Татьяна Грицан's updates Load more

  • Татьяна Грицан
    • Татьяна Грицан Татьяна Грицан лодом людським Карпатські маргінеси. Колись маленькі клерки клеїли тут листівки. Великі віртуози на грона моментів крутили в руці гротескні звістки. Дивились роки, голоси проломили наріжний поріг, вертаючись ід’ горі, знайшовши у часі покори краплииу живої води. Що потекла між звитяжцями скритих імен. В розірваних звуках зродилося Слово. Іконою днів, серед тисячі сцен приходячи тінями митей. А може і ні. То ніби забута ранкова молитва. Сонце кропить в ілюмінатор жовтим соком хтивого дня. Птахи впали на вбрання вирів, пірїнами наповнивши воду огню. Блиск неблизький, звук далекий, олово в покорі сну. Розпорошилися найменням ситі птахи, туманом стулилися в плоті. Просто, стали такими, якими їх бачить душа. Тільки вивели зливи на вививоріть, спроришем окропивши у вимір. Спіткнувшись на промінь прозорого сміху, у небі вписали потіху  1 week ago
  • Loading more posts…
  • Loading Loading..