногосвіту; 2) його інтенсивною (подеколи, агресивною) роллю у взаємодії міжспільнотами у межах одного і того ж етнополітичного організму, поза йогомежами, між різними ЕПО, регіональними та мегасистемами, до складу якихвходить кілька ЕПО; 3) динамізацією процесів обмінів людьми (етнофорами)та ідеями, часто-густо етнічно маркованими; 4) переміщеннями величезнихмас людей з одних територій на інші й завоювання простору для своєїетнічності: в сучасних умовах це відбувається не у формі витіснення зтериторій постійного проживання попередніх етнофорів, що мало місце уколоніальні часи і під час загарбницьких воєн, а радше через вплив на 29
  • 30. реструктуризацію міжетнічних, міжкультурних відносин і на темпоритмижиттєгосподарської діяльності – забарвлення їх новою етнічністю. Оскільки динаміка етнічного складна й мінлива, що, зрештою,визначається складністю самого феномена «етнічність», то ми мусимо доситьретельно формулювати гіпотези. Останнє ми маємо робити ще й тому, щоетнічність аналізується у просторовому вимірі, а саме, у транснаціональномусоціальному просторові, котрий сам по собі не завжди є усталеноюодиницею, швидше він є рухливим. Попередньо для даного дослідницькогопроекту я запропонував би три, на мій погляд, визначальні гіпотези: 1)фáктори, які впливають на динаміку етнічності ранжуються таким чином -соціально-економічні, психолого-поведінкові, етнокультурні; 2) етнічність утранснаціональному соціальному просторі переважно конструюється, а сампроцес конструювання й практики є контекстуально обумовленими; 3)соціальні мережі [Faist, 2004; Ryan, 2010], які вибудовуються на етнічнійоснові, творять особливо рухливий вид простору – етнічний [Regalsky, 2008],котрий стає складовою частиною ТНСП, як, до речі, й інших видів просторів[Keményfi, 125, 12]. Безумовно, у ході реалізації дослідницького проектуможуть зринати й інші гіпотези, пов’язані з особливістю функціонуванняетнічності на різних відтинках транснаціонального соціального простору,скажімо, при з’ясуванні параметрів, закономірностей та особливостейвзаємодії соціального й етнічного просторів. Щодо релевантних методів, то їх пошук доводиться вести, я би сказав,у хитросплетінні термінологічних конструктів і їх фантомів. До такоговисновку доходиш у результаті виявлення численних словосполучень, котрічасто-густо стосуються одного і того ж феномена, використовуються дляопису однієї й тієї ж функції етнічності у транснаціональному соціальномупросторі, але вибудовуються на різного порядку методологічнихстуктуротворчих компонентах. Маю на увазі, передусім, невизначеність межфункціональних можливостей того чи того терміну (слова, словосполучення),що ускладнює його застосування у дослідженні для отримання адекватного 30
  • 31. результату. У згаданому вище й у доданому до статті списку науковоїлітератури мною, зокрема, виявлені такі терміни, завважу, вони нерідковикористовуються як синоніми: підхід, теорія, концепція, модель,перспектива, парадигма, шкала, метод тощо, скажімо, підхід=перспектива,теорія=концепція, парадигма=модель і т.д. У даному дослідженні я не ставлюза мету проаналізувати їх зміст й показати їх методологічну«заангажованість» та те, як вони працюють у полі дослідницького проекту.Цьому я планую присвятити окрему розвідку, а наразі завважу кількаголовних, на мій погляд, моментів: 1) пошуки варто здійснювати починаючиз визначення перспективи, найбільш узагальненої платформи вивченняфеномена, що уможливлює його цілісне бачення, або ж його визначальніскладові компоненти (наприклад, економічна перспектива, культурнаперспектива, контекстуальна перспектива, соціально-конструктивістськаперспектива, перспектива розвитку); 2) наступним рівнем є визначенняпараметрів структурованого співвідношення й взаємодії «підходу – теорії –концепції» (наприклад, культурницький підхід, «теорія плавильного казана»,«контейнерна» концепція соціального простору); 3) далі мусимо з’ясовуватифункціональні можливості підходів, теорій, концепцій у просторі обраноїперспективи; 4) завершальною фазою цього пошукового циклу єобґрунтування конкретних методів та моделей (у західній соціологічнійлітературі «модель» визначається не лише як вироблений дослідникомконструкт, але й як метод дослідження). Серед них – методмультикритерійного аналізу, метод просторово-часового аналізусоціального явища (етнічності, простору), модель структурноговирівнювання, дуалістична модель тощо. Щодо парадигм (класична,неомарксистська, функціоналізм, символічний інтеракціонізм,соціобіологічна, раціонального вибору, еліт, неовеберіанізм,антифундаменталізм [Maleševic, 2004: с. 7], які довший час застосовувалисядослідниками, то сучасний стан вивчення етнічності у транснаціональному 31
  • 32. просторі дає змогу обрати серед них найбільш продуктивні для застосуванняїх у контексті конструювання методологічної схеми дослідження проблеми. Література Арутюнов С.А. Народы и культуры. Развитие и взаимодействие / С.А.Арутюнов. – М. : Наука, 1989. – 247 с. Бромлей Ю.В. Этнос и этносоциальный организм / Ю.В. Бромлей Ю.В.// Вестник Академии Наук СССР. – 1970. - № 8. – C. 48 – 54. Бурдье Пьер. Социология политики / Бурдье Пьер; пер. с фр., сост. иобщ. ред. Шматко Н.А. – М. : Socio-Logos, 1993. – 333 с. Володимир Борисович Євтух. Біобібліографічне видання. – К.:Академвидав, 2010. – 456 с. Гвоздецька Б. Особливості ідентичностей мешканців пограниччяКарпатського регіону (на прикладі Львівської та Івано-Франківськоїобластей) / Гвоздецька Б. // Міжнародний науковий форум: соціологія,психологія, педагогіка, менеджмент. – Вип. 4: збірник наукових праць. – К.:Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – С. 63 – 74. Гнатюк Ольга. Прощання з імперією. Українські дискусії проідентичність / Ольга Гнатюк. – К.: Критика, 2005. – 528 с. Етнічний довідник. У трьох частинах. – Поняття та терміни. – К.:ЕРіДС, 1997. – 141 c. Євтух В.Б. Етнополітичний ренесанс в Україні: поняття, структура,наслідки / В.Б. Євтух // Київський національний університет імені ТарасаШевченка: наукові записки. Том V. Факультет соціології та психології.Інститут журналістики. – К.: КПВД Педагогіка, 2004. – С. 1 - 15. Євтух В.Б. Етнічність: Енциклопедичний довідник / В.Б. Євтух. – К.:Фенікс, 2012. – 396 с. Євтух В. Етнічність: Глосарій / Володимир Євтух. – К.: Вид-во НПУімені М.П. Драгоманова, 2009. – 170 с. Євтух В.Б. Етносоціологія: довідник / В.Б. Євтух. – К.: Вид-во НПУімені М.П. Драгоманова, 2011. – 205 с. Зиммель Г. Как возможно общество? // Зиммель Г. Избранное. – Т. 2.Созерцание жизни. – М., 1996. – С. 509 - 526. Нагорна Л. Соціокультурна ідентичність: пастки цінніснихрозмежувань / Л. Нагорна. – К.: ІПіЕНД, 2011. – 272 с. Низамова Л.Р. Сложносоставная концепция модерной этничности:пределы и возможности теоретического синтеза / Л.Р. Низамова // Журналсоциологии и социальной антропологии. – 2009. – Том XIII. - № 1. – С. 34 –51. Ольховиков К.М. Категории социологии: образ мышления и словарьисследования / К.М. Ольховиков, Г.П. Орлов // Социс. – 2004. - № 2. – С. 3 –12. 32
  • 33. Савенкова Л. Євтух у інформаційно-комунікаційному просторі: науковіта політико-громадські активності / Л. Савенкова, В. Крячко (укл.). –Volodymyr Yevtukh in informative and communicative space: scientific, politicaland civic activities / L. Savenkova, V. Kryachko (eds.). – К., 2012. – 248 с. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество / П.А. Сорокин. – М.,1992. Чернова К.О. Українська діаспора як соціокультурна система / К.О.Чернова. – К.: ДАКККіМ, 2007. - 347 с. Ajtony Zs. Ethnicity in interaction: The state-of-the-art / Zs. Ajtony // ActaUniversitatis Sapientiae. Philologica. – 2010. - Vol. 1. – № 2. – P. 212-228. Amelina A. Searching for an appropriate research strategy on transnationalmigration: The logic of multi-sited research and the advantage of the culturalinterferences approach / A. Amelina // Forum: Qualitative Social Research. –2010. – Vol.11. – № 1. – P. 1 – 15. Amiri S. R. S. Ethnic diversity management based on social capital theories/ S. R. S. Amiri, E. Kavousy // European Journal of Social Sciences. – 2010. – Vol.12. – 3. – P. 387 -396. Aspinall P.J. The future of ethnicity classifications / P. J. Aspinall // Journalof Ethnic and Migration Studies. – 2009. – Vol. 35. – № 9. – P. 1417 -1435. Bauboeck R. Diaspora and transnationalism. Concepts, theories and methods/ R. Bauboeck, T. Faist (eds.). – Amsterdam: Amsterdam University Press, 2010. –352 p. Baycan-Levent T. Migrant entrepreneurship in a diverse Europe: In searchof sustainable development / T. Baycan-Levent, P. Nijkamp // [Electronicresource]. – Mode of access:dare.ubvu.vu.nl/bitstream/handle/1871/15386/20070014.pdf?sequence=5 Boyd R. The evolution of ethnic markers /R. Boyd, P.J. Richerson //[Electronic resources] - Mode of access:www.sscnet.ucla.edu/.../BoydRichersonCultAnth87EvolutionOfEthnicMarkers.pdf Bruneau M. Diasporas, transnational spaces and communities // Diasporaand transnationalism. Concepts, theories and methods. / M. Bruneau // RainerBauboeck, Thomas Faist (eds.). – Amsterdam: Amsterdam University Press, 2010.– P. 35 - 50. Carter B. Not thinking ethnicity: A critique of the ethnicity paradigm in anover-ethnicised sociology / B. Carter, S. Fenton // Journal for the Theory of SocialBehaviour. – 2009. - Vol. 40. – Issue 1. – P. 1 – 18. Dahinden J. The dynamics of migrants’ transnational formations: Betweenmobility and locality / J. Dahinden // Diaspora and transnationalism. Concepts,theories and methods. / Rainer Bauboeck, Thomas Faist (eds.). – Amsterdam:Amsterdam University Press, 2010. – P. 51 – 72. Esparza D. National identity and the Other: imaging of EU from the CzechLands / D. Esparza // Nationalities Papers. – 2010. – Vol. 38. – № 3. - P. 413 –436. 33
  • 34. Ethnic markers // [Electronic resources]. - Mode of access:http://sociology.about.com/od/E_Index/g/Ethnic-Marker.htm Faist T., Oezveren E. Transnational social spaces: Agents, networks andinstitutions / T. Faist, E. Oezveren . – UK/USA: Ashgate Publishing Ltd., 2004. –237 p. Florea I. A. Symbolic ethnic borders in the virtual space / I. A. Florea. –Frankfurt Oder, Аpril 2005. – 17 p. Forrest J. Attitudes to diversity: new perspectives on ethnic geography ofBrisbane, Australia / J. Forrest, Kevin Dunn // Australian Geographer. – 2011. -Vol. 42. – № 4. – P. 435 - 453. Friedman J. Transnationalization, socio-political disorder and ethnificationas expressions of declining global hegemony / J. Friedman // International PoliticalScience Review. – 1998. – Vol. 19. – № 3. – P.233 -250. Hall S. The local and the global: Globalization and ethnicity / S. Hall //Globalization and the world system. – London: Macmillan, 1991. – 77 p. Hartmann D. Dealing with diversity: Mapping multiculturalism insociological terms / D. Hartmann, J. Gerteis // Sociological Theory. – 2005. – Vol.23. – 2. - P. 218 – 240. Hasmath R. Managing ethnic diversity. Meaning and practices from aninternational perspective / Reza Hasmath Reza (ed.). – Surrey: Ashgate, 2011. –243 p. Holly T.H. National identity: Civic, ethnic, hybrid and atomized individuals/ T.H. Holly // Europe-Asia Studies. – 2009. – Vol. 61. – № 1. – P. 1 – 28. Hyatt J. Cultural codes – who holds the key? The concept and conduct ofevaluation in Central and Eastern Europe / J. Hyatt, H. Simon // Evaluation. –1999. – Vol. 5. – № 1. – P. 23-41. Identity markers: Race, ethnicity & gender // Sociology 101, Series 6. –Pp.1-9. Jackson P. Transnational spaces / P. Jackson (ed.). – London: Routledge,2004. – 208 p. Keményfi R. The notion of ethnic space / R. Kemenyfi // Acta UniversitatisSapiente, Philologica. - 2011. – Vol. 3. - № 2. – P. 123 – 133. Kleinschmidt H. Migration and the making of transnational social spaces /H. Kleinschmidt // [Electronic resources] - Mode of access :spatialaesthetics.unimelb.edu.au/…/Kleinschmidt_-_Migration_and_the_Making_of_Transnational_Social_Spaces. pdf Kivisto P. Social spaces, transnational immigrant communities and thepolitics of incorporation / P. Kivisto // Ethnicities. – 2003. – Vol. 3. - № 1. – P. 5 -28. Korporowicz L. Interactive personality as a challenge in a world ofinteracting cultures / L. Korporowicz // Florian Znaniecki’s Sociological Theoryand the challenges of 21th Century. – New York: Peter Lang, 2000. – P. 161-167. Korporowicz L. Jagiellonian Cultural Studies. Preface / L. Korporowicz //Politeja. – 2012. – 20/1. – P. 7 – 23. 34
  • 35. Leung L. Virtual ethnicity: race, resistence and the world wide web / L.Leung. – Aldershot: Ashgate. - 2005. – 196 p. Maleševic S. Ethnicity in time and space: A conceptual analysis / S.Maleševic // Critical Sociology. – 2011. – Vol. 37. – № 1. – P. 67 - 82. Maleševic S. The sociology of ethnicity / Maleševic S. – London: SAGE,2004. – 208 p. Mateos P. Uncertainty in the analysis of ethnicity classifications: Issues ofextent and aggregation of ethnic groups / P. Mateos, A. Singleton, P. Longley //Journal of Ethnic and Migration Studies. – 2009. - Vol. 35. – № 9. – P. 1437 -1460. McGarry A. The transnational condition: Protest dynamics in an entangledEurope. Teune Simon (ed.). – New York and Oxford: Berghahn, 2010. – 233 pp./A. McGarry // Ethnopolitics. – 2012. – Vol. 11. - Issue 1. – P.119 -121. Mcllwaine C. Constructing transnational social spaces among LatinAmerican migrants in Europe: Perspectives from UK / C. Mcllwaine // CambridgeJournal of Regions, Economy and Society. – 2012. – № 5. – P. 289 – 304. Morace C, Gourves A. How can diversity lead to richer unity? Developingintercultural compeyences through «integrity» / C. Morace, A. Gourves. –[Electronic resource]. – Mode of access: www.sefi.be/wp-content/papers2010/abstracts/266.pdf Müller-Mahn D. Transnational spaces and migrant networks: A case studyof Egyptians in Paris / D. Müller-Mahn // www.giga-hamburg.de/openaccess/nordsuedaktuell/2005_1/giga_nsa_2005_1_Müller.mahn.pgf Nazroo J. Y. Ethnicity, class and health / J. Y. Nazroo. – London: PoliciesStudies Institute, 2001. – XVI + 196 p. Niehues W. Virtual commuters? The American transnational exchange // W.Niehus. – Current Objectives of Postgraduate American Studies. – 2006. - Vol. 7// copas.uni-regensburg.de/article/view/90/114 Nye J. S. Transnational relations and world politics: An introduction / J. S.Nye, R.O. Keohane // The Transnational Studies Reader / Ed. Khadram Sanjeev,Levitt Peggy. – New York: Routledge, 2008. – P. 23-35. Ong A. Cyberpublics and diaspora politics among transnational Chinese. –Intervention / A. Ong. – 2003. – Vol. 5. – № 1. – P. 82-100. Parker David, Song Miri. New ethnicities and the internet. Belonging andthe negotiation of difference in multicultural Britain / D. Parker, M. Song //Cultural Studies. – 2009. – Vol. 23. – P. 583-604. Pieterse J. N. Social capital and migration. Beyond ethnic economies / J. N.Pieterse // Ethnicities. – 2003. – Vol. 3. – № 1. – P. 5 -34. Pries L. Transnational migration as a chance for spanning the North-South-gap? / L. Pries // Quartal 2005. - P. 6-18. Pries L. Transnational migration: New challenges for nation states and newopportunities for regional and global development / L. Pries. – Repotrs & Analysis. 35
  • 36. – 2006. № 1. 21p. //csm.org.pl/fileadmin/files/Biblioteka_csm/ Raporty_i_analizy/2006/ LudgerPries_Transnational_ Migration_ New Challenges for. Pdf Pries L. New transnational social spaces: International migration andtransnational companies in the early twenty-first century / L. Pries. – Routledge:Taylor and Francis, 2001. – 224 p. Regalsky P. Fluid modern ethnic spaces: contesting the spatial ordering ofthe State in Bolivia / P. Regalsky // Area. – 2008. - Vol. 40. – Issue 1. – P. 34 –44. Rouse R. Mexican migration and the social space of postmodernism / R.Rouse // The Anthropology of Globalization. – Oxford: Blackwell, 2002. – P. 157-171. Ryan L. Becoming Polish in London: negotiating ethnicity throughmigration / L. Ryan // Social Identities. – 2010. – Vol. 16. – № 3. – P. 359 – 376. Siapera E. Minority activism on the web: between deliberative democracyand multiculturalism / E. Sapiera // Journal of Ethnic and Migration Studies. –2005. – Vol. 31. – № 3. – P. 499-519. Siapera E. Multiculturalism online: the internet and the dilemmas ofmulticulturalism politics / E. Sapiera // European Journal of Cultural Studies. –2006. – Vol. 9. - № 1. – P. 2-24. Secombe M., Zajda J. J.J. Smolicz on education and culture / M. Secombe,J. Zajda. – Albert Park, Australia: James Nicolas Publishers Pty Ltd, 1999. – 319 p. Supporting entrepreneurial diversity in Europe – Ethnic minorityentrepreneurship/Migrant entrepreneurship. Conclusions and recommendations ofthe European Commission’s Network «Ethnic Minority Business». – Brussels:ENTRE. E. 1./ TJ D (2008), 2008. – 17 p. Synopsis: Transnational communities. An ESRC research programme. –Swindon: ESRC, 2003. – 57 p. Tannen D. Ethnic style in male-female conversation // Language and socialidentity /D. Tannen // Gumperz John (ed.). – Cambridge: Cambridge UniversityPress, 1982. – P. 217 – 231. Teune S. The transnational condition: Protest dynamics in an entangledEurope / S. Teune (ed.). . – New York and Oxford: Berghahn, 2010. – 233 p. Toggenburg G. Who is managing ethnic and cultural diversity in theEuropean condominium? The moments of entry, integration and preservation / G.Toggenburg // Journal of Common Market Studies. – 2005. – Vol. 43. – 1. – P. 717– 738. Transnationalism // Wikipedia, the free encyclopedia. – [Electronicresource]. – Mode of access: http://en.wikipedia.org/wiki/Transnationalism Űçok M. Transnational consumption practices for social mobility: A studyof Turkish immigrants in Denmark / M. Űçok // AMID Working Papers. – 2006. -Series 58. – 19 p. Van Hear N. Theories of migration and social change / N. Van Hear //Journal of Ethnic and Migration Studies. – 2010. – Vol. 36. – № 10. – P. 1531 –1536. 36
  • 37. Ward C. Acculturation and adaptation revisited / C. Ward, A. Rana-Deuba// Journal of Cross-Cultural Psycology. – 1999. – Vol. 30. - № 4. – P. 422 - 442. Waldinger R. Ethnic Enterpreneurs. Immigrant business in industrialsocieties / R. Waldinger, H. Aldrich, R. Ward. – SAGE Publications, 1990. – 226p. Weiss A. The transnationalization of social inequality: Conceptualizingsocial position on a world scale / A. Weiss // Current Sociology. – 2005. – Vol. 52.– № 4. – P. 707-728. Wimmer A. How (not) to think about ethnicity in immigrant societies.Toward a boundary-making perspective / A. Wimmer // Concepts and Methods inMigration Research. Conference Reader. – Berlin: Study Group: «Cultural Capitalduring Migration», 2007. – P. 7-38. Xavier I. «A world of motion» / I. Xavier, R. Ronaldo // The Anthropologyof Globalization. – Oxford: Blackwell, 2002. – P. 1-34. 37

×